Постанова від 06 серпня 2026 р. у справі №751/4293/26 — Чернігівський апеляційний суд

Справа № 751/4293/26 Суддя - доповідач М.О. Гуренко

Провадження № 33/4823/706/26

Категорія - ч. 5 ст. 126 КУпАП

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

07 серпня 2026 року місто Чернігів

Чернігівський апеляційний суд у складі головуючого судді Гуренка М.О., з участю особи, яка притягується до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , захисника Полянської К.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу про адміністративне правопорушення за апеляційною скаргою захисника Полянської К.В. в інтересах

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , тимчасово не працюючого, має утриманні неповнолітнього сина ОСОБА_2 2011 року народження, 27.01.2026 року притягнутий до відповідальності за ч.1 ст.130 КУпАП ,

В С Т А Н О В И В:

Постановою Новозаводського районного суду міста Чернігова від 08 липня 2026 року ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 126 КУпАП, та накладено адміністративне стягнення у виді штрафу у розмірі 2400 неоподаткованих мінімумів доходів громадян, що становить 40 800 гривень з позбавленням права керування транспортним засобом строком на п`ять років без оплатного вилучення транспортного засобу та стягнуто судовий збір 665, 60 грн. в дохід держави.

Не погодившись з постановою суду першої інстанції, захисник Полянська К.В. подала апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову суду першої інстанції та закрити провадження у справі у зв`язку з відсутністю в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення.

Обґрунтовуючи доводи своєї апеляційної скаги, зазначає, що постанова суду першої інстанції є незаконною та необґрунтованою, оскільки висновки суду про доведеність вини ОСОБА_1 за ч. 5 ст. 126 КУпАП не підтверджуються належними та допустимими доказами. Захисник зазначає, що матеріали справи не містять доказів того, що саме ОСОБА_1 здійснював керування транспортним засобом RenaultMaster. Відеозаписами не зафіксовано момент керування транспортним засобом ОСОБА_1 , перебування його за кермом або виконання ним будь-яких дій, пов`язаних із керуванням автомобілем. Навпаки, після зупинки транспортного засобу працівниками поліції ОСОБА_1 знаходився на пасажирському сидінні. Також захисник посилається на те, що працівниками поліції не доведено наявність законних підстав для зупинки транспортного засобу. Посилається на відповідь Чернігівського районного управління поліції ГУНП в Чернігівській області, звернення щодо автомобіля з державним номерним знаком НОМЕР_1 у відповідних інформаційних системах Національної поліції України відсутні.

На думку захисника, суд першої інстанції дійшов передчасного висновку про наявність у діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, не врахувавши відсутність належних доказів керування транспортним засобом та наявність сумнівів щодо доведеності його вини.

Переглянувши справу за апеляційною скаргою, вивчивши матеріали справи про адміністративне правопорушення, вважаю, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення.

Відповідно до положень ст.1 КУпАП завданням Кодексу України про адміністративні правопорушення є охорона прав і свобод громадян, власності, конституційного ладу України, прав і законних інтересів підприємств, установ і організацій, встановленого правопорядку, зміцнення законності, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі точного і неухильного додержання Конституції і законів України, поваги до прав, честі і гідності інших громадян, до правил співжиття, сумлінного виконання своїх обов`язків, відповідальності перед суспільством.

Судовий розгляд справ повинен відповідати загальним принципам судочинства, а саме: верховенству права, законності, рівності перед законом і судом, повазі до людської гідності, забезпечення права на свободу та особисту недоторканість, презумпції невинуватості та забезпечення доведеності вини, змагальності сторін та свободи в поданні ними суду своїх доказів і в доведеності перед судом їх переконливості.

Ч.7 ст. 294 КУпАП визначено, що апеляційний суд переглядає справу в межах апеляційної скарги.

Відповідно до ст. 7 КУпАП провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності.

Відповідно до ст.245 КУпАП, одним із завдань провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови.

Статтею 280 КУпАП встановлено, що орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Відповідно до ст. ст. 245, 280, 283 КУпАП у справі про адміністративне правопорушення обставини правопорушення повинні бути з`ясовані всебічно, повно й об`єктивно в їх сукупності. Доказами у справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган /посадова особа встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Розглянувши справу, посадова особа виносить постанову, яка повинна містити найменування органу /посадової особи, який виніс постанову; дату розгляду справи; відомості про особу, щодо якої розглядається справа; опис обставин, установлених при розгляді справи; зазначення нормативного акту, який передбачає відповідальність за дане адміністративне правопорушення; прийняте по справі рішення; порядок та строк його оскарження.

Судом першої інстанції встановлено, що 18 квітня 2026 року о 08 годині 44 хвилини у місті Чернігові по вул. Любецька, 155, громадянин ОСОБА_1 керував транспортним засобом марки «RENAULT MASTER» з державним реєстраційним номером НОМЕР_2 , будучи позбавленим права керування транспортними засобами Новозаводським районним судом міста Чернігова від 27 січня 2026 року, правопорушення вчинив повторно протягом року, що підтверджується постановою серії ЕНА № 6899426 від 24 березня 2026 року, чим порушив вимоги п. 2.1.а) Правил дорожнього руху.

Відповідно до ст. 294 КУпАП апеляційний суд переглядає справу в межах апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права. Апеляційний суд може дослідити нові докази, які не досліджувалися раніше, якщо визнає обґрунтованим ненадання їх до місцевого суду або необґрунтованим відхилення їх місцевим судом.

Відповідно до ст. 10 КУпАП адміністративне правопорушення визнається вчиненим умисно, коли особа, яка його вчинила, усвідомлювала протиправний характер своєї дії чи бездіяльності, передбачала її шкідливі наслідки і бажала їх або свідомо допускала настання цих наслідків.

Таким чином, умисел включає в себе інтелектуальний момент (усвідомлення особою протиправного характеру своєї дії чи бездіяльності, а також передбачення нею шкідливих наслідків свого діяння) та вольовий момент (особа бажає настання шкідливих наслідків або свідомо допускає їх настання).

За особливостями конструкції об`єктивної сторони склад адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 126 КУпАП є формальним, тобто є закінченим з моменту повторного протягом року вчинення передбаченої законом дії, а саме з моменту початку руху транспортного засобу під керуванням особи, яка не має права керування таким транспортним засобом. Тривалість, характер та інші характеристики руху, ставлення особи до ймовірних наслідків такого керування чи реальне настання будь-яких суспільно шкідливих наслідків діяння особи не мають значення для кваліфікації за цією статтею.

Враховуючи викладене, у правопорушеннях із формальним складом, які не передбачають як необхідну ознаку настання суспільно шкідливих наслідків діяння, змістом умислу є передбачення особою протиправного характеру свого діяння та бажання його вчинення або свідоме його вчинення за умов, коли особа могла і повинна була уникнути його вчинення. Тобто вольовий момент умислу перенесено з наслідків на сам факт вчинення діяння.

Особливістю повторності в адміністративному деліктному праві, зокрема в правопорушеннях за ч. 5 ст. 126 КУпАП, є пов`язання її наявності з фактом піддання особи адміністративному стягненню, а не з фактичним вчиненням нею однорідних дії повторно.

Повторним відповідно до пункту 2 статті 35 КУпАП визнається вчинене особою протягом року однорідне правопорушення, за яке її вже було піддано адміністративному стягненню.

Відповідно до абзацу 2 пункту 3 Розділу І Інструкції з оформлення поліцейськими матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі, затвердженої наказом МВС України № 1395 від 07.11.2015 повторність правопорушення - повторне вчинення протягом року адміністративного правопорушення, відповідальність за яке передбачена відповідними статтями КУпАП та визначається за фактами винесених постанов у справах про адміністративні правопорушення, які набрали законної сили (крім правопорушень, відповідальність за які передбачена частиною третьою статті 130 КУпАП).

Відповідно до ч. 5 ст. 126 КУпАП за повторне протягом року вчинення порушень, передбачених частинами другою - четвертою цієї статті передбачена адміністративна відповідальність.

За клопотанням захисника Полянської К.В. в інтересах ОСОБА_1 судом апеляційної інстанції було викликано та допитано як свідка ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 ,який під час судового засідання повідомив, що нібито ОСОБА_1 не керував транспортним засобом марки «RENAULT MASTER» з державним реєстраційним номером НОМЕР_1 , а за кермом перебував сам ОСОБА_3 .

Під час допиту свідок ОСОБА_3 пояснив, що 18 квітня 2026 року він забрав ОСОБА_1 біля його місця проживання за адресою: АДРЕСА_1 , після чого вони разом їхали на роботу за адресою: АДРЕСА_2 , оскільки працюють разом. У цій частині показання свідка узгоджуються з поясненнями ОСОБА_1 .

Разом із тим, під час допиту ОСОБА_1 повідомив, що транспортний засіб зареєстрований на жінку на ім`я ОСОБА_4 , однак її прізвища повідомити не зміг.

Свідок ОСОБА_3 не зміг зазначити жодних даних про власницю автомобіля, єдине що знає, що вона є «дівчинкою з ОСОБА_5 ». Будь-яких інших відомостей про особу власниці транспортного засобу, зокрема її ім`я та прізвища, місця проживання чи інших ідентифікуючих даних, свідок повідомити не зміг, що суд враховує при оцінці достовірності його показань.

Також він пояснив, що після здійснення автомобілем повороту вибіг із транспортного засобу та сховався, оскільки не знав, чи має відстрочку від проходження військової служби.

Суд критично оцінює наведені пояснення. Так, сам свідок повідомив, що має на утриманні трьох неповнолітніх дітей, а тому його твердження про незнання щодо наявності у нього підстав для відстрочки від призову є непослідовним та суперечить його ж поясненням.

Крім того, зазначені показання спростовуються дослідженим апеляційним судом у судовому засіданні відеозаписом. Із відеозапису вбачається, що після повороту транспортний засіб був зупинений працівниками поліції через шість секунд, а стоп-сигнали автомобіля згасають на часовій позначці 08:15:19 відеозапису, що відповідає моменту його повної зупинки, отже зупинка авто лише тоді була завершена.

До моменту зупинки транспортного засобу та контакту працівників поліції з водієм жодна особа з автомобіля не виходила. За таких обставин твердження свідка про те, що він встиг залишити автомобіль та сховатися до його зупинки, є об`єктивно фізично не можливими, неспроможними та повністю спростовуються відеозаписом.

Суд також враховує, що свідок не зміг пояснити, хто передав ключі від транспортного засобу, не знає прізвища власниці автомобіля, хоча стверджує, що саме на її ім`я він зареєстрований. Наведені обставини свідчать про непереконливість та непослідовність його показань.

Критична оцінка пояснень ОСОБА_3 надається судом в тому числі й тому, що з дослідженого відеозапису, який є додатком до протоколу про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 №643744, вбачається, що на 00 хв. 43 сек.(що відповідає фактичному часу 08:15:19) зафіксовано момент повної зупинки транспортного засобу, при цьому гаснуть стоп-сигнали автомобіля, що свідчить про припинення його руху. Після зупинки транспортного засобу до моменту контакту працівників поліції з водієм із автомобіля ніхто не виходив, що чітко зафіксовано на відеозаписі. Отже, доводи ОСОБА_1 та свідка ОСОБА_3 про те, що він не перебував за кермом транспортного засобу, спростовуються безпосередньо відеозаписом та є неправдивими.

Оцінивши показання свідка ОСОБА_3 у сукупності з іншими доказами у справі, суд ставиться до них критично та не бере їх до уваги, оскільки вони є внутрішньо суперечливими, спростовуються дослідженим у судовому засіданні відеозаписом, не узгоджуються з іншими матеріалами справи та спрямовані на ухилення правопорушника ОСОБА_1 за вчинене правопорушення передбачене ч. 5 ст. 126 КУпАП від відповідальності, шляхом введення свідком ОСОБА_3 суду в оману.

Крім того, суд враховує, що відповідно до протоколу про адміністративне правопорушення свідки під час документування адміністративного правопорушення не залучалися. Під час розгляду справи судом першої інстанції будь-які свідки стороною захисту також не заявлялися та не допитувалися. Відеозапис події також не містить будь-яких відомостей про наявність свідків, які могли б підтвердити версію захисту щодо перебування за кермом ОСОБА_3 .

Таким чином суд приходить до переконання, що саме ОСОБА_1 керував транспортним засобом марки «RENAULT MASTER» з державним реєстраційним номером НОМЕР_2 , не маючи посвідчення водія відповідної категорії, будучи притягнутим до адміністративної відповідальності за ч. 2 ст. 126 КУпАП 11.10.2024, чим порушив вимоги п. 2.1.а ПДР.

Вказані обставини підтверджуються доказами, що містяться у матеріалах справи, а саме: протоколом про адміністративне правопорушення від 18 квітня 2026 року серії ЕПР1 № 643744; постановою Новозаводського районного суду міста Чернігова від 27 січня 2026 року про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП; відеозаписом до протоколу серії ЕПР1 № 643744; копією постанови про накладення адміністративного стягнення серії ЕНА № 6899426 від 24 березня 2026 року за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 126 КУпАП; реєстраційною карткою транспортного засобу.

Суд також враховує, що ОСОБА_1 раніше неодноразово притягувався до адміністративної відповідальності, зокрема за вчинення адміністративних правопорушень, передбачених ст. 130 та ст. 126 КУпАП, що свідчить про систематичне недотримання ним вимог законодавства у сфері безпеки дорожнього руху.

Показання допитаного в судовому засіданні свідка суперечать іншим доказам у справі, а тому суд оцінює їх критично та не бере до уваги як такі, що не знайшли свого підтвердження. При цьому суд зазначає, що відповідно до вимог ст. 214 КПК України у разі виявлення обставин, які можуть свідчити про вчинення кримінального правопорушення, уповноважені особи зобов`язані внести відповідні відомості до Єдиного реєстру досудових розслідувань.

Водночас ст. 384 КК України передбачає кримінальну відповідальність за введення суду в оману.

Таким чином, всупереч доводам апеляційної скарги та показам свідка висновки суду першої інстанції про встановлення вини водія ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 126 КУпАП, ґрунтуються на підставі повного та об`єктивного з`ясування всіх обставин справи.

Адміністративне стягнення ОСОБА_1 призначене в межах санкції ч.5 ст. 126 КУпАП, у відповідності до положень ст. 33 КУпАП.

З урахуванням викладеного, апеляційний суд дійшов висновку, що оскаржувана постанова районного суду про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 5 ст. 126 КУпАП є законною та обґрунтованою, а тому підстави для її зміни чи скасування відсутні.

Керуючись ст.214 КПК України, ст.ст. 293, 294 КУпАП, апеляційний суд,

П О С Т А Н О В И В :

Апеляційну скаргу захисника Полянської Катерини Валеріївни в інтересах ОСОБА_1 - залишити без задоволення.

Постанову Новозаводського районного суду міста Чернігова від 08 липня 2026 року– залишити без змін.

Копію постанови Чернігівського апеляційного суду направити прокурору Чернігівської обласної прокуратури для вирішення питання щодо наявності підстав для внесення відомостей до Єдиного реєстру досудових розслідувань в порядку ст.214 КПК України за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ст.384 КК України, стосовно показань свідка ОСОБА_3 .

Постанова апеляційного суду набирає законної сили негайно після її проголошення, є остаточною й оскарженню не підлягає.

СуддяМ.О. Гуренко