Суд: Сумський апеляційний суд
Інстанція: Апеляційна
Юрисдикція: Адмінправопорушення
Категорія: Керування транспортними засобами або суднами особами, які перебувають у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції
Дата: 06 серпня 2026 р.
Справа: №584/214/26
Суддя: Соколова Н. О.
Справа №584/214/26 Головуючий у суді 1-ї інстанції - Данік Я. І.
Номер провадження 33/816/1395/26 Суддя-доповідач Соколова Н. О.
Категорія 130 КУпАП
ПОСТАНОВА
Іменем України
07 серпня 2026 року суддя Сумського апеляційного суду Соколова Н. О., з участю секретаря судового засідання Кравченко Д.І., розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду у режимі відеоконференції в м. Суми справу про адміністративне правопорушення № 584/214/26 за апеляційною скаргою захисника Стрижака Сергія Васильовича на постанову судді Путивльського районного суду Сумської області від 03.07.2026, якою
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який проживає за адресою: АДРЕСА_1
визнаний винним у вчиненні правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП,
з участю захисника особи, яка притягається до адміністративної відповідальності – адвоката Стрижака С.В.,
установив:
Постановою судді Путивльського районного суду Сумської області від 03.07.2026 ОСОБА_1 визнаний винуватим у вчиненні правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, і на нього накладене стягнення у виді штрафу в розмірі 17000 грн із позбавленням права керування транспортними засобами строком на один рік. Стягнуто судовий збір на користь держави в сумі 665,60 грн.
Згідно з постановою, 29.01.2026 о 00.28 год біля будинку № 57 по вул. Вознесенська у м. Путивль Сумської області ОСОБА_1 керував автомобілем «CHEVROLET NIVA», реєстраційний номер НОМЕР_1 , з ознаками алкогольного сп`яніння (порушення мови, поведінка, що не відповідає обстановці, почервоніння обличчя), від проходження огляду щодо встановлення стану сп`яніння на місці зупинки та в найближчому закладі охорони здоров`я відмовився під відеозапис з нагрудної бодікамери, чим порушив п.2.5 Правил дорожнього руху та скоїв правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 130 КУпАП.
Не погодившись з вказаним судовим рішенням, захисник Стрижак С.В. звернувся з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати постанову судді, а провадження у справі закрити через відсутність складу правопорушення.
В обґрунтовування апеляційних вимог, захисник зазначає, що зі змісту наявного у матеріалах справи відеозапису вбачається, що ОСОБА_1 взагалі не розумів змісту процедури проведення огляду на стан сп`яніння та правових наслідків складання протоколу відносно нього, так як після розмови з працівниками поліції був впевнений, що йому краще швидко відмовитись від огляду та далі рухатись власним автомобілем у справах.
Крім того, працівники поліції безпідставно запропонували пройти ОСОБА_1 огляд на стан алкогольного сп`яніння, так як основної ознаки сп`яніння – запаху алкоголю, виявленого у останнього, ними озвучено не було.
На думку апелянта, відмова водія від проходження огляду на стан сп`яніння була спровокована саме поведінкою поліцейських.
Також адвокат вказує, що обов`язковою складовою правопорушення за ст. 130 КУпАП є існування підстав проведення огляду, яких у даній справі судом встановлено не було.
Захисник Стрижак С.В. вказує й на те, що матеріалами справи не підтверджується факт керування транспортним засобом ОСОБА_1 , не зважаючи на те, що останній перебував за кермом автомобіля з увімкненим двигуном.
Заслухавши доповідь головуючого-судді щодо змісту оскаржуваного судового рішення та доводів апеляційної скарги, доводи захисника, який підтримав вимоги апеляційної скарги та просив її задовольнити, суддя апеляційного суду дійшов наступних висновків.
Згідно з ст. 245 КУпАП завданням провадження в справах про адміністративні правопорушення є своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи та вирішення її в точній відповідності із законом.
Відповідно до вимог ст. 280 КУпАП, суд, при розгляді справи про адміністративне правопорушення, крім іншого, зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Зі змісту ст. 252 КУпАП вбачається, що оцінка доказів при розгляді справ про адміністративні правопорушення ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні усіх обставин справи в їх сукупності.
Згідно зі ст. 251 КУпАП на основі доказів встановлюється наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягується до адміністративної відповідальності, поясненнями свідків та ін.
Доказами у справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на підставі яких у визначеному законом порядку встановлюється наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інших обставин справи, що мають значення для її правильного вирішення. Ці фактичні дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.
Згідно з п. 27 Постанови Пленуму ВСУ № 14 від 23.12.2005 року «Про практику застосування судами України законодавства у справах про деякі злочини проти безпеки дорожнього руху та експлуатації транспорту, а також про адміністративні правопорушення на транспорті», відповідальність за ст. 130 КУпАП несуть особи, які керують транспортними засобами у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції. Керування транспортним засобом слід розуміти як виконання функцій водія під час руху такого засобу. Правопорушення вважається закінченим з того моменту, як він почав рухатись.
Дослідивши матеріали справи апеляційний суд вважає, що висновок судді про винуватість ОСОБА_1 у вчиненні правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, є обґрунтованим і відповідає фактичним обставинам справи, оскільки підтверджується наступними доказами:
- протоколом про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 № 578091 від 29.01.2026 (а.с. 1);
- відео-файлами, які містяться на DVD-R дисках лазерних систем зчитування, з яких вбачається, що ОСОБА_1 керував транспортним засобом в комендантську годину та був зупинений працівниками поліції. Після встановлення особи водія у останнього були виявлені ознаки алкогольного сп`яніння та запропоновано пройти огляд на місці зупинки транспортного засобу за допомогою газоаналізатора драгер чи в найближчому закладі охорони здоров`я, від пропозиції пройти огляд на місці зупинки автомобіля водій відмовився, однак погодився проїхати до лікарні. В лікарні ОСОБА_1 вирішив не проходити огляд та відмовився від його проведення, після чого водієві були роз`яснені права та складено відносно нього протокол за ч. 1 ст. 130 КУпАП.
Дослідивши вказані матеріали, суддя апеляційного суду дійшов висновку, що зазначені докази відповідають критеріям належності та допустимості, а в своїй сукупності також достатності для підтвердження висновків суду першої інстанції про доведення винуватості ОСОБА_1 у порушенні ним вимог п. 2.5 ПДР України, тобто у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП, у поза розумний сумнів.
При цьому посилання захисника на те, що ОСОБА_1 нібито не розумів змісту процедури проведення огляду на стан сп`яніння та правових наслідків відмови від його проходження, є припущенням сторони захисту та не підтверджується жодним належним доказом.
Відповідно до ст. 268 КУпАП особа, яка притягається до адміністративної відповідальності, користується визначеним законом обсягом процесуальних прав, однак реалізація цих прав залежить від її власного волевиявлення. Суб`єктивне нерозуміння особою вимог законодавства або неправильне тлумачення нею правових наслідків власних дій не звільняє її від адміністративної відповідальності.
Згідно з ч. 1 ст. 130 КУпАП адміністративна відповідальність настає не лише за керування транспортним засобом у стані сп`яніння, а й за відмову особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан сп`яніння. Таким чином, юридичне значення має сам факт свідомої відмови від проходження огляду, а не мотиви, якими керувалася особа під час прийняття такого рішення.
Не заслуговують на увагу й доводи апелянта про відсутність законних підстав для проведення огляду через те, що працівниками поліції не було озвучено запах алкоголю.
Відповідно до ч. 2 ст. 266 КУпАП та п. 2 розділу І Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, затвердженої наказом МВС України та МОЗ України від 09.11.2015 № 1452/735, огляд проводиться у разі наявності у поліцейського підстав вважати, що водій перебуває у стані сп`яніння відповідно до ознак такого стану.
Пунктом 3 розділу І зазначеної Інструкції визначено перелік ознак алкогольного сп`яніння, серед яких запах алкоголю з порожнини рота є лише однією із можливих ознак. До таких ознак також належать порушення координації рухів, порушення мовлення, виражене тремтіння пальців рук, різка зміна забарвлення шкірного покриву обличчя та поведінка, що не відповідає обстановці.
Отже, законодавство не встановлює обов`язковості наявності саме запаху алкоголю для виникнення підстав проведення огляду.
При цьому слід зазначити, що ознаки алкогольного сп`яніння ОСОБА_1 як озвучувались самому водієві, так і зафіксовані в протоколі про адміністративне правопорушення, зокрема, порушення мови, поведінка, що не відповідає обстановці, почервоніння шкіряного покриву обличчя.
Таким чином, твердження сторони захисту про те, що відсутність озвучення запаху алкоголю автоматично свідчить про незаконність вимоги поліцейських пройти огляд, є помилковим та ґрунтується на неправильному тлумаченні норм права.
Необґрунтованими є також доводи захисника Стрижака С.В. про нібито провокацію відмови від проходження огляду.
Відповідно до ст. 23 Закону України «Про Національну поліцію» поліцейські зобов`язані здійснювати контроль за дотриманням Правил дорожнього руху та вживати заходів щодо виявлення адміністративних правопорушень. Запропонувати водієві пройти огляд у випадках, передбачених ст. 266 КУпАП, є їх прямим службовим обов`язком, а не проявом будь-якої провокації.
Матеріали справи не містять доказів застосування до ОСОБА_1 будь-якого фізичного чи психологічного примусу, введення його в оману або інших незаконних дій, які могли б вплинути на його волевиявлення. Навпаки, із відеозапису вбачається, що працівники поліції діяли у межах наданих законом повноважень, неодноразово пропонували пройти огляд та роз`яснювали порядок його проведення. Остаточне рішення про відмову було прийнято самим водієм добровільно.
Доводи захисника про відсутність підстав для проведення огляду також не відповідають матеріалам справи.
Відповідно до ст. 251 КУпАП доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність адміністративного правопорушення. Згідно зі ст. 252 КУпАП оцінка доказів здійснюється судом за внутрішнім переконанням на основі їх всебічного, повного та об`єктивного дослідження.
Суд першої інстанції дослідив протокол про адміністративне правопорушення, відеозапис і дійшов мотивованого висновку про наявність законних підстав для проведення огляду та про факт безпідставної відмови водія від його проходження. Апеляційна скарга фактично зводиться до переоцінки вже досліджених доказів без наведення нових обставин, які б ставили під сумнів правильність висновків суду.
Також необґрунтованими є доводи захисника щодо відсутності факту керування транспортним засобом. Перебування особи на місці водія транспортного засобу із працюючим двигуном саме по собі не виключає можливості встановлення факту керування, якщо такий підтверджується сукупністю інших належних і допустимих доказів.
Так, з наявних у матеріалах справи відеозаписів вбачається, як вночі рухається автомобіль «CHEVROLET NIVA», реєстраційний номер НОМЕР_1 , після зупинки якого було встановлено, що за кермом перебував ОСОБА_1 , в салоні автомобіля були ще декілька дівчат. Жодних заперечень з приводу факту керування ним автомобілем ОСОБА_1 не висловлював, навпаки пояснював поліцейським, що має відвезти людей додому.
До того ж, у матеріалах справи наявні власноруч написані ОСОБА_1 пояснення, в яких він вказав, що був зупинений працівниками поліції в м. Путивль о 00.28 год, однак відмовився від проходження огляду на стан сп`яніння.
На підставі викладеного, суддя апеляційного суду дійшов висновку про доведеність факту керування транспортним засобом на підставі всебічного дослідження матеріалів справи, а доводи апеляційної скарги не містять жодних об`єктивних доказів, які б спростовували встановлені судом обставини.
Враховуючи вищезазначене, всупереч доводам апеляційної скарги захисника, суддя апеляційного суду вважає оскаржуване рішення законним, обґрунтованим та вмотивованим, не вбачає підстав для його скасування, а тому, оскаржувану постанову судді суду першої інстанції слід залишити без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення.
Керуючись ст. 294 КУпАП України,
постановив:
Постанову судді Путивльського районного суду Сумської області від 03.07.2026, якою ОСОБА_1 притягнуто до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст.130 КУпАП, залишити без змін, а апеляційну скаргу його захисника Стрижака Сергія Васильовича - без задоволення.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили негайно, є остаточною і оскарженню не підлягає.
Суддя Н. О. Соколова
Оригінал: reyestr.court.gov.ua