Рішення від 06 серпня 2026 р. у справі №305/822/26 — Рахівський районний суд Закарпатської області

Єдиний унікальний номер 305/822/26

Номер провадження 2/305/343/26

РІШЕННЯ

Іменем України

07.08.2026 м. Рахів

Рахівський районний суд Закарпатської області у складі головуючого судді Ластовичака В.Ю., за участі секретаря судового засідання Друляк А.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження в приміщенні суду цивільну справу за позовом ТОВ «КОЛЛЕКТ ЦЕНТР» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

встановив:

До суду 20.03.2026 надійшов позов Товариства з обмеженою відповідальністю «КОЛЛЕКТ ЦЕНТР» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, у якому представник зазначає, що 30.08.2019 між відповідачем та ТОВ «ІНФІНАНС» було укладено Кредитний договір № 0671167555, відповідно до якого кредитодавець надав позичальнику грошові кошти у вигляді відновлювальної кредитної лінії окремими частинами(траншами) з максимальним лімітом 20 000 грн на умовах строковості, зворотності, платності, а позичальник зобов`язався повернути кредит в строк користування та сплатити проценти за користування кредитним коштами на умовах, визначених умовами Договору кредиту.

14.07.2021 між ТОВ «ІНФІНАНС» та ТОВ «ВЕРДИКТ КАПІТАЛ» було укладено Договір факторингу № 14-07/21, відповідно до якого ТОВ «ТОВ «ІНФІНАНС» відступило на користь ТОВ «ВЕРДИКТ КАПІТАЛ» право грошової вимоги до Боржників за Договорами кредиту, у тому числі за Договором про надання споживчого кредиту № 0671167555, надалі між ТОВ «ВЕРДИКТ КАПІТАЛ» та ТОВ «КОЛЛЕКТ ЦЕНТР» 10.01.2023 було укладено договір відступлення (купівлі продажу) права вимоги № 10-01/2023 згідно з яким ТОВ «ВЕРДИКТ КАПІТАЛ» відступило на користь ТОВ «КОЛЛЕКТ ЦЕНТР» право грошової вимоги до Боржників за Договорами кредиту, у тому числі за Договором про надання споживчого кредиту № 0671167555від 30.08.2019. У порушення зазначених умов договору відповідач своє зобов`язання щодо сплати відсотків за користування кредитними коштами та сплати суми основного боргу у розмірі та строки, визначені вищевказаним договором не виконав належним чином. Заборгованість за кредитним договором №0671167555становить 82 121,50 грн яка складається із заборгованості за тілом кредиту у розмірі 4 600 грн, заборгованості за відсотками на дату відступлення вимоги у розмірі 77 521,50 грн, але користуючись принципами співмірності, розумності і пропорційності позивач просить стягнути заборгованість у розмірі 48 955,50 гривень.

Тому, покликаючись на статті 512, 514, 516, 525, 598, 599, 610, 615, 1050 Цивільного кодексу України, позивач просить стягнути з відповідача заборгованість у загальному розмірі 48 955,50гривень, а також судові витрати в розмірі 18 422,40 гривень, які складаються зі сплаченого судового збору в розмірі 2 422,40 гривень та витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 16 000 гривень.

Ухвалою від 24.03.2026 відкрито провадження у справі, призначено до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін на 27.04.2026.

21.04.2024 засобами електронного зв`язку відповідач подав додаткові пояснення, у яких ствердив, що позивачем пропущено строк позовної давності, оскільки дії за зобов`язаннями були здійснені 5 років тому, а тому слід відмовити у задоволені позову.

Того ж дня відповідач подав ще одні додаткові пояснення у яких, просив розгляд справи провести без його участі, оскільки проживає за межами України.

22.04.2026 засобами електронного зв`язку відповідач подав додаткові пояснення, у яких позовні вимоги не визнав повністю, оскільки йому не відомо про укладення договору ані з первісним кредитором, ані з позивачем. У зв`язку із значним проміжком часу він не пам`ятає обставин можливого укладення будь-яких договорів, однак це не підтверджує наявність зобов`язань, позивач належним чином не довів факт укладення договору саме з ним та не підтвердив факт отримання коштів, а також належну ідентифікацію його як позичальника, правомірність переходу права вимоги, а також заявив про порушення строків давності оскільки минуло більше трьох років, а тому просить відмовити у задоволенні позову.

23.04.2026 від позивача засобами електронного зв`язку надійшла відповідь на відзив, у якій представник ствердила що строк позовної давності не був пропущений, тому заява відповідача про застосування наслідків спливу позовної давності є необґрунтованою та не підлягає задоволенню, оскільки з 12.03.2020 по 01.07.2023 року перебіг строків позовної давності було продовжено відповідно до Перехідних положень Цивільного кодексу України та постанов КМУ про карантин, а З 24.02.2022 по 04.09.2025 року (згідно з датою набрання чинності відповідними змінами до п. 19 Перехідних положень ЦК) перебіг позовної давності було зупинено на час дії воєнного стану.

24.04.2026 від відповідача надійшли додаткові пояснення, у яких відповідач не погоджується з позовними вимогами в повному обсязі, оскільки позивач не надав належних і допустимих доказів існування заборгованості.

Зокрема, у матеріалах справи відсутні: первинний кредитний договір, на підставі якого нібито виникло боргове зобов`язання; докази відступлення права вимоги (договір цесії) на користь позивача; належний та обґрунтований розрахунок заборгованості. З наданих матеріалів неможливо встановити предмет спору (який саме договір оскаржується) та підстави формування суми заборгованості. Відтак позивачем не доведено ні факт отримання коштів відповідачем, ні законність переходу права вимоги.

Додатково зазначає про відсутність підпису: паперового договору відповідач не підписував. Доказів укладення правочину в електронній формі (ідентифікація особи, електронний підпис, одноразові коди підтвердження, IP-адреси тощо) позивачем також не надано та проживання за кордоном: протягом останніх 6 років відповідач постійно проживає на території Європейського Союзу, що додатково ставить під сумнів можливість укладення чи виконання ним будь-яких кредитних зобов`язань у заявлений період.

З огляду на викладене, позовні вимоги є необґрунтованими та недоведеними належними доказами, у зв`язку з чим відповідач просить суд відмовити в їх задоволенні в повному обсязі.

24.04.2026 від представника позивача надійшло клопотання про витребування доказів щодо отримання коштів відповідачем.

24.04.2026 відповідач подав відзив на позовну заяву та заперечення на клопотання про витребування доказів, у яких не визнає позовні вимоги в повному обсязі, оскільки позивачем не надано належних і допустимих доказів існування кредитного зобов`язання. Паперовий договір відповідач не підписував, а докази укладення правочину в електронній формі (зокрема SMS-підтвердження, IP-адреса чи електронний підпис) у матеріалах справи відсутні. Крім того, позивачем не доведено факт перерахування та отримання коштів відповідачем, а відомості про банківську картку ґрунтуються лише на BIN-коді. Клопотання про витребування доказів подано позивачем із пропуском строків та свідчить про відсутність у нього доказової бази на момент звернення до суду, при цьому суд не повинен збирати докази замість сторони. Вимога про стягнення близько 49 000 грн при тілі кредиту 4 600 грн є надмірною, неспівмірною та порушує принцип справедливості, а штрафні санкції підлягають зменшенню або скасуванню. Також з наданих матеріалів убачається, що правовідносини датуються 2020 роком, відтак трирічний строк позовної давності сплив, що є самостійною підставою для відмови в позові. Можливість укладення правочину додатково спростовується тим, що відповідач протягом останніх 6 років постійно проживає за межами України. З огляду на викладене, відповідач просить суд повністю відмовити у задоволенні позову та клопотання про витребування доказів, або ж зменшити штрафні санкції до мінімуму чи відмовити в їх стягненні.

27.04.2026 відповідачем було подано додаткові пояснення, у яких узагальнює заперечення проти позову, зазначаючи, що він не отримував належного повідомлення про відступлення права вимоги від первісного кредитора до позивача, а у матеріалах справи відсутні належні докази існування кредитного договору, його умов, підпису відповідача (у тому числі електронного) та переходу права вимоги (договору факторингу чи акта приймання-передачі). Також відповідач вказує про сплив позовної давності з огляду на тривалий час від можливого виникнення зобов`язання та зауважує, що посилання позивача на карантин і воєнний стан не звільняють його від обов`язку надати обґрунтований розрахунок заборгованості й довести дотримання строків. Можливість укладення правочину та отримання кореспонденції додатково спростовується тим, що відповідач понад 6 років постійно проживає в Європі. З огляду на це, відповідач просить суд зобов`язати позивача надати належні докази, застосувати позовну давність за наявності підстав та відмовити в задоволенні позову повністю або частково у разі недоведеності вимог.

Ухвалою від 27.04.2026 клопотання позивача було задоволено та витребувано докази від банку.

29.04.2026 від позивача надійшли додаткові пояснення у яких представник зазначає, що кредитний договір № 0671167555 від 30.08.2019 є публічним договором приєднання. Підписання електронного документа одноразовим ідентифікатором (SMS-кодом) після авторизації в особистому кабінеті прирівнюється до письмової форми відповідно до статті 207 Цивільного кодексу України та Закону України «Про електронну комерцію». Спираючись на статті 5 і 8 ЗаконуУкраїни «Про електронні документи та електронний документообіг», а також на сталу практику Верховного Суду, позивач наголошує, що юридична сила електронного договору неможе заперечуватися лише через його форму.

Щодо обставин укладення та виконання правочину, стверджується, що сторони дійшли згоди відносно всіх істотних умов, зокрема строку кредитування на 36 місяців з можливістю продовження, розміру відсотків та порядку розрахунків. 31.01.2020 первісний кредитор перерахував відповідачу 4 600 грн на картковий рахунок. Позивач зауважує,що як небанківська фінансова установа він позбавлений можливості надати банківську виписку з рахунку клієнта, проте борг підтверджується наданим розрахунком заборгованості та фактами часткового погашення боргу самим відповідачем. Крім того, наголошується, що відповідач ненадав суду власного контррозрахунку.

Законність переходу права вимоги позивач обґрунтовує послідовним ланцюгом відступлення: спочатку від ТОВ «ІНФІНАНС» до ТОВ «ВЕРДИКТ КАПІТАЛ» за договором від 14.07.2021, а надалі - до ТОВ «КОЛЛЕКТ ЦЕНТР» за договором № 10-01/2023 від 10.01.2023, що підтверджується актами приймання-передачі та Реєстром боржників. Оскільки відповідач цей правочин не оскаржував, діє презумпція правомірності правочину відповідно до статті 204 ЦК України. З огляду на це позивач просить суд долучити надані пояснення до матеріалів справи та задовольнити позовні вимоги про стягнення заборгованості в повному обсязі.

12.05.2026 на адресу суд від АТ КБ «Приват Банк» надійшла відповідь на відзив, у якій зазначено, що зарахування грошових коштів у сумі 4 600 грн на карту відповідача не відбувалося.

20.05.2026 від відповідача надійшли додаткові пояснення (заперечення щодо доказів та витребування доказів), у яких відповідач ствердив, що навіть у випадку підтвердження факту окремого переказу коштів на банківську карту, це саме по собі не є належним та достатнім доказом та погоджування усіх його істотних умов, а також зіслався на аргументи надані раніше.

20.05.2026 представником позивача подано клопотання про витребування доказів, для усунення розбіжностей між відомостями наданими платіжним посередником та інформацією банківської установи.

21.05.2026відопвідачем подано клопотання про витребування оригіналу договору факторингу.

25.05.2026 представником позивача подано заперечення щодо витребування доказів.

Ухвалою від 26.05.2026 витребувано докази та відкладено розгляд справи на 29.07.2026.

16.06.2026 на адресу суд від АТ КБ «ПриватБанк» надійшла відповідь на відзив у якій стверджено, що на картковий рахунок, що належить відповідачеві було зараховано кошти у сумі 4 600 грн.

18.06.2026 від відповідача надійшли письмові пояснення, у яких він звертає увагу суду на наявність суттєвих суперечностей у відповідях АТ КБ «ПриватБанк», наданих на запити суду щодо одних і тих самих обставин.

Так, у листі АТ КБ «ПриватБанк» від 05.05.2026 року № 20.1.0.0.0/7-260429/101711-БТ зазначено, що по рахунку № НОМЕР_1 зарахування коштів на суму 4 600 грн за період з 11.01.2020 по 16.01.2020 відсутнє. Крім того, банк повідомив, що виписка по зазначеному рахунку за вказаний період також відсутня.

Однак у подальшому листі АТ КБ «ПриватБанк» від 03.06.2026 року № 20.1.0.0.0/7-260528/133161-БТ щодо того самого рахунку банк вже повідомляє, що по вказаному рахунку було зарахування коштів на суму 4 600 грн за період з 11.01.2020 по 16.01.2020, зокрема від 11.01.2020.

Таким чином, банк надав суду дві взаємовиключні відповіді щодо одного й того самого рахунку та одного й того самого періоду: спочатку банк повідомив про відсутність зарахування коштів та відсутність виписки, а згодом - про наявність такого зарахування.

Зазначені суперечності ставлять під сумнів достовірність та належність наданої банком інформації як доказу у справі. Крім того, відповідь банку від 03.06.2026 не містить відомостей про відправника коштів, призначення платежу та не підтверджує, що зазначені кошти були перераховані саме в межах спірного кредитного договору.

У зв`язку з викладеним, просить суд: надати належну оцінку зазначеним суперечностям у відповідях АТ КБ «ПриватБанк» та витребувати від АТ КБ «ПриватБанк» повну виписку руху коштів по рахунку № НОМЕР_1 за період з 11.01.2020 по 16.01.2020, витребувати первинні документи, на підставі яких банк дійшов висновку про зарахування коштів у сумі 4 600 грн, витребувати письмові пояснення АТ КБ «ПриватБанк» щодо причин розбіжностей між відповідями від 05.05.2026 та від 03.06.2026.

01.07.2026 він представника позивача надійшли додаткові пояснення, у яких вказано, що надана АТ КБ «ПриватБанк» інформація містить відомості про дату, суму, отримувача, що підтверджують фактичне перерахування та зарахування грошових коштів за кредитними Договорами на рахунок.

Крім того, відповідач як власник рахунку має реальну можливість самостійно отримати та надати суду виписку за таким рахунком без залучення суду до витребування відповідного доказу. У зв?язку з чим, просить визнати заяву відповідача про витребування доказів - необґрунтованою та відмовити Відповідачу у витребуванні доказів.

07.07.2026 відповідачем подано заперечення на письмові пояснення, у яких вважає аргументи ТОВ «КОЛЛЕКТ ЦЕНТР» необґрунтованими з таких підстав:

Нененалежність листа банку: сам по собі факт зарахування 11.01.2020 4 600 грн на картку не є доказом укладення кредитного договору з ТОВ «Інфінанс». Лист ПриватБанку не містить відомостей про відправника, призначення платежу, підставу зарахування, номер платіжного документа, а також первинних банківських документів та повної виписки.

Відсутність доказів укладення договору: відповідь банку не підтверджує, що відповідач подавав заявку, проходив електронну ідентифікацію чи підписував договір одноразовим SMS-ідентифікатором.

Відсутність електронних доказів: Позивач не надав системних логів, даних про IP-адресу, час відправлення/введення SMS-коду, електронних журналів авторизації тощо. Посилання на закони та практику ВС не звільняють позивача від обов`язку доказування (ст. 12, 77, 81 ЦПК України).

Сумнівність доказів переходу права вимоги: Надані позивачем копії документів не можуть безумовно підтверджувати факт та законність відступлення права вимоги.

09.07.2026 від відповідача надійшли заперечення та клопотання, де вказує, що заперечує проти позову в повному обсязі та наводить такі підстави:

- відсутність оригіналів електронних доказів: Позивач надав лише паперові копії електронних документів, що унеможливлює перевірку їх цілісності, достовірності та незмінності.

- відсутність технічних доказів: Не надано системних журналів (логів), які б підтверджували надсилання, використання SMS-коду саме для підписання цих документів та відсутність змін у тексті після підписання.

- некоректність розрахунку: Відсутній детальний розрахунок відсотків із зазначенням періодів та правових підстав їх нарахування після закінчення строку кредитування.

- правова позиція ВС (справа № 758/14925/23): У разі заперечення достовірності електронних документів суд повинен дослідити саме оригінали електронних доказів, а не їх паперові копії.

У клопотанні просить витребувати від позивача оригінали електронних документів, технічні журнали (логи) підписання та використання одноразового ідентифікатора, повний і детальний розрахунок заборгованості з підставами нарахування відсотків, надати належну оцінку допустимості та належності наданих позивачем доказів.

20.07.2026 представником позивача подано додаткові пояснення, у яких обгрунтовано факт укладення договору та спростування доводів відповідача.

Представник позивача ОСОБА_2 у судовому засіданні в режимі відеоконференцзв`язку, оголосив позовні вимоги які підтримав у повному обсязі, окрім того ствердив, що 5 років відповідач не гасив кредит, жодної пені та штрафу йому не нараховувалося, лише відсотки, сума яких дійсно є великою але нарахована законно, окрім того стороною позивача і так вдвічі зменшено суму.

Відповідач за про розгляд справи повідомлявся шляхом направлення повістки до Електронного кабінету, разом з тим, ним раніше не подавалося клопотання про розгляд справи без його участі, оскільки він проживає за кордоном.

Суд дослідив матеріали справи, з`ясував позиції сторін та прийшов до таких висновків.

30.08.2019 між "ІНФІНАНС" та ОСОБА_1 укладено Договір № 0671167555.

Відповідно до п.1.2. Договору кредит надається у вигляді відновлювальної кредитної лінії окремими частинами(траншами) в межах строку дії договору - 36 календарних місяців з дня підписання з остаточним терміном повернення кожного траншу кредиту не пізніше строку користування траншем визначеного сторонами.

Максимальна відсоткова ставка - 1,75 відсотків, що нараховується за один календарний день на суму фактичного залишку заборгованості.

Вказані умови договору підписані відповідачем одноразовим підписом 813w6f.

Відповідно до пропозиції надання 3 траншу кредиту згідно Заявки-анкети № 2628496206 від 11.01.2020 в рамках договору надання позики, в тому числі і на умовах фінансового кредиту № 0671167555 від 30.08.2019, розмір траншу 4 600 гривень, строк користування кредитом (траншем)- 30 днів, відсоткова ставка 1,75 % за одни день користування кредитом, річна відсоткова ставка 638, 75% , загальна вартість кредиту у грошовому виражені становить 2 415 грн, вказана заявка підписана позичальником 11.01.2020 одноразовим електронним підписом 7qlnld.

За вказаним договором відповідач отримав кошти (3 транш) у сумі 4 600 гривень, що підтверджується інформацією, наданою ТОВ «Інфінанс» та доказами наданими на запит суду з АТ КБ «ПриватБанк», згідно з якою на ім`я ОСОБА_1 емітовано картку НОМЕР_2 , в анкетних даних ОСОБА_1 знаходиться номер телефону НОМЕР_3 , за період 11.01.2020 по 16.01.2020 відблося зарахувння коштів у сумі 4 600 гривень (11.01.2020).

Відповідач вказаний факт отримання коштів заперечує, проте суд визнає такі твердження повністю безпідставними та такими, що спростовуються матеріалами справи.

Згідно з умовами Договору Позичальник зобов`язаний у встановлений Договором строк, повернути кредит та сплатити проценти за користування кредитом, передбачені цим Договором.

Незважаючи на це, Відповідач не виконав свого обов`язку та припинив повертати наданий йому Кредит в строки, передбачені договором.

Частиною 1 статті 1054 Цивільного кодексу України передбачено, що за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Таким чином, кредитний договір є двостороннім, оскільки породжує обов`язок кредитодавця надати кредит та обов`язок позичальника його повернути, та сплатити проценти за користування ним.

Ч. 2 ст. 625 ЦК України визначено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

З наданого розрахунку заборгованості вбачається, що відповідач не здійснив жодного платежу, тобто не вживав заходів щодо повернення кредитних коштів позивачеві.

У подальшому, 14.02.2021 право вимоги до відповідача було уступлено ТОВ "ІНФІНАНС" на користь ТОВ «ВЕРДИКТ КАПІТАЛ», що стверджується договором факторингу № 14-07/21 від та додатками до нього, а подальшому, 10.01.2022 між ТОВ «ВЕРДИКТ КАПІТАЛ» та ТОВ «КОЛЛЕКТ ЦЕНТР» було укладено договір пр відступлення (купівлю-продаж) прав вимоги № 10-01/2023, за ким право вимоги за кредитним договором № 0671167555 перейшло до ТОВ «КОЛЛЕКТ ЦЕНТР».

Відповідач жодного платежу ані первісному кредитору, ані позивачеві не сплатив, тому у нього наявна заборгованість у розмірі що була нарахована на момент переходу права вимоги до фактора, а саме у сумі 82 121, 50 грн, проте позивачем неодноразово наголошувалося про прийняте рішення про суттєве зменшення вимог до відповідача, а тому розмір заборгованості становить 48 955, 50 гривень.

Відповідач у свою чергу хоч і заперечує вказаний розмір заборгованості, проте власного контр розрахунку не надає.

П. 1 ч. 1 ст. 512 Цивільного кодексу України передбачено, що кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

За договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника) (ч. 1 ст. 1077 Цивільного кодексу України).

Відповідно до ст. 514 Цивільного кодексу України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав.

Частиною 1 ст. 1078 Цивільного кодексу України встановлено, що предметом договору факторингу може бути право грошової вимоги, строк платежу за якою настав (наявна вимога), а також право вимоги, яке виникне в майбутньому (майбутня вимога).

Враховуючи наведене, позивачем належним чином було доведено факт отримання кредитних коштів відповідачем, зокрема, попереднє підписання кредитного договору та ознайомлення з його умовами, в результаті чого боржник взяв на себе зобов`язання повернення кредиту, які він не виконав в повному обсязі, тобто не здійснював часткові та своєчасні погашення.

Таким чином, відповідачем не виконано умови укладено кредитного договору та не повернуто позивачеві отримані кредитні кошти, а також не сплачено проценти за користування ними, чим порушено права позивача, за захистом яких мало місце звернення до суду.

Відповідно до ч. 1 ст. 526 ЦК України, зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства.

Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ч. 1 ст. 525 ЦК України).

Відповідно до ч. 1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно з положеннями ч.ч. 1, 2 ст. 536 ЦК України, за користування чужими грошовими коштами боржник зобов`язаний сплачувати проценти, якщо інше не встановлено договором між фізичними особами або законом про банки і банківську діяльність. Розмір процентів за користування чужими грошовими коштами встановлюється договором, законом або іншим актом цивільного законодавства.

За договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов`язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками (ч. 1 ст. 1046 ЦК України).

Як визначено ч. 1 ст. 1049 ЦК України, позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Відповідно до статті 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчинення чи невчиненням нею процесуальних дій.

Окрім того, суд зазначає, що у період дії в Україні воєнного стану, позовна давність, визначена у ст. 257-259, 362, 559, 681, 728, 786, 1293 ЦК України, продовжуються на строк його дії. А продовження строків у свою чергу свідчить, що їх перебіг, який відбувається у період дії воєнного стану, не зараховується при обчисленні.

Оскільки 24.02.2022 в Україні введено режим воєнного стану, відповідно з 24.02.2022 і до закінчення воєнного стану даний строк не зараховується при обчисленні позовної давності. Позовна заява ТОВ «Коллект Центр» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за Договором про надання позики, подана в суд через систему Електронний суд 20.03.2026. Тому строк у межах з 24.02.2022 і по 15.10.2025 відповідно не зараховується при обчисленні позовної давності. Таким чином, заява представника відповідача про застосування строку позовної давності є виключно його домислом, котрий не відповідає закону, і відповідно не підлягає до задоволення.

Позивачем надано суду докази на підтвердження обставин, на які він посилається, відповідач будь-які докази до суду не надав, обмежившись голослівним запереченням позову.

Тому справа розглянута на підставі наявних доказів, за результатами чого суд дійшов висновку про наявність підстав для задоволення позовних вимог у повному обсязі.

Відповідно до ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Враховуючи, що позовні вимоги задоволено повністю, з відповідача необхідно стягнути в повному обсязі сплачений позивачем судовий збір у розмірі 2 662,40 гривень.

Щодо стягнення з відповідача судових витрат, понесених позивачем на оплату правової допомоги, зазначених у позовній заяві в розмірі 16 000 гривень, слід зазначити наступне.

Статтею 133 ЦПК України, встановлено, що судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу.

Відповідно до частин першої та другої статті 137 ЦПК України, витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Відповідно до ч. 4 ст. 137 ЦПК України, розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Як вбачається з матеріалів справи, 01.07.2024 між ТОВ «КОЛЛЕКТ ЦЕНТР» та адвокатським об`єднанням «ЛІГАЛ АСІСТАНС» було укладено договір про надання правової допомоги № 01-07/2024, а 02.0.2026 сторонами підписано заявку про надання юридичної допомоги.

Відповідно до вказаного акту, адвокатським об`єднанням упродовж однієї доби надано позивачу 2 послуги загальною тривалістю 6 год загальною вартістю 16 000 грн, зокрема:

- надання усної консультації тривалістю 2 год вартістю 4 000 грн;

- складання позовної заяви про стягнення боргу для подачі до суду тривалістю 4 год вартістю 12 000 грн;

При визначенні суми відшкодування розміру витрат на професійну правничу допомогу суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру (аналогічної позиції дотримується Верховний Суд у додаткових постановах від 20.05.2019 у справі № 916/2102/17, від 25.06.2019 у справі № 9009/371/18 та в постанові від 05.06.2019 у справі № 922/928/18).

У постанові від 19.11.2020 у справі № 734/2313/17 Верховний Суд наголосив, що розмір гонорару визначається за погодженням адвоката з клієнтом і може бути змінений лише за їх взаємною домовленістю. Суд не має права його змінювати і втручатися у правовідносини адвоката та його клієнта. Суд зобов`язаний оцінити рівень адвокатських витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично та чи була їх сума обґрунтованою. Суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенства права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи, зокрема, на складність справи, витрачений адвокатом час. При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи.

У Постанові Верховного Суду від 30.09.2020 по справі № 201/14495/16-ц міститься висновок про те, що суд управі самостійно зменшувати розмір відшкодування витрат на правову допомогу. При цьому суд враховує, що відповідач участі у судовому розгляді фактично не брав, що могло позбавити його можливості подати доводи щодо неспівмірності витрат.

Ця справа відноситься до категорії нескладних (малозначних) справ, розгляд проводився в спрощеному провадженні, спір який виник між сторонами у справі відноситься до категорії спорів, які виникають у зв`язку зі стягненням заборгованості за порушення грошового зобов`язання; матеріали справи не містять великої кількості документів на дослідження, збирання б яких адвокат витратив значний час. У спорах такого характеру судова практика є сталою, великої кількості законів та підзаконних актів, які підлягають застосуванню, спірні правовідносини не передбачають, не висвітлено в матеріалах причини та потреба для надання позивачу усної консультації тривалістю 2 години.

У рішенні Європейського суду з прав людини від 28.11.2002 у справі «Лавентс проти Латвії» (Lavents v. Latvia, заява № 58442/00, пункт 154) зазначено, що відшкодовуються лише витрати, стосовно яких було встановлено, що вони справді були необхідними і становлять розумну суму.

Таким чином, розподіляючи витрати на професійну правничу допомогу, суд дійшов висновку, що наявні в матеріалах справи докази не є безумовною підставою для відшкодування витрат на професійну правничу допомогу в зазначеному розмірі з іншої сторони, адже їх заявлений розмір, на переконання суду, не відповідає критеріям реальності та розумності таких витрат.

За таких обставин, з огляду на співмірність та розумність розміру судових витрат, виходячи з конкретних обставин справи, її складності та виконаної адвокатом роботи, суд дійшов висновку про часткове задоволення вимоги про стягнення витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 5 000 грн.

Керуючись статтями 137, 141, 265 Цивільного процесуального кодексу України, суд

ухвалив:

Позов задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «КОЛЛЕКТ ЦЕНТР» заборгованість за кредитним договором № 0671167555 від 30.08.2019 у розмірі 48 955 (сорок вісім тисяч дев`ятсот п`ятдесят п`ять) гривень 50 копійок.

Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «КОЛЛЕКТ ЦЕНТР» судові витрати в загальному розмірі 7 662 (шість тисяч шістсот шістдесят дві) гривні 40 копійок, які складаються зі сплаченого судового збору в розмірі 2 662,40 грн та витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 5 000 гривень.

Сторони та інші учасники справи:

Позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю «КОЛЛЕКТ ЦЕНТР», місцезнаходження: 01133, м. Київ, вул. Мечнікова, будинок 3, офіс 306, код ЄДРПОУ 44276926.

Відповідач - ОСОБА_1 , місце проживання: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_4 .

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

На рішення суду може бути подана апеляційна скарга до Закарпатського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Суддя Віктор ЛАСТОВИЧАК