Рішення від 27 квітня 2026 р. у справі №207/5347/25 — Південний районний суд міста Кам’янського

№ 207/5347/25

№ 2/207/1714/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28 квітня 2026 року м. Кам`янське

Південний районний суд міста Кам`янського у складі:

головуючого судді Юрченко І.М.,

при секретарі Сівачук А.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі суду в м. Кам`янське цивільну справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,-

В С Т А Н О В И В:

У серпні 2025 року ТОВ «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» звернулось до суду з позовною заявою до ОСОБА_1 , в якій просить стягнути з відповідачки на його користь заборгованість за кредитним договором № 817310 від 06 червня 2023 року у розмірі 21980 (двадцять одна тисяча дев`ятсот вісімдесят) грн. 00 коп., сплачений судовий збір у розмірі 2422 грн. 40 коп., та витрати на професійну правничу допомогу 8000 грн. 00 коп.

Заочним рішенням Південного районного суду міста Кам`янського від 12 листопада 2025 року позовні вимоги товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором задоволено частково.

Ухвалою Південного районного суду міста Кам`янського від 16 березня 2026 року вищезазначене заочне рішення скасовано.

В обґрунтування позовних вимог посилається на те, що 06 червня 2023 року між товариством з обмеженою відповідальністю «СЕЛФІ КРЕДИТ» та ОСОБА_1 укладено договір про надання споживчого кредиту № 817310, відповідно до умов якого відповідачу надано кредит у розмірі 3500 грн., а відповідач зобов`язався повернути кредит, сплатити проценти за користування кредитом в порядку та строки, визначені договором.

Товариство свої зобов`язання за кредитним договором виконало в повному обсязі, а саме надало відповідачу грошові кошти в обсязі та у строк визначеними умовами кредитного договору.

Даний кредитний договір укладений відповідно до вимог чинного законодавства у електронній формі.

01.02.2024 року ТОВ «СЕЛФІ КРЕДИТ» та ТОВ «Фінансова Компанія «Кредит-Капітал», керуючись главою 47 ЦК України, уклали договір факторингу № 01022024-1 від 01.02.2024. Згідно вищевказаного договору, та у відповідності до ст. 512 ЦК України, ТОВ «Фінансова Компанія «Кредит-Капітал» набуло статусу нового кредитора та отримало право грошової вимоги по відношенню до осіб, які були боржниками ТОВ «СЕЛФІ КРЕДИТ», включно і до ОСОБА_1 за кредитним договором № 817310 від 06 червня 2023 року.

Однак, відповідач належним чином умов кредитного договору не виконав, в зв`язку з чим виникла заборгованість, яка становить 21980 (двадцять одна тисяча дев`ятсот вісімдесят) грн. 00 коп. з яких: 3500,00 грн. - заборгованість за тілом кредиту; 18480 грн. 00 коп. - заборгованість за відсотками.

Тому, Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» вимушено звернутися до суду для стягнення з відповідача вказаної вище суми заборгованості.

Представник позивача у судове засідання не з`явився, просив розглянути справу без його участі, позовні вимоги підтвердив та просив їх задовольнити.

02 квітня 2026 року від представника відповідачки до суду надійшов відзив на позовну заяву, в якому він зазначив, що відповідачка ОСОБА_1 не визнає позовні вимоги, оскільки вважає, що позивачем не доведено факт перерахування їй кредитних коштів, а заборгованість по процентам у розмірі 18 480 грн. 00 коп. є явно завищеною та несправедливою, враховуючи наступне.

По-перше, у позовній заяві, Кредитному договорі, додатках до договору факторингу, досудовій вимозі ПІБ позичальника зазначено як “ ОСОБА_2 ”, в той час як правильне написання ПІБ відповідача у даній справі є ОСОБА_1 , тобто написання прізвища, ім`я та по-батькові позичальника та відповідача не збігаються та не є ідентичними.

По-друге, позивач ТОВ «Фінансова Компанія «Кредит-Капітал» долучило до позовної заяви лист ТОВ «Універсальні платіжні рішення», із якого вбачається, що підприємство підтверджує перерахунок коштів 06.06.2023 в сумі 3500,00 грн. на платіжну картку № НОМЕР_1 .

У долученому до матеріалів справи листі не зазначено: номер кредитного договору, згідно якого перераховуються кошти, прізвище, ім`я, по батькові власника платіжної картки, а також отримувача коштів. При цьому, Відповідач заперечує факт отримання коштів від ТОВ «Універсальні платіжні рішення», так і факт отримання кредиту в сумі 3500,00 грн.

ТОВ «Фінансова Компанія «Кредит-Капітал» не надало належних та допустимих доказів на підтвердження того, що платіжна картка № 4149500020872340 відкрита на ім`я позичальника ОСОБА_2 , а складений позивачем розрахунок кредитної заборгованості не є безспірним доказом існування між сторонами договірних відносин та розміру заборгованості.

За вказаних обставин, у зв`язку з не доведенням позивачем факту перерахування ОСОБА_2 кредитних коштів, а отже і обставин видачі коштів, з метою доведення виконання умов договору про споживчий кредит, суд має дійти до обґрунтованого висновку про відмову у задоволенні позову.

Також, відповідно до умов договору про надання споживчого кредиту № 817310 від 06.06.2023 року (п. 1.5.1), процентна ставка 2,2 % в день, строк кредиту 360 днів, а таким чином, відповідно до п. 1.7.2 Договору, реальна річна процентна ставка становить 9 313 % річних.

З викладеного вище вбачається, що у даному випадку, визначений ТОВ «Селфі Кредит» у змісті договору розмір процентів є непропорційно високим та призводить до дисбалансу договірних прав та обов`язків на шкоду позичальника (споживача), відтак є несправедливими і суперечать принципам розумності та добросовісності, оскільки встановлюють вимогу щодо сплати непропорційно великої суми компенсації (понад 50%) у разі невиконання/неналежного виконання позичальником зобов`язань за цим договором.

З огляду на зазначене, заявлена позивачем до стягнення заборгованість за вказаним договором по процентах становить 18 480,00 грн. не є співрозмірною сумі тіла кредиту у розмірі 3500,00 грн., є непропорційно великою сумою відсотків, суперечить принципам розумності та добросовісності, є несправедливими у розумінні статті 18 Закону України «Про захист прав споживачів», є наслідком дисбалансу договірних прав та обов`язків на шкоду позичальника як споживача послуг кредитної установи, оскільки встановлює вимогу щодо сплати непропорційно великої суми процентів у разі невиконання ним зобов`язань за кредитним договором.

При цьому суд має врахувати, що позивач не був безпосереднім позичальником за договором споживчого кредиту, право вимоги до якого перейшло на підставі договору факторингу, зі змісту якого вбачається, що загальна сума прав вимоги, яка відступалась за договором, складала 180 521 381 грн. 22 коп., а ціна продажу за договором, яку він фактично сплатив, склала лише 2 528 538,65 грн. (п. 6.1.1., 7.1. договору факторингу), тобто за 1 грн. боргу сплачено приблизно 0,014 грн., або 1,4% від номіналу, таким чином дисконт 98,6 %, і безпосередньо позивач значних фінансових затрат за вказаним договором споживчого кредитування не поніс, а відтак стягнення відсотків у визначеному судом розмірі не поставить його у скрутне матеріальне становище, не призведе до суттєвого порушення його майнових прав.

Враховуючи наведене, справедливим було б стягнення з відповідача відсотків, сума яких дорівнює вартості кредиту, тобто у розмірі 3500,00 грн.

Представник відповідача у судове засідання не з`явився, 28.04.2026 року надав суду заяву, відповідно до якої просив справу розглянути без його участі та участі відповідачки ОСОБА_1 . Зазначив, що просить позов ТОВ "ФК "Кредит Капітал" задовольнити частково із підстав та пояснень, що викладені ним у відзиві на позов. Додатково звернув увагу суду на постанову Дніпровського апеляційного суду від 21.04.2026 року у справі №209/655/25, провадження №22-ц/803/754/26, де Апеляційним судом застосовано схожий підхід до розгляду аналогічної категорії спорів.

03 квітня 2026 року від представника позивача через систему «Електронний суд» надійшла відповідь на відзив, в якій зазначив, що позивач вважає аргументи у відзиві на позовну заяву відповідача безпідставними та такими, що спрямовані на уникнення відповідальності за невиконане зобов`язання за кредитним договором, зокрема.

Щодо доказів, що підтверджують надання кредиту:

Згідно положень п. 2.1 кредитного договору №817310 від 06.06.2023, кошти кредиту надаються Товариством у безготівковій формі шляхом їх перерахування на поточний рахунок Споживача, уключаючи використання реквізитів платіжної картки № НОМЕР_2 .

Товариство свої зобов`язання за кредитним договором виконало у повному обсязі, на підтвердження видачі кредитних коштів позивачем до позовної заяви долучено Лист про перерахування коштів за Вих. № №1-2503 від 25.03.2025. У Листі про перерахування коштів зазначено повний номер картки відповідача, тому його аргументи не відповідають дійсності.

Наданий представником позивача Лист, що підтверджує перерахування коштів за кредитом № 817310 від 06.06.2023 року, містить усі необхідні реквізити, а, отже, може вважатися первинним документом.

Наданий позивачем Розрахунок заборгованості за Договором №817310 від 06.06.2023 року містить деталізовані щоденні нарахування процентів, що дозволяє встановити рух коштів та розмір заборгованості. Цей документ містить усі необхідні відомості для ідентифікації боргу за цим конкретним кредитним договором, включаючи відомості про позичальника та номер і дату кредитного договору.

Крім цього, позивачем було надано до суду першої інстанції усі кредитні документи, які позивачем було отримано від первісного кредитора на підтвердження заборгованості за даним кредитним договором. У сукупності з Розрахунком, ці документи дозволяють повною мірою встановити умови кредиту та нарахування заборгованості згідно кредитного договору № 817310 від 06.06.2023 року.

Судова практика свідчить про те, що розрахунок заборгованості може бути належним доказом існування боргу лише у взаємозв`язку з іншими доказами, зокрема, Позивачем було надано такі докази, а саме Лист про перерахування коштів до кредитного договору № 817310 від 06.06.2023 року.

ТОВ «СЕЛФІ КРЕДИТ» не створює окремий рахунок для позичальника, а надає кошти на уже існуючий, а, отже, не може мати доступу до таких рахунків для того, аби отримати інформацію щодо вчинених фінансових операцій.

Щодо відсотків.

Аналіз норм матеріального права свідчить про те, що розмір та умови надання та повернення грошових коштів, а також сплати процентів, визначаються за домовленістю сторін у кредитному договорі, що відповідає принципу свободи договору.

06.06.2023 року між товариством з обмеженою відповідальністю «Селфі Кредит» (надалі – Товариство) та ОСОБА_1 (надалі – Відповідач) укладено Договір про надання споживчого кредиту №817310 (надалі – Договір), відповідно до умов якого Відповідачу було надано кредит у розмірі 3500 грн. на умовах визначених кредитним договором, а Споживач зобов`язався одержати та повернути кошти кредиту, сплатити проценти за користування ним та виконати інші обов`язки, передбачені Договором.

Відповідно до п. 1.2. Кредитного договору № 817310 від 06.06.2023року, на умовах, встановлених Договором, Товариство надає Споживачу кредит у гривні, а Споживач зобов`язується одержати та повернути кошти кредиту, сплатити проценти за користування ним та виконати інші обов`язки, передбачені Договором.

У п. 1.3., передбачено, що сума кредиту(загальний розмір) складає: 3500,00 гривень. Тип кредиту – кредит.

Згідно з п. 1.4., строк кредиту у 360 дні (в)(день). Періодичність платежів зі сплати процентів - кожні 30 днів.

Враховуючи п. 1.5., тип процентної ставки - фіксована. За користування кредитом нараховуються проценти відповідно до наступних умов: у п 1.5.1. зазначено, що стандартна процентна ставка становить 2.2% в день та застосовується у межах строку кредиту, вказаного в п.1.4 цього Договору.

Відповідно, до п. 1.5.2., знижена процентна 0.01 % в день та застосовується відповідно до наступних умов.

Якщо Споживач до 06.07.2023 або протягом трьох календарних днів, що слідують за вказаною датою, сплатить кошти у сумі не менше суми першого платежу, визначеного в Графіку платежів або здійснить часткове дострокове повернення кредиту, Споживач, як учасник Програми лояльності, отримає від Товариства індивідуальну знижку на стандартну процентну ставку, в зв`язку з чим розмір процентів, що повинен сплатити Споживач за стандартною процентною ставкою до вказаної вище дати, буде перераховано за зниженою процентною ставкою.

У випадку невиконання Споживачем умов для отримання індивідуальної знижки від Товариства, користування кредитом для Споживача здійснюється за стандартною процентною ставкою на звичайних (стандартних) умовах, що передбачені цим Договором та доступні для інших споживачів, які не мають окремих індивідуальних знижок стандартної процентної ставки.

При цьому, Споживач розуміє та погоджується, що застосування зниженої процентної ставки є виключно його правом отримання індивідуальної знижки лише як учасника Програми лояльності та лише за умови виконання ним вимог для її застосування, передбачених цим Договором.

Нарахування процентів здійснювалось протягом строку кредитування.

Таким чином, заборгованість Відповідача перед Позивачем становить 21980 грн., а саме: заборгованість за тілом кредиту – 3500 грн.; заборгованість за процентами – 18480 грн.

Також, відповідно до умов кредитного договору, нарахування штрафу, комісії чи пені не передбачалось і не здійснювалось.

Таким чином, Відповідачу надавалась інформація щодо умов договору, з якою він ознайомився та підтвердив факт ознайомлення уклавши кредитний договір. Підписуючи даний Договір Відповідач погодився, що він до його підписання ознайомився з усіма умовами, на яких Товариство здійснює кредитування, а також свідомо обрав умови кредитування, викладенні у кредитном договорі.

ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» позовні вимоги підтримує в повному обсязі та просить їх задовольнити в повному обсязі.

Суд, перевіривши матеріали справи та дослідивши надані сторонами докази, оцінивши кожний доказ окремо, а також докази в їх сукупності, приходить до наступних висновків.

Згідно із ст. 4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Відповідно до вимог ч. 1 ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи на підставі доказів, поданих учасниками справи. В судовому засіданні досліджені всі докази, подані учасниками справи. Клопотання про витребування і дослідження інших доказів до суду не надходило. Суд постановляє рішення на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. Згідно з ч. 1 ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Виходячи із змісту ч. 1 ст. 76 ЦПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Відповідно до ст. 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Дослідивши та оцінивши надані докази, у їх сукупності з увагою на їх належність, допустимість та достатність, проаналізувавши доводи, які викладені в позовній заяві і співставивши їх з матеріалами справи, суд встановив наступні обставини та відповідні до них правовідносини.

У судовому засіданні встановлено, що 06 червня 2023 року між товариством з обмеженою відповідальністю «СЕЛФІ КРЕДИТ» та ОСОБА_1 через інформаційно-телекомунікаційну систему, було укладено договір про надання споживчого кредиту по продукту «NewShort» № 817310 (арк. с. 14-16).

Як вбачається з договору, ним визначено, що ТОВ «СЕЛФІ КРЕДИТ» надає відповідачу кредит в розмірі 3500,00 грн., на строк 360 днів (пункт 1.4), а споживач зобов`язується одержати та повернути кошти кредиту, сплатити проценти за користування ним та виконати інші обов`язки, передбачені договором.

Кредитний договір підписаний електронним підписом позичальника, відтвореним шляхом використання позичальником одноразового ідентифікатора (пароля), про що свідчить п. 10 договору – реквізити та підписи сторін.

Згідно з умовами договору загальний розмір наданого кредиту становить 3500,00 грн. (пункт 1.3); тип процентної ставки за користування кредитом - фіксована (пункт 1.5); розмір процентів за користування кредитом: стандартна процентна ставка 2.2% в день та застосовується у межах строку кредиту, вказаного в п. 1.4 Договору; знижена процентна ставка 0.01% в день застосовується, якщо споживач до 06.07.2023 або протягом трьох календарних днів, що слідують за вказаною датою, сплатить кошти у сумі не менше суми першого платежу.

Проценти нараховуються на залишок фактичної заборгованості за кредитом за кожен день користування кредитом (пункт 3.1); у разі затримання сплати частини кредиту або процентів щонайменше на один календарний місяць, кредитодавець має право вимагати від позичальника повернення кредиту до закінчення строку кредитування (пункт 5.4).

Якщо позичальник не скористався правом користування кредитом за зниженою процентною ставкою застосовується стандартна процентна ставка, при цьому це не є зміною процентної ставки у бік погіршення для споживача, оскільки надання кредиту з цим Договором здійснюється саме на умовах стандартної процентної ставки (пункт 1.5.2).

Строк кредитування, тобто строк, на який надається кредит позичальнику, становить 360 календарних днів з моменту перерахування кредиту позичальнику; строк договору є рівним строку кредитування (пункт 1.4).

Підписанням 06 червня 2023 року договору про надання фінансового кредиту за допомогою одноразового ідентифікатора, відповідач підтвердив прийняття відповідних умов надання кредиту, а також засвідчив, що він повідомлений кредитодавцем у встановленій законом формі про всі умови, повідомлення про які є необхідним відповідно до вимог чинного законодавства України.

Без вчинення вказаних дій по попередньому наданню особистих даних для оформлення договору про надання фінансового кредиту, у тому числі номеру телефону для отримання одноразового ідентифікатора, такий правочин не був би укладений.

На підтвердження факту перерахування відповідачу кредитних коштів у сумі 3500,00 грн. на картку маска-картки № НОМЕР_2 позивачем надано лист за вих. № 1-2503 від 25.03.2025 ТОВ «УПР» (арк. с. 17 зворот).

01.02.2024 року ТОВ «СЕЛФІ КРЕДИТ» та ТОВ «Фінансова Компанія «КредитКапітал», керуючись главою 47 ЦК України, уклали договір факторингу № 22102024. Згідно вищевказаного договору, та у відповідності до ст. 512 ЦК України, ТОВ «Фінансова Компанія «Кредит-Капітал» набуло статусу нового кредитора та отримало право грошової вимоги по відношенню до осіб, які були боржниками ТОВ «СЕЛФІ КРЕДИТ», включно і до ОСОБА_1 за кредитним договором № 817310 від 06 червня 2023 року.

Згідно з витягом з реєстру боржників до Договору Факторингу № 01022024-1 від 01.02.2024 року, до ТОВ «Фінансова Компанія «Кредит-Капітал» перейшло право вимоги за Договором про надання фінансового кредиту № 817310 від 06 червня 2023 року укладеним з ОСОБА_1 , загальна сума заборгованості становить 21980 (двадцять одна тисяча дев`ятсот вісімдесят) грн. 00 коп. з яких: 3500,00 грн. - заборгованість за тілом кредиту; 18480 грн. 00 коп. - заборгованість за відсотками.

Відповідно до частини першої статті 512 ЦК України, кредитор у зобов`язанні (крім випадків, передбачених статтею 515 ЦК України) може бути замінений іншою особою внаслідок, зокрема, передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги), а згідно зі статтею 514 цього Кодексу до нового кредитора переходять права первісного кредитора в зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно з вимогами чинного законодавства, заміна осіб в окремих зобов`язаннях через волевиявлення сторін (відступлення права вимоги) є різновидом правонаступництва.

Таким чином, ТОВ «Фінансова Компанія «Кредит-Капітал» є правонаступником ТОВ «СЕЛФІ КРЕДИТ» та стало новим кредитором у зобов`язанні за кредитним договором, який укладений з Відповідачем.

Відповідно до частини 1 статті 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Згідно з частиною 1 статті 15, частиною 1 статті 16 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Загальними засадами цивільного законодавства є, зокрема, справедливість, добросовісність та розумність (пункт 6 частини 1 статті 3 ЦК України).

Тлумачення змісту як статті 3 ЦК України загалом, так і пункту 6 статті 3 ЦК України свідчить, що загальні засади (принципи) цивільного права мають фундаментальний характер й інші джерела правового регулювання, в першу чергу акти цивільного законодавства, мають відповідати змісту загальних засад. Це, зокрема, проявляється в тому, що загальні засади (принципи) за своєю суттю є нормами прямої дії та повинні враховуватися, зокрема, під час тлумачення норм, що містяться в актах цивільного законодавства.

Згідно з частинами 1, 2 статті 207 ЦК України, (тут і далі - у редакції, на час укладення договору кредиту), правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони, або надсилалися ними до інформаційно-телекомунікаційної системи, що використовується сторонами. У разі якщо зміст правочину зафіксований у кількох документах, зміст такого правочину також може бути зафіксовано шляхом посилання в одному з цих документів на інші документи, якщо інше не передбачено законом. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв`язку. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

За правилами статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Відповідно до статті 638 ЦК України, договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди. Договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною.

Загальні правила щодо форми договору визначено статтею 639 ЦК України, згідно з якою договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлено законом; якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для такого виду договорів не вимагалася; якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі; якщо сторони домовились укласти у письмовій формі договір, щодо якого законом не встановлено письмової форми, такий договір є укладеним з моменту його підписання сторонами; якщо сторони домовилися про нотаріальне посвідчення договору, щодо якого законом не вимагається нотаріального посвідчення, такий договір є укладеним з моменту його нотаріального посвідчення.

Згідно з частиною 1 статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

З прийняттям Закону України від 03 вересня 2015 року №675-VIII «Про електронну комерцію» (далі - Закон №675-VIII) на законодавчому рівні встановлено порядок укладення договорів у мережі, спрощено процедуру підписання договору та надання згоди на обробку персональних даних.

Положеннями статті 3 Закону №675-VIII, (тут і далі - у редакції, чинній на час укладення договору кредиту), передбачено, що електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі.

Відповідно до статей 11, 12 Закону №675-VIII електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною.

Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-телекомунікаційних системах.

Відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею (частина 6 статті 11 Закону №675-VIII).

Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі (частина 12 статті 11 Закону №675-VIII).

З огляду на викладене, на підставі укладеного сторонами електронного договору, який вважається укладеним у письмовій формі, у сторін, відповідно до приписів статті 11 ЦК України, виникли права та обов`язки, які витікають із кредитного договору.

Згідно положень п. 2.1 кредитного договору №817310 від 06.06.2023, кошти кредиту надаються Товариством у безготівковій формі шляхом їх перерахування на поточний рахунок Споживача, уключаючи використання реквізитів платіжної картки № НОМЕР_2 .

Товариство свої зобов`язання за кредитним договором виконало у повному обсязі, на підтвердження видачі кредитних коштів позивачем до позовної заяви долучено Лист про перерахування коштів за Вих. № №1-2503 від 25.03.2025. У Листі про перерахування коштів зазначено повний номер картки відповідача, тому її аргументи не відповідають дійсності.

Наданий представником позивача Лист, що підтверджує перерахування коштів за кредитом № 817310 від 06.06.2023 року, містить усі необхідні реквізити, а, отже, може вважатися первинним документом.

Наданий позивачем Розрахунок заборгованості за Договором №817310 від 06.06.2023 року містить деталізовані щоденні нарахування процентів, що дозволяє встановити рух коштів та розмір заборгованості. Цей документ містить усі необхідні відомості для ідентифікації боргу за цим конкретним кредитним договором, включаючи відомості про позичальника та номер і дату кредитного договору.

Відповідно до частин 1, 3 статті 1054 ЦК України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Особливості регулювання відносин за договором про надання споживчого кредиту встановлені законом.

При цьому споживачем, права якого захищаються на підставі Закону України «Про захист прав споживачів», є фізична особа, яка придбаває, замовляє, використовує або має намір придбати чи замовити продукцію для особистих потреб, безпосередньо не пов`язаних з підприємницькою діяльністю або виконанням обов`язків найманого працівника (пункт 22 частини 1 статті 1 цього Закону). Закон регулює відносини між споживачами товарів, робіт і послуг та виробниками і продавцями товарів, виконавцями робіт і надавачами послуг різних форм власності, встановлює права споживачів, а також визначає механізм їх захисту та основи реалізації державної політики у сфері захисту прав споживачів.

Відповідно до рішення Конституційного Суду України від 10 листопада 2011 року №15-рп/2011 у справі щодо офіційного тлумачення положень пунктів 22, 23 статті 1, статті 11, частини 8 статті 18, частини 3 статті 22 Закону України «Про захист прав споживачів» у взаємозв`язку з положеннями частини 4 статті 42 Конституції України (справа про захист прав споживачів кредитних послуг), дія цього Закону поширюється і на правовідносини між кредитодавцем та позичальником (споживачем за договором про надання споживчого кредиту), що виникають як під час укладення так і виконання такого договору.

Згідно зі статтею 18 Закону України «Про захист прав споживачів», продавець (виконавець, виробник) не повинен включати у договори із споживачем умови, які є несправедливими.

Умови договору є несправедливими, якщо всупереч принципу добросовісності його наслідком є істотний дисбаланс договірних прав та обов`язків на шкоду споживача.

Погодження між сторонами в договорі кредиту різних процентних ставок, зокрема, «зниженої» в розмірі 0.01% на день у разі користування коштами до 06.07.2023, а також «стандартної» в розмірі 2.2% на день в межах строку кредиту, вказаного в п. 1.4 Договору, не свідчить про прострочення виконання зобов`язання боржником, оскільки обидві процентні ставки визначено сторонами в договорі як плату за користування коштами в межах строку кредитування, а не у разі прострочення сплати платежів згідно з договором. Заохочення позичальника повернути кошти до 06.07.2023 зменшеною процентною ставкою не є встановлення строку виконання зобов`язання.

Разом з тим, щодо розміру заявлених до стягнення з відповідача процентів суд зазначає, що відповідно до пункту 5 частини 3 статті 18 Закону України «Про захист прав споживачів» несправедливими є, зокрема, умови договору про встановлення вимоги щодо сплати споживачем непропорційно великої суми компенсації (понад п`ятдесят відсотків вартості продукції) у разі невиконання ним зобов`язань за договором.

Вимога про нарахування та сплату відсотків, які є явно завищені, не відповідає передбаченим у частині 3 статті 509 та частинах 1, 2 статті 627 ЦК України засадам справедливості, добросовісності, розумності як складовим елементам загального конституційного принципу верховенства права. Наявність у кредитора можливості стягувати із споживача надмірні грошові суми відсотків спотворює їх дійсне правове призначення, перетворюється на несправедливо непомірний тягар для споживача та джерело отримання невиправданих додаткових прибутків кредитором.

Позивач, як фінансова установа, скориставшись необізнаністю позичальника, діючи з порушенням звичаїв ділового обороту та порушуючи при цьому норми і вимоги діючого законодавства, спонукав у такий спосіб позичальника на укладення договору позики на вкрай невигідних для нього умовах, які відповідач не міг оцінити належно.

Крім того, з огляду на приписи частини 4 статті 42 Конституції України, участь у договорі споживача як слабкої сторони, яка підлягає особливому правовому захисту у відповідних правовідносинах, звужує дію принципу рівності учасників цивільно-правових відносин та свободи договору, зокрема у договорах про надання споживчого кредиту щодо сплати споживачем непропорційно великих відсотків за прострочення повернення кредиту.

Це узгоджується з положеннями Резолюції Генеральної Асамблеї ООН від 09 квітня 1985 року №39/248 «Керівні принципи для захисту інтересів споживачів», в якій зазначено наступне: визнаючи, що споживачі нерідко перебувають у нерівному становищі з точки зору економічних умов, рівня освіти та купівельної спроможності, принципи захисту інтересів споживачів мають, зокрема, за мету сприяти країнам у боротьбі зі шкідливою діловою практикою усіх підприємств на національному та міжнародному рівнях, яка негативно позначається на споживачах.

У наведених Керівних принципах для захисту інтересів споживачів визначено, що споживачі мають бути захищені від таких зловживань, як односторонні типові контракти, виключення основних прав у контрактах та незаконні умови кредитування продавцями.

Пунктом 1.2 вищезазначеної Резолюції Генеральної Асамблеї ООН, Хартією захисту споживачів, схваленою Резолюцією Консультативної ради Європи від 17 травня 1973 року №543, Директивою 2005/29/ЄС Європейського Парламенту та Ради від 11 травня 2005 року (пункти 9, 13, 14 преамбули), Директивою 2008/48/ЄС Європейського Парламенту та Ради від 23 квітня 2008 року про кредитні угоди для споживачів передбачається, що надання товарів чи послуг, у тому числі у фінансовій галузі, не має здійснюватися за допомогою прямого чи опосередкованого обману споживача, а відповідні права споживачів регламентуються як на доконтрактній стадії, так і на стадії виконання кредитної угоди.

Директива 2005/29/ЄС Європейського Парламенту та Ради Європи від 11 травня 2005 року розділяє комерційну діяльність, що вводить в оману на дію і бездіяльність та застосовується до правовідносин до і після укладення угоди, фінансові послуги через їх складність та властиві їм серйозні ризики потребують встановлення детальних вимог, включаючи позитивні зобов`язання торговця. Оманливі види торговельної практики утримують споживача від поміркованого і таким чином ефективного вибору.

Відповідно до положень Резолюції Генеральної Асамблеї ООН «Керівні принципи для захисту інтересів споживачів» споживачі мають бути захищені від таких зловживань, як односторонні типові контракти, виключення основних прав у контрактах та незаконні умови кредитування продавцями.

Межі дії принципу свободи договору визначаються законодавством з урахуванням критеріїв справедливості, добросовісності, пропорційності і розумності. При цьому держава має підтримувати на засадах пропорційності розумний баланс між публічним інтересом ефективного перерозподілу грошових накопичень, комерційними інтересами банків щодо отримання справедливого прибутку від кредитування і правами та охоронюваними законом інтересами споживачів їх кредитних послуг (абзац 3 підпункту 3.2 пункту 3 мотивувальної частини рішення Конституційного Суду України від 10 листопада 2011 року №15-рп/2011 у справі про захист прав споживачів кредитних послуг).

Окрім цього, як зазначено в рішенні Конституційного суду України від 11 липня 2013 року, №7-рп/2013, у випадку нарахування неустойки, яка є явно завищеною, не відповідає передбаченим у пункті 6 статті 3, частині 3 статті 509 та частинах 1-2 статті 627 ЦК України засадам справедливості, добросовісності, розумності, як складовим елементам загального конституційного принципу верховенства права, суд має право її зменшити.

Застосовуючи дану норму, суд зобов`язаний встановити баланс між застосованим до порушника заходом відповідальності у вигляді неустойки й оцінкою дійсного, а не покладеного розміру збитків, заподіяних у результаті конкретного правопорушення.

У цьому рішенні Конституційний Суд України дійшов висновку, що умови договору споживчого кредиту, його укладання та виконання повинні підпорядковуватися таким засадам, згідно з якими особа споживача вважається слабкою стороною у договорі та підлягає особливому правовому захисту з урахуванням принципів справедливості, добросовісності і розумності. Виконання державою конституційно-правового обов`язку щодо захисту прав споживачів вимагає від неї спеціального законодавчого врегулювання питань, пов`язаних із забезпеченням дії зазначених принципів у відносинах споживчого кредитування, зокрема, щодо встановлення справедливого розміру неустойки за прострочення виконання грошових зобов`язань позичальниками - фізичними особами.

Такого ж самого правового висновку дійшов Верховний Суд у постанові від 07 жовтня 2020 року у справі №132/1006/19 провадження №61-1602св20.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 18 березня 2020 року у справі №902/417/18 викладено, що якщо відповідальність боржника перед кредитором за неналежне виконання обов`язку щодо своєчасного розрахунку не обмежена жодними межами, а залежить виключно від встановлених договором процентів (штрафу, пені, річних відсотків), то за певних обставин обсяг відповідальності може бути нерозумним з огляду на його непропорційність наслідкам правопорушення.

У пункті 8.38 зазначеної постанови з огляду на наведені мотиви про компенсаційний характер заходів відповідальності у цивільному праві, Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку, що виходячи з принципі розумності, справедливості та пропорційності, суд за певних умов може зменшити загальний розмір як неустойки, штрафу так і процентів річних як відповідальності за прострочення грошового зобов`язання.

Таким чином, встановлений сторонами договору розмір відсотків є несправедливим у розумінні статті 18 Закону України «Про захист прав споживачів», суперечить принципам розумності та добросовісності, є наслідком дисбалансу договірних прав та обов`язків на шкоду позичальника, як споживача послуг.

Слід звернути увагу, що відповідач, як пересічний споживач кредитних послуг з урахуванням звичайного рівня освіти та правової обізнаності, не зміг ефективно здійснити свої права бути поінформованим про дійсні умови кредитування ТОВ «Селфі кредит», які викладені в декількох значних за об`ємом документах, які не містять прозорості та зрозумілості, зокрема щодо дійсного періоду та розміру нарахувань за кредитом. А тому на думку суду, укладення ОСОБА_1 договору перетворюється на непомірний тягар для відповідача, як споживача та джерело отримання невиправданих прибутків кредитором.

Отже, суд приходить до висновку, що вимога про нарахування та сплату відсотків, які є явно завищені, не відповідає передбаченим у частині третій статті 509 та частинах першій, другій статті 627 ЦК України засадам справедливості, добросовісності, розумності як складовим елементам загального конституційного принципу верховенства права.

Таким чином, розмір нарахованих процентів за весь період кредитування значно перевищує розмір основної заборгованості, що суперечить принципам розумності та добросовісності, є наслідком дисбалансу договірних прав та обов`язків на шкоду позичальника як споживача послуг кредитної установи, оскільки встановлює вимогу щодо сплати непропорційно завищеної суми процентів у разі невиконання ним зобов`язань за кредитним договором.

Вищевказані висновки відповідають правовим висновкам Верховного Суду, які викладені в постановах №132/1006/19 від 07.10.2020 року, 910/719/19 від 19.05.2020 року, №363/1834/17 від 13.07.2022 року, №910/12876/19 від 01.06.2021 року та №679/1103/23 від 12.02.2025 року,

Враховуючи наведене, оскільки заявлена позивачем до стягнення заборгованість за нарахованими процентами у розмірі 18480 грн. 00 коп. не є співмірною сумі кредиту у 3500,00 грн., суперечить принципам розумності та добросовісності, є наслідком дисбалансу договірних прав та обов`язків на шкоду позичальника як споживача послуг кредитної установи, оскільки встановлює вимогу щодо сплати непропорційно великої суми компенсації (понад п`ятдесят відсотків вартості) у разі невиконання ним зобов`язань за кредитним договором, у зв`язку з чим розмір стягнутих з відповідача процентів підлягає зменшенню і встановленню їх в розмірі тіла кредиту – 3500,00 грн.

Таким чином, загальна сума заборгованості, яка підлягає до стягнення на користь позивача становитиме 7000 грн. 00 коп.

Аналогічна правова позиція викладена в Постанові Верховного суду від 12 лютого 2025 року по справі № 679/1103/23, та застосована також в численних постановах Дніпровського апеляційного суду, таких як від 04 лютого 2025 року по справі № 206/3515/24, від 12 березня 2025 року по справі № 206/1899/24, від 30 травня 2025 року по справі № 172/1308/24, від 28 січня 2026 року по справі № 185/4905/24, від 07 квітня 2026 року по справі №185/5072/25, від 14 квітня 2026 року по справі № 180/1931/24, від 14 квітня 2026 року по справі №190/2099/25, від 27 березня 2026 року по справі №188/2405/24, від 30 січня 2026 року по справі №208/4476/25, від 23 грудня 2025 року по справі № 696/308/25 та багатьох інших.

Пред`являючи позов, позивач поніс 2422,40 грн. витрат по сплаті судового збору (арк.с. 1) та 8000,00 грн. витрат на професійну правничу допомогу (арк.с. 21).

Відповідно до п. 3 ч. 2 ст. 141 ЦПК України судові витрати підлягають стягненню з відповідача на користь позивача пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись ст. ст. 12, 13, 49, 81, 82, 263, 264, 265, 352, 354 ЦПК України,

У Х В А Л И В:

Позовні вимоги товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, - задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_3 , зареєстрованої за адресою: АДРЕСА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» (код ЄДРПОУ 35234236, адреса: 79018, м. Львів, вул. Смаль-Стоцького, 1, корпус 28, ІВАN: НОМЕР_4 в АТ «КРЕДІ АГРІКОЛЬ БАНК») заборгованість за кредитним договором № 817310 від 06 червня 2023 року у розмірі 7000 (сім тисяч) грн. 00 коп. з яких: 3500,00 грн. - заборгованість за тілом кредиту; 3500,00 грн. - заборгованість за відсотками.

В іншій частині позовних вимог товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» до ОСОБА_1 , – відмовити.

Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_3 , зареєстрованої за адресою: АДРЕСА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» (код ЄДРПОУ 35234236, адреса: 79018, м. Львів, вул. Смаль-Стоцького, 1, корпус 28, ІВАN: НОМЕР_4 в АТ «КРЕДІ АГРІКОЛЬ БАНК») суму сплаченого судового збору в розмірі 771,46 грн., та витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 2547,77 грн.

Рішення може бути оскаржено до Дніпровського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Суддя І.М. Юрченко