Суд: Дніпровський апеляційний суд
Інстанція: Апеляційна
Юрисдикція: Цивільне
Категорія: спори про відшкодування шкоди, заподіяної від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності
Дата: 05 серпня 2026 р.
Справа: №212/3241/26
Суддя: Бондар Я. М.
ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД
Провадження № 22-ц/803/6891/26 Справа № 212/3241/26 Суддя у 1-й інстанції - Колочко О. В. Суддя у 2-й інстанції - Бондар Я. М.
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
06 серпня 2026 року м. Кривий Ріг
Дніпровський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
головуючого судді - Бондар Я.М.,
суддів – Акуленка В.В., Остапенко В.О.
секретар судового засідання – Лідовська А.А.
сторони:
позивач – ОСОБА_1 ,
відповідач - Приватне акціонерне товариство «Суха Балка»,
розглянувши у відкритому судовому засіданні, в порядку спрощеного позовного провадження, апеляційні скарги представника позивача Громко Наталі Володимирівни та представника відповідача Приватного акціонерного товариства «Суха Балка» на рішення Покровського районного суду міста Кривого Рогу від 17 квітня 2026 року, яке ухвалено суддею Колочко О.В. у місті Кривому Розі Дніпропетровської області та повне судове рішення складено 21 квітня 2026 року,-
В С Т А Н О В И В
В березні 2026 року ОСОБА_1 через свого представника звернулася до суду з позовом до Приватного акціонерного товариства «Суха Балка» (надалі - ПрАТ «СУХА БАЛКА») про відшкодування моральної шкоди, завданої смертю працівника на виробництві.
Позовна заява мотивована тим, що позивачка є дочкою ОСОБА_2 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 . Вказала, що з 28 лютого 1995 року по 02 липня 2007 року батько позивачки перебував у трудових відносинах з ВАТ «Суха Балка», правонаступником якого є ПрАТ «Суха Балка», та працював в шкідливих умовах з 16.10.1995 по 24.01.1997 мулярем, з 24.01.1997 по 14.05.1997 підземним гірничим робітником, з 14.05.1997 по 02.07.2007 підземним кріпильником. Зазначила, що за час роботи батька позивача на підприємстві відповідача останній отримав професійне захворювання – хронічне обструктивне захворювання легень 1 ступнею, та з 01 липня 2017 року батьку позивача було встановлено професійне захворювання легень безстроково та встановлено 3 групу інвалідності. Актом розслідування хронічного професійного захворювання батька позивача №31 від 16.05.2007 причиною виникнення професійного захворювання встановлено роботу ОСОБА_2 на підприємстві відповідача в умовах перевищення гранично допустимого рівня небезпечних та шкідливих факторів виробничого середовища. Зазначила, що внаслідок отриманого професійного захворювання ОСОБА_2 важко та довго хворів та помер ІНФОРМАЦІЯ_1 . Рішенням експертної команди з оцінювання повсякденного функціонування особи від 19 вересня 2025 року встановлено наявність причинного зв`язку між смертю батька позивача та отриманим ним за життя професійним захворюванням. Зазначила, що смерть батька стала для позивача глибокою і непоправною втратою. Батько був для позивача не лише рідною людиною, а й моральним орієнтиром, порадником, джерелом турботи й підтримки. Упродовж усього життя позивач зверталася до батька за допомогою і порадою, відчувала його любов і захист. Передчасна смерть батька у віці 61 року завдала позивачу тяжких душевних страждань, вона втратила людину, яка була основою її родини, позивач постійно відчуває гострий біль втрати, який не зникає навіть з часом. Смерть батька істотно порушила її звичайний спосіб життя, позивач позбавлена можливості спілкуватися з найближчою людиною, смерть батька підірвала її почуття впевненості в майбутньому, позбавила родинного тепла і стабільності. Зазначила, що зі спливом двох років з дня смерті батька біль позивача не вщухає, вона не може оговтатися від втрати, постійно переживає відчуття самотності й безпорадності. Просила стягнути з відповідача у відшкодування моральної шкоди 600 000 гривень без урахування утримання податків та інших обов`язкових платежів.
Рішенням Покровського районного суду міста Кривого Рогу від 17 квітня 2026 року позовні вимоги задоволено частково.
Стягнуто з ПрАТ «СУХА БАЛКА» на користь ОСОБА_1 моральну шкоду в розмірі 400000,00 гривень, без урахування утримання податку з доходів фізичних осіб та інших обов`язкових платежів.
В іншій частині позову відмовлено.
Стягнуто з ПрАТ «СУХА БАЛКА» на користь держави судовий збір в розмірі 4000,00 гривень.
В апеляційній скарзі представник позивача адвокат Громко Н.Ю., ставить питання про зміну рішення суду в частині розміру моральної шкоди, стягнутої на користь позивачки, просить збільшити її розмір до заявленого у позові, оскільки він значно занижений та не відповідає глибині моральних страждань позивачки та принципу розумності, виваженості і справедливості.
В обґрунтування доводів апеляційної скарги позивачка зазначає, що рішення суду першої інстанції є необґрунтованим, судом неповно та не всебічно з`ясовані обставини справи, що мають значення для справи. Суд в своєму рішенні не зазначив, з яких розрахунків він виходив визначаючи суму заподіяння моральної шкоди. Зазначає, що судом не враховано характер її моральних страждань, який є дуже великим, оскільки позивачка втратила батька, якому виповнилося лише 61 рік.
Відзиву на апеляційну скаргу позивачки не подано.
Разом з тим, представником відповідача ПрАТ «СУХА БАЛКА» адвокатом Заклецьким В.В. подано власну апеляційну скаргу, в якій він посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, неповноту рішення, необ`єктивне з`ясування обставин справи, що мають значення для справи, просить скасувати рішення суду та ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні позовних вимог.
У відзиві на апеляційну скаргу представник позивача адвокат Громко Н.Ю. просила залишити її без задоволення, задовольнити апеляційну скаргу позивачки.
Заслухавши суддю-доповідача, представника позивача адвоката Громко Н.В., яка підтримала доовди апеляційної скарги позивача, просила її задовольнити та заперечувала проти задоволення апеляційної скарги відповідача, представника відповідача ПрАТ «СУХА БАЛКА» адвоката Заклецького В.В., який підтримав доводи апеляційної скарги відповідача та заперечував проти доводів апеляційної скарги, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду в межах заявлених позовних вимог та доводів апеляційних скарг, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційні скарги підлягають залишенню без задоволення з наступних підстав.
Судом встановлено та вбачається з матеріалів справи, що позивачка ОСОБА_1 є дочкою ОСОБА_2 , що підтверджується копією свідоцтва про народження, виданого повторно 23 травня 2025 року, серії НОМЕР_1 (а.с.5).
ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , що підтверджується копією свідоцтва про смерть серії НОМЕР_2 виданого 09 лютого 2024 року (а.с.6).
ОСОБА_2 перебував у трудових відносинах з ВАТ «Суха Балка», правонаступником якого є ПрАТ «Суха Балка», та працював в шкідливих умовах з 16.10.1995 по 24.01.1997 мулярем, з 24.01.1997 по 14.05.1997 підземним гірничим робітником, з 14.05.1997 по 02.07.2007 підземним кріпильником, про що зазначено в Акті розслідування хронічного професійного захворювання № 31 від 04 травня 2007 року, та не заперечувалася сторонами.
Відповідно до Акту №31 розслідування хронічного професійного захворювання від 04 травня 2007 року, складеного на підприємстві Ват «Суха Балка» проведено розслідування хронічного професійного захворювання ОСОБА_2 : радикулопатія, хронічне обструктивне захворювання легень. Також зазначено, що особами, які порушили законодавство про охорону праці, гігієнічні регламенти і нормативи є керівництво ВАТ «ЦГЗК», ВАТ «Суха Балка» ШБУ в період праці ОСОБА_2 на даних підприємствах, порушення вимог ст. 153 КЗпП України, ст. 13 Закону України «Про охорону праці» (а.с. 9-10).
Згідно копії довідки про причину смерті №137 від 09 лютого 2024 року, встановлено, що причиною смерті ОСОБА_2 є хронічне обструктивне захворювання легень (а.с. 7).
Згідно Витягу з рішення експертної команди з оцінювання повсякденного функціонування особи №125/25/1595/В від 18.09.2025 встановлений причинний зв`язок смерті ОСОБА_2 із професійним захворюванням (хронічне обструктивне захворювання легень).
Ухвалюючи рішення про часткове задоволення позову та покладаючи обов`язок з відшкодування моральної шкоди на відповідача, суд першої інстанції виходив із того, що смерть ОСОБА_3 була пов`язана із хронічними професіними захкоюваннями, отриманими ним під час роботи на ПрАТ «СУХА БАЛКА, а тому його матері має бути відшкодовано моральну шкоду на підставі статей 1167, 1168 ЦК України.
Ухвалюючи рішення про часткове задоволення позову, суд першої інстанції керувався ст.ст.1167,1168ЦК України та виходив з того, що смерть ОСОБА_3 пов`язана з професійним захворюванням від 07 травня 2024 року, яке виникло під час його роботи на підприємстві ПрАТ «СУХА БАЛКА» на роботах з особливо шкідливими й важкими умовами праці, тому його матері позивачціу справі ОСОБА_4 має бути відшкодовано моральну шкоду, пов`язану із втратою близької людини.
Колегія суддів погоджується з висновками суду щодо наявності правових підстав для відшкодування моральної шкоди, так як їх суд першої інстанції дійшов на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилались, як на підставу своїх вимог і заперечень, підтвердженими тими доказами, які були досліджені судом.
Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків є, зокрема, завдання моральної шкоди іншій особі (пункт 3 частини другої статті 11 ЦК України).
Способом захисту цивільних прав та інтересів може бути відшкодування моральної (немайнової) шкоди (пункт 9 частини другої статті 16 ЦК України).
Згідно ст. 23 ЦК України, особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав.
Моральна шкода полягає, зокрема, у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім`ї чи близьких родичів.
Відповідно до ч. 2 ст. 153 КЗпП України забезпечення безпечних і нешкідливих умов праці покладається на власника або уповноважений ним орган.
Згідно із ч.1ст.1167 ЦК України, моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка завдала, за наявності її вини.
Таким чином, ч. 1 ст. 1167 ЦК України встановлює загальне правило, відповідно до якого відповідальність за заподіяння моральної шкоди настає за наявності загальної підстави - наявності моральної (немайнової) шкоди, а також за наявності всіх основних умов відповідальності, а саме: неправомірної поведінки, причинного зв`язку та вини заподіювача.
Моральна шкода, завдана смертю фізичної особи, відшкодовується її чоловікові дружині, батькам усиновлювачам, дітям усиновленим, а також особам, які проживали з нею однією сім`єю, згідно ч.2ст.1168 ЦК України.
При цьому, право кожного на належні, безпечні і здорові умови праці встановлено ч.4ст.43 Конституції України.
Згідно частин 1, 3 ст. 13 Закону України «Про охорону праці», роботодавець зобов`язаний створити на робочому місці в кожному структурному підрозділі умови праці відповідно до нормативно-правових актів, а також забезпечити додержання вимог законодавства щодо прав працівників у галузі охорони праці. Роботодавець несе безпосередню відповідальність за порушення зазначених вимог.
Статтею 153 КЗпП України встановлено, що забезпечення безпечних і нешкідливих умов праці покладається на власника або уповноважений ним орган.
Виходячи з аналізу зазначеної норми закону вбачається, що право на відшкодування моральної шкоди чоловікові, дружині, батькам, дітям, а також особам, які проживали з померлим однією сім`єю виникає у разі, якщо встановлено причинний зв`язок між смертю фізичної особи та ушкодженням здоров`я на виробництві.
Як вбачається із матеріалів справи, рішенням експертної команди з оцінювання повсякденного функціонування особи № 74/25/1828/В від 21 серпня 2025 року внаслідок аналізу протоколу патологоанатомічного дослідження № 42 від 28 січня 2025 року, лікарського свідоцтва про смерть ОСОБА_3 , рецензії на патологоанатомічний висновок від 10 квітня 2025 року та посмертного епікризу від 12 червня 2025 року було встановлено причинний зв`язок смерті ОСОБА_3 з професійним захворюванням останнього, набутого на ПрАТ «СУХА БАЛКА».
Рішенням Конституційного Суду України від 08.10.2008р. 20-рп/2008 (справа про страхові виплати), визначено, що саме право громадян на відшкодування моральної шкоди не порушено, оскількист. 237-1 КЗпП України(для потерпілих) таст.1167ЦК України (для членів сімей потерпілих) їм надано право відшкодовувати моральну шкоду за рахунок власника або уповноваженого ним органу (роботодавця).
З огляду на вищезазначене та враховуючи, що ОСОБА_3 отримав професійні захворювання у зв`язку з незабезпеченням йому відповідачем безпечних умов праці, колегія суддів погоджуються з правильним висновком суду першої інстанції про те, що відповідач ПрАТ «СУХА БАЛКА» є особою, що несе відповідальність по відшкодуванню моральної шкоди позивачеві - синові померлого.
З огляду на вищезазначене суд першої інстанції правильно визнав, що відповідач є особою, що несе відповідальність по відшкодуванню моральної шкоди позивачеві.
Судом першої інстанції встановлений й причинний зв`язок між шкодою та протиправною поведінкою відповідача втрата життєвих зв`язків позивача з рідною людиною.
Враховуючи вищенаведене, колегія суддів вважає, що висновки суду першої інстанції в повному обсязі відповідають вимогам діючого цивільного законодавства та роз`ясненням, наданими Пленумом Верховного Суду України в п.5 Постанови «Про судову практику у справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» від 31.03.1995 року № 4 з подальшими змінами, у зв`язку з чим доводи відповідача щодо невстановлення судом першої інстанції підстав відшкодування моральної шкоди з боку відповідача на користь позивача, зокрема й факту її заподіяння, є необґрунтованими.
Моральна шкода відшкодовується грішми, іншим майном або в інший спосіб. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості (частина третя статті 23 ЦК України).
Під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб. Моральна шкода може полягати, зокрема: у приниженні честі, гідності, престижу або ділової репутації, моральних переживаннях у зв`язку з ушкодженням здоров`я, у порушенні права власності (в тому числі інтелектуальної), прав, наданих споживачам, інших цивільних прав, у зв`язку з незаконним перебуванням під слідством і судом, у порушенні нормальних життєвих зв`язків через неможливість продовження активного громадського життя, порушенні стосунків з оточуючими людьми, при настанні інших негативних наслідків.
Європейський суд з прав людини вказує, що оцінка моральної шкоди по своєму характеру є складним процесом, за винятком випадків коли сума компенсації встановлена законом (STANKOV v. BULGARIA, № 68490/01, § 62, ЄСПЛ, 12 липня 2007 року).
Оскільки, нормативно-правовими актами України не встановлено розмір компенсації моральної шкоди, відшкодування якої здійснюється на підставі статей 1167, 1168 ЦК України, розмір моральної шкоди, яка підлягає відшкодуванню, визначається судом відповідно до наданих доказів та фактичних обставин справи.
Колегія суддів погоджується із визначеним судом першої інстанції розміром відшкодування моральної шкоди, стягнутої з відповідача на користь позивача, який визначено ним, виходячи із засад розумності, виваженості та справедливості, відповідно до п.9 Постанови Пленуму Верховного Суду України “Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди” № 4 від 31.03.1995 року з подальшими змінами, яким передбачено, що розмір моральної шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнали позивачі у справі, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин.
На думку колегії суддів, розмір моральної шкоди визначено судом першої інстанції виходячи із засад розумності, виваженості та справедливості, судом враховано конкретні обставини по справі, моральні страждання позивача, яка втратила близьку людину (батька) та залишилася без його турботи і піклування, істотність вимушених змін у її життєвих стосунках, наслідки, що наступили, та їх невідворотність.
У зв`язку з вищевикладеним, колегія суддів не бере до уваги доводи обох апеляційних скарг про необґрунтованість розміру моральної шкоди.
Фактично всі доводи, викладені в апеляційних скаргах не можуть бути взяті до уваги колегією суддів, оскільки вони фактично зводяться до переоцінки доказів та незгодою з висновками суду по їх оцінці. Проте, відповідно до вимог ст. 89 ЦПК України, оцінка доказів є виключною компетенцією суду, переоцінка доказів учасниками справи діючим законодавством не передбачена. Судом першої інстанції повно та всебічно досліджені обставини справи, перевірені письмові докази та надано їм належну оцінку.
Європейський суд з прав людини вказав, що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо надання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки з огляду на конкретні обставини справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року). Оскаржене судове рішення відповідає критерію обґрунтованості судового рішення.
Враховуючи вищевикладене, колегія суддів приходить до висновку, що вирішуючи спір, суд першої інстанції в достатньо повному обсязі встановив права і обов`язки сторін, що брали участь у справі, обставини справи, перевірив доводи і заперечення сторін, дав їм належну правову оцінку, ухвалив рішення, яке відповідає вимогам закону. Висновки суду обґрунтовані і підтверджуються письмовими доказами.
За таких обставин, колегія суддів вважає, що рішення суду ухвалено з дотриманням норм матеріального і процесуального законодавства, у зв`язку із чим апеляційні скарги підлягають залишенню без задоволення, а рішення суду - залишенню без змін.
Керуючись ст. ст. 367, 374, 375, 381, 382 ЦПК України, апеляційний суд,
ПОСТАНОВИВ
Апеляційні скарги представника позивача Громко Наталі Володимирівни та представника відповідача Приватного акціонерного товариства «Суха Балка» залишити без задоволення.
Рішення Покровського районного суду міста Кривого Рогу від 17 квітня 2026 року залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, але може бути оскаржена в касаційному поряду безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення.
Повне судове рішення складено 06 серпня 2026 року.
Головуючий:
Судді:
Оригінал: reyestr.court.gov.ua