Рішення від 28 липня 2026 р. у справі №450/2485/26 — Пустомитівський районний суд Львівської області

Справа № 450/2485/26

Провадження № 2/450/2275/26

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

29 липня 2026 року Пустомитівський районний суд Львівської області в складі:

головуючої судді Мельничук І. І.

при секретарі Дикій О. Ю.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Львові цивільну справу за позовом ОСОБА_1 , в інтересах якої діє представник – адвокат Мельник Леся Ігорівна, до ОСОБА_2 про зменшення розміру аліментів на утримання дитини,-

В С Т А Н О В И В :

представник позивача звернулася до суду із позовом, в якому просить суд зменшити розмір аліментів, встановлений рішенням Пустомитівського районного суду Львівської області від 03 травня 2017 року у справі № 450/2755/16-ц, та стягувати з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_3 аліменти на утримання доньки ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у розмірі 1/6 частини заробітку ОСОБА_1 щомісяця та не менше 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку з дня набрання рішенням суду законної сили і до досягнення дитиною повноліття.

В обґрунтування позовних вимог покликається на те, що рішенням Пустомитівського районного суду Львівської області від 03.05.2017 року з нього стягуються аліменти на користь відповідача на утримання дочки ОСОБА_4 у розмірі 1/4 частини всіх видів його заробітку (доходу). Після ухвалення зазначеного рішення змінився його сімейний та матеріальний стан, оскільки він повторно одружився, у новому шлюбі народилася донька ОСОБА_5 , а судовим наказом Нововолинського міського суду Волинської області від 20.03.2026 року з нього також стягнуто аліменти на утримання другої дитини у розмірі 1/4 частини усіх видів доходу. У зв`язку з цим загальний розмір аліментів, що стягуються з нього на утримання двох дітей, становить 1/2 його доходу, що, на думку позивача, не відповідає вимогам сімейного законодавства та істотно погіршує його матеріальне становище. Зазначає, що проходить військову службу, є учасником бойових дій, належним чином виконує обов`язок зі сплати аліментів та заборгованості не має. Вважає, що зменшення розміру аліментів на утримання доньки з 1/4 до 1/6 частини всіх видів його заробітку (доходу) не порушить прав та законних інтересів дитини, забезпечить дотримання мінімального гарантованого розміру аліментів, а у разі задоволення аналогічного позову щодо другої дитини загальний розмір аліментів становитиме 1/3 його доходу, що відповідатиме вимогам сімейного законодавства. У зв`язку з наведеним просить позов задовольнити та зменшити розмір аліментів з 1/4 до 1/6 частини усіх видів його заробітку (доходу).

Ухвалою від 19 червня 2026 року відкрито провадження у справі, а розгляд такої вирішено проводити у порядку спрощеного позовного провадження з викликом сторін. Відповідачу встановлено п`ятнадцятиденний строк для подання відзиву на позовну заяву.

Позивач та його представник у судове засідання не з`явились, однак остання подала на адресу суду заяву про розгляд справи без їх участі за наявними матеріалами.

Відповідач у судове засідання не з`явилась, про причини неявки суд не повідомила, будучи належним чином повідомлена про дату, часу та місце судового засідання. Клопотань до суду не скеровувала.

Відповідно до вимог ч. 2 ст. 247 ЦПК України у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень ЦПК України розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Суд, дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, дотримуючись принципів змагальності та диспозитивності судового процесу, оцінивши докази з точки зору належності, допустимості та достатності, дійшов висновку, що позов слід задовольнити.

Статтею 4 ЦПК України передбачено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Рішенням Пустомитівського районного суду Львівської області від 30.01.2017 року, яке не оскаржувалось та набрало законної сили 10.02.2017 року, вирішено позовні вимоги ОСОБА_3 – задовольнити; розірвати шлюб між ОСОБА_1 та ОСОБА_3 , зареєстрований 03.05.2012 року в виконавчому комітеті Щирецької селищної ради Пустомитівського району Львівської області, актовий запис № 8

Судом встановлено, що на примусовому виконанні у Пустомитівському відділу державної виконавчої служби у Львівському районі Львівської області перебуває виконавче провадження АСВП № 54050608 з примусового виконання виконавчого листа № 450/2755/16- виданого 24.05.2017 Пустомитівським районним судом Львівської області про стягнення з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_3 аліменти на утримання дочки ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у розмірі 1/4 частини заробітку ОСОБА_1 щомісяця та не менше 30% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи з 01.11.2016 року і до досягнення дитиною повноліття.

Відповідно до долученого до матеріалів справи розрахунку заборгованості по аліментах від 05.04.2026 року (ВП № 54050608) боржнику була нарахована заборгованість зі сплати аліментів відповідно до вищезгаданого виконавчого документа станом на 30.04.2026 року в сумі 752 111,93 грн., однак боржником сплачено – 717 064,13 грн., заборгованість боржника ОСОБА_1 станом на 30.04.2026 року становить 35 047, 80 грн.

Разом з тим, на примусовому виконанні у Відділі перебуває виконавче провадження АСВП №80687895 з примусового виконання виконавчого листа №165/878/26 виданого 20.03.2026 Нововолинським міським судом Волинської області про стягнення з ОСОБА_1 на користь стягувача ОСОБА_6 , аліменти на утримання неповнолітньої дитини: ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 у розмірі 1/4 (однієї чверті) частини заробітку (доходу), але не менше 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку та не більше десяти прожиткових мінімумів на дитину відповідного віку, починаючи з дня пред?явлення заяви про видачу судового наказу, тобто з 17 березня 2026 року до досягнення дитиною повноліття.

Згідно свідоцтва про шлюб серії НОМЕР_1 від 15.05.2025 року, ОСОБА_1 та ОСОБА_6 (до шлюбу - ОСОБА_7 ) зареєстрували 15.05.2025 року шлюб, про що було складено актовий запис № 32.

Відповідно до свідоцтва про народження серії НОМЕР_2 від 03.02.2026 року, батьками ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , є позивач – ОСОБА_1 та ОСОБА_6 .

Згідно з довідкою про безпосередню участь особи у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України № 09 від 03.03.2026 року, виданою військовою частиною НОМЕР_3 , капітан ОСОБА_1 , який обіймає посаду помічника начальника оперативного відділення штабу військової частини НОМЕР_4 , у період з 16.07.2025 по 18.01.2026 безпосередньо брав участь у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, перебуваючи на території Сумської області, Сумського району, Сумської міської територіальної громади. Зазначена довідка є підставою для надання особі статусу учасника бойових дій.

Також позивач ОСОБА_1 , є учасником бойових дій, згідно посвідчення серії НОМЕР_5 від 21.09.2021 року.

Правові норми законодавства застосовані судом, висновки та мотиви прийнятого рішення

Згідно ст.ст. 7, 155 Сімейного кодексу України дитина має бути забезпечена можливістю здійснення її прав, які встановлені Конституцією України та Конвенцією про права дитини, а батьківські права не можуть здійснюватися всупереч інтересам дитини.

Відповідно ст. 12 Закону України «Про охорону дитинства» на батьків покладається відповідальність за виховання, навчання і розвиток дитини. Батьки зобов`язані виховувати дітей, піклуватися про їх здоров`я, фізичний, духовний і моральний розвиток, навчання, створювати належні умови для розвитку їх природних здібностей, поважати гідність дитини, готувати її до самостійного життя та праці.

Згідно ч. 2 ст. 51 Конституції України батьки зобов`язані утримувати дітей до їх повноліття. Сім`я, дитинство, материнство і батьківство охороняються державою (ч.3 ст. 51 Конституції України).

У силу вимог ч. 9 ст. 7 Сімейного кодексу України сімейні відносини регулюються на засадах справедливості, добросовісності та розумності, відповідно до моральних засад суспільства. Обов`язок батьків щодо утримання своїх дітей є одним з головних конституційних обов`язків (ч. 2 ст. 51 Конституції України) і закріплюється в сімейному законодавстві, зокрема статтею 180 СК України на батьків покладено обов`язок по утриманню дитини до досягнення нею повноліття.

Так, ст. 141 Сімейного кодексу України визначено, що мати, батько мають рівні права та обов`язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою. Розірвання шлюбу між батьками, проживання їх окремо від дитини не впливає на обсяг їхніх прав і не звільняє від обов`язків щодо дитини, крім випадку, передбаченого частиною п`ятою статті 157 цього Кодексу.

Відповідно до ч. 2 ст. 182 Сімейного кодексу України розмір аліментів має бути необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини. Мінімальний гарантований розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку.

У силу вимог ч. ч. 1, 2 ст. 27 Конвенції ООН про права дитини від 20 листопада 1989 року, яка ратифікована постановою Верховної Ради України №789ХІІ (78912) від 27 лютого 1991 року та набула чинності для України 27 вересня 1991 року, держава визнає право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини. Батьки або інші особи, які виховують дитину, несуть основну відповідальність за забезпечення в межах своїх здібностей і фінансових можливостей умов життя, необхідних для розвитку дитини.

Стаття 5 Протоколу №7 до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод передбачає, що кожен з подружжя у відносинах між собою і в їхніх відносинах зі своїми дітьми користується рівними правами та обов`язками цивільного характеру, що виникають зі вступу у шлюб, перебування в шлюбі та у випадку його розірвання. Ця стаття не перешкоджає державам вживати таких заходів, що є необхідними в інтересах дітей.

Відповідно до принципу №4 Декларації прав дитини дитині мають належати права: на здорове зростання і розвиток, на належне харчування, житло, розваги і медичне обслуговування.

Аналогічні положення закріплені частиною першою ст. 12 Закону України «Про охорону дитинства», згідно якої батьки мають право та зобов`язані виховувати дитину, піклуватися про її здоров`я, фізичний, духовний, моральний розвиток.

Стаття 8 Закону України «Про охорону дитинства» визначає, що кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку. Батьки або особи, які їх замінюють, несуть відповідальність за створення умов, необхідних для всебічного розвитку дитини, відповідно до законів України.

Згідно ст. 192 Сімейного кодексу України розмір аліментів, визначений за рішенням суду або домовленістю між батьками, може бути згодом зменшено або збільшено за рішенням суду за позовом платника або одержувача аліментів у разі зміни матеріального або сімейного стану, погіршення або поліпшення здоров`я когось із них та в інших випадках, передбачених цим Кодексом.

Враховуючи зміст ст. ст. 181, 192 Сімейного кодексу України, розмір аліментів, визначений рішенням суду, не вважається незмінним. Отже, у зв`язку із значним покращенням матеріального становища платника аліментів матір дитини може подати до суду заяву про збільшення розміру аліментів. Значне погіршення матеріального становища батька може бути підставою для його вимоги про зменшення розміру аліментів.

У відповідності до ст. 182 Сімейного кодексу України при визначенні розміру аліментів суд враховує: стан здоров`я та матеріальне становище дитини; стан здоров`я та матеріальне становище платника аліментів; наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина; наявність рухомого та нерухомого майна, грошових коштів; доведені стягувачем аліментів витрати платника аліментів, у тому числі на придбання нерухомого або рухомого майна, сума яких перевищує десятикратний розмір прожиткового мінімуму для працездатної особи, якщо платником аліментів не доведено джерело походження коштів; інші обставини, що мають істотне значення. Мінімальний гарантований розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку. Мінімальний рекомендований розмір аліментів на одну дитину становить розмір прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку і може бути присуджений судом у разі достатності заробітку (доходу) платника аліментів.

З аналізу даних правових норм вбачається, що при вирішенні питання про зміну розміру аліментів, слід з`ясовувати чи змінилося матеріальне становище, сімейний стан та стан здоров`я сторін, і чи ця зміна впливає на змогу сплачувати аліменти у вже визначеному розмірі.

Так, із досліджених судом доказів вбачається, що після ухвалення рішення Пустомитівського районного суду Львівської області від 03.05.2017 року істотно змінився сімейний стан позивача. Зокрема, 15.05.2025 року він уклав повторний шлюб із ОСОБА_6 , а ІНФОРМАЦІЯ_3 у подружжя народилася донька ОСОБА_5 , що підтверджується свідоцтвом про шлюб та свідоцтвом про народження дитини.

У зв`язку з народженням другої дитини на позивача покладено ще один самостійний обов`язок щодо її матеріального утримання, який реалізовано шляхом видачі судового наказу Нововолинським міським судом Волинської області від 20.03.2026 року про стягнення з нього аліментів у розмірі 1/4 частини усіх видів заробітку (доходу). Таким чином, на час розгляду справи позивач є платником аліментів на утримання двох неповнолітніх дітей, народжених від різних шлюбів.

Крім того, судом встановлено, що позивач проходить військову службу, є учасником бойових дій, безпосередньо брав участь у заходах із забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку зі збройною агресією Російської Федерації проти України, що підтверджується посвідченням учасника бойових дій та довідкою військової частини. При цьому сам по собі факт проходження військової служби та отримання грошового забезпечення не є безумовною підставою для зменшення розміру аліментів, однак підлягає врахуванню судом при оцінці матеріального становища позивача у сукупності з іншими встановленими обставинами.

Разом із тим, суд бере до уваги, що на час розгляду справи з позивача стягуються аліменти на утримання двох дітей у розмірі по 1/4 частині усіх видів його заробітку (доходу) на кожну дитину, тобто загалом у розмірі 1/2 частини доходу. Такий розмір аліментних зобов`язань виник у зв`язку зі зміною сімейного стану позивача після ухвалення рішення суду у 2017 році та свідчить про істотну зміну обставин, які існували на момент визначення розміру аліментів на користь відповідача.

Водночас суд враховує, що позивач не ухиляється від виконання батьківських обов`язків щодо утримання доньки ОСОБА_4 , здійснює сплату аліментів, а наявна заборгованість сама по собі не спростовує факту зміни його сімейного стану та не позбавляє його права звернутися до суду з позовом про зміну розміру аліментів.

Відповідно до ч.1, ч.5 ст.83 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Суд вважає, що з урахуванням встановлених обставин та сукупності належних і допустимих доказів, позивачем доведено істотну зміну обставин, які були враховані судом при визначенні розміру аліментів, а саме зміну його сімейного та матеріального стану у зв`язку з народженням другої дитини та виникненням обов`язку щодо її утримання, що підтверджується судовим наказом Нововолинського міського суду Волинської області від 20.03.2026 року. Внаслідок цього із позивача стягуються аліменти на утримання двох дітей у розмірі по 1/4 частині його доходу на кожну дитину, тобто загалом 1/2 частини усіх видів заробітку (доходу), що свідчить про істотну зміну його аліментних зобов`язань порівняно з тими, які існували на момент ухвалення рішення суду від 03.05.2017 року. Зазначені обставини свідчать про зміну матеріального та сімейного стану позивача і впливають на його можливість сплачувати аліменти у раніше визначеному розмірі, що є передбаченою законом підставою для зменшення їх розміру.

А тому, суд приходить до висновку, що позов слід задоволити, а розмір аліментів на утримання ОСОБА_4 змінити, визначивши їх у розмірі 1/6 усіх видів доходів платника аліментів, але не менше 50 відсотків прожиткового мінімуму на дитину відповідного віку та не більше десяти прожиткових мінімумів на дитину відповідного віку щомісячно і до досягнення нею повноліття.

Відповідно до п. 23 постанови Пленуму Верховного суду України №3 від 15 травня 2006 року «Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів» у новому розмірі аліменти необхідно стягувати з позивача, починаючи з дня набрання рішенням законної сили.

Керуючись ст.ст. 2, 81, 141, 259, 263-265, 268 ЦПК України, суд,-

В И Р І Ш И В:

позов ОСОБА_1 , в інтересах якої діє представник – адвокат Мельник Леся Ігорівна, до ОСОБА_2 про зменшення розміру аліментів на утримання дитини,– задоволити.

Змінити розмір аліментів, які стягуються на підставі рішення Пустомитівського районного суду Львівської області від 03.05.2017 року по справі № 450/2755/16-ц, а саме з розміру 1/4 усіх видів доходів платника аліментів, але не менше 30 відсотків прожиткового мінімуму на дитину відповідного віку та не більше десяти прожиткових мінімумів на дитину відповідного віку щомісячно і до досягнення нею повноліття, на: 1/6 усіх видів доходів платника аліментів, але не менше 50 відсотків прожиткового мінімуму на дитину відповідного віку та не більше десяти прожиткових мінімумів на дитину відповідного віку щомісячно і до досягнення нею повноліття, починаючи з дня набрання рішенням законної сили і до досягнення дитиною повноліття.

На рішення суду може бути подана апеляційна скарга позивачем протягом 30 днів з дня складення повного судового рішення до Львівського апеляційного суду.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено в день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Сторони по справі:

Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , РНОКПП НОМЕР_6 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 .

Відповідач: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , останнє відоме місце реєстрації: АДРЕСА_2 .

Повний текст судового рішення складено 29.07.2026 року.

Суддя: І. І. Мельничук