Постанова від 05 серпня 2026 р. у справі №177/2409/25 — Дніпровський апеляційний суд

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Провадження № 22-ц/803/5213/26 Справа № 177/2409/25 Суддя у 1-й інстанції - Геря О. Г. Суддя у 2-й інстанції - Бондар Я. М.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06 серпня 2026 року м. Кривий Ріг

Дніпровський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого судді - Бондар Я.М.

суддів – Акуленка В.В., Остапенко В.О.

сторони:

позивач – Товариство з додатковою відповідальністю «Страхова група «ОБЕРІГ»,

відповідач – ОСОБА_1 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції в порядку спрощеного позовного провадження апеляційну скаргу позивача Товариства з додатковою відповідальністю «Страхова група «ОБЕРІГ» на рішення Широківського районного суду Дніпропетровської області від 16 січня 2026 року, яке ухвалено суддею Герею О.Г. в с-щі Широке Дніпропетровської області та повне судове рішення складено 26 січня 2026 року, -

ВСТАНОВИВ

У вересні 2025 року ТДВ «Страхова група «ОБЕРІГ» звернулося в суд до ОСОБА_1 про стягнення в порядку регресу виплаченого страхового відшкодування, інфляційних втрат , пені та 3% річних, в всього в сумі 108745,10 грн.

Позов мотивовано тим, що 02.12.2020 року сталася дорожньо-транспортна пригода за участю транспортного засобу BMW 523, державний номер НОМЕР_1 , VIN-код НОМЕР_2 , під керуванням відповідача та Chevrolet Aveo, державний номер НОМЕР_3 , VIN-код НОМЕР_4 . Внаслідок ДТП транспортні засоби отримали механічні пошкодження, а їх власникам було завдано матеріальних збитків.

В судовому порядку відповідача було визнано винним у вчиненні правопорушення, передбаченого ст.124 КУпАП. Відповідно до ремонтної калькуляції вартість відновлювального ремонту транспортного засобу Chevrolet Aveo, державний номер НОМЕР_3 , VIN-код НОМЕР_4 з урахуванням коефіцієнту фізичного зносу та без урахування ПДВ, склала 61 254,53 грн. ТзДВ «СГ «Оберіг» було узгоджено та виплачено потерпілому розмір страхового відшкодування в сумі 58 574,53 грн.

Відповідно до пп. в пп. 38.1.1. п.38.1 ст. 38 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» страховик після виплати страхового відшкодування має право подати регресний позов до страхувальника або водія забезпеченого транспортного засобу, якщо він після ДТП за його участю, зокрема, вжив алкоголь, наркотики чи лікарські препарати, виготовлені на їх основі (крім тих, що входять до офіційно затвердженого складу аптеки або призначені медичним працівником).

17.08.2023 відповідачу було направлено вимогу про виплату грошових коштів у розмірі 58 754,53 грн. Однак відповідач відмовився врегулювати даний спір в досудовому порядку. На підставі викладеного просив задовольнити позовні вимоги у повному обсязі.

Рішенням Широківського районного суду Дніпропетровської області від 16 січня 2026 року у задоволенні позову ТДВ «Страхова група «ОБЕРІГ»» до ОСОБА_1 про стягнення грошових коштів відмовлено.

Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що суд визнав недоведеними обставини щодо вживання відповідачем алкоголю після ДТП.

На це рішення подало апеляційну скаргу Товариство з додатковою відповідальністю «Страхова група «ОБЕРІГ»». Посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права, неповне з`ясування обставин справи, що мають значення для справи, та невжиття заходів щодо одержання всіх матеріалів, просить рішення місцевого суду скасувати та ухвалити нове рішення, яким позов ТзДВ «Страхова група «ОБЕРІГ»» задовольнити.

Апеляційну скаргу мотивовано тим, що той же суд першої інстанції в іншому складі в постанові від 28.12.2020 року у справі №197/1321/20 встановив факт вживання алкоголю ОСОБА_1 після ДТП. А отже дану обставину, встановлену законним рішенням суду не можна ставити під сумнів та повторно доводити.

У відзиві на апеляційну скаргу представник відповідача адвокат Колесник Д.Ю. зазначив, що під час розгляду справи судом першої інстанції надано належну правову оцінку правовідносинам, що склалися між сторонами у справі, з`ясовано їх правову природу та як наслідок винесено обґрунтоване та законне рішення, а доводи апеляційної скарги є безпідставними та необґрунтованими. В зв`язку з наведеним, просив апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін.

Відповідно до ч.1 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї (ч. 2 ст. 367 ЦПК України).

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представника позивача Алєксєєва В.В., який підтримав апеляційну скаргу з викладених у ній підстав, дослідивши матеріали справи та обговоривши доводи апеляційної скарги, судова колегія вважає, що апеляційна скарга підлягає до задоволення.

Судом першої інстанції та вивченням матеріалів справи встановлено, що 02.12.2020 року сталася дорожньо-транспортна пригода за участю транспортного засобу BMW 523, державний номер НОМЕР_1 , VIN-код НОМЕР_2 , під керуванням відповідача та Chevrolet Aveo, державний номер НОМЕР_3 , VIN-код НОМЕР_4 .

Внаслідок ДТП транспортні засоби отримали механічні пошкодження, а їх власникам було завдано матеріальних збитків. В судовому порядку відповідача було визнано винним у вчиненні правопорушення, передбаченого ст.124 КУпАП. Відповідно до ремонтної калькуляції вартість відновлювального ремонту транспортного засобу Chevrolet Aveo, державний номер НОМЕР_3 , VIN-код НОМЕР_4 з урахуванням коефіцієнту фізичного зносу та без урахування ПДВ, склала 61254,53 грн.

Відповідно до заяви про виплату страхового відшкодування від 24.02.2021 між потерпілим та ТзДВ «СГ «Оберіг» було узгоджено розмір страхового відшкодування та здійснена виплата в сумі 58574,53 грн. 17.08.2023 відповідачу було направлено вимогу про виплату грошових коштів у вказаному вище розмірі.

Страхування - це вид цивільно-правових відносин щодо захисту майнових інтересів фізичних та юридичних осіб у разі настання певних подій (страхових випадків), визначених договором страхування або чинним законодавством, за рахунок грошових фондів, що формуються шляхом сплати фізичними особами та юридичними особами страхових платежів (страхових внесків, страхових премій) та доходів від розміщення коштів цих фондів.

Відповідно до статті 979 ЦК України за договором страхування одна сторона (страховик) зобов`язується у разі настання певної події (страхового випадку) виплатити другій стороні (страхувальникові) або іншій особі, визначеній у договорі, грошову суму (страхову виплату), а страхувальник зобов`язується сплачувати страхові платежі та виконувати інші умови договору.

До сфери обов`язкового страхування відповідальності належить цивільно-правова відповідальність власників наземних транспортних засобів, визначена спеціальним Законом України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» (далі - Закон № 1961-IV).

Згідно ч.1 ст. 22 Закону № 1961-IV, при настанні страхового випадку страховик відповідно до лімітів відповідальності страховика відшкодовує у встановлену цим законом порядку оцінену шкоду, яка була заподіяна у результаті дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров`ю, майну третьої особи.

Відповідно до ч. 1 ст. 1191 ЦК України, особа, яка відшкодувала шкоду, завдану іншою особою, має право зворотної вимоги (регресу) до винної особи у розмірі виплаченого відшкодування, якщо інший розмір не встановлений законом.

Згідно з п. 38.1.1 ст. 38 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» від 01.07.2004 № 1961-IV (далі - Закон № 1961-IV) страховик після виплати страхового відшкодування має право подати регресний позов до страхувальника або водія забезпеченого транспортного засобу, який спричинив дорожньо-транспортну пригоду, якщо він після ДТП за його участю, зокрема, самовільно залишив місце пригоди, або вжив алкоголь.

Правовий аналіз зазначеної норми закону дає підстави для висновку, що у страховика виникає право на звернення до суду з позовом в порядку регресу до страхувальника або водія забезпеченого транспортного засобу за наявності таких умов: 1) страховик виплатив страхове відшкодування потерпілій особі; 2) водій є винним у вчиненні дорожньо-транспортної пригоди; 3) винна особа після ДТП за її участю самовільно залишила місце пригоди або вжила алкоголь.

Разом з тим, слід зазначити, що відповідно до ст. 536 ЦК України за користування чужими грошовими коштами боржник зобов`язаний сплачувати проценти, якщо інше не встановлено договором між фізичними особами. Розмір процентів за користування чужими грошовими коштами встановлюється договором, законом або іншим актом законодавства.

Відповідно до ст. ст. 526, 530 ЦК України зобов`язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства. Якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

За правилами ст. ст. 610, 611 ЦК України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання). У разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема припинення зобов`язання внаслідок односторонньої відмови від зобов`язання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору, сплата неустойки.

Рішення суду першої інстанції обґрунтоване недоведеністю обставин, наведених у позові, зокрема факту вживання відповідачем алкоголю після ДТП.

Згідно з положень ст.76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.

Згідно до статті 82 ЦПК України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Обставини, встановлені стосовно певної особи рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, проте можуть бути у загальному порядку спростовані особою, яка не брала участі у справі, в якій такі обставини були встановлені.

Вирок суду в кримінальному провадженні, ухвала про закриття кримінального провадження і звільнення особи від кримінальної відповідальності або постанова суду у справі про адміністративне правопорушення, які набрали законної сили, є обов`язковими для суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, стосовно якої ухвалений вирок, ухвала або постанова суду, лише в питанні, чи мали місце ці дії (бездіяльність) та чи вчинені вони цією особою.

Згідно до постанови Широківського районного суду Дніпропетровської області від 28 грудня 2020 року суд встановив, що Відповідно до протоколу про адміністративне правопорушення 02.12.2020 о 20:30 в в смт.Широке водій ОСОБА_1 керував автомобілем БМВ державний номерний знак НОМЕР_1 по вул. Шевченко на перехресті з вул. Покровська вчинив ДТП та після його вчинення вживав алкоголь (пиво) до проведення уповноваженою особою медичного огляду з метою встановлення стану алкогольного сп`яніння, чим порушив п.2.10є ПДР, відповідальність передбачена ч.4 ст.130 КУпАП.

Оскільки станом на 02.12.2020 ч.1 ст. 130 КУпАП передбачала відповідальність за керування річковими, морськими або маломірними суднами судноводіями в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, а так само передача керування судном особі, яка перебуває в стані такого сп`яніння чи під впливом таких лікарських препаратів, а також відмова осіб, які керують річковими, морськими або маломірними суднами від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, ч.2 ст. 130 КУпАП передбачала відповідальність за дії, передбачені частиною першою цієї статті, вчинені особами, які не мають права керування річковими, морськими або маломірними суднами, ч.3 ст. 130 КУпАП передбачала відповідальність за уживання судноводієм після аварійної події за його участю алкоголю, наркотиків, а також лікарських препаратів, виготовлених на їх основі (крім тих, що входять до офіційно затвердженого складу аптечки або призначені медичним працівником), або після того, як судно було зупинено на вимогу поліцейського або іншої уповноваженої законом посадової особи до проведення уповноваженою особою медичного огляду з метою встановлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують його увагу та швидкість реакції, чи до прийняття рішення про звільнення від проведення такого огляду. При цьому ч.4 ст. 130 КУпАП в офіційній редакції ст. 130 КУпАП станом на 02.12.2020 відсутня, що підтверджується текстом Кодексу України про адміністративні правопорушення, який оприлюднено на офіційному веб-сайті Верховної Ради України.

Суд в даній постанові також вказав, що станом на 02.12.2020 ч.1 ст. 286-1 КК України передбачала кримінальну відповідальність за керування транспортними засобами в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, а також передача керування транспортним засобом особі, яка перебуває в стані такого сп`яніння чи під впливом таких лікарських препаратів, або відмова особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку медичного освідування на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, а так само вживання водієм транспортного засобу після дорожньо-транспортної пригоди за його участю алкоголю, наркотиків, а також лікарських препаратів, виготовлених на їх основі (крім тих, що входять до офіційно затвердженого складу аптечки або призначені медичним працівником), або після того, як транспортний засіб був зупинений на вимогу поліцейського, до проведення уповноваженою особою медичного освідування з метою встановлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, чи до прийняття рішення про звільнення від проведення такого медичного освідування.

Тому суд постановив матеріали справи про адміністративне правопорушення про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у здійсненні правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 130 КУпАП передати керівнику Широківського відділу Криворізької місцевої прокуратури № 1 для вирішення питання щодо наявності в діях ОСОБА_1 ознак кримінального правопорушення.

Кримінальне провадження №12021045610000015 було закрито постановою від 22.03.2021 року у зв`язку із декриміналізацією кримінального проступку, при чому даний склад правопорушення знову віднесено до складу ст. 130 КУпАП.

При цьому ані судом, ані слідчим в межах адміністративного та кримінального проваджень, ні стороною відповідача в даній цивільній справі не спростовано факту вживання алкоголю відповідачем після ДТП, що мала місце 02.12.2020 року.

Згідно ч. 6 ст. 82 ЦПК України, зокрема, постанова суду у справі про адміністративне правопорушення, яка набрала законної сили, є обов`язковою для суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, стосовно якої ухвалена постанова суду, лише в питанні, чи мали місце ці дії (бездіяльність) та чи вчинені вони цією особою.

Свою вину ОСОБА_1 у вчиненні дорожньо-транспортної пригоди не оспорював.

Згідно матеріалів кримінального провадження №1202104560000015, завірені копії якого витребувані та вивчені судом апеляційної інстанції, про факт вживання алкоголю ОСОБА_1 після ДТП за його участю він пояснив сам, тому й було складено з початку адміністративний протокол саме за ч.4 ст.130 КУпАП, а не ч.1 чи 2 цієї статті, і провадження по якому закрито не з реабілітуючих підстав, тому, відповідно до положень п.38.1.1 ст. 38 Закону № 1961-IV), відповідач зобов`язаний відшкодувати позивачу регресу завдану шкоду в порядку.

Із наявних у матеріалах справи доказів вбачається факт виплати страховою компанією грошового відшкодування потерпілій особі в сумі 58574,53 грн., що не заперечується стороною відповідача.

За таких обставин, виходячи з наведеного, а також те, що ОСОБА_1 у судовому порядку визнаний винним за ст. 124 та притягувався за 130 КУпАП, проте провадження по даній статті закрито з нереабілітуючих підстав, адже після спричинення ДТП відповідач вжив алкогольний напій, апеляційний суд приходить до висновку про обґрунтованість позовних вимог про стягнення з відповідача відшкодування в порядку регресу витрат, пов`язаних з виплатою страхового відшкодування.

Зважаючи на викладене, колегія суддів вважає, що через невідповідність висновків суду обставинам справи, неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права, рішення суду першої інстанції слід скасувати з підстав, передбачених п.п.3, 4 ч. 1 ст. 376 ЦПК України, та ухвалити нове рішення про задоволення позову.

Згідно з частиною тринадцятою статті 141 ЦПК України, якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.

Судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог (частина перша статті 141 ЦПК України).

При зверненні з позовом до суду Товариство з додатковою відповідальністю «Страхова група «ОБЕРІГ» сплатило судовий збір у розмірі 2422,40 грн., та за подання апеляційної скарги – 3633,60 грн, які підлягають стягненню на користь позивача з відповідача.

Також позивач у позовній заяві просив стягнути 7300 грн. витрат на професійну правничу допомогу.

Згідно ч. 2 ст. 137 ЦПК за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

На підставі ч.ч. 1-6 ст. 137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:

1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);

2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);

3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;

4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.

Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

За нормами частини 8 статті 141 ЦПК України, розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.

Частиною 1 статті 81 ЦПК України також визначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Стороною відповідача заперечень щодо суми витрат на правову допомогу не зазначено, крім того, що вони є похідними від позовних вимог, які відповідач не визнав та просив відмовити в їх задоволенні.

Керуючись ст.368, ст.374, ст.376, ст. ст.381, 382, 384 ЦПК України, апеляційний суд,

ПОСТАНОВИВ

Апеляційну скаргу Товариства з додатковою відповідальністю «Страхова група «ОБЕРІГ» задовольнити.

Рішення Широківського районного суду Дніпропетровської області від 16 січня 2026 року скасувати та ухвалити нове судове рішення.

Позов Товариства з додатковою відповідальністю «Страхова група «ОБЕРІГ» до ОСОБА_1 про стягнення коштів задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з додатковою відповідальністю «Страхова група «ОБЕРІГ» в порядку регресу 58745,53 грн. шкоди, завданої внаслідок дорожньо-транспортної пригоди; 12916,20грн. інфляційних втрат, 33665,00 грн. пені, 3409,37 грн. 3 % річних, та 6056,00 грн. у відшкодування сплаченого судового збору; 7300 грн. у відшкодування витрат на професійну правничу допомогу.

Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення. Касаційну скаргу на постанову апеляційного суду може бути подано безпосередньо до суду касаційної інстанції протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повне судове рішення складено 06 серпня 2026 року.

Головуючий

Судді