Рішення від 05 серпня 2026 р. у справі №177/2776/25 — Центрально-Міський районний суд м. Кривого Рогу

Справа № 177/2776/25

провадження 2/216/1288/26

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

іменем України

06 серпня 2026 року місто Кривий Ріг

Центрально-Міський районний суд м. Кривого Рогу Дніпропетровської області в складі:

головуючого судді Скиби М.М.,

за участю секретаря судового засідання Сирко І.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Кривому Розі у порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін цивільну справу за позовом Товариства зобмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Фінтраст Капітал» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

ВСТАНОВИВ:

Позивач Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Фінтраст Капітал» звернулось до суду з позовом до відповідача ОСОБА_1 та просить стягнути з відповідача заборгованість за укладеним з ТОВ «Лінеура Україна» договором № 4809750 від 14.07.2024 у сумі 49606,86 грн., посилаючись на неналежне виконання відповідачем взятих на себе зобов`язань за договором. В обґрунтування вимог позивачем зазначено, що відповідно до укладеного кредитного договору, відповідач отримав суму кредиту в розмірі 8500,00 грн. на строк 360 днів та погодженою стандартною процентною ставкою 1,5% в день.

Ухвалою Криворізького районного суду Дніпропетровської області вказану позовну заяву передано за підсудністю на розгляд Центрально-Міському районному суду м. Кривий Ріг Дніпропетровської області.

Ухвалою суду прийнято до провадження позовну заяву та відкрито провадження у справі. Розгляд справи ухвалено проводити в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін.

За клопотанням представника позивача витребувано з Акціонерного товариства «Укрсиббанк» інформацію щодо підтвердження факту належності платіжної картки НОМЕР_1 ОСОБА_1 та факту зарахування коштів на дану платіжну картку, 14.07.2024 в сумі 8500,00 грн.

У судове засідання учасники процесу не з`явилися, про дату, час та місце розгляду справи були повідомлені у порядку, передбаченому ст. 128 ЦПК України.

У позовній заяві, представник позивача просить розгляд справи проводити за його відсутності. Заперечень проти ухвалення заочного рішення не надав.

Відповідач причини неявки суду не повідомив, відзиву на позов до суду не подав.

Ураховуючи вимоги частини першої статті 223 ЦПК України та частини другої статті 247 ЦПК України, ст. 280 ЦПК України суд вважає можливим розглянути справу у відсутність учасників процесу в порядку заочного розгляду на підставі наявних у справі доказів без фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу, оскільки сторони були належним чином повідомлені про дату, час і місце цього засідання, їх неявка не перешкоджає розгляду справи по суті.

Суд, дослідивши матеріали справи, дійшов до таких висновків.

Статтею 629ЦК України визначено, що договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Відповідно до статті 509ЦК Українизобов`язання - це правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Згідно зі статтями 526, 530, 610ЦК України та частиною 1 статті 612ЦК України зобов`язання повинне виконуватись належним чином у встановлений термін відповідно до умов договору та вимог чинного законодавства.

Порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Якщо в зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню в цей строк (термін).

Одним з видів порушення зобов`язання є прострочення - невиконання зобов`язання в обумовлений сторонами строк.

Як установлено судом та підтверджується письмовими доказами, 14.07.2024року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Лінеура Україна» та відповідачем було укладено електронний договір № 4809750 про надання коштів на умовах споживчого кредиту .

Згідно пунктів 1.2-1.3 кредитного договору: сума кредиту (загальний розмір) складає 8500,00 грн.; строк кредиту 360 днів.

Відповідно до п.1.4.1 кредитного договору, стандартна процентна ставка становить 1,50% в день та застосовується у межах строку кредиту, вказаного в п. 1.3 цього договору.

Указаний договір підписаний електронним підписом одноразовим ідентифікатором «70117» 14 лпиня 2024 року.

Факт перерахування відповідачу кредитних коштів на зазначену в договорі платіжну картку від ТОВ «Лінеура Україна» підтверджується листом АТ «Укриббанк» та листом ТОВ «ПЕЙТЕК» від 01.04.2025 року.

31.03.2025 між ТОВ «Лінеура Україна» та ТОВ «ФК «Фінтраст Україна» було укладено договір факторингу № 31/03/2025, згідно з умовами якого ТОВ «Лінеура Україна» відступив ТОВ «ФК «Фінтраст Україна» права грошової вимоги за кредитними договорами вказаними у реєстрах боржників.

Як вбачається з витягу з реєстру боржників до вказаного договору факторингу до ТОВ «ФК «Фінтраст Україна» перейшло право вимоги за кредитним договором №4809750, боржник ОСОБА_1 .

Положення частини першої статті 205 ЦК України визначають, що правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.

Відповідно до частини першої ст.207 ЦК України правочин вважається таким,що вчинений у письмовій формі,якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв`язку.

Використання при вчиненні правочинів факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного, електронного або іншого копіювання, електронного підпису або іншого аналога власноручного підпису допускається у випадках, встановлених законом, іншими актами цивільного законодавства, або за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідного аналога їхніх власноручних підписів (частина третя статті 207 ЦК України).

Аналіз зазначених норм права дає підстави для висновку про те, що будь-який вид договору, який укладається на підставі Цивільного кодексу України, може мати електронну форму. Договір, укладений в електронній формі, є таким, що укладений у письмовому вигляді (ст. ст.205,207 ЦК України).

Такі висновки викладені у постановах Верховного Суду від 09 вересня 2020 у справі № 732/670/19, від 23 березня 2020 року у справі № 404/502/18, від 07 жовтня 2020 року у справі № 127/33824/19.

Відповідно до частини першої статті 1054ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Відповідно до ч. 8 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію», у разі якщо укладення електронного договору відбувається в інформаційно-телекомунікаційній системі суб`єкта електронної комерції, для прийняття пропозиції укласти такий договір особа має ідентифікуватися в такій системі та надати відповідь про прийняття пропозиції (акцепт) у порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Такий документ оформляється у довільній формі та має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору.

Так, відповідно до п. 12 ст.11 Закону України«Про електроннукомерцію» електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі. Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним статтею 12 цього Закону, є оригіналом такого документа.

Стаття 12 Закону України «Про електронну комерцію» визначає порядок підписання угоди в сфері електронної комерції. Якщо відповідно до акту цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно доЗакону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

ТОВ «Лінеура Україна» виконало свої зобов`язання за кредитним договором, надало відповідачу грошові кошти у розмірі 8500,00 грн., що підтверджується матеріалами справи.

Ураховуючи викладені обставини, договір укладено в електронному вигляді з використанням електронного підпису, що відповідає вимогам статті 12 Закону України «Про електронну комерцію», при укладенні цього договору сторони договору досягли згоди щодо всіх його істотних умов та у сторін, відповідно до приписів статті 11 ЦК України, виникли права та обов`язки, які витікають із кредитного договору.

Рішенням №251124/1 єдиного учасника Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Фінтраст Україна» від 25.11.2024 року змінено найменування Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Фінтраст Україна» на нове найменування Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Фінтраст Капітал».

Цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін.

Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом (частини 1-3 статті 12 ЦПК України).

Оскільки належним чином повідомлений про дату слухання справи відповідач відзиву на позов та доказів на його підтвердження, суду не надав, суд розглядає справу не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках, оскільки збирання доказів у цивільних справах не є обов`язком суду та кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій (статті 12,13 ЦПК України).

Ураховуючи те, що відповідач взяті на себе зобов`язання за кредитним договором належним чином не виконав, кредитні кошти разом з процентами вчасно не повернув виникла заборгованість за кредитним договором.

Разом з тим з розрахунків позивача та первісного кредитора вбачається, що проценти за користування кредитом нараховувались за період з 14.07.2024 по 12.08.2024 року в розмірі 0,6% ,а за період з 13.08.2024 по 08.07.2025 у розмірі 1,5 %.

Відповідно до ч.5 ст.8 Закону України «Про споживче кредитування» максимальний розмір денної процентної ставки, розрахованої відповідно до частини четвертої цієї статті, не може перевищувати 1%.

Стаття 8 Закону України «Про споживче кредитування» була доповнена частиною п`ятою згідно із Законом України №3498-IX від 22.11.2023р. «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг», який набрав чинності 24.12.2023р.

Згідно з ч. 5 ст. 94 Конституції України закон набирає чинності через десять днів з дня його офіційного оприлюднення, якщо інше не передбачено самим законом, але не раніше дня його опублікування.

Пунктом 17 Прикінцевих та Перехідних положень Закону «Про споживче кредитування» передбачено, що тимчасово, протягом 240 днів з дня набрання чинності Законом України «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг», установити, що максимальний розмір денної процентної ставки не може перевищувати: протягом перших 120 днів - 2,5%; протягом наступних 120 днів - 1,5%.

Враховуючи, що самим Законом України від 22.11.2023р. №3498-ХІ «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг» передбачено те, що він набрав чинності 24.12.2023р., а кредитний договір було укладено 14.07.2024, тобто після набрання чинності цим Законом, тому нарахування процентної ставки слід розраховувати у відповідності до чинного законодавства з урахуванням відповідних положень, тобто за період з 21.08.2025 року по 08.07.2025 року виходячи з розміру процентної ставки 1%.

Перехідні положення закону застосовуються, у разі якщо потрібно врегулювати відносини, пов`язані з переходом від існуючого правового регулювання до бажаного, того, яке має запроваджуватися з прийняттям нового закону. При цьому перехідні положення повинні узгоджуватися з приписами прикінцевих положень, що стосуються особливостей набрання чинності законом чи окремими його нормами. Норми тимчасового та локального характеру, якщо вони присутні в законі, також включаються до перехідних положень закону.

Договір про відкриття кредитної лінії укладено між позивачем і відповідачем 14.07.2024 року, тобто після внесення змін до Закону України «Про споживче кредитування».

Таким чином, умови кредитного договору щодо встановлення денної процентної ставки в розмірі 1,5% після 20.08.2024 року суперечать вимогам ч.5 ст.8 Закону України «Про споживче кредитування», а відтак у спірних правовідносинах пріоритет має дана законодавча норма.

Денна процентна ставка це загальні витрати за споживчим кредитом за кожний день користування кредитом, виражені у процентах від загального розміру виданого кредиту (п.1-2 ч.1 ст.1 Закону України «Про споживче кредитування»).

Отже, з урахуванням викладеного, проценти за користування кредитом за кредитним договором за період з 21.08.2024р. по 08.07.2025 р. (у межах заявлених вимог та згідно наданого позивачем періоду розрахунку) слід розраховувати виходячи із встановленої ч.5 ст.8 Закону України «Про споживче кредитування» максимальної денної процентної ставки з урахуванням відповідних перехідних положень.

Загалом сума цих відсотків має становити 27 868,79 грн. (1049,41 грн відсотки за користування кредитними коштами за період з 14.07.2024 по 20.08.2024 року + 26 819,38 грн. відсотки за користування кредитними коштами за період з 21.08.2024 по 08.07.2025).

Відтак, підсумовуючи викладене, після проведеного судом перерахунку та в межах заявлених позовних вимог заборгованість відповідача перед позивачем за договором про надання споживчого кредиту № 4809750 від 14.07.2024 має складати 36 197,79 грн, з яких: 8 329,00 грн борг за тілом кредиту, 27 868,79 грн. борг за відсотками за користування кредитом.

Враховуючи фактичні обставини справи та зважаючи на те, що відповідач не здійснив погашення заборгованості за договором про надання споживчого кредиту № 4809750 від 14.07.2024, суд дійшов висновку про часткове задоволення позовних вимог позивача та стягнення з відповідача заборгованості в сумі 36 197,79 грн.

Щодо вимоги про зобов`язання здійснювати нарахування органу (особи), що здійснюватиме примусове виконання рішення, нараховувати інфляційні втрати і 3% річних відповідно до статті 625 ЦК України за відповідною формулою, суд зазначає наступне.

Позивач в позовній заяві, також просив суд в порядку частин десятої, одинадцятої статті 265ЦПК України зобов`язати орган (особу), що здійснюватиме примусове виконання цього рішення, нараховувати інфляційні втрати і 3% річних відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України роз`яснити органу (особі), що здійснюватиме примусове виконання рішення суду, що у разі часткової сплати основного боргу, інфляційні втрати і 3% річних нараховуються на залишок заборгованості, що залишився, при цьому день часткової оплати не включається до періоду часу, за який може здійснюватися таке нарахування.

Відповідно до частин 10, 11 статті 265 ЦПК України, суд, приймаючи рішення про стягнення боргу, на який нараховуються відсотки або пеня, може зазначити в рішенні про нарахування відповідних відсотків або пені до моменту виконання рішення з урахуванням приписів законодавства України, що регулюють таке нарахування. Остаточна сума відсотків (пені) у такому випадку розраховується за правилами, визначеними у рішенні суду, органом (особою), який здійснює примусове виконання рішення суду і відповідні дії (рішення) якого можуть бути оскаржені в порядку, передбаченому розділом VII цього Кодексу.

Таким чином, норма частин 10, 11 статті 265ЦПК України передбачає, що лише приймаючи рішення про стягнення боргу, на який нараховуються відсотки або пеня, може зазначити в рішенні про нарахування відповідних відсотків або пені до моменту виконання рішення з урахуванням приписів законодавства України. Натомість позивач просив обумовити у рішенні нарахування інфляційних витрат та 3 % річних, відповідно до статті 625 ЦК України, нарахування яких не є предметом позову про стягнення заборгованості за кредитним договором.

Окрім того, відповідно до п. 18 Перехідних положень Цивільного кодексу України, у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов`язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 цього Кодексу, а також від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. Установити, що неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем).

За таких обставин, вимога щодо зобов`язання органу (особи), що здійснюватиме примусове виконання цього рішення, нараховувати інфляційні втрати і 3% річних суперечить нормам Цивільного кодексуУкраїни та задоволенню не підлягає.

Згідно ст. 133 ЦПК України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати: 1) на професійну правничу допомогу; 2) пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи; 3) пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; 4) пов`язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.

Оскільки суд дійшов висновку про часткове задоволення позову, судовий збір сплачений ТОВ «ФК «Фінтраст Капітал» за подачу позовної заяви підлягає стягненню з відповідача пропорційно до задоволених позовних вимогу у сумі 1 768,35 грн.

До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать, в тому числі, витрати на професійну правничу допомогу (пункт 3 частини першої статті 133 ЦПК України).

Відповідно до частини третьої статті 141ЦПК України при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялися.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 27 червня 2018 року у справі № 826/1216/16 (провадження № 11-562ас18) вказано, що склад та розмір витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг тощо), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.

Отже, склад та розмір витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі.

У частині третій статті 12 та частині першій статті 81ЦПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

У частині восьмій статті 141ЦПК України визначено, що розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.

На підтвердження понесених витрат на професійну правничу допомогу в суді першої інстанції позивачем надано договір про надання правової допомоги №10/12-2024 від 10.12.2024 року, укладений між адвокатом Столітнім М.М. та позивачем, рахунок на оплату, акт прийому-передачі виконаних робіт від 22.09.2025 з яких вбачається, що відповідач поніс витрати на правову допомогу у розмірі 10 000, 00 грн.

Ураховуючи зазначене та те, що зазначені витрати на правничу допомогу підтверджені належними доказами,беручи до уваги принципи співмірності та розумності судових витрат, критерії реальності адвокатських витрат, часткового задоволення позовних вимог, суд дійшов висновку про наявність підстав для стягнення з відповідача на користь позивача витрат на правничу допомогу в сумі 7300,00 грн.

Керуючись статтями 525, 526, 530, 610, 625, 1050, 1054 ЦК України, статями 10, 12,13, 141, 263, 265 ЦПК України, суд

УХВАЛИВ:

Позов Товариства зобмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Фінтраст Капітал» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Фінтраст Капітал» заборгованість за договором № 4809750 від 14.07.2024, в сумі 36 197,79 грн. (тридцять шість тисяч сто дев`яносто сім гривень 79 коп.)

В задоволенні решти позову - відмовити.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Фінтраст Капітал» у рахунок відшкодування витрат по сплаті судового збору 1 768,35 грн. (одна тисяча сімсот шістдесят вісім гривень 35 коп.) та витрат, понесених на правничу допомогу у сумі 7300,00 (сім тисяч триста гривень 00 коп.)

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано відповідачем протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

На рішення суду позивачем може бути подана апеляційна скарга до Дніпровського апеляційного суду протягом 30 днів з дня складення повного тексту рішення.

Відомості про сторін:

Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Фінтраст Капітал», код ЄДРПОУ 44559822, місцезнаходження за адресою: м. Київ, вул. Завгородня, буд. 15, офіс 118/2.

Відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , останнє відоме місце проживання: АДРЕСА_1 .

Суддя М.М.СКИБА