Постанова від 06 серпня 2026 р. у справі №944/580/26 — Львівський апеляційний суд

Справа № 944/580/26 Головуючий у 1 інстанції: Карпин І.М.

Провадження № 33/811/1300/26 Доповідач: Березюк О. Г.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07 серпня 2026 року. Львівський апеляційний суд у складі: судді судової палати у кримінальних справах Березюка О.Г., з участю захисника Тимощука О.І., розглянувши у місті Львові апеляційну скаргу захисника Тимощука О.І. на постанову Яворівського районного суду Львівської області від 07 липня 2026 року про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП,

встановив:

Постановою Яворівського районного суду Львівської області від 07.07.2026 року ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП, та накладено адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 17000 гривень та позбавлено права керування транспортними засобами строком на один рік. Стягнуто з ОСОБА_1 в дохід держави судовий збір в розмірі 665,60 гривень.

Згідно постанови суду ОСОБА_1 28.01.2026 о 14 год. 05 хв. в м.Новояворівську Яворівського району Львівської області по вул.Шевченка, 16 керував автомобілем марки «Porsche Cayenne», державний номерний знак НОМЕР_1 , з явними ознаками наркотичного сп`яніння (звужені зіниці очей, які не реагують на світло, підвищенна жвавість мови, почервоніння обличчя). Від проходження медичного огляду на стан наркотичного сп`яніння у встановленому законом порядку відмовився, що зафіксовано на технічний засіб відеозапису, а саме на нагрудні відеореєстратори 861385, 861440. Своїми діями ОСОБА_1 порушив вимоги п.2.5 Правил дорожнього руху.

Захисник Тимощук О.І. в апеляційній скарзі просить постанову суду скасувати та закрити провадження у справі у зв`язку з відсутністю в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення.

На підтримання своїх апеляційних вимог апелянт покликається на те, що судом першої інстанції розгляд справи відбувся неповно та необ`єктивно, вважає постанову суду незаконною та необґрунтованою, при цьому зазначає, що наявні відеозаписи з нагрудних камер працівників поліції є неповними, вважає порушенням складення протоколу про адміністративне правопорушення працівниками поліції в дорозі, жодним чином не роз`яснили йому його прав, лише після складення протоколу видали тимчасове посвідчення на правоп керування. Також апелянт зазначає, що працівниками поліції фактично не встановлювалися ознаки наркотичного сп`яніння в ОСОБА_1 , та з відеозапису встановлено, що такі з боку працівників поліції є надуманими, а тому відсутні законні підстави для проходження ОСОБА_1 огляду на стан наркотичного сп`яніння.

Розглянувши матеріали справи № 944/580/26, дослідивши доводи апеляційної скарги, заслухавши пояснення захисника, який підтримав подану апеляційну скаргу, апеляційний суд приходить до наступних висновків.

Згідно статті 62 Конституції України обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.

Відповідно до ст.245 КУпАП завданням провадження в справах про адміністративні правопорушення є своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом.

Згідно з ч.7 ст.294 КУпАП апеляційний суд переглядає справу в межах апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.

Постанова суду першої інстанції, згідно з ст.283 КУпАП, має ґрунтуватися на обставинах, встановлених при розгляді справи, тобто на достатніх і незаперечних доказах.

Аналіз матеріалів цього провадження свідчить, що зазначених вимог закону суддя суду першої інстанції, вирішуючи питання про винуватість ОСОБА_1 за ч. 1 ст. 130 КУпАП, у повній мірі не дотримався.

Як на доказ винуватості ОСОБА_1 у скоєнні правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП, суд першої інстанції покликався на протокол про адміністративне правопорушення ЕПР1 №577764 від 28.01.2026 (а.с.2), відеозаписи події (а.с.7), направлення на огляд до медичного закладу (а.с.4), рапорти працівників поліції (а.с.5,6), постанову про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення ЕНА №6579177 від 28.01.2026 року (а.с.3).

Вказані докази апеляційний суд не може визнати належними, допустимими, достовірними та такими, які узгоджуються із стандартом доказування «поза розумним сумнівом», і які свідчать про беззастережну винуватість ОСОБА_1 у вчиненні інкримінованого йому адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП, виходячи із такого.

Крім того, відповідно до ч.ч.5, 6 ст.266 КУпАП, огляд особи на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують її увагу та швидкість реакції, проведений з порушенням вимог цієї статті, вважається недійсним. Направлення особи для огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують її увагу та швидкість реакції, і проведення такого огляду здійснюються в порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.

Зазначений у ст.266 КУпАП порядок визначений Інструкцією «Про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції» затвердженою Наказом Міністерства внутрішніх справ України, Міністерства охорони здоров`я України 09.11.2015 № 1452/735

Частиною 2 Розділу І Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, затвердженої Наказом МВС та МОЗ від 09.11.2015 № 1452/735, огляду на стан сп`яніння підлягають водії транспортних засобів, щодо яких у поліцейського уповноваженого підрозділу Національної поліції України є підстави вважати, що вони перебувають у стані сп`яніння згідно з ознаками такого стану.

Згідно з фабулою протоколу про адміністративне правопорушення ОСОБА_1 керував транспортним засобом «з ознаками наркотичного сп`яніння, а саме звужені зіниці очей, які не реагують на світло, підвищенна жвавість мови, почервоніння обличчя. Від проходження огляду на стан сп`яніння в медичному закладі відмовився».

Відповідно до ч. 4 Розділу І Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, затвердженої Наказом МВС та МОЗ від 09.11.2015 № 1452/735, ознаками наркотичного сп`яніння є наявність однієї чи декількох ознак стану алкогольного сп`яніння (крім запаху алкоголю з порожнини рота); звужені чи дуже розширені зіниці, які не реагують на світло; сповільненість або навпаки підвищена жвавість чи рухливість ходи, мови; почервоніння обличчя або неприродна блідість.

Саме наявність таких ознак є підставою для пред`явлення поліцейським вимоги водієві пройти огляд на стан сп`яніння.

З детального аналізу наведених норм права вбачається, що водій може бути направлений працівниками поліції до закладу охорони здоров`я для огляду на стан наркотичного сп`яніння, лише за наявності у нього конкретних ознак передбачених п.п.3, 4 Інструкції. Логічним є висновок, що за відсутності у водія наведених ознак сп`яніння, у працівників поліції не виникає підстав направляти його для медичного огляду на стан сп`яніння до закладів охорони здоров`я. Відмова водія виконувати безпідставну (необґрунтовану) вимогу працівника поліції проходити огляд на стан сп`яніння, не може мати наслідків у вигляді адміністративної відповідальності за порушення п.2.5 ПДР України.

Так, з оглянутого відеозапису ПОГ Горон ст.130.mp4 (час відеозапису 24 хв. 00 сек.) апеляційним судом встановлено, що в ОСОБА_1 відсутнє почервоніння шкіри обличчя, а навпаки є блідий покрив шкіри обличчя (відео кольорове, що дає можливість чітко ідентифікувати колір покриву шкіри обличчя), присутній цілком нормальний стиль мовлення особи (змістовно-логічне мовлення, чіткі відповіді на питання без застосування непристойної або нецензурної лексики), також при просвічуванні працівником поліції очей ліхтариком не вбачалося наявності неприродньої реакції зіниць на світло, з огляду на погодні умови (сонячна погода в зимову пору) у водія постійно звужені зіниці (а.с.7).

Більше того, апеляційним судом взято до уваги, долучений до матеріалів справи експрес-тест разом довідкою про проходження ОСОБА_1 огляду на стан наркотичного сп`яніння від 28.01.2026 року (тобто у той же день), згідно з якими в організмі ОСОБА_1 не виявлено наркотичних речовин (а.с.26-27), що серед іншого вказує на те, що поліцейські формально пояснювали причину вимоги проходження огляду на стан наркотичного сп`яніння, посилаючись на неіснуючі ознаки наркотичного сп`яніння

Також слід зауважити, що викладені у протоколі ознаки наркотичного сп`яніння були оголошені поліцейськими ОСОБА_1 лише після того як останні спочатку висловили вимогу про проходження огляду на стан наркотичного сп`яніння, та висловлення необґрунтованої вимоги про проходження огляду на стан наркотичного сп`яніння в медичному закладі.

Крім цього, з дослідженого відеозапису події ПОГ Горон ст.130.mp4 апеляційним судом встановлено, що під час спілкування працівників поліції з ОСОБА_1 , останні повідомили водію, що він може відмовитися від проходження огляду на стан сп`яніння (час запису в проміжку між 23 хв. та 25 хв. запису) (а.с.7).

Тобто працівник поліції повідомив ОСОБА_1 , що він має три можливих варіанти розвитку події, а саме: пройти огляд на стан наркотичного сп`яніння в медичному закладі або має право відмовитися від проходження огляду. В подальшому ОСОБА_1 будучи доставленим під медичний заклад, будучи повідомленим про можливість відмовитися від огляду на стан наркотичного сп`яніння, повідомив працівникам поліції, що відмовляється від огляду, на що працівник поліції зазначив ОСОБА_1 , що «навіщо ми сюди їхали, краще б ти на місці відмовився, і ми би вже все написали» (1 год. 22 хв. запису) (а.с.7).

Відповідно до п.2.5 ПДР водій повинен на вимогу поліцейського пройти в установленому порядку медичний огляд з метою встановлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, однак законодавством не передбачено права особи, яка керує транспортним засобом відмовитися від огляду на стан сп`яніння.

Таким чином, проходження огляду на стан сп`яніння на вимогу поліцейського є обов`язком, а не правом, оскільки за відмову від огляду настає адміністративна відповідальність.

А тому, виходячи з роз`яснень працівника поліції ОСОБА_1 про наявність в нього права на відмову від проходження огляду на стан алкогольного сп`яніння, викликало в останнього бажання скористатися своїм правом, хоча таке у відповідності до вимог законодавства та за наявності визначених підстав у водія транспортного засобу відсутнє.

З викладеного, апеляційний суд також приходить до висновку про те, що у матеріалах справи також присутні обґрунтовані сумніви щодо встановлення факту вільного волевиявлення водія при відмові від проходження огляду на стан наркотичного сп`яніння в наслідок роз`яснення працівниками поліції його права на відмову від проходження огляду на стан алкогольного сп`яніння, а також обізнаності в якому саме медичному закладі мав би бути проведений огляд, і такі сумніви у відповідності до вимог ст.62 Конституції України слід тлумачити на користь ОСОБА_1 ..

Зазначені порушення з боку працівників поліції та недоліки у протоколі про адміністративне правопорушення залишились поза увагою суду першої інстанції, що призвело до неправильних висновків та безпідставного притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності.

Верховний Суд України неодноразово звертав увагу місцевих судів на обов`язок проведення якісного розгляду справ про адміністративні правопорушення передбачені ст.130 КУпАП, та ретельної перевірки обставин викладених в протоколі.

Таким чином, крізь призму вимог ст.62 Конституції України про те, що усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь, апеляційний суд приходить до висновку про необхідність скасування як незаконної постанови суду першої інстанції, якою ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП, оскільки судом першої інстанції під час розгляду справи були проігноровані встановлені апеляційним судом обставини, які мають істотне значення для вирішення справи по суті, а провадження у справі слід закрити у зв`язку з відсутністю в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП.

Керуючись ст.294 КУпАП,-

постановив:

Апеляційну скаргу захисника Тимощука О.І. задоволити.

Постанову Яворівського районного суду Львівської області від 07 липня 2026 року про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП, скасувати, а провадження у справі №944/580/26 відносно ОСОБА_1 закрити на підставі п.1 ч.1 ст.247 КУпАП у зв`язку з відсутністю складу адміністративного правопорушення..

Постанова остаточна та оскарженню не підлягає.

Суддя Львівського

апеляційного суду Березюк О.Г.