Суд: Шевченківський районний суд міста Дніпра
Інстанція: Перша
Юрисдикція: Кримінальне
Категорія: Незаконне поводження зі зброєю, бойовими припасами або вибуховими речовинами
Дата: 05 серпня 2026 р.
Справа: №932/5780/26
Суддя: Юдіна Н. М.
Справа № 932/5780/26
Провадження № 1-кп/932/993/26
ВИРОК
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
06 серпня 2026 року м. Дніпро
Шевченківський районний суд міста Дніпра в складі:
Головуючої судді ОСОБА_1 ,
за участі секретаря судового засідання ОСОБА_2 ,
прокурора ОСОБА_3 ,
обвинуваченого ОСОБА_4 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі Шевченківського районного суду міста Дніпра кримінальне провадження № 12026042150000533 за обвинуваченням:
ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженець м.Дніпропетровська, неодружений, дітей не має, громадянин України, який зареєстрований та проживає за адресою: АДРЕСА_1 , на підставі ст. 89 КК України раніше не судимий,
у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 263 КК України, -
ВСТАНОВИВ:
Не пізніше 18.04.2026 у ОСОБА_4 виник злочинний умисел спрямований на незаконне носіння холодної зброї, а саме кастета, всупереч вимогам п. 12.1, 12.2, 12.4, 12.5 «Інструкції про порядок виготовлення, придбання, зберігання, обліку, перевезення та використання вогнепальної, пневматичної, холодної і охолощеної зброї, пристроїв вітчизняного виробництва для відстрілу патронів, споряджених гумовими чи аналогічними за своїми властивостями метальними снарядами несмертельної дії, та патронів до них, а також боєприпасів до зброї, основних частин зброї та вибухових матеріалів», затвердженої Наказом Міністерства внутрішніх справ України № 622 від 21.08.1998, Положення про дозвільну систему, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 12 жовтня 1992 року № 576.
Реалізуючи вищевказаний злочинний умисел, ОСОБА_4 не пізніше 18.04.2026 знайшов предмет схожий на холодну зброю, який є холодною зброєю ударно-дробильної дії, виготовлений саморобним способом, який він, не маючи передбаченого законом дозволу, став носити при собі.
Так, 18.04.2026 ОСОБА_4 , усвідомлюючи, що вказаний предмет відноситься до холодної зброї ударно-дробильної дії, продовжуючи реалізовувати злочинний умисел направлений на незаконне носіння кастета, помістив його до належної йому тканинної сумки чорного кольору, та вийшовши з дому почав пересуватися вулицями міста Дніпра.
Того ж дня, а саме 18.04.2026, приблизно о 15 год 00 хв працівниками патрульної поліції у складі екіпажу «Легіон 0051»: інспектором УПП в Дніпропетровській області ДПП ст. лейтенантом поліції ОСОБА_5 , інспектором УПП в Дніпропетровській області ДПП капітаном поліції ОСОБА_6 та командиром батальйону № 3 УПП в Дніпропетровській області ДПП майором поліції ОСОБА_7 , які здійснювали патрулювання в Шевченківському районі м. Дніпра, пересуваючись на службовому транспортному засобі – автомобілі марки Mitsubishi Outlander, д/н НОМЕР_1 , було помічено ОСОБА_4 , який прямував по пішохідній доріжці повз буд. 24 Л на вул. Чорних Запорожців в м. Дніпрі, зовнішній вигляд якого відповідав орієнтуванню щодо особи, причетної до скоєння кримінального правопорушення.
На підставі ст. 32, 34 Закону України «Про Національну поліцію» та на питання працівників поліції чи має він при собі предмети, обмежені або заборонені в обігу, ОСОБА_4 зізнався, що має при собі, а саме в одягненій через плече сумці кастет та під час огляду місця події, 18.04.2026 у проміжок часу з 16 год 47 хв до 16 год 53 хв, у присутності двох понятих, було виявлено та вилучено вказаний кастет, який є холодною зброєю ударно-дробильної дії, виготовлений саморобним способом, який він не маючи передбаченого законом дозволу носив при собі.
Суд кваліфікує дії обвинуваченого ОСОБА_4 за ч. 2 ст. 263 КК України, а саме: у носінні кастету без передбаченого законом дозволу.
Під час судового розгляду кримінального провадження обвинувачений свою вину у вчиненні вказаного вище кримінального правопорушення визнав у повному обсязі, щиро розкаявся. Не заперечував фактичні обставини справи, викладені вище. Підтвердив вчинення ним вищезазначеного злочину за вказаних обставин, надавши відповідні пояснення. Зазначив, що в обвинувальному акті правильно вказані час, спосіб, місце та інші обставини вчиненого ним кримінального правопорушення. Показав, що після закінчення досудового розслідування в повному обсязі ознайомився з матеріалами кримінального провадження і не заперечує висновки експертиз та інші докази, зібрані під час досудового розслідування. Також пояснив, що показання надає добровільно, будь-яке фізичне або психологічне насильство до нього не застосовувалось. Зазначив, що розуміє наслідки розгляду справи в порядку, передбаченому ч. 3 ст. 349 КПК України.
На підставі ч. 3 ст. 349 КПК України, за згодою учасників судового провадження, судом визнано недоцільним дослідження доказів у справі, щодо тих обставин, які ніким з учасників процесу не оспорюються. При цьому судом з`ясовано, що обвинувачений правильно розуміє зміст цих обставин, сумнівів у добровільності його позиції немає, останньому роз`яснено, що у такому випадку, він буде позбавлений права оскаржити ці обставини в апеляційному порядку.
Відповідно до ч. 2, 3 ст. 349 КПК України, у зв`язку із надходженням відповідного клопотання від сторони захисту та обвинувачення про недоцільність дослідження доказів щодо тих обставин кримінального провадження, які ніким не оспорюються у кримінальному провадженні, яке беззастережно було підтримано усіма учасниками кримінального провадження, керуючись імперативною вимогою щодо дотримання принципів змагальності та диспозитивності, суд визнав можливим обмежити обсяг досліджуваних доказів та установив такий порядок дослідження доказів визначений ч. 3 ст. 349 КПК України, відповідно до якого у судовому засіданні допитано обвинуваченого відносно фактичних обставин справи, оголошено та досліджено письмові докази, що характеризують особу обвинуваченого, експертизу, відомості про речові докази та процесуальні витрати, надані стороною обвинувачення.
Суд дійшов переконання, що показання обвинуваченого не викликають сумніву у правильності розуміння змісту обставин кримінального правопорушення, добровільності та істинності його позиції, розповідь про які характеризується структурованістю, хронологією та не викликає сумнівів про відповідність дійсності.
Cуд вважає доведеною винність обвинуваченого у носінні кастету без передбаченого законом дозволу.
Вирішуючи питання про призначення обвинуваченому покарання за вчинене кримінальне правопорушення, суд враховує наступне.
За змістом статей 50, 65 КК України особі, яка вчинила злочин, має бути призначено покарання, необхідне та достатнє для виправлення та попередження вчинення нових злочинів. Це покарання має відповідати принципам справедливості, співмірності та індивідуалізації. Для вибору такого покарання суд повинен урахувати ступінь тяжкості кримінального правопорушення, конкретні обставини його вчинення, форму провини, наслідки цього діяння, дані про особу винного, обставини, що впливають на покарання, ставлення винної особи до своїх дій, інші обставини справи, які впливають на забезпечення відповідності покарання та характеру наділяють суд правом вибору щодо розміру призначеного покарання, завданням якого є виправлення та попередження нових злочинів. Ця функція за своєю правовою природою є дискреційною, оскільки потребує врахування та оцінки вищезазначених обставин, а її реалізація становить правозастосовну інтелектуально-вольову діяльність суду в межах якої і приймається рішення про можливість виправлення засудженого.
Особі, яка вчинила кримінальне правопорушення, має бути призначене покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових кримінальних правопорушень. Більш суворий вид покарання з числа передбачених за вчинене кримінальне правопорушення призначається лише у разі, якщо менш суворий вид покарання буде недостатній для виправлення особи та попередження вчинення нею нових кримінальних правопорушень.
Обставини, які пом`якшують покарання, відповідно до ст. 66 КК України, суд визнає щире каяття та активне сприяння розкриттю злочину.
Обставини, які обтяжують покарання, відповідно до ст. 67 КК України, судом встановлено не було.
Враховуючи ступінь тяжкості та обставини вчиненого обвинуваченим ОСОБА_4 умисного кримінального правопорушення, відомості про особу обвинуваченого, який свою вину в інкримінованому кримінальному правопорушенні визнав, раніше не судимий, у силу ст. 89 КК України, суд дійшов висновку про необхідність призначити обвинуваченому покарання у виді обмеження волі в межах санкції ч. 2 ст. 263 КК України.
Згідно з положень ст. 75 КК України, якщо суд при призначенні покарання у виді обмеження волі, враховуючи тяжкість кримінального правопорушення, особу винного та інші обставини справи, дійде висновку про можливість виправлення засудженого без відбування покарання, він може прийняти рішення про звільнення від відбування покарання з випробуванням. У цьому разі суд ухвалює звільнити засудженого від відбування призначеного покарання, якщо він протягом визначеного судом іспитового строку не вчинить нового кримінального правопорушення і виконає покладені на нього обов`язки.
Враховуючи наявність лише обставини, які пом`якшують покарання обвинуваченого, при повній відсутності обставин, що обтяжують покарання обвинуваченого, враховуючи позицію державного обвинувача (прокурора), який вважав за можливе застосувати до обвинуваченого основне покарання, не пов`язане з позбавленням волі (застосувати положення ст. 75, 76 КК України), суд вважає, що подальше виправлення та перевиховання обвинуваченого ОСОБА_4 , можливо здійснити в умовах без ізоляції від суспільства.
Що стосується положень ст. 76 КК України, то суд у цьому випадку, застосовуючи положення цієї статті матеріального права, вважає за необхідне покласти на обвинуваченого обов`язки, які передбачені п. 1, 2 ч. 1, п. 2 ч. 3 ст. 76 КК України, а саме: періодично з`являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації; повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання або роботи, не виїжджати за межі України без погодження з органами пробації.
Суд не знаходить підстав для застосування ст. 69 КК України, у зв`язку з відсутністю обставин, які істотно знижують ступінь тяжкості вчиненого ОСОБА_4 кримінального правопорушення.
На думку суду, саме такий вид покарання є необхідним і достатнім для виправлення останнього та попередження вчинення нових кримінальних правопорушень як обвинуваченим, так і іншими особами, та відповідатиме ступеню тяжкості та суспільної небезпечності вчиненого кримінального правопорушення.
Цивільнии? позов у кримінальному провадженні не заявлении?.
Долю речових доказів слід вирішити у порядку ст. 100 КПК України.
Витратити на залучення експертів у зв`язку із проведенням судової експертизи зброї відповідно до ст. 122, 124, 126 КПК України, підлягають стягненню з обвинуваченого.
Керуючись ст.100, 124, 349, 370, 374 КПК України, суд
УХВАЛИВ:
Визнати ОСОБА_4 винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 263 КК України, та призначити йому покарання у виді обмеження волі на строк 2 (два) роки.
На підставі ст. 75 КК України звільнити ОСОБА_4 від відбування призначеного основного покарання з випробуванням, установивши іспитовий строк тривалістю 1 (один) рік.
Відповідно до п. 1, 2 ч. 1, п. 2 ч. 3 ст. 76 КК України покласти на ОСОБА_4 наступні обов`язки:
- періодично з`являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації;
- повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання або роботи;
- не виїжджати за межі України без погодження з уповноваженим органом з питань пробації.
Роз`яснити ОСОБА_4 , що іспитовий строк обчислюється з моменту проголошення вироку суду.
Захід забезпечення кримінального провадження щодо ОСОБА_4 не обирати.
Речові докази:
- предмет, за зовнішніми ознаками схожий на кастет, який вилучено у ОСОБА_4 - знищити;
- відеозапис на DVD+R диск «AXENT», об`ємом пам`яті 4.7 GB – залишити в матеріалах кримінального провадження.
Стягнути з ОСОБА_4 на користь держави витрати за проведення судової експертизи зброї у розмірі 3850 грн 88 коп.
На вирок може бути подано апеляцію до Дніпровського апеляційного суду протягом 30 днів з дня його проголошення через Шевченківський районний суд м. Дніпра.
Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після прийняття рішення судом апеляційної інстанції.
Копія вироку негайно після його проголошення вручається прокурору та обвинуваченому. Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку.
Суддя ОСОБА_1
Оригінал: reyestr.court.gov.ua