Додаткове рішення від 03 серпня 2026 р. у справі №442/6700/25 — Львівський апеляційний суд

Справа № 442/6700/25 Головуючий у 1 інстанції: Курус Р.І.

Провадження № 22-з/811/153/26 Доповідач в 2-й інстанції: Ніткевич А. В.

ДОДАТКОВА ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04 серпня 2026 року Львівський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого - судді Ніткевича А.В.,

суддів: Бойко С.М., Копняк С.М.,

розглянувши у порядку письмового провадження, без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами, в приміщенні Львівського апеляційного суду в м. Львові заяву представника ОСОБА_1 - адвоката Білінського Богдана Петровича про ухвалення додаткового рішення у справі за апеляційною скаргою представника ОСОБА_2 - адвоката Тунського Андрія Романовича на рішення Дрогобицького міськрайонного суду Львівської області від 05 листопада 2025 року в складі судді Курус Р.І. у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про відшкодування матеріальної та моральної шкоди,-

встановив:

У вересні 2025 року позивачка ОСОБА_1 , в інтересах якої діє представник адвокат Білінський Б.П., звернулася до суду із позовом до ОСОБА_2 про відшкодування матеріальної та моральної шкоди, просила стягнути з відповідачки на її користь 86000,00 грн. матеріальної шкоди, 100000,00 грн. моральної шкоди та понесені позивачкою судові витрати.

Рішенням Дрогобицького міськрайонного суду Львівської області від 05 листопада 2025 року позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про відшкодування матеріальної та моральної шкоди, задоволено частково.

Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 матеріальну шкоду в розмірі 26000 (двадцять шість тисяч) гривень, моральну шкоду у розмірі 25000 (двадцять п`ять тисяч) гривень та 15510 (п`ятнадцять тисяч п`ятсот десять) гривень понесених судових витрат.

В решті позову – відмовлено.

Рішення суду оскаржив представник відповідачки ОСОБА_2 – адвокат Тунський А.Р., не погоджувався із оскаржуваним рішенням у частині задовлених позовних вимог, вважає помилковим висновок суду про доведеність позивачкою понесення нею витрат під час розгляду справи про адміністративне правопорушення у сумі 26000,00 грн.

Також вважав, що визначений судом першої інстанції розмір моральної шкоди у 25 000 гривень не підпадає під критерії розумності та справедливості.

Просив скасувати рішення Дрогобицького міськрайонного суду від 05 листопада 2025 року у частині вимог про стягнення з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 матеріальну шкоду в розмірі 26000 (двадцять шість тисяч) гривень, моральну шкоду у розмірі 25000 (двадцять п`ять тисяч) гривень та 15510 (п`ятнадцять тисяч п`ятсот десять) гривень понесених судових витрат, у відповідній частині ухвалити нове судове рішення, яким відмовити ОСОБА_1 у задоволенні позовних вимог.

02.02.2026 на адресу апеляційного суду надійшов відзив представника позивачки ОСОБА_3 на апеляційну скаргу, заперечуючи доводи сторони відповідача, просить залишити апеляційну скаргу без задоволення, а оскаржуване рішення без змін.

10.02.2026 на адресу апеляційного суду надійшла відповідь представника ОСОБА_4 на відзив на апеляційну скаргу. Просив апеляційну скаргу задовольнити.

Постановою Львівського апеляційного суду від 09 червня 2026 року апеляційну скаргу представника ОСОБА_2 - адвоката Тунського Андрія Романовича – задоволено частково.

Рішення Дрогобицького міськрайонного суду Львівської області від 05 листопада 2025 року в частині стягнення з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 матеріальної шкоди в розмірі 26000 (двадцять шість тисяч) гривень – скасовано, у задоволенні вимог про стягнення таких вимог відмовлено.

В іншій частині рішення Дрогобицького міськрайонного суду Львівської області від 05 листопада 2025 року – залишено без змін.

Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 судові витрати у розмірі 1469 (тисяча чотириста шістдесят дев`ять) гривень 00 копійок, пропорційно розміру задоволених позовних вимог, як зі сторони, на яку покладено більшу суму судових витрат.

14.06.2026 у системі Електронний суд представник ОСОБА_1 – адвокат Білінський Б.П. сформував заяву про ухвалення додаткового рішення. Зазначає, що 14 червня 2025 року між ним та позивачкою укладено Договір про надання правової допомоги №14/06/25 (далі – Договір).

Відповідно до вимог ст. 133 ЦПК України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Зазначає, що разом з відзивом на апеляційну скаргу від 21 січня 2026 року та з письмовими поясненнями від 31.05.2026 суду було надано копії звітів про надані послуги та копії актів прийому-передачі.

При цьому, на представництво інтересів клієнта у справі №442/6700/25 адвокат Білінський Богдан Петрович витратив значно більше часу, ніж очікувалося, тому стягненню підлягає саме сума в розмірі 22 500, 00 грн.

ОСОБА_1 сплатила на користь адвоката Білінського Богдана Петровича грошові кошти в розмірі 22 500, 00 грн. за участь в апеляційному провадженні у справі №442/6700/25, що відповідає умовам Договору та підтверджується актами прийому-передачі та звітами.

Детальний опис робіт наведено у звітах про надані послуги та актах прийому-передачі, тому сума витрат на правничу допомогу, понесених ОСОБА_1 під час представництва інтересів Клієнта в суді апеляційної інстанції становить 22 500, 00 гривень.

Зокрема, адвокатом Білінським Богданом Петровичем, як адвокатом, надано ОСОБА_1 правову допомогу за Договором, а ОСОБА_1 її прийняла без зауважень та оплатила.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката є співмірним із складністю справи; обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт (підготовки процесуальних документів, участь у судових засіданнях); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт; значенням справи для сторони.

Покликається на те, що заява подана відповідно до ч. 8 статті 141 Цивільного процесуально кодексу України.

Просить ухвалити додаткове судове рішення (ухвалу), яким стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 22 500 грн.

Заслухавши суддю доповідача, колегія суддів дійшла таких висновків.

Здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором (ст. 5 ЦПК України).

Відповідно до приписів частини першої статті 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Кожна людина має можливість безперешкодного звернення до суду за захистом своїх прав. Це право гарантується частиною 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, в якій зазначено, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру.

Згідно із п. п. 3 ч. 1 ст. 270 ЦПК України, суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо судом не вирішено питання про судові витрати.

Частиною 3 вказаної статті унормовано, що суд, що ухвалив рішення, ухвалює додаткове судове рішення в тому самому складі протягом десяти днів з дня надходження відповідної заяви. Додаткове судове рішення ухвалюється в тому самому порядку, що й судове рішення, а в разі якщо суд вирішує лише питання про судові витрати - без повідомлення учасників справи.

Зважаючи на те, що заява представника Білінського Б.П. про ухвалення додаткового рішення стосується лише питання судових витрат, розгляд такої проводиться у письмовому провадженні без повідомленням учасників справи.

При цьому, ключовим питанням у межах даного провадження № 22-з/811/153/26 є виключно визначення розміру судових витрат на правничу допомогу, які були понесені позивачкою при розгляді апеляційної скарги представника ОСОБА_2 - адвоката Тунського Андрія Романовича на рішення Дрогобицького міськрайонного суду Львівської області від 05 листопада 2025 року, тобто виключно на стадії апеляційного перегляду, з погляду їх співмірності, реальності, необхідності та складності спірних правовідносин.

Перевіряючи підставність поданої заяви, колегія суддів враховує таке.

Однією з основних засад (принципів) цивільного судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення (п. 12 ч. 3 ст. 2 ЦПК України).

В свою чергу, порядок розподілу та відшкодування судових витрат регламентується статтею 141 ЦПК України.

Відповідно до положень ч.ч. 1, 2 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються, зокрема у разі відмови в позові - на позивача.

Зважаючи на те, що Львівський апеляційний суд 09 червня 2026 року ухвалив постанову, якою апеляційну скаргу представника ОСОБА_2 - адвоката Тунського Андрія Романовича на рішення Дрогобицького міськрайонного суду Львівської області від 05 листопада 2025 року задовольнив частково, скасувавши таке у частині стягнення з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 матеріальної шкоди в розмірі 26000 (двадцять шість тисяч) гривень та відмовив у задоволенні такої вимоги, при цьому, залишивши без змін оскаржуване рішення в іншій частині задоволених позовних вимог,заява представника позивачки Білінського Б.П. є підставною, тому апеляційний суд повинен вирішити питання розподілу судових витрат, керуючись загальними правилами розподілу таких.

Так, колегія суддів виходить з того, що судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи (ч. 1 ст. 133 ЦПК України).

Відповідно до ст. 133 ЦПК Україна правнича допомога та витрати пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи є складовою судових витрат.

Частинами 2-4 ст. 137 ЦПК України визначено, що за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

Згідно із п. 8 ч. 3 ст. 141 ЦПК України, розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.

Дійсно протягом апеляційного перегляду справи, адвокат Білінський Б.П. зазначав про розмір витрат позивачки на правову допомогу та просив такі покласти на відповідачку ОСОБА_2 .

При цьому, подаючи відзив на апеляційну скаргу, представник позивачки самостійно вказав про розмір витрат довірительки власне на час складання відзиву січень 2026 року.

Що стосується письмових пояснень адвоката Білінського Б.П. від 31.05.2026 та уточнення у таких суми витрат на правову допомогу, то як до цих пояснень, так і до відзиву на апеляційну скаргу, стороною позивача не долучено договору про правову допомогу, а у судових дебатах адвокат Білінський Б.П. не просив про стягнення судових витрат.

Поряд з цим, законом визначено порядок та підстави ухвалення додаткового рішення влесне у випадку, коли судом не вирішено питання про судові витрати, що не може вважатися порушенням чи обмеженням прав учасників спарви.

Таким чином, сформувавши заяву про ухвалення додаткового рішення із додатками (доказами) у системі «Електронний суд» 14.06.2026, представник позивачки дотримався вимог закону, а саме ч. 8 ст. 141 ЦПК України.

При вирішенні питання про розподіл судових витрат суд, відповідно до частини третьої статті 137 ЦПК України, враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялися.

Витрати на професійну правничу допомогу, відповідно до положень вказаної вище статті, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

В силу частин третьої, четвертої статті 137 ЦПК України для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Частиною п`ятою статті 137 ЦПК встановлено, що у разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.

Згідно із частиною шостою статті 137 ЦПК обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Аналіз вищезазначених процесуальних норм дає підстави для висновку, що саме зацікавлена сторона має вчинити певні дії, спрямовані на відшкодування з іншої сторони витрат на професійну правничу допомогу, а інша сторона має право на відповідні заперечення проти таких вимог.

29.06.2026 представник відповідачки ОСОБА_2 - адвокат Тунський А.Р. подав заяву у якій просить про відмову у стягненні з відповідачки витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 22500,00 грн.

Відповідно до ч. 3 ст. 141 ЦПК України при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялися.

Тобто ЦПК України передбачено критерії визначення та розподілу судових витрат: 1) їх дійсність; 2) необхідність; 3) розумність їх розміру з урахуванням складності справи та фінансового стану учасників справи.

Таким чином, вирішуючи питання про визначення розміру витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами, суд має враховувати складність справи, час витрачений адвокатом на виконання робіт, обсяг наданих послуг та ціну позову.

У рішенні ЄСПЛ від 28.11.2002 у справі «Лавентс проти Латвії», 18.02.2022 у справі «Чоліч проти Хорватії» зазначено, що скаржник має право на відшкодування витрат у випадку, якщо такі витрати були дійсними, необхідними, а також були розумними у своєму розмірі.

Сторона, яка претендує на відшкодування витрат на правничу допомогу, зобов`язана надати належні та допустимі докази, що підтверджують фактично виконані роботи (надані послуги). При погодинній формі обчислення гонорару обсяг виконаних робіт та наданих послуг повинен включати детальний опис робіт (наданих послуг) та розрахунок часу, витраченого адвокатом (п.16 постанови Великої Палати Верховного Суду від 04.03.2026 у справі №359/8573/20).

До заяви про відшкодування судових витрат від 14.06.2026 адвокатом Білінським Б.П. додано Акти прийому-передачі від 21.01.2026 та 25.05.2026, Договір про надання правової допомоги № 14/06/25 від 14.06.2025, а також звіти про надані послуги (а.с. 237-248).

Як слідує з наданих доказів, розрахунок вартості послуг адвоката сторони узгодили виходячи з вартості 1 години роботи 4500,00 грн.

Зокрема, виходячи із звітів про надані послуги, адвокат потратив 5 год для надання відповідних послуг позивачці, відтак вартість таких становить 22500,00 грн.

В свою чергу, ознайомившись із постановою Львівського апеляційного суду від 09 червня 2026 року, якою, як вже зазначалося, задоволено апеляційну скаргу частково, сторона позивача не просить про пропорційне зменшення судових витрат, надалі наполягаючи фактично на усій сумі витрат.

Разом з цим, враховуючи власне наведені обставини, колегія суддів приходить переконання, що заявлений представником Білінським Б.П. до відшкодування розмір витрат на правничу допомогу не може бути стягнутий у повній мірі.

Так, скасувавши рішення Дрогобицького міськрайонного суду Львівської області від 05 листопада 2025 року у відповідній частині, апеляційний суд фактично задовольнив вимоги апеляційної скарги на 51% (51000,00 задоволені судом першої інстанції вимоги, а 26 000,00 грн. частка скасованих вимог апеляційним судом).

Таким чином, слідуючи принципу пропорційності розмір судових витрат на правову допомогу, який має бути предметом оцінки на його співмірність, розумність та їх необхідність, не може становити більше ніж 11475,00 грн.

Крім цього, колегія суддів виходить з того, що у статті 59 Конституції України закріплено, що кожен має право на професійну правничу допомогу. Кожен є вільним у виборі захисника своїх прав.

Згідно із пунктом 4 частини першої статті 1 Закону України від 05 липня 2012 року «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» № 5076-VI (далі - Закон № 5076-VI) договір про надання правової допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.

Відповідно до статті 19 цього Закону видами адвокатської діяльності, зокрема, є: надання правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань, правовий супровід діяльності юридичних і фізичних осіб, органів державної влади, органів місцевого самоврядування, держави; складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру; представництво інтересів фізичних і юридичних осіб у судах під час здійснення цивільного, господарського, адміністративного та конституційного судочинства, а також в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами.

При визначенні суми компенсації витрат, понесених на професійну правничу допомогу, необхідно досліджувати обсяг фактично наданих адвокатом послуг і виконаних робіт, кількість витраченого часу, розмір гонорару, співмірність послуг категоріям складності справи, витраченому адвокатом часу, об`єму наданих послуг, ціні позову та (або) значенню справи.

Так, дійсно слідуючи правовим висновкам Великої Палати Верховного Суду викладеним у постанові від 19.02.2020, справа № 755/9215/15-ц, розмір гонорару визначається лише за погодженням адвоката з клієнтом, а суд не вправі втручатися у ці правовідносини.

Разом з цим, при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує ЄСПЛ, присуджуючи судові витрат на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Зокрема, у рішеннях від 12 жовтня 2006 року у справі «Двойних проти України» (пункт 80), від 10 грудня 2009 року у справі «Гімайдуліна і інших проти України» (пункти 34-36), від 23 січня 2014 року у справі «East/WestAllianceLimited» проти України» заява №19336/04, від 26 лютого 2015 року у справі «Баришевський проти України» (пункт 95), від 06 липня 2015 року у справі «Заїченко проти України» (п.131), зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим.

Аналогічний правовий висновок викладено в постанові Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 року у справі № 755/9215/15-ц.

У рішенні ЄСПЛ від 28 листопада 2002 року у справі «Лавентс проти Латвії» зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

Процесуальне законодавство визначило критерії, які необхідно застосовувати при визначенні розміру витрат на правничу допомогу, зокрема дійсність, обґрунтованість, розумність і співмірність відповідно до ціни позову, з урахуванням складності та значення справи для сторін, реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін, таким чином фіксованість гонорару у договорі не безумовним обов`язком суду стягнути такий, що спростовує доводи апеляційної скарги у цій частині.

Зазначене узгоджується із практикою Європейського суду з прав людини, слідуючи якій заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим.

Таким чином, враховуючи складність справи, порядок та тривалість розгляду такої апеляційним судом, об`єм наданих послуг, ціни позову, а також задоволених вимог, колегія суддів приходить переконання, що і сума витрат на правову допомогу у розмірі 11475,00 грн. є завищеною, неспівмірною та такою, що покладатиме на сторону спірних правовідносин надмірний та незрозумілий фінансовий тягар.

Також сторона у спорі не повинна у спосіб стягнення судових витрат намагатися відновити (покращити) своє фінансове становище чи отримати іншу сатисфакцію через судове провадження.

Таким чином, у першу чергу колегія суддів звертає увагу на те, що сторона позивача не була апелянтом, відтак у межах апеляційного провадження відстоювала обрану тактику та позицію, не вносячи будь яких коректив чи змін у такі.

Крім цього, підготовлений відзив на апеляційну скаргу та і письмові пояснення, як процесуальні документи, не належить до обов`язкових, без яких розгляд апеляційної скарги чи справи не міг би відбутися.

При цьому, враховуючи усі обставини спірних правовідносин у сукупності, результат розгляду даної справи, складність та відношення сторін до такої, реально потрачений адвокатом час, обізнаність представника у судовій практиці з цього приводу, що презюмується, колегія суддів вважає, що заяву про ухвалення додаткового рішення необхідно задовольнити частковота стягнути на користь позивачки 5000,00 грн. витрат на правову допомогу за розгляд справи в апеляційному суді, які будуть достатніми, відповідатимуть обставинам спірних правовідносин та обсягу наданих адвокатом послуг з представництва, а також враховуватимуть підставність доводів апеляційної скарги.

Згідно із правовою позицією Верховного Суду від 21 січня 2021 року у справі №280/2635/20, відшкодуванню підлягають витрати на професійну правничу допомогу, незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною чи тільки має бути сплачено.

Керуючись ст.ст. 258, 259, 367, 368, 372, ст.ст. 381, 382, 383 ЦПК України, суд,-

ухвалив:

Заяву представника ОСОБА_1 - адвоката Білінського Богдана Петровича про ухвалення додаткового рішення – задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 судові витрати на професійну правничу допомогу у зв`язку із розглядом справи у Львівському апеляційному суді у розмірі 5000 (п`ять тисяч) гривень 00 копійок.

У задоволенні решти вимог заяви – відмовити.

Додаткова постанова набирає законної сили з дня ухвалення та може бути оскаржена в касаційному порядку шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня з дня складення повного тексту додаткової постанови.

Повний текст додаткової постанови складений 04 серпня 2026 року.

Головуючий: А.В. Ніткевич

Судді: С.М. Бойко

С.М. Копняк