Рішення від 15 липня 2026 р. у справі №204/8046/24 — Чечелівський районний суд міста Дніпра

Справа № 204/8046/24

Провадження № 2/204/88/26

ЧЕЧЕЛІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МІСТА ДНІПРА

49006, м. Дніпро, проспект Лесі Українки 77-б тел. (056) 371 27 02, inbox@kg.dp.court.gov.ua

_______________________________________________________________________________________________________________________________________________________________

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

(повний текст)

16 липня 2026 року Чечелівський районний суд міста Дніпра в складі:

головуючої судді - Чудопалової С.В.,

за участю секретаря судового засідання Янчук П.П.,

представника позивача адвоката Ключенкової Х.В.,

представника відповідача адвоката Федосєєва Є.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду у м. Дніпрі в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 (адреса реєстрації: АДРЕСА_1 ), в інтересах якого діє адвокат Ключенкова Христина Владиславівна до ОСОБА_2 (адреса реєстрації: АДРЕСА_1 ) про встановлення факту проживання однією сім`єю чоловіка та жінки без реєстрації шлюбу, визнання майна, набутого до реєстрації шлюбу спільною сумісною власністю, про поділ спільного майна подружжя,-

ВСТАНОВИВ:

Позивач ОСОБА_1 звернувся до суду з позовною заявою до відповідача ОСОБА_2 , в якій просив встановити факт проживання однією сім`єю ОСОБА_1 та ОСОБА_2 без реєстрації шлюбу в період з 14.10.2007 по 22.09.2010; визнати домоволодіння, яке набуте до реєстрації шлюбу та знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 (реєстраційний номер 25416223) в частці 83%, яка належить на праві власності ОСОБА_2 , таким, що є спільною сумісною власністю ОСОБА_1 та ОСОБА_2 ; визнати за ОСОБА_1 право приватної власності на 415/1000 домоволодіння, за адресою: АДРЕСА_2 (реєстраційний номер 25416223); визнати за ОСОБА_2 право приватної власності на 415/1000 домоволодіння, за адресою: АДРЕСА_2 (реєстраційний номер 25416223); стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 грошову компенсацію в розмірі 206055 грн, що дорівнює половині вартості відчуженого автомобіля марки КІА моделі SORENTO 2015 року випуску, об`ємом двигуна в см 3 2349, VIN –код НОМЕР_1 ; стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 грошову компенсацію у розмірі 185 449 грн. 50 коп., що дорівнює половині вартості відчуженого автомобіля марки MERCEDES-BENZ моделі VITO 2008 року випуску білого кольору об`ємом (потужністю) двигуна 2148 см3, VIN код ТЗ НОМЕР_2 . В обґрунтування своїх вимог позивач вказав на те, що з 14.10.2007 позивач та відповідач почали проживати однією сім`єю та вести спільний побут, про що було видано свідоцтво про вінчання, підписане настоятелем церкви з прикладенням печатки.

29.11.2008 на підставі договору купівлі-продажу, ВКТ № 850311 реєстр 2966, посвідченого приватним нотаріусом Дніпропетровського міського нотаріального округу Орловим О.А., позивачем та відповідачем було придбано домоволодіння, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_3 . Власником вказаного домоволодіння в частці 83% з 10.01.2009 року є ОСОБА_2

ІНФОРМАЦІЯ_1 у сторін народилося двоє дітей: ОСОБА_3 та ОСОБА_3

22.09.2010 сторонами було укладено шлюб, який зареєстровано Красногвардійським відділом державної реєстрації актів цивільного стану Дніпропетровського міського управління юстиції у Дніпропетровській області, актовий запис №687.

01.10.2010 позивач та відповідач зареєструвалися за адресою, придбаного ними домоволодіння, а саме: АДРЕСА_3 , в якому колишнє подружжя зареєстровано по теперішній час.

07.06.2014 подружжям було придбано автомобіль марки MERCEDES-BENZ моделі VITO 2008 року випуску, білого кольору, об`ємом (потужністю) двигуна 2148 см3, VIN-код НОМЕР_3 , який зареєстровано на ОСОБА_2

31.05.2019 подружжям було придбано автомобіль марки KIA модель 7431 SORENTO 2015 року випуску, об`єм (потужність) двигуна в см? НОМЕР_4 , номерний знак НОМЕР_5 .

28.05.2024 рішенням Красногвардійського районного суду м. Дніпропетровська від 28.05.2024 шлюб між ОСОБА_2 та ОСОБА_1 було розірвано.

Оскільки домовленості щодо поділу майна подружжям не досягнуто позивач звернувся о суду з даним позовом.

Ухвалою суду від 23.08.2024 відкрито загальне позовне провадження по справі та призначено підготовче засідання (т.1, а.с.45).

Пртоколольною ухвалою від 16.12.2025 справу призначено до судового розгляду.

У судовому засіданні представник позивача адвокат Ключенкова Х.В. підтримала доводи, викладені в позовній заяві, позов просила задовольнити в повному обсязі.

У судовому засіданні представник відповідача адвокат Федосєєв Є.О. проти задоволення позовної заяви заперечував, у задоволенні позовних вимог просив відмовити в повному обсязі.

23.09.2024 представником відповідача подано відзив на позовну заяву, у якому зазначено, що матеріали справи не містять достатніх доказів, які б підтверджували факт спільного проживання сторін однією сім`єю як чоловіка і жінки без реєстрації шлюбу до 22.09.2010 року, ведення спільного бюджету, спільної діяльності, спільного харчування, купівлі майна для спільного користування, участі у спільних витратах на утримання житла, їх ремонт, надання взаємної допомоги, наявність усних чи письмових домовленостей про порядок користування житловими приміщеннями та транспортним засобом, інших обставин, які засвідчують реальність сімейних відносин. Позивач не надав жодних належних та допустимих доказів, що приймав участь у придбанні спірного майна, відсутні копії трудової книжки щодо розміру заробітної плати ОСОБА_1 , наявності інших доходів та заробітку, які б підтвердили вклад останнього до сімейного бюджету, а також враховуючи наявність згоди та домовленості на здійснення продажу автомобілів, використання їх на потреби сім`ї, що свідчить про те, що сторони добровільно та за домовленістю здійснили поділ майна.

25.09.2024 представником позивача подано відповідь на відзив на позовну заяву, у якому зазначено, що вінчання між сторонами було здійснено настоятелем релігійної громади протоієреєм ОСОБА_4 за їх обопільної згоди та бажання. Заперечення Відповідача щодо дати, з якої Позивач просить встановити факт проживання однією сім`єю без реєстрації шлюбу є необґрунтованим, оскільки у відзиві на позовну заяву ОСОБА_2 не заперечується сам факт вінчання 14.10.2007 між Позивачем та Відповідачем в храмі Всіх Святих в селі Всесвятське Новомосковського району Дніпропетровської області.

На момент укладення договору-купівлі продажу домоволодіння (рік «до», а також півріччя «після») ОСОБА_1 мав офіційні джерела доходу, які були спрямовані ним на придбання спірного будинку (відомості про офіційні доходи Позивача підтверджуються довідкою за формою ОК-5). З аналізу трудової книжки та довідок про отриману заробітну плату (дохід) Відповідача за формою ОК-5 та ОК-7 не вбачається, що ОСОБА_2 на час придбання спірного домоволодіння взагалі працювала та отримувала будь-який дохід.

Щодо спірних автомобілів колишнього подружжя, то згідно відзиву на позовну заяву Відповідачем не заперечується, що нею було продано два автомобілі колишнього подружжя, які належали Позивачу та Відповідачу на праві спільної сумісної власності. При цьому, продаж автомобілів відбувся без вирішення питання про поділ спільного сумісного майна подружжя.

Щодо надання усної згоди Позивача стосовно здійснення продажу автомобілів, то подібне твердження не підтверджується належними, допустимими та достовірними доказами, адже листування Позивача з Відповідачем, що долучається іншою стороною по справі є вирваним із контексту, з його прочитання неможливо встановити дату такого обміну сповіщеннями. Окрім того, з вказаних сповіщень не вбачається, що ОСОБА_1 надано згоду саме на продаж спірних автомобілів іншим особам. Щодо автомобіля KIA SORENTO 2015 року випуску, то у відзиві на позовну заяву Відповідачем зазначається, що вказаний автомобіль було відчужено за усною домовленістю між сторонами під час їх перебування ще у шлюбних відносинах ОСОБА_5 . Однак, такі відомості не знаходять свого документального підтвердження, адже продаж вищезазначеного автомобіля відбувся після розірвання шлюбу між подружжям – 29.06.2024 року, а не під час перебування сторін у шлюбних відносинах, як стверджує Позивач.

Окрім того, відповідачем до відзиву на позовну заяву не надано жодних доказів, які б підтверджували, що кошти отримані від продажу автомобілів були використані ОСОБА_2 в інтересах сім`ї.

За клопотанням представника позивача у судовому засіданні допитані свідки.

Допитаний у судовому засіданні свідок ОСОБА_6 , який є шурином позивача, пояснив суду, що приблизно з 2007 року ОСОБА_1 та ОСОБА_2 жили разом, проживали по АДРЕСА_4 . У них було вінчання, на якому він був присутнім. Чому сторони офіційно не реєстрували шлюб, йому не відомо. Разом ОСОБА_1 та ОСОБА_2 купили будинок у с. Краснопілля. Для купівлі будинку ОСОБА_1 позичав гроші у свого начальника, приблизно 20000 доларів США. Свідку відомо, що батьки ОСОБА_2 давали гроші, допомагали. Також сторонами були придбані автомобілі: «Mersedes Vito», «КІА». Про те, що ОСОБА_2 перебувала у шлюбі, йому не відомо.

Допитаний у судовому засіданні свідок ОСОБА_7 , який є двоюрідним братом позивача, пояснив суду, що ОСОБА_1 та ОСОБА_2 проживали разом з 2007 року, вони вінчалися. ОСОБА_1 заробив гроші і купив автомобілі. Будинок брат також купував за свої гроші. Для придбання майна ОСОБА_1 позичав гроші у свого начальника. У вказаний період ОСОБА_2 працювала, однак, майно купували за кошти ОСОБА_1 .

Заслухавши пояснення представників сторін, свідків, дослідивши матеріали справи, оцінивши надані докази, суд приходить до таких висновків.

Відповідно до ч. 1 ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Згідно ч. 1 ст. 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Відповідно до ст. ст. 12, 13 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Судом встановлено, що сторони у справі перебували у зареєстрованому шлюбі з 22 вересня 2010 року, що підтверджується свідоцтвом про шлюб серії НОМЕР_6 (т.1, а.с.63).

Від шлюбних відносин у подружжя народилися діти - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , що підтверджується свідоцтвами про народження дітей: серії НОМЕР_7 від 25.05.2010, серії НОМЕР_8 від 25.05.2010 (т.1, а.с.18,19).

Рішенням Красногвардійського районного суду м. Дніпропетровська від 28.05.2024 у справі № 204/1681/24, шлюб між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 розірвано.

Згідно з довідкою, виданою Дніпровською єпархією Православної церкви України від 04.08.2024, 14.10.2007 року над ОСОБА_1 та ОСОБА_2 було звершено Таїнство Вінчання в храмі Всіх Святих в селі Всесвятське Новомосковського району Дніпропетровської області, про що було видано свідоцтво, яке посвідчує дійсність Церковного шлюбу (т.1, а.с.17).

29 листопад 2008 року між ОСОБА_8 (продавець) та ОСОБА_2 (покупець) укладено договір купівлі-продажу 83/100 часток домоволодіння АДРЕСА_2 , який посвідчено нотаріусом Дніпропетровського нотаріального округу Орловим О.А. (т.1, а.с.65 зворот – 66).

Відповідно до Витягу про реєстрацію права власності на нерухоме майно від 10.01.2009, ОСОБА_2 є власником 83/100 домоволодіння за адресою: АДРЕСА_2 , на підставі договору купівлі-продажу/ ВКТ № 850311 реєстр 2699/29.11.2008, посвідченого приватним нотаріусом Дніпропетровського міського нотаріального округу Орловим О.А. (т.1, а.с.67).

Згідно Інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо суб`єкта від 28.05.2024 № 380457176, домоволодіння за адресою: АДРЕСА_2 (реєстраційний номер майна 25416223) належить ОСОБА_2 на праві приватної власності у частці 83/100 на підставі договору купівлі –продажу, ВКТ № 850311, посвідченого приватним нотаріусом Дніпропетровського міського нотаріального округу Орловим О.А. 29.11.2008 (т.1, а.с.20).

Відповідно до інформації Регіонального сервісного центру ГСЦ МВС у Дніпропетровській та Запорізькій областях від 20.06.2024, згідно з Єдиним державним реєстром транспортних засобів станом на 19 червня 2024 р. транспортний засіб марки «MERCEDES-BENZ VITO», 2008 року випуску, об`єм двигуна - 2148 см. куб., VIN-код НОМЕР_2 , 28 травня 2024 р. в ТСЦ МВС № 1242 на підставі акту огляду № 6112/24/000494 від 21.02.2024 р., договору комісії № 6112/24/0424 від 20.02.2024 р., доручення покупця серії НТК № 602742 від 28.05.2024 р. (приватний нотаріус Лушкіна О.В.), та договору купівлі-продажу укладеному у СГ № 6112/24/00428 від 21.02.2024 р. перереєстровано з ОСОБА_2 на ОСОБА_9 , та видано новий номерний знак (т.1, а.с.38).

Згідно з інформацією Регіонального сервісного центру ГСЦ МВС у Дніпропетровській та Запорізькій областях від 15.08.2024, згідно з Єдиним державним реєстром транспортних засобів станом на 14 серпня 2024 р. транспортний засіб марки «KIA SORENTO» з номерним знаком вказаним у запиті, 2015 року випуску, об`єм двигуна - 2349 см. куб., VIN-код НОМЕР_9 , 29.06.2024 р. в ТСЦ МВС №1242 на підставі акту огляду №7679/24/001684 від 27.06.2024, договору комісії №01786 від 26.06.2024 та договору купівлі-продажу укладеному у СГ №01786 від 27.06.2024 р. (ФОП ОСОБА_10 ) перереєстровано з ОСОБА_2 на ОСОБА_5 (т.1, а.с.39).

Відповідно до копії свідоцтва про одруження серії НОМЕР_10 від 18 жовтня 2002 року між ОСОБА_11 та ОСОБА_12 укладено шлюб, який зареєстровано Відділом реєстрації актів громадянського стану Ленінського районного управління юстиції м. Дніпропетровська (т.1, а.с.64 зворот).

Згідно з свідоцтвом про розірвання шлюбу від 18 березня 2008 року серії НОМЕР_11 , шлюб між ОСОБА_2 та ОСОБА_13 розірвано 12 лютого 2008 року, про що в книзі реєстрації розірвань шлюбів зроблено актовий запис за № 77 (т.1, а.с.65).

Відповідно до копії трудової книжки серії НОМЕР_12 , ОСОБА_2 працювала на посаді економіста у ТОВ «ФТІ» у період з 07.02.2003 по 10.03.2003; з 01.09.2003 по 13.07.2004 та з 01.10.2004 по 31.05.2007 працювала на посаді юрисконсульта ТОВА «ФТІ»; з 14.09.2009 по 30.09.2018 працювала на посаді юрисконсульта у Національному гірничому університеті (перейменовано на Національний технічний університет «Дніпровська політехніка» (т.1, а.с.67 зворот -68 зворот);

Згідно з довідкою за формою ОК – 5 Індивідуальні відомості про застраховану особу, ОСОБА_2 у період з 2003 року по 2018 рік працювала та сплачувала страхові внески (т.1, а.с.69-70, 71).

Відповідно до Витягу з Реєстру територіальної громади від 15.03.2024, ОСОБА_1 з 01.10.2010 по 15.03.2024 був зареєстрованим за адресою: АДРЕСА_2 (т.1, а.с.73 зворот).

Згідно з довідкою за формою ОК – 5 Індивідуальні відомості про застраховану особу, ОСОБА_1 працював та сплачував страхові внески у період з 2000 по 2024 рік (т.1, а.с.90-91).

Відповідно Витягу із Наказу командира військової частини НОМЕР_13 (по стройовій частині) від 21.08.2022 № 234 майстра-сержанта ОСОБА_1 , військовослужбовця 14 запасної роти, з 21.08.2022 призначено на посаду оператора відділення управління 2 зенітної ракетної батареї зенітного ракетно-артилерійського дивізіону, з посадовим окладом 2730 гривень на місяць. Встановлено щомісячну премію за особистий внесок у загальні результати служби в розмірі 289% посадового окладу, надбавку за особливості проходження служби у розмірі 65 % (т.1, а.с.130 зворот).

Згідно інформації командира військової частини НОМЕР_13 від 15.07.2025, відповідно до Витягу із Наказу командира військової частини НОМЕР_13 (по стройовій частині) № 97 від 07.04.2025призупинено військову службу майстер-сержанта ОСОБА_1 . Станом на 14.05.2025 майстер-сержант ОСОБА_1 до місця служби не повернувся, протягом 5 місяців майстер-сержант ОСОБА_1 перебуває поза межами розташування військової частини НОМЕР_13 (т.1, а.с.244).

Відповідно до звіту про оцінку вартості транспортного засобу – загального легкового – загального універсалу – В КІА SORENTO, реєстраційний номер НОМЕР_5 , VIN-код НОМЕР_9 , 2015 року випуску, складеного незалежним оцінювачем, Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_14 , дата оцінки 27.06.2024, ринкова вартість транспортного засобу складає 324000 грн (т.2, а.с…56).

Відповідно до звіту про оцінку вартості транспортного засобу – легкового пасажирського – В- MERCEDES-BENZ VITO, реєстраційний номер НОМЕР_14 , VIN-код НОМЕР_2 , 2008 року випуску, складеного незалежним оцінювачем, Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_14 , дата оцінки 21.02.2024, ринкова вартість транспортного засобу складає 200900 грн (т.2, а.с.76).

З досліджених в судовому засіданні фактичних обставин справи судом встановлено, що спір між сторонами виник з приводу поділу майна, яке було придбано під час перебування у шлюбі, а також встановлення факту проживання однією сім`єю у період часу з жовтня 2007 року по вересень 2010 року, визнання майна спільною сумісною власністю та його поділ.

Розглядаючи позовні вимоги в частині встановлення факту проживання сторін однією сім`єю, визнання домоволодіння за адресою: АДРЕСА_2 , яке набуто до реєстрації шлюбу, таким, що є спільною сумісною власністю ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , а також визнання за позивачем та відповідачем в рівних частинах права власності на вищевказане домоволодіння у частках по 415/1000, суд зазначає таке.

Згідно з ч. 2 ст. 3 СК України сім`ю складають особи, які спільно проживають, пов`язані спільним побутом, мають взаємні права та обов`язки.

Сім`я створюється не тільки на підставі шлюбу, кровного споріднення, усиновлення, а й на інших підставах, не заборонених законом і таких, що не суперечать моральним засадам суспільства (ч. 4 ст.3 СК України).

Згідно з положеннями ч.ч.1,2 ст. 21 СК України шлюбом є сімейний союз жінки та чоловіка, зареєстрований у державному органі реєстрації актів цивільного стану. Проживання однією сім`єю жінки та чоловіка без шлюбу не є підставою для виникнення у них прав та обов`язків подружжя.

Відповідно до ст. 25 СК України жінка та чоловік можуть одночасно перебувати лише в одному шлюбі. Жінка та чоловік мають право на повторний шлюб лише після припинення попереднього шлюбу

Відповідно до ч. 6 ст. 36 СК України шлюб є підставою для виникнення прав та обов`язків подружжя. При цьому, в порядку ст. 104 СК України, шлюб припиняється внаслідок смерті одного з подружжя або оголошення його померлим, а також у разі його розірвання.

Згідно з ст. 74 СК України врегульовані майнові права осіб, що проживають однією сім`єю, але не перебувають у шлюбі між собою. Ці положення є виключенням, а отже, особи, які проживали без реєстрації шлюбу інших прав, ніж визначені ст. 74 СК України, не набувають.

У пункті 20 постанови Пленуму Верховного Суду України № 11 від 21 грудня 2007 року «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя» вказано, що при застосуванні статті 74 СК України, що регулює поділ майна осіб, які проживають у фактичних шлюбних відносинах, судам необхідно враховувати, що правило зазначеної норми поширюється на випадки, коли чоловік та жінка не перебувають у будь-якому іншому шлюбі і між ними склалися усталені відносини, що притаманні подружжю.

У постановах Верховного Суду від 18 липня 2018 року у справі № 522/1252/14-ц (провадження № 61-11255св18), від 26 вересня 2018 року у справі № 244/4801/13-ц (провадження № 61-23286св18), від 25 квітня 2019 року у справі № 759/4596/18 (провадження № 61-3852св19), від 13 травня 2024 року у справі № 727/8026/23 (провадження № 61-5139св24) визначено, що для встановлення факту спільного проживання необхідною умовою є, зокрема, неперебування осіб у будь-якому іншому шлюбі.

Тлумачення наведених вище норм сімейного законодавства дає підстави стверджувати, що законодавець визначив пріоритетність зареєстрованого шлюбу, а також визначений принцип одношлюбності і заборони на укладання шлюбу з особою, яка вже перебуває в іншому зареєстрованому шлюбі.

Встановлення судом факту проживання однією сім`єю без реєстрації шлюбу є визнанням державою сімейних стосунків фізичних осіб і за своєю суттю є альтернативою зареєстрованого шлюбу, а отже такі відносини мають бути правомірними.

Конституційним Судом України у рішенні від 03.06.1999 року за № 5-рп/99 (справа про офіційне тлумачення терміна «член сім`ї») визначено таку обов`язкову ознаку члена сім`ї, як ведення спільного господарства. Так, при встановленні факту наявності у осіб спільного побуту доцільно враховувати ознаки, визначені у понятті домогосподарства. Домогосподарство є сукупність осіб, які спільно проживають в одному житловому приміщенні або його частині, забезпечують себе всім необхідним для життя, ведуть спільне господарство, повністю або частково об`єднують та витрачають кошти. Взаємність прав та обов`язків передбачає наявність як у жінки, так і у чоловіка особистих немайнових і майнових прав та обов`язків, які можуть випливати, зокрема, із нормативно - правових актів, договорів, укладених між ними, звичаїв. Для встановлення цього факту важливе значення має з`ясування місця і часу такого проживання.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 03 липня 2019 року у справі № 554/8023/15-ц (провадження № 14-130цс19) зазначено, що вирішуючи питання про встановлення факту проживання однією сім`єю без реєстрації шлюбу, суд має установити факти: спільного проживання однією сім`єю; спільний побут; взаємні права та обов`язки (статті 3 74 СК України). Обов`язковою умовою для визнання осіб членами сім`ї, крім факту спільного проживання, є наявність спільного бюджету, спільного харчування, купівлі майна для спільного користування, участі у спільних витратах на утримання житла, його ремонт, надання взаємної допомоги, наявність усних чи письмових домовленостей про порядок користування житловим приміщенням, інших обставин, які засвідчують реальність сімейних відносин не менш як п`ять років до часу відкриття спадщини.

Як встановлено в судовому засіданні згідно свідоцтва про одруження серії НОМЕР_10 від 18 жовтня 2002 року (т.1, а.с.64 зворот), свідоцтва про розірвання шлюбу від 18 березня 2008 року серії НОМЕР_11 (т.1, а.с.65), відповідач ОСОБА_2 перебувала у шлюбі з ОСОБА_13 до 12 лютого 2008 року.

Перебування ОСОБА_2 з 18 жовтня 2002 року по 12 лютого 2008 року у шлюбі з ОСОБА_13 унеможливлює встановлення судом факту її спільного проживання з ОСОБА_1 однією сім`єю без реєстрації шлюбу, починаючи з 14.10.2007 року по 12 лютого 2008 року включно, оскільки вказане не відповідає нормам сімейного права, суперечить моральним засадам суспільства та вимогам статті 25 СК України.

Однак, оскільки судом встановлено факт перебування відповідача у зареєстрованому шлюбі до 12.02.2008, ураховуючи, що спірне домоволодіння придбано ОСОБА_2 29.11.2008 року, а у позовній заяві позивач просив встановити факт спільного проживання з відповідачем до 22.09.2010, належить розглянути, питання факту спільного проживання сторін у період з 13 лютого 2008 року по 22 вересня 2010 року.

Слід зазначити, що належними та допустимими доказами проживання чоловіка та жінки однією сім`єю без реєстрації шлюбу є, зокрема докази: спільного проживання, ведення спільного господарства, наявності у сторін спільного бюджету, проведення спільних витрат, придбання майна в інтересах сім`ї, наявності між сторонами подружніх взаємних прав та обов`язків, інших доказів які вказують на наявність встановлених між сторонами відносин притаманних подружжю.

Звертаючись до суду з цим позовом, на підтвердження факту спільного проживання з відповідачем позивач посилався на те, що сторони вінчалися у храмі, про що було видано свідоцтво про вінчання, а також народження ІНФОРМАЦІЯ_1 дітей.

Однак, за встановлених, вищенаведених фактичних обставин справи, ураховуючи перебування відповідача у зареєстрованому шлюбі з ОСОБА_13 за відсутності інших належних та допустимих доказів, які б підтверджували сумісне проживання та ведення спільного господарства між позивачем та відповідачем, факт вінчання сторін не є таким, що доводить факт спільного проживання сторін.

Окрім цього, не приймаються судом на підтвердження вказаного факту і покази свідків, які у судовому засіданні зазначили лише, що сторони мешкали разом з 2007 року, тобто тоді, коли відповідач перебувала у зареєстрованому шлюбі. Будь-яких конкретних обставин проживання сторін та ведення ними спільного побуту у період з 13 лютого 2008 року, свідки в судовому засіданні не повідомили. А тому такі покази судом не приймаються на підтвердження вимоги про проживання сторін однією сім`єю без реєстрації шлюбу, оскільки самі по собі, без доведення факту ведення спільного господарства, наявності спільного бюджету та взаємних прав і обов`язків, притаманних подружжю, не можуть свідчити про те, що між сторонами склались та мали місце, протягом 13 лютого 2008 по 21 вересня 2010 року усталені відносини, які притаманні подружжю.

Щодо народження у сторін ІНФОРМАЦІЯ_1 дітей – ОСОБА_3 та ОСОБА_3 , слід вказати, що народження спільних дітей не доводить факту проживання однією сім`єю, оскільки поняття сім`ї включає в себе не лише наявність близьких стосунків, а й інші відносини, які визначають поняття «чоловіка та дружини».

Відповідно до правової позиції Верховного Суду у постанові від 12 грудня 2019 року, справа № 490/4949/17, сам собою факт перебування у близьких стосунках чоловіка та жінки без доведення факту ведення спільного господарства, наявності спільного бюджету та взаємних прав і обов`язків, притаманних подружжю, не може свідчити про те, що між ними склалися та мали місце усталені відносини, які притаманні подружжю.

У постанові Верховного Суду від 12 грудня 2019 року у справі № 466/3769/16 вказано, що показання свідків та спільні фотографії не можуть бути єдиною підставою для встановлення факту спільного проживання однією сім`єю чоловіка та жінки без реєстрації шлюбу, як і спільна присутність на святах та пересилання коштів не можуть свідчити про те, що між сторонами склались усталені відносини, які притаманні подружжю.

Таким чином, позовна вимога про встановлення факту проживання однією сім`єю позивача та відповідача без реєстрації шлюбу у період з 14.10.2007 по 22.09.2010 задоволенню не підлягають.

Згідно з ч. 4 ст. 368 ЦК України майно, набуте в результаті спільної праці та за спільні грошові кошти членів сім`ї, є їхньою спільною сумісною власністю, якщо інше не встановлено договором, укладеним у письмовій формі.

Ураховуючи викладене, особам, які проживають однією сім`єю без реєстрації шлюбу, на праві спільної сумісної власності належить майно, набуте ними за час спільного проживання або набуте в результаті спільної праці та за спільні грошові кошти. Вирішуючи питання щодо правового режиму такого майна, суди зазвичай встановлюють факти створення (придбання) сторонами майна внаслідок спільної праці, ведення спільного господарства, побуту, виконання взаємних прав та обов`язків, з`ясовують час придбання, джерело набуття (кошти, за які таке майно було набуте), а також мету придбання майна, що дозволяє надати йому правовий статус спільної сумісної власності

Як встановлено судом 29.11.2008 відповідачем ОСОБА_2 на підставі договору купівлі-продажу було придбано будинок за адресою: АДРЕСА_2 .

У позовній заяві позивачем вказано, що спірне домоволодіння придбано за його власні кошти без матеріального внеску відповідача, а допитані у судовому засіданні свідки, які як встановлено судом, є родичами позивача вказували на те, що будинок було придбано за кошти позивача, які він у тому числі позичав.

Однак, під час судового розгляду позивачем не надано жодного доказу на підтвердження походження коштів, договорів позики, боргових розписок, та доказів, які б підтверджували належність грошових коштів, за які було придбано спірний будинок, та, відповідно до яких можливо було б встановити, що будинок придбаний ОСОБА_2 29.11.2010 саме кошти позивача. Окрім цього, будь-яких доказів, що майно придбане ОСОБА_2 до шлюбу з ОСОБА_1 придбано за рахунок спільних майнових вкладень сторін та їх праці.

При цьому, належить звернути увагу, що у спірному домоволодінні позивач зареєстрований з 01.10.2010, тобто після реєстрації шлюбу з відповідачем.

У постанові Верховного Суду України від 23вересня 2015 року у справі № 6-1026цс15 зазначено, що майно набуте під час спільного проживання особами, які не перебувають у зареєстрованому шлюбі між собою, є об`єктом їхньої спільної сумісної власності, якщо: 1) майно придбане внаслідок спільної праці таких осіб як сім`ї (при цьому спільною працею осіб слід вважати їхні спільні або індивідуальні трудові зусилля, унаслідок яких вони одержали спільні або особисті доходи, об`єднані в майбутньому для набуття спільного майна, ведення ними спільного господарства, побуту та бюджету); 2) інше не встановлено письмовою угодою між ними. У зв`язку із цим суду під час вирішення спору щодо поділу майна, набутого сім`єю, слід установити не лише факт спільного проживання сторін у справі, а й обставини придбання спірного майна внаслідок спільної праці.

У постанові Верховного Суду від 30 червня 2020 року у справі № 562/408/16-ц зазначено, що вирішуючи питання щодо правового режиму такого майна, суди мають встановити факти створення (придбання) сторонами майна внаслідок спільної праці, ведення спільного господарства, побуту, виконання взаємних прав та обов`язків, з`ясувати час придбання, джерело набуття (кошти, за які таке майно було набуте), а також мету придбання майна, що дозволяє надати йому правовий статус спільної сумісної власності.

Таким чином позивач не надав належних і допустимих доказів на підтвердження факту його проживання однією сім`єю з відповідачем без реєстрації шлюбу на час придбання спірного домоволодіння та придбання цього майна за спільні кошти, а подані позивачем докази не підтверджують факт ведення спільного господарства, наявність спільного побуту та бюджету, взаємних прав та обов`язків подружжя, набуття майна тощо.

Виходячи з викладеного, суд дійшов висновку, про відсутність підстав для задоволення вимог позивача про визнання домоволодіння за адресою: АДРЕСА_2 спільною сумісною власністю, та таким яке набуто до реєстрації шлюбу та визнання права власності за кожною зі сторін у частці по 415/1000.

Розглядаючи позовні вимоги про стягнення з відповідача на користь позивача: грошової компенсації в розмірі 206055 грн, що дорівнює половині вартості відчуженого автомобіля марки КІА SORENTO, грошової компенсації у розмірі 185 449 грн., 50 коп., що дорівнює половині вартості відчуженого автомобіля марки MERCEDES-BENZ, суд дійшов такого.

Як встановлено судом з досліджених у судовому засіданні доказів, сторони перебували у зареєстрованому шлюбі з 22.09.2010 року, який розірвано 28 травня 2024 року рішенням Красногвардійського районного суду м. Дніпропетровська.

Під час шлюбу 07.06.2014 ОСОБА_1 та ОСОБА_2 було придбано автомобіль MERCEDES-BENZ, а також 29.05.2019 придбано автомобіль КІА SORENTO.

Відповідно до ст. 69 СК України визначено, що дружина і чоловік мають право на поділ майна, що належить їм на праві спільної сумісної власності, незалежно від розірвання шлюбу.

Відповідно до ст. 60 СК України майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один з них не мав з поважної причини (навчання, ведення домашнього господарства, догляд за дітьми, хвороба тощо) самостійного заробітку (доходу). Вважається, що кожна річ, набута за час шлюбу, крім речей індивідуального користування, є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя.

При цьому конструкція норми ст. 60 СК України свідчить про презумпцію спільності права власності подружжя на майно, яке набуте ними в період шлюбу. Разом із тим зазначена презумпція може бути спростована одним із подружжя. Тягар доказування обставин, необхідних для спростування презумпції, покладається на того з подружжя, який її спростовує.

Згідно з частиною першою ст. 61 СК України об`єктом права спільної сумісної власності подружжя може бути будь-яке майно, за винятком виключеного з цивільного обороту.

Зі змісту ст. 61 СК України вбачається, що спільною сумісною власністю подружжя, що підлягає поділу, можуть бути будь-які види майна чи майнових прав, за винятком тих, які згідно із законом не можуть їм належати (виключені з цивільного обороту), незалежно від того, на ім`я кого з подружжя вони були набуті чи оформлені (постанова Верховного Суду від 05 січня 2024 року у справі № 755/12204/18 (провадження № 61-2401св21)).

Відповідно до частин першої та другої статті 70 СК України у разі поділу майна, що є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя, частки майна дружини та чоловіка є рівними, якщо інше не визначено домовленістю між ними або шлюбним договором. При вирішенні спору про поділ майна суд може відступити від засади рівності часток подружжя за обставин, що мають істотне значення, зокрема якщо один із них не дбав про матеріальне забезпечення сім`ї, приховав, знищив чи пошкодив спільне майно, витрачав його на шкоду інтересам сім`ї.

Згідно з ч.ч.1,2 ст. 369 ЦК України співвласники майна, що є у спільній сумісній власності, володіють і користуються ним спільно, якщо інше не встановлено домовленістю між ними. Розпоряджання майном, що є у спільній сумісній власності, здійснюється за згодою всіх співвласників, якщо інше не встановлено законом. У разі вчинення одним із співвласників правочину щодо розпорядження спільним майном вважається, що він вчинений за згодою всіх співвласників, якщо інше не встановлено законом. Згода співвласників на вчинення правочину щодо розпорядження спільним майном, який підлягає нотаріальному посвідченню та (або) державній реєстрації, має бути висловлена письмово і нотаріально посвідчена.

Відповідно до ч. 3 ст. 61 СК України якщо одним із подружжя укладено договір в інтересах сім`ї, то гроші, інше майно, в тому числі гонорар, виграш, які були одержані за цим договором, є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя.

Норма ч. 3 ст. 61 СК України кореспондує ч. 4 ст. 65 цього Кодексу, яка передбачає, що договір, укладений одним із подружжя в інтересах сім`ї, створює обов`язки для другого з подружжя, якщо майно, одержане за договором, використане в інтересах сім`ї.

При укладенні договорів одним із подружжя вважається, що він діє за згодою другого з подружжя. Дружина, чоловік має право на звернення до суду з позовом про визнання договору недійсним як такого, що укладений другим із подружжя без її, його згоди, якщо цей договір виходить за межі дрібного побутового (ч. 2 ст. 65 СК України).

У випадку, коли під час розгляду вимог про поділ спільного сумісного майна подружжя буде встановлено, що один із них здійснив його відчуження чи використав його на свій розсуд проти волі іншого з подружжя і не в інтересах сім`ї чи не на її потреби або приховав його, таке майно або його вартість враховується під час поділу.

Зазначене узгоджується з правовим висновком Верховного Суду, викладеним у постанові від 28 серпня 2025 року у справі № 242/812/23.

Вчинення згоди іншим з подружжя на розпорядження спільним майном є одностороннім правочином, розрахованим на його сприйняття іншими особами, а саме - подружжям, який є стороною договору, та третьою особою (інша сторона договору). Волевиявлення іншого з подружжя (співвласника) на розпорядження спільним майном, яке виражено у згоді, адресоване та сприймається як подружжям, який виступає стороною договору, так і контрагентом за таким договором.

Згода іншого з подружжя (співвласника) на розпорядження спільним майном має значення на стадії укладення договору та є необхідним юридичним фактом для укладення відповідного договору іншим з подружжя, який є стороною договору, з його контрагентом. Сторона договору (інший з подружжя) представляє у відносинах з своїм контрагентом права та інтереси того з подружжя, який надав згоду.

Сприйняття волевиявлення іншого з подружжя на розпорядження спільним майном відбувається шляхом відображення такої згоди у відповідному договорі. У такому випадку регулюючий ефект договору поширюється як на сторони договору, так і на іншого з подружжя (співвласника), який надав згоду на розпорядження спільним майном.

Згода одного з подружжя на вчинення другим із подружжя договору з розпорядження спільним майном як односторонній правочин є одним із правомірних обмежень свободи договору, оскільки визначена законодавцем необхідність одержання згоди обмежує як того з подружжя, хто укладає договір з розпорядження майном, що є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя, так і контрагента за договором, оскільки він має переконатися, що особа, з якою укладається договір, перебуваючи в шлюбі, має згоду на укладення такого договору.

Згода іншого з подружжя (співвласника) на розпорядження майном, що є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя, поширюється як на випадки відчуження майна, що є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя, так і на випадки набуття майна подружжям у право спільної сумісної власності.

Зазначене узгоджується з правовим висновком Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду, викладеним у постанові від 03 червня 2024 року у справі № 712/3590/22 (провадження № 61-14297сво23).

Велика Палата Верховного Суду неодноразово наголошувала на необхідності застосування передбачених процесуальним законом стандартів доказування та зазначала, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Зокрема, цей принцип передбачає покладення тягаря доказування на сторони. Водночас цей принцип не створює для суду обов`язок вважати доведеною та встановленою обставину, про яку стверджує сторона (пункт 81 постанови Великої Палати Верховного Суду від 18 березня 2020 року у справі № 129/1033/13-ц).

Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи (частина перша статті 76 ЦПК України).

У частині другій статті 78 ЦПК України передбачено, що обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Згідно з частиною першою статті 80 ЦПК України достатніми є докази, які в своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.

Відповідно до статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Під час судового розгляду відповідач не заперечувала факт придбання автомобілів під час шлюбу з позивачем, однак заперечуючи позовні вимоги, вказувала, що позивач не мав доходів, та відповідно не мав коштів для придбання такого майна, водночас вона працювала, мала достатній дохід, також ураховуючи фінансову допомогу своїх батьків, придбала автомобілі, натомість позивач матеріального вкладу у придбання майна не зробив, доходів не мав.

Як встановлено судом з матеріалів справи сторони під час перебування у шлюбі працювали та отримували дохід, відтак твердження відповідача про придбання нею автомобілів за власний кошт свого підтвердження не знайшли, будь-яких доказів належності їй повної суми грошових коштів, за які було придбано автомобілі, відповідачем не надано, а тому суд уважає, що надані відповідачем докази не спростовують презумпцію права спільної сумісної власності подружжя на спірні автомобілі.

Письмове опитування ОСОБА_15 на підтвердження вказаних відповідачем обставин судом не приймається, оскільки ОСОБА_15 у судовому засіданні не допитана, відповідне клопотання стороною відповідача не заявлено. Отже таке письмове опитування вказаної особи не приймається судом на підтвердження обставин, зазначених відповідачем.

Відповідно до позиції Верховного Суду, викладеної у постанові від 12 січня 2022 року по справі № 646/7463/16-ц, якщо майно придбано під час шлюбу, то реєстрація прав на нього лише на ім`я одного з подружжя не спростовує презумпцію належності його до спільної сумісної власності подружжя. Заінтересована особа може довести, що майно придбане нею у шлюбі, але за її особисті кошти. У цьому разі презумпція права спільної сумісної власності на це майно буде спростована. Така судова практика є сталою.

Отже, дослідивши матеріали справи, надавши оцінку аргументам та запереченням сторін у справі, врахувавши письмові докази, надані сторонами, на підставі ст. 60, 61 СК України, ст. 368 ЦК України суд уважає, що під час спільного проживання майно – автомобілі КІА SORENTO та MERCEDES-BENZ, яке набуто сторонами під час шлюбу, є спільною сумісною власністю подружжя, оскільки набуте спільними зусиллями та працею, оскільки з наданих сторонами довідок за формою ОК – 5, копії трудової книжки ОСОБА_2 , сторони працювали та отримували дохід.

Протилежного наданими сторонами у судовому засіданні доказами не встиановлено.

Також під час судового розгляду стороною відповідача не заперечувався факт того, що після розірвання шлюбу придбані автомобілі залишилися у її користуванні та згодом були відчужені, але за твердженням позивача автомобілі були відчужені за згодою позивача, а кошти отримані від продажу вказаного майна були витрачені нею на користь сім`ї, при цьому одне з головних посилань відповідача було те, що двоє неповнолітніх дітей проживають разом з нею, перебувають на її забезпеченні та утриманні, що створює додаткове навантаження по догляду та вихованню дітей, відповідач несе основний тягар, як матеріального утримання дітей, так і їх виховання і розвитку.

На підтвердження вищезазначеного відповідач надала листування з позивачем, інформацію, надану керівником спортивної секції, медичні виписки.

Однак, роздруківка листування месенджеру не може бути прийнята судом у якості доказу згоди колишнього чоловіка – ОСОБА_1 про продаж автомобілів, оскільки зі змісту даної переписки чітко вбачається бажання сторін на розлучення. Натомість чіткої, конкретної згоди позивача щодо продажу конкретного майна, у даному випадку автомобілів, таке листування не містить. Будь-яких інших доказів на підтвердження згоди позивача на відчуження автомобілів відповідачем не надано.

Отже, ураховуючи викладене, суд дійшов висновку, що ОСОБА_2 відчужила автомобілі без згоди та волевиявлення на це ОСОБА_1 .

Крім того, матеріали справи не містять доказів, що ОСОБА_2 використала отримані від продажу автомобілів грошові кошти в інтересах сім`ї. При цьому, на підтвердження вказаного факту не може однозначно свідчити факт проживання з нею неповнолітніх дітей.

У разі, коли під час розгляду вимог про поділ спільного сумісного майна подружжя буде встановлено, що один із них здійснив його відчуження чи використав його на свій розсуд проти волі іншого з подружжя і не в інтересах сім`ї чи не на її потреби або приховав його, таке майно або його вартість враховується під час поділу.

Вартість майна, що підлягає поділу, визначається виходячи з дійсної його вартості на час розгляду справи. У разі відчуження майна одним із подружжя проти волі іншого з подружжя та у зв`язку з цим - неможливості встановлення його дійсної (ринкової) вартості визначенню підлягає ринкова вартість подібного за своїми якостями (технічними характеристиками) майна на час розгляду справи. Такий підхід є гарантією справедливої сатисфакції особі у зв`язку з припиненням її права на спільне майно.

Звертаючись до суду з позовом, ОСОБА_1 пред`являючи вимогу про стягнення грошової компенсації вартості відчужених автомобілів, зазначив ринкову вартість подібного за своїми якостями та технічними характеристиками майна, а саме виходячи з середньої вартості автомобілів КІА SORENTO та MERCEDES-BENZ, виходячи з вартості таких автомобілів на інтернет сайті - auto.ria.com, таким чином загальна вартість автомобіля MERCEDES-BENZ визначена у сумі 370899 грн, вартість автомобіля КІА SORENTO визначена у сумі 412110 грн.

Представником відповідача у судовому засіданні подано звіти про оцінку вартості колісних транспортних засобів, складених незалежним оцінювачем, Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_14 , відповідно до яких загальна вартість автомобілів: KIA SORENTO, реєстраційний номер НОМЕР_5 , VIN -код НОМЕР_9 , 2015 року випуску, складає 324000 грн, вартість автомобіля MERSEDES BENZ VITO, реєстраційний номер НОМЕР_14 , VIN -код НОМЕР_2 , 2008 року випуску, складає 200900 грн.

Правові засади здійснення оцінки майна, майнових прав та професійної оціночної діяльності в Україні, її державного та громадського регулювання, забезпечення створення системи незалежної оцінки майна з метою захисту законних інтересів держави та інших суб`єктів правовідносин у питаннях оцінки майна, майнових прав та використання її результатів визначені Законом України від 12 липня 2001 року № 2658-III «Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні» (далі - Закон № 2658-III).

Згідно з частиною четвертою статті 3 Закону № 2658-III процедури оцінки майна встановлюються нормативно-правовими актами з оцінки майна. У випадках проведення незалежної оцінки майна складається звіт про оцінку майна.

Водночас звіт про оцінку майна є документом, що містить висновки про вартість майна та підтверджує виконані процедури з оцінки майна суб`єктом оціночної діяльності - суб`єктом господарювання відповідно до договору. Звіт підписується оцінювачами, які безпосередньо проводили оцінку майна, і скріплюється підписом керівника суб`єкта оціночної діяльності (частина перша статті 12 Закону № 2658-III).

Отже відповдач вжила всіх можливих заходів для доведення дійсної вартості спірних автомобілів, тоді як інша сторона не надала належних та допустимих доказів на підтвердження вартості транспортних засобів і не спростувала визначений у висновку оцінювача розмір ринкової вартості спірного майна.

Таким чином, оцінюючи, аргументи сторін на підтвердження вартості майна, набутого подружжям у шлюбі, і яке було відчужено відповідачем без згоди позивача, суд уважає спростованим суму вартості такого майна, наведеного позивачем, оскільки він не є експертом у відповідній галузі та не володіє спеціальними знаннями, натомість судом приймається на підтвердження дійсної вартості майна, наведені звіти про оцінку колісних транспортних засобів, складених незалежним експертом, оскільки вони складені суб`єктом оціночної діяльності, кваліфікованим оцінювачем з оцінки рухомого майна ОСОБА_14 .

З урахуванням наведеного, а також того, що відповідач виконала свій процесуальний обов`язок доказування - надала суду докази, що підтверджують середньостатистичну ринкову вартість подібного за своїми технічними характеристиками автомобілів, а позивач жодного доказу на підтвердження вартості відчужених транспортних засобів не надав, проти призначення експертизи заперечував, суд вважає, що саме ринкова вартість автомобілів, визначена у звітах про оцінку майна, підлягає врахуванню під час визначення належного розміру компенсації за належну частку у спільному майні подружжя.

Аналогічний правовий висновок викладений у постановах Верховного Суду від 07 квітня 2021 року у справі №402/849/18 (провадження № 61-8383св19), від 24 травня 2023 року у справі № 278/2482/21 (провадження № 61-12736св22).

За таких обставин, оскільки спірні автомобілі є спільною власністю подружжя, частки майна дружини та чоловіка є рівними, автомобілі були відчужені відповідачем після розірвання шлюбу з ОСОБА_1 , без його згоди, ураховуючи недоведеність здійснення витрат від продажу майна в інтересах сім`ї, суд дійшов висновку, що у даному випадку позивач набув право вимагати грошову компенсацію вартості своєї частки у спільному майні, оскільки він не надавав згоди на відчуження майна на момент укладення правочину.

Таким чином, дослідивши матеріали справи, надавши оцінку доказам у їх сукупності та взаємозв`язку, заслухавши показання свідків, дослідивши фактичні обставини справи, суд дійшов висновку, що позовна заява підлягає частковому задоволенню в частині стягнення з відповідача на користь позивача грошової компенсації, що дорівнює половині вартості автомобілів марки: KIA SORENTO, реєстраційний номер НОМЕР_5 , VIN -код НОМЕР_9 , 2015 року випуску у розмірі 162000 грн. (324000 грн. /2), MERSEDES BENZ VITO , реєстраційний номер НОМЕР_14 , VIN -код НОМЕР_2 , 2008 року випуску у розмірі 100450 грн. (200900 грн. / 2).

Відповідно до ч. 1 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Оскільки позовні вимоги задоволені частково з відповідача на користь позивача підлягають до стягнення судові витрати, пов`язані з розглядом справи, понесені останнім та документально підтверджені.

Позивачем заявлено позовні вимоги майнового та немайнового характеру, за вимоги немайнового характеру позивачем сплачено судовий збір у розмірі 1211 грн. 20 коп., за вимогами майнового характеру позивачем сплачено судовий збір у сумі 15140 грн., виходячи з того, що судовий збір за вимогу майнового характеру становить 1 відсоток ціни позову, але не менше 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб та не більше 5 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Оскільки, судом задоволено частину вимог майнового характеру, а саме в частині стягнення з відповідача половини вартості відчуженого майна (транспортних засобів), що складає половину вартості майна у загальній сумі 262450 грн., з відповідача на користь позивача підлягає стягненню судовий збір у розмірі 2624,50грн.

Керуючись ст.ст. 3, 4, 12, 13, 76-81, 133, 141, 259, 263-265, 268, 273, 352-355, 430 ЦПК України, ст. ст. 3,4,21,25,36,60, 61, 65, 70, 74 Сімейного кодексу України, ст.ст. 369, 369 Цивільного кодексу України, суд -

УХВАЛИВ :

Позовні вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про встановлення факту проживання однією сім`єю чоловіка та жінки без реєстрації шлюбу, визнання майна, набутого до реєстрації шлюбу спільною сумісною власністю, про поділ спільного майна подружжя – задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_2 (РНОКПП НОМЕР_15 , адреса місця проживання: АДРЕСА_5 ) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_16 , адреса місця проживання: АДРЕСА_5 ) грошову компенсацію за автомобіль KIA SORENTO, реєстраційний номер НОМЕР_5 , VIN -код НОМЕР_9 , 2015 року випуску, об`єм двигуна см 3 2349 у розмірі 162000 (сто шістдесят дві тисячі) гривень.

Стягнути з ОСОБА_2 (РНОКПП НОМЕР_15 , адреса місця проживання: АДРЕСА_5 ) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_16 , адреса місця проживання: АДРЕСА_5 ) грошову компенсацію за автомобіль MERSEDES BENZ VITO , реєстраційний номер НОМЕР_14 , VIN -код НОМЕР_2 , 2008 року випуску, об`єм двигуна см 3 2148 у розмірі 100450 (сто тисяч чотириста п`ятдесят) гривень.

Стягнути з ОСОБА_2 (РНОКПП НОМЕР_15 , адреса місця проживання: АДРЕСА_5 ) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_16 , адреса місця проживання: АДРЕСА_5 )сплачений судовий збір у розмірі 2624 (дві тисячі шістсот двадцять чотири) грн. 50 (п`ятдесят) коп.

У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Дніпровського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Відповідно до п. 4 ч. 5 ст. 265 ЦПК України, суд вважає необхідним зазначити у резолютивній частині рішення наступні дані:

Позивач ОСОБА_1 , РНОКПП: НОМЕР_16 , (адреса місця проживання: АДРЕСА_5 );

Представник позивача – Ключенкова Христина Владиславівна (адреса місця знаходження: 49044, м. Дніпро, вул. Шевченка, 10, офіс 4, поштова скринька № 8);

Відповідач ОСОБА_2 , РНОКПП НОМЕР_15 , (адреса місця проживання: АДРЕСА_5 ).

Представник відповідача – Федосєєв Євген Олександрович, (адреса місця знаходження: 49000, м. Дніпро, площа Героїв Майдану, буд. 1, офіс 357).

Повний текст рішення складено 04.08.2026.

Суддя С.В. Чудопалова