Постанова від 03 серпня 2026 р. у справі №766/12373/26 — Херсонський міський суд Херсонської області

Справа №766/12373/26

н/п 3/766/2562/26

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04.08.2026 року м. Херсон

Суддя Херсонського міського суду Херсонської області Валігурська Л.В., розглянувши матеріали, які надійшли з ІНФОРМАЦІЯ_1 про військове адміністративне правопорушення, передбачене ч. 2 ст. 172-17 Кодексу України про адміністративні правопорушення (КУпАП) відносно

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , уродженця м. Суми, РНОКПП НОМЕР_1 , проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , помічника гранатометника 5 стрілецької роти НОМЕР_2 батальйону територіальної оборони військової частини НОМЕР_3 , солдата, -

в с т а н о в и в:

28.07.2026 до суду надійшли матеріали про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за вчинення військового адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 172-17 КУпАП.

Відповідно до протоколу про військове адміністративне правопорушення серії ОДХ № 118 від 17.07.2026 ОСОБА_1 , будучи військовослужбовцем, в умовах особливого періоду, 15.07.2026 з 09:00 години по 13:00 годину відпочивав, а тому близько 09:40 години знаходився у місці тимчасово проживання, проте діючи всупереч інтересам служби, порушив вимоги Статуту ВС Збройних Сил України, зокрема: ст. 11 у частині виконання завдань оборони України, захисту її суверенітету, територіальної цілісності та недоторканності; покладання на солдата ОСОБА_2 , як військовослужбовця певних обов`язків визначених: абзацом 2 ст. 11 у частині непорушного додержання законів України та сумлінного і чесного виконання військового обов`язку; абзацом 4 ст. 11 у частині беззастережного виконання наказів командирів; абзацом 11 ст. 11 у частині сприяння командирам підтриманні порядку і дисципліни; ст. 16 у частині обов`язкового виконання військовослужбовцем службових обов`язків, що визначають обсяг виконання завдань, доручених йому за посадою, які визначаються статутами ЗС України, а також відповідними посібниками, порадниками, положеннями, інструкціями; абзацом 2 та 3 ст. 37 у частині обов`язкового неухильного виконання відданого військовослужбовцю наказу у зазначений термін, а також надання доповіді командиру у разі неспроможності виконати наказ своєчасно та у повному обсязі; ст. 127 у частині відповідальності солдата (у мирний і воєнний час) за точне та вчасне виконання покладених на нього обов`язків і поставлених йому завдань, особисту бойову готовність; абзацом 5 ст. 128 у частині зразкового виконання своїх службових обов`язків, готовності до виконання завдань за призначенням; абзацом 8 ст. 128 у частині додержання військової дисципліни; абзацом 9 ст. 128 у частині не допущення негідних вчинків і стримування від них інших військовослужбовців; абзацом 16 ст. 128 у частині точного, вчасного та сумлінного виконання наказів командирів а також абзацом 3 ч. 2 ст. 340 у частині заборони особовому складу чергової зміни під час несення бойового чергування відволікатися, братися за справи, не пов`язані з виконанням обов`язків несення бойового чергування – внаслідок чого солдат ОСОБА_1 перебуваючи у складі чергової зміни, під час несення бойового чергування на блокпосту Х10 вжив алкогольні напої, під час дії яких, близько години відволікався, робив особисті справи, не пов`язані з виконанням обов`язків несення бойового чергування, а також не виконував обов`язки військової служби.

Своїми діями та бездіяльністю солдат ОСОБА_1 , як військовослужбовець, порушив встановлені правила несення бойового чергування та бойової служби, для своєчасного виявлення і відбиття раптового нападу на Україну або для її захисту та безпеки, неналежно виконував обов`язки, визначені законами, військовими статутами, функціональними обов`язками, чим поставив під загрозу виконання бойового завдання на визначеній ділянці місцевості (блокпост Х10), зокрема спроможність діяти автономно щодо здійснення контролю в`їзду – виїзду осіб і транспортних засобів, їх перевірки та огляду; своєчасного виявлення ДРС противника та НЗФ й інших злочинних елементів, підтримання правопорядку в межах блокпосту та у районі, що межує з ним.

Дії ОСОБА_1 особою, уповноваженою на складання протоколу, кваліфіковано за ч. 2 ст. 172-17 КУпАП як порушення правил несення бойового чергування (бойової служби), встановлених для своєчасного виявлення і відбиття раптового нападу на Україну або для захисту та безпеки України, вчинене в умовах особливого періоду.

У судове засідання, призначене на 04.08.2026 ОСОБА_1 не з`явився, про дату, час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином, заяв та клопотань у зв`язку з судовим розглядом не подавав.

Вимогами ч. 1 ст. 268 КУпАП передбачено, що справа про адміністративне правопорушення розглядається в присутності особи, яка притягається до адміністративної відповідальності. Під час відсутності цієї особи справу може бути розглянуто лише у випадках, коли є дані про своєчасне її сповіщення про місце і час розгляду справи і якщо від неї не надійшло клопотання про відкладення розгляду справи.

Законодавством (КУпАП) встановлено строки здійснення провадження у справах про притягнення до адміністративної відповідальності з метою забезпечення учасникам процесу визначеності у часі, протягом якого суд розгляне справу. Передусім такі строки слугують інтересам особи, яка зазнає заходів впливу, оскільки наявність визначеного строку дає розуміння того, скільки триватиме такий вплив. Водночас протягом такого строку особу наділено процесуальними правами та обов`язками, що дає можливість, в тому числі з використанням адміністративного ресурсу (повноважень суду щодо витребування доказів, допиту свідків тощо), представити суду доводи на захист своєї правової позиції. Добросовісна участь особи у процесі вирішення справи щодо неї полягає в активній участі в її розгляді і недопущенні зловживань наданими правами.

Недотримання строків розгляду справ про адміністративні правопорушення порушує конституційне право на судовий захист, гарантований ст. 55 Конституції України, і негативно впливає на ефективність правосуддя та на авторитет судової влади.

Дотримання балансу між інтересами всіх сторін при розгляді справи покладено на суд, який, вирішуючи питання про права та обов`язки сторін, також зобов`язаний дотримуватися встановлених законодавством правил та строків розгляду справи.

Європейський суд з прав людини у рішенні «Пономарьов проти України» від 03.04.2008 зазначив, що сторони в розумні інтервали часу мають вживати заходів, щоб дізнатись про стан відомого їм судового провадження.

З огляду на викладене судом не встановлено поважних причин неявки ОСОБА_1 до суду, що відповідно до вимог ч. 1 ст. 268 КУпАП не є перешкодою для розгляду адміністративної справи, а тому вважає за можливе надати оцінку фактам, викладеним у протоколі про адміністративне правопорушення за відсутності останнього.

Так вина ОСОБА_1 відповідно до матеріалів справи про адміністративне правопорушення обґрунтована наступними дослідженими та перевіреними судом доказами:

- протоколом про військове адміністративне правопорушення серії ОДХ № 118 від 17.07.2026, який містить відомості щодо обставин інкримінованого ОСОБА_1 адміністративного правопорушення, зокрема 15.07.2026 в період з 09:00 години до 13:00 години солдат ОСОБА_1 відпочивав та перебував за місцем свого тимчасово проживання, при цьому перебуваючи у складі чергової зміни, під час несення бойового чергування на блокпосту Х10 вжив алкогольні напої, під час дії яких, близько години відволікався, робив особисті справи, не пов`язані з виконанням обов`язків несення бойового чергування, а також не виконував обов`язки військової служби;

- копією витягу з бойового розпорядження ІНФОРМАЦІЯ_1 від 15.07.2026, відповідно до якого наказано здійснити несення служби на блокпосту Х10 солдатом ОСОБА_1 з 08:00 години 15.07.2026;

- копією висновку щодо результатів медичного огляду з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції від 15.07.2026, за змістом якого ОСОБА_1 15.07.2026 перебував у стані алкогольного сп`яніння (о 10:20 годині – 1,89‰, о 10:40 годині – 1,82‰);

- копією витягу з наказу командира військової частини НОМЕР_3 від 31.07.2025 №217, відповідно до якого солдата ОСОБА_1 зараховано до списків особового складу та на всі види забезпечення військової частини НОМЕР_3 ;

- письмовими поясненнями ОСОБА_1 від 15.07.2026, в яких зазначав, що 15.07.2026 близько 09:00 години вжив 0,5 л коньяку у місці тимчасового проживання в м. Херсоні, після чого був доставлений до медичного закладу для проходження огляду на визначення стану алкогольного сп`яніння. Провину визнає;

- письмовими пояснення свідка ОСОБА_3 від 15.07.2026, в яких зазначав, що 15.07.2026 близько 09:50 години було виявлено солдата ОСОБА_1 за місцем тимчасового проживання в м. Херсоні з ознаками алкогольного сп`яніння, після чого останнього було направлено до медичного закладу для проходження огляду.

Дослідивши наведені вище докази, суд приходить до наступних висновків.

Відповідно до ч. 1 ст. 7 КУпАП ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв`язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом.

Адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність (ч. 1 ст. 9 КУпАП).

Згідно ст. 245 КУпАП завданням провадження в справах про адміністративне правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішенні її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності.

Відповідно до ст. 280 КУпАП суд при розгляді справи про адміністративне правопорушення повинен з`ясувати чи винна дана особа у вчиненні адміністративного правопорушення, а також всі обставини, які мають значення для правильного вирішення справи.

Так, за ст. 251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі або в режимі фотозйомки (відеозапису), які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, безпеки на автомобільному транспорті та паркування транспортних засобів, актом огляду та тимчасового затримання транспортного засобу, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.

Обов`язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративне правопорушення, визначених ст. 255 цього Кодексу (ч. 2 ст. 251 КУпАП).

Згідно зі ст. 252 КУпАП орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.

Указом Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24.02.2022 № 64/2022 в Україні з 24.02.2022 введено воєнний стан, який востаннє продовжено Законом України «Про затвердження Указу Президента України «Про продовження строку дії воєнного стану в Україні» від 14 липня 2026 року № 4928-IX з 05:30 години 02.08.2026 строком на 90 діб, до 31.10.2026.

Воєнний стан – це особливий правовий режим, що вводиться в Україні або в окремих її місцевостях у разі збройної агресії чи загрози нападу, небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності та передбачає надання відповідним органам державної влади, військовому командуванню, військовим адміністраціям та органам місцевого самоврядування повноважень, необхідних для відвернення загрози, відсічі збройної агресії та забезпечення національної безпеки, усунення загрози небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності, а також тимчасове, зумовлене загрозою, обмеження конституційних прав і свобод людини і громадянина та прав і законних інтересів юридичних осіб із зазначенням строку дії цих обмежень (ст. 1 Закону «Про правовий режим воєнного стану» від 12.05.2015 № 389-VIII).

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про оборону України», особливий період – це період, що настає з моменту оголошення рішення про мобілізацію (крім цільової) або доведення його до виконавців стосовно прихованої мобілізації чи з моменту введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях та охоплює час мобілізації, воєнний час і частково відбудовний період після закінчення воєнних дій.

Частиною 2 ст. 172-17 КУпАП передбачено адміністративну відповідальність за порушення правил несення бойового чергування (бойової служби), встановлених для своєчасного виявлення і відбиття раптового нападу на Україну або для захисту та безпеки України, вчинене в умовах особливого періоду.

Об`єктом вказаного правопорушення є бойова готовність та безпека держави. Це діяльність щодо охорони, оборони та захисту. Об`єктивна сторона вказаного правопорушення виражається у порушенні правил несення бойового чергування (бойової служби), встановлених для своєчасного виявлення і відбиття раптового нападу на Україну або для захисту та безпеки України, вчиненого в умовах особливого періоду.

У той же час за змістом як протоколу про адміністративне правопорушення, так і долучених на його обґрунтування матеріалів ОСОБА_1 відповідно до наявного бойового розпорядження в період часу з 09:00 години до 13:00 години відпочивав, при цьому перебуваючи не за місцем несення служби, а за місцем свого тимчасового проживання. Враховуючи ту обставину, що наявність вказаного часу відпочинку протягом 4 годин прямо передбачена бойовим розпорядженням на 15.07.2026, висновки особи, уповноваженої на складання протоколу про те, що ОСОБА_1 «відволікся та робив особисті справи, не пов`язані з виконанням бойового завдання та не виконував обов`язки військової служби» суперечать змісту інкримінованих йому дій, а також не могли і не були пов`язані з обстановкою, яка б потребувала своєчасного виявлення і відбиття раптового нападу на Україну або для потреб захисту та безпеки України.

Також слід звернути увагу на ту обставину, що ОСОБА_1 фактично інкриміновано виконання службових обов`язків у стані алкогольного сп?яніння, за що у свою чергу передбачено відповідальність згідно норми ст. 172-20 КУпАП, проте особою уповноваженою на складання протоколу діям останнього надано оцінку з точки зору диспозиції ст. 172-17 КУпАП, яка за своїм змістом є загальною (неконкретизованою), відповідальність за якою обумовлена фактично особливим статусом суб`єкта вчинення.

Конкуренція кримінально-правових норм – це ситуація, коли одну й ту саму кримінально-правову ситуацію регулюють дві і більше норми, які певним чином між собою пов`язані, і в результаті обирається одна. Конкуренція загальної і спеціальної норми – ситуація у правозастосуванні, зумовлена наявністю в кримінальному законодавстві двох норм, одна з яких є загальною (визначає певне коло діянь як злочин). Інша – спеціальною (виділяє з цього кола певні діяння як самостійні злочини, спеціалізує кримінально-правове регулювання), за котрої при кримінально-правовій оцінці одного суспільно-небезпечного діяння на застосування претендують обидві ці норми. Їх зіставлення свідчить, що загальна норма ширша за обсягом, і відповідно, охоплює більше коло діянь, аніж спеціальна, проте остання містить більше ознак, за рахунок яких вона й виділяється із загальної.

Таким чином, можна дійти висновку, що за наявності двох норм, які конкурують між собою застосуванню підлягає спеціальна норма, яка має індивідуальні ознаки притаманні для того чи іншого правопорушення. Оскільки відповідальність за нормою ст. 172-20 КУпАП настає у разі встановлення факту перебування військовослужбовця у стані алкогольного сп?яніння, що у свою чергу є вужчою і такою, що має відповідну кваліфікуючу ознаку, на відміну від норми ст. 172-17 КУпАП, отже застосуванню підлягає саме норма ст. 172-20 КУпАП. Застосування ж ст. 172-17 КУпАП є фактичною підміною одного складу адміністративного правопорушення – іншим.

З огляду на викладене суд приходить до висновку, що дії ОСОБА_1 без жодної правової підстави, а відповідно необґрунтовано, кваліфіковано за ч. 2 ст. 172-17 КУпАП, замість ч. 3 ст. 172-20 КУпАП.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП провадження в справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю, у разі відсутності події і складу адміністративного правопорушення.

Оскільки ж в діях ОСОБА_1 відсутній склад військового адміністративного правопорушення, передбачений ч. 2 ст. 172-17 КУпАП, це на підставі п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП має своїм наслідком закриття провадження.

Також слід зазначити, що Європейський суд з прав людини (далі – ЄСПЛ) поширює стандарти, які встановлює Конвенція для кримінального провадження, на провадження у справах про адміністративні правопорушення. Наприклад, у справах «Лучанінова проти України» (рішення від 09.06.2011, заява № 16347/02, «Малофєєва проти Росії» («Malofeyeva v. Russia», заява № 36673/04, «Карелін проти Росії» («Karelin v. Russia», заява № 926/08, рішення від 20.09.2016). При цьому Європейський суд робить висновок, що суд не має права самостійно редагувати фабулу правопорушення, відображену в протоколі, або відшукувати докази на користь обвинувачення, яка, по суті, становить виклад обвинувачення у вчиненні певного правопорушення, винуватість у вчиненні якого певною особою має доводитися в суді; суд також не має права самостійно відшукувати докази винуватості особи у вчиненні правопорушення. Адже діючи таким чином, суд неминуче перебиратиме на себе функції обвинувача, позбавляючись статусу незалежного органу правосуддя, що є порушенням ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

За таких обставин, з урахуванням загального принципу про те, що всі сумніви щодо доведеності вини особи у вчиненні правопорушення необхідно тлумачити на її користь (ст. 62 Конституції України), суд приходить до висновку, що обставини, викладені в протоколі про військове адміністративне правопорушення, не знайшли своє підтвердження під час судового розгляду, що виключає можливість притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 2 ст. 172-17 КУпАП.

На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 172-17, 247, 250-252, 280, 283, 284 КУпАП, суд -

п о с т а н о в и в:

Провадження у справі про військове адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , за ч. 2 ст. 172-17 КУпАП закрити у зв`язку з відсутністю в його діях події і складу адміністративного правопорушення.

Постанова у справі про адміністративне правопорушення може бути оскаржена до Херсонського апеляційного суду через Херсонський міський суд Херсонської області особою, яку притягнуто до адміністративної відповідальності, її законним представником, захисником, потерпілим, його представником протягом 10 (десяти) днів з дня винесення постанови.

У разі пропуску зазначеного строку з поважних причин цей строк за заявою особи, щодо якої винесено постанову, може бути поновлено органом (посадовою особою), правомочним розглядати скаргу.

Суддя: Л.В. ВАЛІГУРСЬКА