Постанова від 28 липня 2026 р. у справі №1-75/99 — Дніпровський апеляційний суд

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Провадження № 11/803/10/26 Справа № 1-75/99 Суддя у 1-й інстанції - Суддя у 2-й інстанції - ОСОБА_1

ПОСТАНОВА

попереднього розгляду справи

29 липня 2026 року м. Дніпро

Суддя Дніпровського апеляційного суду ОСОБА_1 , за участю прокурора ОСОБА_2 , розглянувши у попередньому судовому засіданні в приміщені Дніпровського апеляційного суду матеріали кримінальної справи матеріали за апеляційною скаргою ОСОБА_3 на «вирок Дніпропетровського обласного суду від 14 грудня 1999 року у справі № 1-75/99», -

ВСТАНОВИВ:

Вироком Апеляційного суду Дніпропетровської області від 14 грудня 1999 року ОСОБА_3 засуджено за ст. 86 ч. 2, ст. 140 ч. 2, ст.193 ч. 3, ст. 142 ч. 3, ст. 208, ст. 93 п.п. а,г, е, з, і КК України (в редакції 1960 року) та призначено покарання за ст. 86 ч. 2 КК України на 12 років позбавлення волі з конфіскацією всього майна, яке є його особистою власністю; за ст. 140 ч. 2 КК України на 3 роки позбавлення волі без конфіскації майна; за ст. 193 ч. 3 КК України на 1 рік позбавлення волі; за ст. 142 ч. 3 КК України на 15 років позбавлення волі з конфіскацією всього майна, яке є його особистою власністю; за ст. 208 КК України на 4 роки позбавлення волі; за ст. 93 п.п. а, г, е, з, і КК України до смертної кари, розстрілу з конфіскацією всього майна, яке є його особистою власністю.

На підставі ст. 42 КК України (в редакції 1960 року) за сукупністю злочинів шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим визначено ОСОБА_3 покарання у вигляді смертної кари — розстрілу з конфіскацією всього належного йому особисто майна, яке є його особистою власністю.

Відповідно до ст. 43 КК України (в редакції 1960 року) призначеним покаранням поглинути невідбуте ОСОБА_3 покарання за вироком Дніпропетровського районного суду Дніпропетровської області від 26.11.1997 року та остаточно визначено ОСОБА_3 покарання у виді смертної кари — розстрілу з конфіскацією всього належного йому особисто майна, яке є його особистою власністю.

Ухвалою Верховного Суду України від 30 травня 2000 року вирок судової колегії в кримінальних справах Дніпропетровського обласного суду від 14 грудня 1999 року було змінено та призначене ОСОБА_3 за п.п. а, г, е, з, і ст. 93 КК України (в редакції 1960 року) покарання у вигляді смертної кари — розстрілу замінено на довічне позбавлення волі з конфіскацією всього майна, яке є його особистою власністю.

На підставі ст. 42 КК України (в редакції 1960 року) вважати ОСОБА_3 засудженим за сукупністю злочинів, передбачених ст. ст. 93 п.п. а, г, е, з, і, 86 ч. 2, 140 ч. 2, 193 ч. 3, 142 ч. 3, 208 КК України до довічного позбавлення волі з відбуванням цього покарання у тюрмі суворого режиму з конфіскацією всього майна, яке є його особистою власністю.

22 липня 2026 року до Дніпровського апеляційного суду надійшла апеляційна скарга засудженого ОСОБА_3 , подана на вирок «Дніпропетровського обласного суду від 14.12.1999 року у справі № 1-75/99», в якій останній просить переглянути «вирок Дніпропетровського обласного суду від 14 грудня 1999 року у справі № 1-75/1999» в апеляційному порядку з метою відновлення його конституційних прав на захисту та рівність перед законом.

Згідно положень ст. ст. 17, 34 КПК України (в редакції 1960 року) кримінальна справа щодо ОСОБА_3 на момент її розгляду була підсудна Апеляційному суду Дніпропетровської області як суду першої інстанції.

З прийняттям в 2012 році КПК України, норми КПК в редакції 1960 року втратили чинність.

Відповідно до п. 5 Прикінцевих та перехідних положень Закону України № 2531-III від 21 червня 2001 року «Про внесення змін до Закону України "Про судоустрій України» Верховний Суд Автономної Республіки Крим, обласний, Київський та Севастопольський міські суди, військові суди регіонів та Військово-Морських Сил після набрання чинності цим Законом набувають статусу апеляційних судів відповідно до цього Закону та продовжують здійснювати у встановленому порядку судочинство у справах, віднесених процесуальним законом до їх підсудності. Тобто, за цим Законом № 2531-III від 21 червня 2001 року обласні суди набули статусу апеляційних судів.

Відповідно до п.15 Перехідних положень КПК України, апеляційні та касаційні скарги, заяви про перегляд судових рішень у кримінальних справах, які були розглянуті до набрання чинності цим Кодексом, або у справах, розгляд яких не завершено з набранням чинності цим Кодексом, подаються і розглядаються у порядку, що діяв до набрання чинності цим Кодексом, з урахуванням положень, передбачених § 3 розділу 4 Закону України "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів".

Таким чином апеляція, подана засудженим ОСОБА_3 на вирок, постановлений 1999 року, розглядається у порядку КПК України в редакції 1960 року.

Відповідно до ч. 2 ст. 357 КПК України в редакції 1960 року попередній розгляд справи здійснюється в судовому засіданні суддею одноособово з обов`язковою участю прокурора. На судове засідання можуть бути викликані інші учасники судового розгляду, однак їх неявка не перешкоджає розгляду справи.

Засуджений ОСОБА_3 про дату, час та місце попереднього розгляду справи повідомлений належним чином.

Враховуючи думку прокурора, апеляційний суд вважає можливим провести попередній розгляд справи за відсутності засудженого ОСОБА_3 , відповідно до приписів ч. 2 ст. 357 КПК України (в редакції 1960 року).

Заслухавши доповідь судді, думку прокурора, перевіривши матеріали справи, суд дійшов до таких висновків.

Згідно п. 1 ч. 1 ст. 347 України (в редакції 1960 року), апеляція може бути подана на вироки, які не набрали законної сили, ухвалені місцевими судами.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 383 КПК України (в редакції 1960 року), у касаційному порядку можуть бути перевірені вироки, ухвали і постанови апеляційного суду, постановлені ним як судом першої інстанції.

За наявними матеріалами справи, ОСОБА_3 засуджено вироком Апеляційного суду Дніпропетровської області від 14 грудня 1999 року за ст. 86 ч. 2, ст. 140 ч. 2, ст.193 ч. 3, ст. 142 ч. 3, ст. 208, ст. 93 п.п. а,г, е, з, і КК України (в редакції 1960 року) та призначено покарання за ст. 86 ч. 2 КК України на 12 років позбавлення волі з конфіскацією всього майна, яке є його особистою власністю; за ст. 140 ч. 2 КК України на 3 роки позбавлення волі без конфіскації майна; за ст. 193 ч. 3 КК України на 1 рік позбавлення волі; за ст. 142 ч. 3 КК України на 15 років позбавлення волі з конфіскацією всього майна, яке є його особистою власністю; за ст. 208 КК України на 4 роки позбавлення волі; за ст. 93 п.п. а, г, е, з, і КК України до смертної кари, розстрілу з конфіскацією всього майна, яке є його особистою власністю.

На підставі ст. 42 КК України (в редакції 1960 року) за сукупністю злочинів шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим визначити ОСОБА_3 призначено покарання у вигляді смертної кари — розстрілу з конфіскацією всього належного йому особисто майна, яке є його особистою власністю.

Відповідно до ст. 43 КК України (в редакції 1960 року) призначеним покаранням поглинути невідбуте ОСОБА_3 покарання за вироком Дніпропетровського районного суду Дніпропетровської області від 26.11.1997 року та остаточно визначити ОСОБА_3 покарання у виді смертної кари — розстрілу з конфіскацією всього належного йому особисто майна, яке є його особистою власністю.

Ухвалою Верховного Суду України від 30 травня 2000 року вирок судової колегії в кримінальних справах Дніпропетровського обласного суду від 14 грудня 1999 року було змінено та призначене ОСОБА_3 за п.п. а, г, е, з, і ст. 93 КК України (в редакції 1960 року) покарання у вигляді смертної кари — розстрілу замінено на довічне позбавлення волі з конфіскацією всього майна, яке є його особистою власністю.

На підставі ст. 42 КК України (в редакції 1960 року) вважати ОСОБА_3 засудженим за сукупністю злочинів, передбачених ст. ст. 93 п.п. а, г, е, з, і, 86 ч. 2, 140 ч. 2, 193 ч. 3, 142 ч. 3, 208 КК України до довічного позбавлення волі з відбуванням цього покарання у тюрмі суворого режиму з конфіскацією всього майна, яке є його особистою власністю.

22 липня 2026 року засуджений ОСОБА_3 подав до Дніпровського апеляційного суду апеляційну скаргу на вирок «Дніпропетровського обласного суду від 14.12.1999 року у справі № 1-75/1999», де вказав про те, що був позбавлений можливості перегляду його кримінального справи судом апеляційної інстанції по суті, оскільки на момент винесення вироку у 1999 році норми КПК України (в редакції 1960 року) не передбачали проміжної апеляційної ланки для вироків, ухвалених обласними (апеляційними) судами, як судами першої інстанції.

Зазначає про порушення Верховним Судом України вимог ст. 59 та 63 Конституції України та проведення судового засідання 30 травня 2000 року за відсутності захисника та без його участі.

Просив переглянути вирок «Дніпровського обласного суду від 14.12.1999 року у справі № 1-75/99» в апеляційному порядку з метою відновлення його конституційних прав на захист та рівність перед законом.

За ч. 4 ст. 357 КПК України (в редакції 1960 року), при попередньому розгляді справи апеляційний суд може прийняти одне з таких рішень:

1) про питання, пов`язані з підготовкою справи до апеляційного розгляду;

2) про відмову в прийнятті апеляції до свого розгляду;

3) про зупинення провадження в справі;

4) про повернення справи суду першої інстанції.

Враховуючи, що звернення засудженого ОСОБА_3 з апеляційною скаргою на вирок обласного суду суперечить правилам інстанційної підсудності, оскільки апеляційні суди здійснюють свої повноваження лише щодо перегляду рішень, постановлених судами першої інстанції, у випадах, передбачених КПК України (в редакції 1960 року), в прийнятті до свого провадження апеляції засудженого ОСОБА_3 , поданої «вирок Дніпропетровського обласного суду від 14 грудня 1999 року у справі № 1-75/99» слід відмовити.

Керуючись ст. ст. 347, 356, 357, 383 КПК України в редакції 1960 року, -

ПОСТАНОВИВ:

Відмовити у прийнятті апеляційної скарги засудженого ОСОБА_3 на «вирок Дніпропетровського обласного суду від14 грудня 1999 року у справі № 1-75/99 ».

Постанова оскарженню не підлягає.

Суддя Дніпровського

апеляційного суду ОСОБА_1