Рішення від 05 серпня 2026 р. у справі №583/2154/26 — Охтирський міськрайонний суд Сумської області

Справа№ 583/2154/26

2-а/583/22/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06 серпня 2026 року м. Охтирка

Охтирський міськрайонний суд Сумської області в складі:

головуючої судді Семенової О.С.,

за участю секретаря

судового засідання Гайдейчук К.С.,

учасників справи:

позивача ОСОБА_1 / в режимі відео конференції/,

представника позивача Кудіна О.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі судових засідань № 1 в м. Охтирка справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання протиправної та скасування постанови про адміністративне правопорушення,

УСТАНОВИВ:

Позивач ОСОБА_1 через свого представника, адвоката Кудіна О.М., 28 квітня 2026 року звернувся до суду з цим адміністративним позовом про скасування постанови по справі про адміністративне правопорушення № 59/2026 від 11 лютого 2026 року, винесену начальником ІНФОРМАЦІЯ_1 далі – ІНФОРМАЦІЯ_2 / полковником ОСОБА_2 про притягнення його до адміністративної відповідальності за ст. 210-1 ч. 3 КУпАП та накладення стягнення у вигляді штрафу в розмірі 17000,00 гривень. Свої позовні вимоги мотивує тим, що зі змісту винесеної постанови вбачається, що 04.02.2026 року о 17:20 години було встановлено, що він, будучи згідно з висновком військово-лікарської комісії при ІНФОРМАЦІЯ_3 від 22.10.1992 року за станом здоров`я обмежено придатним до військової служби, до 05.06.2025 року включно з метою визначення не виконав обов`язку щодо проходження повторного медичного огляду з придатності до військової служби, що є порушенням вимог пункту 2 Розділу II «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України від 21.03.2024 № 3621-ІХ «Про внесення змін до деяких законів України щодо забезпечення прав військовослужбовців та поліцейських на соціальний захист», підпункту 4 пункту 1 Правил військового обліку призовників, військовозобов`язаних та резервістів, що є Додатком 2 до Порядку організації та ведення військового обліку призовників, військовозобов`язаних та резервістів, затвердженого постановою КМУ від 30.12.2022 №1487. Вважає цю постанову незаконною та такою, що підлягає скасуванню, оскільки він адміністративне правопорушення, передбачене. 3 ст. 210-1 КУпАП, не вчиняв. Згідно з оскаржуваною постановою суть правопорушення полягає саме в тому, що він не пройшов повторну військово-лікарську комісію для визначення його придатності до проходження військової служби. Однак йому не було вручено ІНФОРМАЦІЯ_2 під відеозапис повістку для проходження ВЛК та не надано направлення на її проходження. Без вказаних документів проходити повторну ВЛК неможливо. В тексті не зазначено конкретну норму, а саме статтю, пункт чи підпункт нормативно-правового акта, яка б чітко вказувала, яке саме положення мобілізаційного законодавства було порушене. Така невизначеність є істотним порушенням вимог до змісту постанови у справі про адміністративне правопорушення, що перешкоджає належному з`ясуванню обставин справи та реалізації свого права на захист. В матеріалах справи відсутні докази того, що позивачу були направлені повістки (виклики) або вручено направлення на проходження ВЛК, а з власної ініціативи він його пройти не міг, оскільки ВЛК проходиться лише за направленням ТЦК. Оскільки жодним нормативним актом, у тому числі і зазначеними у оскаржуваній постанові, не передбачено обов`язку громадянина України після оголошення мобілізації без виклику посадових осіб ТЦК та СП для проходження з власної ініціативи ВЛК, то у його діях відсутня об`єктивна сторона складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч.3 ст. 210 КУпАП. Крім цього, при складанні оскаржуваної постанови істотно порушено порядок розгляду справи та право на захист, що являється безумовною підставою для скасування постанови суб`єкта владних повноважень. Розгляд справи про адміністративне правопорушення відносно нього самим начальником ІНФОРМАЦІЯ_4 , як це зазначено в постанові № 59/2026 взагалі не проводився, він не бачив начальника в очі, копія постанови йому не надавалась. Ніхто йому не оголошував про початок розгляду справи, не роз`яснював його передбачені законом процесуальні права як особі, що притягується до такого суворого виду відповідальності, як стягнення штрафу в розмірі 17000 грн., що співвідноситься з кримінальним обвинуваченням в розумінні практики ЄСПЛ, ніхто не розглядав справи по суті, не дав можливість заявляти клопотання, доводити невинуватість, порушено право на захист, не оголошували про завершення розгляду справи та яке рішення прийняте. Він бажав заявити клопотання про: залучення до розгляду справи адвоката, надати докази своєї невинуватості, заявити клопотання про долучення письмових доказів, клопотати про виклик і заслуховування пояснень свідків, адвокат мав висловити правові доводи щодо закриття справи. Після того, як його незаконно, примусово, під супроводом поліції, було доставлено до ІНФОРМАЦІЯ_4 через неправомірне «перебування в адміністративному розшуку», йому не було під час адміністративного затримання роз`яснено право на захист та не забезпечено участі адвоката з системи БВПД, який призначається державою по кожному факту затримання будь-якої особи. Його примусово тримали в приміщенні ІНФОРМАЦІЯ_4 , обмежуючи особисту свободу та недоторканість, гарантовані Конституцією України. Крім того, як слідує з постанови, він повинен був пройти ВЛК в строк до 05.06.2026 року включно, і саме з цієї дати як часу вчинення правопорушення минуло більше, ніж 3 місяці, що відповідно до ч. 7 ст. 38 КУпАП унеможливлює притягнення до адміністративної відповідальності, так як ІНФОРМАЦІЯ_2 мав можливість і повинен був притягнути до відповідальності особу раніше. В зв`язку з цим провадження у справі підлягає закриттю. Також, постанову про адміністративне правопорушення було складено 11 лютого 2026 року, але у самій постанові та протоколі зазначено, що 04 лютого 2026 року було встановлено, що він не пройшов повторну ВЛК. Тобто ІНФОРМАЦІЯ_5 04 лютого 2026 року було достовірно відомо начебто про факт правопорушення, однак на протязі тижня протокол не складався, що прямо суперечить вимогам ч. 2 ст. 254 КУпАП

Ухвалою Охтирського міськрайонного суду Сумської області від 29 квітня 2026 року провадження в цій справі відкрито, та призначено судовий розгляд /а.с. 15/.

07 травня 2026 року від представника відповідача ІНФОРМАЦІЯ_4 ОСОБА_2 надійшов відзив на позовну заяву, в якому він просив залишити постанову про накладення адміністративного стягнення без змін, а позовну заяву без задоволення. Свої заперечення мотивує тим, що відповідно до пп. 4 п. 1 Правил військового обліку, що є Додатком 2 до Порядку організації та ведення військового обліку призовників, військовозобов`язаних та резервістів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 30.12.2022 № 1487 (далі – Правила військового обліку, що є Додатком 2 до Порядку № 1487), призовники, військовозобов`язані та резервісти повинні проходити медичний огляд та лікування в закладах охорони здоров`я згідно з рішеннями комісій з питань взяття на військовий облік, направлення для проходження базової військової служби або військово-лікарських комісій районних (міських) територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки, закладів охорони здоров`я СБУ, а у розвідувальних органах - за рішенням керівників відповідних підрозділів або військово-лікарської комісії розвідувальних органів. Згідно із п. 3 Правил військового обліку, що є Додатком 2 до Порядку № 1487, військовозобов`язані за порушення правил військового обліку та законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію, зіпсуття або недбале зберігання військово-облікових документів, яке спричинило їх втрату, притягуються до адміністративної відповідальності згідно із КУпАП. Диспозицією ч. 3 ст. 210 КУпАП передбачено адміністративну відповідальність за порушення військовозобов`язаними правил військового обліку. В діях ОСОБА_1 у зв`язку з невиконанням обов`язку щодо проходження повторного медичного огляду для визначення придатності до військової служби, наявний склад адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 210 КУпАП. 04 лютого 2026 року о 17 год. 20 хв. уповноваженою особою, відповідно до наказу начальника ІНФОРМАЦІЯ_4 (з адміністративно-господарської діяльності) від 27.10.2025 № 485 «Про уповноваження на складання актів доставки військовозобов`язаних представниками Національної поліції України, заяв на зняття з розшуку органами Національної поліції України військовозобов`язаних, протоколів про адміністративні правопорушення , протоколів про притягнення до адміністративної відповідальності» – офіцером мобілізаційного відділення ІНФОРМАЦІЯ_4 ОСОБА_3 складено відносно ОСОБА_1 протокол про адміністративне правопорушення № 59/2026 за ч. 3 ст. 210-1 КУпАП, який відповідає приписам КУпАП та містить всі необхідні реквізити. При складанні протоколу було роз`яснено суть вчиненого порушення (невиконання обов`язку щодо проходження повторного медичного огляду, будучи обмежено придатним), зміст ст. 63 Конституції України, права особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, передбачені ст. 268 КУпАП; зафіксовано пояснення щодо змісту протоколу; у відповідності до вимог ст. 277-2 КУпАП, повідомлено про розгляд справи, призначений на 10 год. 00 хв. 11.02.2026 (тобто не пізніше ніж за три доби до дня розгляду справи) у приміщенні ІНФОРМАЦІЯ_4 за адресою: АДРЕСА_1 , кабінет 18; вручено другий примірник протоколу. Згідно з приписами ст. 256 КУпАП, протокол підписується особою, яка його склала, і особою, яка притягається до адміністративної відповідальності. Шляхом проставлення особистого підпису у відповідних графах бланку протоколу, ОСОБА_1 підтвердив факт ознайомлення із суттю адміністративного правопорушення, з правами особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, з часом та місцем розгляду справи. Клопотання про перенесення розгляду справи із зазначенням поважності причин від ОСОБА_1 , який був належним чином повідомлений про час та місце розгляду справи, чи його представника ні в усному, ні в електронному або письмовому вигляді до ІНФОРМАЦІЯ_4 не надходило. Під час розгляду справи було встановлено, що позивач, відноситься до категорії військовозобов`язаних громадян України, за якою і перебуває на відповідному обліку; не виконав обов`язку щодо проходження повторного медичного огляду для визначення придатності до військової служби за станом здоров`я, будучи обмежено придатним. Наказ Міністерства оборони України від 09.06.2006 № 342 втратив чинність відповідно до наказу Міністерства оборони України від 15.01.2015 № 24 «Про внесення змін до Настанови з військового обліку прапорщиків, мічманів, сержантів, старшин, солдатів і матросів запасу в Збройних Силах України та інших військових формувань». У подальшому, наказом Міністерства оборони України від 20.12.2017 № 684, який набрав чинності 13.02.2018, затверджено Перелік випадків, за яких громадяни України знімаються з військового обліку військовозобов`язаних, яким встановлено, що зняттю з військового обліку військовозобов`язаних у військових комісаріатах, відповідних підрозділах Служби безпеки України підлягають громадяни України, зокрема, які за рішенням військово-лікарських комісій (призовних комісій) визнані за станом здоров`я непридатними в мирний час, обмежено придатними у воєнний часчерез хвороби, які пов`язані з розладами психіки і поведінки, нервової системи, та їх наслідки. Отже, починаючи з 13.02.2018, громадяни України, котрі за рішенням військово-лікарських комісій (призовних комісій) визнані за станом здоров`я непридатними в мирний час, обмежено придатними у воєнний час (окрім як через хвороби, які пов`язані з розладами психіки і поведінки, нервової системи), зобов`язані перебувати на військовому обліку. Наказ № 684 втратив чинність лише 29.08.2024. Крім того, починаючи з 30.03.2021, абзац 7 пункту 2 частини 1 статті 37 Закону № 2232-ХІІ, в редакції Закону України від 30.03.2021 № 1357-ІХ «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо удосконалення окремих питань виконання військового обов`язку та ведення військового обліку», передбачає взяття на військовий облік військовозобов`язаних громадян України, знятих з військового обліку Збройних Сил України відповідно за рішенням Міністерства оборони України. Абзацом 2 підпункту 1 пункту 1 Правил військового обліку, що є Додатком 2 до Порядку № 1487 встановлено обов`язок військовозобов`язаних перебувати на військовому обліку за задекларованим (зареєстрованим) місцем проживання. Протокол №59/2026 від 04.02.2026 року про адміністративне правопорушення громадянином ОСОБА_1 , був складений офіцером мобілізаційного відділення ІНФОРМАЦІЯ_4 ОСОБА_3 , відповідно до Наказу начальника ІНФОРМАЦІЯ_1 №485 від 27.10.2025 року, з дотриманням норм чинного законодавства України. Позивач був ознайомлений з протоколом та отримав копію на руки, про що свідчать його особисті підписи. В поясненні до протоколу, ОСОБА_1 не вказав причини неявки до ІНФОРМАЦІЯ_4 для отримання направлення та проходження до 05 червня 2025 року військово-лікарської комісії, відповідно до Закону України «Про внесення зміни до пункту 2 розділу ІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про внесення змін до деяких законів України щодо забезпечення прав військовослужбовців та поліцейських на соціальний захист». Розгляд справи здійснювався у відсутності позивача відповідно до норм чинного законодавства в рамках передбачених законом повноважень, начальником ІНФОРМАЦІЯ_1 полковником ОСОБА_2 . 12.02.2026 року ІНФОРМАЦІЯ_2 була направлена постанова №59/2026 на вказану адресу місця проживання позивачу засобами «Укрпошта». Позивач був присутній 04 лютого 2026 року під час складення відносно нього протоколу про адміністративне правопорушення, що підтверджується його особистими підписами. Тому позивачу достеменно було відомо про притягнення його до адміністративної відповідальності ще 04.02.2026. Постанова начальника ІНФОРМАЦІЯ_4 від 11.02.2026 року № 59/2026 відносно ОСОБА_1 винесена у межах повноважень, за результатом повного, об`єктивного, всебічного та неупередженого дослідження всіх обставин справи у їх сукупності, з урахуванням регламентованої законом процедури, на підставі наявних доказів, керуючись законом та правосвідомістю, а тому підстави для її скасування відсутні /а.с. 31-38/.

Позивач ОСОБА_1 в судовому засіданні свої позовні вимоги підтримав в повному обсязі та пояснив, що його 04 лютого 2026 року зупинили на блокпосту за порушення військвооблікових даних та доставили до ІНФОРМАЦІЯ_6 , де в його присутності заповнювали якісь протоколи, які він підписав, протягом двох днів його возили на проходження ВЛК в м. Охтирці та в м. Суми, за результати визнали його здоровим, хоча в 1997 році він був списаний. Більше до ТЦК та СП він не прибував. Копію поставнови від 11 лютого 2026 року не отримував. Вважає, що було порушено його право на захист, в зв`язку з цим просить скасувати постанову.

Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав у повному обсязі.

Представник відповідача ІНФОРМАЦІЯ_1 в судове засідання не прибув, будучи повідомленим належним чином про дату, час та місце розгляду справи, у відзиві просив розгляд справи проводити без його участі /а.с. 37 зворот/.

З урахуванням думки сторони позивача суд вважає за можливо провести судове засідання без участі представника відповідача.

Вивчивши матеріали справи та дослідивши докази, суд дійшов такого висновку.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно зі ст. 9 КУпАП адміністративним правопорушенням визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.

Відповідно до ст. 251 КУпАП, доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Судом встановлені такі факти та відповідні їм правовідносини.

Судом установлено, що відповідно до протоколу № 59/2026 від 04 лютого 2026 року складеного офіцером мобілізаційного відділення ІНФОРМАЦІЯ_4 ОСОБА_3 відносно ОСОБА_1 за ч. 3 ст. 210-1 КУпАП, позивачу було роз`яснено суть вчиненого порушення, а саме: невиконання обов`язку щодо проходження повторного медичного огляду, будучи обмежено придатним, зміст ст. 63 Конституції України, права особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, передбачені ст. 268 КУпАП. Повідомлено про розгляд справи, який був призначений на 10 год. 00 хв. 11 лютого 2026 року у приміщенні ІНФОРМАЦІЯ_4 за адресою: АДРЕСА_1 , кабінет 18. В протоколі відсутні пояснення чи заперечення позивача, другий примірник протоколу було вручено позивачу, що підтверджується особистими підписами позивача /а.с. 41-43/.

Постановою у справі про адміністративне правопорушення № 59/2026 від 11 лютого 2026 року позивача ОСОБА_1 притягнуто до адміністративної відповідальності у вигляді штрафу в розмірі 17000 грн. за ч.3 ст. 210-1 КУпАП, за те, що 04.02.2026 о 17:20 годині, було встановлено, що громадянин України ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_7 , будучи згідно висновку військово-лікарської комісії при ІНФОРМАЦІЯ_3 від 22.10.1992 року за станом здоров`я обмежено придатним до військової служби, до 05.06.2025 включно огляду з метою визначення не виконав обов`язку щодо проходження повторного медичного огляду з придатності до військової служби, що є порушенням вимог пункту 2 Розділу II «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України від 21.03.2024 № 3621-ІХ «Про внесения змін до деяких законів України щодо забезпечення прав військовослужбовців та поліцейських на соціальний захист», підпункту 4 пункту 1 Правил військового обліку призовників, військовозобов`язаних та резервістів, що є Додатком 2 до Порядку організації та ведення військового обліку призовників, військовозобов`язаних та резервістів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 30.12.2022 № 1487 /а.с. 9, 46/.

Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності та ведеться на підставі закону, що діє під час і за місцем розгляду справи про правопорушення (ст.ст. 7,8 КУпАП). Застосування уповноваженими на те органами і посадовими особами заходів адміністративного впливу провадиться в межах їх компетенції, у точній відповідності з законом (ст. 7 КУпАП).

Завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності (ст. 245 КУпАП).

Правове регулювання відносин між державою і громадянами України у зв`язку з виконанням ними конституційного обов`язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, а також загальні засади проходження в Україні військової служби визначає Закон України «Про військовий обов`язок і військову службу», частиною першою статті 1 якого передбачено, що захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України є конституційним обов`язком громадян України.

Частиною третьою статті 1 Закону України «Про військовийобов`язок івійськову службу» передбачено, що військовий обов`яз ок включає: підготовку громадян до військової служби; взяття громадян на військовий облік; прийняття в добровільному порядку (за контрактом) та призов (направлення) на військову службу; проходження військової служби; виконання військового обов`язку в запасі; проходження служби у військовому резерві; дотримання правил військового обліку.

При цьому за приписами ч. 7 ст.1Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» виконання військового обов`язку громадянами України забезпечують державні органи, органи місцевого самоврядування, утворені відповідно до законів України військові формування, підприємства, установи та організації незалежно від підпорядкування і форм власності в межах їх повноважень, передбачених законом, та районні (об`єднані районні), міські (районні у містах, об`єднані міські) територіальні центри комплектування та соціальної підтримки, територіальні центри комплектування та соціальної підтримки Автономної Республіки Крим, областей, міст Києва та Севастополя (далі - територіальні центри комплектування та соціальної підтримки).

Згідно з пункту 1 Положення про територіальні центри комплектування та соціальної підтримки, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 23 лютого 2022 року № 154, територіальні центри комплектування та соціальної підтримки є органами військового управління, що забезпечують виконання законодавства з питань військового обов`язку і військової служби, мобілізаційної підготовки та мобілізації.

Від імені територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки розглядати справи про адміністративні правопорушення і накладати адміністративні стягнення мають право керівники територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки (ст. 235 КУпАП).

За змістом ч. 3 ст. 210-1 за вчинення дій, передбачених частиною першою цієї статті, в особливий період, а саме порушення законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію передбачено адміністративну відповідальність.

Згідно із абз. 11 ст.1Закону України«Про оборонуУкраїни» особливий період - період, що настає з моменту оголошення рішення про мобілізацію (крім цільової) або доведення його до виконавців стосовно прихованої мобілізації чи з моменту введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях та охоплює час мобілізації, воєнний час і частково відбудовний період після закінчення воєнних дій.

Особливий період в Україні розпочався з 17.03.2014, коли було оприлюднено Указ Президента України від 17.03.2014 № 303/2014 «Про часткову мобілізацію».

Указом ПрезидентаУкраїни від 24.02.2022№ 64/2022 в Україні введено воєнний стан, який наразі триває.

Отже, на дату винесення оскаржуваної постанови в Україні діяв особливий період.

З метою забезпечення оборони держави, підтримання бойової і мобілізаційної готовності Збройних Сил України та інших військових формувань згідно з Указом Президента України від 24 лютого 2022 року № 65/2022, затвердженим Законом України «Про затвердження Указу Президента України «Про загальну мобілізацію» від 3 березня 2022 року № 2105-IX (Указ № 65/2022), запроваджено загальну мобілізацію, яка триває і донині.

З матеріалів справи убачається, що позивач є військовозобов`язаним і перебуває на обліку у ІНФОРМАЦІЯ_1 /а.с. 44/, наданим відповідачем витягом з Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів підтверджується інформація про те, ОСОБА_1 був визнаний непридатним у мирний час, обмежено придатним у воєнний час /а.с. 45/.

04 травня 2024 року набрав чинності Закон України від 21.03.2024 № 3621-IX «Про внесення змін до деяких законів України щодо забезпечення прав військовослужбовців та поліцейських на соціальний захист». Цим документом з положень законодавства про військовий обов`язок і військову службу виключено такі визначення як «обмежено придатний до військової служби» та «непридатний до військової служби в мирний час, обмежено придатний у воєнний час». В ньому також передбачено, що громадяни України, які були визнані обмежено придатними до набрання чинності цим Законом, протягом 9 місяців з дня набрання ним чинності підлягають повторному медичному огляду з метою визначення придатності до військової служби.

Відповідно до зазначеного Закону України був приведений наказ Міністерства оборони України від 14.08.2008 № 402 «Про затвердження Положення про військово-лікарську експертизу в Збройних Силах України», яким визначається процедура проведення військово-лікарської експертизи військово-лікарськими комісіями.

Водночас, до пункту 2 розділу II «Прикінцеві таперехідні положення Закону України «Про внесеннязмін додеяких законівУкраїни щодо забезпечення прав військовослужбовців та поліцейських на соціальний захист» Законом України № 4235-ІХ від 12.02.2025 було внесено зміни і викладено положення у наступній редакції: «2. Установити, що громадяни України віком від 25 до 60 років, які були визнані обмежено придатними до військової служби до набрання чинності цим Законом (крім осіб, визнаних в установленому порядку особами з інвалідністю), з дня набрання чинності цим Законом зобов`язані до 5 червня 2025 року пройти повторний медичний огляд з метою визначення придатності до військової служби. Такі громадяни зобов`язані самостійно звернутися до територіального центру комплектування та соціальної підтримки (військовозобов`язані та резервісти Служби безпеки України - до Центрального управління або регіональних органів Служби безпеки України, військовозобов`язані та резервісти розвідувальних органів України - до відповідного підрозділу розвідувальних органів України) або через електронний кабінет призовника, військовозобов`язаного та резервіста з метою отримання направлення на військово-лікарську комісію для проходження медичного огляду».

Суду не надано доказів того, що позивач має інвалідність.

Отже, до 05 червня 2025 року у позивача ОСОБА_1 , якого було визнано обмежено придатними до військової служби у воєнний час до набрання чинності вказаним Законом, виник обов`язок повторно пройти медичний огляд з метою визначення придатності до військової служби.

Постанова ВЛК при ТЦК та СП про придатність військовозобов`язаного до військової служби, прийнята у мирний час під час визначення призначення військовозобов`язаного на особливий період та включення його до складу військових команд для комплектування військових частин (установ), дійсна протягом п`яти років з дня закінчення медичного огляду. Постанова ВЛК районних, міських ТЦК та СП про придатність військовозобов`язаного до військової служби за призовом під час мобілізації, на особливий період та/або під час дії правового режиму воєнного стану дійсна протягом одного року з дня закінчення медичного огляду. Якщо в стані здоров`я військовозобов`язаного за його зверненням або висновками лікарів закладу охорони здоров`я виникли зміни, то за направленням керівника ТЦК та СП проводиться повторний медичний огляд з метою визначення ступеня придатності до військової служби (п. 3.8 глави 3 розділу II Положення про військово-лікарську експертизу в Збройних Силах України, затвердженого наказом Міністерстваоборони України14.08.2008№ 402 і зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 17.11.2008 за № 1109/15800 (надаліПоложення)).

Так, громадяни України, які перебувають на військовому обліку та з набранням чинності Указом Президента України про оголошення мобілізації, затвердженим Верховною Радою України, прибули до територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки для уточнення своїх облікових даних (адреси місця проживання, номерів засобів зв`язку, адреси електронної пошти (за наявності) та інших персональних даних), можуть бути направлені на медичний огляд шляхом вручення їм повісток за наявності підстав для проходження медичного огляду відповідно до відомостей, що містяться в Єдиному державному реєстрі призовників, військовозобов`язаних та резервістів (зокрема у разі відсутності дійсного рішення військово-лікарської комісії про ступінь придатності військовозобов`язаного до військової служби за призовом під час мобілізації, на особливий період та/або під час дії правового режиму воєнного стану та/або наявності інших підстав, передбачених законодавством), а також направлені на такий огляд у разі, коли такі громадяни самостійно виявили бажання пройти медичний огляд (п. 69 Порядку проведення призову громадян на військову службу під час мобілізації, на особливий період, затвердженого постановою КабінетуМіністрів Українивід 16.05.2024№ 560 (надалі Порядок)). Військовозобов`язаним та резервістам, які підлягають призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період, в тому числі ті, які були визнані обмежено придатними та не проходили повторний медичний огляд з метою визначення їх придатності до військової служби (за винятком тих, які визнані в установленому порядку особами з інвалідністю), за рішенням керівника районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки видаються направлення на військово-лікарську комісію для проходження медичного огляду, сформовані відповідно до пункту 74-1 цього Порядку (п. 74 Порядку).

Повторний медичний огляд військовозобов`язаних проводиться один раз на 5 років ВЛК районних, міських ТЦК та СП. Військовозобов`язані, які в мирний час були призначені на комплектування військових частин (установ) з врученням мобілізаційних розпоряджень під час мобілізаційного розгортання Збройних Сил України та інших військових формувань, призиваються на військову службу під час мобілізації, на особливий період за результатами раніше пройдених медичних оглядів та їх опитування про наявність або відсутність скарг на стан здоров`я. Військовозобов`язані, у яких відсутні скарги на стан здоров`я, на військово-лікарську комісію для проходження медичного огляду не направляються (п. 3.2 глави 3 розділу II Положення, п. 69 Порядку).

Особи, які не проходили медичний огляд, або в яких закінчився строк дії рішення (постанови) про придатність до військової служби, або які були визнані обмежено придатними та не проходили повторний медичний огляд з метою визначення їх придатності до військової служби (за винятком тих, які визнані в установленому порядку особами з інвалідністю) направляються на військово-лікарську комісію (п. 69 Порядку).

Законом України від 21.03.2024 № 3621-IX «Про внесення змін до деяких законів України щодо забезпечення прав військовослужбовців та поліцейських на соціальний захист чітко визначено, що необхідність проходження повторного медичного огляду стосується усіх громадяни України віком від 25 до 60 років (крім осіб, визнаних в установленому порядку особами з інвалідністю), які були визнані обмежено придатними до набрання чинності цим Законом.

Твердження позивача про те, що у нього не виник обов`язок проходити ВЛК, оскільки йому не було вручено відповідну повістку та не надано направлення, є безпідставними. Так, до внесення змін до пункту 2 розділу II «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про внесення змін до деяких законів України щодо забезпечення прав військовослужбовців та поліцейських на соціальний захист» Законом України № 4235-ІХ від 12.02.2025, організацією медичного огляду займались територіальні центри комплектування та соціальної підтримки за місцем проживання військовозобов`язаних громадян України. Водночас, після внесення змін до вищевказаних положень Законом України№ 4235-ІХвід 12.02.2025 саме на громадяни України віком від 25 до 60 років, які були визнані обмежено придатними до військової служби до набрання чинності цим Законом (крім осіб, визнаних в установленому порядку особами з інвалідністю), було покладено обов`язок самостійно звернутися до територіального центру комплектування та соціальної підтримки (військовозобов`язані та резервісти Служби безпеки України - до Центрального управління або регіональних органів Служби безпеки України, військовозобов`язані та резервісти розвідувальних органів України - до відповідного підрозділу розвідувальних органів України) або через електронний кабінет призовника, військовозобов`язаного та резервіста з метою отримання направлення на військово-лікарську комісію для проходження медичного огляду.

Доказів того, що позивач самостійно звертався до ТЦК та СП або через електронний кабінет призовника, військовозобов`язаного та резервіста з метою отримання направлення на військово-лікарську комісію для проходження медичного огляду і пройшов медичний огляд до 05.06.2025, суду не надано.

Позивач, вважаючи цю постанову протиправною, стверджує, що відповідач пропустив строк накладення адміністративного стягнення.

Судом встановлено, що у позивача до 05 червня 2025 року виник обов`язок повторно пройти медичний огляд з метою визначення придатності до військової служби.

04 лютого 2026 року відповідачем було встановлено про факт вчинення позивачем правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 210-1 КУпАП, що підтверджується протоколом.

Відповідно до ч. 1 ст. 38 КУпАП адміністративне стягнення може бути накладено не пізніш як через два місяці з дня вчинення правопорушення, а при триваючому правопорушенні - не пізніш як через два місяці з дня його виявлення, крім справ про адміністративні правопорушення, зазначених участинах дев`ятій і десятій цієї статті, та за винятком випадків, коли справи про адміністративні правопорушення відповідно до цього Кодексу підвідомчі суду (судді).

Відповідно до ч. 9 ст. 38 КУпАП передбачено, що адміністративне стягнення за вчинення в особливий період правопорушень, передбачених статтями 210, 210-1 цього Кодексу, може бути накладено протягом трьох місяців з дня його виявлення, але не пізніше одного року з дня його вчинення.

Отже, строк накладення адміністративного стягнення за вчинення правопорушення, передбаченого ст. 210-1 КУпАП становить один рік з дня його вчинення, тобто у відношенні до позивача перебіг такого строку почався 06 червня 2025 року.

Таким чином відповідачем не порушено строку накладення адміністративного стягнення.

Враховуючи наведене, суд не погоджується із доводами позивача щодо протиправності оскаржуваної постанови.

За правилами ст. 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), що міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Згідно із ч. 1 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Разом з тим, виходячи із положень ч. 2 ст. 77 КАС України та закріпленого в ч. 4 ст. 129 Конституції України принципу змагальності і рівності сторін у судочинстві, обов`язок доказування законності застосування адміністративного стягнення при розгляді скарги громадянина в суді покладається на орган (посадову особу), яким винесено оскаржувану постанову.

В ході розгляду справи судом встановлено правомірність оскаржуваного рішення, наявність в діях позивача складу адміністративного правопорушення, відповідальність за яке передбачена ч. 3 ст. 210-1 КУпАП, а тому відсутні підстави для задоволення позову.

Керуючись статтями 2, 6-10, 72, 77, 90, 241-246, 255, 286, 292, 295 КАС України, суд

УХВАЛИВ:

Відмовити ОСОБА_1 в задоволенні його адміністративного позову до ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання протиправної та скасування постанови про адміністративне правопорушення.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана протягом десяти днів з дня його проголошення безпосередньо до Другого апеляційного адміністративного суду. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набуває чинності після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набуває чинності після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного провадження.

Суддя Охтирського міськрайонного суду

Сумської області О. С.Семенова