Рішення від 04 серпня 2026 р. у справі №950/1499/26 — Лебединський районний суд Сумської області

Справа № 950/1499/26

Номер провадження 2-а/950/32/26

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

05 серпня 2026 року Лебединський районний суд Сумської області

в складі: головуючого – судді Чхайло О. В.,

при секретарі судового засідання – Сивоконь А.І.,

розглянувши у порядку письмового провадження в приміщенні суду в м. Лебедині справу за адміністративним позовом ІНФОРМАЦІЯ_1 до ОСОБА_1 про тимчасове обмеження громадянина України у праві керування транспортним засобом під час мобілізації,

В С Т А Н О В И В:

Позивач звернувся до суду з даною позовною заявою, в якій просив: тимчасово обмежити громадянина України ОСОБА_1 у праві керування транспортними засобами на період мобілізації до виконання зобов`язань за вимогою ІНФОРМАЦІЯ_2 ( АДРЕСА_1 ) №2/1077 від 17.04.2026 або її відкликання; рішення суду в частині тимчасового обмеження у праві керування транспортними засобами допустити до негайного виконання.

Вимоги ІНФОРМАЦІЯ_3 мотивовані тим, що відповідач є громадянином України і являється військовозобов`язаним та перебуває на військовому обліку у ІНФОРМАЦІЯ_1 ( АДРЕСА_1 ). 19.02.2026 року зазначеним відділом на адресу ОСОБА_1 направлено повістку №6644657 про виклик на 16.03.2026, але останній не виконав законних вимог до центру комплектування не прибув. Доставити відповідача працівниками поліції також не виявилося за можливе внаслідок відсутності його за місцем проживання. У зв`язку з цим останньому було направлено вимогу №2/1077 про виконання обов`язку (згідно з наказом МОУ №430 від 28.06.2024), у якій зазначено час і дату явки - 10:00 год. 04.05.2026. Термін для виконання зазначеної вимоги сплинув, але станом на сьогодні вона відповідачем не виконана. Будь-яких відомостей або документів, які б підтверджували наявність поважних причин неприбуття до територіального центру комплектування від відповідача не надходило.

Тому позивач просив застосувати до останнього вищевказане тимчасове обмеження, передбачене ст. 283-2 КАС України.

Представник позивача в судове засідання не з`явився, подав заяву про розгляд справи за його відсутності, позовні вимоги підтримав у повному обсязі, просив їх задовольнити.

Відповідачу було направлено судове повідомлення про слухання справи. Втім у судове засідання він не з`явився, відзиву на позовну заяву не подав.

Відповідно до ч. 7 ст. 283-2 КАС України неприбуття у судове засідання осіб, які були належним чином повідомлені про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає її розгляду.

Дослідивши докази у справі, суд зазначає наступне.

Судовим розглядом установлено, що ОСОБА_1 перебуває на обліку військовозобов`язаних у ІНФОРМАЦІЯ_1 ( АДРЕСА_1 ).

За адресою його місця проживання ( АДРЕСА_2 ) засобами поштового зв`язку направлялася повістка про необхідність прибуття до ІНФОРМАЦІЯ_1 ( АДРЕСА_1 ) на 16.03.2026 для проходження медичного огляду (а.с. 7), яка повернулася відправнику з відміткою про те, що одержувач відсутній за вказаною адресою (а.с. 9).

Згідно з ч. 3 ст. 27 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», днем вручення вимоги є: 1) день вручення вимоги під розписку засобами поштового зв`язку; 2) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати вимогу чи відмітки про неможливість вручення вимоги особі з інших причин за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, повідомленою цією особою територіальному центру комплектування та соціальної підтримки; 3) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати вимогу чи відмітки про неможливість вручення вимоги особі з інших причин за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, що зареєстровані у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила територіальному центру комплектування та соціальної підтримки іншої адреси.

Тож відповідач вважається таким, що повістка є йому вручена. Натомість він не з`явився до ТЦК у призначений час та причину неявки не повідомив.

Оскільки відповідач не з`явився за викликом, то до органів ІНФОРМАЦІЯ_4 було скеровано звернення щодо здійснення його адміністративного затримання та доставлення, але такі заходи виявились безрезультатними, оскільки ОСОБА_1 відсутній за місцем проживання, що встановлено з листа ВП №3 (м. Лебедин) Сумського РУП ГУНП України в Сумській області № 60235-2026 від 04.04.2026 (а.с. 10)

В послідуючому, на виконання Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», другим відділом ІНФОРМАЦІЯ_3 відповідачу було надіслано вимогу про виконання обов`язку (обов`язків) військовозобов`язаним, резервістом від 17.04.2026 №2/1077, якою його викликано відповідно до ст. 27 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» для виконання обов`язків, передбачених частинами першою, третьою статті 22 вказаного Закону, до ІНФОРМАЦІЯ_5 на 10:00 год. 04.05.2026. При цьому відповідачеві роз`яснено, що наслідком невиконання такої вимоги буде звернення на підставі ст. 283-2 КАС України до суду з позовом про застосування тимчасового обмеження у праві керування транспортним засобом під час мобілізації (а.с. 10 на звороті).

Вказану вимогу повернуто відправнику 28.04.2026 з відміткою про причини повернення: «Одержувач відсутній за вказаною адресою».

Таким чином, вимога відділу центру комплектування про виконання обов`язку (обов`язків) військовозобов`язаним, резервістом від 17.04.2026 №2/1077 відповідачем є невиконаною.

Згідно інформації Регіонального сервісного центру ГСЦ МВС в Харківській, Полтавській та Сумській областях (а.с. 13 на звороті-14) установлено, що ОСОБА_1 має посвідчення водія серії НОМЕР_1 від 30.04.2020 ТСЦ 5943, категорія – «В,С».

Посилаючись на зазначене, позивач вважає, що наявні усі підстави для тимчасового обмеження ОСОБА_1 у праві керування транспортними засобами, з чим суд погоджується повністю.

З встановленого вбачається, що спірні правовідносини є публічними та врегульовані ст. 22, 27 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», ст. 65 Конституції України.

На підставі Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» № 64/2022 від 24.02.2022, затвердженого Законом України № 2102-IX від 24.02.2022, в Україні введено воєнний стан, дію якого неодноразово продовжено відповідними Указами які затверджені відповідними Законами України, та який діє наразі. Цим Указом також оголошено про проведення в Україні загальної мобілізації.

Згідно з ст. 65 Конституції України захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, шанування її державних символів є обов`язком громадян України. Громадяни відбувають військову службу відповідно до закону.

Зазначена конституційна норма є нормою прямої дії та визначає загальний публічно-правовий обов`язок громадянина України у сфері оборони держави. Саме тому вона підлягає застосуванню до спірних правовідносин, оскільки предмет спору стосується виконання військовозобов`язаним обов`язків під час мобілізації.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Зазначена норма застосовується судом для перевірки того, чи діяв позивач як суб`єкт владних повноважень у межах компетенції, визначеної Законом України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», та чи дотримався встановленої законом процедури звернення до суду.

Згідно з ч. 1 ст. 1 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України є конституційним обов`язком громадян України.

Згідно з ч. 7 цієї статті виконання військового обов`язку громадянами України забезпечують державні органи, органи місцевого самоврядування, утворені відповідно до законів України військові формування, підприємства, установи та організації незалежно від підпорядкування і форм власності в межах їх повноважень, передбачених законом, центри надання адміністративних послуг, центри рекрутингу та районні (об`єднані районні), міські (районні у містах, об`єднані міські) територіальні центри комплектування та соціальної підтримки, територіальні центри комплектування та соціальної підтримки Автономної Республіки Крим, областей, міст Києва та Севастополя (далі - територіальні центри комплектування та соціальної підтримки).

Відповідно вимог абз. 1 ч. 1 ст. 22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» громадяни зобов`язані з`являтися за викликом до територіального центру комплектування та соціальної підтримки у строк та місце, зазначені в повістці (військовозобов`язані, резервісти Служби безпеки України - за викликом Центрального управління або регіонального органу Служби безпеки України, військовозобов`язані, резервісти розвідувальних органів України - за викликом відповідного підрозділу розвідувальних органів України), для взяття на військовий облік військовозобов`язаних чи резервістів, визначення їх призначення на особливий період, направлення для проходження медичного огляду.

Згідно з ч. 3 ст. 22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» у разі отримання повістки про виклик до територіального центру комплектування громадянин зобов`язаний з`явитися у зазначені у ній місце та строк.

Наведені норми встановлюють засади реалізації та забезпечення державою виконання громадянином конституційного обов`язку по захисту Відчини. Для забезпечення виконання такого обов`язку створені усі можливості через відповідні органи, зокрема територіальні центри комплектування та соціальної підтримки.

Відповідно до ч. 2 ст. 27 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», у разі отримання письмової відповіді про неможливість здійснити адміністративне затримання та доставлення громадянина до територіального центру комплектування та соціальної підтримки його керівник протягом п`яти днів з дня отримання такої відповіді надсилає такому громадянину в паперовій формі засобами поштового зв`язку рекомендованим листом з повідомленням про вручення на адресу його місцезнаходження, місця проживання чи перебування вимогу про виконання обов`язку військовозобов`язаним, резервістом.

Частиною 3 ст. 27 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» визначено, що днем вручення вимоги є, зокрема, день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати вимогу чи відмітки про неможливість вручення вимоги особі з інших причин за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, повідомленою цією особою територіальному центру комплектування та соціальної підтримки, а також за зареєстрованою адресою, якщо іншу адресу не повідомлено.

Відповідно до ч. 4 ст. 27 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», у разі якщо громадянин добровільно протягом 10 календарних днів з дня вручення вимоги не виконав зазначеного у ній обов`язку, територіальний центр комплектування та соціальної підтримки звертається до суду в порядку, встановленому законом, з приводу тимчасового обмеження такого громадянина у праві керування транспортним засобом під час мобілізації на строк до виконання або відкликання такої вимоги.

Зазначені положення закону передбачають забезпечення громадянином виконання обов`язку відбути військову службу, зокрема з`явитися до ТЦК. Вразі невиконання громадянином такого обов`язку встановлені наслідки, зокрема у виді тимчасового обмеження такого громадянина у праві керування транспортним засобом під час мобілізації на строк до виконання або відкликання такої вимоги.

Відповідно до приписів ст. 283-2 КАС України у разі невиконання громадянином України у строки, встановлені Законом України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», вимоги територіального центру комплектування та соціальної підтримки про виконання обов`язку (обов`язків) військовозобов`язаним, резервістом територіальний центр комплектування та соціальної підтримки звертається до суду із позовною заявою про застосування судом тимчасового обмеження такої особи у праві керування транспортним засобом під час мобілізації.

Суд відмовляє у задоволенні заявлених позивачем вимог у разі, якщо позивач не доведе існування обставин та вжиття заходів, передбачених Законом України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», а саме: 1) невиконання особою під час мобілізації обов`язків, передбачених частиною третьою статті 22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», та вчинення нею адміністративного правопорушення, передбаченого статтею 210-1 Кодексу України про адміністративні правопорушення; 2) неможливість здійснити адміністративне затримання та доставити таку особу до територіального центру комплектування та соціальної підтримки органами та підрозділами, що входять до системи поліції; 3) вручення такій особі вимоги територіального центру комплектування та соціальної підтримки про виконання обов`язку (обов`язків) військовозобов`язаним, резервістом відповідно; 4) невиконання такою особою зазначеного у вимозі обов`язку (обов`язків).

Суд також відмовляє у задоволенні вимоги щодо тимчасового обмеження особи у праві керування транспортним засобом під час мобілізації, якщо: 1) встановлення такого обмеження позбавляє особу основного законного джерела засобів для існування; 2) особа використовує транспортний засіб у зв`язку з інвалідністю чи перебуванням на її утриманні особи з інвалідністю I, II групи, встановленої в установленому порядку, або дитини з інвалідністю.

З обставин встановленого вбачається, що відповідач під час мобілізації не виконав обов`язків, передбачених частиною третьою статті 22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», через поліцію його неможливо було затримати та доставити до відділу ТЦК та СП. В подальшому після направлення вимоги про виконання обов`язку відповідач її не виконав, наслідком чого є встановлення щодо нього тимчасового обмеження у праві керування транспортним засобом під час мобілізації, передбаченого ст. 283-2 КАС України.

Щодо обставин, наведених у ч. 9 ст. 283-2 КАС України, які унеможливлюють застосування зазначеного тимчасового обмеження та є підставами відмови у позові ТЦК, а саме: якщо встановлення такого обмеження позбавляє особу основного законного джерела засобів для існування; якщо особа використовує транспортний засіб у зв`язку з інвалідністю чи перебуванням на її утриманні особи з інвалідністю I, II групи, встановленої в установленому порядку, або дитини з інвалідністю, то доказів існування зазначених підстав матеріали справи не містять і в ході судового розгляду такі надані не були.

Таким чином, оцінивши всі наявні докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному та об`єктивному розгляді обставин справи, суд доходе висновку про задоволення даного позову.

Керуючись ст. ст. 9, 72-77, 90, 242-246, 257, 262, 283-2, 286 КАС України,

У Х В А Л И В :

Позовні вимоги ІНФОРМАЦІЯ_1 задовольнити.

Тимчасово обмежити громадянина України ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_6 РНОКПП НОМЕР_2 ) у праві керування транспортними засобами на період мобілізації до виконання зобов`язань за вимогою ІНФОРМАЦІЯ_2 ( АДРЕСА_1 ) №2/1077 від 17.04.2026 або її відкликання.

Рішення суду підлягає негайному виконанню.

Рішення суду може бути оскаржене в апеляційному порядку до Другого апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом 15 днів з дня його проголошення.

Учасник справи, особа, яка не брала участі у справі, якщо суд вирішив питання про її права, свободи, інтереси та/або обов`язки, якій рішення суду не було вручено у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом 15 днів з дня вручення їй рішення суду.

Подання апеляційної скарги на рішення суду не перешкоджає його виконанню.

Суддя Олександр ЧХАЙЛО