Рішення від 04 серпня 2026 р. у справі №199/10331/26 — Амур-Нижньодніпровський районний суд міста Дніпра

Справа № 199/10331/26

(2-о/199/298/26)

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05.08.2026 м.Дніпро

Амур-Нижньодніпровський районний суд м.Дніпра в складі:

головуючого судді Корнєєвої В.В.

при секретарі Лисенко Д.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду Амур-Нижньодніпровського районного суду м.Дніпра цивільну справу за заявою ОСОБА_1 , заінтересована особа Амур-Нижньодніпровський відділ державної реєстрації актів цивільного стану у місті Дніпрі Дніпровського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України, про встановлення факту смерті особи на території рф, -

ВСТАНОВИВ:

До Амур-Нижньодінпровського районного суду м.Дніпра надійшла заява ОСОБА_1 , заінтересована особа Амур- Нижньодніпровський районний відділ державної реєстрації актів цивільного стану у місті Дніпрі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції України, про встановлення факту смерті особи на території рф, в обґрунтування якої зазначено, що він є сином ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , яка постійно проживала в м.Бердянськ Запорізької області, і через тяжку хворобу залишилася в цьому місті після його окупації військами рф, і згодом рідний брат заявника ОСОБА_3 її забрав до себе в м.Санкт Петербург рф, після чого мати ІНФОРМАЦІЯ_2 померла в м.Санкт Петербург рф, де була кремована. Після цього урну з прахом матері було поховано на цвинтарі м.Бердянськ Запорізької області. На підтвердження викладених в заяві обставин заявник надав копії лікарського свідоцтва про смерть матері, свідоцтва про смерть, виданого 27.11.2025 року Відділом реєстрації актів цивільного стану Санкт Петербургського комітету по справах запису актів цивільного стану, довідки крематорія, свідоцтва про поховання, паспорту матері, свідоцтва про народження заявника, фотографії та відеозапис. Заявник зазначає, що звертався до Амур- Нижньодніпровського районного відділу державної реєстрації актів цивільного стану у місті Дніпрі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції України з проханням зареєструвати смерть матері, але в цьому їй було відмовлено через те, що заявницею не було надано медичне свідоцтво про смерть відповідно до вимог законодавства України. Заявник просить суд встановити факт смерті його матері ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_3 в м.Санкт Петербург рф.

Заявник та представник заінтересованої особи до зали суду не з`явилися, про дату, час та місце судового засідання повідомлялися належним чином. Від заявника надійшла заява з проханням проводити розгляд справи за його відсутності. Суд приходить до висновку про можливість проведення судового розгляду за відсутності учасників справи на підставі матеріалів справи, які є в розпорядженні суду.

Відповідно до ст. 247 ЦПК України, у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного запису не здійснюється.

Суд, вивчивши зміст заяви та дослідивши додані до неї докази, приходить до наступних висновків: підстав.

Згідно ч.1 ст.293 ЦПК України окреме провадження - це вид непозовного цивільного судочинства, в порядку якого розглядаються цивільні справи про підтвердження наявності або відсутності юридичних фактів, що мають значення для охорони прав, свобод та інтересів особи або створення умов здійснення нею особистих немайнових чи майнових прав або підтвердження наявності чи відсутності неоспорюваних прав.

Частина 2 вказаної статті містить перелік справ, які суд розглядає в порядку окремого провадження. До вказаного переліку відносяться, зокрема, справи про встановлення фактів, що мають юридичне значення.

Згідно з частинами першою та другою статті 315 ЦПК України суд розглядає справи про встановлення факту: 1) родинних відносин між фізичними особами; 2) перебування фізичної особи на утриманні; 3) каліцтва, якщо це потрібно для призначення пенсії або одержання допомоги по загальнообов`язковому державному соціальному страхуванню; 4) реєстрації шлюбу, розірвання шлюбу, усиновлення; 5) проживання однією сім`єю чоловіка та жінки без шлюбу; 6) належності правовстановлюючих документів особі, прізвище, ім`я, по батькові, місце і час народження якої, що зазначені в документі, не збігаються з прізвищем, ім`ям, по батькові, місцем і часом народження цієї особи, зазначеним у свідоцтві про народження або в паспорті; 7) народження особи в певний час у разі неможливості реєстрації органом державної реєстрації актів цивільного стану факту народження; 8) смерті особи в певний час у разі неможливості реєстрації органом державної реєстрації актів цивільного стану факту смерті; 9) смерті особи, яка пропала безвісти за обставин, що загрожували їй смертю або дають підстави вважати її загиблою від певного нещасного випадку внаслідок надзвичайних ситуацій техногенного та природного характеру.

У судовому порядку можуть бути встановлені також інші факти, від яких залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав фізичних осіб, якщо законом не визначено іншого порядку їх встановлення.

Згідно правових висновків викладених у постанові Великої Палати Верховного Суду від 10 квітня 2019 року у справі № 320/948/18, справи про встановлення фактів, що мають юридичне значення, належать до юрисдикції суду за таких умов:

-факти, що підлягають встановленню, повинні мати юридичне значення, тобто від них мають залежати виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав громадян. Для визначення юридичного характеру факту потрібно з`ясувати мету встановлення;

-встановлення факту не пов`язується з подальшим вирішенням спору про право. Якщо під час розгляду справи про встановлення факту заінтересованими особами буде заявлений спір про право або суд сам дійде висновку, що у цій справі встановлення факту пов`язане з необхідністю вирішення в судовому порядку спору про право, суд залишає заяву без розгляду і роз`яснює цим особам, що вони вправі подати позов на загальних підставах;

-заявник не має іншої можливості одержати чи відновити документ, який посвідчує факт, що має юридичне значення. Для цього заявник разом із заявою про встановлення факту подає докази на підтвердження того, що до її пред`явлення він звертався до відповідних організацій за одержанням документа, який посвідчував би такий факт, але йому в цьому було відмовлено із зазначенням причин відмови (відсутність архіву, відсутність запису в актах цивільного стану тощо);

-чинним законодавством не передбачено іншого позасудового порядку встановлення юридичних фактів.

Відтак, чинне цивільне процесуальне законодавство України передбачає випадки звернення до суду, наслідком яких є ухвалення судового рішення, на підставі якого орган державної реєстрації актів цивільного стану (ДРАЦС) може видати свідоцтво про смерть, а саме:

- встановлення факту смерті особи в певний час - у разі неможливості реєстрації органом ДРАЦС факту смерті (пункт 8 частини першої статті 315 ЦПК України);

- встановлення факту смерті особи, яка пропала безвісти за обставин, що загрожували їй смертю або дають підстави вважати її загиблою внаслідок нещасного випадку чи надзвичайних ситуацій техногенного або природного характеру (пункт 9 частини першої статті 315 ЦПК України);

- встановлення факту смерті особи на тимчасово окупованій території України або на території, на якій введено воєнний чи надзвичайний стан(стаття 317 ЦПК України);

- визнання фізичної особи померлою (статті 305-309 ЦПК України).

Завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави. Суд та учасники судового процесу зобов`язані керуватися завданням цивільного судочинства, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі (частина перша та друга статті 2 ЦПК України).

Суд визначає в межах, встановлених цим Кодексом, порядок здійснення провадження у справі відповідно до принципу пропорційності, враховуючи: завдання цивільного судочинства; забезпечення розумного балансу між приватними й публічними інтересами; особливості предмета спору; ціну позову; складність справи; значення розгляду справи для сторін, час, необхідний для вчинення тих чи інших дій, розмір судових витрат, пов`язаних із відповідними процесуальними діями, тощо (частина перша статті 11 ЦПК України).

Тлумачення вказаних норм свідчить, що завданням цивільного судочинства є саме ефективний захист порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів. Такий захист можливий за умови, що права, свободи чи інтереси позивача власне порушені, а учасники використовують цивільне судочинство для такого захисту. Схожий за змістом висновок зроблений в постанові Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 05 вересня 2019 року у справі № 638/2304/17 (провадження № 61-2417сво19).

Згідно п. 2 ч. 1 ст. 17 Закону України «Про державну реєстрацію актів цивільного стану» державна реєстрація смерті проводиться органом державної реєстрації актів цивільного стану на підставі рішення суду про встановлення факту смерті особи в певний час.

Відповідно до ст.13 Закону України "Про міжнародне приватне право" у редакції від 23.12.2022, документи, що видані уповноваженими органами іноземних держав у встановленій формі, визнаються дійсними в Україні в разі їх легалізації, якщо інше не передбачено законом або міжнародним договором України.

На час дії Конвенції про правову допомогу і правові відносини у цивільних, сімейних та кримінальних справах та Протоколу до Конвенції про правову допомогу і правові відносини у цивільних, сімейних та кримінальних справах від 22.01.1993, ст.13 даної Конвенції було передбачено, що документи, які на території однієї з Договірних Сторін виготовлені або засвідчені установою або спеціально на те уповноваженою особою в межах їх компетенції і за встановленою формою і скріплені гербовою печаткою, приймаються на територіях інших Договірних сторін без якого-небудь спеціального посвідчення. Крім того, документи, які на території однієї з Договірних Сторін розглядаються як офіційні документи, користуються на територіях інших Договірних сторін доказовою силою офіційних документів.

23 грудня 2022 року набрав чинності Закон № 2783-IX «Про зупинення дії та вихід з Конвенції про правову допомогу і правові відносини у цивільних, сімейних та кримінальних справах та Протоколу до Конвенції про правову допомогу і правові відносини у цивільних, сімейних та кримінальних справах від 22 січня 1993 року».Відповідно до цього Закону дію Конвенції було зупинено у відносинах з РФ та РБ. Це означає, що дія цієї Конвенції, у тому числі і статті 13, зупиняється щодо будь-яких документів, виданих, посвідчених лише у двох країнах (РФ та РБ), незалежно від дати їх видачі, посвідчення.

Разом з тим з дати зупинення дії Конвенції 1993 року у відносинах з РФ та РБ до документів, виданих на території цих країн, при їх пред`явленні на території України застосовуватиметься вимога засвідчення апостилем згідно з Конвенцією, що скасовує вимогу легалізації іноземних офіційних документів, яка була підписана 05 жовтня 1961 року в м. Гаазі. Відповідно до Закону України від 10 січня 2002 року № 2933-ІІІ «Про приєднання України до Конвенції, що скасовує вимогу легалізації іноземних документів» Конвенція набрала чинності для України з 22 грудня 2003 року та залишається чинною у відносинах України з РФ і РБ.

Водночас для захисту прав і свобод громадян України та інших осіб, що мають документи вказаних країн, Кабінет Міністрів України врегулював питання використання документів цих країн на час воєнного стану та протягом шести місяців після його припинення або скасування. Так, відповідно до пункту 1 постанови Кабінету Міністрів України від 04 лютого 2023 року № 107 «Деякі питання прийняття на території України під час воєнного стану документів, виданих уповноваженими органами іноземних держав» під час воєнного стану та протягом шести місяців після його припинення або скасування документи, виготовлені або засвідчені на території іноземних держав установою або спеціально на те уповноваженою особою в межах їх компетенції за установленою формою і скріплені гербовою печаткою, приймаються на території України без спеціального посвідчення (консульської легалізації, проставлення апостиля тощо) у разі, коли станом на 24 лютого 2022 року такі документи приймалися на території України без спеціального посвідчення.

Таким чином, станом на день розгляду справи свідоцтво про смерть, видане на території РФ, не потребує будь-якої легалізації. Наведене узгоджується з висновками Верховного Суду, викладеними у постановах від 15 серпня 2024 року у справі № 643/8133/23, від 24 грудня 2024 року у справі № 387/228/24, від 02 липня 2025 року у справі № 186/227/24.

З матеріалів справи вбачається, що заявник є рідним сином громадянки України ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ,уродженки м.Бердянськ Запорізької області, що підтверджується копією свідоцтва про народження заявника, виданого міськРАЦС м.Бердянська Запорізької області, актовий запис №29 від 10.01.1967 року. З матеріалів справи вбачається, що мати заявника проживала та була зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 . Відповідно до копії свідоцтва про смерть, виданого Відділом реєстрації актів цивільного стану про смерть по Санкт Петербургу Комітету по справам записів актів цивільного стану, ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженка м.Бердянськ Запорізької області, померла ІНФОРМАЦІЯ_3 , актовий запис № 170259780002336681000 від 27.11.2025 року. Відповідно до довідки крематорія Санкт Петербурга № 30109 тіло померлої ОСОБА_2 було кремовано 29.11.2025 року. Згідно свідоцтва про захоронення від 03.03.2026 року ОСОБА_2 захоронена на кладовищі м.Бердянськ Запорізької області, місце-9 ряд 7, дільниця -3. Факт захоронення урни з прахом ОСОБА_2 підтверджується відеозаписом, який долучений до матеріалів справи, та який було досліджено в судовому засіданні.

Тобто, факт смерті матері заявника на території м.Санкт Петербург рф зафіксовано відповідним державним органом іноземної держави- Відділом реєстрації актів цивільного стану про смерть по Санкт Петербургу Комітету по справам записів актів цивільного стану рф, який склав актовий запис про смерть ОСОБА_2 № 170259780002336681000 від 27.11.2025 року та видав відповідне свідоцтво, копія якого наявна у заявника.

За наведених обставин суд приходить висновку про відсутність підстав для встановлення факту смерті в судовому порядку, оскільки смерть ОСОБА_2 вже підтверджена відповідним свідоцтвом про смерть, виданим компетентними органами відповідно до законодавства іноземної держави, на території якої настала смерть. Наведене узгоджується з висновками Верховного Суду, викладеними у постановах від 15 серпня 2024 року у справі № 643/8133/23, від 24 грудня 2024 року у справі № 387/228/24, від 02 липня 2025 року у справі № 186/227/24, у справі № 307/3991/23 від 15.07.2025 року.

Зважаючи на викладене, враховуючи наявність свідоцтва про смерть матері заявника, виданого на підставі законодавства іноземної держави, на території якої остання померла, суд не знаходить підстав для встановлення факту смерті, і в задоволенні поданої заяви слід відмовити.

Таким чином, керуючись ст.ст.4-13, 293, 294, 315, 316, 319, 354 ЦПК України, суд, -

ВИРІШИВ :

Відмовити у задоволенні заяви ОСОБА_1 , заінтересована особа Амур- Нижньодніпровський районний відділ державної реєстрації актів цивільного стану у місті Дніпрі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції України, про встановлення факту смерті особи на території рф.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду. Рішення може бути оскаржено до Дніпровського апеляційного суду протягом 30 днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне рішення не було вручено в день його проголошення або складання, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження.

Суддя В.В.Корнєєва