Вирок від 04 серпня 2026 р. у справі №758/3448/26 — Подільський районний суд міста Києва

Подільський районний суд міста Києва

Справа № 758/3448/26

Провадження № 1-кп/758/1402/26

В И Р О К

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

05.08.2026 року місто Київ

Подільський районний суд міста Києва у складі:

головуючого - судді ОСОБА_1 ,

при секретарі судового засідання ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,

за участю: прокурора ОСОБА_4 ,

обвинуваченого ОСОБА_5 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі районного суду кримінальне провадження № 12025105070000799 від 07.11.2025 за обвинуваченням:

ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Київ, громадянина України, з професійно-технічною освітою, шлюб розірвано, має на утриманні неповнолітню дитину 2011 р.н., військовослужбовець, проживає за місцем реєстрації за адресою: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , раніше судимого:

-20.01.2025 року Оболонським районним судом міста Києва за ч. 1 ст. 309 КК України до покарання у виді пробаційного нагляду на строк 1 (один) рік,

-05.02.2026 року Оболонським районним судом міста Києва за ч. 2 ст. 309, ст.ст.71, 72 КК України до покарання у виді позбавлення волі строком на 1 рік з іспитовим строком на 2 роки,

у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.309 КК України, -

В С Т А Н О В И В :

До Подільського районного суду міста Києва надійшов обвинувальний акт у кримінальному провадженні, внесеному до ЄРДР за № 12025105070000799 від 07.11.2025 року, за обвинуваченням ОСОБА_5 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 309 КК України.

Судом встановлено, що з 02.07.2025 по теперішний час солдат ОСОБА_5 , проходить військову службу за призовом під час мобілізації у військовій частині НОМЕР_2 на посаді курсанта навчального взводу навчальної батареї навчального зенітного ракетного-артилерійського дивізіону.

Відповідно до ст. 68 Конституції України кожен зобов`язаний неухильно додержуватися Конституції України та законів України.

Згідно зі ст. 26 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України військовослужбовці залежно від характеру вчиненого правопорушення чи провини несуть дисциплінарну, адміністративну, матеріальну, цивільно-правову та кримінальну відповідальність згідно із законом.

Відповідно до ст. 49 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України військовослужбовці повинні постійно бути зразком високої культури, скромності й витримки, берегти військову честь, захищати свою й поважати гідність інших людей, зобов`язані завжди пам`ятати, що за їх поведінкою судять не лише про них, а й про Збройні Сили України в цілому.

Окрім того, ОСОБА_5 будучи військовослужбовцем, зобов`язаний додержуватися вимог ст. ст. 6, 11, 16, Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України та ст. ст. 1, 3, 4 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України, які вимагають від нього свято і непорушно додержуватися Конституції України та законів України, сумлінно і чесно виконувати військовий обов`язок, бути дисциплінованим, не допускати негідних вчинків.

Відповідно до ст. 6 Закону України «Про наркотичні засоби, психотропні речовини і прекурсори» на території України встановлюються заходи контролю за обігом наркотичних засобів, психотропних речовин і прекурсорів, що передбачають окрім іншого: визначення основних умов, вимог, правил і системи заходів, пов`язаних з обігом наркотичних засобів, психотропних речовин в Україні; ліцензування відповідних видів діяльності з обігу наркотичних засобів, психотропних речовин і прекурсорів; запровадження системи дозволів у сфері обігу наркотичних засобів, психотропних речовин і прекурсорів та контролю за дотриманням дозвільних документів; застосування заборон та обмежень щодо обігу окремих наркотичних засобів, психотропних речовин і прекурсорів та встановлення квот, у межах яких здійснюються виробництво, виготовлення, зберігання, ввезення на територію України, вивезення з території України наркотичних засобів і психотропних речовин; відпуск фізичним особам наркотичних засобів, психотропних речовин лише за рецептом лікаря і відповідно до медичних показань; встановлення обмежень, пов`язаних з виконанням окремих видів діяльності (робіт, професій, служби) у сфері обігу наркотичних засобів, психотропних речовин і прекурсорів; запровадження відповідальності за порушення законодавства про наркотичні засоби, психотропні речовини і прекурсори; інші заходи, передбачені Законом та міжнародними договорами України.

Згідно зі ст. 7 Закону України «Про наркотичні засоби, психотропні речовини і прекурсори» діяльність з обігу наркотичних засобів і психотропних речовин на території України дозволяється лише в цілях і в порядку, встановлених цим Законом, а в передбачених ним випадках - у порядку, що встановлюється нормативно-правовими актами Кабінету Міністрів України та відповідних центральних органів виконавчої влади.

Амфетамін згідно з постановою Кабінету Міністрів України від 06 травня 2000 року № 770 «Про затвердження Переліку наркотичних засобів, психотропних речовин і прекурсорів», в «Таблиці ІІ» «Список № 2 Психотропні речовини, обіг яких обмежено», є психотропною речовиною, обіг якої обмежено.

Згідно наказу № 634 від 29.07.2010 року Міністерства охорони здоров`я України «Про внесення змін до наказу МОЗ від 01.08.2000 № 188» встановлено, що до 0,15 г амфетаміну є невеликим розміром, від 1,5 до 15,0 г є великим розміром, 15,0 і більше є особливо великим розміром.

Судом встановлено, що усупереч вищенаведених нормативно-правових актів ОСОБА_5 вчинив кримінальне правопорушення, передбачене ч. 2 ст. 309 КК України, за таких обставин.

Так, встановлено, що у ОСОБА_5 , будучи засудженого 20.01.2025 року Оболонським районним судом міста Києва зач. 1 ст. 309 КК України, у невстановленому слідством місці та у невстановлений слідством час, однак не пізніше 07.11.2025, виник злочинний намір, спрямований на придбання та зберігання психотропної речовини, обіг якої обмежено - амфетамін, для власного вживання, без мети збуту.

Реалізуючи свій злочинний намір, у невстановленому слідством місці

та час, за невстановлених обставин, ОСОБА_5 , діючи умисно, з метою особистого вживання без мети збуту, у порушення вищенаведених нормативно-правових актів, незаконно придбав зіп-пакет із порошкоподібною речовиною білого кольору загальною масою 0,583 г, яка містила в собі психотропну речовину, обіг якої обмежено - амфетамін, масою 0,198 г та для подальшого вживання незаконно зберігав її при собі без мети збуту.

У подальшому, 07.11.2025 об 11 год 15 хв, біля будинку № 2-А по вул. Байди-Вишневецького в м. Києві, що у Подільському районі м.Києва, працівниками поліції зупинено ОСОБА_5 , в якого під час проведення особистого обшуку, виявлено та вилучено зіп-пакет із порошкоподібною речовиною білого кольору загальною масою 0,583 г, яка містила в собі психотропну речовину, обіг якої обмежено - амфетамін, масою 0,198 г, яку останній зберігав у сумці, яка була при ньому, для власного вживання, без мети збуту.

Таким чином, ОСОБА_5 вчинив незаконне придбання та зберігання психотропних речовин, без мети збуту, вчинене протягом року після засудження за ч.1 ст. 309 КК України, тобто кримінальне правопорушення, передбачене ч. 2 ст. 309 КК України.

Прокурор у судовому засіданні просив призначити обвинуваченому остаточне покарання із застосуванням ст.75 КК України, посилаючись на те, що ОСОБА_5 не порушував іспитовий строк, призначений вироком Оболонського райсуду м.Києва.

У судовому засіданні обвинувачений свою вину у вчиненні інкримінованого йому кримінального правопорушення за обставин, викладених в обвинувальному акті та встановлених судом, наведених вище, визнав повністю, підтвердив вчинення ним злочину за обставинами, вказаними в обвинувальному акті, щиро розкаявся, просив призначити мінімальне покарання, висновки для себе зробив, більше вчиняти кримінальних правопорушень не буде. Просив врахувати, що на досудовому розслідуванні він також визнавав себе винним та співпрацював зі слідством, саме у нього на утриманні перебувають два його неповнолітніх сина ОСОБА_6 та ОСОБА_7 , мати яких (його колишня дружина) їх покинула, а також його непрацездатна мати ОСОБА_8 , 1959 року народження, яка постійно хворіє. Допомагає ЗСУ, перераховуючи кошти (на підтвердження надав квитанцію від 27.02.2026 р.).

Показання обвинуваченого є послідовними, логічними і не викликають у суду сумніву щодо правильності розуміння обвинуваченим змісту обставин кримінального правопорушення, добровільності та істинності його позиції.

Крім визнавальних показань обвинуваченого, його вина у вчиненні інкримінованому йому кримінального правопорушення повністю підтверджується також такими доказами:

- висновком експерта від 13.11.2025 № СЕ-19/111-25/68655-НЗПРАП, відповідно до якого надана на дослідження порошкоподібна речовина білого кольору, загальною масою 0,583г, яка містить в собі психотропну речовину, обіг якої обмежено - амфетамін, масою 0,198г;

- речовим доказом - порошкоподібна речовина білого кольору, загальною масою 0,583г, яка містить в собі психотропну речовину, обіг якої обмежено - амфетамін, масою 0,198г, що зберігається в камері схову речових доказів Подільського УП ГУНП у м. Києві.

Відповідно до ч. 3 ст. 349 КПК України суд визнав недоцільним дослідження інших доказів, оскільки фактичні обставини вчинення обвинуваченим вищевказаного кримінального правопорушення ніким із учасників судового провадження не оспорюються, зазначені особи правильно розуміють зміст цих обставин, у суду немає сумнівів у добровільності їх позиції, наслідки учасникам роз`яснені та вони не заперечують.

За встановлених обставин суд вважає, що вина обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення доведена повністю.

Допитавши обвинуваченого ОСОБА_5 , дослідивши матеріали кримінального провадження в обсязі, узгодженому сторонами кримінального провадження, суд дійшов висновку про доведеність поза розумним сумнівом винуватості ОСОБА_5 у вчиненні інкримінованого йому кримінального правопорушення та кваліфікує його дії за ч. 2 ст. 309 КК України, як незаконне придбання та зберігання психотропної речовини без мети збуту, вчинене протягом року після засудження за цією статтею.

Оцінюючи докази в їх сукупності, суд доходить висновку про доведеність вини обвинуваченого у вчиненні вищевказаного кримінального правопорушення, дії обвинуваченого стороною обвинувачення кваліфіковані правильно.

Вирішуючи питання про призначення покарання обвинуваченому суд виходить з такого.

Відповідно до роз`яснень, що містяться у п. 3 постанови Пленуму Верховного Суду України від 24 жовтня 2003 року N 7 "Про практику призначення судами кримінального покарання" суд, призначаючи покарання, повинен урахувати ступінь тяжкості вчиненого злочину, особу винного та обставини, що обтяжують та пом`якшують покарання. Визначаючи ступінь суспільної небезпечності вчиненого злочину, суд повинен виходити із сукупності всіх обставин справи, зокрема, форми вини, мотиву і цілі, способу, обстановки і стадії вчинення злочину, тяжкості наслідків, що настали.

За змістом статей 50, 65 КК України, особі, яка скоїла злочин, має бути призначене покарання, необхідне й достатнє для виправлення та попередження скоєння нових злочинів. Це покарання має відповідати принципам законності, обґрунтованості, справедливості, співмірності та індивідуалізації, що є системою найбільш істотних правил і критеріїв, які визначають порядок та межі діяльності суду під час обрання покарання.

Покарання завжди призначається як відповідний захід примусу держави за вчинений злочин, яке виконує виправну функцію, а індивідуалізація покарання ґрунтується на прогностичній діяльності суду, з метою визначення покарання в тому обсязі, який був би достатнім для досягнення найближчої мети покарання - виправлення засудженого.

При призначенні покарання обвинуваченому ОСОБА_5 суд враховує ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, який згідно ст. 12 КК України є нетяжким злочином, особу обвинуваченого, який є військовослужбовцем, на обліку у лікарів нарколога та психіатра не перебуває, має на утриманні неповнолітнього сина ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , а другий син - ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , лише ІНФОРМАЦІЯ_4 р. досяг повноліття, також враховує його вік, стан здоров`я, конкретні обставини, спосіб, обстановку вчиненого ним кримінального правопорушення, його відношення до скоєного, те, що раніше притягувався до кримінальної відповідальності.

Як вбачається з листа від 03.07.2026 р. № 15417-26, обвинувачений ОСОБА_5 перебуває на обліку в Оболонському відділі філії ДУ «Центр пробації у м.Києві та Київської області за вироком від 05.02.2026 р. як звільнений від відбування покарання з випробуванням, порушень умов звільнення не допускав.

Обставиною, яка пом`якшує покарання відповідно до ст. 66 КК України, суд визнає щире каяття обвинуваченого.

Обставин, що обтяжують покарання обвинуваченого ОСОБА_5 відповідно до ст. 67 КК України, суд не встановив.

Крім того, судом установлено, що вироком Оболонського районного суду міста Києва від 05.02.2026 року ОСОБА_5 визнано винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 309 КК України та призначено йому покарання, із застосуванням ст.ст.71, 72 КК України, у виді 1 року 5 днів позбавлення волі, на підставі ст. 75 КК України звільнений від відбування покарання з іспитовим строком 2 роки

Кримінальне правопорушення за ч. 2 ст. 309 КК України ОСОБА_5 вчинив 07.11.2025 року, тобто до ухвалення вироку Оболонського районного суду міста Києва від 05.02.2026 року.

Відповідно до ч. 4 ст.70 КК України за правилами, передбаченими в частинах 1-3 цієї статті призначається покарання, якщо після постановлення вироку в справі буде встановлено, що засуджений винен ще і в іншому злочині, вчиненому ним до постановлення попереднього вироку, водночас ч. 1 ст. 70 КК України передбачає, що при сукупності кримінальних правопорушень суд визначає остаточне покарання шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим або шляхом повного чи часткового складання призначених покарань.

У висновку об`єднаної палати Верховного Суду, викладеному у постанові від 15 лютого 2021 року (справа № 760/26523/17, провадження № 51-3600 кмо 20) йдеться про те, що до особи, котра вчинила кримінальне правопорушення, вироком суду було застосоване звільнення від відбування покарання з випробуванням, а потім було встановлено, що вона винна ще й в інших злочинах, вчинених до постановлення цього вироку, в таких випадках питання про відповідальність особи за сукупністю вчинених нею кримінальних правопорушень має вирішуватись в залежності від того, чи залишається незмінним попередній вирок, за яким особа звільнена від відбування покарання з випробуванням, на момент постановлення нового вироку, і яке рішення приймає суд у новому вироку щодо покарання за злочини, вчинені до постановлення попереднього вироку.

А відтак, суд вважає за необхідне призначити остаточне покарання на підставі ч. 4 ст. 70 КК України за сукупністю кримінальних правопорушень, шляхом поглинення менш суворого покарання, призначеного за попереднім вироком, та остаточно призначити обвинуваченому покарання у виді позбавлення волі в межах санкції ч. 2 ст. 309 КК України.

Вимогами ч. 2 ст. 50 КК України визначено, що покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених, а також запобігання вчиненню нових злочинів як засудженими, так і іншими особами.

Виходячи з засади співмірності призначене покарання за своїм видом і розміром має бути адекватним (відповідним) характеру вчинених дій, їх небезпечності та даним про особу винного. При виборі заходу примусу мають значення й повинні братися до уваги обставини, які його пом`якшують і обтяжують. Без урахування й належної оцінки всіх цих обставин у своїй сукупності обрана міра покарання не може вважатися справедливою.

Таким чином, за сукупності вище наведених обставин, враховуючи принципи законності, справедливості, обґрунтованості та індивідуалізації покарання, беручи до уваги дані про особу обвинуваченого, обставини та тяжкість вчиненого ним злочину і його наслідки, відсутність заподіяної від злочину шкоди, суд вважає, що виправлення обвинуваченого можливе без відбування ним покарання і тому його слід звільнити від призначеного покарання з випробуванням із встановленням на підставі ст. 75 КК України іспитового строку та з покладенням ряду обов`язків, передбачених ст. 76 КК України.

На переконання суду, це є справедливим і достатнім для виправлення обвинуваченого, відповідатиме меті покарання, гуманності, справедливості і не потягне за собою порушення засад виваженості, що включає наявність розумного балансу між охоронюваними інтересами суспільства та правами особи, яка притягається до кримінальної відповідальності.

Запобіжний захід під час досудового розслідування обвинуваченому не обирався.

На підставі ст. 100 КПК України, суд вирішує долю речових доказів, а саме: порошкоподібна речовина білого кольору, загальною масою 0,583г, яка містить в собі психотропну речовину, обіг якої обмежено - амфетамін, масою 0,198г, що зберігається в камері схову речових доказів Подільського УП ГУНП у м. Києві, підлягає знищенню.

Відповідно до ст. 124 КПК України, витрати на експертизу, проведену Київським науково-дослідним експертно-криміналістичним центром МВС України за висновком № СЕ-19/111-25/68655-НЗПРАП від 13.11.2025, в розмірі 3565,60 грн., слід стягнути з обвинуваченого на користь держави.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 373, 374 КПК України, -

УХВАЛИВ:

ОСОБА_5 визнати винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 309 КК України, та призначити йому покарання у виді позбавлення волі строком на 1 (один) рік 6 (шість місяців).

На підставі ч. 4 ст. 70 КК України, за сукупністю кримінальних правопорушень, шляхом поглинення менш суворого покарання, призначеного вироком Оболонського районного суду міста Києва від 05.02.2026 року, більш суровим покаранням, призначеним за цим вироком, остаточно призначити ОСОБА_5 покарання у виді позбавлення волі строком на 1 (один) рік 6 (шість) місяців.

На підставі ст. 75 КК України звільнити ОСОБА_5 від відбування покарання з випробуванням строком на 3 (три) роки місяці, якщо він протягом вказаного іспитового строку не скоїть нового кримінального правопорушення та виконає покладені на нього обов`язки.

На підставі ст. 76 КК України покласти ОСОБА_5 на такі обов`язки: періодично з`являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації, повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання та роботи, не виїжджати за межі України без погодження з уповноваженим органом з питань пробації.

Стягнути з ОСОБА_5 на користь держави витрати на експертизу за висновком № СЕ-19/111-25/68655-НЗПРАП від 13.11.2025, проведену Київським науково-дослідним експертно-криміналістичним центром МВС України, в сумі 3 565,60 грн. (три тисячі п`ятсот шістдесят п`ять грн. 60 коп.).

Речовий доказ - порошкоподібна речовина білого кольору, загальною масою 0,583г, яка містить в собі психотропну речовину, обіг якої обмежено - амфетамін, масою 0,198г, що зберігається в камері схову речових доказів Подільського УП ГУНП у м. Києві, - знищити.

Вирок може бути оскаржений з підстав, передбачених ст. 394 КПК України, до Київського апеляційного суду через Подільський районний суд м. Києва шляхом подачі апеляції протягом 30 днів з дня його проголошення.

З підстав заперечення обставин, які ніким не оспорювалися під час судового розгляду і дослідження яких було визнано судом недоцільним, відповідно до положень ч. 3 ст. 349 КПК України вирок суду не може бути оскаржений в апеляційному порядку.

Суддя: ОСОБА_1