Постанова від 06 серпня 2026 р. у справі №486/251/26 — Миколаївський апеляційний суд

Суд: Миколаївський апеляційний суд

Інстанція: Апеляційна

Юрисдикція: Цивільне

Категорія: про стягнення аліментів

Дата: 06 серпня 2026 р.

Справа: №486/251/26

Суддя: Яворська Ж. М.

07.08.26

22-ц/812/1745/26

Справа №486/251/26

Провадження № 22-ц/812/1745/26

Доповідач в апеляційній інстанції Яворська Ж.М.

П О С Т А Н О В А

Іменем України

04 серпня 2026 року м. Миколаїв

Миколаївський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ

головуючого - Яворської Ж.М.,

суддів: Базовкіної Т.М., Шаманської Н.О.,

із секретарем судового засідання - Богуславською О.М.,

за участі позивача - ОСОБА_1 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження

апеляційну скаргу

ОСОБА_1

на рішення Південноукраїнського міського суду Миколаївської області від 10 червня 2026 року, ухвалене у приміщенні цього ж суду головуючим суддею Далматовою Г.А., дата складання повного рішення не зазначена, у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про зменшення розміру аліментів на утримання повнолітньої дочки, яка продовжує навчання

В С Т А Н О В И В:

03 лютого 2026 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 про зменшення розміру аліментів на утримання повнолітньої дочки, яка продовжує навчання.

Обґрунтовуючи позовні вимоги вказував, що з 12 червня 2000 року по 31 січня 2024 року перебував в зареєстрованому шлюбі з ОСОБА_3 . У шлюбі народилося двоє дітей, які на теперішній час є повнолітніми.

Дочка ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , натепер продовжує навчання і є студенткою факультету систем і засобів комунікації Дніпровського національного університету імені Олеся Гончара, за денною формою навчання.

У грудні 2024 року дочка ОСОБА_2 звернулася до Южноукраїнського міського суду Миколаївської області з позовом до нього про стягнення аліментів на її утримання, у зв`язку з продовженням навчання.

Рішенням цього суду від 24 січня 2025 року з нього стягнуто аліменти на утримання доньки ОСОБА_2 у розмірі 1/4 частини усіх видів його заробітку щомісячно, починаючи з 16 грудня 2024 року і до закінчення донькою навчання, але не пізніше ніж до досягнення нею двадцяти трьох років.

Крім того, рішенням Южноукраїнського міського суду Миколаївської області від 01 травня 2025 року з ОСОБА_4 як матері, стягнуто аліменти на утримання доньки ОСОБА_2 у розмірі 1/10 частини усіх видів її заробітку щомісячно, починаючи з 04 березня 2025 року і до закінчення донькою навчання, але не пізніше ніж до досягнення нею двадцяти трьох років.

Вказує, що після ухвалення 24 січня 2025 року рішення про стягнення з нього аліментів на утримання повнолітньої доньки ОСОБА_5 , яка продовжує навчання, у нього змінився матеріальний стан та погіршився стан його здоров`я.

А саме має захворювання хребта, яке прогресує і потребує обов`язкового хірургічного втручання з подальшою тривалою реабілітацією. Через хворобу хребта у нього погіршився зір.

Він витрачає чимало коштів на лікування та підготовку до операції. Весь процес лікування займе багато часу і він не зможе працювати тривалий час, щоб заробляти кошти на утримання, як себе так і членів його сім`ї.

Більш того, стан його здоров`я вимагає великих матеріальних затрат - це регулярне обстеження, дієтичне харчування, постійні консультації фахівців різного профілю, підготовка до операції, і в майбутньому значні витрати на операцію, та тривале відновлення після неї.

Через свій стан здоров`я він змушений був 09 грудня 2025 року оформити кредит в АТ «Перший Український Міжнародний Банк» в сумі 150 000,00 грн, має певні кредитні зобов`язання перед АТ КБ «ПриватБанк».

Крім цього, з 05 жовтня 2024 року він перебуває у зареєстрованому шлюбі з ОСОБА_6 .

Як власник квартири, в якій проживає, щомісяця несе витрати по сплаті комунальних послуг.

Тому подальша сплата ним аліментів на утримання повнолітньої дочки ОСОБА_5 на період її навчання у розмірі 1/4 частки щомісячно є неможливою.

Отже, зважаючи на зміну його матеріального стану та стану здоров`я, з врахуванням рівності прав та обов`язків батьків щодо утримання повнолітніх дітей, які продовжують навчання, є підстави для зменшення розміру аліментів з 1/4 частки до 1/10 частки.

Враховуючи вищевикладене, позивач просив зменшити розмір аліментів, які стягуються з нього на підставі рішення Южноукраїнського міського суду Миколаївської області від 24 січня 2025 року на користь ОСОБА_2 з 1/4 частини до 1/10 частини з усіх видів його заробітку (доходу), щомісячно, до закінчення ОСОБА_2 навчання, але не пізніше ніж до досягнення нею двадцяти трьох років.

Рішенням Південноукраїнського міського суду Миколаївської області від 10 червня 2026 року у задоволенні позову відмовлено.

Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції виходив із недоведеності позивачем обставин, на які він посилається як на підстави своїх вимог, позаяк не надав доказів, що у нього відбулися зміни у матеріальному стані, суттєво змінився сімейний стан або погіршився стан здоров`я, і ці зміни є підставою для суттєвого зменшення стягнутої суми аліментів з підстав, передбачених статтею 192 СК України.

Так, позивач працює та отримує стабільну заробітну плату, сімейний стан не змінився, на його утриманні не знаходяться особи, яким він за законом зобов`язаний надавати утримання і, які фактично знаходяться на його утриманні.

Суд не прийняв до уваги посилання позивача на наявність кредитних зобов`язань та сплату ним комунальних послуг, оскільки останні ніяк не впливають на обов`язок утримувати повнолітню доньку.

Надані позивачем консультативні висновки без висновку лікарсько-консультативної комісії не можуть бути належними доказами погіршення стану здоров`я останнього. Крім того, позивач не надав доказів, що підтверджують витрати на його лікування.

Посилання позивача на те, що на користь доньки вже стягуються аліменти з її матері у розмірі 1/10 частки від усіх видів заробітку (доходу), а тому з нього також повинні стягуватися аліменти у розмірі 1/10 частки, суд вважав таким, що не заслуговують на увагу, оскільки позивач при розгляді справи № 486/2110/24 визнав повністю вимоги ОСОБА_2 про стягнення з нього аліментів на період її навчання у розмірі 1/4 частки, тобто не тільки не заперечив проти вимог позовної заяви про стягнення з нього аліментів, а фактично визнав такі вимоги, в тому числі, і щодо запропонованого розміру аліментів.

У рішенні Южноукраїнського міського суду Миколаївської області від 01 травня 2025 року у справі № 486/403/25 судом враховано те, що відповідач ОСОБА_4 здійснює оплату за навчання ОСОБА_2 , а тому суд прийшов до висновку про стягнення з неї аліментів на утримання доньки в розмірі 1/10 частини від усіх видів заробітку (доходу) відповідача. Отже, цей факт було встановлено судом.

В апеляційній скарзі ОСОБА_1 , посилаючись на невідповідність висновків суду першої інстанції, встановленим судом обставинами, порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права, просив про його скасування та ухвалення нового про задоволення позову.

Зазначає, що на момент ухвалення рішення суду по справі № 486/2110/24 він визнав позовні вимоги, оскільки станом на 2024 рік стан його здоров`я був значно кращим ніж станом на 2026 рік. На момент ухвалення рішення про стягнення з нього аліментів на утримання доньки на період її навчання рішення суду про стягнення аліментів з матері відповідачки ще не було, а тому утриманням дитини займався лише позивач.

На думку позивача, суд першої інстанції в порушення норми статті 192 СК України дійшов помилкового висновку про відмову у задоволенні позовної заяви щодо зменшення розміру аліментів, оскільки він визнав позовні вимоги щодо стягнення з нього аліментів на утримання відповідачки в розмірі 1/4 частки його заробітку на період її навчання, і таке є беззаперечним розміром аліментів і зменшенню не підлягає.

Як вбачається із рішення Южноукраїнського міського суду Миколаївської області від 24 січня 2025 року з позивача, як батька стягуються аліменти на користь відповідачки в розмірі 1/4 частки всіх видів мого заробітку, а згідно рішення Южноукраїнського міського суду Миколаївської області від 01.05.2025 року з матері відповідачки - ОСОБА_4 стягуються аліменти на утримання доньки ОСОБА_5 , яка продовжує навчання лише у розмірі 1/10 частки від усіх видів її заробітку, хоча ОСОБА_4 , як і позивач працює і має стабільний заробіток.

Вважає, що у цьому випадку порушено принцип рівності участі батьків в утриманні доньки, яка продовжує навчання.

Після ухвалення 24 січня 2025 року рішення про стягнення з нього аліментів на утримання повнолітньої доньки ОСОБА_5 , у нього змінився матеріальний стан та погіршився стан здоров`я.

Він не заперечує щодо стягнення з нього аліментів на утримання відповідачки на період її навчання та не ухиляється від свого обов`язку щодо утримання дитини, яка продовжує навчання, але на даний момент не має можливості сплачувати аліменти в зазначеному розмірі, оскільки має захворювання хребта, яке прогресує і потребує обов`язкового хірургічного втручання з подальшою тривалою реабілітацією. Через хворобу хребта у нього погіршився зір.

Вказує, що на його прохання до дочки ОСОБА_5 щодо допомоги йому в сторонньому догляді з її боку в післяопераційний період, останньою йому було відмовлено через брак часу, що підтверджується скріншотами переписки відповідачки з дружиною позивача, а відповідачка у своєму відзиві заперечувала даний факт.

У відзиві на апеляційну скаргу ОСОБА_2 зазначає, що рішення Південноукраїнського міського суду Миколаївської області від 10 червня 2026 року є законним та обґрунтованим, прийнятим у відповідності до норм матеріального та процесуального права, а доводи апелянта безпідставними. Просить апеляційну скаргу ОСОБА_1 відхилити, а рішення Південноукраїнського міського суду Миколаївської області залишити без змін.

Про дату, час та місце розгляду справи сторони повідомлені належним чином. Відповідачка у судове засідання не з`явилися. У відзиві на апеляційну скаргу ОСОБА_2 просила розглядати справу без її участі.

Справу розглянуто за відсутності відповідачки, що не суперечить приписам частини 2 статті 372 ЦПК України.

Позивач у судовому засіданні апеляційну скаргу підтримав, просив про її задоволення.

Заслухавши доповідь судді - доповідача, позивача, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню.

Зі змісту статті 367 ЦПК України вбачається, що суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Відповідно до положень статті 263 ЦПК України, судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Згідно із вимогами частини 1 статті 264 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує, чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин.

Таким вимогам закону оскаржуване рішення суду першої інстанції в повній мірі не відповідає.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом, що батьками повнолітньої ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 є: батько - ОСОБА_1 , мати - ОСОБА_3 (а.с. 10).

Рішенням Южноукраїнського міського суду Миколаївської області від 31 січня 2024 року шлюб між ОСОБА_1 та ОСОБА_3 розірвано. Після розірвання шлюбу ОСОБА_3 відновила дошлюбне прізвище « ОСОБА_7 »( а.с.54-55).

ОСОБА_2 є студенткою Дніпровського національного університету імені Олеся Гончара денної форми навчання, за освітньою програмою «Журналістика» факультету Систем і засобів масової комунікації. Навчається за рахунок коштів фізичних осіб. Термін навчання з 01 вересня 2024 року по 30 червня 2028 року ( а.с.62,63,64).

Рішенням Южноукраїнського міського суду Миколаївської області від 24 січня 2025 року у справі № 486/2110/24 стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 , аліменти на її утримання в розмірі 1/4 частини з усіх видів заробітку (доходу) відповідача щомісячно, починаючи з 16 грудня 2024 року і до закінчення ОСОБА_2 навчання, але не пізніше ніж до досягнення нею двадцяти трьох років. Стягнення аліментів припинити у разі припинення навчання (а.с. 11-13).

Рішенням Южноукраїнського міського суду Миколаївської області від 01 травня 2025 року у справі № 486/403/25 стягнуто з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_2 , аліменти на її утримання в розмірі 1/10 частини від усіх видів заробітку (доходу) щомісячно, починаючи з 04 березня 2025 року та до закінчення навчання, але не пізніше ніж до досягнення ОСОБА_2 двадцяти трьох років (а.с. 54-55).

Згідно довідки № 485 від 09 січня 2026 року ОСОБА_1 працює у філії «ВП «Південноукраїнська АЕС» майстром з ремонту, налагодження, перевірки та пуску устаткування атомних станції у підрозділі - Цех теплової автоматики та вимірювань. За період з липня 2025 року по грудень 2025 року йому нарахована заробітна плата у розмірі 780243,19 грн, утримано з зарплати - 328857,14 грн, сума фактично отриманої зарплати - 451386,05 грн (а.с. 20).

Позивачем до позовної заяви долучено: копію консультації спеціаліста офтальмолога від 07 жовтня 2025 року, скарги - на зниження зору на обидва ока зблизька, діагноз - пресбіопія /а.с. 21-23/; направлення лікаря на комп`ютерну томографію від 24 листопада 2025 року та копію комп`ютерної томографії поперекового відділу хребта від 25 листопада 2025 року, відповідно до якого у висновку зазначено: КТ - картина дегенеративно-дистрофічного ураження хребта на рівні L1 - S1, кила диска L.5 - S1, протрузії дисків L1 - L5, інтракорпоральні вузли Шморля в тіла Th12, L1, крім того, зазначено, що КТ-висновок не є діагнозом і вимагає консультації лікаря (а.с. 24); копію магнітно резонансної томографії поперекового відділу хребта від 13 січня 2026 року, де у заключенні зазначено: МР-картина остеохондроза, спондилоартроза, спондилоза поперекового відділу хребта, протрузія диску L1-L2, L2-L3, L3-L4, L4-L5, грижа диску L5-S1, стеноз спинномозкового канату на рівні L5-S1, рекомендовано: консультація нейрохірурга (а.с. 25); копію консультаційного висновку нейрохірурга від 13 січня 2026 року, де в рекомендаціях зазначено: хірургічне лікування та суворе обмеження фізичного навантаження (а.с. 26); направлення на магнітно-резонансне томографічне обстеження від 13 січня 2026 року та копію квитанції про оплату обстеження від 13 січня 2026 року у сумі 2400 грн (а.с. 34).

Із довідки № UZK-50.4/2 від 08 січня 2026 року, виданої відділенням № 1 ПУМБ у м. Південноукраїнську вбачається, що станом на 08 січня 2026 року ОСОБА_1 має перед АТ «Перший український міжнародний банк» кредитне зобов`язання за договором № 10200000014853688 від 09 грудня 2025 року на загальну суму 150 000 грн, кінцева дата погашення кредиту 09 червня 2026 року( а.с.18).

Відповідно до довідки № LLU4U0JU6HIKUPGK від 08 січня 2026 року, видану АТ КБ «ПриватБанк» станом на 08 січня 2026 року ОСОБА_1 має заборгованість за договором № SAMDNWFC000136190462 від 14 жовтня 2025 року у розмірі 49490,30 грн та за договором № 25101439770157 від 14 жовтня 2025 року у розмірі 18779,34 грн (а.с. 19).

ОСОБА_1 з червня по грудень 2025 року Об`єднанню співвласників багатоквартирного будинку «Красний дом» сплачено внески у сумі 6892,50 грн, заборгованість на 01 січня 2026 року за утримання будинку та прибудинкової території відсутня, на підтвердження чого долучені довідка № 01 від 12 січня 2026 року, квитанції про оплату комунальних послуг (а.с. 28-31).

Згідно з копією свідоцтва про шлюб 05 жовтня 2024 року ОСОБА_1 зареєстрував шлюб з ОСОБА_8 . Після реєстрації шлюбу прізвище дружини « ОСОБА_9 » (а.с. 27).

Стаття 15 ЦК України закріплює право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Правовідносини щодо утримання батьками повнолітніх дочки, сина регулюються главою 16 СК України, яка, зокрема, передбачає обов`язок батьків утримувати повнолітніх дочку, сина, які продовжують навчання і у зв`язку з цим потребують матеріальної допомоги, у спосіб сплати аліментів (статті 199, 200, 201 СК України).

Статтею 199 СК України передбачено обов`язок батьків утримувати повнолітніх дочку, сина, які продовжують навчання. Якщо повнолітні дочка, син продовжують навчання і у зв`язку з цим потребують матеріальної допомоги, батьки зобов`язані утримувати їх до досягнення двадцяти трьох років за умови, що вони можуть надавати матеріальну допомогу; право на утримання припиняється у разі припинення навчання; право на звернення до суду з позовом про стягнення аліментів має той з батьків, з ким проживає дочка, син, а також самі дочка, син, які продовжують навчання.

Стягнення аліментів на утримання дитини, яка продовжує навчання, є одним із способів захисту інтересів дитини, забезпечення одержання нею коштів, необхідних для її життєдіяльності, оскільки на період навчання вона не має самостійного заробітку та потребує матеріальної допомоги з боку батьків, які зобов`язані утримувати своїх повнолітніх дітей, що продовжують навчатися, до досягнення ними 23 років.

Обов`язок батьків утримувати повнолітніх дочку, сина, які продовжують навчатися після досягнення ними повноліття (незалежно від форми навчання), виникає за сукупності таких юридичних фактів: досягнення дочкою, сином віку, який перевищує 18 років, але є меншим 23 років; продовження ними навчання; потреба у зв`язку з цим у матеріальній допомозі; наявність у батьків можливості надавати таку допомогу.

Згідно зі статтею 200 СК України суд визначає розмір аліментів на повнолітніх дочку, сина у твердій грошовій сумі і (або) у частці від заробітку (доходу) платника аліментів з урахуванням обставин, зазначених у статті 182 цього Кодексу. При визначенні розміру аліментів з одного з батьків суд бере до уваги можливість надання утримання другим з батьків, своїми дружиною, чоловіком та повнолітніми дочкою, сином.

Відповідно до статті 182 СК України при визначенні розміру аліментів суд враховує: 1) стан здоров`я та матеріальне становище дитини; 2) стан здоров`я та матеріальне становище платника аліментів; 3) наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина; 3-1) наявність на праві власності, володіння та/або користування у платника аліментів майна та майнових прав, у тому числі рухомого та нерухомого майна, грошових коштів, виключних прав на результати інтелектуальної діяльності, корпоративних прав; 3-2) доведені стягувачем аліментів витрати платника аліментів, у тому числі на придбання нерухомого або рухомого майна, сума яких перевищує десятикратний розмір прожиткового мінімуму для працездатної особи, якщо платником аліментів не доведено джерело походження коштів; 4) інші обставини, що мають істотне значення.

При встановленні потреби в утриманні повнолітньої дитини суд повинен враховувати всі джерела, що утворюють її дохід, обов`язок обох батьків із надання відповідної матеріальної допомоги та спроможність останніх її надавати.

Відповідно до статі 201 СК України до відносин між батьками і дочкою, сином щодо надання їм утримання застосовуються норми статей 187, 189-192і194-197цього Кодексу.

Частиною першої статті 192 СК України встановлено, що розмір аліментів, визначений за рішенням суду або за домовленістю між батьками, може бути згодом зменшено або збільшено за рішенням суду за позовом платника або одержувача аліментів у разі зміни матеріального або сімейного стану, погіршення або поліпшення здоров`я когось із них та в інших випадках, передбачених цим кодексом.

Аналіз статті 192 СК України дає підстави для висновку, що підставами зміни розміру аліментів є як зміна матеріального, так і зміна сімейного стану як самостійна підстава для зменшення або збільшення розміру аліментів.

При цьому такі положення закону не виключають одночасне настання обох підстав для зміни розміру аліментів: і зміни сімейного, і зміни матеріального стану. Однак, зміна матеріального стану є самостійною, незалежно від зміни сімейного стану підставою для зміни розміру аліментів.

Аліменти у новому розмірі сплачуються з дня набрання судовим рішенням законної сили (пункт 23постанови Пленуму Верховного Суду України від 15 травня 2006 року №3 "Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів").

Аналіз наведених правових норм дає підстави для висновку, що особа, яка сплачує аліменти - платник аліментів, вправі звернутися до суду з позовом про зменшення розміру аліментів на дитину у тих випадках, коли погіршилося його матеріальне становище, сімейний стан чи стан його здоров`я або ж покращилося матеріальне становище, сімейний стан чи стан здоров`я одержувача аліментів.

Положення закону не виключають одночасне настання обох підстав для зміни розміру аліментів: зміни і сімейного, і матеріального стану. Однак зміна матеріального стану платника аліментів, викликана погіршенням його здоров`я, є самостійною, не залежною від зміни сімейного стану, підставою для зміни розміру аліментів.

Відповідно до частини1 статті 273 СК України якщо матеріальний або сімейний стан особи, яка сплачує аліменти, чи особи, яка їх одержує, змінився, суд може за позовом будь-кого з них змінити встановлений розмір аліментів або звільнити від їх сплати.

Крім того, відповідно до частини 4 статті 273 ЦПК України якщо після набрання рішенням суду законної сили, яким з відповідача присуджені періодичні платежі, зміняться обставини, що впливають на визначені розміри платежів, їх тривалість чи припинення, кожна сторона має право шляхом пред`явлення нового позову вимагати зміни розміру, строків платежів або звільнення від них.

Отже як норма матеріального права, якою регулюються правовідносини сторін, зокрема стаття 192 СК України, так і норма процесуального права, якою передбачена можливість пред`явлення нового позову після набрання рішенням суду законної сили, яким з відповідача присуджені періодичні платежі, про зміну їх розміру, пов`язують можливість такої зміни (розміру аліментів чи інших періодичних платежів) саме з обставинами, які виникли після набрання законної сили рішенням про присудження аліментів чи інших періодичних платежів.

Відповідно до частини 3 статті 12 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до вимог статті 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами:1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.

За статтею 77 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Суд не бере до розгляду докази, що не стосуються предмета доказування.

Згідно із статтею 80 ЦПК України достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

У частинах 1-3 статті 89 ЦПК України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних в справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним в справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься в справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Звертаючись до суду з позовом про зміну (зменшення) розміру аліментів, позивач посилався на те, що після ухвалення рішення про стягнення з нього аліментів на користь відповідачки у розмірі 1/4 частини заробітку, у нього змінився майновий стан у зв`язку з погіршення його стану здоров`я, він потребує лікування та реабілітації. Крім того, має кредитні зобов`язання та несе витрати по сплаті комунальних платежів.

Суд першої інстанції, відмовляючи у позові, вказав, що зазначені фактичні обставини та надані позивачем докази не свідчать про те, що у нього відбулися зміни у матеріальному стані, суттєво змінився сімейний стан або погіршився стан здоров`я, і ці зміни є підставою для суттєвого зменшення стягнутої суми аліментів, а тому не знайшов підстав для задоволення позовних вимог.

Матеріалами справи, що переглядається підтверджено, що позивач починаючи з листопада 2025 року за направленням Вознесенської багатопрофільної лікарні проходив обстеження поперекового відділу хребта, що підтверджується результатами комп`ютерної томографії від 25 листопада 2025 року та 13 січня 2026 року.

Згідно копії консультаційного висновку нейрохірурга КПК «Міська лікарня швидкої медичної допомоги» від 13 січня 2026 року, позивачеві встановлено діагноз: ДДЗ попереково-крижового відділу хребта, кила між хребтового диску, спондилоартроз, корінцевий больовий синдром. Рекомендовано хірургічне лікування та суворе обмеження фізичного навантаження. Наявність хронічного захворювання, потребує додаткових витрат на лікування та обмежують працездатність особи, що свідчить про погіршення матеріального стану останнього та впливають на зменшення розміру аліментів.

Відтак, колегія суддів приходить до висновку про те, що після визначення рішенням Южноукраїнського міського суду Миколаївської області від 24 січня 2025 року у справі №486/2110/24 розміру аліментів на повнолітню дочку, яка продовжує навчання, стан здоров`я і матеріальне становище позивача погіршилися, що відповідно до положень статті 192 СК України є підставою для зменшення розміру аліментів.

Позивач надав суду докази погіршення його стану здоров`я, однак не надав підтверджень розміру та систематичності його витрат у зв`язку із постійним лікуванням, якщо таке призначено. В той же час, встановлені у справі обставини щодо погіршення стану здоров`я позивача беззаперечно свідчать про наявні підстави для зменшення розміру аліментів відповідно до статті 192 СК України, що спростовує доводи відзиву на апеляційну скаргу про безпідставність звернення позивача до суду з таким позовом.

Більш того, визнання позивачем позову у справі №486/2120/24 щодо стягнення з нього аліментів на утримання повнолітньої дочки ОСОБА_2 у розмірі 1/4 частки з усіх видів доходу не впливає на неможливість зміни розміру аліментів саме з обставин, які виникли після набрання законної сили рішенням про присудження аліментів, відповідно до вимог статті 192 СК України.

Розглядаючи вказаний спір, суд не в повній мірі взяв до уваги рівність обох батьків щодо надання такого утримання. Обов`язок щодо утримання повнолітньої дитини, яка продовжує навчання не може покладатися в більшій частині на одного з батьків, тільки з врахуванням того, що мати сплачує кошти на надання освітніх послуг.

Тому з урахуванням справедливого балансу між інтересами дитини, яка продовжує навчання та платника аліментів, враховуючи обставини справи, колегія суддів вважає можливим зменшити розмір аліментів до 1/8 частки доходу позивача ОСОБА_1 .

Такий розмір аліментів є більш ніж достатнім для забезпечення потреб повнолітньої доньки, яка продовжує навчання, зважаючи на те, що відповідач не відмовляється від обов`язку утримувати повнолітню дитину, яка продовжує навчання, але виникли обставини для зменшення розміру аліментів після ухвалення рішення суду про їх стягнення, та водночас відповідає принципам справедливості, розумності й співмірності, закріпленим у сімейному законодавстві.

За таких обставин суд першої інстанції дійшов помилкового висновку про відмову у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 .

Посилання ОСОБА_1 на наявність заборгованості за укладеними кредитними договорами, сплата ним комунальних платежів, колегією суддів відхиляються з тих підстав, що таке не впливає на обов`язок утримувати повнолітню доньку, яка продовжує навчання. Більш того, ним не доведено, що вказані ним кредитні договори укладались з метою оплати лікування.

Реєстрація 05 жовтня 2024 року позивачем шлюбу з ОСОБА_6 не є обставиною, що впливає на зменшення розміру аліментів.

Відповідно до пункту 2 частини 1 статті 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити у відповідній частині нове рішення або змінити рішення.

Згідно пункту 3 частини 1 статті 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга ОСОБА_1 підлягає задоволенню, а рішення суду першої інстанції скасуванню з ухваленням нового рішення про часткове задоволення позову, зменшивши розмір аліментів, що стягуються з ОСОБА_1 на підставі рішення Южноукраїнського міського суду Миколаївської області від 24 січня 2025 року у справі № 486/2120/24 на користь ОСОБА_2 з 1/4 частини від усіх видів його заробітку (доходу) до 1/8 частини, щомісячно, до закінчення ОСОБА_2 навчання, але не більше ніж до досягнення нею двадцяти трьох років.

Порядок розподілу та відшкодування судових витрат регламентується ст. 141 ЦПК України. Якщо рішення ухвалено на користь позивача, а відповідач звільнений від сплати судового збору, то вони компенсуються за рахунок держави у порядку встановленому Кабінетом Міністрів України.

Враховуючи те, що відповідачка ОСОБА_2 від сплати судового збору звільнена на підставі пункту 3 частини 1 статті 5 Закону України «Про судовий збір», суд приходить до висновку про те, що понесені позивачем судові витрати по сплаті судового збору у суді першої та апеляційної інстанції, зважаючи на часткове задоволення позову у розмірі 1664 грн 00 коп (3328 грн 00 коп = 1331.20 грн ( за подання позову) + 1996.80 грн( за подання апеляційної скарги)/2) необхідно компенсувати за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України

Керуючись ст. ст. 367, 374, 376, 381, 382 ЦПК України, суд

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити.

Рішення Південноукраїнського міського суду Миколаївської області від 10 червня 2026 року скасувати та ухвалити нове судове рішення.

Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про зменшення розміру аліментів на утримання повнолітньої дочки, яка продовжує навчання задовольнити частково.

Зменшити розмір аліментів, які стягуються з ОСОБА_1 на підставі рішення Южноукраїнського міського суду Миколаївської області від 24 січня 2025 року на користь ОСОБА_2 з 1/4 частини до 1/8 частини з усіх видів його заробітку (доходу), щомісячно, до закінчення ОСОБА_2 навчання, але не більше ніж до досягнення нею двадцяти трьох років.

Компенсувати ОСОБА_1 за рахунок держави 1664 грн 00 коп. судового збору.

Постанова набирає законної сили з дня ухвалення і може бути оскаржена у касаційному порядку до Верховного Суду за наявності передбачених статтею 389 ЦПК України підстав протягом тридцяти днів з дня складання її повного тексту.

Головуючий Ж.М. Яворська

Судді Т.М. Базовкіна

Н.О. Шаманська

Повний текст постанови складено 07 серпня 2026 року.

Оригінал: reyestr.court.gov.ua