Постанова від 03 серпня 2026 р. у справі №442/88/25 — Львівський апеляційний суд

Справа № 442/88/25 Головуючий у 1 інстанції: Хомик А.П.

Провадження № 22-ц/811/993/26 Доповідач в 2-й інстанції: Ніткевич А. В.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04 серпня 2026 року Львівський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого - судді Ніткевича А.В.

суддів - Бойко С.М., Копняк С.М.

секретаря Гаврилюк Я.Ю.

з участю представника прокуратури Дмитришина Ю.А., представника позивача Бойцун А.О., представника відповідача Романського С.І.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Львівського апеляційного суду у м. Львові цивільну справу за апеляційною скаргою Львівської обласної прокуратури на ухвалу Дрогобицького міськрайонного суду Львівської області від 02 березня 2026 року у складі судді Хомика А.П. у справі за позовом керівника Дрогобицької окружної прокуратури Львівської області в інтересах держави в особі Львівської обласної державної адміністрації до ОСОБА_1 , з участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача ДП «Ліси України» філія «Дрогобицьке лісове господарство» про розірвання договору довгострокового тимчасового користування лісами та повернення лісової ділянки, -

встановив:

У січні 2025 року керівник Дрогобицької окружної прокуратури Львівської області в інтересах держави в особі Львівської обласної державної адміністрації звернувся до суду з позовом до ОСОБА_1 , з участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача: ДП «Ліси України» філія «Дрогобицьке лісове господарство» про розірвання договору довгострокового тимчасового користування лісами та повернення лісової ділянки.

Позовні вимоги обґрунтовано тим, що п. 2 розпорядження голови Львівської обласної державної адміністрації від 02.05.2019 року №404/0/5-19 «Про виділення лісових ділянок для довгострокового тимчасового користування» відповідачу ОСОБА_1 виділено у довгострокове тимчасове платне користування лісову ділянку площею 2,2 га, розташовану в кварталі НОМЕР_1 виділи 4 (2,0 га), 18 (0,2 га) Трускавецького лісництва ДП «Дрогобицьке лісове господарство» на території Модрицької сільської ради Дрогобицького району, терміном на 15 років для рекреаційно-оздоровчих цілей. На підставі вказаного вище розпорядження 19.06.2019 року між постійним користувачем ДП «Дрогобицьке лісове господарство» та ОСОБА_1 укладено договір довгострокового тимчасового користування лісами №12.

Вказаний договір підписано сторонами та зареєстровано у Львівському обласному управлінні лісового та мисливського господарства, про що в книзі реєстрації договорів на право довгострокового тимчасового користування лісами вчинено запис №123 від 30.07.2019 року.

Окружною прокуратурою встановлено, що тимчасовим лісокористувачем ОСОБА_1 допущено систематичне порушення істотних умов договору в частині своєчасного та повного внесення плати за довгострокове тимчасове користування лісами, що є підставою для його розірвання та повернення лісової ділянки власнику. Просив позов задовольнити.

Ухвалою Дрогобицького міськрайонного суду Львівської області від 02 березня 2026 року провадження у справі за позовом керівника Дрогобицької окружної прокуратури Львівської області в інтересах держави в особі Львівської обласної державної адміністрації до ОСОБА_1 , з участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача: ДП «Ліси України» філія «Дрогобицьке лісове господарство» про розірвання договору довгострокового тимчасового користування лісами та повернення лісової ділянки - закрито, у зв`язку з відсутністю предмета спору.

Ухвалу суду оскаржила Львівська обласна прокуратура, вважаючи таку незаконною, постановленою з підстав неправильного застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, що згідно з п. п. 1, 2, 3, 4 ст. 376 ЦПК України є підставою для скасування ухвали.

В обгрунтування доводів апеляційної скарги вказує, що судом першої інстанації не дотримано вимог ст. 89 ЦПК України, відповідно до якої суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів, оскільки у даній справі суд надав перевагу єдиному доказу – висновку експерта від 06.102.205 № 3081-Е.

Зазначає, що при розгляді справи № 442/88/25 судом призначалась судово-почеркознавча експертиза, за результати проведення якої встановлено, що підпис в акті приймання-передачі від 28.06.2019 зроблений не відповідачем, однак суду необхідно було дослідити і інші докази у справі, які стосуються фактичного користування земельною ділянкою орендарем.

Вважає, що висновок Дрогобицького міськрайонного суду про можливість закриття провадження на підставі п.2 ч.1 ст. 255 ЦПК України лише в разі, якщо предмет спору відсутній під час пред`явлення позову, не ґрунтується на законі.

Додає, що у даній справі прокурор пред`явив позовні вимоги про розірвання договору довгострокового тимчасового користування лісами від 19.06.2019 року №12 та повернення спірної лісової ділянки її розпоряднику - Львівській обласній державній адміністрації за актом приймання-передачі, а тому предметом спору є договір довгострокового тимчасового користування лісами, який не припинив свою дію і оспорюється позивачем в судовому порядку, що дає підстав прийти до висновку, що між сторонами залишилися неврегульовані питання.

На думку апелянта, фактична відсутність підтвердження передачі майна не свідчить про відсутність договірних правовідносин між сторонами.

Просить ухвалу Дрогобицького міськрайонного суду Львівської області від 02 березня 2026 року скасувати та прийняти нове рішення, яким позов керівника Дрогобицької окружної прокуратури Львівської області в інтересах держави в особі Львівської обласної державної адміністрації до ОСОБА_1 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача: ДП «Ліси України» про розірвання договору довгострокового тимчасового користування лісами та повернення лісової ділянки, задовольнити в повному обсязі.

30.03.2026 на адресу апеляційного суду надійшов відзив адвоката Романовського С.І. на апеляційну скаргу, у якому покликається на те, що оскаржувана ухвала є законною, обгрунтованою та справедливою, постановлена з дотриманням норм матеріального та процесуального права, що є підставою для залишення апеляційної скарги без задоволення, а ухвали Дрогобицького міськрайонного суду Львівської області від 02 березня 2026 року без змін.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення присутніх учасників справи, перевіривши законність і обґрунтованість оскаржуваної ухвали в межах вимог і доводів апеляційної скарги, колегія суддів приходить висновку, що апеляційну скаргу необхідно задовольнити частково з таких підстав.

Згідно з частиною першою статті 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

У статті 2 ЦПК України визначено, що завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Відповідно до статті 6 Конвенції кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру.

Постановляючи оскаржувану ухвалу місцевий суд прийшов висновку, що провадження у даній справі підлягає закриттю на підставі п. 2 ч. 1 ст. 255 ЦПК України, з огляду на те, що встановлені висновком експерта №3081-Е від 06.10.2025 обставини свідчать про відсутність належного доказу передачі об`єкта користування відповідачу ОСОБА_1 , що виключає наявність реалізованого договірного правовідношення у частині фактичного користування лісовою ділянкою, у зв`язку з чим спір про розірвання договору та повернення лісової ділянки втрачає предмет, оскільки фактична передача лісової ділянки відповідачу ОСОБА_1 не підтверджена, а отже відсутній об`єкт повернення.

Перевіряючи законність оскаржуваного судового рішення, суд апеляційної інстанції виходить з такого.

Відповідно до ч. 1 ст. 19 ЦПК України суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають з цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства.

Усі справи, що підлягають вирішенню в порядку цивільного судочинства, розглядаються місцевими загальними судами як судами першої інстанції (ч. 1 ст. 23 ЦПК).

Відповідно до частини першої статті 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Закриття провадження у справі - це форма закінчення розгляду цивільної справи без винесення судового рішення у зв`язку із виявленням після відкриття провадження обставин, з якими закон пов`язує неможливість судового розгляду справи.

З матеріалів справи встановлено, що Розпорядженням голови Львівської обласної державної адміністрації від 02.05.2019 року №404/0/5-19 «Про виділення лісових ділянок для довгострокового тимчасового користування», ОСОБА_1 виділено у довгострокове тимчасове платне користування лісову ділянку площею 2,2 га, розташовану в кварталі НОМЕР_1 виділи 4 (2,0 га), 18 (0,2 га) Трускавецького лісництва ДП «Дрогобицьке лісове господарство» на території Модрицької сільської ради Дрогобицького району, терміном на 15 років для рекреаційно-оздоровчих цілей.

На підставі вказаного розпорядження, 19.06.2019 між постійним користувачем ДП «Дрогобицьке лісове господарство» та ОСОБА_1 укладений договір довгострокового тимчасового користування лісами №12.

Відповідно до п. 1 договору постійний лісокористувач виділяє, а тимчасовий лісокористувач приймає в довгострокове платне користування ділянку для рекреаційних та культурно-оздоровчих цілей.

Окружною прокуратурою встановлено, що тимчасовим лісокористувачем ОСОБА_1 допущено систематичне порушення умов договору в частині своєчасного та повного внесення плати за довгострокове тимчасове користування лісами, у зв`язку з чим керівник Дрогобицької окружної прокуратури Львівської області, в інтересах держави в особі Львівської обласної державної адміністрації, звернувся до суду з позовом до ОСОБА_1 , з участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача ДП «Ліси України» філія «Дрогобицьке лісове господарство» про розірвання договору довгострокового тимчасового користування лісами та повернення лісової ділянки.

Відтак, предметом спору в даній справі є розірвання договору довгострокового тимчасового користування лісами №12 від 19.06.2019, укладеного між ДП «Дрогобицьке лісове господарство» та ОСОБА_1 та зобов`язання відповідача повернути лісову ділянку власнику - Львівській обласній державній адміністрації за актом приймання –передачі.

З матеріалів справи встановлено, що ухвалою Дрогобицького міськрайонного суду Львівської області від 25 березня 2025 року у справі призначено судову почеркознавчу експертизу.

Згідно із висновком експерта №3081-Е від 06.10.2025 підпис від імені ОСОБА_1 , розташований перед записом: « ОСОБА_1 » в нижній частині акту приймання передачі лісової ділянки в довгострокове тимчасове користування лісами від 28.06.2019 (згідно договору № 12 від 19 червня 2019 року), виконаний не ОСОБА_1 , а іншою особою.

За висновком суду першої інстанції, встановлені експертом у висновку №3081-Е від 06.10.2025 обставини свідчать про відсутність належного доказу передачі об`єкта користування відповідачу ОСОБА_1 , що виключає наявність реалізованого договірного правовідношення у частині фактичного користування лісовою ділянкою, у зв`язку з чим спір про розірвання договору та повернення лісової ділянки втрачає предмет, оскільки фактична передача лісової ділянки відповідачу ОСОБА_1 не підтверджена, а отже відсутній об`єкт повернення.

Підстави для закриття провадження у справі визначені у статті 255 ЦПК України.

Закриття провадження у справі - це форма закінчення розгляду цивільної справи без прийняття судового рішення у зв`язку з виявленням після порушення провадження у справі обставин, з якими закон пов`язує неможливість судового розгляду справи.

Згідно із пунктом 2 частини першої статті 255 ЦПК України суд закриває провадження у справі, якщо відсутній предмет спору.

Предмет спору - це об`єкт спірних правовідносин, щодо якого виник спір між позивачем і відповідачем. Як предмет позову розуміється певна матеріально-правова вимога позивача до відповідача.

Суд закриває провадження у справі у зв`язку з відсутністю предмета спору, якщо предмет спору був відсутній як на час пред`явлення позову, так і після відкриття провадження у справі, коли на час ухвалення судом першої інстанції судового рішення між сторонами у зв`язку із цим не залишилося неврегульованих питань.

Відповідно до правового висновку, викладеного Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 26 червня 2019 року у справі № 13/51-04, провадження № 12-67гс19, прикладами відсутності предмета спору можуть бути дії сторін, чи настання обставин, якщо між сторонами у зв`язку з цим не залишилося неврегульованих питань або самими сторонами врегульовано спірні питання. Суд закриває провадження у справі у зв`язку з відсутністю предмета спору, зокрема у випадку припинення існування предмета спору, якщо між сторонами у зв`язку з цим не залишилося неврегульованих питань.

У постанові Верховного Суду в складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 20 вересня 2020 року у справі № 638/3792/20 (провадження № 61-3438сво21) зроблено висновок, що «закриття провадження у справі - це форма закінчення розгляду цивільної справи без прийняття судового рішення у зв`язку з виявленням після порушення провадження у справі обставин, з якими закон пов`язує неможливість судового розгляду справи. Пунктом 2 частини першої статті 255 ЦПК України встановлено, що суд закриває провадження у справі, якщо відсутній предмет спору. Поняття юридичного спору має тлумачитися широко, виходячи з підходу Європейського суду з прав людини до тлумачення поняття спір про право (пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод). Зокрема, Європейський суд з прав людини зазначає, що відповідно до духу Конвенції поняття спору про право має розглядатися не суто технічно, йому слід надавати сутнісного, а не формального значення. Предмет спору - це об`єкт спірного правовідношення, з приводу якого виник спір. Під предметом позову розуміється певна матеріально-правова вимога позивача до відповідача, стосовно якої позивач просить прийняти судове рішення. Підстави позову - це обставини, якими позивач обґрунтовує свої вимоги щодо захисту права та охоронюваного законом інтересу. Тобто, правові підстави позову - це зазначена в позовній заяві нормативно-правова кваліфікація обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги. З урахуванням викладеного, відсутність предмета спору унеможливлює вирішення справи по суті незалежно від обґрунтованості позову, а відповідно і здійснення ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів осіб. Прикладами відсутності предмета спору можуть бути дії сторін, чи настання обставин, якщо між сторонами у зв`язку з цим не залишилося неврегульованих питань або самими сторонами врегульовано спірні питання. Суд закриває провадження у справі у зв`язку з відсутністю предмета спору, якщо предмет спору був відсутній як на час пред`явлення позову, так і на час ухвалення судом першої інстанції судового рішення за умови, якщо між сторонами у зв`язку з цим не залишилося неврегульованих питань».

Логічно-граматичне тлумачення словосполучення «відсутність предмета спору» в контексті наведеної правової норми дає підстави для висновку про те, що предмет спору має бути відсутній, тобто не існувати на час пред`явлення позову. Якщо предмет спору мав місце, але припинив своє існування (зник) після відкриття провадження у справі внаслідок тих чи інших обставин, зокрема у зв`язку з добровільним врегулюванням спору сторонами, виконанням відповідачем заявлених до нього вимог, фізичним знищенням предмета спору тощо, то провадження у справі не може бути закрите з наведеної правової підстави, оскільки вона полягає саме у відсутності предмета спору, а не у припиненні його існування (зникненні).

Якщо предмет спору став відсутній після відкриття провадження у справі, то залежно від обставин, що призвели до зникнення такого предмета, та стадії цивільного процесу, на якій він припинив своє існування, сторони мають цілий ряд передбачених законом процесуальних можливостей припинити подальший розгляд справи, зокрема шляхом залишення позову без розгляду, відмови від позову або від поданих апеляційних чи касаційних скарг, визнання позову відповідачем, укладення мирової угоди тощо.

Саме такого висновку дійшов Верховний Суд у постановах від 10 квітня 2019 року у справі № 456/647/18 та від 13 травня 2020 року у справі № 686/20582/19-ц.

Вказуючи про відсутність предмету спору через відсутність належного доказу передачі лісової ділянки загальною площею 2,2 га, яка розташована в кварталі 14, виділ 4 та 18 Трускавецького лісництва на території Модрицької сільської ради Дрогобицького району в адміністративних межах Дрогобицького району відповідачу ОСОБА_1 , суд першої інстанції залишив поза увагою, що Дрогобицька окружна прокуратура Львівської області звертаючись до суду в інтересах держави в особі Львівської обласної державної адміністрації пред`явила позовні вимоги про розірвання договору довгострокового тимчасового користування лісами від 19.06.2019 року №12 та повернення спірної лісової ділянки її розпоряднику - Львівській обласній державній адміністрації за актом приймання-передачі.

Відтак, предметом спору є розірвання договору довгострокового тимчасового користування лісами, який не припинив свою дію і оспорюється позивачем в судовому порядку. Тобто, між сторонами залишилися неврегульовані питання.

Разом з тим, колегія суддів наголошує, що той факт, що висновком експерта №3081-Е від 06.10.2025 року встановлено, що підпис в нижній частині акту приймання передачі лісової ділянки в довгострокове тимчасове користування лісами від 28.06.2019 року (згідно договору № 12 від 19 червня 2019 року), виконаний не ОСОБА_1 , а іншою особою., не впливає на право Львівської обласної державної адміністрації вимагати розірвання договору, оскільки між сторонами існує підписаний договір, який свідчить про виникнення договірних зобов`язань між сторонами, які і на даний час продовжують існувати між його сторонами.

Оскільки, предметом позову у даній справі є розірвання договору та повернення спірної ділянки на підставі ч. 2 ст. 20 ЛК України, ст. ст. 526, 626, ч. 1 ст. 611, ст. 638 ЦК України, висновок суду щодо закриття провадження у справі у зв`язку із відсутністю предмета спору є передчасний та суперечить вимогам процесуального законодавства.

У справі «Bellet v. France» Європейський Суд з прав людини зазначив, що стаття 6 параграфу 1 Конвенції містить гарантії справедливого судочинства, одним з аспектів яких є доступ до суду. Рівень доступу, наданий національним законодавством, має бути достатнім для забезпечення права особи на суд з огляду на принцип верховенства права в демократичному суспільстві.

Отже, у справі, яка переглядається, суд першої інстанції дійшов передчасного висновку та постановлення ухвали про закриття провадження у справі, у зв`язку з відсутністю предмета спору, яка перешкоджає подальшому провадженню у справі та доступу до суду, тому суду необхідно було розглянути по суті заявлені позовні вимоги.

Відповідно до ч. 6 ст. 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги скасовує ухвалу, що перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направляє справу для продовження розгляду до суду першої інстанції.

Згідно з п. 4 ч. 1 ст. 379 ЦПК України порушення норм процесуального права, яке призвело до помилковості ухвали є підставою для скасування ухвали суду, що перешкоджає подальшому.

Враховуючи викладене, колегія суддів приходить до висновку, що при постановлені ухвали про закриття провадження у справі, судом першої інстанції порушено норми процесуального права, оскаржувана ухвала як незаконна підлягає скасуванню з передачею справи до суду першої інстанції для продовження розгляду, при цьому вимога скарги про прийняття судом апеляційної інстанції нового рішення про задоволення позову керівника Дрогобицької окружної прокуратури Львівської області в інтересах держави в особі Львівської обласної державної адміністрації до ОСОБА_1 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача: ДП «Ліси України» про розірвання договору довгострокового тимчасового користування лісами та повернення лісової ділянки, є безпідставною, відповідно до задоволення не підлягає.

Керуючись ст.ст. 259, 367, 374, 379 ЦПК України, суд, -

ухвалив:

Апеляційну скаргу Львівської обласної прокуратури – задовольнити частково.

Ухвалу Дрогобицького міськрайонного суду Львівської області від 02 березня 2026 року, якою закрито провадження у справі за позовом керівника Дрогобицької окружної прокуратури Львівської області в інтересах держави в особі Львівської обласної державної адміністрації до ОСОБА_1 , з участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача: ДП «Ліси України» філія «Дрогобицьке лісове господарство» про розірвання договору довгострокового тимчасового користування лісами та повернення лісової ділянки, з підстав передбачених п. 2 ч. 1 ст. 255 ЦПК України - скасувати, справу направити для продовження розгляду до суду першої інстанції.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її ухвалення, але може бути оскаржена у касаційному порядку шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного тексту постанови.

Повний текст постанови складений 05 серпня 2026 року.

Головуючий А.В. Ніткевич

Судді С.М. Бойко

С.М. Копняк