Вирок від 04 серпня 2026 р. у справі №583/2027/26 — Охтирський міськрайонний суд Сумської області

Справа № 583/2027/26

1-кп/583/284/26

ВИРОК

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"05" серпня 2026 р.Охтирський міськрайонний суд Сумської області в складі:

головуючого судді ОСОБА_1

за участю секретаря судового засідання ОСОБА_2

прокурора ОСОБА_3 /в режимі відео конференції/

обвинуваченого ОСОБА_4

його захисника ОСОБА_5 ,

з фіксацією розгляду справи підсистемою ВКЗ, розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Охтирка кримінальні провадження №62026170020003836 від 11.02.2026 стосовно

ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця смт. Велика Писарівка Великописарівського району Сумської області, українця, громадянина України, зареєстрованого та проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , розлученого, непрацюючого, раніше не судимого

за обвинуваченням у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 5 ст. 407, ч. 1 ст. 125, ч. 1 ст. 121 КК України,

установив:

ОСОБА_4 , будучи військовослужбовцем військової служби за мобілізацією, гранатометником відділення охорони взводу охорони роти охорони військової частини НОМЕР_1 , маючи звання сержанта, грубо порушуючи встановлений порядок проходження військової служби, 16.12.2025 о 08.00 год., діючи в порушення вимог ст.ст. 17, 65 Конституції України, ч.ч. 1, 2 ст. 1, ч. 4 ст. 2 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу», ст.ст. 11, 16, 127, 128 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, ст.ст. 1, 3, 4 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України, достовірно знаючи, що він є військовослужбовцем і повинен проходити військову службу у військовій частині НОМЕР_1 , діючи з прямим умислом, з особистих мотивів, з метою тимчасового ухилення від військової служби, в умовах воєнного стану, незаконно припинив виконувати свій конституційний обов`язок по захисту Вітчизни, незалежності, територіальної цілісності України, не прибув до розташування військової частини НОМЕР_1 , дислокованої в АДРЕСА_2 із щорічної основної відпустки за 2025 рік, та переважну більшість часу перебував за адресою свого місця проживання: АДРЕСА_1 , де проводив час на власний розсуд, не пов`язуючи його з виконанням обов`язків військової служби, не вживаючи жодних заходів для повернення у військову частину та виконання службових обов`язків, звернення до правоохоронних, інших державних органів чи органів військового управління з приводу своїх протиправних діянь, за наявності реальної можливості для цього. У подальшому, 09.03.2026 о 17.59 годин у порядку ст. 208 КПК України сержанта ОСОБА_4 було затримано.

Такі дії ОСОБА_4 кваліфіковані за ч. 5 ст. 407 КК України - нез`явлення військовослужбовцем вчасно на службу без поважних причин, тривалістю понад три доби, вчиненому в умовах воєнного стану.

Також, ОСОБА_4 27.02.2026 приблизно о 23.00 год. перебував разом із дружиною ОСОБА_6 за місцем проживання у приміщенні житлового будинку АДРЕСА_1 , де вчинив сварку, в ході якої, усвідомлюючи суспільно небезпечний характер свого діяння, передбачаючи його суспільно небезпечні наслідки і бажаючи їх настання, кулаками правої та лівої руки наніс 4 удари в область лівої та правої повіки, губи та верхньої третини лівого плеча ОСОБА_6 , внаслідок чого спричинив останній тілесні ушкодження у виді синців обох верхніх повік, правої нижньої повіки, нижньої губи справа, верхньої третини лівого плеча по внутрішній поверхні, що кваліфікуються як легкі тілесні ушкодження, що спричинили короткочасний розлад здоров`я.

Такі дії ОСОБА_4 кваліфіковані за ч. 1 ст. 125 КК України - умисне легке тілесне ушкодження.

Окрім того, 03.03.2026 приблизно о 07.00 год. ОСОБА_4 перебував разом із своєю дружиною ОСОБА_6 поблизу багатоквартирного житлового будинку, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , де між ними виникла сварка на ґрунті ревнощів. Під час вказаної сварки ОСОБА_4 , розгнівавшись на ОСОБА_6 , на ґрунті раптово виниклих неприязних відносин, вирішив спричинити останній тілесні ушкодження, використавши в якості знаряддя кримінального правопорушення кухонний ніж, який перебував в руках. Реалізуючи свій кримінальний протиправний умисел, ОСОБА_4 , усвідомлюючи суспільно небезпечний характер свого діяння, передбачаючи його суспільно небезпечні наслідки і бажаючи їх настання, повалив на землю ОСОБА_6 , яка опинилася в положенні лежачи на спині по відношенню до нього, та, стоячи над нею та притиснувши її до землі, використовуючи кухонний ніж, умисно наніс останній колото-ріжучою частиною ножа чотири удари в область клітини потерпілої, заподіявши при цьому тілесні ушкодження у виді проникаючої в ліву плевральну порожнину колото-різаної рани лівої половини грудної клітини, посттравматичного лівобічного гідропневмотораксу, які кваліфікується як тяжкі тілесні ушкодження за критерієм небезпечності для життя в момент заподіяння, та колото-різану рану надключичної ділянки зліва, верхньої третини лівого плеча, що відноситься до легкого тілесного ушкодження, що спричинило короткочасний розлад здоров`я.

Такі дії ОСОБА_4 кваліфіковані за ч. 1 ст. 121 КК України - умисне тяжке тілесне ушкодження, тобто умисне тілесне ушкодження, небезпечне для життя в момент заподіяння.

Обвинувачений ОСОБА_4 у судовому засіданні вину у інкримінованих йому кримінальних правопорушеннях визнав та пояснив, що він проходив військову службу у військовій частині НОМЕР_1 . Його відпустили у чергову відпустку тривалістю 15 днів, 16.12.2025 йому потрібно було прибути до військової частини. 01.12.2025 він приїхав з Харківської області у відпустку додому в сел. Велика Писарівка Охтирського району Сумської області. Але вчасно він не зміг повернутися та основною причиною слугувало те, що він боявся залишати дружину одну, яка через військові події боялася залишатися сама, а їхати з ним за місцем служби не хотіла. Вдома знайомий йому повідомив, що дружина йому зраджує, що нібито вона приходила до нього з цим чоловіком, який також є військовим. За це він вдарив ОСОБА_6 по обличчю, вона втекла з дому до подруги, яка й познайомила дружину з військовим. На третій день він пішов шукати дружину. Йому сказали де вона може бути і що вона живе з військовим, тому він для самозахисту взяв кухонний ніж, бо остерігався того чоловіка. Він прийшов туди під під`їзд. Коли дружина вийшла з під`їзду, він дістав ніж і їй наніс їй удар ножем в плече. В цей час з сусіднього під`їзду вийшов чоловік, який почав на нього кричати: «Що ти робиш?». Потерпіла тоді встала та пішла у під`їзд, він їй не допомагав. Сам він підійшов до того чоловіка, взяв у нього цигарку і пішов додому. Ніж він викинув у річку в іншому селі. П`ять днів він був у знайомого на хуторі ОСОБА_7 , дуже переймався через скоєне. Через три дні після скоєного він зателефонував дружині, яка сказала, що зла на нього не тримає і що його вб`є дрон. 09.03.2026 він подзвонив у поліцію і сказав, що хоче здатися, повідомив, що порізав дружину, на що йому сказали вийти у с. Ямне. Він взяв речі і пішов до поліції. Цивільний позов пред`явлений прокурором обвинувачений також визнав. Крім того зазначив, що щиро шкодує про вчинене, просив його суворо не карати, так як у нього є мати похилого віку та син, що є собою з інвалідністю, що він бажає повернутися на військову службу, так як йому необхідні кошти, зокрема, і для відшкодування шкоди потерпілій.

Допитана у судовому засіданні 15.06.2026 потерпіла ОСОБА_6 повідомила, що перебуває з ОСОБА_4 у шлюбі, на цей час у суді розглядається цивільна справа за її позовом про розірвання шлюбу між ними. Останні три роки ОСОБА_4 зловживав алкогольними напоями. Приїхав зі служби 1 грудня 2025 року та з того часу постійно застосовував до неї фізичну силу на ґрунті ревнощів. 27.02.2026 ОСОБА_4 прийшов за місцем їх спільного мешкання: АДРЕСА_1 випивши, у черговий раз побив її, бив по різним частинам тіла, після чого вона втекла з дому, проживала у знайомої, до лікарні не зверталася. 03.03.2026 близько 7 години ранку стояла біля під`їзду житлового будинку по АДРЕСА_3 , в цей час побачила ОСОБА_4 , який одразу на неї накинувся та почав завдавати удари ножем у груди і передпліччя, при цьому говорив, що це за зраду. Коли вона побачила ніж, то сильно злякалася, спочатку намагалася відбиватися, а потім впала та це побачив незнайомий чоловік, який в той час знаходився біля сусіднього під`їзду, він зробив зауваження обвинуваченому та вона в цей час встигла зайти у під`їзд. 03.03.2026 вона потрапила до лікарні де були зафіксовані тілесні ушкодження у тому числі і спричинені їй обвинуваченим 27.02.2026. Механізм тілесних ушкоджень вона показувала під час досудового розслідування. Коли вона перебувала у лікарні ОСОБА_4 зателефонував їй не одразу, а через кілька днів і запитав чому у неї лише чотири поранення, бо він бив разів десять, сказав, що вона живуча. Потім ще через два дні зателефонував і попросив вибачення. Жити з ним вона більше не бажає через таку його поведінку по відношенню до неї, але цивільний позов подавати не буде та при призначенні покарання ОСОБА_4 покладалася на розсуд суд.

Крім того винуватість ОСОБА_4 підтверджується зібраними та дослідженими судом наступними письмовими доказами.

Даними військового квитка серії НОМЕР_2 від 25.07.2025 згідно з яким ОСОБА_4 25.07.2025 був призваного на військову службу за призовом по мобілізації (Т.1 а.с.144-148).

Даними витягу із наказу командира військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) від 26.07.2025 №226, відповідно до якого сержанта ОСОБА_4 , призваного на військову службу за призовом під час мобілізації на особливий період, призначено на посаду гранатометника відділення охорони взводу охорони роти охорони військової частини НОМЕР_1 (Т.1 а.с. 138).

Даними витягу із наказу командира військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) від 30.11.2025 №361, відповідно до якого сержант ОСОБА_4 , гранатометник відділення охорони взводу охорони роти охорони військової частини НОМЕР_1 вибув у щорічну основну відпустку до Сумської області, Охтирського району, сел. Велика Писарівка, терміном на 15 діб з 01.12.2025 до 15.12.2025 (Т.1 а.с. 140).

Даними витягу із наказу командира військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) від 16.12.2025 №378, відповідно до якого сержант ОСОБА_4 , гранатометник відділення охорони взводу охорони роти охорони військової частини НОМЕР_1 вважається таким, що самовільно залишив військову частину НОМЕР_1 , 16.12.2025 після проведеної відпустки не повернувся в розташування роти охорони військової частини (Т.1 а.с. 139).

Даними наказу командира військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) від 16.12.2025 №245, яким призначено службове розслідування по факту самовільного залишення військової частини НОМЕР_1 гранатометника відділення охорони взводу охорони роти охорони військової частини НОМЕР_1 сержанта ОСОБА_4 (Т.1 а.с. 130-131).

Даними акту службового розслідування від 24.12.2025, відповідно до якого 16.12.2025 гранатометник відділення охорони взводу охорони роти охорони військової частини НОМЕР_1 сержант ОСОБА_4 не прибув до військової частини НОМЕР_1 із щорічної основної відпустки за 2025 рік, на телефонні дзвінки не відповідав, пошукові заходи результату не дали, місцезнаходження сержанта ОСОБА_4 невідомо. Запропоновано сержанта ОСОБА_4 вважати таким, що самовільно залишив військову частину НОМЕР_3 з 16.12.2025 по теперішній час (Т.1 а.с. 121-128).

Даними наказу командира військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) від 25.12.2025 №94, згідно з яким, серед іншого, завершене службове розслідування за фактом самовільного залишення військової частини НОМЕР_1 сержантом ОСОБА_4 , наказано вважати останнього таким, який самовільно залишив військову частину НОМЕР_4 з 16.12.2025 по теперішній час без поважних причини (Т.1 а.с. 165-167).

Даними витягу з Єдиного реєстру досудових розслідувань по кримінальному провадженню №62026170020003836, відповідно до якого 11.02.2026 до ЄРДР були внесені відомості про вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 407 КК України, гранатометником взводу охорони роти охорони військової частини НОМЕР_1 ОСОБА_4 , який з 16.12.2025 в умовах воєнного стану вчасно не з`явився до місця тимчасового розташування підрозділу військової частини НОМЕР_1 в АДРЕСА_2 (Т.1 а.с. 91-93).

Даними протоколу затримання особи, підозрюваної у вчинені злочину, від 09.03.2026, відповідно до якого 09.03.2026 о 17.59 год. ОСОБА_4 було затримано в порядку ст. 208 КПК України. Під час обшуку затриманої особи було виявлено та вилучено мобільний телефон марки «MOTOROLA Edge 50 fusion», чорного кольору, IMEI: НОМЕР_5 , з сім-картою мобільного зв`язку «Водафон» НОМЕР_6 (Т.1 а.с. 203-207).

Даними протоколу огляду місця події від 03.03.2026 з фототаблицею до нього, яким зафіксовано проведення огляду в палаті КНП ОМР «Охтирська ЦРЛ» за адресою: вул. Петропавлівська, буд.15, м. Охтирка Сумської області, під час якого було вилучено: майку зеленого кольору, без маркування, зі слідами РБК в пошкодженому стані; кофту чорного кольору з біркою «М HEDLU 100% Cotton Made іn China CARE ON REVERS» зі слідами РБК у пошкодженому стані, в яких була доставлена до лікарні ОСОБА_6 (Т.1 а.с. 186-188).

Даними висновку експерта №114 від 09.03.2026 за результатами проведення судової медичної експертизи, відповідно до якого при експертизі ОСОБА_6 , згідно з наданою медичною документацією, виявлені такі тілесні ушкодження: проникаюча в ліву плевральну порожнину колото-різана рана її половини грудної клітини. Посттравматичний лівобічний гідро пневмоторакс. Колото-різана рана надключичної ділянки зліва верхньої третини лівого плеча (розміром близько 3,0x0,5 см, 4 рани). Синці обох верхніх повік (розміром 3,5x1,5 см) правої нижньої повіки (3,5x1,5 см), нижньої губи справа (розміром 1,5x1,0 см), верхньої третини лівого плеча по внутрішній поверхні (розміром 6,0x5,0 см). Синці утворились від дії тупих предметів, про що свідчить характер ушкоджень, колото-різані рани утворились від дії колото-ріжучого предмету, про що свідчить характер ушкоджень. Вид знаряддя чи засобу, яким могли бути спричинені ушкодження, не встановлено. Проникаюча в ліву плевральну порожнину колото-різана рана лівої половини грудної клітини. Посттравматичний лівобічний гідро пневмоторакс за ознакою небезпеки для життя кваліфікується як тяжкі тілесні ушкодження. Колото-різана рани надключичної ділянки зліва верхньої третини лівого плеча (розміром близько 3,0x0,5 см, 4 рани) по тривалості розладу здоров`я кваліфікується як легке тілесне ушкодження, що спричинило короткочасний розлад здоров`я тривалістю понад шість днів, але не більше як три тижні (21 день). Синці обох верхніх повік (розміром 3,5x1,5 см), правої нижньої повіки (3,5x1,5 см), нижньої губи справа (розміром 1,5x1,0 см), верхньої третини лівого плеча по внутрішній поверхні (розміром 6,0x5,0 см) по тривалості розладу здоров`я кваліфікуються як легкі тілесні ушкодження, що не спричинили короткочасного розладу здоров`я, так як мають незначні скороминущі наслідки, тривалістю не більше як шість днів. Діагноз: Ознаки гематоми черевної порожнини не підтверджується об`єктивними відомостями і згідно з п. 4.6 Правил судово-медичного визначення ступеня тяжкості тілесних ушкоджень при оцінці ступеня тяжкості не враховуються. Діагноз: Невелика пара сагітальна менінгома є захворюванням і згідно з п. 4.7 Правил судово-медичного визначення ступеня тяжкості тілесних ушкоджень при оцінці ступеня тяжкості не враховуються. Враховуючи кількість тілесних ушкоджень та їх анатомічну локалізацію вищевказані тілесні ушкодження могли утворитися не менше ніж від 9 фізичних дій. Давність нанесення ушкоджень може відповідати даті, зазначеній у постанові (27.02.2025 та 03.03.2026), про що свідчить колі синців і відсутність ознак заживлення ран в момент звернення за меддопомогою (Т.1 а.с. 200-201).

Заявою ОСОБА_4 від 09.03.2026 із зізнанням у вчиненні злочину, а саме в тому, що він 03.03.2026 близько 7 год. ранку поблизу будинку за адресою: АДРЕСА_3 через ревнощі за допомогою ножа наніс 4 удари дружині ОСОБА_6 , спричинивши останній тілесні ушкодження. Наміру вбити дружину у нього не було. Ніж викинув (Т.1 а.с. 202).

Даними протоколу проведення слідчого експерименту від 11.03.2026 з відеозаписом до нього, проведеного за участю підозрюваного ОСОБА_4 , у присутності його захисника ОСОБА_5 , за участю статиста ОСОБА_8 , під час якого ОСОБА_4 розповів про обставини нанесення ним тяжких тілесних ушкоджень ОСОБА_6 , що мало місце 03.03.2026. Також з участю статиста ОСОБА_4 відтворив обставини події, а саме розмістив статиста перед собою в положенні сидячи, ОСОБА_4 було надано предмет, схожий на ніж, який він взяв в праву руку та здійснив декілька ударів (скільки саме не пам`ятає) в область ключиці та грудної клітини статиста. При цьому підозрюваний ОСОБА_4 зазначив, що кількість ударів була не менше трьох, два з них в область грудної клітини зліва. Також зазначив, що це відбулося 03.03.2026 близько 07.00 год. Крім того, ОСОБА_4 зазначив, що 27.02.2026 він кулаком правої руки вдарив ОСОБА_6 в область обличчя, а саме повік та губи (Т.1 а.с. 242-246).

Даними протоколу проведення слідчого експерименту від 17.03.2026 з відеозаписом до нього, проведеного за участю потерпілої ОСОБА_6 , під час якого потерпіла розповіла та продемонструвала за участю статиста механізм спричинення їй тілесних ушкоджень обвинуваченим ОСОБА_4 , а саме як 27.02.2026 близько 23 год. обвинувачений ОСОБА_4 , перебуваючи в стані алкогольного сп`яніння, за місцем їх мешкання за адресою: АДРЕСА_1 в ході сварки кулаком правої руки наніс їй п`ять ударів в область обличчя та лівого плеча. Після цього, потерпіла покинула територію домоволодіння. 03.03.2026 близько 07 год. ОСОБА_4 знайшов потерпілу ОСОБА_6 поблизу багатоквартирного будинку по АДРЕСА_3 , де під час сварки умисно кухонним ножем наніс не менше чотирьох ударів в область лівого плеча, грудної клітини зліва (Т.2 а.с. 16-23).

Даними висновку експерта №141 від 19.03.2026 за результатами проведення судової медичної експертизи, відповідно до якого механізм спричинених тілесних ушкоджень, виявлених у ОСОБА_6 , може відповідати частковому механізму показаного підозрюваним ОСОБА_4 під час проведення слідчого експерименту, а саме: проникаюча в ліву плевральну порожнину колота-різана рана лівої половини грудної клітини та колота-різана рани надключної ділянки зліва, могли утворитись від нанесення удару ножем, синці обох верхніх повік, правої нижньої повіки, нижньої губи справа могли утворитись від нанесення ударів кулаком правої руки в область обличчя. Механізм утворення синця в ділянці лівого плеча по внутрішній поверхні не продемонстрований (Т.2 а.с. 26-27).

Даними висновку експерта №140 від 19.03.2026 за результатами проведення судової медичної експертизи, відповідно до якого механізм спричинених тілесних ушкоджень, виявлених у ОСОБА_6 , може відповідати механізму показаного нею під час проведення слідчого експерименту (Т.2 а.с. 30-31).

Даними протоколу тимчасового доступу до речей і документів від 20.03.2026, яким зафіксовано тимчасове вилучення медичної картки стаціонарного хворого №2508 на ім`я ОСОБА_6 (Т.2 а.с. 38-39).

Даними висновку експерта №148 від 20.03.2026 за результатами проведення судової медичної експертизи, відповідно до якого при експертизі ОСОБА_6 згідно з наданою медичною документацією, виявлені такі тілесні ушкодження: проникаюча в ліву плевральну порожнину колото-різана рана лівої половини грудної клітини. Посттравматичний лівобічний гідро пневмоторакс. Колото-різана рани надключної ділянки зліва, верхньої третини лівого плеча (розміром близько 3,0х0,5 см, 4 рани). Синці обох верхніх повік (розміром 3,5х1,5 см), правої нижньої повіки (3,5x1,5 см), нижньої губи справа (розміром 1,5x1,0 см), верхньої третини лівого плеча по внутрішній повєрхні (розміром 6,0х5,0 см). Синці утворились від дій тупих предметів, про що свідчить характер ушкоджень, колото-різані рани утворились від дії колото-ріжучого предмету, про що свідчить характер ушкоджень. Вид знаряддя чи засобу, яким могли бути спричинені ушкодження, не встановлено. Проникаюча в ліву плевральну порожнину колото-різана рана лівої половини грудної клітини. Посттравматичний лівобічний гідро пневмоторакс за ознакою небезпеки для життя кваліфікується як тяжкі тілесні ушкодження. Колото-різана рани надалючної ділянки зліва, верхньої третини лівого плеча (розміром близько 3,0x0,5 см, 4 рани) по тривалості розладу здоров`я кваліфікується як легке тілесне ушкодження, що спричинило короткочасний розлад здоров`я тривалістю понад шість днів, але не більше як три тижні (21 день). Синці обох верхніх повік (розміром 3,5x1,5 см) правої нижньої повіки (3,5x1,5 см), нижньої губи справа (розміром 1,5x1,0 см), верхньої третини лівого плеча по внутрішній поверхні (розміром 6,0х5,0 см) по тривалості розладу здоров`я кваліфікуються як легкі тілесні ушкодження, що не спричинили короткочасного розладу здоров`я, атк як мають незначні скороминущі наслідки, тривалістю не більше як шість днів. Діагноз: Ознаки гематоми черевної порожнини не підвтердужються об`єктивними відомостями і при оцінці ступеня тяжкості не враховуються. Діагноз: Невелика пара сагітальна менінгіома, лівобічна пневмонія є захворюванням і при оцінці ступені тяжкості не враховуються. Враховуючи кількість тілесних ушкоджень та їх анатомічну локалізацію вищевказані тілесні ушкодження могли утворитися не менше ніж від дев`яти фізичних дій. Давність нанесення ушкоджень може відповідати даті, зазначеній в постанові (27.02.2026 та 03.03.2026), про що свідчить колір синців і відсутність ознак за живлення ран в момент звернення за меддопомогою (Т.2 а.с. 45-46).

Судом також досліджено протокол отримання зразків для експертизи від 10.03.2026, яким зафіксовано відібрання у підозрюваного ОСОБА_4 зразків букального епітелію (Т.2 а.с. 49), однак суд вважає його малоінформативним, оскільки він не підтверджує та не спростовує вину ОСОБА_4 у пред`явленому обвинуваченні.

Оцінивши досліджені під час судового розгляду докази, суд вважає їх належними та допустимими, а у сукупності достатніми для ухвалення обвинувального вироку.

Суд вважає доведеною поза розумним сумнівом вину ОСОБА_4 у вчиненні інкримінованих йому кримінальних правопорушень та такі його дії кваліфікує: за ч. 5 ст. 407 КК України, як нез`явлення військовослужбовцем вчасно на службу без поважних причин, тривалістю понад три доби, вчиненому в умовах воєнного стану; за ч. 1 ст. 125 КК України, як умисне легке тілесне ушкодження та за ч. 1 ст. 121 КК України, як умисне тяжке тілесне ушкодження, тобто умисне тілесне ушкодження, небезпечне для життя в момент заподіяння.

При призначенні покарання суд керується наступним.

Відповідність покарання ступеню тяжкості злочину та особі правопорушника визначена насамперед ст. 61 Конституції України, відповідно до якої юридична відповідальність особи має індивідуальний характер, а також з принципу правової держави, з суті конституційних прав та свобод людини і громадянина.

За приписами ст. 8 Конституції в Україні визнається і діє принцип верховенства права.

Верховенство права вимагає від держави його втілення шляхом запровадження ідей соціальної справедливості, свободи, рівності тощо.

Правову позицію щодо дотримання справедливості Конституційний Суд України висловив у рішенні від 30.01.2003 № 3-рп/2003 у справі «Про розгляд судом окремих постанов слідчого і прокурора», правосуддя за своєю суттю визнається таким лише за умови, що воно відповідає вимогам справедливості і забезпечує ефективне поновлення в правах.

Відповідно до п. 1 постанови Пленуму Верховного Суду України №7 від 24.10.2003 «Про практику призначення судами кримінального покарання» суди при призначенні покарання в кожному випадку і щодо кожного підсудного, який визнається винним у вчиненні злочину, мають суворо додержувати вимог ст. 65 КК стосовно загальних засад призначення покарання, оскільки саме через останні реалізуються принципи законності, справедливості, обґрунтованості та індивідуалізації покарання. Призначаючи покарання, у кожному конкретному випадку суди мають дотримуватися вимог кримінального закону й зобов`язані враховувати ступінь тяжкості вчиненого злочину, дані про особу винного та обставини, що пом`якшують і обтяжують покарання. Такепокарання має бути необхідним і достатнім для виправлення засудженого та попередження нових злочинів.

З наведених положень закону про кримінальну відповідальність і роз`яснень постанови Пленуму Верховного Суду України вбачається, що в усякому випадку призначення покарання суди повинні враховувати перелічені в законі обставини і керуватись лише загальними засадами призначення покарання, призначаючи покарання конкретній особі за конкретне кримінальне правопорушення, максимально індивідуалізуючи покарання, а визначення міри покарання, що може бути призначене обвинуваченому, та потреби у його відбуванні, є важливою вимогою принципового характеру, якою передбачається, що кримінальна відповідальність персоніфікована: вона настає лише щодо певної особи, яка вчинила злочин.

Тому призначення покарання повинно максимально сприяти досягненню мети покарання, якою, як зазначено, є не лише кара, а й виправлення засудженого. З огляду на конкретні обставини кримінального провадження, зважаючи на необхідність та доцільність застосування покарання, враховуючи суспільну небезпечність обвинуваченого, суд може, а в деяких випадках, за наявності передбачених кримінальних законом обставин, зобов`язаний звільнити обвинуваченого від покарання та від його відбування.

Крім того відповідно до практики Верховного Суду (постанова ВС від 09.10.2018 року у справі № 756/4830/17-к), згідно якої визначені у статті 65 КК України загальні засади призначення покарання наділяють суд правом вибору однієї із форм реалізації кримінальної відповідальності, завданням якої є виправлення та попередження нових злочинів. Ця функція за своєю правовою природою є дискреційною, оскільки потребує врахування та оцінки конкретних обставин справи, ступеня тяжкості вчиненого злочину, особи винного, обставин, що впливають на покарання.

Відповідно до ст. 50 КК України покарання є заходом примусу, що застосовується від імені держави за вироком суду до особи, визнаної винною у вчиненні злочину, і полягає в передбаченому законом обмеженні прав і свобод засудженого. Покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених, а також запобігання вчиненню нових злочинів як засудженими, так і іншими особами.

За статтею 65 КК України особі, яка вчинила злочин, має бути призначене покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових злочинів.

Призначаючи покарання обвинуваченому ОСОБА_4 суд, відповідно до вимог ст.ст. 50, 65-67 КК України, враховує ступінь тяжкості вчиненого злочину, особу винного та обставини, що пом`якшують і обтяжують покарання.

Вивченням даних про особу обвинуваченого ОСОБА_4 судом встановлено, що він раніше не судимий, на обліку у лікаря-психіатра та лікаря-нарколога не перебуває, на момент вчинення кримінальних правопорушень постійно проживав за адресою місця реєстрації по АДРЕСА_1 , за місцем мешкання характеризувався посередньо, як особа, що періодично зловживає алкогольними напоями, був одружений, але на даний час шлюб розірвано, неповнолітніх дітей на утриманні не має, тобто відсутні сталі сімейні зв`язки, доказів на підтвердження перебування на його утриманні непрацездатних осіб суду не надано, не працює, отже законні джерела до існування у нього відсутні.

До обставин, що пом`якшують покарання обвинуваченому, відповідно до ч. 1 ст. 66 КК України, суд відносить щире каяття та активне сприяння розкриттю кримінального правопорушення.

До обставин, що обтяжують покарання обвинуваченому, відповідно до ст. 67 КК України, суд відносить вчинення кримінального правопорушення особою, що перебуває у стані алкогольного сп`яніння та вчинення кримінального правопорушення щодо подружжя.

Статтею 17 Закону України від 23 лютого 2006 року «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» передбачено, що при розгляді справ суди застосовують Конвенцію та практику Суду як джерело права.

У справі «Белане Надь проти Угорщини» (рішення від 13 грудня 2016 року) та у справі «Садоха проти України» (рішення від 11 липня 2019 року) Європейський Суд вказав, що «для того, щоб втручання вважалося пропорційним, воно має відповідати тяжкості правопорушення і не становити «особистий надмірний тягар для особи».

Таким чином, при призначенні покарання ОСОБА_4 суд бере до уваги відомості про особу обвинуваченого, його вік, стан здоров`я, наявність обставин, що пом`якшують покарання та обставин, що обтяжують покарання обвинуваченого, що спричинив потерпілій чотири ножових поранення в умовах воєнного стану та одразу після цього покинув місце події, однак звернувся до поліції із заявою із зізнанням у вчиненні кримінального правопорушення .

спричинив потерпілій чотири ножових поранення в умовах воєнного стану, одразу після цього покинув місце події.

а також позицію потерпілої, яка претензій матеріального та/або морального характеру до обвинуваченого не має, цивільний позов не подавала та не наполягала на призначенні йому суворої міри покарання, а також позицію прокурора, яка враховується судом у сукупності з обставинами, передбаченими ст.ст.65-67, 75 КК, і не має над ними пріоритету.

З огляду на викладені вище обставини та дані про особу обвинуваченого, суд дійшов висновку про призначення ОСОБА_4 покарання у межах санкції інкримінованих йому злочинівта на підставі ч. 1 ст. 70 КК України за сукупністю злочинів шляхом поглинення покарання менш суворого більш суворим, призначити покарання у виді позбавлення волі у межах санкції статті за більш тяжкий злочин.

Суд не вбачає підстав для звільнення обвинуваченого від відбування покарання з випробуванням, у відповідності до вимог ст. 75 КК, або ж застосування ст. 69 КК до обвинуваченого, у зв`язку з відсутністю передумов за яких дані правові норми мають змогу бути застосовані. Тому, призначення будь-якого іншого виду покарання, в цій ситуації, в ключі характеристик особи, характеру вчинених ним кримінальних правопорушень, зокрема, суд сприймає, як діяння, яке б указувало на не можливість досягнення мети, регламентованої ст.ст. 50, 65 КК України.

Таке покарання перебуває у справедливому співвідношенні із тяжкістю та обставинами скоєного і особою винного, адже справедливість розглядається як властивість права, виражена, зокрема, в рівному юридичному масштабі поведінки й у пропорційності юридичної відповідальності вчиненому порушенню, так як Конституційний Суд України у Рішенні від 2 листопада 2004 року № 15-рп/2004 зазначив, що: «Справедливе застосування норм права - є передусім недискримінаційний підхід, неупередженість. Це означає не тільки те, що передбачений законом склад злочину та рамки покарання відповідатимуть один одному, а й те, що покарання має перебувати у справедливому співвідношенні із тяжкістю та обставинами скоєного і особою винного. Адекватність покарання ступеню тяжкості злочину випливає з принципу правової держави, із суті конституційних прав та свобод людини і громадянина, зокрема права на свободу, які не можуть бути обмежені, крім випадків, передбачених Конституцією України. Окремим виявом справедливості є питання відповідності покарання вчиненому злочину; категорія справедливості передбачає, що покарання за злочин повинно бути домірним злочину».

Така міра покарання, на думку суду, буде необхідною і достатньою для виправлення ОСОБА_4 і попередження скоєння ним нових кримінальних правопорушень.

Прокурором заявлений цивільний позов в інтересах держави до обвинуваченого ОСОБА_4 про відшкодування витрат закладові охорони здоров`я, понесених останнім на лікування потерпілого від кримінального правопорушення, в якому заявлено вимогу про стягнення з ОСОБА_4 на користь Національної служби здоров`я України, витрати, понесені КНП ОМР «Охтрська центральна районна лікарня» на лікування потерпілої ОСОБА_6 в сумі 12732,84 грн.

Відповідно до ч. 5 ст. 128 КПК України цивільний позов у кримінальному провадженні розглядається судом за правилами, встановленими цим Кодексом. Якщо процесуальні відносини, що виникли у зв`язку з цивільним позовом, цим Кодексом не врегульовані, до них застосовуються норми Цивільного процесуального кодексу України за умови, що вони не суперечать засадам кримінального судочинства.

Так ст.1166 ЦК України передбачає, що майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Згідно з ч.ч. 1, 3 ст. 1206 ЦК України що особа, яка вчинила кримінальне правопорушення, зобов`язана відшкодувати витрати закладові охорони здоров`я на лікування потерпілого від цього кримінального правопорушення, крім випадку завдання шкоди при перевищенні меж необхідної оборони або у стані сильного душевного хвилювання, що виникло раптово внаслідок насильства або тяжкої образи з боку потерпілого. Якщо лікування проводилося закладом охорони здоров`я, що є у державній власності, у власності Автономної Республіки Крим або територіальної громади, спільній власності територіальних громад, кошти на відшкодування витрат на лікування зараховуються до відповідного бюджету, за рахунок якого таке лікування фінансувалося. Якщо лікування проводилося закладом охорони здоров`я, який за відповідні надані медичні послуги отримує кошти згідно з договором про медичне обслуговування населення за програмою медичних гарантій, такі кошти зараховуються до Державного бюджету України.

З матеріалів кримінального провадження вбачається, що потерпіла ОСОБА_6 перебувала на лікуванні у КНП ОМР «Охтирська ЦРЛ» з 03.03.2026 по 13.03.2026 у зв`язку з чим загальна сума витрат на лікування потерпілої склала 12732,84 грн за рахунок коштів Національної служби здоров`я України, які підлягають відшкодуванню та мають бути стягнуті з обвинуваченого, а тому суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог прокурора.

Цивільний позов потерпілою у справі не заявлено.

Запобіжний захід у виді тримання під вартою, застосований щодо ОСОБА_4 , до набрання вироком законної сили слід залишити без змін у виді тримання під вартою.

Відповідно до ст. 174 КК України підлягають скасуванню арешти, накладені на речові докази за ухвалами слідчих суддів Охтирського міськрайонного суду Сумської області від 05.03.2026 та 12.03.2026.

Доля речових доказів по справі підлягає вирішенню в порядку ст. 100 КПК України.

Керуючись ст.ст. 374-376 КПК України, суд

УХВАЛИВ:

ОСОБА_4 визнати винуватим у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 5 ст. 407, ч. 1 ст. 125, ч. 1 ст. 121 КК України та призначити йому покарання:

за ч. 5 ст. 407 КК України у виді 5 (п`яти) років позбавлення волі;

за ч. 1 ст. 125 КК України у виді штрафу в розмірі 50 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 850 (вісімсот п`ятдесят) гривень 00 копійок;

за ч. 1 ст. 121 КК України у виді позбавлення волі на строк 6 (шість) років.

На підставі ч. 1 ст. 70 КК України за сукупністю кримінальних правопорушень, шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим, остаточно призначити ОСОБА_4 покарання у виді позбавлення волі на строк 6 (шість) років.

Запобіжний захід до вступу вироку в законну силу ОСОБА_4 залишити тримання під вартою, але не більше ніж на 60 днів, тобто до 3 жовтня 2026 року.

Строк відбуття покарання ОСОБА_4 рахувати з дня набрання вироком законної сили.

Зарахувати ОСОБА_4 в строк відбутого покарання попереднє ув`язнення з 09 березня 2026 року по день набрання вироком законної сили відповідно до ст. 72 КК України.

Цивільний позов прокурора Сумської спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Центрального регіону задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_4 на користь Національної служби здоров`я України кошти в розмірі 12732 (дванадцять тисяч сімсот тридцять дві) гривні 84 копійки, витрачені на стаціонарне лікування в Комунальному некомерційному підприємстві Охтирської міської ради «Охтирська центральна районна лікарня» потерпілої ОСОБА_6 .

Речові докази: майку зеленого кольору, без маркування, зі слідами РБК в пошкодженому стані; кофту чорного кольору з біркою «М HEDLU 100% Cotton Made іn China CARE ON REVERS» зі слідами РБК у пошкодженому стані, які було вилучено 03 березня 2026 року під час огляду місця події та які передані на зберігання до камери речових доказів Охтирського РВП ГУНП в Сумській області згідно квитанції №002486 - знищити, скасувавши арешт, накладений ухвалою слідчого судді Охтирського міськрайонного суду Сумської області від 05 березня 2026 року.

Речовий доказ - мобільний телефон марки «MOTOROLA Edge 50 fusion», чорного кольору, IMEI: НОМЕР_5 , з сім-картою мобільного зв`язку «Водафон» НОМЕР_6 , який було вилучено 09 березня 2026 року під час особистого обшуку та який передано на зберігання до камери речових доказів Охтирського РВП ГУНП в Сумській області згідно квитанції №002488 - повернути ОСОБА_4 , скасувавши арешт, накладений ухвалою слідчого судді Охтирського міськрайонного суду Сумської області від 12 березня 2026 року.

Вирок може бути оскаржений до Сумського апеляційного суду через Охтирський міськрайонний суд Сумської області протягом 30 днів з дня його проголошення.

Копію вироку після його проголошення вручити обвинуваченому та прокурору.

Роз`яснити учасникам судового провадження їх право на отримання в суді копії вироку.

Суддя Охтирського міськрайонного суду

Сумської області ОСОБА_1