Постанова від 05 серпня 2026 р. у справі №442/2215/24 — Львівський апеляційний суд

Справа № 442/2215/24 Головуючий у 1 інстанції: Гарасимків Л.І.

Провадження № 22-ц/811/384/26 Доповідач в 2-й інстанції: Ніткевич А. В.

Провадження № 22-ц/811/942/26

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06 серпня 2026 року Львівський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого - судді Ніткевича А.В.

суддів - Бойко С.М., Копняк С.М.

секретаря Гаврилюк Я.Ю.

з участю позивача ОСОБА_1 , представника позивача Скирди В.Є., представника відповідачів Сороки О.Є.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Львівського апеляційного суду у м. Львові цивільну справу за апеляційними скаргами представника ОСОБА_1 - адвоката Скирда Владислава Євгеновича, Товариства з обмеженою відповідальністю «Технопарк УБТ», Товариства з обмеженою відповідальністю «Дрогобицький долотний виробничий комплекс «ДДЗ» на рішення Дрогобицького міськрайонного суду Львівської області від 29 грудня 2025 року в складі судді Гарасимків Л.І., а також апеляційними скаргами представника ОСОБА_1 - адвоката Скирда Владислава Євгеновича, Товариства з обмеженою відповідальністю «Технопарк УБТ», Товариства з обмеженою відповідальністю «Дрогобицький долотний виробничий комплекс «ДДЗ» на додаткове рішення Дрогобицького міськрайонного суду Львівської області від 16 лютого 2026 року в складі судді Гарасимків Л.І. у справі за позовом ОСОБА_1 , інтереси якого представляє адвокат Скирда Владислав Євгенович до Товариства з обмеженою відповідальністю «Технопарк УБТ», Товариства з обмеженою відповідальністю «Дрогобицький долотний виробничий комплекс «ДДЗ», з участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору на стороні відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю «Універсальна бурильна техніка», про стягнення заборгованості за договорами поворотної фінансової допомоги, -

встановив:

У березні 2024 року позивач ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до відповідачів ТОВ «Технопарк УБТ», ТОВ «Дрогобицький долотний виробничий комплекс «ДДЗ», за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору на стороні відповідача ТОВ «Універсальна бурильна техніка», про стягнення заборгованості за договорами поворотної фінансової допомоги, просив стягнути в солідарному порядку заборгованість за договорами поворотної фінансової допомоги в розмірі 4 383 535 гривень 33 копійок, витрати на правову допомогу в розмірі 84 000 гривень та судові витрати в розмірі 15 745 гривень.

Вимоги обґрунтовані тим, що в період з 02 червня 2020 року по 07 жовтня 2021 року між ним та ТОВ «Універсальна бурильна техніка» укладено договори поворотної фінансової допомоги: договір поворотної фінансової від 02.06.2020 на суму 1 910 270 грн. – строк повернення до 01.10.2023; договір поворотної фінансової допомоги від 07.05.2021 на суму 500000 грн. – строк повернення до 01.05.2023; договір поворотної фінансової допомоги від 05.10.2020 на суму 1 500 000 грн. - строк повернення до 01.10.2021.

Зазначає, що належним чином виконав свої зобов`язання та здійснив переказ коштів у визначених договорами розмірах, що підтверджується копіями банківських квитанцій.

У подальшому, 05 липня 2022 року на підставі рішення єдиного учасника ТОВ «Універсальна бурильна техніка», товариство перетворено шляхом виділення в дві юридичні особи — ТОВ «Технопарк УБТ» та ТОВ «Дрогобицький долотний виробничий комплекс «ДДЗ».

Внаслідок такий дій, ТОВ «Технопарк УБТ» та ТОВ «ДДВК ДДЗ» стали правонаступниками позичальника у договірних зобов`язаннях. Таким чином, відбулась заміна боржника з ТОВ «УБТ» на ТОВ «Технопарк УБТ» та ТОВ «ДДВК ДДЗ».

24 липня 2023 року TOB «Технопарк УБТ» здійснив погашення за Договором №1 від 02.06.2020 на суму 1 000 000 грн, а 24 жовтня 2023 здійснив погашення на суму 910 270 грн.

Жодних інших сум від відповідачів на погашення своїх боргових зобов`язань перед позивачем не надходило.

Розділом 7 Договорів поворотної фінансової допомоги передбачена відповідальність за порушення умов договору. Так, за порушення умов договору винна сторона відшкодовує завдані збитки, у тому числі втрачену вигоду, у порядку, передбаченому чинним законодавством. У випадку несвоєчасного повернення поворотної фінансової допомоги позичальник сплачує позикодавцю пеню у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла на період, за який сплачується пеня, за кожен день прострочення.

Враховуючи наведене, відповідачами порушено свої зобов`язання в обсязі:

За Договором 1 — порушено строк повернення коштів на суму 1 910 270 грн з 01.06.2023 по 24.07.2023, на суму 910 270 грн з 24.07.2023 по 24.10.2023.

За Договором 2 – порушено строк повернення коштів на суму 1 500 000 грн з 01.10.2021 по 15.03.2024.

За Договором 3 – порушено строк повернення коштів на суму 500 000 грн з 01.05.2023 по 15.03.2024.

Розраховуючи розмір заборгованості, позивач виходив з такого.

За Договором №1- відповідачі мають сплатити на користь позивача заборгованість відповідно до положень розділу 7 Договору (пунктів 7.1. та 7.2.), а саме за порушення строків повернення коштів на суму 1 910 270 грн. з 01.06.2023 по 24.07.2023 — 154 606 гри 48 коп. (13 298,84 (інфляційне збільшення) + 141 307,64 (штрафні санкції)) та на суму 910 270 грн. з 24.07.2023 по 24.10.2023 - 99 658 грн. 34 коп. (1 040, 04 (інфляційне збільшення) + 98 658, 30 (штрафні санкції)).

Загальний розмір заборгованості за Договором №1 складає 254 264 грн 82 коп.

За Договором № 2 - відповідачі мають повернути на користь позивача суму позики в розмірі 1 500 000 грн. та сплатити заборгованість відповідно до положень розділу 7 Договору (пунктів 7.1. та 7.2.), а саме за порушення строків повернення коштів на суму 1 500 000 грн з 01.10.2021 по 15.03.2024. Станом на 15.03.2024 така сума становить – 1 943 712 грн. 26 коп. (556 156 грн 68 коп. (інфляційне збільшення) + 1 387 555 грн 58 коп. (штрафні санкції)).

Загальний розмір заборгованості за Договором №2 складає 3 443 712 грн. 26 коп.

За Договором №3 - відповідачі мають повернути на користь позивача суму позики в розмірі 500 000 грн. та сплатити заборгованість відповідно до положень розділу 7 Договору (пунктів 7.1. та 7.2.), а саме за порушення строків повернення коштів на суму 500 000 грн. з 01.05.2023 по 15.03.2024. Станом на 15.03.2024 така сума становить – 185 558 грн. 25 коп. (13 551 грн. 96 коп. (інфляційне збільшення) + 172 006 грн. 29 коп. (штрафні санкції)).

Загальний розмір заборгованості за Договором №3 складає 695 558 грн. 25 коп.

Таким чином, загальна заборгованість за договорами поворотної фінансової допомоги, яка підлягає стягненню з відповідачів, на думку позивача, становить 4 383 535 грн. 33 копійки.

Оскільки, відповідачами порушено зобов`язання з повернення грошових коштів за Договорами поворотної фінансової допомоги, позивач змушений був звернутися до суду з даним позовом за захистом своїх порушених прав. Просив позов задовольнити.

Оскаржуваним рішенням Дрогобицького міськрайонного суду Львівської області від 29 грудня 2025 рокупозов ОСОБА_1 , інтереси якого представляє адвокат Скирда В.Є. до Товариства з обмеженою відповідальністю "Технопарк УБТ", Товариства з обмеженою відповідальністю "Дрогобицький долотний виробничий комплекс ДДЗ", за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору на стороні відповідача Товариство з обмеженою відповідальністю "Універсальна бурильна техніка" про стягнення заборгованості за договорами поворотної фінансової допомоги - задоволено частково.

Стягнуто в солідарному порядку з Товариства з обмеженою відповідальністю «Технопарк УБТ та Товариства з обмеженою відповідальністю «Дрогобицький долотний виробничий комплекс ДДЗ» на користь ОСОБА_1 заборгованості за договорами поворотної фінансової допомоги від 07.05.2021 року та від 05.10.2020 року в розмірі 2000000.00 (два мільйони) гривень.

Стягнуто в солідарному порядку з Товариства з обмеженою відповідальністю «Технопарк УБТ» та Товариства з обмеженою відповідальністю «Дрогобицький долотний виробничий комплекс ДДЗ» на користь ОСОБА_1 витрати на правову допомогу в розмірі 84 000 ( вісімдесят чотири тисячі ) гривень.

Стягнуто в солідарному порядку з Товариства з обмеженою відповідальністю «Технопарк УБТ» та Товариства з обмеженою відповідальністю «Дрогобицький долотний виробничий комплекс ДДЗ» на користь ОСОБА_1 судові витрати по сплаті судового збору у розмірі 7570 (сім тисяч п`ятсот сімдесят) гривень.

В іншій частині позову відмовлено.

Скасовано заходи забезпечення позову, вжиті ухвалою Дрогобицького міськрайонного суду від 26.03.2024 року, а саме накладений арешт на усе нерухоме майно Товариства з обмеженою відповідальністю «Технопарк УБТ» в межах суми 4 383 535 (чотири мільйони триста вісімдесят три тисячі п`ятсот тридцять п`ять) гривень 33 копійки та арешт на майно Товариства з обмеженою відповідальністю «Дрогобицький долотний виробничий комплекс «ДДЗ», а саме: товарний обробний центр HAAS ST-10, інвентарний номер 1874, товарний обробний центр HAAS ST-10, інвентарний номер 1875, товарний обробний центр HAAS ST-10, інвентарний номер 1876, товарний обробний центр HAAS ST-10, інвентарний номер 1877.

Додатковим рішенням Дрогобицького міськрайонного суду Львівської області від 16 лютого 2026 року заяву представника відповідача ТОВ «Дрогобицький долотний виробничий комплекс «ДДЗ» адвоката Паращак І.І. про ухвалення додаткового рішення про стягнення витрат на професійну правничу допомогу задоволено частково.

Заяву представника відповідача ТзОВ «Технопарк УБТ» адвоката Сорока О.Є. про ухвалення додаткового рішення про стягнення витрат на професійну правничу допомогу задоволено частково.

Заяву ОСОБА_1 про ухвалення додаткового рішення про стягнення витрат на професійну правничу допомогу задоволено частково.

У справі за позовом ОСОБА_1 , інтереси якого представляє адвокат Скирда В.Є. до Товариства з обмеженою відповідальністю «Технопарк УБТ», Товариства з обмеженою відповідальністю «Дрогобицький долотний виробничий комплекс ДДЗ», за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору на стороні відповідача: Товариство з обмеженою відповідальністю «Універсальна бурильна техніка» про стягнення заборгованості за договорами поворотної фінансової допомоги, ухвалено додаткове рішення.

Стягнуто з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Дрогобицький долотний виробничий комплекс ДДЗ» витрати на правову допомогу в розмірі 43 835.35 (сорок три тисячі вісімсот тридцять п"ять) гривень 35 копійок.

Стягнуто з ОСОБА_1 на корить Товариства з обмеженою відповідальністю «Технопарк УБТ» витрати на правову допомогу в розмірі 65 753 (шістдесят п"ять тисяч сімсот п"ятдесят три) гривні.

Стягнуто в солідарному порядку з Товариства з обмеженою відповідальністю «Технопарк УБТ» та Товариства з обмеженою відповідальністю «Дрогобицький долотний виробничий комплекс ДДЗ» на користь ОСОБА_1 витрати на правову допомогу в розмірі 260 000 (двісті шістдесят тисяч) гривень.

Стягнуто в солідарному порядку з Товариства з обмеженою відповідальністю «Технопарк УБТ» та Товариства з обмеженою відповідальністю «Дрогобицький долотний виробничий комплекс ДДЗ» на користь ОСОБА_1 витрати зі сплати судового збору за забезпечення позову в розмірі 605,60 (шістсот п"ять) гривень 60 коп.

В іншій частині заявлених вимог відмовлено.

Рішення суду по суті спору та додаткове рішення оскаржили представник ОСОБА_1 - адвокат Скирда В.Є., а також ТОВ «Технопарк УБТ» та ТОВ «Дрогобицький долотний виробничий комплекс «ДДЗ».

В апеляційній скарзі представник ОСОБА_1 – адвокат Скирда В.Є., не погоджується із мотивами суду першої інстанції, вважає їх не обґрунтованими, а оскаржуване рішення суду незаконним в частині відмови в задоволенні стягнення з відповідачів пені та інфляційних втрат в розмірі 2 383 535 грн.

Покликаючись на хронологію спірних правовідносин та укладені договори поворотної фінансової допомоги, зазначає, що позивач належним чином виконав свої зобов`язання та здійснив переказ коштів у визначених договорами розмірах, що підтверджується копіями банківських квитанцій.

Натомість, відповідачами порушено зобов`язання з повернення грошових коштів за Договорами поворотної фінансової допомоги, що є підставою для звернення до суду із позовом про стягнення заборгованості.

Розділом 7 Договорів поворотної фінансової допомоги передбачена відповідальність за порушення умов договору.

Зокрема, за порушення умов договору винна сторона відшкодовує завдані збитки, у тому числі втрачену вигоду, у порядку, передбаченому чинним законодавством. У випадку несвоєчасного повернення поворотної фінансової допомоги, позичальник сплачує позикодавцю пеню у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла на період, за який сплачується пеня, за кожен день прострочення.

Наводить розрахунок заборгованості з врахуванням порушення відповідачами умов договору.

У підсумку, вважає, що з відповідачів на користь позивача підлягає стягненню заборгованість за Договорами поворотної фінансової допомоги у розмірі 4 383 535 грн 33 копійки, яка складається з (1) основної суми боргу (фактично отриманих боржниками грошових коштів) в сумі 2 000 000 грн та (2) пені і інфляційних втрат в розмірі 2 383 535 грн.

Звертає увагу, що відповідно до пункту 18 розділу «Прикінцеві та перехідні положення» Цивільного кодексу України у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування, у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов`язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 Цивільного кодексу України, а також від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення.

Неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем).

На думку апелянта, суд першої інстанції дійшов помилкового висновку про повне звільнення відповідачів від відповідальності за порушення строків виконання грошових зобов`язань за договорами поворотної фінансової допомоги, оскільки пункт 18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України поширюється виключно на правовідносини за договорами, відповідно до яких кредит (позику) надано банком або іншим кредитодавцем.

Позивач у даній справі є фізичною особою, яка надала кошти за цивільно-правовими договорами позики (поворотної фінансової допомоги), а не банком чи професійним кредитодавцем.

Відмова у стягненні будь яких штрафних санкцій звільняє боржників від відповідальності за багаторічне користування чужими коштами; нівелює погоджені сторонами умови договорів; суперечить принципам добросовісності, розумності та справедливості, закріпленим у ст. 3, 13 ЦК України.

Такий підхід створює ситуацію, за якої порушення зобов`язання стає економічновигідним для боржника.

Дані положення були прийняті з метою захисту прав споживачів фінансових послуг, а не кредитних установ та банків.

Також зазначає, що Податковий кодекс України (надалі – ПКУ) розрізняє два поняття: договір про надання поворотної фінансової допомоги та договір позики, оскільки ці дві категорії договорів не є тотожними.

Так, відповідно до приписів пп. 14.1.257. п.14.1 ст. 14 ПКУ поворотна фінансова допомога – сума коштів, що надійшла платнику податків у користування за договором, який не передбачає нарахування процентів або надання інших видів компенсацій у вигляді плати за користування такими коштами, та є обов`язковою до повернення.

Водночас, згідно із пп.14.1.267. п.14.1 ст.14 ПКУ позика – це грошові кошти, що надаються резидентами, які є фінансовими установами, або нерезидентами, крім нерезидентів, які мають офшорний статус, позичальнику на визначений строк із зобов`язанням їхнього повернення та сплатою процентів за користування сумою позики.

Таким чином, з огляду на визначення, які надає ПКУ цим двом поняттям, головна відмінність договору про надання поворотної фінансової допомоги від договору позики – у сплаті відсотків.

Договір про надання поворотної фінансової допомоги не може передбачати нарахування та сплату процентів, а сама допомога повертається у тій же сумі, в якій була отримана.

Відтак, положення наведених судом статей не поширюються на виниклі між позивачем та відповідачами правовідносини, оскільки законодавець чітко передбачив, що штрафні санкції не застосовуються на період коронавірусу ті військового стану саме до договорів кредиту (позики), оскільки ними передбачені сплата процентів за користування коштами і такі проценти компенсують знецінення валюти та інфляцію.

Натомість, договори поворотної фінансової допомоги не можуть підпадати під дану категорію договорів, оскільки ними не передбачена сплата процентів за користування грошовими коштами і вони не надаються, як фінансова послуга.

Позивач у даній справі не є банком, або іншою фінансовою установою, не отримує жодного прибутку від укладення та виконання договорів поворотної фінансової допомоги.

Крім цього, всі три договори поворотної фінансової допомоги було укладено в період з 02 червня 2020 року по 07 травня 2021 року, а положення, наведених судом законів, почали діяти з березня 2020 року.

Тобто той факт, що на момент укладення правочинів між сторонами було визначено саме такі умови застосування штрафних санкцій, при цьому вже на період дії цих положень закону, свідчить про те, що сторони спеціально узгодили, що зазначені положення закону не поширюються на дані правовідносини, що в свою чергу є застереженням і домовленістю сторін.

Отже, навіть якщо і припустити, що дані положення закону мали б свої місце, до договорів поворотної фінансової допомоги їх неможливо було б застосувати, оскільки в такому випадку, оскільки сторони погодили такі умови договорів вже на час дії цих положень закону, свідчить про те, що ними було узгоджено, що штрафні санкції застосовуються беззастережно до даних норм.

Просить рішення Дрогобицького міськрайонного суду Львівської області від 29.12.2025 в частині відмови у стягненні на користь ОСОБА_1 з відповідачів пені та інфляційних витрат в розмірі 2 383 535 грн - скасувати та ухвалити в цій частині нове рішення про задоволення позову. Викласти резолютивну частину рішення Дрогобицького міськрайонного суду Львівської області від 29.12.2025 в наступній редакції:

Позов ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «ТЕХНОПАРК УБТ» та Товариства з обмеженою відповідальністю «ДРОГОБИЦЬКИЙ ДОЛОТНИЙ ВИРОБНИЧИЙ КОМПЛЕКС «ДДЗ» про стягнення заборгованості за договорами поворотної фінансової допомоги – задовольнити повністю.

Стягнути в солідарному порядку з Товариства з обмеженою відповідальністю «ТЕХНОПАРК УБТ» та Товариства з обмеженою відповідальністю «ДРОГОБИЦЬКИЙ ДОЛОТНИЙ ВИРОБНИЧИЙ КОМПЛЕКС «ДДЗ» на користь ОСОБА_1 суму грошових коштів в розмірі 4 383 535 (чотири мільйони триста вісімдесят три тисячі п`ятсот тридцять п`ять) гривень 33 копійки.

Стягнути в солідарному порядку з Товариства з обмеженою відповідальністю «ТЕХНОПАРК УБТ» та Товариства з обмеженою відповідальністю «ДРОГОБИЦЬКИЙ ДОЛОТНИЙ ВИРОБНИЧИЙ КОМПЛЕКС «ДДЗ» на користь ОСОБА_1 витрати на правову допомогу в розмірі 84 000 (вісімдесят чотири тисячі) грн.

В апеляційній скарзі представник ТОВ «Дрогобицький долотний виробничий комплекс «ДДЗ» адвокат Паращак І.І. зазначає, що рішення ухвалено з порушенням норм матеріального та процесуального права, є необґрунтованим та підлягає скасуванню.

Зокрема, суд першої інстанції залишив поза увагою доводи ТОВ «ДК «ДДЗ»», що відповідно до частини 3 статті 109 ЦК України юридична особа, що утворилася внаслідок виділу, несе субсидіарну відповідальність за зобов`язаннями юридичної особи, з якої був здійснений виділ, які згідно з розподільчим балансом не перейшли до юридичної особи, що утворилася внаслідок виділу.

Юридична особа, з якої був здійснений виділ та юридична особа, що утворилася внаслідок виділу, несуть одна до одної додаткову (субсидіарну) відповідальність щодо зобов`язань, в яких вони не є основними боржниками.

До пред`явлення вимоги особі, яка несе субсидіарну відповідальність, кредитор повинен пред`явити вимогу до основного боржника.

Якщо основний боржник відмовився задовольнити вимогу кредитора або кредитор не одержав від нього в розумний строк відповіді на пред`явлену вимогу, кредитор може пред`явити вимогу в повному обсязі до особи, яка несе субсидіарну відповідальність.

У випадку відсутності вищевказаних підстав, у позивача взагалі відсутнє право на вимогу (судову чи позасудову) до субсидіарного боржника.

До пред`явлення вимоги особі, яка несе субсидіарну відповідальність, кредитор повинен пред`явити вимогу до основного боржника. Якщо основний боржник відмовився задовольнити вимогу кредитора або кредитор не одержав від нього в розумний строк відповіді на пред`явлену вимогу, кредитор може пред`явити вимогу в повному обсязі до особи, яка несе субсидіарну відповідальність.

У свою чергу, до ТОВ «ДК «ДДЗ»» на підставі розподільчого балансу жодних зобов`язань відносно ОСОБА_1 не переходило, при цьому жодних документів щодо звернень до основного боржника, позивачем не долучено.

Згідно із розподільчим балансом, підписаним особисто позивачем, як керівником ТОВ «УБТ», вищевказана заборгованість перейшла до ТОВ «Технопарк УБТ», і саме це товариство є основним боржником відносно позивача.

З огляду на те, що основному боржнику вимога не пред`являлася, ТОВ «ДК «ДДЗ»» вважає, що на момент подачі позовної заяви у позивача були відсутні правові підстави залучати ТОВ «ДК «ДДЗ»» як співвідповідача у даній справі.

Вважає, що суд першої інстанції не надав належної оцінки постанові ВСУ (КЦС) від 31.05.2023 у справі №500/3499/17, на яку звертало увагу ТОВ «ДК «ДДЗ»».

Субсидіарна відповідальність врегульована статтею 619 ЦК України, згідно з положеннями якої договором або законом може бути передбачена, поряд із відповідальністю боржника, додаткова (субсидіарна) відповідальність іншої особи.

Особа, яка несе субсидіарну відповідальність, повинна до задоволення вимоги, пред`явленої їй кредитором, повідомити про це основного боржника, а в разі пред`явлення позову - подати клопотання про залучення основного боржника до участі у справі. У разі недотримання цих вимог особою, яка несе субсидіарну відповідальність, основний боржник має право висунути проти регресної вимоги особи, яка несе субсидіарну відповідальність, заперечення, які він мав проти кредитора (частина четверта статті 619 ЦК України).

Велика Палата Верховного Суду в постанові від 20 квітня 2022 року в справі №910/2615/18 зауважила, що в цивільно-правовому зобов`язанні може виникати, зокрема, солідарна та субсидіарна відповідальність.

Зокрема, в разі солідарного обов`язку боржників кредитор має право вимагати виконання обов`язку частково або в повному обсязі як від усіх боржників разом, так і від будь-кого з них окремо.

Субсидіарна ж відповідальність має додатковий характер, який полягає, зокрема, в тому, що в разі, якщо вимога кредитора в повному обсязі задоволена основним боржником, додатковий боржник до відповідальності не притягується. Тому, під час виконання зобов`язань важливо визначити вид відповідальності, від цього залежить порядок пред`явлення вимоги кредитора, а також порядок виконання зобов`язання боржником.

Отже, кредитор може пред`явити вимогу в досудовому порядку або звернутися до суду з окремим позовом до субсидіарного боржника в порядку позовного провадження. У таких випадках субсидіарний боржник є не правонаступником основного боржника, а особою, яка є додатково відповідальною за зобов`язанням основного боржника в силу прямого припису закону.

Таким чином, ТОВ «ДК «ДДЗ»» не може нести солідарну відповідальність з основним боржником – ТОВ «Технопарк «УБТ», оскільки саме до останнього згідно розподільчого балансу перейшла заборгованість та пропорційна кількість активів, що відповідають вказаному зобов`язанню.

Крім цього, у рамках забезпечення позову накладено арешт на усе нерухоме майно ТОВ «Технопарк УБТ», вартість якого значно перевищує суму позову, тобто у жодному разі не може йтися про ухилення від виконання обов`язків сплати відповідної заборгованості з боку ТОВ «Технопарк УБТ».

Заміна ж основного боржника у виконавчому документі на двох боржників - основного та субсидіарного - без існування судового рішення щодо останнього позбавить субсидіарного боржника можливості реалізації в повному обсязі своїх процесуальних прав, які б він мав можливість реалізувати під час позовного провадження.

Правові висновки, викладені у постановах Великої Палати Верховного Суду від 26 червня 2019 року у справі № 905/1956/15 та постанові від 16 червня 2020 року у справі № 922/4519/14, стосуються обставин заміни первісного боржника у виконавчому провадженні двома боржниками - основним і субсидіарним у разі створення нової юридичної особи шляхом виділу з основного боржника після ухвалення остаточного судового рішення щодо зобов`язань останнього, які виникли до завершення процедури виділу.

Щодо судових витрат то вважає, що жодних доказів понесення таких зі сторони позивача долучено не було та вони не були предметом дослідження у справі.

Таким чином, позовні вимоги щодо стягнення витрат на правову допомог є безпідставними та необґрунтованими.

Задоволення відповідних вимог порушило принцип змагальності сторін, оскільки ТОВ «ДК «ДДЗ»» було позбавлене можливості спростовувати відповідні докази. Також, судом першої інстанції не були взяті до уваги положення ЦПК України щодо стягнення судових витрат пропорційно задоволеним позовним вимогам.

Наводить попередній розрахунок суми судових витрат, які апелянт поніс та які очікує понести у зв`язку із розглядом даної апеляційної скарги, яка складається із судового збору у розмірі 23618,40 грн. та витрат на правову допомогу у розмірі 60 000,00 грн.

Просить скасувати рішення Дрогобицького міськрайонного суду Львівської області від 29.12.2025 та ухвалити нове рішення яким у позові до ТОВ «ДК «ДДЗ»» відмовити. Стягнути з позивача на користь апелянта понесені судові витрати.

В апеляційній скарзі представник ТОВ «Технопарк УБТ» Сорока О.Є. зазначає, що рішення Дрогобицького міськрайонного суду Львівської області від 29.12.2025 є таким, що постановлено з порушенням норм матеріального та процесуального права, необґрунтованим і підлягає частковому скасуванню, виходячи з таких підстав.

Згідно із розподільчим балансом, що мітиться у матеріалах справи, підписаним особисто позивачем, як керівником ТОВ «Універсальна бурильна техніка», заборгованість по договорам поворотної фінансової допомоги від 07.05.2021 та від 05.10.2020, перейшла до ТОВ «Технопарк УБТ».

При цьому, несплата ТОВ «Технопарк УБТ» заборгованості виникла внаслідок недобросовісних дій самого позивача, зокрема відмови від підписання додаткових угод до вищевказаних договорів у частині заміни сторони та зазначення актуальних банківських реквізитів Позивача-фізичної особи.

Більш того, під час розгляду справи у суді першої інстанції ТОВ «Технопарк УБТ» намагався мирно врегулювати спір з позивачем та пропонував укладення мирової угоди, шляхом сплати на користь позивача основної суми заборгованості по відповідним договорам без штрафних санкцій та інших нарахувань, нарахування яких в силу прямих вимог Цивільного кодексу України ( п.15,18 "Прикінцеві та перехідні положення") заборонені.

Разом з цим, позивач не погодився на вищевказані умови.

Щодо суми заборгованості, то дійшовши правильного висновку про застосування п.15,18 "Прикінцеві та перехідні положення" Цивільного кодексу України суд першої інстанції помилково зазначив у резолютивній частині рішення про стягнення заборгованості за договорами поворотної фінансової допомоги від 07.05.2021 та від 05.10.2020 в розмірі 2000000.00 (два мільйони ) гривень.

Зокрема, у мотивувальній частині рішення, суд першої інстанції зазначає, що відповідно до платіжного доручення від 08.10.2020 ОСОБА_1 здійснив перерахування 1 500 000 грн на рахунок ТОВ „УБТ", призначення платежу: надання безпроцентної поворотної фінансової допомоги згідно договору від 05.10.2020, без ПДВ.

Відповідно до заяви на переказ готівки № ПН45730 від 12.05.2021 ОСОБА_1 здійснив перерахування 498 504 грн. 49 коп. на рахунок ТОВ „УБТ", призначення платежу: оплата згідно договору поворотної фінансової допомоги від 07.05.2021.»

Таким чином, суд першої інстанції у резолютивній частині безпідставно встановив, що по договору поротної фінансової допомоги від 07.05.2021 підлягає поверненню заборгованість у розмірі 500 000,00 грн., а не 498 504 грн. 49 коп.

Жодних доказів понесення витрат на правову допомогу у розмірі 84 000,00 грн., які просив стягнути представник позивача у позовній заяві долучено не було та вони не були предметом дослідження у справі.

Відтак, позовні вимоги щодо стягнення витрат на правову допомог є безпідставними та необґрунтованими.

Крім цього, задоволення таких вимог порушило принцип змагальності сторін, оскільки ТОВ «Технопарк УБТ» був позбавлений можливості спростовувати відповідні докази.

Також суд першої інстанції не взяв до уваги положення ЦПК України щодо стягнення судових витрат пропорційно задоволеним позовним вимогам.

Наводить попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які апелянт поніс та які очікує понести у зв`язку із розглядом даної апеляційної скарги та які складаються із судового збору у розмірі 23618,40 грн. та витрат на правову допомогу у розмірі 60 000,00 грн.

Просить скасувати рішення Дрогобицького міськрайонного суду Львівської області від 29.12.2025 у частині стягнення в солідарному порядку з Товариства з обмеженою відповідальністю «Технопарк УБТ» та Товариства з обмеженою відповідальністю «Дрогобицький долотний виробничий комплекс ДДЗ"» на користь ОСОБА_1 витрати на правову допомогу в розмірі 84 000 ( вісімдесят чотири тисячі) гривень. Скасувати рішення Дрогобицького міськрайонного суду Львівської області від 29.12.2025 у частині стягнення заборгованості у сумі 2 000 000,00 грн. за договорами поворотної фінансової допомоги від 07.05.2021 та від 05.10.2020, ухвалити нове рішення, яким стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Технопарк УБТ» на користь ОСОБА_1 заборгованості за договорами поворотної фінансової допомоги від 07.05.2021 та від 05.10.2020 в розмірі 1 998 504,49 грн. Стягнути з позивача на користь апелянта понесені судові витрати.

В апеляційній скарзі на додаткове рішення представник ОСОБА_1 – адвокат Скирда В.Є. зазначає, що суд першої інстанції не надав оцінку підставам заперечень проти задоволення заяв відповідачів, а оскаржуване рішення суду вважає незаконним в частині часткового задоволення заяв відповідачів та часткової відмови в задоволенні заяви позивача.

Звертає увагу, що позивач до позовної заяви долучив орієнтовний розрахунок суми судових витрат і такий складається зі (1) сплаченого судового збору за подання позовної заяви, а саме 15 140 грн та (2) витрат на правову допомогу в розмірі 84 000 (вісімдесят чотири тисячі) грн.».

05 квітня 2024 року ТОВ «Технопарк УБТ» подано відзив на позовну заяву, який підписаний директором ТОВ «Технопарк УБТ» та в якому відсутній попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які товариство понесло і які очікує понести у зв`язку із розглядом справи та відповідно клопотання про їх стягнення.

05 квітня 2024 ТОВ «ДК «ДДЗ» подано відзив на позовну заяву, який підписаний директором ТОВ «ДК «ДДЗ» та в якому був відсутній попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які товариство понесло і які очікує понести у зв`язку із розглядом справи та відповідно клопотання про їх стягнення.

На відзиви позивачем було подано відповіді.

14 травня 2024 року товариствами були подані заперечення.

Так, між ОСОБА_1 (як клієнтом) та ОСОБА_2 (як виконавцем) укладений договір №UAR10.308/02.14 від 15 січня 2024 року (надалі – Договір).

Згідно із умовами договору розмір грошового гонорару Виконавця, що підлягає оплаті Клієнтом за виконання дій в межах Завдання становить 84 000 грн (вісімдесят чотири тисячі) гривень, без урахування податку в 5%, та підлягає оплаті згідно з виставленими Виконавцем рахунками після подачі до суду позовної заяви та відкриття провадження у справі, що підтверджується ухвалою суду про відкриття провадження у справі. Сума підлягає оплаті протягом 10 (десяти) календарних днів з дня отримання виставленого Рахунку Виконавця.

Ставка за 1 (одну) годину роботи Виконавця складає 4 000 грн без урахування податків. Ставка за участь Виконавця в 1 (одному) судовому засіданні складає 8 000 грн без урахування податків, незалежно від того, чи приймав Виконавець участь в судовому засіданні в межах приміщення суду чи по відеоконференцзв`язку.

Розмір грошового гонорару Виконавця, що підлягає оплаті Клієнтом за успішне виконання Завдання становить 10% (десять відсотків) від розміру фактично задоволених судом вимог. Ця сума підлягає оплаті протягом 10 (десяти) календарних днів з дня отримання виставленого Виконавцем рахунку, який буде виставлено після ухвалення судового рішення.

Згідно із актом приймання-передачі послуг №23/05.1 від 05.01.2026 року Клієнтом прийнято, а Виконавцем надано послуги на загальну суму 520 000, 00 грн.

Таким чином, загальний розмір витрат на правову допомогу понесених у зв`язку із розглядом справи становить 520 000, 00 грн (п`ятсот двадцять тисяч) гривень.

Разом з цим, як вбачається із наданих Відповідачами документів: договір між ТОВ «Технопарк УБТ» та адвокатом було укладено – 05 липня 2024 року; договір між ТОВ «ДК «ДДЗ» та адвокатом було укладено – 06 травня 2025 року.

Тобто, адвокати відповідачів були залучені вже після того, як ТОВ «Технопарк УБТ» та ТОВ «ДК «ДДЗ» сформували свої правові позиції у даній справі (квітень-травень 2024 року), відзив на позову заяву та заперечення на відповідь на відзив, були подані без участі адвокатів.

При цьому, після залучення адвокатів ними не змінено жодну з підстав заперечень на позовну заяву.

Відповідачі або їх представники не подали докази, що підтверджують розмір понесених відповідачем витрат на правничу допомогу в суді, або заяву про те, що докази розміру судових витрат будуть надані після ухвалення судового рішення протягом п`яти днів.

Такі докази були подані вже після судових дебатів. Поважних підстав неможливості своєчасного подання доказів понесення таких судових витрат та клопотання про поновлення строку на подання доказів, відповідачі у заяві про ухвалення додаткового рішення не наводили.

Таким чином, клопотання відповідачів про ухвалення додаткового рішення щодо вирішення питання про розподіл витрат на професійну правничу допомогу підлягали залишенню судом без розгляду.

Адвокатом ТОВ «Технопарк УБТ» підготовлено декілька клопотань, зокрема про зупинення провадження у справі – в задоволені якого було відмовлено, відтак витрати на правову допомогу в цій частині також не обґрунтовані.

Таким чином, суд першої інстанції частково задовольняючі заяви відповідачів не надав оцінку обставинам справи та положенням ЦПК України, у зв`язку з чим ухвалив оскаржуване рішення, яке підлягає скасуванню.

Щодо часткового задоволення заяви позивача то для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Гонорар може встановлюватися у формі: фіксованого розміру, погодинної оплати. Ці форми відрізняються порядком обчислення – при зазначенні фіксованого розміру для виплати адвокатського гонорару не обчислюється фактична кількість часу, витраченого адвокатом при наданні послуг клієнту; і навпаки – підставою для виплати гонорару, який визначений у формі погодинної оплати, є кількість витрачених на надання послуги годин, помножена на вартість такої (однієї) години того чи іншого адвоката залежно від його кваліфікації, досвіду, складності справи та інших критеріїв.

Визначаючи розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації гонорару адвоката іншою стороною, суди мають виходити зі встановленого в самому договорі розміру та/або порядку обчислення таких витрат, враховуючи при цьому положення законодавства щодо критеріїв визначення розміру витрат на правничу допомогу.

Так, між сторонами було досягнуто згоди, що фіксований розмір оплати застосовується:

1. підготовки та подання позовної заяви – розмір фіксованої оплати за ці дії становить – 84 000 (вісімдесят чотири тисячі) гривень;

2. участь в одному судовому засіданні – 8 000 (вісім тисяч) гривень;

3. Гонорар успіху – 10% від фактично задоволених позовних вимог.

В свою чергу, оскільки на момент укладенні Договору не було відомо про доцільність вчинення інших додаткових дій, як то аналіз відзиву на позовну заяву, підготовка та подання заперечень на відповідь на відзив, додаткових пояснень тощо, сторони дійшли згоди, що визначення вартості за такі послуги буде здійснюватися із розрахунку 4 000 (чотири тисячі) гривень за годину роботи.

Покликаючись на судову практику та обсяг наданої правової допомоги, просить додаткове рішення Дрогобицького міськрайонного суду Львівської області від 16.02.2026 у справі № 442/2215/24 в частині часткового задоволення заяв ТОВ «ДК «ДДЗ» і ТОВ «Технопарк УБТ» про стягнення судових витрат та часткової відмови в задоволені заяви ОСОБА_1 про стягнення судових витрат - скасувати та ухвалити в цій частині нове рішення, яким заяви ТОВ «ДК «ДДЗ» і ТОВ «Технопарк УБТ» про стягнення судових витрат – залишити без розгляду, а заяву ОСОБА_1 про стягнення судових витрат задовольнити в повному обсязі.

Викласти резолютивну частину рішення Дрогобицького міськрайонного суду Львівської області від 16.02.2026 у справі № 442/2215/24 в таій редакції:

«Заяву представника ТзОВ «Дрогобицький долотний виробничий комплекс «ДДЗ» про ухвалення додаткового рішення про стягнення витрат на професійну правничу допомогу – залишити без розгляду;

Заяву ТзОВ «Технопарк УБТ» про ухвалення додаткового рішення про стягнення витрат на професійну правничу допомогу – залишити без розгляду;

Заяву ОСОБА_1 про ухвалення додаткового рішення про стягнення витрат на професійну правничу допомогу - задовольнити повністю.

Стягнути в солідарному порядку з Товариства з обмеженою відповідальністю «ТЕХНОПАРК УБТ» та Товариства з обмеженою відповідальністю «ДРОГОБИЦЬКИЙ ДОЛОТНИЙ ВИРОБНИЧИЙ КОМПЛЕКС «ДДЗ» на користь ОСОБА_1 витрати на правову допомогу в розмірі 520 000, 00 грн (п`ятсот двадцять тисяч) гривень.

Стягнути в солідарному порядку з Товариства з обмеженою відповідальністю «ТЕХНОПАРК УБТ» та Товариства з обмеженою відповідальністю «ДРОГОБИЦЬКИЙ ДОЛОТНИЙ ВИРОБНИЧИЙ КОМПЛЕКС «ДДЗ» на користь ОСОБА_1 витрати зі сплати судового збору за забезпечення позову в розмірі 605, 60 гривень».

В апеляційній скарзі на додаткове рішення представник ТОВ "ДРОГОБИЦЬКИЙ ДОЛОТНИЙ ВИРОБНИЧИЙ КОМПЛЕКС "ДДЗ"" Паращак І.І. зазначає, що таке ухвалено з порушенням норм матеріального та процесуального права, є необґрунтованим і підлягає частковому скасуванню.

Суд першої інстанції залишив поза увагою, що рішенням Дрогобицького міськрайонного суду від 29.12.2025 у даній справі було вирішено, зокрема стягнути в солідарному порядку з Товариства з обмеженою відповідальністю «Технопарк УБТ» та Товариства з обмеженою відповідальністю «Дрогобицький долотний виробничий комплекс ДДЗ"» на користь ОСОБА_1 витрати на правову допомогу в розмірі 84 000 (вісімдесят чотири тисячі) гривень та витрати по сплаті судового збору у розмірі 7570 (сім тисяч п`ятсот сімдесят) гривень.

Тобто, судом першої інстанції було вирішено питання щодо стягнення судових витрат безпосередньо у рішенні Дрогобицького міськрайонного суду від 29.12.2025 у даній справі, відтак розглядати додатково клопотання позивача про стягнення судових витрат не було жодних правових підстав.

Вирішуючи питання щодо стягнення судових витрат безпосередньо у рішенні від 29.12.2025, суд першої інстанції очевидно, керувався позовними вимогами викладеними у позовній заяві позивача, де окремою позовною вимогою було стягнення витрат на правову допомогу (тверда сума) у розмірі 84 000,00 грн.

Крім того, у тексті позовної заяви було відсутні посилання про надання доказів понесення судових витрат протягом 5 днів після оголошення рішення суду.

Більш того, позивач під час судових дебатів (підтверджується аудіозаписом судового засідання) просив просто стягнути судові витрати та не зазначав, що розмір судових витрат буде обґрунтовуватися протягом 5 днів після ухвалення рішення, як це вимагає ст. 141 ЦПК України.

Усе вищевикладене підтверджує, що суд першої інстанції помилково розглянув заяву позивача щодо стягнення судових витрат та виніс додаткове рішення у цій частині.

Також суд першої інстанції не врахував, що солідарне зобов`язання, як і солідарна відповідальність, виникають лише у випадках, встановлених договором або законом.

Судове рішення не може бути підставою виникнення солідарної відповідальності, оскільки судовим рішенням підтверджуються права осіб, а не створюються заново.

Поряд з цим, суд першої інстанції помилково ототожнив інститут розподілу судових витрат (витрат на професійну правничу допомогу), закріплений в ЦПК України, з солідарним обов`язком та відповідальністю, які є інститутами цивільного права і виникають лише у випадку, передбаченому законом або договором (Постанова ВС КГС від 10.09.2024у справі №902/99/24).

Вважає, що суд першої інстанції не врахував висновки суду касаційної інстанції та Європейського суду з прав людини у контексті розгляду заяв про стягнення судових витрат, у мотивувальній частині рішення не навів розрахунків присуджених позивачу суми судових витрат.

Як вбачається з матеріалів справи судом першої інстанції задоволено позовні вимоги у розмірі 45,60% та відповідно відмовлено у позовних вимогах у розмірі 54,50%.

Вважає, що розмір витрат на правову допомогу є необґрунтованим, не відповідає складності справи, яка з юридичної точки зору не є складною, розцінки та обсяг часу зазначені позивачем на підтвердження витрат на правову допомогу, є явно завищеними.

Просить додаткове рішення Дрогобицького міськрайонного суду Львівської області від 16.02.2026 скасувати у частині солідарного стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «Технопарк УБТ та Товариства з обмеженою відповідальністю «Дрогобицький долотний виробничий комплекс ДДЗ"» на користь ОСОБА_1 витрат на правову допомогу в розмірі 260 000 (двісті шістдесят тисяч) гривень та витрат зі сплати судового збору за забезпечення позову в розмірі 605,60 (шістсот п"ять ) гривень 60 коп.

В апеляційній скарзі на додаткове рішення представника ТОВ «Технопарк УБД» Сорока О.Є. покликається на те, що додаткове рішення Дрогобицького міськрайонного суду Львівської області від 16.02.2026 є таким, що ухвалене з порушенням норм матеріального та процесуального права, необґрунтованим і підлягає скасуванню, виходячи з таких підстав.

Щодо відсутності підстав розгляду заяви позивача про стягнення витрат на правову допомогу то вважає, що судом першої інстанції залишено поза увагою, що рішенням Дрогобицького міськрайонного суду від 29.12.2025 у даній справі вирішено, зокрема питання витрат на правову допомогу в розмірі 84 000 (вісімдесят чотири тисячі ) гривень та судового збору у розмірі 7570 (сім тисяч п`ятсот сімдесят) гривень.

Більш того, позивач під час судових дебатів (підтверджується аудіозаписом судового засідання) просив просто стягнути судові витрати та не зазначав, що розмір судових витрат буде обґрунтовуватися протягом 5 днів після ухвалення рішення, як це вимагає ст. 141 ЦПК України.

Наведене підтверджує, що суд першої інстанції помилково розглянув заяву позивача щодо стягнення судових витрат та виніс додаткове рішення у цій частині.

Також суд не врахував, що солідарне зобов`язання, так і солідарна відповідальність виникають лише у випадках, встановлених договором або законом.

Відповідно до ч.4 ст.137 ЦПК України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1)складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2)часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3)обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Відповідно до усталеної практики Верховного Суду суд, вирішуючи питання про судові витрати та своєчасність подання доказів понесених додаткових витрат на професійну правничу допомогу, повинен враховувати, що:

- не є обов`язковими для суду зобов`язання, які склалися між адвокатом та клієнтом у контексті вирішення питання про розподіл судових витрат, а тому, вирішуючи останнє, суд повинен оцінювати витрати, що мають бути компенсовані за рахунок іншої сторони, ураховуючи як те, чи були вони фактично понесені, так і оцінювати їх необхідність (постанови Великої Палати Верховного Суду від 12.05.2020 у справі №904/4507/18 та від 16.11.2022 у справі №922/1964/21);

- при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін (додаткова ухвала Верховного Суду у складі об`єднаної палати Касаційного господарського суду від 03.12.2021 у справі №927/237/20, постанова Великої Палати Верховного Суду від 27.06.2018 у справі №826/1216/16 та додаткова постанова Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 у справі №775/9215/15ц);

- суд зобов`язаний оцінити розмір адвокатських витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично та чи була їх сума обґрунтованою (постанова Великої Палати Верховного Суду від 27.06.2018 у справі №826/1216/16 та додаткова постанова ВП ВС від 19.02.2020 у справі №775/9215/15ц).

- інститут відшкодування судових витрат не може бути інструментом збагачення сторони у справі.

Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції.

Разом з цим, суд першої інстанції вищевказані висновки та положення ЦПК України не врахував, у мотивувальній частині суд першої інстанції не навів розрахунків присуджених позивачу суми судових витрат.

Вважає, що розмір витрат на правову допомогу є необґрунтованим: не відповідає складності справи, яка з юридичної точки зору не є складною; розцінки та обсяг часу зазначені Позивачем на підтвердження витрат на правову допомогу є явно завищеними; витрати на правову допомогу склали більше 25% від задоволених позовних вимог; частина судових засідань зазначених представником позивача не відбулася (у т.ч. з вини сторони позивача).

Просить додаткове рішення Дрогобицького міськрайонного суду Львівської області від 16.02.2026 скасувати у частині солідарного стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «Технопарк УБТ та Товариства з обмеженою відповідальністю «Дрогобицький долотний виробничий комплекс ДДЗ"» на користь ОСОБА_1 витрат на правову допомогу в розмірі 260 000 (двісті шістдесят тисяч) гривень та витрат зі сплати судового збору за забезпечення позову в розмірі 605,60 (шістсот п`ять ) гривень 60 коп.

20.02.2026 на адресу апеляційного суду надійшов відзив представника ОСОБА_1 – адвоката Скирди В.Є. на апеляційну скаргу ТОВ «Технопарк УБТ» на рішення Дрогобицького міськрайонного суду Львівської області від 29 грудня 2025 року, просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, стягнути з ТзОВ «ТЕХНОПАРК УБТ» понесені судові витраті в розмірі 65 000, 00 грн (шістдесят п`ять тисяч) гривень.

Крім цього, 20.02.2026 апеляційним судом зареєстровано відзив представника ОСОБА_1 – адвоката Скирди В.Є. на апеляційну скаргу ТОВ «Дрогобицький долотний виробничий комплекс ДДЗ» на рішення Дрогобицького міськрайонного суду Львівської області від 29 грудня 2025 року, просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, стягнути з ТзОВ «Дрогобицький долотний виробничий комплекс ДДЗ» понесені судові витраті в розмірі 65 000, 00 грн (шістдесят п`ять тисяч) гривень.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення присутніх учасників справи, перевіривши матеріали справи, законність і обґрунтованість оскаржуваних рішень суду першої інстанції в межах доводів апеляційних скарг та вимог, заявлених у суді першої інстанції, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційні скарги представника ОСОБА_1 - адвоката Скирда Владислава Євгеновичана рішення необхідно залишити без задоволення, а на додаткове рішення – задовольнити частково, апеляційні скарги Товариства з обмеженою відповідальністю «Технопарк УБТ» на рішення та додаткове рішення – задовольнити частково, а апеляційні скарги Товариства з обмеженою відповідальністю «Дрогобицький долотний виробничий комплекс «ДДЗ» на рішення та додаткове рішення – задовольнити, враховуючи таке.

Згідно із ч. 1 ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

На підставі ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Відповідно до ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Згідно із статтею 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

Ухвалюючи рішення по суті спору та задовольняючи частково позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що за своєю цивільно-правовою природою та юридичним змістом договір про надання поворотної фінансової допомоги є договором позики.

05 липня 2022 року на підставі рішення єдиного учасника ТОВ «УБТ» перетворено шляхом виділення в дві юридичні особи - Товариство з обмеженою відповідальністю «Технопарк УБТ» та Товариство з обмеженою відповідальністю «Дрогобицький долотний виробничий комплекс ДДЗ».

Оскільки внаслідок виділу зберігається і юридична особа, з якої було здійснено виділ, і створюється нова юридична особа, в законі закріплено положення про взаємну субсидіарну відповідальність зазначених юридичних осіб за зобов`язаннями, боржником за якими була юридична особа, з якої здійснено виділ, та які існували перед виділом.

Отже кредитор може пред`явити вимогу в досудовому порядку або звернутися до суду з окремим позовом до субсидіарного боржника в порядку позовного провадження.

Суд дійшов висновку, що договір поворотної фінансової допомоги від 07.05.2021 на суму 500 000 грн. та договір поворотної фінансової допомоги від 05.10.2020 на суму 1 500 000 грн. у розумінні вимог ст. 1047 ЦК України є належними доказами у справі на підтвердження наявності боргових зобов`язань відповідачів перед позивачем на суму 2 000 000,00 гривень, доказів виконання відповідачем зобов`язань з повернення отриманої поворотної фінансової допомоги матеріали справи не містять, тому дійшов висновку, що вимоги в частині стягнення такої заборгованості є обгрунтованими та підлягають задоволенню у повному обсязі.

Крім цього, боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Пунктом 7.2 вказаних договорів сторони погодили, що у випадку несвоєчасного повернення поворотної фінансової допомоги позичальник сплачує позикодавцю пеню у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня, за кожний день прострочення.

Водночас, Законом України "Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законодавчих актів України щодо дії норм на період дії воєнного стану" від 15 березня 2022 року № 2120-IX розділ "Прикінцеві та перехідні положення" Цивільного кодексу України доповнено пунктом 18, яким передбачено, що у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов`язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 цього Кодексу, а також від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. Установити, що неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем).

Указом Президента України від 24.02.2022 № 64/2022 "Про введення воєнного стану в Україні", затвердженого Законом України від 24 лютого 2022 року № 2102-IX, в Україні введено воєнний стан з 24 лютого 2022 року строком на 30 діб, який неодноразово продовжувався і триває й на даний час.

З огляду на вимоги пункту 18 розділу "Прикінцеві та перехідні положення" Цивільного кодексу України, суд дійшов висновку про відсутність правових підстав для стягнення з відповідачів пені та інфляційних втрат за період: за договором поворотної фінансової від 02.06.2020 на суму 1 910 270 грн. з 01.06.2023 по 24.07.2023 та з 24.07.2023 по 24.10.2023, за договором поворотної фінансової від 07.05.2021 на суму 500 000 грн. з 01.05.2023 по 15.03.2024, за договором поворотної фінансової допомоги від 05.10.2020 на суму 1 500 000 грн. з 01.10.2021 по 15.03.2024, оскільки їх нарахування здійснено позивачем у період дії воєнного стану в Україні, під час якого позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 цього Кодексу, а також від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за прострочення позичальником виконання грошового зобов`язання за договором позики.

З урахуванням викладеного, суд дійшов висновку, що позовні вимоги про стягнення з відповідачів пені та інфляційних втрат в розмірі 2 383 535 грн. задоволенню не підлягають.

Також суд вирішив питання судових витрат, стягнувши у солідарному порядку з відповідачів на користь позивача витрати на правничу допомогу в розмірі 84 000 грн. та судовий збір пропорційно до задоволених вимог в сумі 7 570 грн.

Додатковим рішенням суд частково задовольнив заяви позивача та відповідачів, стягнувши судові витрати у відповідних сумах.

На переконання колегії суддів, оскаржувані рішення не у повній мірі відповідають вимогам закону.

Завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Відповідно до частини першої статті 16 ЦК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Частиною першою статті 15 ЦК України визначено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Цивільне законодавство не містить визначення поняття способів захисту цивільних прав та інтересів, однак за їх призначенням вони можуть вважатися визначеним законом механізмом матеріально-правових засобів здійснення охорони цивільних прав та інтересів, що приводиться в дію за рішенням суду у разі їх порушення чи реальної небезпеки такого порушення.

Право на захист особа здійснює на свій розсуд (ст. 20 ЦК України).

З урахуванням цих норм правом на звернення до суду за захистом наділена особа лише в разі порушення, невизнання або оспорювання саме її прав, свобод чи інтересів, а також у разі звернення до суду органів і осіб, уповноважених захищати права, свободи та інтереси інших осіб або державні та суспільні інтереси. Суд повинен установити, чи були порушені, не визнані або оспорені права, свободи чи інтереси цих осіб, і залежно від установленого вирішити питання про задоволення позовних вимог або відмову в їх задоволенні.

Обравши відповідний спосіб захисту права, позивач в силу ст. 12 ЦПК України зобов`язаний довести правову та фактичну підставу своїх вимог.

Захист цивільних прав - це передбачені законом способи охорони цивільних прав у разі їх порушення чи реальної небезпеки такого порушення.

Разом із тим, відповідно до положень статті 13 ЦК України цивільні права особа здійснює у межах, наданих їй договором або актами цивільного законодавства. При здійсненні своїх прав особа зобов`язана утримуватися від дій, які могли б порушити права інших осіб, завдати шкоди довкіллю або культурній спадщині. Не допускаються дії особи, що вчиняються з наміром завдати шкоди іншій особі, а також зловживання правом в інших формах. У разі недодержання особою при здійсненні своїх прав вимог, суд може зобов`язати її припинити зловживання своїми правами, а також застосувати інші наслідки, встановлені законом.

Цивільним законодавством регулюються особисті немайнові та майнові відносини (цивільні відносини), засновані на юридичній рівності, вільному волевиявленні, майновій самостійності їх учасників (ч. 1 ст. 1 ЦК України).

Цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини, юридичні факти, заподіяння матеріальної та моральної шкоди тощо, а також вони можуть виникати безпосередньо з актів цивільного законодавства (ст. 11 ЦК України).

Судом встановлено, що 02.06.2020 між Товариством з обмеженою відповідальністю „Універсальна Бурильна техніка» в особі генерального директора ОСОБА_1 та фізичною особою ОСОБА_1 укладено договір поворотної фінансової допомоги.

Відповідно до п.п. 1.1, 1.2, 2.1 даного договору, Позикодавець надає Позичальнику безвідсоткову поворотну фінансову допомогу (надалі - Поворотна допомога), а останній зобов`язується повернути поворотну допомогу у визначений цим договором строк. Поворотна фінансова допомога надається позичальнику на безоплатній основі (плата за користування грошовими коштами не стягується). Сума Поворотної допомоги становить 1 910 270 грн.

Пунктом 4.1 передбачено, що поворотна фінансова допомога підлягає поверненню до 01.06.2021.

Пунктом 7.2 передбачено, що у випадку несвоєчасного повернення поворотної фінансової допомоги позичальник сплачує позикодавцю пеню у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня, за кожний день прострочення.

Відповідно до платіжного доручення № 1 від 05.06.2020 ОСОБА_1 здійснив перерахування 1 910 270 грн. на рахунок ТОВ „УБТ", призначення платежу: надання безпроцентної поворотної фінансової допомоги згідно договору від 02.06.2020, без ПДВ.

Згідно із додатковим договором № 1 до договору про поворотну фінансову допомогу від 01.06.2021, укладеного між Товариством з обмеженою відповідальністю «Універсальна Бурильна техніка» в особі генерального директора Ченського Олександра Андрійовича та фізичною особою ОСОБА_1 , змінено п. 4.1 Договору та викладено його в наступній редакції: «п. 4.1 Поворотна фінансова допомога підлягає поверненню до 01 червня 2022 року".

Згідно із додатковим договором № 2 до договору про поворотну фінансову допомогу від 02.06.2020 від 01.06.2022, укладеного між Товариством з обмеженою відповідальністю «Універсальна Бурильна техніка «в особі генерального директора Ченського Олександра Андрійовича та фізичною особою ОСОБА_1 , змінено п. 4.1 Договору та викладено його в наступній редакції: п. 4.1 Поворотна фінансова допомога підлягає поверненню до 01 червня 2023 року".

24.07.2023 Товариство з обмеженою відповідальністю „ Технопарк УБТ» здійснило сплату грошових коштів на рахунок ОСОБА_1 на суму 1 000 000 грн., та 24.10.2023 Товариство з обмеженою відповідальністю «Технопарк УБТ «здійснило сплату грошових коштів на рахунок ОСОБА_1 на суму 910 270 грн.

05.10.2020 між Товариством з обмеженою відповідальністю «Універсальна Бурильна техніка» в особі генерального директора Ченського Олександра Андрійовича та фізичною особою ОСОБА_1 укладено договір поворотної фінансової допомоги.

Відповідно до п.п. 1.1, 1.2, 2.1 даного договору, Позикодавець надає Позичальнику безвідсоткову поворотну фінансову допомогу (надалі - Поворотна допомога), а останній зобов`язується повернути поворотну допомогу у визначений цим договором строк. Поворотна фінансова допомога надається позичальнику на безоплатній основі (плата за користування грошовими коштами не стягується). Сума поворотної допомоги становить 1 500 000 грн.

Пунктом 4.1 передбачено, що поворотна фінансова допомога підлягає поверненню до 01.10.2021 включно.

Пунктом 7.2 передбачено, що у випадку несвоєчасного повернення поворотної фінансової допомоги позичальник сплачує позикодавцю пеню у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня, за кожний день прострочення.

Відповідно до платіжного доручення від 08.10.2020 ОСОБА_1 здійснив перерахування 1 500 000 грн. на рахунок ТОВ „УБТ", призначення платежу: надання безпроцентної поворотної фінансової допомоги згідно договору від 05.10.2020, без ПДВ.

07.05.2021 Товариством з обмеженою відповідальністю „Універсальна Бурильна техніка» в особі генерального директора ОСОБА_1 та фізичною особою ОСОБА_1 укладено договір поворотної фінансової допомоги.

Відповідно до п.п. 1.1, 1.2, 2.1 даного договору, Позикодавець надає Позичальнику безвідсоткову поворотну фінансову допомогу (надалі - Поворотна допомога), а останній зобов`язується повернути поворотну допомогу у визначений цим договором строк. Поворотна фінансова допомога надається позичальнику на безоплатній основі (плата за користування грошовими коштами не стягується). Сума Поворотної допомоги становить 500 000 грн.

Пунктом 4.1 передбачено, що поворотна фінансова допомога підлягає поверненню до 01.05.2022 включно.

Пунктом 7.2 передбачено, що у випадку несвоєчасного повернення поворотної фінансової допомоги позичальник сплачує позикодавцю пеню у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня, за кожний день прострочення.

Відповідно до заяви на переказ готівки № ПН45730 від 12.05.2021 ОСОБА_1 здійснив перерахування 498 504 грн. 49 коп. на рахунок ТОВ „УБТ", призначення платежу: оплата згідно договору поворотної фінансової допомоги від 07.05.2021.

Згідно із додатковим договором № 1 до договору про поворотну фінансову допомогу від 07.05.2021 від 01.05.2022, укладеного між Товариством з обмеженою відповідальністю „Універсальна Бурильна техніка» в особі генерального директора Ченського Олександра Андрійовича та фізичною особою ОСОБА_1 , змінено п. 4.1. Договору та викладено його в наступній редакції: „п. 4.1 Поворотна фінансова допомога підлягає поверненню до 01 травня 2023 року".

05 липня 2022 року на підставі рішення єдиного учасника ТОВ «УБТ» перетворено шляхом виділення в дві юридичні особи - Товариство з обмеженою відповідальністю «Технопарк УБТ» та Товариство з обмеженою відповідальністю «Дрогобицький долотний виробничий комплекс ДДЗ».

Таким чином, у матеріалах справи наявні договори між позивачем ОСОБА_1 та Товариством з обмеженою відповідальністю «Універсальна бурильна техніка» , а саме договір поворотної фінансової від 02.06.2020 на суму 1 910 270 грн. – строк повернення до 01.10.2023; договір поворотної фінансової від 07.05.2021 на суму 500 000 грн. – строк повернення до 01.05.2023; договір поворотної фінансової допомоги від 05.10.2020 на суму 1 500 000 грн.- строк повернення до 01.10.2021.

Відповідно до платіжного доручення № 1 від 05.06.2020 ОСОБА_1 здійснив перерахування 1 910 270 грн на рахунок ТОВ „УБТ", призначення платежу: надання безпроцентної поворотної фінансової допомоги згідно договору від 02.06.2020, без ПДВ.

08.10.2020 ОСОБА_1 здійснив перерахування 1 500 000 грн на рахунок ТОВ „УБТ", призначення платежу: надання безпроцентної поворотної фінансової допомоги згідно договору від 05.10.2020, без ПДВ.

Відповідно до заяви на переказ готівки № ПН45730 від 12.05.2021 ОСОБА_1 здійснив перерахування 498 504 грн. 49 коп. на рахунок ТОВ „УБТ", призначення платежу: оплата згідно договору поворотної фінансової допомоги від 07.05.2021.

В свою чергу, 24.07.2023 ТзОВ „Технопарк УБТ» здійснило сплату грошових коштів на рахунок ОСОБА_1 на суму 1 000 000 грн, та 24.10.2023 ТзОВ «Технопарк УБТ» здійснило сплату грошових коштів на рахунок ОСОБА_1 на суму 910 270 грн., що свідчить про те, що поворотна фінансова допомога згідно договору від 02.06.2020 року на суму 1 910 270 грн. повернута.

Зазначені обставини визнаються сторонами, відтак в силу ст. 82 ЦПК України не підлягають доказуванню.

Звертаючись з позовними вимогами до суду, позивач ОСОБА_1 такі зводить до того, що виконав свої зобов`язання за договорами поворотної фінансової допомоги, здійснив переказ коштів у визначених договорами розмірах, в свою чергу після перетворення ТОВ «Універсальна бурильна техніка» шляхом виділення в дві юридичні особи — ТОВ «Технопарк УБТ» та ТОВ «Дрогобицький долотний виробничий комплекс «ДДЗ», TOB «Технопарк УБТ» було здійснено погашення за Договором №1 від 02.06.2020 на суму 1 000 000 грн, а 24 жовтня 2023 року здійснено погашення на суму 910 270 грн., інших сум від відповідачів на погашення боргових зобов`язань не надходило, відтак наводячи власний розрахунок, вважає, що загальна заборгованість за договорами поворотної фінансової допомоги, яка підлягає стягненню з відповідачів, становить 4 383 535 грн. 33 копійки, просить стягнути таку у примусовому порядку.

Зважаючи на те, що рішення суду першої інстанції по суті спору оскаржується як позивачем, так і відповідачами, колегія суддів вважає за доцільне розпочати перевірку законності оскаржуваного рішення із доводів апеляційних скарг відповідачів, оскільки позовні вимоги все ж частково задоволені, при цьому, підставність апеляційних скарг відповідачів автоматично виключає (спростовує) можливість задоволення апеляційної скарги позивача ОСОБА_1 , чи в принципі навіть часткового задоволення його позовних вимог.

Колегія суддів виходить з того, що зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку (ч.1ст. 509 ЦК України).

За змістом ст. 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цьогоКодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно із ст. 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином (стаття 599 ЦК України).

Згідно зі статтею 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

У разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, припинення зобов`язання внаслідок односторонньої відмови від зобов`язання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору; зміна умов зобов`язання; сплата неустойки; відшкодування збитків та моральної шкоди (частина перша статті 611 ЦК України).

Договір є обов`язковим до виконання сторонами (стаття 629 ЦК України).

Відповідно до підпункту 14.1.257 статті 14 Податкового кодексу України поворотна фінансова допомога - це сума коштів, що надійшла платнику податків у користування за договором, який не передбачає нарахування відсотків або надання інших видів компенсацій у вигляді плати за користування такими коштами, та є обов`язковою до повернення.

В свою чергу, за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов`язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками (стаття 1046 ЦК України).

Порівняння диспозицій наведених норм права дає підстави стверджувати про наявність спільних ознак правових відносин та, відповідно, несуперечливе правове регулювання. Отже, договір поворотної фінансової допомоги за своєю правовою природою є договором позики, а тому під час вирішення спору потрібно керуватися положеннями ЦК України, що регулюють правовідносини, які виникли з договору позики.

Аналогічний правовий висновок викладено у постанові Верховного Суду від 28 травня 2025 року у справі № 578/970/22.

Інші (протилежні) доводи учасників справи у цій частині не заслуговують на увагу.

Положеннями частини першої, третьої статті 1049 ЦК України встановлено, що позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Позика вважається повернутою в момент передання позикодавцеві речей, визначених родовими ознаками, або зарахування грошової суми, що позичалася, на його банківський рахунок.

Відповідно до статті 525 ЦК України одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Велика Палата Верховного Суду неодноразово наголошувала на необхідності застосування передбачених процесуальним законом стандартів доказування та зазначала, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Зокрема, цей принцип передбачає покладення тягаря доказування на сторони. Водночас цей принцип не створює для суду обов`язок вважати доведеною та встановленою обставину, про яку стверджує сторона. Таку обставину треба доказувати таким чином, аби реалізувати стандарт більшої переконливості, за яким висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається вірогіднішим, ніж протилежний (пункт 81 постанови Великої Палати Верховного Суду від 18 березня 2020 року у справі № 129/1033/13-ц).

У цивільних справах закон не вимагає такого високого стандарту; скоріше цивільна справа повинна бути вирішена з урахуванням «балансу вірогідностей». Суд повинен вирішити, чи існує вірогідність того, що на підставі наданих доказів, а також правдивості тверджень заявника, вимога цього заявника заслуговує довіри».

Колегія суддів виходить з того, що за ст. 80 ЦК України юридичною особою є організація, створена і зареєстрована у встановленому законом порядку. Юридична особа наділяється цивільною правоздатністю і дієздатністю, може бути позивачем та відповідачем у суді.

Юридичні особи, залежно від порядку їх створення, поділяються на юридичних осіб приватного права та юридичних осіб публічного права (абзац перший частини другої статті 81 ЦК України).

За частиною першою статті 104 ЦК України, юридична особа припиняється в результаті реорганізації (злиття, приєднання, поділу, перетворення) або ліквідації. У разі реорганізації юридичних осіб майно, права та обов`язки переходять до правонаступників.

Статтею 109 ЦК України передбачено виділ, як різновид створення юридичної особи, при якому припинення існуючої юридичної особи, з якої здійснюється виділ, не відбувається. Відповідно до частини першої статті 109 ЦК України виділом є перехід за розподільчим балансом частини майна, прав та обов`язків юридичної особи до однієї або кількох створюваних нових юридичних осіб.

За змістом частини третьої цієї статті юридична особа, що утворилася внаслідок виділу, несе субсидіарну відповідальність за зобов`язаннями юридичної особи, з якої був здійснений виділ, які згідно з розподільчим балансом не перейшли до юридичної особи, що утворилася внаслідок виділу. Юридична особа, з якої був здійснений виділ, несе субсидіарну відповідальність за зобов`язаннями, які згідно з розподільчим балансом перейшли до юридичної особи, що утворилася внаслідок виділу. Якщо юридичних осіб, що утворилися внаслідок виділу, дві або більше, субсидіарну відповідальність вони несуть спільно з юридичною особою, з якої був здійснений виділ, солідарно.

Таким чином, хоча при виділі юридична особа, з якої був здійснений виділ, не припиняється, юридична особа, що утворилася внаслідок виділу, є правонаступником юридичної особи, з якої був здійснений виділ, за зобов`язаннями, які перейшли згідно з розподільчим балансом.

Згідно із частиною першою статті 1 Закону України від 6 лютого 2018 року № 2275-VIII «Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю» (далі - Закон № 2275-VIII»), який набрав чинності 17 червня 2018 року, цей Закон визначає правовий статус товариств з обмеженою відповідальністю та товариств з додатковою відповідальністю (далі - товариство), порядок їх створення, діяльності та припинення, права та обов`язки їх учасників.

Виділом є створення одного або більше товариств із переданням йому (їм) згідно з розподільним балансом частини майна, прав та обов`язків товариства, з якого здійснюється виділ, без припинення останнього (стаття 47 Закону № 2275-VIII»). Близька за змістом норма міститься в частині першій статті 109 ЦК України.

Тобто, виділ це різновид створення юридичної особи, при якому припинення існуючої юридичної особи, з якої здійснюється виділ, не відбувається.

Статтею 55 цього Закону врегульовано питання захисту прав кредиторів під час виділу та припинення товариства.

Так, частиною першою цієї статі Закону передбачено, що протягом 30 днів з дати прийняття рішення про припинення товариства шляхом поділу, перетворення, або про виділ, а в разі припинення шляхом злиття або приєднання - з дати прийняття рішення про це останнім з товариств, що беруть участь у злитті або приєднанні, товариство, що планує виділ, та кожне товариство, що бере участь у припиненні відповідно, зобов`язане письмово повідомити про це всіх відомих йому (їм) кредиторів. Повідомлення про припинення товариства та строк для заявлення кредиторами своїх вимог оприлюднюються на порталі електронних сервісів юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань автоматично у режимі реального часу за допомогою програмних засобів Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань.

Виділ або припинення товариства не можуть бути завершені до задоволення вимог, заявлених кредиторами (частина четверта статті 55 Закону № 2275-VIII»).

За приписами частини п`ятої та шостої статті 55 Закону № 2275-VIII товариство, створене внаслідок виділу, несе субсидіарну відповідальність за зобов`язаннями товариства, з якого здійснено виділ, які згідно з розподільним балансом не перейшли до товариства, створеного внаслідок виділу. Товариство, з якого здійснено виділ, несе субсидіарну відповідальність за зобов`язаннями, які згідно з розподільним балансом перейшли до товариства, створеного внаслідок виділу. Якщо внаслідок виділу створено декілька товариств, вони несуть субсидіарну відповідальність спільно з товариством, з якого здійснено виділ, солідарно. Якщо після виділу неможливо точно встановити обов`язки товариства, з якого здійснено виділ, за окремим зобов`язанням, що існувало у нього до виділу, товариство, з якого здійснено виділ, та створені внаслідок виділу товариства несуть солідарну відповідальність перед кредитором за таким зобов`язанням. Якщо товариств-правонаступників, створених внаслідок поділу, декілька, то товариство-правонаступник, створене внаслідок поділу, несе субсидіарну відповідальність за зобов`язаннями товариства, що припинилося, які перейшли до іншого товариства-правонаступника згідно з розподільним балансом. Якщо після поділу неможливо точно визначити товариство-правонаступника щодо конкретних обов`язків товариства, що припинилося, товариства-правонаступники несуть солідарну відповідальність перед кредиторами товариства, що припинилося.

Аналогічні за змістом положення містяться в частинах третій та четвертій статті 109 ЦК України.

Відповідно до положень частини четвертої статті 4 Закону України 15 травня 2003 року №755-IV «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань» (далі - Закон № 755-IV) у разі виділу юридичних осіб здійснюється державна реєстрація юридичних осіб, утворених у результаті виділу, та державна реєстрація змін до відомостей, що містяться в Єдиному державному реєстрі, про юридичну особу, з якої здійснено виділ, щодо юридичної особи - правонаступника. Виділ вважається завершеним з дати державної реєстрації змін до відомостей, що містяться у Єдиному державному реєстрі, про юридичну особу, з якої здійснено виділ, щодо юридичної особи - правонаступника.

Статтею 619 ЦК України визначено право кредитора на отримання задоволення своєї вимоги як від основного, так і від субсидіарного боржника.

Як вже зазначалося та залишилося неспростованим, 05 липня 2022 року на підставі рішення єдиного учасника ТОВ «Універсальна бурильна техніка», останнє перетворено шляхом виділення в дві юридичні особи — ТОВ «Технопарк УБТ» та ТОВ «Дрогобицький долотний виробничий комплекс «ДДЗ».

Поряд з цим, колегія суддів дещо критично розділяє твердження суду першої інстанції про безумовне правонаступництво ТОВ «Технопарк УБТ» та ТОВ «ДДВК ДДЗ» прав та обов`язків позичальника у договірних зобов`язаннях та доконаний факт заміни боржника з ТОВ «УБТ» на ТОВ «Технопарк УБТ» та ТОВ «ДДВК «ДДЗ».

Зокрема, як зазначалося вище, юридична особа, з якої був здійснений виділ, несе субсидіарну відповідальність за зобов`язаннями, які згідно з розподільчим балансом перейшли до юридичної особи, що утворилася внаслідок виділу (ст. 109 ЦК України).

Інакше кажучи, навіть передавши зобов`язання згідно з розподільчим балансом до іншої юридичної особи, юридична особа, з якої був здійснений виділ, продовжує нести субсидіарну відповідальність, оскільки як вже також зазначалося, виділ це різновид створення юридичної особи, при якому припинення існуючої юридичної особи, з якої здійснюється виділ, не відбувається, що не може узгоджуватися із фактом заміни боржника ТзОВ «УБТ» на ТзОВ «Технопарк УБТ» та ТзОВ «ДДВК «ДДЗ».

Із відкритих джерел (ресурсів інтернет мережі), а саме сайту «You Control» встановлено, що ТОВ «Універсальна бурильна техніка» перебуває у статусі «зареєстровано», як і ТОВ «Технопарк УБТ» та ТОВ «ДДВК «ДДЗ», дата реєстрації яких значиться 17.08.2022.

Разом з цим, розпорядившись на власний розсуд своїми процесуальними правами, позивач ОСОБА_1 позовних вимог до ТОВ «Універсальна бурильна техніка» не пред`являв, останнє притягнуто до справи як третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору на стороні відповідача.

Натомість, до пред`явлення вимоги особі, яка несе субсидіарну відповідальність, у даному випадку ТОВ «ДДВК «ДДЗ», кредитор повинен пред`явити вимогу до основного боржника.

В свою чергу, до ТОВ «ДК «ДДЗ»» на підставі розподільчого балансу жодних зобов`язань відносно ОСОБА_1 не переходило.

Так, згідно із розподільчим балансом, підписаним особисто позивачем, як керівником ТОВ «УБТ», заборгованість по поворотній фінансовій допомозі за договорами поворотної фінансової допомоги від 02.06.2020 на суму 1 910 270 грн., від 07.05.2021 на суму 500000 грн., від 05.10.2020 на суму 1 500 000 грн., перейшла до ТОВ «Технопарк УБТ», що свідчить про те, що саме це товариство є основним боржником за відповідними зобов`язаннями перед позивачем.

З огляду на те, що позивачем пред`явлено вимогу до основного боржника, ТОВ «ДДВК «ДДЗ» може нести лише субсидіарну відповідальність, як юридична особа, яка утворена внаслідок виділу, при цьому, покладення на таке товариство солідарної відповідальності із ТОВ «Технопарк УБТ», до якого згідно з розподільчим балансом перейшли зобов`язання юридичної особи, з якої був здійснений виділ, та стягнення заборгованості за договорами поворотної фінансової допомоги та розміром, є помилковим.

При цьому, зазначене не свідчить про помилковість залучення ТОВ «ДК «ДДЗ»» як співвідповідача у даній справі.

Як наслідок, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції неправильно застосовав положення статті 109 ЦК України.

Таким чином, зважаючи на вказані вище обставини та положення закону, колегія суддів вважає помилковими висновки суду першої інстанції про підставність позовних вимог в частині солідарного стягнення з ТОВ «Дрогобицький долотний виробничий комплекс ДДЗ"» на користь ОСОБА_1 заборгованості за договорами поворотної фінансової допомоги від 07.05.2021 та від 05.10.2020 в розмірі 2 000 000.00 (два мільйони) гривень з підстав неможливості товариства у солідарному порядку відповідати за такими вимогами, що свідчить про те, що доводи скарги ТОВ «Дрогобицький долотний виробничий комплекс ДДЗ"» у цій частині знайшли свою підставність, що має наслідком скасування оскаржуваного рішення у цій частині, як і скасування рішення в частині солідарного стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «Дрогобицький долотний виробничий комплекс ДДЗ"» на користь ОСОБА_1 витрат на правову допомогу у розмірі 84 000 (вісімдесят чотири тисячі) гривень та витрат по сплаті судового збору у розмірі 7570 (сім тисяч п`ятсот сімдесят) гривень, з одночасним ухваленням нового рішення про відмову у задоволенні відповідної вимоги.

Додаткове рішення - це акт правосуддя, яким усуваються недоліки судового рішення, пов`язані з порушенням вимог щодо його повноти. Водночас, додаткове рішення не може змінити суті основного рішення або містити в собі висновки про права та обов`язки осіб, які не брали участі у справі, чи вирішувати вимоги, не досліджені в судовому засіданні. У разі скасування рішення у справі, ухвалене додаткове рішення втрачає силу. Тобто додаткове рішення є невід`ємною частиною рішення у справі (постанова Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 27 червня 2018 року в справі № 756/4441/17 (провадження № 61-17081св18)).

Оскільки колегія суддів дійшла висновку про незаконність рішення Дрогобицького міськрайонного суду Львівської області від 29 грудня 2025 року в частині висновків суду про задоволення вимог до ТОВ «Дрогобицький долотний виробничий комплекс ДДЗ"» та стягнення судових витрат з цього відповідача, додаткове рішення Дрогобицького міськрайонного суду Львівської області від 16 лютого 2026 року в частині стягнення у солідарному порядку з Товариства з обмеженою відповідальністю «Дрогобицький долотний виробничий комплекс ДДЗ"» на користь ОСОБА_1 витрати на правову допомогу в розмірі 260 000 (двісті шістдесят тисяч) гривень та стягнення у солідарному порядку з Товариства з обмеженою відповідальністю «Дрогобицький долотний виробничий комплекс ДДЗ"» на користь ОСОБА_1 витрати зі сплати судового збору за забезпечення позову в розмірі 605,60 (шістсот п"ять) гривень 60 коп. також не може залишатися у законній силі.

Враховуючи наведене апеляційні скарги Товариства з обмеженою відповідальністю «Дрогобицький долотний виробничий комплекс ДДЗ"» на рішення Дрогобицького міськрайонного суду Львівської області від 29 грудня 2025 року тадодаткове рішення Дрогобицького міськрайонного суду Львівської області від 16 лютого 2026 року знайшли своє підтвердження та підлягають задоволенню.

З наведених підстав не підлягають задоволенню апеляційні скарги представника ОСОБА_1 - адвоката Скирда Владислава Євгеновича на рішення Дрогобицького міськрайонного суду Львівської області від 29 грудня 2025 року та додаткове рішення Дрогобицького міськрайонного суду Львівської області від 16 лютого 2026 року в частині, що стосуються вимог до ТОВ «Дрогобицький долотний виробничий комплекс ДДЗ"».

Що стосується апеляційної скарги відповідача ТОВ «Технопарк УБТ» на рішення суду по суті спору, то доводи такої фактично зводяться до скасування оскаржуваного рішення в частині стягнення судових витрат у розмірі 84000,00 грн. на правову допомогу та заборгованості у сумі 2 000 000,00 грн. за договорами поворотної фінансової допомоги, відповідно ухвалення нового рішення про стягнення з ТОВ «Технопарк УБТ» на користь ОСОБА_1 заборгованості за цими договорами поворотної фінансової допомоги від 07.05.2021 та від 05.10.2020 в розмірі 1998504,49 грн.

Так, ТОВ «Технопарк УБТ» погоджується, що згідно із розподільчим балансом, що мітиться у матеріалах справи, підписаним особисто позивачем, як керівником ТОВ «Універсальна бурильна техніка», заборгованість по договорам поворотної фінансової допомоги від 07.05.2021 та від 05.10.2020, перейшла до ТОВ «Технопарк УБТ».

При цьому, вважає, що несплата ТОВ «Технопарк УБТ» заборгованості виникла внаслідок недобросовісних дій самого позивача.

Поряд з цим, будь які доводи товариства стосовно недобросовісності, на його думку, поведінки позивача, що є підставою для визнання усіх договорів про поворотну фінансову допомогу недійсними, не заслуговують на увагу, оскільки такі договори не є предметом даного спору, а відповідні доводи виходять за межі доказування, вимог про недійсність договорів до суду не пред`явлено.

В свою чергу, відповідно до платіжного доручення від 08.10.2020 ОСОБА_1 здійснив перерахування 1 500 000,00 грн на рахунок ТОВ «УБТ», призначення платежу: надання безпроцентної поворотної фінансової допомоги згідно договору від 05.10.2020, без ПДВ.

Крім цього, відповідно до заяви на переказ готівки № ПН45730 від 12.05.2021 ОСОБА_1 здійснив перерахування 498 504 грн. 49 коп. на рахунок ТОВ «УБТ», призначення платежу: оплата згідно договору поворотної фінансової допомоги від 07.05.2021.

З урахуванням наведеного незрозумілим є висновок суду про те, що по договору поротної фінансової допомоги від 07.05.2021 підлягає поверненню заборгованість у розмірі 500 000,00 грн., а не 498 504 грн. 49 коп.

У підсумку, розділяючи доводи ТОВ «Технопарк УБТ» щодо застосування місцевим судом п. 15, 18 «Прикінцеві та перехідні положення» Цивільного кодексу України, колегія суддів погоджується з тим, що суд першої інстанції помилково дійшов висновку в оскаржуваному рішенні по суті спору про необхідність стягнення з ТОВ «Технопарк УБТ» заборгованості за договорами поворотної фінансової допомоги від 07.05.2021 та від 05.10.2020 в розмірі 2000000.00 (два мільйони ) гривень замість 1 998 504,49 грн.

З урахуванням наведеного, не може залишатися у силі і висновок суду про солідарне стягнення, яке, як відповідальність може наставати при наявності двох і більше боржників, натомість з врахуванням суб`єктного складу, до якого пред`явлені позовні вимоги, а також висновків апеляційного суду щодо субсидіарної відповідальності ТОВ «Дрогобицький долотний виробничий комплекс ДДЗ"», про які зазначено вище, вимога ОСОБА_1 про солідарне стягнення грошових коштів поворотної фінансової допомоги знайшла свою часткову підставність, а саме у розмірі 1 998 504,49 грн., які необхідно стягнути виключно з ТОВ «Технопарк УБТ», як юридичної особи до якої згідно із розподільчим балансом перейшла заборгованість по договорам поворотної фінансової допомоги від 07.05.2021 та від 05.10.2020.

Що стосується доводів апеляційної скарги ТОВ «Технопарк УБТ» про незаконність рішення Дрогобицького міськрайонного суду Львівської області від 29 грудня 2025 року в частині солідарного стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «Технопарк УБТ на користь ОСОБА_1 витрат на правову допомогу в розмірі 84 000 (вісімдесят чотири тисячі) гривень та судового збору у розмірі 7570 (сім тисяч п`ятсот сімдесят) гривень, то і такі є частково підставними, враховуючи таке.

Відповідно до ст.ст. 541, 543 ЦК України передбачена солідарна відповідальність лише за виконання обов"язку, який встановлений законом або договором, тому суд першої інстанції помилково стягнув солідарно з відповідачів в користь позивача судові витрати.

Крім цього, у ст. 141 ЦПК України не передбачено право солідарної вимоги або солідарного обов"язку на присудження з другої сторони понесених іншою стороною судових витрат, тому судові витрати підлягають до стягнення з кількох відповідачів у відповідній частині.

Враховуючи наведене, судові витрати на правову допомогу в розмірі 84 000 (вісімдесят чотири тисячі) гривень та судового збору у розмірі 7570 (сім тисяч п`ятсот сімдесят) гривень дійсно не можуть бути стягнуті на користь ОСОБА_1 у солідарному порядку.

Крім цього, про неможливість солідарного стягнення коштів та незаконність стягнення у такому порядку витрат на правову допомогу в розмірі 84 000 (вісімдесят чотири тисячі) гривень та судового збору у розмірі 7570 (сім тисяч п`ятсот сімдесят) гривень, зокрема, з ТОВ «Дрогобицький долотний виробничий комплекс ДДЗ"», зазначено вище.

Разом з цим, заперечуючи заяву позивача ОСОБА_3 про ухвалення додаткового рішення та стягнення на його користь судових витрат в розмірі 520 000,00 гривень, представник ТОВ «Технопарк УБТ» свої доводи у цій частині зводив до того, що рішенням суду від 29.12.2025 по суті спору, вже вирішено питання судових витрат та ухвалено стягнути на користь позивача ОСОБА_3 понесені ним судові витрати на правову допомогу в розмірі 84 000,00 гривень, фактично погоджуючись і визнаючи такий розмір витрат, стягнутий судом.

Як наслідок, з ТОВ «Технопарк УБТ» необхідно стягнути на користь позивача 1998504,49 грн. заборгованості по договорам поворотної фінансової допомоги від 07.05.2021 та від 05.10.2020 і з одночасним залишенням у силі рішення суду про стягнення судових витрат на правову допомогу у розмірі 84 000 (вісімдесят чотири тисячі) гривень та судового збору у розмірі 7570 (сім тисяч п`ятсот сімдесят) гривень, однак лише з цього товариства.

У контексті судових витрат, колегія суддів робить висновок про те, що такі є пропорційними, що стосується судового збору, а витрати на правову допомогу відповідають розумності їх розміру, є співмірними із предметом спору, а також результатом розгляду справи, складністю та відношенню сторін до такої, реально потраченому адвокатом часу.

Перевіряючи доводи апеляційної скарги представника ОСОБА_1 - адвоката Скирда Владислава Євгеновича на рішення Дрогобицького міськрайонного суду Львівської області від 29 грудня 2025 року колегія суддів виходить із такого.

Фактично сторона позивача вважає незаконним рішення суду в частині відмови в задоволенні стягнення з відповідачів пені та інфляційних витрат в розмірі 2 383 535 грн. та просить рішення Дрогобицького міськрайонного суду Львівської області від 29.12.2025 в частині відмови у стягненні на користь ОСОБА_1 з відповідачів пені та інфляційних витрат в розмірі 2 383 535 грн - скасувати та ухвалити в цій частині нове рішення про задоволення таких вимог та позову вцілому.

А саме, стягнути в солідарному порядку з Товариства з обмеженою відповідальністю «ТЕХНОПАРК УБТ» та Товариства з обмеженою відповідальністю «ДРОГОБИЦЬКИЙ ДОЛОТНИЙ ВИРОБНИЧИЙ КОМПЛЕКС «ДДЗ» на користь ОСОБА_1 суму грошових коштів в розмірі 4 383 535 (чотири мільйони триста вісімдесят три тисячі п`ятсот тридцять п`ять) гривень 33 копійки та стягнути в солідарному порядку з Товариства з обмеженою відповідальністю «ТЕХНОПАРК УБТ» та Товариства з обмеженою відповідальністю «ДРОГОБИЦЬКИЙ ДОЛОТНИЙ ВИРОБНИЧИЙ КОМПЛЕКС «ДДЗ» на користь ОСОБА_1 витрати на правову допомогу в розмірі 84 000 (вісімдесят чотири тисячі) грн.

Так, щодо можливості стягнення у солідарному порядку навіть частини задоволених позовних вимог та судових витрат, колегія суддів зробила висновки вище, навівши достатньо аргументів неможливості такої конструкції.

Зокрема, звернуто увагу на безпідставність таких вимог та солідарної відповідальності Товариства з обмеженою відповідальністю «ДРОГОБИЦЬКИЙ ДОЛОТНИЙ ВИРОБНИЧИЙ КОМПЛЕКС «ДДЗ», тому і пеня, і інфляційні витрати з цього товариства не можуть бути стягнуті.

В свою чергу прийшовши висновку про все ж наявність підстав для стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «ТЕХНОПАРК УБТ» поворотної фінансової допомоги у відповідному розмірі, колегія суддів змушена перевірити доводи позивача про незаконність, на його думку, відмови суду у стягненні на користь ОСОБА_1 пені та інфляційних витрат в розмірі 2 383 535 грн.

Наводячи розрахунок заборгованості з врахуванням порушення відповідачами умов договору, позивач вважає підставними вимоги про стягнення заборгованості за Договорами поворотної фінансової допомоги у розмірі 4 383 535 грн 33 копійки, яка складається з основної суми боргу та пені і інфляційних втрат в розмірі 2 383 535 грн.

Щодо часткової підставності вимог ОСОБА_1 про стягнення грошових коштів основної суми боргу в сумі 2 000 000,00 грн, а саме у розмірі 1 998 504,49 грн., колегія суддів також зазначала вище.

В свою чергу, положеннями ст. 611 цього Кодексу передбачено, що в разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Частиною першою статті 612 цього Кодексу встановлено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, установлений договором або законом.

Відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням установленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлено договором або законом.

За змістом наведеної норми закону нараховані на суму боргу інфляційні втрати та 3 % річних виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування ним утримуваними грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

При цьому, у ст. 625 ЦК України визначено загальні правила відповідальності за порушення будь-якого грошового зобов`язання незалежно від підстав його виникнення (договір чи делікт). Норми цієї статті поширюються на всі види грошових зобов`язань, якщо інше не передбачено договором або спеціальними нормами закону, який регулює, зокрема, окремі види зобов`язань.

Зазначений висновок викладено в постанові Великої Палати Верховного Суду від 16.05.2018 у справі №686/21962/15-ц (провадження № 14-16цс18).

Виконання зобов`язання може забезпечуватися, зокрема, неустойкою (ч.1 ст. 546 ЦК України).

Відповідно до статті 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання (частина друга статті 549 ЦК України). Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання (частина третя статті 549 ЦК України).

За змістом статей 550, 551 ЦК України право на неустойку виникає незалежно від наявності у кредитора збитків, завданих невиконанням або неналежним виконанням зобов`язання. Предметом неустойки може бути грошова сума, рухоме і нерухоме майно. Якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

Неустойка за своєю правовою природою володіє акцесорним характером і, будучи цивільно-правовою санкцією, у всіх випадках є елементом самого забезпеченого зобов`язання.

Якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства (частина другастатті 551 ЦК України).

Разом з тим, відповідно до п. 18 Прикінцевих та Перехідних положень ЦК України, у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов`язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 цього Кодексу, а також від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. Установити, що неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем).

У постанові Верховного Суду від 06 вересня 2023 року у справі №910/8349/22 суд виснував щодо застосування пункту 18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України до зобов`язань, які виникли на підставі окремих договорів. Зокрема, вказувалося, що на договір про надання поворотної фінансової допомоги (позики) розповсюджується дія пункту 18 Прикінцеві та перехідні положення ЦК України.

Тлумачення пункту 18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України свідчить, що законодавець передбачив особливості у регулюванні наслідків прострочення виконання (невиконання, часткового виконання) певних грошових зобов`язань. Така особливість проявляється: 1)в періоді існування особливих правових наслідків. Таким є період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування; 2)в договорах, на які поширюються специфічні правові наслідки. Такими є договір позики, кредитний договір, і в тому числі договір про споживчий кредит; 3)у встановленні спеціальних правових наслідків прострочення виконання (невиконання, часткового виконання). Такі наслідки полягають в тому, що позичальник звільняється від відповідальності, визначеної частиною 2 статті 625 ЦК України, а також від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. У разі якщо неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем).

Аналогічна правова позиція висловлена у постанові Верховного Суду від 31.01.2024 у справі №183/7850/22.

Указом Президента України №64/2022 від 24 лютого 2022 року на території України з 24 лютого 2022 року строком на 90 днів введено воєнний стан, який неодноразово продовжувався та діє на даний час.

Враховуючи наведене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що враховуючи положення пункту 18 розділу «Прикінцеві та перехідні положення» ЦК України, відсутні правові підстави для стягнення з ТзОВ «ТЕХНОПАРК УБТ» пені та інфляційних втрат за період: за договором поворотної фінансової від 02.06.2020 на суму 1 910 270 грн. з 01.06.2023 по 24.07.2023 та з 24.07.2023 по 24.10.2023, за договором поворотної фінансової від 07.05.2021 на суму 500 000 грн. з 01.05.2023 по 15.03.2024, за договір поворотної фінансової допомоги від 05.10.2020 на суму 1 500 000 грн. з 01.10.2021 по 15.03.2024, оскільки їх нарахування здійснено позивачем у період дії воєнного стану в Україні, під час якого позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 цього Кодексу, а також від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за прострочення позичальником виконання грошового зобов`язання за договором позики.

При цьому, позивачем не доведено належними доказами, що пункт 18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України поширюється виключно на правовідносини за договорами, відповідно до яких кредит (позику) надано банком або іншим кредитодавцем (фінансовою установою).

Не спростовує зазначеного висновку і те, що всі три договори поворотної фінансової допомоги було укладено в період з 02 червня 2020 року по 07 травня 2021 року.

Таким чином, колегія суддів не знаходить достатніх підстав для скасування рішення Дрогобицького міськрайонного суду Львівської області від 29.12.2025 в частині відмови у стягненні на користь ОСОБА_1 пені та інфляційних витрат в розмірі 2383535,00 грн, що свідчить про те, що апеляційна скарга останнього у цій частині не знайшла свого підтвердження та повинна бути залишена без задоволення.

Що стосується апеляційних скарг представника ОСОБА_1 - адвоката Скирда В.Є., а також ТОВ «Технопарк УБТ» та ТОВ «Дрогобицький долотний виробничий комплекс «ДДЗ» на додаткове рішення, колегія суддів констатує таке.

Однією з основних засад (принципів) цивільного судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення (п. 12 ч. 3 ст. 2 ЦПК України).

Колегія суддів виходить з того, що судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи (ч. 1 ст. 133 ЦПК України).

До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать у тому числі витрати: на професійну правничу допомогу; пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи (п.п. 1, 2 ч. 3 ст. 133 ЦПК України).

Судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються, зокрема , у разі відмови в позові - на позивача (ч. 1, 2 ст. 141 ЦПК України).

Згідно із п. 8 ч. 3 ст. 141 ЦПК України, розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.

При цьому, колегія суддів констатує, що склад та розмір витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.

При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує ЄСПЛ, присуджуючи судові витрат на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Колегія суддів констатує, що заяви всіх учасників справи про ухвалення додаткового рішення сформовані у системі «Електронний суд» 05.01.2026, що відповідає вимогам процесуального закону, а саме ст. 141 ЦПК України.

У зв`язку з безпідставністю вимог до ТОВ «Дрогобицький долотний виробничий комплекс ДДЗ"» додаткове рішення суду про стягнення у солідарному порядку з цього товариства на користь ОСОБА_1 витрат на правову допомогу в розмірі 260 000 (двісті шістдесят тисяч) гривень та судового збору за забезпечення позову в розмірі 605,60 (шістсот п"ять) гривень 60 коп є незаконним та підлягає скасуванню, про що вже зазначалося.

В свою чергу, висновок суду про необхідність стягнення з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Дрогобицький долотний виробничий комплекс ДДЗ"» відповідає обставинам справи та результату розгляду такої, а стягнуті судом витрати на правову допомогу в розмірі 43 835,35 (сорок три тисячі вісімсот тридцять п"ять) гривень 35 копійок є співрозмірними із предметом спору та наданим адвокатом послугам, тому додаткове рішення у цій частині необхідно залишити без змін.

Поряд з цим, враховуючи те, що рішенням по суті спору стягнуто судові витрати на правову допомогу у розумному та справедливому розмірі на користь позивача, колегія суддів не вбачає доцільності повторного стягнення таких витрат додатковим рішенням, крім цього, як вимога позивача ОСОБА_1 про стягнення 520000,00 грн. так і висновки суду про часткове задоволення такої та необхідність стягнення з ТзОВ «Технопарк УБТ таких витрат у розмірі 260000 (двісті шістдесят тисяч) гривень не відповідають спірним правовідносинам, ціні позову, а також засадам розумності розміру судових витрат, необхідності таких витрат та жодним чином не можуть узгодитись із обсягом роботи, яка була виконана адвокатом з представництва інтересів позивача, тому оскаржуване додаткове рішення у цій частині необхідно скасувати, відмовивши у задоволенні заяви ОСОБА_1 про стягнення таких витрат, залишивши у силі додаткове рішення в частині стягення судового збору за забезпечення позову в розмірі 605,60 (шістсот п"ять) гривень 60 коп.

Крім цього, зважаючи на результат розгляду справи, а також частку задоволених вимог, колегія суддів знаходить підставними вимоги ТОВ «Технопарк УБТ» про стягнення з ОСОБА_1 на свою корить витрати на правову допомогу, при цьому, враховуючи вимоги розумності та справедливості таких витрат вважає за необхідне зменшити їх розмір з 65 753,00 грн. до 25000,00 грн., вважаючи, як розмір стягнутий судом так і розмір про які просило товариство 131 506,05 грн., такими, що є явно завищеними.

З врахуванням наведеного додаткове рішення суду уцій частині підлягає зміні.

Відповідно до ст. 141 ЦПК України колегія суддів вирішує питання судових витрат за апеляційний перегляд справи.

Незважаючи на залишення без задоволення апеляційної скарги ОСОБА_1 , на рішення суду по суті спору та часткову підставність апеляційної скарги останнього щодо додаткового рішення, підстави для розподілу судових витрат за наслідками його апеляційної скарги, як і апеляційних скарг ТОВ «Технопарк УБТ», незважаючи на їх часткове задоволення, відсутні, тобто такі витрати залишаються за останніми.

При цьому, оскільки апеляційні скарги Товариства з обмеженою відповідальністю «Дрогобицький долотний виробничий комплекс ДДЗ"» задоволено, судові витрати за подання таких, підлягають стягненню з позивача.

Відповідно до п.п. 1, 4 ч. 1 ст. 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи, порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.

Керуючись ст. ст. 367, 374, 376, 381, 382, 384, 389, 390 ЦПК України, суд-

ухвалив:

Апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 - адвоката Скирда Владислава Євгеновича на рішення Дрогобицького міськрайонного суду Львівської області від 29 грудня 2025 року – залишити без задоволення.

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Дрогобицький долотний виробничий комплекс «ДДЗ» на рішення Дрогобицького міськрайонного суду Львівської області від 29 грудня 2025 року – задовольнити.

Рішення Дрогобицького міськрайонного суду Львівської області від 29 грудня 2025 року в частині солідарного стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «Дрогобицький долотний виробничий комплекс «ДДЗ» на користь ОСОБА_1 заборгованості за договорами поворотної фінансової допомоги від 07.05.2021 та від 05.10.2020 в розмірі 2 000 000.00 (два мільйони) гривень, витрат на правову допомогу в розмірі 84 000 (вісімдесят чотири тисячі ) гривень та витрат по сплаті судового збору у розмірі 7570 (сім тисяч п`ятсот сімдесят) гривень. – скасувати.

Ухвалити в цій частині нове судове рішення, яким у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Дрогобицький долотний виробничий комплекс «ДДЗ» про стягнення заборгованості за договорами поворотної фінансової допомоги - відмовити.

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Технопарк УБТ» на рішення Дрогобицького міськрайонного суду Львівської області від 29 грудня 2025 року - задовольнити частово.

Рішення Дрогобицького міськрайонного суду Львівської області від 29 грудня 2025 року в частині часткового задоволення позову ОСОБА_1 – змінити.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Технопарк УБТ" на користь ОСОБА_1 заборгованість за договорами поворотної фінансової допомоги від 07.05.2021 та від 05.10.2020 у розмірі 1 998 504 (один мільйок дев`ятсот дев`яносто вісім тисяч п`ятсот чотири) гривень 49 копійок.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Технопарк УБТ на користь ОСОБА_1 витрати на правову допомогу в розмірі 84 000 (вісімдесят чотири тисячі) гривень та витрати по сплаті судового збору у розмірі 7570 (сім тисяч п`ятсот сімдесят ) гривень.

В іншій частині рішення Дрогобицького міськрайонного суду Львівської області від 29 грудня 2025 року залишити без змін.

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Дрогобицький долотний виробничий комплекс ДДЗ"» на додаткове рішення – задовольнити.

Додаткове рішення Дрогобицького міськрайонного суду Львівської області від 16 лютого 2026 року в частині солідарного стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «Дрогобицький долотний виробничий комплекс ДДЗ"» на користь ОСОБА_1 витрат на правову допомогу в розмірі 260 000 (двісті шістдесят тисяч) гривень та витрат зі сплати судового збору за забезпечення позову в розмірі 605 (шістсот п"ять) гривень 60 коп. – скасувати.

Апеляційні скарги представника ОСОБА_1 - адвоката Скирда Владислава Євгеновича та Товариства з обмеженою відповідальністю «Технопарк УБТ»на додаткове рішення – задовольнити частково.

Додаткове рішення Дрогобицького міськрайонного суду Львівської області від 16 лютого 2026 року в частині стягнення в солідарному порядку з Товариства з обмеженою відповідальністю «Технопарк УБТ» на користь ОСОБА_1 витрати на правову допомогу в розмірі 260 000 (двісті шістдесят тисяч) гривень – скасувати.

Заяву ОСОБА_1 про ухвалення додаткового рішення про стягнення витрат на професійну правничу допомогу – залишити без задоволення.

Додаткове рішення Дрогобицького міськрайонного суду Львівської області від 16 лютого 2026 року в частині стягнення з ОСОБА_1 на корить Товариства з обмеженою відповідальністю «Технопарк УБТ» витрати на правову допомогу в розмірі 65 753 (шістдесят п"ять тисяч сімсот п"ятдесят три) гривні змінити, зменшити розмір стягнутих з ОСОБА_1 на корить Товариства з обмеженою відповідальністю «Технопарк УБТ витрат на правову допомогу до 25000 (двадцять п`ять тисяч) гривень 00 копійок.

В іншій частині додаткове рішення Дрогобицького міськрайонного суду Львівської області від 16 лютого 2026 року, тобто в частині відмови у задоволенні відповідних заяв, а також стягнення з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Дрогобицький долотний виробничий комплекс ДДЗ"» витрат на правову допомогу в розмірі 43 835.35 (сорок три тисячі вісімсот тридцять п"ять) гривень 35 копійок та стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «Технопарк УБТ» на користь ОСОБА_1 витрат зі сплати судового збору за забезпечення позову в розмірі 605 (шістсот п"ять) гривень 60 коп. – залишити без змін.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Дрогобицький долотний виробничий комплекс ДДЗ"» судовий збір в розмірі 23618 (двадцять три тисячі шістсот вісімнадцять) гривень 40 копійок, сплачений за подання апеляційної скарги.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її ухвалення, може бути оскаржена шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного тексту постанови.

Повний текст постанови складений 06 серпня 2026 року.

Головуючий А.В. Ніткевич

Судді С.М. Бойко

С.М. Копняк