Постанова від 05 серпня 2026 р. у справі №565/1470/25 — Рівненський апеляційний суд

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

06 серпня 2026 року

м. Рівне

Справа № 565/1470/25

Провадження № 22-ц/4815/526/26

Рівненський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого судді : Гордійчук С.О.,

суддів: Боймиструк С.В., Шимків С.С.

учасники справи:

позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит-Капітал»

відповідач: ОСОБА_1

розглянув у порядку письмового позовного провадження в м. Рівне апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 адвоката Савонік Л.О. на рішення Вараського міського суду Рівненської області від 25 листопада 2025 року, ухвалене в складі судді Зейкана І.Ю., дата складання повного тексту судового рішення відсутня, у справі №565/1470/25,

в с т а н о в и в :

У червні 2025 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» звернулося з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором.

Позов мотивовано тим, що 06 жовтня 2013 року між ПАТ «Банк Русский Стандарт», правонаступником якого є АТ «Банк Форвард», та ОСОБА_1 укладено кредитний договір № 109547900, відповідно до умов якого відповідачу було відкрито картковий рахунок, випущено платіжну картку та надано кредит. Відповідач зобов`язався повернути кредит і сплачувати проценти та інші платежі відповідно до умов договору.

25 липня 2024 року між АТ «Банк Форвард» та ТОВ «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» укладено договір № GL1N426202/1 про відступлення прав вимоги, відповідно до якого ТОВ «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» набуло статусу нового кредитора та право грошової вимоги до боржників АТ «Банк Форвард», у тому числі до відповідача.

Вказує, що боржник не виконав належним чином взяті на себе зобов`язання за кредитним договором, у зв`язку з чим станом на дату відступлення права вимоги утворилася заборгованість у загальному розмірі 51442,13 грн, з яких: 29730,60 грн - заборгованість за тілом кредиту, 10423,03 грн - заборгованість за процентами, 11288,50 грн - заборгованість за комісією.

Просило суд стягнути з ОСОБА_1 заборгованість за кредитним договором у розмірі 51442 ,13 грн, а також 2422,40 грн судового збору та 7000,00 грн витрат на професійну правничу допомогу.

Рішенням Вараського міського суду Рівненської області від 25 листопада 2025 року в задоволенні позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» відмовлено частково.

Стягнуто з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит-капітал» 38335,02 грн заборгованості за договором №109547900 від 06.10.2013 року.

У задоволенні вимог в іншій частині відмовлено.

Вирішено питання про стягнення судових витрат.

Не погоджуючись із рішенням суду, представник ОСОБА_1 адвокат Савонік Л.О. подала апеляційну скаргу на рішення суду, у якій посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить його скасувати та ухвалити нове судове рішення, яким у задоволенні позову відмовити повністю.

Апеляційна скарга мотивована тим, що суд першої інстанції не врахував відсутність належних та допустимих доказів на підтвердження заборгованості за основною сумою кредиту (тілом кредиту).

Зазначає, що довідка-розрахунок заборгованості не може бути належним доказом існування боргу, оскільки не є первинним бухгалтерським документом, а її форма та зміст не відповідають вимогам Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні».

Разом з тим, в апеляційній скарзі вказано, що право кредитора нараховувати проценти за користування кредитом припинилося зі спливом строку дії кредитного договору, а тому таке право відсутнє і у позивача як правонаступника.

Також апелянт вважає, що суд першої інстанції не врахував відсутність у позивача права вимоги до відповідача, оскільки належних та допустимих доказів правонаступництва ТОВ «Банк Форвард» після ПАТ «Банк Русский Стандарт» матеріали справи не містять.

У відзиві на апеляційну скаргу позивач заперечує доводи апеляційної скарги, просить рішення суду залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.

Відповідно до ч.1 ст.369 ЦПК України апеляційні скарги на рішення суду у справах з ціною позову менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.

Відповідно до ч.13 ст.7 ЦПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.

Зважаючи на те, що справа є малозначною, її розгляд здійснено в порядку письмового провадження, без виклику сторін.

Апеляційна скарга не підлягає до задоволення з таких підстав.

Статтею 352 ЦПК України передбачено, що підставами апеляційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Відповідно до частин 1, 2, 5 ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Таким вимогам судове рішення відповідає.

Судом встановлено, що 06 жовтня 2013 року ОСОБА_1 підписав заяву (оферту) № 109547900 про укладення договору про надання та використання платіжної картки, анкету № 157265889, опитувальник клієнта — фізичної особи, розписку про отримання платіжної картки та конверта з ПІН-кодом, а також довідку про умови кредитування ПАТ «Банк Русский Стандарт» (правонаступником якого є АТ «Банк Форвард»).

Відповідно до зазначених документів, відповідач отримав платіжну картку з можливістю її поповнення власними коштами на умовах договору банківського вкладу, а також із встановленням кредитного ліміту на споживчі потреби строком до 60 місяців з можливістю автоматичної пролонгації, зі сплатою процентів у розмірі 49 % річних та щомісячної комісії за розрахунково-касове обслуговування.

Відповідач також зобов`язався повертати кредитні кошти, проценти та комісію на умовах, визначених договором. Підписавши зазначені документи, відповідач підтвердив, що прийняв публічну пропозицію ПАТ «Банк Русский Стандарт», Умови та Тарифи за картками, а також Умови надання та обслуговування кредитів банку в повному обсязі.

25 липня 2024 року між АТ «Банк Форвард» та ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» укладено договір № GL1N426202/1 про відступлення прав вимоги, за умовами якого АТ «Банк Форвард» відступило ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» за плату права грошової вимоги до позичальників за кредитними договорами, перелік яких визначено у Реєстрі договорів та боржників, що є додатком № 1 до цього договору.

Як убачається з розрахунку заборгованості, загальний розмір нарахованої комісії становив 13107,11 грн, з яких позичальником сплачено 1818,61 грн, а до стягнення заявлено 11288,50 грн.

Згідно із записом № 33802 Реєстру договорів, право грошової вимоги за кредитним договором № 109547900 від 06 жовтня 2013 року було відступлено ТОВ «ФК «Кредит-Капітал». У Реєстрі зазначено, що станом на 09 червня 2025 року заборгованість відповідача становила 51442,13 грн, з яких: 29730,60 грн — заборгованість за тілом кредиту, 10423,03 грн — заборгованість за процентами та 11288,50 грн — заборгованість за комісією.

Частиною 1 статті 205 ЦК України визначено, що правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.

Відповідно до ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв`язку. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами). Використання при вчиненні правочинів факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного, електронного або іншого копіювання, електронного підпису або іншого аналога власноручного підпису допускається у випадках, встановлених законом, іншими актами цивільного законодавства, або за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідного аналога їхніх власноручних підписів.

Згідно ст. ст. 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Частиною 1 статті 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Положеннями ст. 639 ЦК України передбачено, що договір, укладений за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем за згодою обох сторін, вважається укладеним в письмовій формі.

Доказами, які підтверджують наявність заборгованості та її розмір є первинні документи, оформлені відповідно до статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність». Згідно з указаними положенням закону підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені у паперовій або в електронній формі.

Відповідно до ч. 1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти (частина перша статті 1048 ЦК України).

За ст. 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутністю таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання) (ст. 610 ЦК України).

Згідно ч. 1 ст. 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

Відповідно до п. 1 ч.1 ст. 512 ЦК України кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

За ч. 1 ст. 514 цього Кодексу до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав.

Відповідно до ст. 1077 ЦК України за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).

Згідно із ст. 1082 ЦК України боржник зобов`язаний здійснити платіж факторові за умови, що він одержав від клієнта або фактора письмове повідомлення про відступлення права грошової вимоги факторові і в цьому повідомленні визначена грошова вимога, яка підлягає виконанню, а також названий фактор, якому має бути здійснений платіж.

Відповідно до ст.1078 ЦК України предметом договору факторингу може бути право грошової вимоги, строк платежу за якою настав (наявна вимога), а також право вимоги, яке виникне в майбутньому (майбутня вимога).

Майбутня вимога вважається переданою фактору з дня виникнення права вимоги до боржника. Якщо передання права грошової вимоги обумовлене певною подією, воно вважається переданим з моменту настання цієї події.

Із зазначеної норми права вбачається, що відступлення права вимоги може здійснюватися лише стосовно дійсної вимоги, яка існувала на момент переходу цих прав.

Чинне законодавство не забороняє відступлення майбутніх вимог, однак це стосується майбутніх вимог тільки за умови їх визначеності, тоді як передача за правочином невизначених, позбавлених конкретного змісту вимог, у тому числі й на майбутнє, тягне за собою наслідки у вигляді неукладеності відповідного правочину, оскільки його сторонами не досягнуто згоди щодо предмета правочину або такий предмет не індивідуалізовано належним чином. Таку правову позицію викладено у постановах Верховного Суду від 24 квітня 2018 року у справі № 914/868/17, від 18 жовтня 2018 року у справі № 910/11965/16.

Приписами ст. 81 ЦПК України визначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень; докази подаються сторонами та іншими учасниками справи; доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Відповідно до ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.

Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування (ч. 1 ст. 77 ЦПК України).

Убачається, що 06 жовтня 2013 року між ПАТ «Банк Русский Стандарт» (правонаступником якого є АТ «Банк Форвард) та ОСОБА_1 було укладено кредитний договір №109547900, відповідно до умов якого відповідачу було випущено платіжну картку, відкрито картковий рахунок та надано кредит, а відповідач зобов`язався повернути кредит та сплачувати плату за користування кредитом відповідно до умов цього договору.

Відповідно до пункту 5.6 Положення про організацію операційної діяльності в банках України, затвердженого Постановою Правління Національного банку України від 18 червня 2003 року №254 , виписки з особових рахунків клієнтів є підтвердженням виконаних за день операцій і призначаються для видачі або відсилання клієнту.

У постановах Верховного Суду від 16 вересня 2020 року у справі № 200/5647/18 та від 28 жовтня 2020 року у справі № 760/7792/14-ц, від 17 грудня 2020 року у справі №278/2177/15-ц викладено висновки, що виписки за картковими рахунками (по кредитному договору) можуть бути належними доказами щодо заборгованості по тілу кредиту за кредитним договором.

Подана позивачем виписка за картковим рахунком містить інформацію про рух коштів, використання кредитного ліміту, здійснені платежі та залишок заборгованості, що в сукупності з розрахунком заборгованості підтверджує розмір заявлених вимог. Також вона містить усі необхідні реквізити, зокрема суму поточного боргу, засвідчена підписом уповноваженого представника АТ «Банк Форвард» і скріплена гербовою печаткою банку.

Отже, доводи апеляційної скарги про те, що виключно первинні бухгалтерські документи можуть підтверджувати розмір кредитної заборгованості, не відповідають правовим висновкам Верховного суду.

Разом з тим, відповідно до п.1.2 договору №109547900 позичальник просить банк відкрити на його ім`я поточний рахунок, що буде використовуватися в рамках договору про картку, в тому числі для розміщення коштів та відображення операцій, здійснених з використанням картки, з дебетно-кредитним порядком обслуговування рахунку.

Згідно п.1.3 кредитного договору для здійснення операцій за рахунком картки сума яких перевищує залишок грошових коштів на рахунку картки позичальник просить банк встановити йому ліміт операції з карткою та здійснювати кредитування рахунку картки.

Відповідно до п.1.4.4. договору строк дії ліміту під операції з карткою буде відповідати строку дії договору про картку.

Розділом II довідки про умови кредитування ПАТ «Банк Русский Стандарт» повернення кредиту, що надається у межах відновлювальної кредитної лінії здійснюється шляхом сплати щомісячних мінімальних платежів (фіксований процент заборгованості). Існує можливість неодноразово відновлювати заборгованість в межах встановленого ліміту. Автоматична пролонгація кредиту у разі сумлінного виконання позичальником зобов`язань щодо погашення щомісячних мінімальних платежів.

Відповідно до розділу III довідки про умови кредитування встановлено строк кредиту від 0 до 60 міс. (з можливістю автоматичної пролонгації).

Одночасно, беручи до уваги розрахунок заборгованості від 06.10.2013 року за кредитним договором №109547900 суд зауважує, що за весь період користування кредитною лінією з 06.10.2013 року по 23.06.2023 року ОСОБА_1 використовував кредитні кошти та вносив плату за погашення заборгованості.

У постанові Верховного Суду по справі №916/2403/18 від 10.09.2019 року встановлено, що до дій, що свідчать про визнання боргу або іншого обов`язку можуть належати: визнання пред`явленої претензії; зміна договору, з якої вбачається, що боржник визнає існування боргу, а так само прохання боржника про таку зміну договору; письмове прохання відстрочити сплату боргу; підписання уповноваженою на це посадовою особою боржника разом з кредитором акта звіряння взаєморозрахунків, який підтверджує наявність заборгованості в сумі, щодо якої виник спір; письмове звернення боржника до кредитора щодо гарантування сплати суми боргу; часткова сплата боржником або з його згоди іншою особою основного боргу та/або сум санкцій. Аналогічний правовий висновок викладено постанові Верховного Суду від 09.11.2018 у справі №911/3685/17.

Оскільки умовами договору передбачено автоматичну пролонгацію кредитної лінії, а відповідач після спливу первісного строку продовжував користуватися кредитними коштами та здійснював платежі, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про наявність підстав для нарахування процентів відповідно до умов договору.

Позивач не здійснював нарахування процентів після отримання ним від АТ «Банк Форвард» права грошової вимоги, що підтверджується наявним в матеріалах справи витягом з Реєстру договорів.

У матеріалах справи міститься досудова вимога від 09.06.2025 року, якою поінформовано ОСОБА_1 про наявну заборгованість (а.с.29 зворот).

Щодо доведення факту відступлення права вимоги, суд зазначає наступне.

Як вбачається із матеріалів справи, 25 липня 2024 року між АТ «Банк Форвард» та ТОВ «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» укладено договір № GL1N426202/1 про відступлення прав вимоги, відповідно до якого ТОВ «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» набуло статусу нового кредитора та право грошової вимоги до боржників АТ «БАНК ФОРВАРД», у тому числі до ОСОБА_1 за кредитним договором № 109547900 від 06 жовтня 2013 року.

Відповідно до Реєстру договорів та боржників, який є додатком до договору № GL1N426202/1 від 25 липня 2024 року про відступлення права вимоги, за записом № 33802 право грошової вимоги до ОСОБА_1 за кредитним договором № 109547900 від 06 жовтня 2013 року було відступлено ТОВ «ФК «Кредит-Капітал». Згідно із зазначеним Реєстром станом на 09 червня 2025 року заборгованість відповідача становила 51442,13 грн, з яких: 29730,60 грн — заборгованість за тілом кредиту, 10423,03 грн — заборгованість за процентами та 11288,50 грн — заборгованість за комісією.

Новий кредитор в день укладення договору набуває усі права кредитора за основними договорами, включаючи: право вимагати належного виконання боржниками зобов`язань за основними договорами, сплати боржниками грошових коштів, сплати процентів у розмірах, вказаних у додатку, право вимагати неустойок, пеней, штрафів, передбачених основними договорами, право вимагати сплати сум, передбачених статтею 625 ЦК України, право вимагати передачі предметів в рахунок виконання зобов`язань за основними договорами, право вимагати застосування наслідків реституції при недійсності правочинів, право отримання коштів від реалізації заставного та іншого майна боржника, права, що випливають із судових справ та інше (п.2. договору).

Згідно з п. 15 цього договору, договір набуває чинності та всі права та обов`язки сторін за цим договором набувають повної юридичної сили з дати його підписання уповноваженими представниками сторін та скріплені печатками (за наявності її у сторони).

Окрім того, доводи апеляційної скарги про відсутність належних доказів правонаступництва АТ «Банк Форвард» після ПАТ «Банк Русский Стандарт» є безпідставними, оскільки матеріали справи містять витяг зі Статуту АТ «Банк Форвард» (а.с.27), відповідно до якого АТ «Банк Форвард» є правонаступником ПАТ «Банк Русский Стандарт».

Відповідно до п. 1.2 вказаного витягу, Акціонерне товариство «Банк Форвард» є правонаступником всіх прав та обов`язків Публічного акціонерного товариства «Банк Форвард» яке у свою чергу було правонаступником всіх прав та обов`язків Публічного акціонерного товариства «Банк Руский Стандарт» на підставі Рішення єдиного акціонера №3 від 19 серпня 2014 року про зміну найменування Публічного акціонерного товариства «Банк Русский Стандарт» на Публічне акціонерне товариство «Банк Форвард».

Відповідачем не надано належних та допустимих доказів, які б спростовували зазначені обставини, свідчили про недійсність договору відступлення права вимоги або відсутність у АТ «Банк Форвард» права на відступлення спірної вимоги.

З огляду на викладене, апеляційна скарга не містить доводів на спростування висновків суду першої інстанції, які є обґрунтованими та узгоджуються із матеріалами справи, при встановленні зазначених фактів не було порушено норм процесуального законодавства та правильно застосовано норми матеріального права.

Інші доводи апеляційної скарги, колегією суддів розцінюються критично і до уваги не приймаються, оскільки не знайшли свого підтвердження і зводяться лише до переоцінки доказів, яким судом першої інстанції надано належну правову оцінку та до тлумачення норм права на розсуд апелянта, однак при цьому не ґрунтуються на нормах діючого законодавства та жодним чином не спростовують висновків суду, викладених в рішенні.

Відповідно до ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст. ст. 374, 375, 382, 384 ЦПК України, апеляційний суд

п о с т а н о в и в :

Апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 адвоката Савонік Л.О. залишити без задоволення.

Рішення Вараського міського суду Рівненської області від 25 листопада 2025 року залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена у касаційному порядку до Верховного Суду лише у випадках, передбачених п. 2 ч. 3 ст. 389 ЦПК України.

Повний текст постанови складений 06 серпня 2026 року.

Головуючий суддя: Гордійчук С.О.

Судді: Боймиструк С.В.

Шимків С.С.