Постанова від 03 серпня 2026 р. у справі №454/2380/24 — Львівський апеляційний суд

Справа № 454/2380/24 Головуючий у 1 інстанції: Веремчук О. А.

Провадження № 22-ц/811/1124/26 Доповідач в 2-й інстанції: Ніткевич А. В.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04 серпня 2026 року Львівський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ

головуючого - судді Ніткевича А.В.

суддів - Бойко С.М., Копняк С.М.

секретаря Гаврилюк Я.Ю.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Львівського апеляційного суду у м. Львові цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Сокальського районного суду Львівської області від 20 лютого 2026 року в складі судді Веремчука О.А. у справі за заявою ОСОБА_1 про роз`яснення виконання рішення Сокальського районного суду Львівської області від 19 травня 2025 року у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про зміну способу стягнення аліментів,-

встановив:

Позивачка ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до відповідача ОСОБА_2 , в якому просила збільшити розмір аліментів, які стягуються з відповідача на її користь на двох неповнолітніх дітей, з 3000грн. на кожну дитину до 1/2 частини всіх видів доходу, але не менше 8000 грн. на одну дитину.

Рішенням Сокальського районного суду Львівської області від 19 травня 2025 року, залишеним без змін постановою Львівського апеляційного суду від 03 грудня 2025 року, позовні вимоги задоволено частково. Змінено спосіб стягнення аліментів, що стягуються з ОСОБА_2 в користь ОСОБА_1 на підставі рішення Сокальського районного суду Львівської області від 27 грудня 2022 року. Вирішено надалі стягувати з ОСОБА_2 в користь ОСОБА_1 аліменти на утримання сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та дочки ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 в розмірі 1/3 частини всіх видів доходу відповідача, але не менше 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи з дня набрання рішенням законної сили і до досягнення найстаршою дитиною повноліття. У зв`язку із зміною способу стягнення аліментів припинено стягнення з ОСОБА_2 в користь ОСОБА_1 аліментів на підставі рішення Сокальського районного суду від 27 грудня 2022 року по справі №454/1881/22. Стягнуто з ОСОБА_2 в дохід держави 1211 грн. 20коп. судового збору.

12 лютого 2026 року ОСОБА_1 звернулася до суду із заявою про роз`яснення рішення Сокальського районного суду Львівської області від 19.05.2025. Зокрема, просила роз`яснити, що при визначенні розміру аліментів та/або заборгованості у межах виконання рішення Сокальського районного суду Львівської області у справі №454/2380/24 державний виконавець має застосовувати середню заробітну плату по Львівській області, як статистичний показник для «даної місцевості» у розумінні ч. 2 ст. 195 СК України, а не по окремому району. Вказати, що застосування показників середньої зарплати по району для цілей виконання цього рішення не відповідає законодавству та практиці Верховного Суду України.

Заява обґрунтована тим, що відповідач (боржник) фактично не працює, у зв`язку з чим стягнення аліментів здійснюється у твердій грошовій сумі, виходячи із середньої зарплати для даної місцевості. При цьому, у мотивувальній частині рішення суду апеляційної інстанції зазначено, що з урахуванням розміру середньої зарплати у Львівській області, розмір аліментів становить 7812,00 грн.

Стверджує, що станом на день ухвалення рішення суду середня зарплата у Львівській області згідно офіційними даними Державної служби статистики України становила 23 436 грн, що означає розмір аліментів на одну дитину складає 3906,00 грн. Разом з тим, листом органу державної виконавчої служби від 11.02.2026 стягувача аліментів повідомлено про те, що при здійсненні виконавчих дій для розрахунку аліментів застосовуються показники середньої зарплати по Шептицькому району Львівської області, а не по Львівській області в цілому.

Зазначена позиція державного виконавця суперечить вимогам ч. 2 ст. 195 Сімейного кодексу України.

Враховуючи те, що попередній розмір аліментів на обох дітей становив 6000,00 грн на місяць, зменшення розміру аліментів у зв`язку із зміною способу його виконання з твердої грошової суми на частку від доходу, виходячи з із середньої зарплати по Шептицькому району Львівської області, ставить стягувача аліментів в гірше становище, порівняно із тим яке у неї існувало до цього часу, просила заяву задовольнити.

Оскаржуваною ухвалою Сокальського районного суду Львівської області від 20 лютого 2026 року у задоволенні заяви ОСОБА_1 про роз`яснення виконання рішення Сокальського районного суду Львівської області – відмовлено.

Не погоджуючись з ухвалою, таку в апеляційному порядку оскаржила ОСОБА_1 . Вважає, що суд першої інстанції безпідставно відмовив у роз`ясненні рішення, хоча існує реальна невизначеність, є різне застосування рішення виконавчою службою, роз`яснення не змінює зміст рішення, а лише уточнює спосіб його виконання.

В обґрунтування доводів скарги покликається на те, що державний виконавець застосовує інший підхід до виконання судового рішення, використовуючи середню зарплату по Шептицькому району Львівської області, що призводить до зменшення розміру аліментів.

Згідно із ч. 2 ст. 195 СК України заборгованість за аліментами визначається виходячи із середньої зарплати для даної місцевості. Верховний Суд у своїй практиці зазначав, що середня заробітна плата є статистичним показником та застосовується як показник по області, а не по району (постанова від 04.07.2018 №569/874/16-ц, від 13.11.2019 №607/6237/18, від 27.01.2021 №711/6795/19).

Вказує, що невизначеність виконання рішення призводить до зниження аліментів, порушує права неповнолітніх дітей, суперечить принципу найкращих інтересів дитини.

Просить скасувати ухвалу Сокальського районного суду Львівської області від 20 лютого 2026 року, постановити нову, якою заяву про роз`яснення рішення задовольнити.

Відзив на апеляційну скаргу не надходив.

Учасники справи будучи належним чином повідомленими про час та місце розгляду справи, в судове засідання 04 серпня 2026 року не прибули, не повідомили суд про причину неявки.

На переконання колегії суддів, матеріалів справи достатньо для розгляду справи по суті, а тому вважає за можливе відповідно до ч. 2 ст. 372 ЦПК України розглядати справу за відсутності осіб, що не з`явилися.

За відсутності всіх осіб, відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України, фіксування судового процесу технічними засобами не здійснюється.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши законність і обґрунтованість ухвали суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції, колегія суддів дослідивши матеріали справи та обговоривши доводи апеляційної скарги вважає, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення з таких підстав.

Відмовляючи у задоволенні заяви, суд першої інстанції виходив з того, що з аналізу змісту рішення суду та його резолютивної частини, про роз`яснення якої просила ОСОБА_1 , вбачається, що рішення є зрозумілим, не містить положень, які б викликали суперечності щодо його розуміння, а тому відповідно до наведених норм процесуального права не підлягає роз`ясненню.

Перевіряючи законність оскаржуваного судового рішення колегія суддів враховує таке.

Положеннями ст.129-1 Конституції України передбачено, що судове рішення є обов`язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.

Частиною 1 ст.18 ЦПК України передбачено, що судові рішення, що набрали законної сили, обов`язкові для всіх органів державної влади і органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, посадових чи службових осіб та громадян і підлягають виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, - за її межами.

Виконання судових рішень у цивільних справах є складовою права на справедливий суд та однією з процесуальних гарантій доступу до суду, що передбачено статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, яка підлягає застосуванню згідно з частиною четвертою статті 10 ЦПК України.

Виконання судового рішення відповідно до Рішення Конституційного Суду України від 26 червня 2013 року № 5-рп/2013 у справі № 1-7/2013 є невід`ємною складовою права кожного на судовий захист і охоплює, зокрема законодавчо визначений комплекс дій, спрямованих на захист і відновлення порушених прав, свобод, законних інтересів фізичних та юридичних осіб, суспільства, держави; невиконання судового рішення загрожує сутності права на справедливий розгляд судом.

За змістом положень ст. 271 ЦПК України, суд роз`яснює судове рішення, яке набрало законної сили, не змінюючи змісту судового рішення. Подання заяви про роз`яснення судового рішення допускається, якщо судове рішення ще не виконане або не закінчився строк, протягом якого рішення може бути пред`явлене до примусового виконання. Про роз`яснення або відмову у роз`ясненні судового рішення суд постановляє ухвалу, яку може бути оскаржено.

Виходячи із системного тлумачення положень ст.271 ЦПК України, механізм, визначений цією статтею, не може використовуватися, якщо хтось із осіб, які беруть участь у справі, не розуміє, наприклад, мотивації судового рішення. У разі незгоди з мотивацією судового рішення особи, які беруть участь у справі, можуть оскаржити це судове рішення, якщо таке право надане цим Кодексом.

Суд може роз`яснити судове рішення у разі, якщо нечітким або незрозумілим є зміст його резолютивної частини, як для осіб, щодо яких воно ухвалене, так і для осіб, які будуть здійснювати його примусове виконання.

Алогічного висновку дійшов Верховний Суд у постанові від 24 липня 2020 року у справі №128/2734/17 (провадження № 61-7334св20).

Велика Палата Верховного Суду в ухвалі від 08 лютого 2023 року у справі №201/6544/20 зазначила, що роз`яснення судового рішення - це засіб виправлення недоліків судового документа, який полягає в усуненні неясності судового акта. Тобто йдеться про викладення судового рішення у більш ясній і зрозумілій формі. Необхідність такого роз`яснення виникає у зв`язку з тим, що рішення суду неоднозначно розуміється та з метою уможливлення його виконання, якщо таке не можливе через незрозумілість резолютивної частини судового рішення. Здійснюючи роз`яснення судового рішення, суд викладає більш повно і зрозуміло ті частини рішення, розуміння яких викликає труднощі, не вносячи змін до рішення по суті і не торкаючись тих питань, які не були предметом судового розгляду. Якщо фактично порушується питання про зміну рішення, або про внесення до нього нових даних, або про роз`яснення мотивів прийняття рішення, або фактично про встановлення чи зміну способу і порядку виконання рішення, суд відмовляє в роз`ясненні рішення.

Колегія суддів звертає увагу на принцип правової визначеності, який є складовою верховенства права та закріплений у практиці Європейського суду з прав людини (ЄСПЛ).

Принцип правової визначеності вимагає стабільності судових рішень, їх остаточності та обов`язковості для виконання. Відповідно до практики ЄСПЛ, правова визначеність означає, що жодна зі сторін не має права вимагати повторного перегляду остаточного і обов`язкового до виконання судового рішення лише з метою досягнення нового розгляду або нового вирішення справи (рішення ЄСПЛ у справах «Рябих проти Росії» (Ryabykh v. Russia, заява №52854/99) та «Пономарьов проти України» (Ponomaryov v. Ukraine, заява №3236/03)).

ЄСПЛ наголошує, що втручання у справу, яка вже була остаточно вирішена судом, можливе лише у виняткових випадках та з метою виправлення суттєвих порушень прав людини.

Як встановлено судом, рішенням Сокальського районного суду Львівської області від 19 травня 2025 року позовні вимоги задоволено частково. Змінено спосіб стягнення аліментів, що стягуються з ОСОБА_2 в користь ОСОБА_1 на підставі рішення Сокальського районного суду Львівської області від 27 грудня 2022 року. Вирішено надалі стягувати з ОСОБА_2 в користь ОСОБА_1 аліменти на утримання сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та дочки ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 в розмірі 1/3 частини всіх видів доходу відповідача, але не менше 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи з дня набрання рішенням законної сили і до досягнення найстаршою дитиною повноліття. У зв`язку із зміною способу стягнення аліментів припинено стягнення з ОСОБА_2 в користь ОСОБА_1 аліментів на підставі рішення Сокальського районного суду від 27 грудня 2022 року по справі №454/1881/22. Стягнуто з ОСОБА_2 в дохід держави 1211 грн. 20коп. судового збору.

Колегія суддів враховує, що рішення суду від 19 травня 2025 року набрало законної сили 03 грудня 2025 року, за заявою стягувача ОСОБА_1 , звернуто до виконання та на час розгляду заяви не виконане, що підтверджується матеріалами справи, а тому заявниця має право на звернення із заявою про роз`яснення рішення в порядку ч. 2 ст. 271 ЦПК України.

Разом з тим, сама по собі наявність цього права не є підставою для задоволення заяви за відсутності передбачених законом підстав для роз`яснення.

Як вбачається з матеріалів справи, резолютивна частина рішення Сокальського районного суду Львівської області від 19 травня 2025 року є чіткою та зрозумілою. Суд визначив розмір аліментів у частці від доходу відповідача (1/3 частини), а також встановив мінімальний розмір аліментів (не менше 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку). Зазначене рішення (резолютивна частина) не містить жодних посилань на показники середньої заробітної плати, які б підлягали роз`ясненню. Питання про те, який саме статистичний показник має застосовувати державний виконавець при розрахунку заборгованості за аліментами, не врегульовано резолютивною частиною рішення, а тому не може бути предметом роз`яснення в порядку ст. 271 ЦПК України.

Звертаючись із заявою про роз`яснення рішення, ОСОБА_1 фактично порушує питання про роз`яснення порядку виконання рішення, а саме застосування певного статистичного показника при розрахунку заборгованості. Однак, як роз`яснив Верховний Суд, якщо фактично порушується питання про зміну рішення, або про внесення до нього нових даних, або про роз`яснення мотивів прийняття рішення, або фактично про встановлення чи зміну способу і порядку виконання рішення, суд відмовляє в роз`ясненні рішення (ухвала Великої Палати Верховного Суду від 08 лютого 2023 року у справі №201/6544/20).

Тобто, суд може роз`яснити судове рішення виключно у разі нечіткості або незрозумілості резолютивної частини, а не мотивів, якими суд керувався, ухвалюючи рішення.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що заява ОСОБА_1 про роз`яснення рішення не підлягає задоволенню, оскільки вона фактично спрямована не на усунення неясності судового рішення, а на отримання тлумачення норм матеріального права та роз`яснення порядку дій державного виконавця під час виконання рішення. Вирішення питання щодо правильності визначення середньої заробітної плати для розрахунку заборгованості за аліментами виходить за межі інституту роз`яснення судового рішення. Заявниця не позбавлена можливості захистити свої права шляхом оскарження дій державного виконавця у порядку, передбаченому Законом України "Про виконавче провадження".

Крім того, принцип правової визначеності, який є складовою верховенства права, вимагає стабільності судових рішень, їх остаточності та обов`язковості для виконання. Втручання у справу, яка вже була остаточно вирішена судом, можливе лише у виняткових випадках та з метою виправлення суттєвих порушень прав людини (рішення ЄСПЛ у справах «Рябих проти Росії» та «Пономарьов проти України»). Задоволення заяви про роз`яснення рішення у спосіб, запропонований заявником, фактично призвело б до надання нового тлумачення рішення, що суперечить принципу правової визначеності.

Отже, суд першої інстанції дійшов правильного висновку про відмову в задоволенні заяви про роз`яснення рішення, оскільки рішення є зрозумілим, не містить положень, які б викликали суперечності щодо його розуміння, а заявник фактично просить роз`яснити норми матеріального права та порядок дій державного виконавця.

Доводи апеляційної скарги правильності висновків суду першої інстанції не спростовують, а зводяться до незгоди з рішенням суду по суті та намагання отримати його нове тлумачення, що не передбачено ст. 271 ЦПК України.

Оскільки, ухвала суду постановлена з дотриманням норм процесуального права, підстав для скасування такої колегія суддів не вбачає.

Керуючись ст.ст.271, 367, 368, 374, 375, 381-383 ЦПК України, суд,-

ухвалив:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Ухвалу Сокальського районного суду Львівської області від 20 лютого 2026 року залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня ухвалення, може бути оскаржена шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного тексту постанови.

Повний текст постанови складений 04 серпня 2026 року.

Головуючий А.В. Ніткевич

Судді С.М. Бойко

С.М. Копняк