Рішення від 31 травня 2026 р. у справі №753/18844/25 — Дарницький районний суд міста Києва

ДАРНИЦЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.КИЄВА

справа № 753/18844/25

провадження № 2/753/3196/26

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01 червня 2026 року Дарницький районний суд міста Києва в складі:

головуючого судді Котвицького В.Л.,

за участю секретаря судового засідання Рабчевської К.Ю.,

позивача ОСОБА_1 ,

представника відповідача Сергієнко О.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду за адресою: м. Київ, вул. О. Кошиця, 5а у порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення аліментів на утримання повнолітньої дитини, що продовжує навчання,

ВСТАНОВИВ:

У вересні 2025 року до Дарницького районного суду м. Києва надійшла позовна заява ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення аліментів на утримання повнолітньої дитини, що продовжує навчання, в якій просить суд стягнути з відповідача на свою користь аліменти на утримання повнолітньої дитини - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , яка продовжує навчання, у розмірі 11500,00 грн. щомісяця, починаючи з 06.09.2025 і до завершення навчання, але не більше ніж до досягнення нею двадцяти трьох років.

В обґрунтування позовних вимог зазначає, що рішенням Дарницького районного суду м. Києва від 08.04.2025 шлюб між позивачем та відповідачем розірвано. Від шлюбу народилась ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , яка проживає разом із позивачем та перебуває на її повному утриманні. На момент звернення до суду донька досягла повноліття, однак не досягла 23-річного віку та навчається за денною формою у Київському фаховому медичному коледжі № 3 за спеціальністю «Сестринська справа» на контрактній основі. Вартість навчання у 2025/2026 навчальному році становить 28200,00 грн., що підтверджується договором та довідкою з навчального закладу. У зв`язку з навчанням за денною формою донька не має можливості працювати та самостійно забезпечувати себе. Щомісячні витрати включають оплату навчання, харчування, транспорт, одяг, засоби зв`язку, навчальну літературу, канцелярські товари, а також обов`язкові для медичного навчання медичний одяг, спеціальні інструменти, медичні огляди та інші витрати, пов`язані з проходженням практики. Загальний розмір необхідних витрат на утримання та навчання становить не менше 11500,00 грн. щомісячно, що підтверджується поданим розрахунком та письмовими доказами. Позивач є пенсіонеркою та не має можливості самостійно забезпечувати такі витрати. Водночас відповідач є працездатною особою, має реальну можливість надавати матеріальну допомогу, володіє значним нерухомим та рухомим майном, здійснює підприємницьку діяльність, є керівником юридичних осіб та отримує доходи, що підтверджується матеріалами справи.

Ухвалою Дарницького районного суду м. Києва від 02.10.2025 відкрито провадження у справі в порядку спрощеного позовне провадження та призначено розгляд по суті із викликом сторін.

09.10.2025 відповідач подав до суду відзив на позовну заяву в якій зазначає, що не погоджується з позовними вимогами та просить відмовити у їх задоволенні з таких підстав, що вартість навчання вже сплачується відповідачем. Підтвердив, що ОСОБА_3 навчається у ЗФПО «Київський фаховий медичний коледж № 3» на контрактній формі навчання, проте договір про надання освітніх послуг укладено з відповідачем як законним представником студентки. Зазначив, що вартість навчання регулярно сплачується саме відповідачем, що підтверджується договором та квитанціями про оплату. Отже, твердження позивача про те, що саме вона несе витрати на оплату навчання, не відповідає фактичним обставинам справи. Відповідач постійно надає матеріальну допомогу шляхом переказу коштів безпосередньо на банківський рахунок доньки. За період з 18.07.2023 по 28.09.2025 було перераховано 155212,70 грн., що підтверджується банківською випискою. Після досягнення донькою повноліття грошові перекази продовжуються вже на її особистий рахунок, що підтверджується відповідними квитанціями. Позовні вимоги щодо додаткових витрат не доведені, оскільки позивач включає до розміру аліментів витрати на медичні огляди, лікування, спеціальний одяг, інструменти та інші витрати, разом із тим жодних належних доказів фактичного понесення таких витрат або необхідності їх систематичного здійснення не надано.

05.03.2026 до суду надійшли від позивача додаткові пояснення та розширені заперечення на відзив і докази, подані відповідачем, в яких звертає увагу суду на те, що донька навчається за денною формою на контрактній основі. Вартість навчання становить 28200,00 грн. на рік. Крім оплати за навчання, дитина щомісячно потребує коштів на харчування, проїзд, навчальні матеріали, медичний одяг, спеціальні інструменти, мобільний зв`язок та інші витрати, безпосередньо пов`язані з навчальним процесом. Донька проживає разом із позивачем, яка фактично забезпечує її повсякденні потреби, попри те, що позивач є пенсіонером, що істотно обмежує її фінансові можливості. Звертає увагу, що посилання відповідача на те, що саме він повністю оплачує навчання, не відповідає фактичним обставинам, оскільки оплата контракту здійснювалася за домовленістю сторін у рівних частках, позивач передає свою частину коштів відповідачу або доньці, після чого відповідач здійснював оплату від свого імені. Також підкреслює, що сам факт проведення платежу не свідчить про одноособове фінансування навчання відповідачем, жодного доказу того, що навчання оплачувалося виключно за рахунок відповідача, матеріали справи не містять. Щодо переказів коштів, поданих 25.02.2026, то слід звернути увагу, що відповідач посилається на платіжні інструкції як на доказ виконання аліментного обов`язку, разом із тим зазначені перекази не містять призначення платежу «аліменти» або іншої вказівки, що вони здійснювалися саме на виконання обов`язку щодо утримання дитини. У більшості випадків зазначено лише «переказ власних коштів». Такі платежі мають добровільний та ситуативний характер, не підтверджують регулярності, стабільності та передбачуваності матеріального забезпечення й не можуть вважатися належним виконанням аліментного обов`язку, подані відповідачем квитанції підтверджують лише факт окремих грошових переказів, але не доводять належного виконання аліментного обов`язку. Вони не встановлюють системності, гарантованості та достатності матеріального забезпечення, а тому не спростовують підстав для визначення судом аліментів у твердій грошовій сумі.

У судове засідання сторони з`явилися, позивач наполягала на позовних вимогах та просила їх задовольнити, а представник відповідача не визнав позов та просив відмовити у його задоволені.

Дослідивши письмові докази, наявні в матеріалах справи, заслухавши позиції сторін справи, всебічно перевіривши обставини на яких вони ґрунтуються у відповідності з нормами матеріального права, встановив наступні обставини та дійшов до наступних висновків.

Судом встановлено, що рішенням Дарницького районного суду м. Києва від 08.04.2025 шлюб між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 було розірвано.

Від шлюбу подружжя має спільну доньку ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , яка проживає з позивачем за адресою реєстрації останньої.

Рішенням Дарницького районного суду м. Києва від 31.07.2025 було стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 аліменти на утримання дитини - ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_1 у твердій грошовій сумі - у розмірі 7000,00 грн. щомісяця і до досягнення дитиною повноліття, тобто до ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Встановлено факт того, що позивач дійсно є пенсіонером, що підтверджується пенсійним посвідченням № НОМЕР_1 .

Згідно договору про надання освітніх послуг закладом фахової передвищої освіти "Київський фаховий медичний коледж № 3" № 157/23 від 03.09.2023 фінансування навчання ОСОБА_3 , здійснюється за рахунок коштів фізичних та/або юридичних осіб, законним представником за договором зазначено ОСОБА_2 .

Відповідно до додаткової угоди № 1 до договору № 23/23 про зміни вартості навчання, вартість навчання за спеціальністю на якій навчається ОСОБА_3 у 2024-2025 році складає 28272,00 грн.

Згідно довідки закладу фахової передвищої освіти "Київський фаховий медичний коледж № 3" ОСОБА_3 навчається на денній, контрактній формі навчанні з 01.09.2023 по 28.06.2027.

Відповідно до відповіді на адвокатський запит з Головного управління Держгеокадастру у місті Києві та Київській області від 19.02.2025 відповідач є власником земельних ділянок, а саме: 3220882600:04:002:2173, 8000000000:90:915:0025, 8000000000:90:917:0010, 3220882600:04:002:1209, 3220882600:04:002:1184, 3220882600:04:002:1188, 3220882600:04:002:1177.

Відповідно до відповіді на адвокатський запит з Головного сервісного центру МВС у відповідача відсутні у власності транспортні засоби.

Відповідно до виписки банківського рахунку, який належить відповідачу, за період з 18.07.2023 по 28.09.2025 ОСОБА_2 було здійснено грошові перекази доньці на загальну суму 155212,70 грн., що підтверджується випискою з рахунку від 03.10.2025.

Враховуючи вищевикладене, суд приходить до наступних висновків.

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 27 Конвенції про права дитини від 20.11.1989, яка ратифікована постановою Верховної Ради України від 27.02.1991 № 789XII (78912) та набула чинності для України 27.09.1991, держава визнає право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини. Батьки або інші особи, які виховують дитину, несуть основну відповідальність за забезпечення в межах своїх здібностей і фінансових можливостей умов життя, необхідних для розвитку дитини.

Відповідно до статті 18 Конвенції про права дитини батьки несуть основну відповідальність за виховання дитини. Предметом їх основного піклування є найкращі інтереси дитини. Обов`язок виховувати та розвивати дитину найважливіший обов`язок матері і батька. Статтею 3 Конвенції про права дитини передбачено, що в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється як найкращому забезпеченню інтересів дитини.

У §54 рішення Європейського суду з прав людини від 07.12.2006 №31111/04 у справі «Хант проти України» зазначено, що між інтересами дитини та інтересами батьків повинна існувати справедлива рівновага (рішення у справі «Олсон проти Швеції») і, дотримуючись такої рівноваги, особлива увага має бути до найважливіших інтересів дитини, які за своєю природою та важливістю мають переважати над інтересами батьків.

Згідно з ч. 1ст.8Закону України «Про охорону дитинства» кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку.

Відповідно дост.12 Закону України «Про охорону дитинства» на батьків покладається відповідальність за виховання, навчання і розвиток дитини. Батьки зобов`язані виховувати дітей, піклуватися про їх здоров`я, фізичний, духовний і моральний розвиток, навчання, створювати належні умови для розвитку їх природних здібностей, поважати гідність дитини, готувати її до самостійного життя та праці.

Згідно зі статтями 7, 155 СК України дитина має бути забезпечена можливістю здійснення її прав, які встановлені Конституцією України та Конвенцією про права дитини, а батьківські права не можуть здійснюватись всупереч інтересам дитини.

Статтею 51 Конституції України та статтею 180 СК України передбачено, що батьки зобов`язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття.

Способи виконання батьками обов`язку утримувати дитину визначаються за домовленістю між ними (ч.1 ст.181 СК України).

Згідно з ч.3 ст. 181 СК України за рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька або у твердій грошовій сумі за вибором того з батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина.

Відповідно до ст. 197 СК України з урахуванням матеріального та сімейного стану платника аліментів суд може відстрочити або розстрочити сплату заборгованості за аліментами.

Відповідно до ст. 199 СК України, якщо повнолітні дочка, син продовжують навчання і у зв`язку з цим потребують матеріальної допомоги, батьки зобов`язані утримувати їх до досягнення двадцяти трьох років за умови, що вони можуть надавати матеріальну допомогу.

Відповідно до вимог ч. 1 ст. 200 СК України, суд визначає розмір аліментів на повнолітніх дочку, сина у твердій сумі і (або) у частці від заробітку (доходу) платника аліментів з урахуванням обставин, зазначених у ст. 182 СК України.

В силу ч. 3 ст. 2, ч. 1ст. 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін та диспозитивності.

За приписами ч. 3 ст. 12, ч. 1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи (ч. 5 ст. 81 ЦПК України).

У відповідності до ч.ч. 1, 2 ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях (ч. 6 ст. 81 ЦПК України).

Щодо розміру позовних вимог в яких позивач просить суд стягнути з відповідача на свою користь аліменти на утримання дитини - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , яка продовжує навчання у розмірі 11500,00 гривень щомісяця, суд зазначає наступне.

Частиною 3 ст. 181 СК України передбачено, що за рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька або у твердій грошовій сумі за вибором того з батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина.

Статтею 182 СК України передбачено, що при визначенні розміру аліментів суд враховує: стан здоров`я та матеріальне становище дитини; стан здоров`я та матеріальне становище платника аліментів; наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина; наявність на праві власності, володіння та/або користування у платника аліментів майна та майнових прав, у тому числі, рухомого та нерухомого майна, грошових коштів, виключних прав на результати інтелектуальної діяльності, корпоративних прав; доведені стягувачем аліментів витрати платника аліментів, у тому числі на придбання нерухомого або рухомого майна, сума яких перевищує десятикратний розмір прожиткового мінімуму для працездатної особи, якщо платником аліментів не доведено джерело походження коштів; інші обставини, що мають істотне значення.

Розмір аліментів має бути необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини.

Мінімальний гарантований розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку.

Мінімальний рекомендований розмір аліментів на одну дитину становить розмір прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку і може бути присуджений судом у разі достатності заробітку (доходу) платника аліментів.

Суд не обмежується розміром заробітку (доходу) платника аліментів у разі встановлення наявності у нього витрат, що перевищують його заробіток (дохід), і щодо яких таким платником аліментів не доведено джерело походження коштів для їх оплати.

Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо посилення захисту права дитини на належне утримання шляхом вдосконалення порядку стягнення аліментів» № 2037-VІІІ від 17 травня 2017 року, який набрав чинності 08 липня 2017 року, збільшений мінімальний розмір аліментів на одну дитину, який не може бути меншим, ніж 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, і відповідно внесені зміни до частини 2 статті 182 Сімейного кодексу України.

Відповідно до ч. 1 ст. 192 Сімейного кодексу України, розмір аліментів, визначений за рішенням суду або домовленістю між батьками, може бути згодом зменшено або збільшено за рішенням суду за позовом платника або одержувача аліментів у разі зміни матеріального або сімейного стану, погіршення або поліпшення здоров`я когось із них та в інших випадках, передбачених цим Кодексом.

Отже, у спірних правовідносинах підлягає застосуванню не тільки ст. 192 СК України, але й низка інших норм, присвячених обов`язку батьків утримувати своїх дітей (ст. 182 «Обставини, які враховуються судом при визначенні розміру аліментів», ст. 183 «Визначення розміру аліментів у частці від заробітку (доходу) матері, батька дитини», ст. 184 «Визначення розміру аліментів у твердій грошовій сумі»).

Розмір аліментів і спосіб стягнення аліментів може бути визначений судом з урахуванням фактичних обставин справи, які встановлені судом та на які посилався позивач при цьому право застосування норми закону належить виключно суду.

Такий висновок викладено у постанові Верховного Суду України від 05.02.2014 у справі № 6-143цс13.

Аналізуючи наявні в справі докази в світлі наведених правових норм, суд вважає, що навчання на денній формі фактично позбавляє студентку можливості отримувати стабільний дохід, а тому вона об`єктивно потребує матеріальної підтримки батьків.

Разом із тим доводи відповідача про повне виконання ним обов`язку щодо утримання доньки суд вважає необґрунтованими. Подані відповідачем квитанції підтверджують факт добровільного перерахування коштів доньці, однак у призначенні платежів відсутні будь-які посилання на виконання аліментного обов`язку. Такі платежі мають добровільний характер, не визначають їх правової природи як аліментів та не гарантують системного й передбачуваного матеріального забезпечення.

Водночас суд враховує, що відповідач дійсно здійснював оплату вартості навчання та перераховував доньці грошові кошти. Ці обставини свідчать про його участь в утриманні дитини і не можуть бути повністю проігноровані при визначенні розміру аліментів.

Позивачем заявлено до стягнення 11500,00 грн. щомісячно, проте частина наведеного розрахунку, який міститься в матеріалах справи, ґрунтується на орієнтовних або прогнозованих витратах, які документально підтверджені не в повному обсязі. Крім того, суд враховує, що окремі витрати вже фактично покриваються відповідачем шляхом оплати навчання та добровільної матеріальної допомоги доньці.

З урахуванням встановлених обставин справи, реальних потреб повнолітньої дочки, яка продовжує навчання, участі обох батьків у її утриманні, матеріального становища сторін, добровільної оплати відповідачем навчання та здійснення ним грошових переказів, які хоча й не є належним виконанням аліментного обов`язку, однак свідчать про фактичну участь у забезпеченні доньки, суд дійшов висновку, що заявлений розмір аліментів є завищеним, через що позовні вимоги позивача потребують частковому задоволенню.

З огляду на встановлені обставини справи, доведені потреби повнолітньої дочки, участь відповідача у фінансуванні її навчання, матеріальне становище обох батьків, а також необхідність забезпечення стабільного й гарантованого матеріального утримання, суд визначає справедливим і співмірним розмір аліментів у сумі 7500,00 грн. щомісячно починаючи, з 06.09.2025 та до завершення нею навчання, але не більше ніж до досягнення нею двадцяти трьох років.

Відповідно до ст. 191 СК України, аліменти на дитину присуджуються за рішенням суду від дня пред`явлення позову, а в разі подання заяви про видачу судового наказу - із дня подання такої заяви.

Позивач звернулась до суду з позовом про стягнення аліментів 06.09.2025, тому із зазначеного дня підлягають відрахуванню аліменти з відповідача на користь позивача на утримання їх спільних дітей.

Крім того, суд роз`яснює сторонам у справі, що згідно ст. 192 СК України, розмір аліментів, визначений за рішенням суду або домовленістю між батьками, може бути згодом зменшено або збільшено за рішенням суду за позовом платника або одержувача аліментів у разі зміни матеріального або сімейного стану, погіршення або поліпшення здоров`я когось із них та в інших випадках, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до ст. 430 ЦПК України суд допускає негайне виконання рішень у справах про стягнення аліментів у межах суми платежу за один місяць.

При задоволенні позовних вимог з відповідача на користь держави підлягають стягненню судовий збір у розмірі 1211,20 грн., від сплати яких позивач була звільнена при зверненні до суду з даною позовною заявою відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 5 Закону України «Про судовий збір».

Керуючись ст.ст. 4, 12-13, 78-81, 133, 137, 258, 259, 264, 265, 268, 280-281, 284, 289, 352-355 ЦПК України, суд, -

У Х В А Л И В:

Позовні вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення аліментів на утримання повнолітньої дитини, що продовжує навчання, - задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_3 , РНОКПП НОМЕР_2 ) на користь ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_4 , РНОКПП НОМЕР_1 ) аліменти на утримання повнолітньої дочки ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , яка продовжує навчання, у твердій грошовій сумі - у розмірі 7 500,00 грн. щомісяця, починаючи з 06.09.2025 та до завершення нею навчання, але не більше ніж до досягнення нею двадцяти трьох років.

Відповідно до ст. 430 ЦПК України допустити негайне виконання рішення в частині стягнення аліментів у межах сплати платежу за один місяць.

Стягнути з ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_3 , РНОКПП НОМЕР_2 ) на користь держави судовий збір у сумі 1211,20 грн.

Рішення може бути оскаржено до Київського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закритті апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного розгляду.

Суддя В.Л. Котвицький