Постанова від 06 серпня 2026 р. у справі №577/2848/26 — Сумський апеляційний суд

Справа №577/2848/26

Номер провадження 22-ц/816/2503/26

Категорія - 101

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07 серпня 2026 року м. Суми

Сумський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого Худика А.М. (суддя-доповідач), суддів: Петен Я.Л., Замченко А.О.,

розглянув в порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1

на ухвалу Конотопського міськрайонного суду Сумської області від 04 червня 2026 року постановлену у складі судді Рідзевської І.О. у м. Конотоп Сумської області,

у справі за заявою ОСОБА_1 , заінтересована особа: Дубов`язівська селищна рада Конотопського району Сумської області про встановлення факту родинних відносин

У С Т А Н О В И В:

Короткий зміст позовних вимог і рішення суду першої інстанції

26.05.2026 ОСОБА_1 звернувся до Конотопського міськрайонного суду Сумської області з заявою, в якій просить встановити факт родинних відносин між ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_2 та ОСОБА_3 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_3 , визнавши їх чоловіком та дружиною.

Заяву подано в порядку окремого провадження.

Ухвалою Конотопського міськрайонного суду Сумської області від 04 червня 2026 року заяву ОСОБА_1 про встановлення факту передано за підсудністю до Дарницького районного суду м. Києва.

Постановляючи оскаржувану ухвалу, суд першої інстанції виходив із того, що ОСОБА_1 зареєстрований в АДРЕСА_1 з 25.03.2019 по теперішній час, тому справа не підсудна Конотопському міськрайонному суду Сумської області.

Короткий зміст та узагальнені доводи апеляційної скарги

Не погоджуючись з такою ухвалою суду першої інстанції, 22.06.2026 ОСОБА_1 засобами поштового зв`язку подав до Сумського апеляційного суду апеляційну скаргу, в якій просить скасувати ухвалу Конотопського міськрайонного суду Сумської області від 04 червня 2026 року та направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції.

Апеляційна скарга мотивована тим, що ухвала винесена з порушеннями норм процесуального права, оскільки згідно даної ухвали заяви фізичної особи про встановлення факту, що має юридичне значення, подається до суду за місцем її проживання (ст. 316 ЦПК України). Суд зазначив в ухвалі, що ОСОБА_1 зареєстрований в АДРЕСА_1 з 25.03.2019 по теперішній час. Однак, скаржник зазначає, що до матеріалів заяви додано довідку Виконавчого комітету Дубов`язівської селищної ради № 186 від 18.05.2026, якою підтверджено, що ОСОБА_1 фактично проживає за адресою: АДРЕСА_2 . Тому, суд мав розглядати справу за місцем проживання заявника і справа підсудна Конотопському міськрайонному суду Сумської області.

Фактичні обставини, встановлені судом першої та апеляційної інстанції

26.05.2026 ОСОБА_1 звернувся до Конотопського міськрайонного суду Сумської області з заявою, в якій просить встановити факт родинних відносин, в якій зазначив адресу фактичного місця проживання: АДРЕСА_2 та другу адресу АДРЕСА_3 (а.с. 2).

З відмітки в паспорті заявника про зареєстроване місце проживання вбачається, що він зареєстрований за адресою: АДРЕСА_3 (а.с. 4 зі зв).

До заяви надано довідку виконавчого комітету Дубов`язівської селищної ради Конотопського району Сумської області від 18.05.2026 №186 з якої вбачається, що заявник проживає без реєстрації за адресою: АДРЕСА_2 (а.с. 18).

Відділом з питань реєстрації місця проживання/перебування фізичних осіб Дарницької районної в місті Києві державної адміністрації на запит Конотопського міськрайонного суду Сумської області надано відповідь № 1264 від 04.06.2026 про реєстрацію місця проживання ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , який зареєстрований за адресою: АДРЕСА_3 з 25.03.2019 по теперішній час (а.с. 22).

Мотиви, з яких виходить апеляційний суд та застосовані норми права

За змістом ч. 2 ст. 369 ЦПК України апеляційні скарги на ухвали суду, зазначені в пунктах 1, 5, 6, 9, 10, 14, 19, 37-40 ч. 1 ст. 353 цього Кодексу, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.

Відповідно до ч. 13 ст. 7 ЦПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому разі судове засідання не проводиться.

З огляду на викладене, розгляд справи здійснено в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи.

Перевіривши законність і обґрунтованість ухвали суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Ухвала суду першої інстанції про передачу справи за заявою ОСОБА_1 про встановлення факту родинних відносин до іншого суду мотивована тим, що заява фізичної особи про встановлення факту, який має юридичне значення, подається до суду за місцем її проживання. Оскільки ОСОБА_1 зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , з 25.03.2019, справа підсудна Дарницькому районному суду м. Києва.

Колегія суддів погоджується з таким висновком суду першої інстанції з огляду на таке.

Встановлення правил підсудності має важливе значення для правильного функціонування судової системи, а також для виконання судами покладених на них завдань і визначення суду, компетентного здійснювати провадження щодо конкретної справи. Підсудність є ефективним засобом, який сприяє тому, щоб конкретна справа розглядалася і вирішувалася законним, компетентним, незалежним і неупередженим судом, до підсудності якого вона віднесена процесуальним законом.

За допомогою правил про підсудність забезпечується також рівність всіх громадян перед законом і судом. Будучи одним з проявів цієї конституційної засади, чітко встановлена законом підсудність набуває ознак суб`єктивного права людини на законного суддю, тобто права будь-якої людини знати наперед, який саме суд і в якому складі відповідно до закону правомочний здійснювати стосовно нього судове провадження, якщо така необхідність виникне.

Стаття 125 Конституції України встановлює, що судоустрій в Україні будується за принципами територіальності та спеціалізації і визначається законом.

Згідно зі ст. 17 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» судоустрій будується за принципами територіальності, спеціалізації та інстанційності.

Принцип територіальності забезпечує територіальне розмежування компетенції судів загальної юрисдикції і зумовлений потребою доступності правосуддя на всій території України.

Принцип територіальності реалізується через правила територіальної юрисдикції (підсудності) справ.

Правила територіальної підсудності визначають розмежування компетенції судів першої інстанції щодо розгляду справ, підвідомчих загальним судам, за територіальною ознакою. Крім того, правила територіальної підсудності дають можливість визначити конкретний місцевий суд, який повинен розглядати справу як суд першої інстанції.

Кожен місцевий чи апеляційний суд має свою територіальну юрисдикцію (підсудність), тобто поширює свою компетенцію на правовідносини, що виникли чи існують на певній території. Це є важливою гарантією для вирішення судових спорів у розумні строки в умовах ускладнення правових відносин і збільшення правових конфліктів (постанова Верховного Суду від 24 червня 2024 року у справі № 554/7669/21).

Порушення судами правил територіальної юрисдикції має наслідком обов`язкове скасування судових рішень з направленням справи на новий розгляд (ст. 378, п. 6 ч. 1 ст. 411 ЦПК України).

Кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів (ч. 1 ст. 4 ЦПК України).

Відповідно до положень ч. 1, п. 5 ч. 2 ст. 293, п. 1 ч. 1 ст. 315 ЦПК України окреме провадження – це вид непозовного цивільного судочинства, в порядку якого розглядаються цивільні справи про підтвердження наявності або відсутності юридичних фактів, що мають значення для охорони прав, свобод та інтересів особи або створення умов здійснення нею особистих немайнових чи майнових прав або підтвердження наявності чи відсутності неоспорюваних прав.

Згідно з частинами першою, другою статті 315 ЦПК України суд розглядає справи про встановлення факту: 1) родинних відносин між фізичними особами; 2) перебування фізичної особи на утриманні; 3) каліцтва, якщо це потрібно для призначення пенсії або одержання допомоги по загальнообов`язковому державному соціальному страхуванню; 4) реєстрації шлюбу, розірвання шлюбу, усиновлення; 5) проживання однією сім`єю чоловіка та жінки без шлюбу; 6) належності правовстановлюючих документів особі, прізвище, ім`я, по батькові, місце і час народження якої, що зазначені в документі, не збігаються з прізвищем, ім`ям, по батькові, місцем і часом народження цієї особи, зазначеним у свідоцтві про народження або в паспорті; 7) народження особи в певний час у разі неможливості реєстрації органом державної реєстрації актів цивільного стану факту народження; 8) смерті особи в певний час у разі неможливості реєстрації органом державної реєстрації актів цивільного стану факту смерті; 9) смерті особи, яка пропала безвісти за обставин, що загрожували їй смертю або дають підстави вважати її загиблою від певного нещасного випадку внаслідок надзвичайних ситуацій техногенного та природного характеру.

У судовому порядку можуть бути встановлені також інші факти, від яких залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав фізичних осіб, якщо законом не визначено іншого порядку їх встановлення.

Згідно з ч. 1 ст. 316 ЦПК України, заява фізичної особи про встановлення факту, що має юридичне значення, подається до суду за місцем її проживання.

Відповідно до ч. 4 ст. 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 30 січня 2020 року у справі № 287/167/18-ц (провадження № 14-505цс19) вказано, що «вирішуючи питання про прийняття заяви про встановлення факту, що має юридичне значення, суддя, зокрема, зобов`язаний з`ясувати питання про підсудність та юрисдикційність, тобто суддя повинен перевірити, чи може взагалі ця заява розглядатися в судовому порядку і чи не віднесено її розгляд до повноважень іншого органу».

Верховний Суд у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду у постанові від 24 червня 2024 року у справі № 554/7669/21 (провадження № 61-5805сво23) усунув розбіжність у визначенні підсудності за фактичним місцем проживання/перебування позивача (підтвердженим договором оренди, довідкою школи тощо), навіть якщо воно відрізнялося від зареєстрованого та дійшов висновку про те, що нормами ЦПК України передбачено використання лише зареєстрованого місця проживання, фактичне місце проживання фізичної особи не має правового значення. Використання для встановлення конкретного суду за визначеною територіальною підсудністю фактичної адреси проживання матиме наслідком невизначеність при вчиненні окремих процесуальних дій, адже фактичне місце проживання може змінюватись чи не щодня. Крім того, особа може мати більше ніж одне фактичне місце проживання, але зареєстроване може бути лише одне місце проживання.

З урахуванням наведених висновків Верховного Суду, які відповідно до частини четвертої статті 263 ЦПК України підлягають врахуванню судом, суд доходить висновку, що ухвала Конотопського міськрайонного суду Сумської області від 04 червня 2026 року про передачу справи за підсудністю постановлена з дотриманням вимог процесуального закону, а тому є законною та обґрунтованою.

Висновки за результатами розгляду апеляційної скарги

Доводи апеляційної скарги зводяться до власного тлумачення апелянтом положень ст. 316 ЦПК України та незгоди з правовою оцінкою встановлених судом обставин, однак не підтверджують неправильного застосування судом першої інстанції норм процесуального права. Відтак вони не спростовують правильності висновків суду першої інстанції та не дають підстав для висновку про незаконність чи необґрунтованість оскаржуваної ухвали.

Відповідно до статті 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення – без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив його з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Оскільки підстав, передбачених статтею 376 ЦПК України, для скасування оскаржуваної ухвали не встановлено, апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а ухвала суду першої інстанції – без змін.

Оскільки предметом апеляційного перегляду є ухвала суду першої інстанції, передбачена п. 9 ч. 1 статті 353 ЦПК України, відповідно до п. 2 ч. 1 статті 389 ЦПК України постанова суду апеляційної інстанції, ухвалена за наслідками її перегляду, не підлягає касаційному оскарженню.

Керуючись статтями 367, 374, 375, 381-384, 389 ЦПК України, Сумський апеляційний суд

П О С Т А Н О В И В :

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Ухвалу Конотопського міськрайонного суду Сумської області від 04 червня 2026 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, оскарженню в касаційному порядку не підлягає.

Головуючий - А.М. Худик

Судді: Я.Л. Петен

А.О. Замченко