Постанова від 06 серпня 2026 р. у справі №173/2143/26 — Верхньодніпровський районний суд Дніпропетровської області

Верхньодніпровський районний суд Дніпропетровської області

Справа № 173/2143/26

Номер провадження3/173/721/2026

ПОСТАНОВА

іменем України

07 серпня 2026 року м. Верхньодніпровськ

Суддя Верхньодніпровського районного суду Дніпропетровської області Островерхова А.В., розглянувши матеріали, які надійшли від ВП № 3 Кам`янского РВ ГУНП в Дніпропетрвської області про притягнення до адміністративної відповідальності

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , за ч. 4 ст.130 Кодексу України про адміністративні правопорушення,

ВСТАНОВИВ:

Згідно протоколу про адміністративне правопорушення № ЕПР1 № 688642 від 09.06.2026 о 20 годині 20 хв у м. Верхньоніпровськ, Кам`янского району, за адресою: Санаторій Славутич, комплекс будівель та споруд 12, керував автомобілем Hunday Elantra, д.н.з НОМЕР_1 та вжив після дорожньо-транспортної пригоди за його участю алкоголь на місці події, за згоди водія був проведений огляд для встановлення ступеню алкогольного сп`яніння за допомогою технічного засобу газоаналізатора Dragger 68, результат огляду 1.41% алкоголю в крові, чим порушив п.2.10є ПДР України - вживання водієм т.з після ДТП за його участю алкоголю, наркотиків, а також лікарських препаратів, виготовлених на їх основі.

Представник ОСОБА_1 адвокат Маслак І.П. та особа, яка притягається до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 у судове засідання не з`явилися, подали до суду клопотання про закриття провадження у справі № 173/2143/26 (провадження № 3/173/721/2026) про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за частиною 4 статті 130 КУпАП на підставі пункту 1 частини першої статті 247 КУпАП у зв`язку з відсутністю в його діях доведеного складу адміністративного правопорушення.

Обґрунтовуючи вказане клопотання представник посилається на таке.

У матеріалах справи немає відеозапису руху автомобіля або перебування ОСОБА_1 за кермом, пояснень очевидця керування чи зіткнення, схеми місця дорожньо-транспортної пригоди, фототаблиці, результатів огляду автомобіля та об`єкта зіткнення, опису характеру і взаємної локалізації пошкоджень. Відсутні також копія згаданого у рапорті поліцейського протоколу за статтею 124 КУпАП серії ЕПР1 № 688625 та судове рішення, яким було б установлено факт ДТП, її обставини і особу водія.

Свідок ОСОБА_2 у письмовому поясненні не стверджує, що бачив автомобіль у русі, ОСОБА_1 за кермом або момент зіткнення. Він повідомляє про отриманий телефонний дзвінок щодо пошкодження дерева, електролінії та автомобіля, після чого прибув на місце і викликав поліцію. Тому його пояснення є повідомленням про післяподієві обставини та не ідентифікує водія. Окремого пояснення іншого зазначеного в протоколі свідка - ОСОБА_3 - у матеріалах немає; його підпис під актом огляду підтверджує лише проведення тестування, але не керування і не ДТП.

Рапорт поліцейського також не є результатом безпосереднього спостереження за керуванням чи зіткненням. Він відтворює версію, сформовану вже після прибуття поліції, і не може замінити об`єктивної фіксації обставин події. Сам протокол про адміністративне правопорушення фіксує сформульоване посадовою особою обвинувачення, але не є наперед установленим або самодостатнім доказом його вірності.

У протоколі часом події зазначено 20 год 20 хв, тоді як у письмовому поясненні зіткнення віднесено приблизно до 17 год 30 хв, а тестування проведене о 22 год 51 хв. При цьому протокол не визначає точного часу та місця нібито вживання алкоголю і поєднує у формулюванні різні за часом дії словами «керуючи транспортним засобом ... та вживав алкоголь після дорожньо-транспортної пригоди». Такі розбіжності мають істотне значення саме для частини 4 статті 130 КУпАП, склад якої залежить від чітко встановленої послідовності подій. Суд не може самостійно уточнювати фабулу, усувати прогалини обвинувачення або конструювати хронологію замість органу, уповноваженого збирати докази.

Дослідивши матеріали адміністративної справи, доходжу наступного висновку.

Відповідно до ч. 4 статті 130 КУпАП вживання особою, яка керувала транспортним засобом, після дорожньо-транспортної пригоди за її участю алкоголю, наркотичних засобів, психотропних речовин, їх аналогів, а також лікарських препаратів, виготовлених на їх основі (крім тих, що входять до офіційно затвердженого складу аптечки або призначені медичним працівником), або після того, як транспортний засіб був зупинений на вимогу поліцейського, до проведення уповноваженою особою медичного огляду з метою встановлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують його увагу та швидкість реакції, чи до прийняття рішення про звільнення від проведення такого огляду, тягне за собою накладення штрафу на водіїв у розмірі двох тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або адміністративний арешт на строк п`ятнадцять діб, з позбавленням права керування транспортними засобами на строк три роки і на інших осіб - накладення штрафу у розмірі двох тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або адміністративний арешт на строк п`ятнадцять діб.

Пункт 2.5 ПДР вказує, що водій повинен на вимогу поліцейського пройти в установленому порядку медичний огляд з метою встановлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.

Згідно зі ст. 245 КУпАП, завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності.

Відповідно до ст. 280 КУпАП, орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Статтею 251 КУпАП передбачено, що доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі або в режимі фотозйомки (відеозапису), які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху та паркування транспортних засобів, актом огляду та тимчасового затримання транспортного засобу, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.

Вина ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 130 КУпАП підтверджується наступними доказами:

-інформацією викладеною в протоколі про адміністративне правопорушення серії ЕПР № 688642;

-направлення на виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів що знижують увагу та швидкість;

-показники зі спеціального технічного засобу «Drager»,з результатом тесту;

-актом огляду на стан алкогольного сп`яніння з використанням спеціальних технічних засобів;

-письмовими поясненнями свідка ОСОБА_4 ;

-рапортом поліцейського СРПП ВП № 3 ст. сержанта поліції В.С. Корнієнко;

-- відеозаписом, долученим до матеріалів справи.

Відповідно до п. 9 Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції з метою забезпечення достовірності результатів огляду водіїв транспортних засобів, які мають бути оглянуті в закладах охорони здоров`я, поліцейський забезпечує доставку цих осіб до найближчого закладу охорони здоров`я не пізніше ніж протягом двох годин з моменту виявлення підстав для його проведення.

З протоколу про адміністративне правопорушення від 09.06.2026 р. вбачається, що ОСОБА_1 вчинив ДТП 09.06.2026 р. о 17.30 год, тому проведення перевірки на наявність алкоголю повинно бути проведено не пізніше ніж 19 год. 30 хв.

Відповідно до результату огляду на стан алкогольного сп`яніння, проведеного 09 червня 2026 року о 22 год. 51 хв. із використанням спеціального технічного засобу «Drager», концентрація алкоголю у видихуваному ОСОБА_1 повітрі становила 1,41 %

Крім того зазначений в протоколі час правопорушення 20 год. 20 хв. не підтверджений ніякими доказами, час зафіксований в протоколі про адміністративне правопорушення за ст. 124 КУпАП 17 год. 30 хв. і час зафіксований приладом драгер 22 год. 51 хв. 09.06.2026 р., тому суд приходить до висновку, що протокол про адміністративне правопорушення за ч. 4 ст. 130 КУпАП складено з порушенням п. 9 Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.

Враховуючи наведені обставини, а також досліджені у судовому засіданні докази, зокрема протокол про адміністративне правопорушення та відеозапис, суд дійшов висновку, що зазначені докази не є належними та достатніми для підтвердження вини ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого частиною четвертою статті 130 КУпАП, а тому не доводять наявності в його діях складу зазначеного адміністративного правопорушення

Згідно положення ст. 62 Конституції України винуватість особи повинна бути доведена у встановленому законом порядку. Обвинувачення не може ґрунтуватись на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на його користь.

Аналогічного роду положення закріплено і у ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, які зводяться до того, що кожен вважається невинуватим доти, доки його вину не буде доведено в законному порядку.

В той же час, у справі «Barbera, Messegu and Jabardo v. Spain» від 06.12.1998 (п. 146) Європейський суд з прав людини встановив, що принцип презумпції невинності вимагає серед іншого, щоб, виконуючи свої обов`язки, судді не починали розгляд справи з упередженої думки, що особа скоїла правопорушення, яке ставиться їй в провину; всі сумніви, щодо її винуватості повинні тлумачитися на користь цієї особи.

Відповідно до рішень Європейського суду з прав людини («Малофеєв проти Росії» та «Карелін проти Росії») у випадку, коли викладена в протоколі фабула адміністративного правопорушення не відображає всіх істотних ознак складу правопорушення, суд не має права самостійно редагувати її, а так само не може відшукувати докази на користь обвинувачення, оскільки це становитиме порушення права на захист (особа не може належним чином підготуватися до захисту) та принципу рівності сторін процесу.

Відповідне формулювання слід вважати по суті викладенням обвинуваченням у вчиненні адміністративного правопорушення, винуватість у скоєнні якого має бути доведено не судом, а перед судом у змагальному процесі. Суд також не має права самостійно відшукувати докази винуватості особи у вчиненні правопорушення, оскільки таким чином, неминуче перебиратиме на себе функції обвинувача, позбавляючись статусу незалежного органу правосуддя, що є порушеннямст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Суд зазначає, що при вирішенні питання щодо достатності встановлених під час змагального судового розгляду доказів для визнання особи винуватою суди мають керуватися стандартом доведення (стандартом переконання), що передбачають: «ніхто не зобов`язаний доводити свою невинуватість у вчиненні правопорушення і має бути виправданим, якщо сторона обвинувачення не доведе винуватість особи поза розумним сумнівом. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на користь такої особи».

Стандарт доведення поза розумним сумнівом означає, що сукупність обставин справи, встановлена під час судового розгляду, виключає будь-яке інше розумне пояснення події, яка є предметом судового розгляду, крім того, що інкриміноване правопорушення було вчинене і обвинувачений є винним у його вчиненні. Це питання має бути вирішене на підставі безстороннього та неупередженого аналізу наданих сторонами обвинувачення і захисту допустимих доказів, які свідчать за чи проти тієї або іншої версії подій.

Обов`язок всебічного і неупередженого дослідження судом усіх обставин справи в цьому контексті означає, що для того, щоб визнати винуватість доведеною поза розумним сумнівом, версія обвинувачення має пояснювати всі встановлені судом обставини, що мають відношення до події, яка є предметом судового розгляду. Суд не може залишити без уваги ту частину доказів та встановлених на їх підставі обставин лише з тієї причини, що вони суперечать версії обвинувачення.

Наявність таких обставин, яким версія обвинувачення не може надати розумного пояснення або які свідчать про можливість іншої версії інкримінованої події, є підставою для розумного сумніву в доведеності вини особи.

Однак, матеріали справи не містять належних доказів, які б беззаперечно підтверджували час та обставини вживання алкоголю. Надані письмові пояснення не усувають наявних сумнівів, а інші об`єктивні докази (відеозапис, показання свідків, інші належні докази) не підтверджують поза розумним сумнівом наявність у діях особи складу адміністративного правопорушення.

Згідно зі ст. 251 КУпАП обов`язок доказування покладається на орган, який склав протокол. Саме цей орган повинен надати належні, допустимі та достатні докази всіх елементів складу адміністративного правопорушення.

Частиною четвертою статті 130 КУпАП передбачено відповідальність саме за вживання алкоголю після дорожньо-транспортної пригоди до проведення уповноваженою особою медичного огляду або до прийняття рішення про звільнення від його проведення.

Наявність позитивного результату огляду (1,41 проміле) сама по собі не підтверджує часу вживання алкогольних напоїв та не доводить обставини, що алкоголь був ужитий саме після дорожньо-транспортної пригоди за обставин, передбачених ч. 4 ст. 130 КУпАП.

Матеріали справи не містять належних доказів того, що після дорожньо-транспортної пригоди ОСОБА_1 перебував під безперервним візуальним контролем працівників поліції до моменту проведення огляду. Відсутні докази того, що упродовж усього часу до проведення огляду була виключена можливість вживання будь-яких речовин або впливу інших факторів, які могли вплинути на результати дослідження.

Суд також бере до уваги, що дотримання процедури проведення огляду є обов`язковою умовою допустимості отриманих доказів. Матеріали справи не містять достатніх відомостей щодо неухильного дотримання вимог Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння, зокрема щодо забезпечення належного контролю за особою до проведення огляду.

Надані матеріали не містять беззаперечних доказів, які б виключали будь-які сумніви щодо часу та обставин вживання алкоголю.

Отже, суд приходить до висновку, що наявних у справі доказів недостатньо для того, щоб поза розумним сумнівом дійти висновку про винуватість ОСОБА_1 у вчиненні інкримінованого йому адміністративного правопорушення.

Згідно з п. 1 ст. 247 КУпАП провадження по справі про адміністративне правопорушення підлягає закриттю при відсутності події і складу адміністративного правопорушення.

Зважаючи на викладене, суд вважає, що наявні у справі докази не доводять вини ОСОБА_1 в порушенні п. 2.10.є Правил дорожнього руху, наслідком чого є притягнення його до відповідальності за ч. 4 ст. 130 КУпАП, а тому провадження по справі слід закрити.

Оцінюючи докази у їх сукупності, суд приходить до висновку, що органом поліції не доведено наявність у діях ОСОБА_1 усіх обов`язкових ознак складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 130 КУпАП.

Керуючись ст. 283-285 КУпАП, суд

ПОСТАНОВИВ:

Закрити провадження в адміністративній справі відносно ОСОБА_1 за ч. 4 ст. 130 КУпАП в зв`язку з відсутністю події і складу адміністративного правопорушення.

Постанова може бути оскаржена протягом десяти днів з дня винесення постанови особою, яку притягнуто до адміністративної відповідальності, її законним представником, захисником, потерпілим, його представником, а також прокурором у випадках, передбачених ч. 5 ст. 7 та ч. 1 ст. 287 КУпАП.

Апеляційна скарга подається до Дніпровського апеляційного суду через Верхньодніпровський районний суд Дніпропетровської області.

Головуюча: А.В.Островерхова