Постанова від 06 серпня 2026 р. у справі №750/5442/26 — Чернігівський апеляційний суд

Справа № 750/5442/26 Суддя - доповідач М.О. Гуренко

Провадження № 33/4823/717/26

Категорія - ч. 1 ст. 130 КУпАП

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

07 серпня 2026 року місто Чернігів

Чернігівський апеляційний суд у складі головуючого судді Гуренка М.О., з участю особи, яка притягується до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , захисника Рябініна Д.Д., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу про адміністративне правопорушення за апеляційною скаргою захисника Рябініна Д.Д. в інтересах

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , РНОКПП – невідомо, за ч. 1 ст. 130 КУпАП, військовослужбовця ВЧ НОМЕР_1 ,

В С Т А Н О В И В :

Постановою Деснянського районного суду м. Чернігова від 09 червня 2026 року ОСОБА_1 притягнуто до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 130 КУпАП та застосовано до нього адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 17000 (сімнадцять тисяч) гривень з позбавленням права керування транспортними засобами на строк один рік.Стягнуто з ОСОБА_1 на користь держави судовий збір у сумі 665 грн. 60 коп.

Місцевим судом встановлено, що 10.05.2026 о 13 год. 13 хв. у м. Чернігові по вул. Мстиславська, 45, водій ОСОБА_1 керував транспортним засобом VolkswagenTouran, номерний знак НОМЕР_2 , з явними ознаками алкогольного сп`яніння, а саме: запах алкоголю з порожнини рота, виражене тремтіння пальців рук, почервоніння шкірного покриву обличчя. Від проходження огляду для визначення стану алкогольного сп`яніння в установленому законом порядку на місці зупинки транспортного засобу за допомогою приладу Драгер та у медичному закладі у лікаря-нарколога відмовився, чим порушив п.2.5 ПДР України та вчинив правопорушення, передбачене ч.1 ст.130 КУпАП.

Суд першої інстанції визнав ОСОБА_1 винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП.

Не погоджуючись із зазначеною постановою, захисник, діючи в інтересах ОСОБА_2 , подав апеляційну скаргу, в якій просить поновити строк на апеляційне оскарження, скасувати постанову суду першої інстанції та закрити провадження у справі.

В обґрунтування клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження зазначає, що ОСОБА_2 не був належним чином повідомлений про дату, час і місце розгляду справи судом першої інстанції, у зв`язку з чим був позбавлений можливості взяти участь у судовому засіданні, реалізувати право на захист та своєчасно подати апеляційну скаргу.

Також в апеляційній скарзі захисник посилається на те, що суд першої інстанції розглянув справу за відсутності особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, не переконавшись у її належному повідомленні про судове засідання, чим порушив гарантоване законом право на участь у розгляді справи та на ефективний захист.Крім того, захисник зазначає, що покладений в основу постанови відеозапис не є безперервним, містить переривання, а тому не відображає повної хронології подій та не може беззаперечно підтверджувати обставини, встановлені судом.

Також апелянт стверджує, що працівники поліції фактично спровокували відмову ОСОБА_2 від проходження огляду на стан сп`яніння, не забезпечивши належного дотримання процедури проведення такого огляду.Окрім цього, захисник вважає, що за обставин цієї справи огляд повинен був проводитися відповідно до вимог статті 266-1 КУпАП, однак встановлений законом порядок дотриманий не був, що ставить під сумнів допустимість отриманих доказів та правильність висновків суду першої інстанції.

Дослідивши матеріали справи та перевіривши доводи клопотання, апеляційний суд дійшов висновку, що з метою забезпечення права особи на апеляційний перегляд судового рішення, повного, всебічного й об`єктивного з`ясування всіх обставин справи та перевірки доводів апеляційної скарги строк на апеляційне оскарження постанови суду першої інстанції підлягає поновленню.

Відповідно до положень ст.1 КУпАП завданням Кодексу України про адміністративні правопорушення є охорона прав і свобод громадян, власності, конституційного ладу України, прав і законних інтересів підприємств, установ і організацій, встановленого правопорядку, зміцнення законності, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі точного і неухильного додержання Конституції і законів України, поваги до прав, честі і гідності інших громадян, до правил співжиття, сумлінного виконання своїх обов`язків, відповідальності перед суспільством.

Судовий розгляд справ повинен відповідати загальним принципам судочинства, а саме: верховенству права, законності, рівності перед законом і судом, повазі до людської гідності, забезпечення права на свободу та особисту недоторканість, презумпції невинуватості та забезпечення доведеності вини, змагальності сторін та свободи в поданні ними суду своїх доказів і в доведеності перед судом їх переконливості.

Ч.7 ст. 294 КУпАП визначено, що апеляційний суд переглядає справу в межах апеляційної скарги.

Відповідно до ст. 7 КУпАП провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності.

Відповідно до ст.245 КУпАП, одним із завдань провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови.

Статтею 280 КУпАП встановлено, що орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Відповідно до вимог ст.ст. 245, 251, 252, 280 КУпАП суд зобов`язаний повно, всебічно та об`єктивно з`ясувати всі обставини справи, дослідити в судовому засіданні наявні у справі докази, дати їм належну правову оцінку і, в залежності від встановленого, прийняти мотивоване законне рішення.

Відповідно до пункту 6 розділу І Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, затвердженої Наказом МВС України та Мінохорони здоров`я України від 09 листопада 2015 року № 1452/735 - огляд проводиться: поліцейським на місці зупинки транспортного засобу з використанням спеціальних технічних засобів, дозволених до застосування МОЗ та Держспоживстандартом (спеціальні технічні засоби). Пунктом 7 розділу І передбачено, що у разі відмови водія транспортного засобу від проходження огляду на стан сп`яніння на місці зупинки транспортного засобу або його незгоди з результатами огляду, проведеного поліцейським, такий огляд проводиться в найближчому закладі охорони здоров`я, якому надано право на його проведення відповідно до статті 266 Кодексу України про адміністративні правопорушення (заклад охорони здоров`я).

Європейський суд з прав людини у справі «О`Галлоран та Франціс проти Сполученого Королівства» (рішення від 29 червня 2007 року) зазначив, що будь-яка особа, яка володіє чи керує автомобілем, підпадає під дію спеціальних правил, оскільки володіння та використання автомобілів є таким, що потенційно може завдати серйозної шкоди. Ті, хто реалізували своє право володіти автомобілями та їздити на них, тим самим погодились нести певну відповідальність та виконувати додаткові обов`язки у правовому полі.

Відповідно до п. 2.5 Правил дорожнього руху України водій повинен на вимогу поліцейського пройти в установленому порядку медичний огляд з метою встановлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.

Згідно до положень ч. 1 ст. 130 КУпАП, відповідальність передбачена також за відмову особи, яка керує транспортним засобом, від проходження, відповідно до встановленого порядку, огляду на стан сп`яніння.

Відповідно до ст. 251 КУпАП, доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису та інше, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.

Встановлені правила допустимості і відповідності доказів є гарантом їх достовірності та істинності.

При цьому, з урахуванням вимог ст. 252 КУпАП, докази повинні оцінюватися за внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності.

Висновок суду про доведеність вини ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП відповідає фактичним обставинам справи та підтверджується наявними у справі доказами.

Верховним Судом в п. 34 постанови від 12 березня 2019 року по справі № 910/9836/18 також зазначено, що вжиття заходів для прискорення процедури розгляду є обов`язком не тільки для держави, а й для осіб, які беруть участь у справі. Так, Європейський суд з прав людини в рішенні від 07.07.1989 у справі "Юніон Аліментаріа Сандерс С.А. проти Іспанії" зазначив, що заявник зобов`язаний демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, що стосуються безпосередньо його, утримуватись від використання прийомів, які пов`язані із зволіканням у розгляді справи, а також максимально використовувати всі засоби внутрішнього законодавства для прискорення процедури слухання.

Так, з огляду на принцип судочинства, яким визнано пріоритет публічного інтересу над приватним, суди мають проводити розгляд справ за відсутності особи, яка притягується до адміністративної відповідальності, оскільки безпідставне умисне затягування справи нівелює завдання КУпАП, яким є охорона прав і свобод громадян, власності, конституційного ладу України, прав і законних інтересів підприємств, установ і організацій, встановленого правопорядку, зміцнення законності, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі точного і неухильного додержання Конституції та законів України, поваги до прав, честі і гідності інших громадян, до правил співжиття, сумлінного виконання своїх обов`язків, відповідальності перед суспільством (стаття 1 КУпАП).

Матеріалами справи підтверджується, що про дату, час та місце судового розгляду ОСОБА_1 був повідомлений належним чином та завчасно. Крім того, під час складання протоколу про адміністративне правопорушення ОСОБА_1 було достовірно відомо, що стосовно нього розпочато провадження у справі про адміністративне правопорушення, а її розгляд здійснюватиметься Деснянським районним судом м. Чернігова, про що свідчить відповідний запис у протоколі.

За таких обставин ОСОБА_1 , діючи добросовісно та реалізуючи надані йому процесуальні права, повинен був проявляти належну зацікавленість перебігом судового провадження, зокрема вживати заходів для отримання інформації про дату та час судового розгляду, а також забезпечити свою участь у ньому або повідомити суд про неможливість з`явитися.Водночас будь-яких заяв чи клопотань про відкладення розгляду справи або повідомлень про поважні причини неявки від ОСОБА_1 до суду першої інстанції не надходило, що свідчить про відсутність належної процесуальної активності з його боку та не може розцінюватися як порушення судом його права на участь у розгляді справи.

Відеозаписи відповідають вимогам п.5 Інструкції про застосування органами та підрозділами поліції технічних приладів і технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, засобів фото- і кінозйомки, затвердженоїнаказом МВС України 18.12.2018 №1026, згідно якого, включення портативного відеореєстратора відбувається з момента початку виконання службових обов`язків або спеціальної поліцейської операції, а відеозйомка ведеться безперервно до її завершення, крім випадків, пов`язаних із виникнанням у поліцейського особистого приватного становища.

Доводи, що наявні в матеріалах справи відеозаписи є роздільними, а відеофіксація не здійснювалася безперервно, є частково вірними. 07:00 ОСОБА_1 вийшов разом з поліцейським вимкнути аварійну сигналізацію, потім повернувся до автомобілю поліції, поліцейським йому повністю було роз`яснені його права передбачені ст.63 КУ та 268 КУпАП, що свідчить про відсутність підстав піддавати сумніву зміст даних відеозаписів та вважати такі докази недопустимими.

Відповідно до приписів ст.251 КУпАП, в тому числі, і показання технічних приладів чи технічних засобів, що мають функції фото і кінозйомки, відеозапису, тощо.

Вказаний відеозапис свідчить про дотримання працівниками поліції в повному обсязі Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції під час проведення її огляду та вимог ст. 266 КУпАП.

На відеодоказах зафіксована подія за участі ОСОБА_1 у хронологічній послідовності, що є підставою для висновку, про факт вчинення ОСОБА_3 адміністративного правопорушення за ч. 1 ст. 130 КУпАП.

Наданий відеозапис суд оцінює в сукупності з іншими доказами, і така сукупність належних та допустимих доказів свідчить про беззаперечну доведеність вини ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП.

Суд зазначає, що відеозаписи є повними та вичерпно інформативними, носять безсторонній характер, позбавлені упередження та суб`єктивного ставлення і надають можливість повно та об`єктивно дослідити обставини вчиненого правопорушення, детально відновити послідовність подій та конкретизувати поведінку поліцейських та особи, яка притягається до адміністративної відповідальності.

Крім того, відеозапис є належним та допустимим доказом, оскільки згідно з приписами п.1 ст.40 Закону України «Про Національну поліцію» від 02.07.2015 року №580-VIII поліція для забезпечення публічної безпеки і порядку може закріплювати на форменому одязі, службових транспортних засобах, монтувати/розміщувати по зовнішньому периметру доріг і будівель автоматичну фото- і відеотехніку, а також використовувати інформацію, отриману із автоматичної фото- і відеотехніки, що знаходиться в чужому володінні, з метою, зокрема, попередження, виявлення або фіксування правопорушення.

Згідно з частинами 2, 3 статті 266-1 КУпАП, передбачено, що огляд військовозобов`язаних та резервістів під час проходження зборів, а також військовослужбовців Збройних Сил України на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, щодо яких є підстави вважати, що вони у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, виконують обов`язки військової служби або перебувають на території військових частин, проводиться посадовою особою, уповноваженою на те начальником органу управління Військової служби правопорядку у Збройних Силах України або командиром (начальником) військової частини (установи, організації, підприємства, закладу, підрозділу), іншого утвореного відповідно до законів України військового формування, а також правоохоронного органу спеціального призначення, з використанням спеціальних технічних засобів та тестів.

Огляд на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння військовослужбовців Збройних Сил України, щодо яких є підстави вважати, що вони у стані сп`яніння перебувають на вулицях, у закритих спортивних спорудах, у скверах, парках, у всіх видах громадського транспорту (включаючи транспорт міжнародного сполучення) та в заборонених законом інших місцях, проводиться посадовою особою, уповноваженою на те начальником органу управління Військової служби правопорядку у Збройних Силах України, з використанням спеціальних технічних засобів та тестів.

Стаття 266-1 КУпАП регулює порядок проведення огляду військовослужбовців під час виконання ними обов`язків військової служби або перебування на території військової частини.

Як убачається з відеозапису, на 01 хв. 34 сек. ОСОБА_1 повідомляє працівникам поліції, що є військовослужбовцем. Водночас на 16 хв. 34 сек., відповідаючи на уточнююче запитання поліцейського про те, чи є він цивільною особою та виконує ремонтні роботи, надає позитивну відповідь.

Крім того, матеріали справи не містять жодних належних та допустимих доказів того, що на момент зупинки транспортного засобу ОСОБА_1 виконував обов`язки військової служби або перебував на території військової частини. Отже, сам по собі факт повідомлення про наявність статусу військовослужбовця не свідчить про необхідність проведення огляду у порядку, визначеному статтею 266-1 КУпАП.

Апеляційний суд не вбачає будь-якого психологічного тиску, примусу чи інших неправомірних дій з боку працівників поліції, спрямованих на спонукання ОСОБА_1 до відмови від проходження огляду на стан сп`яніння.

З дослідженим апеляційним судом відеозапису вбачається, що працівники поліції неодноразово роз`яснювали ОСОБА_1 його право пройти огляд на стан сп`яніння як на місці зупинки транспортного засобу із застосуванням спеціального технічного засобу, так і в закладі охорони здоров`я, 03:20 ОСОБА_1 відмовився.

Попри надану можливість (04:20) обрати спосіб проведення огляду та відповідні роз`яснення поліцейських, ОСОБА_1 від проходження огляду відмовився, а тому доводи апеляційної скарги про те, що така відмова була наслідком неправомірного впливу чи провокації з боку працівників поліції, свого підтвердження під час апеляційного розгляду не знайшли.

Будь-яких даних, які б спростовували обставини, що підтверджуються вказаними вище доказами, які були безпосередньо досліджені в судовому засіданні, суду не надано.

За таких обставин суд доходить висновку, що доводи апеляційної скарги щодо порушення працівниками поліції порядку проведення огляду є безпідставними.

Згідно до положень ч. 1 ст. 130 КУпАП, відповідальність передбачена також за відмову особи, яка керує транспортним засобом, від проходження, відповідно до встановленого порядку, огляду на стан сп`яніння.

Крім того, відповідно до ч. 1 розділу Х Інструкції з оформлення поліцейськими матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі, затвердженої Наказом Міністерства внутрішніх справ України від 07 листопада 2015 року № 1395, водії, стосовно яких у поліцейських є достатні підстави вважати, що вони перебувають у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, підлягають відстороненню від керування цими транспортними засобами та огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції.

Переглянуті в судовому засіданні апеляційного суду відеодокази висновки суду не спростовують, а наведені обставини свідчать про наявність в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП.

Європейський суд з прав людини в своїх рішеннях, зокрема по справам «Кобець проти України» від 14 лютого 2008 року, «Берктай проти Туреччини» від 08 лютого 2001 року, «Лавенте проти Латвії» від 07 листопада 2002 року неодноразово вказує, що оцінюючи докази суд застосовує принцип доведення «за відсутності розумних підстав для сумніву», що може бути результатом цілої низки ознак або достатньо вагомих, чітких і узгоджених між собою неспростовних презумпцій.

При цьому, апеляційний суд звертає увагу, що адміністративне правопорушення, передбачене ст. 130 КУпАП відноситься до тих правопорушень, яке за своїм характером є грубим суспільно небезпечним проступком в сфері забезпечення безпеки дорожнього руху та є небезпечним як для самого правопорушника так і для інших учасників дорожнього руху.

Оцінка доказів, відповідно до ст. 252 КУпАП, відбувається за внутрішнім переконанням особи, що приймає рішення, та ґрунтується на всебічному, повному та об`єктивному досліджені всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом та правосвідомістю, а жодний доказ не має наперед встановленої сили.

Неправильного застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права при розгляді справи судом першої інстанції не встановлено, як не встановлено істотних порушень законодавства, що тягнуть зміну чи скасування постанови суду першої інстанції.

Адміністративне стягнення ОСОБА_1 призначене в межах санкції ч. 1 ст. 130 КУпАП, у відповідності до положень ст. 33 КУпАП.

З урахуванням викладеного, апеляційний суд дійшов висновку, що оскаржувана постанова районного суду про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 130 КУпАП є законною та обґрунтованою, а тому підстави для її зміни чи скасування відсутні.

Керуючись ст.ст. 293, 294 КУпАП, апеляційний суд,

П О С Т А Н О В И В :

Поновити захиснику Рябініну Денису Дмитровичу в інтересах ОСОБА_1 строк на апеляційне оскарження постанови Деснянського районного суду м. Чернігова від 09 червня 2026 року.

Апеляційну скаргу адвоката Рябініна Дениса Дмитровича в інтересах ОСОБА_1 – залишити без задоволення.

Постанову Деснянського районного суду м. Чернігова від 09 червня 2026 року – залишити без змін.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили негайно після проголошення, оскарженню не підлягає.

СуддяМ.О. Гуренко