Вирок від 05 серпня 2026 р. у справі №215/8937/25 — Тернівський районний суд м. Кривого Рогу

Справа № 215/8937/25

1-кп/215/514/26

ВИРОК

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06 серпня 2026 року Тернівський районний суд міста Кривого Рогу Дніпропетровської області в складі: головуючого судді ОСОБА_1 ,

за участю: секретаря ОСОБА_2 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі Тернівського районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області кримінальне провадження, відомості про яке внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12025041760000226 від 01.04.2025 за обвинуваченням у скоєнні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 190 КК України

ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Дніпропетровська, громадянина України, який має середню спеціальну освіту, не одружений, на утриманні малолітніх та неповнолітніх дітей та інших осіб не має, військовослужбовця за контрактом, займав посаду стрільця-сапера військової частини НОМЕР_1 у військовому званні старший солдат, зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , проживав за адресою: АДРЕСА_2 ; раніше судимого:

- 22.07.2025 Соборним районним судом міста Дніпра за ч. 4 ст. 190 КК України до 3 років позбавлення волі;

- 05.03.2026 Заводським районним судом міста Кам`янського Дніпропетровської області за ч. 2 ст. 190, ч. 4 ст. 70 КК України до 3 років 6 місяців позбавлення волі,

з участю сторін кримінального провадження:

прокурора ОСОБА_4 ,

обвинуваченого ОСОБА_3 (в режимі відеоконференції),

захисника ОСОБА_5 (в режимі відеоконференції),

потерпілої ОСОБА_6 ,

представника потерпілої ОСОБА_7 (в режимі відеоконференції),

ВСТАНОВИВ:

Відповідно до наказу №265-РС від 06.09.2024 командира військової частини НОМЕР_1 старшого солдата ОСОБА_3 призначено на посаду стрільця-снайпера 1 механізованого відділення 2 механізованого взводу 3 механізованої роти НОМЕР_2 механізованого батальйону, ВОС-100672А військової частини НОМЕР_1 та зараховано до списків особового складу військової частини на всі види забезпечення.

Будучи військовослужбовцем, старший солдат ОСОБА_3 відповідно до вимог ст. ст. 9, 11, 16, 49, 127, 128 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України зобов`язаний суворо дотримуватись у своїй службовій діяльності вимог законів України, Статутів Збройних Сил України, свято і непорушно додержуватися Конституції України та законів України, Військової присяги, віддано служити Українському народові, сумлінно і чесно виконувати військовий обов`язок, поважати честь і гідність кожної людини, додержуватися правил поведінки військовослужбовців, беззастережно виконувати накази командирів (начальників) і захищати їх у бою, знати й утримувати в готовності до застосування закріплене озброєння, берегти державне майно, завжди пам`ятати, що за його поведінкою судять про Збройні Сили України в цілому, бути взірцем виконання службових обов`язків, доручених йому за посадою.

Згідно зі ст. 68 Конституції України, кожен зобов`язаний неухильно додержуватися Конституції України та законів України, не посягати на права і свободи, честь і гідність інших людей.

Положеннями статті 1 Закону України «Про оборону України» визначено, що воєнний стан – це особливий правовий режим, що вводиться в Україні або в окремих її місцевостях у разі збройної агресії чи загрози нападу, небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності та передбачає надання відповідним органам державної влади, військовому командуванню та органам місцевого самоврядування повноважень, необхідних для відвернення загрози та забезпечення національної безпеки, а також тимчасове, зумовлене загрозою, обмеження конституційних прав і свобод людини і громадянина та прав і законних інтересів юридичних осіб із зазначенням строку дії цих обмежень.

Відповідно до ст. 4 Закону України «Про оборону України» у разі збройної агресії проти України або загрози нападу на Україну Президент України приймає рішення про загальну або часткову мобілізацію, введення воєнного стану в Україні або окремих її місцевостях, застосування Збройних Сил України, інших військових формувань, утворених відповідно до законів України, подає його Верховній Раді України на схвалення чи затвердження, а також вносить до Верховної Ради України.

Органи державної влади та органи військового управління, не чекаючи оголошення стану війни, вживають заходів для відсічі агресії. На підставі відповідного рішення Президента України Збройні Сили України разом з іншими військовими формуваннями розпочинають воєнні дії, у тому числі проведення спеціальних операцій (розвідувальних, інформаційно-психологічних тощо) у кіберпросторі. З моменту оголошення стану війни чи фактичного початку воєнних дій настає воєнний час, який закінчується у день і час припинення стану війни.

У зв`язку із збройною агресією російської федерації проти України на підставі Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24 лютого 2022 року №64/2022, затвердженого Законом України «Про затвердження Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24 лютого 2022 року №2102-ІХ, в Україні з 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року на 30 діб – до 05 години 30 хвилин 26 березня 2022 року введено воєнний стан, який після цього неодноразово продовжувався і діє на цей час.

Так, ОСОБА_3 , будучи військовослужбовцем на посаді стрільця-снайпера 1 механізованого відділення 2 механізованого взводу 3 механізованої роти 1 механізованого батальйону військової частини НОМЕР_1 , в невстановлений час та місці, однак не пізніше 18.03.2025, зв`язавшись із раніше невідомими йому особами під приводом заробітку грошових коштів, вступив в злочинну змову з невстановленими особами (не менше 2-х таких осіб), матеріали стосовно яких виділено в окреме кримінальне провадження, розподіливши між собою ролі у вчиненні кримінального правопорушення, а саме заволодіння чужим майном шляхом обману (шахрайство). Згідно з розподіленими ролями, невстановлені особи діючи умисно, з корисливих мотивів та з метою особистого збагачення, за попередньою змовою групою осіб, в умовах воєнного стану, при цьому усвідомлюючи протиправний характер своїх дій, передбачаючи суспільно-небезпечні наслідки і бажаючи їх настання, шляхом телефонного дзвінка потерпілій, надаючи неправдиві особисті дані та надаючи завідомо неправдиву інформацію стосовно родичів потерпілої вимагали надання грошових коштів. У свою чергу ОСОБА_8 повинен прибути на місце зустрічі із потерпілою, яке йому вказували невідомі особи та забрати грошові кошти із речами в потерпілої, після чого діяти за подальшими вказівками.

Так, не пізніше 18.03.2025 о 19:23 год. невстановлені особи, матеріали відносно яких виділені в окреме кримінальне провадження, серед яких щонайменше двоє осіб чоловічої статі, діючи умисно, з корисливих мотивів та з метою особистого збагачення, за попередньою змовою групою осіб, в умовах воєнного стану, при цьому усвідомлюючи протиправний характер своїх дій, передбачаючи суспільно-небезпечні наслідки і бажаючи їх настання невстановленим шляхом, встановивши анкетні та особисті дані потерпілої ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , користуючись номерами стільникового зв`язку НОМЕР_3 , НОМЕР_4 зателефонували потерпілій під виглядом «сина» потерпілої та представника українського посольства. Вказані особи, з метою введення потерпілої в оману та заволодіння її грошовими коштами, повідомили ОСОБА_6 про те, що її син внаслідок ДТП отримав тяжкі тілесні ушкодження, на даний час знаходиться в лікарні під назвою «Оксфорд-медікал» та йому потрібні термінові операції, для проведення яких потерпілій необхідно надати грошові кошти в розмірі 12 000 доларів США. ОСОБА_6 , будучи введеною в оману та вважаючи, що її син дійсно потребує термінової допомоги, згодилась передати наявні у неї грошові кошти в розмірі 9 000 доларів США та 3 000 Євро на лікування, що згідно офіційного курсу Національного банку України станом на 18.03.2025 становило 509 000 грн., що в 336 разів перевищує неоподатковуваний мінімум доходів громадян та є великим розміром. Також невстановленими особами було повідомлено ОСОБА_6 , що грошові кошти необхідно буде передати особі, яка особисто прибуде за адресою її мешкання.

Того ж дня, близько 20:22 год., ОСОБА_3 , діючи умисно, з корисливих мотивів та з метою особистого збагачення, за попередньою змовою групою осіб, в умовах воєнного стану, при цьому усвідомлюючи протиправний характер своїх дій, передбачаючи суспільно-небезпечні наслідки і бажаючи їх настання на виконання своєї ролі у вчиненні кримінального правопорушення, прибув на місце, що йому вказали невідомі особи, а саме за адресою мешкання потерпілої ОСОБА_6 : АДРЕСА_3 . Там, ОСОБА_3 , розуміючи, що ОСОБА_6 є особою похилого віку, діючи під виглядом довіреної особи сина потерпілої, з метою введення її в оману, прийняв від потерпілої грошові кошти в розмірі 9 000 доларів США та 3 000 Євро, що згідно з офіційним курсом Національного банку України станом на 18.03.2025 становило 509 000 грн., що в 336 разів перевищує неоподатковуваний мінімум доходів громадян та є великим розміром, для нібито подальшої передачі сину ОСОБА_6 ..

Після чого ОСОБА_3 , утримуючи при собі грошові кошти в розмірі 9 000 доларів США та 3 000 Євро, що згідно з офіційним курсом Національного банку України станом на 18.03.2025 становило 509 000 грн., що в 336 разів перевищує неоподатковуваний мінімум доходів громадян та є великим розміром, зник з місця вчинення кримінального правопорушення, розпорядившись вказаними грошовими коштами згідно зі вказівками, які йому надали невстановлені особи, спричинивши потерпілій ОСОБА_6 матеріальну шкоду на загальну суму 509 000 грн.

Ці умисні дії ОСОБА_3 кваліфіковані за ч. 4 ст. 190 КК України, за ознаками заволодіння чужим майном шляхом обману (шахрайство), вчиненому за попередньою змовою групою осіб в умовах воєнного стану та у великих розмірах.

Допитаний у судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_3 вину в інкримінованому кримінальному правопорушенні та цивільний позов визнав повністю, щиро розкаявся. Пояснив, що приблизно у березні 2025 року він у месенджері Телеграм отримав пропозицію про роботу, яка полягала в тому, щоб забирати гроші і переводити їх потім на криптогаманці. Тоді ж він отримав завдання від кураторів про те, що необхідно поїхати на адресу потерпілої ОСОБА_6 , взяти від неї гроші, а потім їх обміняти на крипту та перерахувати на певні рахунки. Він виконав завдання, приїхавши до потерпілої додому та отримавши там від неї грошові кошти в доларах і євро, залишив її помешкання. В подальшому він ці кошти перерахував на крипто гаманці, номери рахунки яких отримав від кураторів.

Даючи оцінку показанням ОСОБА_3 суд визнає їх правдивими і достовірними, оскільки вони послідовні, об`єктивно і досить повно відображають обставини скоєного обвинуваченим кримінального правопорушення, підстав для самообмови судом не встановлено.

Потерпіла ОСОБА_6 , допитана у судовому засіданні, пояснила, що 18.03.2025 увечері з незнайомого номера через інтернет-з`єднання отримала повідомлення від невідомої особи про те, що її сина збило авто на пішохідному переході, в результаті чого він отримав травми і йому необхідна термінова операція. Потім слухавку взяв начебто її син, який сказав, що в нього розбитий мобільний і немає грошей. Надалі їй сказали, що поряд знаходиться представник українського посольства, який допоможе з документами. Згодом їй сказали на аркуші А4 написати заяву і вказали суму, а також попросили нікому про це не казати. На її питання як передати гроші їй відповіли, що вони за ними приїдуть і напишуть розписку. Після чого вона почала шукати гроші. Невдовзі їй знову зателефонували і сказали, що їх чоловік вже прибув. Вона побачила хлопця, яким наразі є обвинувачений ОСОБА_3 , запросила його до будинку, де віддала гроші та написану заяву. Коли вона вже його проводжала до воріт, то спитала про розписку, на що він їй відповів, що привезе її хвилин через 15-20. Ввечері вона вирішила подзвонити тим невідомим, але слухавку ніхто не взяв. Потім вона зв`язалася із своїм сином і виявилося, що з ним все добре. Потерпіла підтримує цивільний позов, повідомила, що обвинувачений їй нічого не відшкодував, тому просить призначити йому сурове покарання.

За згодою учасників судового провадження, згідно з ч. 3 ст. 349 КПК України, враховуючи те, що обвинувачений погодився з усіма обставинами та кваліфікацією вчиненого ним діяння, суд визнав недоцільним дослідження доказів, зібраних в ході досудового розслідування, щодо фактичних обставин, форми вини, мотиву та мети вчинення кримінального правопорушення, виду і розміру шкоди, які ніким не оспорюються. При цьому судом з`ясовано, що учасники провадження правильно розуміють зміст цих обставин, суд переконався у добровільності їх позиції, а також роз`яснив, що у такому випадку вони будуть позбавлені права оскаржити ці обставини в апеляційному порядку.

На підставі вищевикладеного, беручи до уваги досліджені надані суду докази, оцінивши показання обвинуваченого та потерпілої, суд приходить до висновку про доведеність обвинувачення, яке пред`явлене ОСОБА_3 за ч.4 ст.190 КК України у вчиненні кримінального правопорушення, яке виразилось у заволодінні чужим майном шляхом обману (шахрайство), вчиненому за попередньою змовою групою осіб, в умовах воєнного стану та у великих розмірах.

При обранні міри покарання суд враховує вимоги ч. 2 ст. 50 КК України, відповідно до якої покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засудженого, а також запобігання вчиненню нових кримінальних правопорушень як засудженим, так і іншими особами.

Згідно зі ст. 65 КК України суд враховує ступінь тяжкості скоєного кримінального правопорушення, особу обвинуваченого, наявність обставин, які обтяжують і пом`якшують покарання обвинуваченому.

Відповідно до ст.12 КК України вчинене кримінальне правопорушення за ч. 4 ст.190 КК України є тяжким злочином.

Обставиною, яка згідно зі ст. 66 КК України пом`якшує покарання обвинуваченому, суд вважає його щире каяття у скоєному, що виразилося в усвідомленні ним своєї провини та засудженні своєї протиправної поведінки, а також у визнанні цивільного позову та готовності відшкодувати потерпілій завдану злочином матеріальну шкоду.

Обставин, які обтяжують покарання обвинуваченому, відповідно до ст. 67 КК України суд не встановив.

Ухвалюючи вирок суд враховує дані, що характеризують особу обвинуваченого, який має середньо-спеціальну освіту, не одружений, є військовослужбовцем за контрактом, на утриманні малолітніх та неповнолітніх дітей та інших осіб не має, на обліку у лікаря-психіатра та лікаря-нарколога не перебуває, не є особою із інвалідністю, має місце реєстрації і проживання, вже притягався до кримінальної відповідальності і має судимість; а також його ставлення до скоєного, наявність претензій від потерпілої.

На підставі вищевикладеного, відповідно до вимог статей 50, 65 КК України суд з урахуванням характеру і ступеня суспільної небезпеки скоєного злочину, даних про особу обвинуваченого, а також інших обставин кримінального провадження в їх сукупності, вважає необхідним призначити ОСОБА_3 покарання у виді позбавлення волі, в межах санкції ч. 4 ст. 190 КК України, яке, на думку суду, буде справедливим та достатнім для досягнення мети покарання.

Відповідно до ч. 4 ст. 70 КК України за правилами, передбаченими в частинах першій-третій цієї статті, призначається покарання, якщо після постановлення вироку в справі буде встановлено, що засуджений винен ще і в іншому кримінальному правопорушенні, вчиненому ним до постановлення попереднього вироку. У цьому випадку в строк покарання, остаточно призначеного за сукупністю кримінальних правопорушень, зараховується покарання, відбуте повністю або частково за попереднім вироком, за правилами, передбаченими в статті 72 цього Кодексу.

ОСОБА_3 05.03.2026 засуджений вироком Заводського районного суду міста Кам`янського Дніпропетровської області за ч. 2 ст. 190, ч. 4 ст. 70 КК України до 3 років 6 місяців позбавлення волі.

Отже, ОСОБА_8 вчинив злочин, передбачений ч. 4 ст. 190 КК України, до постановлення попереднього вироку Заводського районного суду міста Кам`янського Дніпропетровської області від 05.03.2026.

Враховуючи викладене, ОСОБА_3 необхідно призначити остаточне покарання на підставі ч. 4 ст. 70 КК України, а саме: шляхом часткового складання покарання, призначеного за цим вироком, із покаранням, призначеним вироком Заводського районного суду міста Кам`янського Дніпропетровської області 05 березня 2026 року, у виді позбавлення волі.

Призначене ОСОБА_8 остаточне покарання у виді позбавлення волі буде необхідним та достатнім для його виправлення та запобігатиме вчиненню нових кримінальних правопорушень в майбутньому.

Запобіжний захід у даному кримінальному провадженні ОСОБА_8 не обирався, процесуальні витрати відсутні.

Частиною 1 статті 128 КПК України передбачено, що особа, якій кримінальним правопорушенням або іншим суспільно небезпечним діянням завдано майнової та/або моральної шкоди, має право під час кримінального провадження до початку судового розгляду пред`явити цивільний позов до підозрюваного, обвинуваченого або до фізичної чи юридичної особи, яка за законом несе цивільну відповідальність за шкоду, завдану діяннями підозрюваного, обвинуваченого або неосудної особи, яка вчинила суспільно небезпечне діяння.

Відповідно до положень ст. 128 КПК України суд при вирішенні цивільного позову у кримінальному провадження застосовує положення ЦПК України.

Згідно з ч. 1 ст. 129 КПК України ухвалюючи обвинувальний вирок, постановляючи ухвалу про застосування примусових заходів медичного або виховного характеру, суд залежно від доведеності підстав і розміру позову задовольняє цивільний позов повністю або частково чи відмовляє в ньому.

У кримінальному провадженні потерпілою ОСОБА_6 заявлено цивільний позов про відшкодування матеріальної шкоди, завданої злочином на суму 509 000,00 грн..

31.07.2026 від представника потерпілої ОСОБА_6 адвоката ОСОБА_7 надійшла заява про уточнення позовних вимог за цивільним позовом у зв`язку з зі зміною курсу валют станом на 31.07.2026, до суми 556 048,00 грн.

Розглядаючи вимоги цивільного позову про стягнення матеріальної шкоди суд приходить до наступного.

Відповідно до ч. 1 ст.1166 Цивільного кодексу України шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини.

Згідно зі ст.1192 ЦК України, з урахуванням обставин справи суд за вибором потерпілого може зобов`язати особу, яка завдала шкоди майну, відшкодувати її в натурі (передати річ того ж роду і такої ж якості, полагодити пошкоджену річ тощо) або відшкодувати завдані збитки у повному обсязі. Розмір збитків, що підлягають відшкодуванню потерпілому, визначається відповідно до реальної вартості втраченого майна на момент розгляду справи або виконання робіт, необхідних для відновлення пошкодженої речі.

Відповідно до ч. 1 ст. 81 Цивільного процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Вина обвинуваченого ОСОБА_3 у заподіянні матеріальної шкоди потерпілій ОСОБА_6 повністю доведена в судовому засіданні.

На обґрунтування понесених матеріальних збитків цивільний позивач (потерпіла ОСОБА_6 ) посилається на те, що належні їй грошові кошти в розмірі 9 000 доларів США та 3 000 Євро, якими 18.03.2025 протиправно шляхом обману заволодів ОСОБА_3 , згідно з офіційним курсом НБУ станом на 31.07.2026 становить 556 048,00 грн.

Враховуючи, що потерпілій ОСОБА_6 не повернуті вказані кошти, то на підставі статті 1166 ЦК України майнова шкода завдана неправомірними діями обвинуваченого підлягає відшкодуванню повністю.

Таким чином, суд приходить до висновку про наявність підстав для задоволення цивільного позову потерпілої ОСОБА_6 , а саме: з обвинуваченого ОСОБА_3 підлягає стягненню 556 048,00 грн. на відшкодування матеріальної шкоди, завданої кримінальним правопорушенням.

Ухвалою слідчого судді Тернівського районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області від 29.10.2025 з метою відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення, враховуючи наявність підозри та цивільного позову потерпілої, накладено арешт із забороною користування, розпорядження та відчуження на нерухоме майно, а саме: на 1/4 частки квартири АДРЕСА_4 (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 2094611912101, номер відомостей про речове право 36773636), що належить підозрюваному ОСОБА_3 .

Враховуючи, що цивільний позов потерпілої ОСОБА_6 до обвинуваченого ОСОБА_3 про відшкодування матеріальної шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, задоволено повністю, підстав для скасування арешту, накладеного на майно обвинуваченого, немає.

Питання про речові докази судом вирішується відповідно до вимог ст.100 КПК України.

Керуючись ст.ст. 100, 124, 349, 368, 369, 370, 373, 374 КПК України, суд

УХВАЛИВ:

ОСОБА_3 визнати винуватим у пред`явленому йому обвинуваченні за вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 190 КК України та призначити йому покарання у виді позбавлення волі на строк 3 (три) роки.

Відповідно до ч. 4 ст. 70 КК України за сукупністю кримінальних правопорушень, шляхом частково складання покарання, призначеного за цим вироком, із покаранням, призначеним за вироком Заводського районного суду міста Кам`янського Дніпропетровської області від 05.03.2026, остаточно призначити ОСОБА_3 покарання у виді позбавлення волі на строк 3 (три) роки 7 (сім) місяців.

Строк відбуття покарання ОСОБА_3 за цим вироком рахувати з 06.08.2026, зарахувавши до нього строк покарання, відбутого за попереднім вироком Заводського районного суду міста Кам`янського Дніпропетровської області від 05.03.2026, з 05.03.2026 по 05.08.2026.

Цивільний позов потерпілої ОСОБА_6 до ОСОБА_3 про відшкодування матеріальної шкоди, завданої злочином на суму 556 048 грн. – задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_6 556 048 (п`ятсот п`ятдесят шість тисяч сорок вісім) гривень 00 коп. у відшкодування матеріальної шкоди, завданої злочином.

Залишити чинність арешту, накладеного ухвалою слідчого судді Тернівського районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області від 29.10.2025 з метою забезпечення цивільного позову ОСОБА_6 до ОСОБА_3 про відшкодування матеріальної шкоди, завданої злочином, до фактичного стягнення із ОСОБА_3 на користь ОСОБА_6 556 048 (п`ятсот п`ятдесят шість тисяч сорок вісім) гривень 00 коп.

Речові докази:

1. Оптичний диск сірого кольору, вмістом якого є 2 (два) відео файли з камер відео спостереження з будинку АДРЕСА_3 , що зберігається в матеріалах кримінального провадження №120250417600002226 – залишити зберігати у справі №215/8937/25, провадження №1-кп/215/514/26;

2. Оптичний диск синьо-чорного кольору CD-R 700Mb 80 min 52х з інформацією про абонентські номери НОМЕР_4 та НОМЕР_3 , які приймають виклик з вищевказаних номерів, серед яких є номер НОМЕР_5 , що належить потерпілій ОСОБА_6 та зберігається в матеріалах кримінального провадження №120250417600002226 – залишити зберігати у справі №215/8937/25, провадження №1-кп/215/514/26.

Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано.

Вирок може бути оскаржено до апеляційного суду через районний суд протягом 30 днів з дня його проголошення, а обвинуваченим – з дня отримання його копії.

Відповідно до ч. 2 ст. 394 КПК України цей вирок не може бути оскаржений в апеляційному порядку з підстав заперечення обставин, які ніким не оспорювалися під час судового розгляду і дослідження яких було визнано судом недоцільним відповідно до положень частини третьої статті 349 КПК України.

Копію вироку вручити обвинуваченому та прокурору негайно після його проголошення. Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку.

Учаснику судового провадження, який не був присутнім в судовому засіданні, копія судового рішення надсилається не пізніше наступного дня після ухвалення.

Суддя