Вирок від 02 серпня 2026 р. у справі №497/228/26 — Одеський апеляційний суд

Номер провадження: 11-кп/813/2059/26

Справа № 497/228/26

Головуючий у першій інстанції ОСОБА_1

Доповідач ОСОБА_2

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ВИРОК

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03.08.2026 року м. Одеса

Одеський апеляційний суд у складі:

головуючий – суддя ОСОБА_2 ,

судді: ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,

за участю:

секретаря судових засідань – ОСОБА_5 ,

прокурора – ОСОБА_6 ,

захисника – ОСОБА_7 ,

обвинуваченого – ОСОБА_8 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні, в режимі відеоконференції під час трансляції з ДУ «Ізмаїльський слідчий ізолятор», матеріали кримінального провадження №12025162270000676 від 01.12.2025 року за апеляційною скаргою прокурора Болградської окружної прокуратури Одеської області ОСОБА_9 на вирок Болградського районного суду Одеської області від 24.03.2026 року щодо:

ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м.Болград Одеської області, громадянина України, не одруженого, з середньою освітою, за національністю гагауза, який не працює, який зареєстрований та проживає за адресою: АДРЕСА_1 , раніше не судимого,

обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.4 ст.187 КК України,

встановив:

Оскарженим вироком суду першої інстанції ОСОБА_8 визнаний винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.4 ст.187 КК України та йому призначено покарання у виді позбавлення волі на строк 9 (дев`ять) років.

Запобіжний захід у виді тримання під вартою вироком суду залишений без змін.

Строк відбування покарання відраховується з моменту фактичного затримання з 23 год. 20 хв. 01.12.2025 року

Вироком суду вирішеного питання стосовно долі речових доказів, процесуальних витрат та заходів забезпечення кримінального провадження.

Оскарженим вироком суду ОСОБА_8 визнаний винуватим у тому, що 01.12.2025 року, приблизно о 21:45 год, він, перебуваючи у стані алкогольного сп`яніння, діючи в умовах воєнного стану з умислом, направленим на здійснення нападу з метою заволодіння чужим майном, з корисливих мотивів, здійснив напад на ОСОБА_10 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , яка проживає у домоволодінні АДРЕСА_1 .

Так, ОСОБА_11 , озброївшись невстановленим предметом схожим на ніж, який планував використовувати для залякування потерпілої, футболкою, яку планував використати для приховування своїх неправомірних дій, перестрибнув через паркан що огороджував двір домоволодіння, незаконно проник на територію вказаного домоволодіння.

Далі, ОСОБА_8 постукав у вхідні двері. Коли ОСОБА_10 відкрила вхідні двері, то він накинув на її обличчя принесену з собою футболку, позбавивши її можливість бачити його. З застосуванням фізичної сили ОСОБА_8 штовхнув ОСОБА_10 , після чого протиправно проник до житлового приміщення зазначеного будинку.

Продовжуючи реалізацію свого умислу, ОСОБА_8 , підійшов до ОСОБА_10 та висловив погрози застосування до неї насильства небезпечного для її життя і здоров`я, у разі невиконання його вимог про надання йому наявних у неї грошових коштів, при цьому він спрямував у її бік вищевказаний невстановлений предмет за зовнішніми ознаками схожий на ніж. При цьому, з врахуванням обставин події, використаного знаряддя у виді ножа потерпіла ОСОБА_10 сприймала погрози ОСОБА_8 як реальні для застосування.

Крім того, ОСОБА_8 , для створення у потерпілої додаткового враження щодо реальності його погроз з метою забезпечення пригнічення її волі до супротиву, кулаком наніс не менш двох ударів в обличчя ОСОБА_10 , після чого повалив її на підлогу, чим спричинив останній тілесні ушкодження: закрита черепно-мозкова травма у формі струсу головного мозку, закритий перелам кісток спинки носа без зміщення, що супроводжувався зовнішньою кровотечою, синець на обличчі на нижньому віці правого ока, синець на обличчі в ділянці спинки носу, які у своїй сукупності відносяться до легких тілесних ушкоджень, що спричиняють короткочасний розлад здоров`я.

При цьому, ОСОБА_8 неодноразово висловлював до ОСОБА_10 вимогу про надання йому грошових коштів, погрожуючи застосування до неї додаткового насильства небезпечного для її життя і здоров`я, у разі невиконання його вимог про надання йому наявних у неї грошових коштів.

Подавивши таким чином волю потерпілої до супротиву, якого вона також свідомо для нападника не могла вчинити в силу свого віку та фізичного стану, ОСОБА_8 відкрито заволодів належним ОСОБА_10 майном, а саме грошима в сумі 550 Євро, що за курсом НБУ, станом на 01.12.2025 року становить 26 891,32 грн. та мобільним телефоном марки «Хiaоmi Redmi» 9А вартістю 1619,00 грн. після чого разом з викраденим майном покинув місце події, розпорядившись викраденим майном на свій розсуд, заподіявши тим самим потерпілій ОСОБА_10 матеріальний збиток на загальну суму 28 510,32 грн.

Таким чином, ОСОБА_8 вчинив кримінальне правопорушення, передбачене ч.4 ст.187 КК України за кваліфікуючими ознаками: напад з метою заволодіння чужим майном, поєднаний із погрозою застосування насильства, небезпечного для життя та здоров`я особи, що зазнала нападу (розбій), поєднаний з проникненням у житло, вчинений в умовах воєнного стану.

Не погодившись з вироком суду, прокурор Болградської окружної прокуратури Одеської області ОСОБА_9 подав апеляційну скаргу, в якій він не оскаржуючи фактичні обставини кримінального провадження, кваліфікацію дій обвинуваченого та доведеність його вини, просить вирок скасувати в частині призначеного покарання та ухвалити в цій частині новий вирок, яким призначити ОСОБА_8 покарання за ч.4 ст.187 КК України у виді позбавлення волі на строк 9 (дев`ять) років з конфіскацією майна. В іншій частині прокурор просить вирок залишити без змін.

Прокурор зазначає, що ОСОБА_8 вчинив особливо тяжке кримінальне правопорушення, а санкція ч.4 ст.187 КК України передбачає обов`язковий вид покарання – позбавлення волі з конфіскацією майна. В даному випадку місцевий суд призначаючи покарання не застосував закон, який підлягає застосуванню, та в резолютивній частині вироку призначаючи ОСОБА_8 покарання за ч.4 ст.187 КК України у виді 9 років позбавлення волі, не призначив обов`язкове додаткове покарання у виді конфіскації майна.

Іншими особами, які мають право на апеляційне оскарження, вирок суду першої інстанції не оскаржений.

Заслухавши суддю-доповідача; прокурора, який підтримав апеляційну скаргу та просив її задовольнити; захисника та обвинуваченого, які залишити вирішення питання щодо апеляційної скарги прокурора на розсуд суду; обговоривши доводи апеляційної скарги; провівши судові дебати та надавши останнє слово обвинуваченому; колегія суддів дійшла висновку про таке.

Відповідно до вимог ч.1 ст.404 КПК України (далі – КПК), вирок суду першої інстанції перевіряється апеляційним судом в межах апеляційної скарги.

Згідно з положеннями ст.2 КПК завданнями кримінального провадження є захист особи, суспільства та держави від кримінальних правопорушень, охорона прав, свобод та законних інтересів учасників кримінального провадження, а також забезпечення швидкого, повного та неупередженого розслідування і судового розгляду з тим, щоб кожний, хто вчинив кримінальне правопорушення, був притягнутий до відповідальності в міру своєї вини, жоден невинуватий не був обвинувачений або засуджений, жодна особа не була піддана необґрунтованому процесуальному примусу і щоб до кожного учасника кримінального провадження була застосована належна правова процедура.

Згідно вимог ст.370 КПК судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим. Законним є рішення, ухвалене компетентним судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі об`єктивно з`ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до ст. 94 КПК. Вмотивованим є рішення, в якому наведені належні і достатні мотиви та підстави його ухвалення.

Оскільки фактичні обставини вчинення кримінального правопорушення, встановлені судом першої інстанції, а також доведеність вини обвинуваченого ОСОБА_8 та правильність кваліфікації його дій за ч.4 ст.187 КК України, в апеляційній скарзі прокурора не оспорюються, колегія суддів не переглядає оскаржений вирок в цій частині.

Оцінивши доводи прокурора щодо неправильного застосування місцевим судом закону України про кримінальну відповідальність, а саме не призначення обвинуваченому обов`язкового додаткового покарання у виді конфіскації майна за ч.4 ст.187 КК України, колегія суддів дійшла таких висновків.

Статтями 51 та 52 КК України встановлено, що одним із додаткових покарань, яке може бути застосовано до осіб, визнаних винними у вчинені злочинів, є конфіскація майна.

Частиною ч.1 ст.59 КК України передбачено, що покарання у виді конфіскації майна полягає в примусовому безоплатному вилученні у власність держави всього або частини майна, яке є власністю засудженого. Якщо конфіскується частина майна, суд повинен зазначити, яка саме частина майна конфіскується, або перелічити предмети, що конфіскуються.

Згідно з ч.2 ст.59 КК України конфіскація майна встановлюється за тяжкі та особливо тяжкі корисливі злочини, а також за злочини проти основ національної безпеки України та громадської безпеки незалежно від ступеня їх тяжкості і може бути призначена лише у випадках, спеціально передбачених в Особливій частині цього

Корисливим тяжким або особливо тяжким злочином може бути визнаний будь-який із злочинів, визначених у частинах 5 та 6 ст.12 КК України, якщо його вчинено із корисливих спонукань. Під корисливими спонуканнями слід розуміти бажання винного одержати внаслідок вчинення злочину матеріальні блага для себе або інших осіб, одержати чи зберегти певні майнові права, уникнути матеріальних витрат чи обов`язків або досягти іншої матеріальної вигоди.

В мотивувальній частині вироку суду зазначено, що доказом на підтвердження встановлених судом обставин є показання обвинуваченого ОСОБА_8 , який пояснив, що мотивом для вчинення даних розбійного нападу 01.12.2025 року було його бажання, заволодіти майном ОСОБА_10 , яка доводиться йому родичкою та проживає у домоволодінні АДРЕСА_1 . Під час судового розгляду, дослідженими доказами доведено, що в результаті нападу ОСОБА_8 відкрито заволодів належним ОСОБА_10 майном, а саме грошима в сумі 550 Євро, що за курсом НБУ, станом на 01.12.2025 становить 26891,32 гривня та мобільним телефоном марки «Хiaоmi Redmi» 9А вартістю 1 619,00 гривень, після чого разом з викраденим майном покинув місце події, розпорядившись викраденим майном на свій розсуд, заподіявши тим самим потерпілій ОСОБА_10 матеріальний збиток на загальну суму 28 510,32 гривень

Санкція ч.4 ст.187 КК України, за якою ОСОБА_8 засуджений оскаржуваним вироком, передбачає покарання у виді позбавлення волі на строк від восьми до п`ятнадцяти років, з призначенням обов`язкового додаткового покарання у виді конфіскації майна.

Разом з цим, суд першої інстанції, визнавши винуватим ОСОБА_8 за ч.4 ст.187 КК України, призначив обвинуваченому покарання у виді позбавлення волі на строк 9 років, однак не призначив обов`язкове додаткове покарання у виді конфіскації майна.

Таким чином слід констатувати, що місцевий суд неправильного застосував закон України про кримінальну відповідальність, а саме не застосував закон, який підлягає застосуванню, що відповідно до положень ст.413 КПК є підставою для скасування оскарженого судового рішення.

Відповідно до п.3 ч.1 ст.407 КПК, за наслідками апеляційного розгляду за скаргою на вирок суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право скасувати вирок повністю чи частково та ухвалити новий вирок.

Положеннями ч.1 ст.409 КПК передбачені підстави для скасування або зміни судового рішення при розгляді справи в суді апеляційної інстанції, в тому числі і неправильне застосування закону про кримінальну відповідальність.

Неправильним застосуванням закону України про кримінальну відповідальність, що тягне за собою скасування або зміну судового рішення на підставі п.1 ч.1 ст.413 КПК, є незастосування судом закону, який підлягає застосуванню.

Згідно з п.2 ч.1 ст.420 КПК, суд апеляційної інстанції скасовує вирок суду першої інстанції і ухвалює свій вирок у разі необхідності застосування більш тяжкого покарання.

Оскільки доводи апеляційної скарги прокурора заслуговують на увагу, колегія судді дійшла висновку, що вирок суду першої інстанції підлягає скасуванню на підставі п.4 ч.1 ст.409, п.1 ч.1 ст.413 КПК, в частині призначення покарання з підстав неправильного застосування закону України про кримінальну відповідальність, а саме незастосування судом закону, який підлягає застосуванню, з ухваленням апеляційним судом нового вироку в цій частині, яким ОСОБА_8 слід призначити покарання за ч.4 ст.187 КК України у виді позбавлення волі на строк 9 років із конфіскацією всього належного йому майна.

Окрім цього, колегія суддів вважає за необхідне зарахувати обвинуваченому ОСОБА_8 в строк відбуття покарання строк його попереднього ув`язнення з 01.12.2025 року по 03.08.2026 року – день набрання вироком законної сили, з розрахунку один день попереднього ув`язнення за один день позбавлення волі.

Керуючись ст.ст. 376, 404, 405, 407, 409, 413, 420, 421, 424, 426, 532, 615 КПК України, апеляційний суд,

ухвалив:

Апеляційну скаргу прокурора Болградської окружної прокуратури Одеської області ОСОБА_9 – задовольнити.

Вирок Болградського районного суду Одеської області, яким ОСОБА_8 засуджений за вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч.4 ст.187 КК України – скасувати в частині призначеного покарання.

Ухвалити в цій частині новий вирок, яким ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , призначити покарання за вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч.4 ст.187 КК України у виді позбавлення волі на строк 9 (дев`ять) років з конфіскацією всього належного йому майна.

Зарахувати обвинуваченому ОСОБА_8 в строк відбуття покарання строк його попереднього ув`язнення з 01.12.2025 року по 03.08.2026 року – день набрання вироком законної сили, з розрахунку один день попереднього ув`язнення за один день позбавлення волі.

В іншій частині вирок суду першої інстанції залишити без змін.

Вирок набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржений в касаційному порядку до Верховного Суду протягом трьох місяців з моменту набрання ним законної сили, а засудженим, який тримається під вартою, в той самий строк з дня вручення йому копії вироку.

Копії вироку після його проголошення негайно вручити засудженому та прокурору, інші учасники судового провадження мають право отримати копію вироку в суді.

Копія вироку не пізніше наступного дня після ухвалення надсилається учасникам судового провадження, які не були присутні в судовому засіданні.

Судді Одеського апеляційного суду

ОСОБА_2 ОСОБА_3 ОСОБА_4