Постанова від 05 серпня 2026 р. у справі №243/2005/26 — Дніпровський апеляційний суд

Суд: Дніпровський апеляційний суд

Інстанція: Апеляційна

Юрисдикція: Адмінправопорушення

Категорія: Керування транспортними засобами або суднами особами, які перебувають у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції

Дата: 05 серпня 2026 р.

Справа: №243/2005/26

Суддя: Свіягіна І. М.

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Провадження № 33/803/2039/26 Справа № 243/2005/26 Суддя у 1-й інстанції - Пронін С. Г. Суддя у 2-й інстанції - Свіягіна І. М.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06 серпня 2026 року м. Кривий Ріг

Суддя судової палати з розгляду кримінальних справ Дніпровського апеляційного суду Свіягіна І.М.,

при секретарі судового засідання Примак Н.М.,

за участю захисника адвоката Нікітіна В.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції апеляційну скаргу захисника адвоката Нікітіна В.В., який діє в інтересах ОСОБА_1 , особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, на постанову Слов`янського міськрайонного суду Донецької області від 28 квітня 2026 року, якою

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, РНОКПП НОМЕР_1 , який проживає за адресою: АДРЕСА_1 ,

визнано винуватим у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, та накладено на нього адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 17 000,00 гривень (сімнадцять тисяч гривень 00 копійок), із позбавленням права керування транспортними засобами на строк один рік, стягнуто судовий збір,

в с т а н о в и л а:

постановою Слов`янського міськрайонного суду Донецької області від 28 квітня 2026 року ОСОБА_1 визнано винуватим у тому, що він 20 лютого 2026 року о 22 годині 23 хвилини керував транспортним засобом «Kia Sorento», номерний знак НОМЕР_2 , по вул. Незалежності біля буд. 13 у м. Слов`янську Краматорського району Донецької області з явними ознаками наркотичного сп`яніння, а саме: звужені зіниці очей, які не реагують на світло, неприродна блідість, тремтіння пальців рук. Від проходження медичного огляду на стан наркотичного сп`яніння у встановленому законом порядку ОСОБА_1 відмовився, чим порушив вимоги п. 2.5 ПДР України та вчинив адміністративне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 130 КУпАП.

На зазначену постанову захисник адвокат Нікітін В.В., який діє в інтересах ОСОБА_1 , особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, подав апеляційну скаргу, в якій просить постанову суду скасувати, а провадження у справі закрити у зв`язку з відсутністю в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП.

На обґрунтування своїх вимог зазначає, що суд першої інстанції проігнорував той факт, що, як убачається з відеозапису, поліцейський запропонував ОСОБА_1 пройти огляд на стан наркотичного сп`яніння у наркологічному диспансері м. Краматорська. Водночас відповідно до п. 12 розділу ІІ Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак сп`яніння поліцейський направляє таку особу до найближчого закладу охорони здоров`я.

Зауважує, що згідно із зазначеним додатком у м. Слов`янську закладом охорони здоров`я, якому надано право проводити огляд водіїв з метою виявлення стану сп`яніння, є відокремлений структурний підрозділ «Медичний центр з профілактики та лікування залежності м. Краматорськ» у м. Слов`янську, розташований за адресою: Донецька область, Краматорський район, м. Слов`янськ, вул. Шнурківська, буд. 4.

Вказує, що всупереч вимогам чинного законодавства ОСОБА_1 видано направлення на огляд до закладу охорони здоров`я, який не є найближчим.

Наголошує, що поліцейський навмисно запропонував ОСОБА_1 пройти огляд на стан сп`яніння не в найближчому закладі охорони здоров`я з метою спонукати його до відмови від проходження такого огляду. На думку захисника, такі дії поліцейського свідчать про провокацію ОСОБА_1 до вчинення правопорушення. Відтак процедуру огляду проведено з порушенням вимог Інструкції.

Зауважує, що до протоколу поліцейський не долучив довідку про повторність учинення адміністративного правопорушення. Водночас відповідно до постанови Козелецького районного суду Чернігівської області від 18 лютого 2026 року у справі № 734/496/26 стосовно ОСОБА_1 27 січня 2026 року було складено протокол про адміністративне правопорушення за ч. 1 ст. 130 КУпАП. Таким чином, на думку захисника, 20 лютого 2026 року ОСОБА_1 повторно протягом року вчинив правопорушення, передбачене ст. 130 КУпАП, оскільки перше правопорушення було вчинено 27 січня 2026 року. Тому, як стверджує захисник, у діях ОСОБА_1 відсутні ознаки адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП. Водночас суд позбавлений можливості редагувати зазначену у протоколі фабулу адміністративного правопорушення, змінювати нормативно-правову кваліфікацію діяння, а також самостійно відшукувати докази на користь обвинувачення.

ОСОБА_1 у судове засідання апеляційної інстанції не прибув, хоча був належним чином повідомлений про день, час і місце апеляційного розгляду справи.

Відповідно до вимог ч. 4 ст. 294 КУпАП апеляційний перегляд здійснюється суддею апеляційного суду протягом двадцяти днів із дня надходження справи до суду.

Крім того, відповідно до ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» та ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод право особи на справедливий і публічний розгляд її справи упродовж розумного строку кореспондується з обов`язком добросовісно користуватися наданими законом процесуальними правами, утримуватися від дій, які зумовлюють затягування судового процесу, та вживати передбачених процесуальним законом заходів для скорочення тривалості судового провадження (п. 35 рішення ЄСПЛ від 7 липня 1989 року у справі «Юніон Аліментаріа Сандерс С.А. проти Іспанії»).

Обов`язок швидкого здійснення правосуддя покладається насамперед на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється залежно від обставин справи, зокрема її складності, поведінки сторін та предмета спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перешкодам для її розгляду є порушенням ч. 1 ст. 6 Конвенції (§ 66–69 рішення Європейського суду з прав людини від 8 листопада 2005 року у справі «Смірнова проти України»).

Частиною 6 ст. 294 КУпАП встановлено, що неявка у судове засідання особи, яка подала скаргу, та інших осіб, які беруть участь у провадженні у справі про адміністративне правопорушення, не перешкоджає розгляду справи.

За таких обставин, керуючись ст. 268 КУпАП, суд апеляційної інстанції вважає за можливе розглянути справу за відсутності ОСОБА_1 на підставі доказів, що містяться в матеріалах справи, та за участю його захисника адвоката Нікітіна В.В.

Заслухавши захисника адвоката Нікітіна В.В., який підтримав доводи апеляційної скарги, вивчивши, перевіривши та оцінивши матеріали справи про адміністративне правопорушення, обміркувавши наведені в апеляційній скарзі доводи захисту, суд апеляційної інстанції вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на таке.

За змістом ст. 245, 251, 252, 280 КУпАП завданням провадження у справах про адміністративні правопорушення є, зокрема, своєчасне, всебічне, повне й об`єктивне з`ясування обставин кожної справи та вирішення її в точній відповідності із законом.

Доказами у справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на підставі яких у визначеному законом порядку встановлюються наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винуватість особи в його вчиненні та інші обставини справи, що мають значення для її правильного вирішення.

Ці фактичні дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих і свідків, речовими доказами, а також іншими документами.

Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному й об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.

Під час розгляду справи про адміністративне правопорушення необхідно з`ясовувати: чи було вчинено таке правопорушення, чи винна ця особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, а також інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Також під час розгляду справ про адміністративні правопорушення необхідно з`ясовувати всі обставини, передбачені ст. 247, 280 КУпАП, а зміст постанови судді має відповідати вимогам ст. 283, 284 цього Кодексу. У постанові, зокрема, потрібно наводити докази, на яких ґрунтується висновок про вчинення особою адміністративного правопорушення, та зазначати мотиви відхилення інших доказів, на які посилалася особа, яка притягається до адміністративної відповідальності, чи висловлених нею доводів.

Відповідно до ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» від 23 лютого 2006 року № 3477-IV практика Європейського суду з прав людини є джерелом права в Україні.

Відповідно до ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та правових позицій, викладених у рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Бендерський проти України» (заява № 22150/02), у якому відображено принцип здійснення правосуддя, судові рішення мають достатньою мірою висвітлювати мотиви, на яких вони ґрунтуються. Межі такого обов`язку можуть різнитися залежно від характеру рішення та мають оцінюватися з огляду на обставини кожної справи. Право може вважатися ефективним лише тоді, коли зауваження сторін насправді «заслухані», тобто належним чином вивчені судом.

Ці вимоги закону під час розгляду суддею місцевого суду справи про адміністративне правопорушення щодо ОСОБА_1 належно виконані.

Як убачається з матеріалів справи про адміністративне правопорушення, ОСОБА_1 визнано винуватим у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, за керування транспортним засобом з ознаками наркотичного сп`яніння та відмову від проходження відповідного огляду.

Відповідно до п. 2.5 ПДР України водій повинен на вимогу поліцейського пройти в установленому порядку медичний огляд з метою встановлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.

Відповідно до ч. 1 ст. 130 КУпАП адміністративна відповідальність передбачена за керування транспортними засобами особами у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їхню увагу та швидкість реакції; передачу керування транспортним засобом особі, яка перебуває у стані такого сп`яніння чи під впливом таких лікарських препаратів; а так само за відмову особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.

Отже, доказуванню в цьому випадку підлягають факт керування транспортним засобом, наявність у водія ознак сп`яніння та факт його відмови від проходження огляду на вимогу поліцейського.

Судом першої інстанції встановлено, що факт учинення адміністративного правопорушення та винуватість ОСОБА_1 у його вчиненні підтверджуються:

- протоколом про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 № 597079 від 20 лютого 2026 року;

- рапортом інспектора взводу № 1 роти № 4 батальйону патрульної поліції у містах Краматорську та Слов`янську Управління патрульної поліції в Донецькій області Департаменту патрульної поліції Корольової А., згідно з яким 20 лютого 2026 року під час патрулювання о 22 годині 25 хвилин по вул. Добровольського біля буд. 13 у м. Слов`янську Краматорського району Донецької області, під час дії комендантської години, на підставі п. 7 ст. 35 Закону України «Про Національну поліцію» було зупинено транспортний засіб «Kia Sorento», номерний знак НОМЕР_2 , під керуванням ОСОБА_1 . Під час спілкування з водієм було виявлено ознаки наркотичного сп`яніння, а саме: неприродну блідість, звужені зіниці очей, які не реагують на світло, виражене тремтіння пальців рук. Водію було запропоновано пройти огляд на стан наркотичного сп`яніння у закладі охорони здоров`я в м. Краматорську, від чого він відмовився. Стосовно водія складено протокол про адміністративне правопорушення за ч. 1 ст. 130 КУпАП та відсторонено його від керування транспортним засобом;

- направленням на огляд водія транспортного засобу, складеним інспектором взводу № 2 роти № 4 батальйону патрульної поліції у містах Краматорську та Слов`янську Управління патрульної поліції в Донецькій області Департаменту патрульної поліції Коренським С.А. стосовно ОСОБА_1 , відповідно до якого останнього 20 лютого 2026 року о 22 годині 55 хвилин направлено на медичний огляд до КНП «Медичний центр з профілактики та лікування залежності м. Краматорськ» за адресою: Донецька область, Краматорський район, м. Краматорськ, вул. О. Тихого, буд. 7, у зв`язку з виявленням у нього ознак сп`яніння, а саме: звужених зіниць очей, які не реагують на світло, неприродної блідості, тремтіння пальців рук;

- відеозаписом, долученим до протоколу про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 № 597079 від 20 лютого 2026 року, на якому зафіксовано, як працівники поліції переслідують і зупиняють транспортний засіб «Kia Sorento», номерний знак НОМЕР_2 , під керуванням ОСОБА_1 . Поліцейський повідомив ОСОБА_1 причину зупинки транспортного засобу – порушення комендантської години. Під час спілкування з водієм працівник поліції виявив у ОСОБА_1 ознаки наркотичного сп`яніння, а саме: звужені зіниці очей, які не реагують на світло, неприродну блідість, тремтіння пальців рук, про що повідомив водія. Поліцейський запропонував ОСОБА_1 пройти огляд на стан наркотичного сп`яніння у закладі охорони здоров`я в м. Краматорську, від чого ОСОБА_1 відмовився, зазначивши, що поспішає у справах і не вживав наркотичних засобів. Поліцейський роз`яснив ОСОБА_1 відповідальність за відмову від проходження огляду, а також його права, передбачені ст. 63 Конституції України та ст. 268 КУпАП. На відеозаписі також зафіксовано процедуру складення у присутності ОСОБА_1 протоколу про адміністративне правопорушення за ч. 1 ст. 130 КУпАП. Працівники поліції роз`яснили ОСОБА_1 суть адміністративного правопорушення та повідомили його про дату, час і місце розгляду справи.

На думку апеляційного суду, зазначені докази є належними та допустимими й беззаперечно підтверджують наявність обов`язкових ознак інкримінованого ОСОБА_1 адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, зокрема факт керування транспортним засобом і відмову від проходження огляду на стан наркотичного сп`яніння. Сторона захисту не заперечує зазначених обставин, однак посилається на порушення порядку проведення огляду та оформлення матеріалів про адміністративне правопорушення.

Водночас апеляційним судом не встановлено порушень порядку проведення огляду ОСОБА_1 на стан сп`яніння відповідно до ст. 266 КУпАП та Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, від 11 листопада 2015 року.

Так, дослідженими матеріалами встановлено, що ОСОБА_1 було зупинено під час дії комендантської години у м. Слов`янську Донецької області. Під час спілкування з поліцейськими у нього було виявлено ознаки наркотичного сп`яніння, про які повідомлено водія, та запропоновано йому пройти огляд у закладі охорони здоров`я в м. Краматорську. ОСОБА_1 відмовився від проходження огляду. Інспектор поліції роз`яснив йому, що за таку відмову передбачена адміністративна відповідальність і буде складено протокол про адміністративне правопорушення за ст. 130 КУпАП. При цьому ОСОБА_1 зазначив, що розуміє наслідки відмови.

Апеляційний суд вважає відеозапис поліцейських належним і допустимим доказом, який беззаперечно підтверджує події, викладені у протоколі про адміністративне правопорушення. На відеозаписі логічно та послідовно зафіксовано перебіг подій, пов`язаних з адміністративним правопорушенням, а тому підстав для сумнівів у достовірності цього доказу в апеляційного суду не виникає.

Під час дослідження відеозапису судом не встановлено будь-якого спонукання водія до відмови від проходження огляду на стан сп`яніння у закладі охорони здоров`я чи здійснення на нього тиску з боку поліцейських. Натомість установлено, що поліцейські неодноразово пропонували водієві пройти такий огляд.

ОСОБА_1 твердо, виважено та без вагань відмовився від проходження огляду на стан наркотичного сп`яніння. При цьому він жодного разу не зазначав, що відмовляється через пропозицію пройти огляд саме у м. Краматорську.

Відповідно до вимог п. 7 розділу ІІ Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, від 11 листопада 2015 року у разі відмови водія транспортного засобу від проходження огляду на стан сп`яніння на місці зупинки транспортного засобу або його незгоди з результатами огляду, проведеного поліцейським, такий огляд проводиться у найближчому закладі охорони здоров`я, якому надано право на його проведення відповідно до ст. 266 КУпАП.

Суд апеляційної інстанції враховує, що міста Краматорськ і Слов`янськ розташовані неподалік одне від одного та в них ведуться активні бойові дії, тому працівники поліції запропонували пройти огляд у працюючому закладі охорони здоров`я, найближчому до місця зупинки транспортного засобу.

Крім того, чинне законодавство не наділяє водія правом обирати заклад охорони здоров`я для проведення огляду на стан наркотичного сп`яніння.

Отже, доводи захисника про те, що ОСОБА_1 видано направлення до закладу охорони здоров`я у м. Краматорську Донецької області, тоді як його було зупинено у м. Слов`янську Донецької області, не спростовують факту порушення ОСОБА_1 вимог п. 2.5 ПДР України. Як убачається з поведінки останнього, він не бажав проходити огляд на стан наркотичного сп`яніння, а тому направлення його до закладу охорони здоров`я у м. Краматорську не могло вплинути на його волевиявлення або змінити його. Крім того, огляд у закладі охорони здоров`я та складення висновку за результатами огляду проводяться у присутності поліцейського, який доставляє водія до відповідного закладу. Тому направлення ОСОБА_1 до закладу охорони здоров`я у м. Краматорську не спростовує факту його незгоди пройти відповідний огляд.

Перевіряючи доводи захисника, апеляційний суд установив, що ОСОБА_1 інкриміновано адміністративне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 130 КУпАП. Водночас захисник посилається на наявність у діях ОСОБА_1 ознак більш тяжкого правопорушення у зв`язку з повторним учиненням протягом року аналогічного правопорушення.

Однак суд не вправі вийти за межі фактичних обставин, викладених у протоколі про адміністративне правопорушення. Якщо наведена у протоколі фабула адміністративного правопорушення не відображає всіх істотних ознак складу правопорушення, суд не має права самостійно її редагувати, а також не може відшукувати докази на користь обвинувачення, оскільки це становитиме порушення права особи на захист та принципу рівності сторін процесу.

Протокол про адміністративне правопорушення є процесуальним документом, у якому формулюється суть адміністративного правопорушення та на підставі якого у сукупності з іншими доказами встановлюються наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винуватість особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Водночас апеляційний суд зауважує, що факт притягнення ОСОБА_1 постановою Козелецького районного суду Чернігівської області від 18 лютого 2026 року у справі № 734/496/26 до адміністративної відповідальності за вчинення правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, жодним чином не виключає наявності в його діях у цьому випадку ознак складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП. Відповідно до ч. 2 ст. 130 КУпАП адміністративним правопорушенням є повторне протягом року вчинення будь-якого з порушень, передбачених ч. 1 цієї статті.

Виходячи з аналізу зазначених норм закону, діяння, передбачені ч. 1 та ч. 2 ст. 130 КУпАП, мають однакові обов`язкові ознаки, за винятком повторності, яка є кваліфікуючою ознакою правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 130 КУпАП, однак ОСОБА_1 не інкримінована. Водночас інші обов`язкові ознаки правопорушення, передбаченого ст. 130 КУпАП, зокрема керування транспортним засобом з ознаками сп`яніння та відмова від проходження огляду на стан сп`яніння, у цьому випадку наявні й доведені поза розумним сумнівом.

Положеннями ст. 7 КУпАП визначено, що ніхто не може бути підданий заходу впливу у зв`язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах та в порядку, встановлених законом. Провадження у справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності. Застосування уповноваженими органами та посадовими особами заходів адміністративного впливу здійснюється в межах їхньої компетенції й у точній відповідності із законом.

Згідно з приписами ст. 8 КУпАП особа, яка вчинила адміністративне правопорушення, підлягає відповідальності на підставі закону. Особа має безумовне право чітко знати, у вчиненні якого адміністративного правопорушення її обвинувачують. Ця інформація має бути надана своєчасно, у письмовій формі та зрозумілою для особи мовою.

Як убачається з протоколу про адміністративне правопорушення та відеозапису, ОСОБА_1 ознайомлено зі змістом протоколу, йому вручено його копію та повідомлено про те, що він обвинувачується у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП.

Отже, суд не може вийти за межі протоколу про адміністративне правопорушення, погіршити становище ОСОБА_1 та посилити його відповідальність на підставі відомостей про повторність, яка йому не інкримінована, оскільки це порушуватиме право особи на захист та не відповідатиме принципу правової визначеності.

Протокол про адміністративне правопорушення відповідає вимогам ст. 256 КУпАП, а оформлення матеріалів справи не містить істотних порушень, які давали б суду підстави для визнання доказів недопустимими або неналежними.

Дослідивши матеріали справи з урахуванням доводів апеляційної скарги, апеляційний суд вважає наявні у справі докази належними та допустимими. Цими доказами беззаперечно підтверджено наявність обов`язкових ознак інкримінованого ОСОБА_1 адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, зокрема факт керування ним транспортним засобом з ознаками наркотичного сп`яніння та факт відмови від проходження огляду на стан наркотичного сп`яніння, що не заперечується стороною захисту. Наявність повторності вчинення правопорушення не виключає наявності в діях ОСОБА_1 обов`язкових ознак менш тяжкого правопорушення, яке йому інкриміновано.

Апеляційний суд також враховує, що у рішенні від 29 червня 2007 року у справі «О`Галлоран та Франціс проти Сполученого Королівства» (O’Halloran and Francis v. the United Kingdom, заяви № 15809/02 та № 25624/02) ЄСПЛ наголосив, що особи, які володіють автомобілями або керують ними, підпадають під дію спеціальних правил, оскільки використання транспортних засобів потенційно може завдати серйозної шкоди. Реалізуючи право володіти автомобілем і керувати ним, такі особи погоджуються нести певну відповідальність та виконувати додаткові обов`язки у правовому полі.

У процесі доказування винуватості слід керуватися принципом «поза розумним сумнівом», зміст якого сформульовано в п. 43 рішення Європейського суду з прав людини від 14 лютого 2008 року у справі «Кобець проти України» з посиланням на первинне визначення цього принципу в п. 282 рішення у справі «Авшар проти Туреччини» (Avєar v. Turkey). Стандарт доведення винуватості «поза розумним сумнівом» означає, що за результатами доказування винуватості особи не повинно залишатися жодного розумного сумніву, тоді як наявність такого сумніву є підставою для її виправдання.

Сукупністю доказів поза розумним сумнівом установлено, що ОСОБА_1 керував транспортним засобом з ознаками наркотичного сп`яніння та відмовився від проходження огляду на вимогу поліцейського, що становить обов`язкові ознаки інкримінованого йому адміністративного правопорушення.

Частиною 7 ст. 294 КУпАП передбачено, що апеляційний суд переглядає справу в межах апеляційної скарги. Будь-яких інших доводів щодо відсутності вини ОСОБА_1 у вчиненні інкримінованого йому адміністративного правопорушення апеляційному суду не наведено.

Отже, переконливих доводів, які вказували б на істотні порушення, що могли вплинути на правильність та обґрунтованість постановленого у справі судового рішення, були б безумовними підставами для його скасування або спростовували б висновки суду про наявність у діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, апеляційний суд не вбачає.

Таким чином, перевіривши доводи апеляційної скарги захисника адвоката Нікітіна В.В., апеляційний суд доходить висновку, що постанову суду першої інстанції винесено з дотриманням вимог ст. 245, 251, 252, 280, 283 КУпАП, а тому апеляційна скарга задоволенню не підлягає.

На підставі викладеного та керуючись ст. 294 КУпАП, апеляційний суд

п о с т а н о в и в:

апеляційну скаргу захисника адвоката Нікітіна В.В., який діє в інтересах ОСОБА_1 , особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, залишити без задоволення.

Постанову Слов`янського міськрайонного суду Донецької області від 28 квітня 2026 року, якою ОСОБА_1 визнано винуватим у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, залишити без змін.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили негайно після її винесення, є остаточною й оскарженню не підлягає.

Суддя Дніпровського

апеляційного суду Ірина СВІЯГІНА

Оригінал: reyestr.court.gov.ua