Рішення від 05 серпня 2026 р. у справі №443/912/26 — Жидачівський районний суд Львівської області

Справа №443/912/26

Провадження №2/443/819/26

РІШЕННЯ

іменем України

06 серпня 2026 року місто Жидачів

Жидачівський районний суд Львівської області у складі:

головуючого судді Сливки С.І.,

за участю секретаря судових засідань Кушнір М.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Жидачеві за правилами загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , третя особа територіальна громада села Новошино в особі Журавненської селищної ради Стрийського району Львівської області, про визнання права на спадкове майно в порядку спадкування за законом,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернулася до Жидачівського районного суду Львівської області із позовом, в якому просить визнати за нею, в порядку спадкування за законом після смерті ОСОБА_6 , право власності на земельні ділянки для ведення товарного сільськогосподарського виробництва на території Журавненської селищної ради Жидачівського району Львівської області, загальною площею 2,2500 га, згідно Державного акту на право приватної власності на землю серія IV-ЛВ №091405 від 11.04.2000 року.

Позовні вимоги мотивує тим, що ІНФОРМАЦІЯ_1 померла її бабуся по материній лінії ОСОБА_7 , після смерті якої відкрилася спадщина до складу якої, окрім іншого, увійшли земельні ділянки для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, загальною площею 2,2500 гектари, розташовані на території Журавненської селищної ради, що належали померлій згідно Державного акту на право приватної власності на землю серії IV-ЛВ №091405 від 11.04.2000 року. Згідно довідки Журавненської селищної ради №543/01-3/11-16/вих.-26 від 26.03.2026 року, ОСОБА_7 постійно проживала та була зареєстрована в селі Новошини Жидачівського району Львівської області до дня своєї смерті, що наступила ІНФОРМАЦІЯ_1 . У виконавчому комітеті Журавненської селищної ради заповіту від гр. ОСОБА_7 не посвідчувалось. Порубанець ОСОБА_8 прийняла спадщину після смерті своєї матері ОСОБА_7 , вступивши в управління та володіння спадковим майном у піврічний термін після її смерті. Зазначає, що крім ОСОБА_6 не було інших спадкоємців першої черги спадкування за законом після смерті ОСОБА_7 . ОСОБА_6 фактично прийняла спадщину після смерті своєї матері ОСОБА_7 , вступивши в управління та володіння спадковим майном (ст.549 ЦК УРСР 1963 року), однак юридично не оформила своїх спадкових прав.

ІНФОРМАЦІЯ_2 померла її матір ОСОБА_6 , після смерті якої відкрилася спадщина до складу якої, окрім іншого, увійшли земельні ділянки для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, загальною площею 2,2500 гектари, розташовані на території Журавненської селищної ради, що належали померлій її матері ОСОБА_7 згідно Державного акту на право приватної власності на землю серії IV-ЛВ №091405 від 11.04.2000 року, що вона фактично успадкувала, однак юридично не оформила. Згідно довідки Журавненської селищної ради №544/01-3/11-16/вих.-26 від 26.03.2026 року, ОСОБА_6 постійно проживала та була зареєстрована до дня своєї смерті, що наступила ІНФОРМАЦІЯ_2 в АДРЕСА_1 . У виконавчому комітеті Журавненської селищної ради заповіту від гр. ОСОБА_6 не посвідчувалось. До дня смерті і на день смерті ОСОБА_6 разом з нею постійно були зареєстровані за вказаною адресою: ОСОБА_5 , ОСОБА_4 , ОСОБА_3 , ОСОБА_2 та ОСОБА_1 . Зазначає, що на момент смерті матері, крім неї, спадкоємцями першої черги спадкування за законом були її діти ОСОБА_5 , ОСОБА_4 , ОСОБА_3 та ОСОБА_2 , однак вони спадщину не прийняли у жоден із передбачених законом способів. Натомість вона на момент смерті матері була неповнолітньою, а тому вважається такою, що прийняла спадщину, відповідно до положень ч.4 ст.1268 ЦК України, однак юридично спадкових прав вона не оформляла.

06.05.2026 року вона звернулася до приватного нотаріуса Стрийського районного нотаріального округу, з метою отримання свідоцтва про право на спадщину за законом після смерті своєї матері ОСОБА_6 , однак їй відмовлено у вчинені нотаріальних дій через відсутність правовстановлюючого документу на земельну частку (пай), що знаходиться на території Журавненської селищної ради Жидачівського району Львівської області.

В даному випадку її право на спадкове майно не визнається, оскільки вона не може пред`явити нотаріусу правовстановлюючий документ на спадкове майно.

Ухвалою Жидачівського районного суду Львівської області від 21.05.2025 року відкрито провадження у справі за правилами загального позовного провадження.

Ухвалою від 17.07.2026 закрито підготовче провадження у справі та призначено її розгляд по суті.

Позивач та її представник в судове засідання не з`явилися, однак від представника позивача – адвоката Яременка І.О. надійшла заява, згідно якої останній просить розглянути справу без участі позивача та його представника. Заявлені вимоги підтримують у повному обсязі.

Відповідач ОСОБА_2 , в судове засідання не з`явився, подав заяву, згідно якої просить розглянути справу без його участі. Позовні вимоги визнає та не заперечує проти ухвалення рішення на користь позивачки. Наслідки визнання позову, передбачені ст.206 ЦПК України йому зрозумілі.

Відповідач ОСОБА_3 , в судове засідання не з`явився, подав заяву, згідно якої просить розглянути справу без його участі. Позовні вимоги визнає та не заперечує проти ухвалення рішення на користь позивачки. Наслідки визнання позову, передбачені ст.206 ЦПК України йому зрозумілі.

Відповідач ОСОБА_4 , в судове засідання не з`явився, подав заяву, згідно якої просить розглянути справу без його участі. Позовні вимоги визнає та не заперечує проти ухвалення рішення на користь позивачки. Наслідки визнання позову, передбачені ст.206 ЦПК України йому зрозумілі.

Відповідач ОСОБА_5 , в судове засідання не з`явилася, подала заяву, згідно якої просить розглянути справу без її участі. Позовні вимоги визнає та не заперечує проти ухвалення рішення на користь позивачки. Наслідки визнання позову, передбачені ст.206 ЦПК України їй зрозумілі.

Представник третьої особи Журавненської селищної ради, в судове засідання не з`явився, хоча про час та місце судового засідання повідомлявся належним чином, що підтверджується матеріалами справи. Представник третьої особи не подав письмових пояснень, заяв про поважні причини неявки чи розгляд справи без його участі до суду не надходило.

У зв`язку з цим суд визнає неявку представника третьої особи неповажною та вважає, що справу можливо слухати у його відсутності, оскільки в матеріалах справи є достатньо належних доказів про права, обов`язки та взаємовідносини сторін.

Відповідно до ч.2 ст.247 ЦПК України, у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Дослідивши матеріали справи, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив такі фактичні обставини та відповідні їм правовідносини.

Відповідно до свідоцтва про народження серії НОМЕР_1 , виданого на ім`я ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , її матір`ю вказана ОСОБА_7 (а.с.8).

Як видно із свідоцтва про розірвання шлюбу Серії НОМЕР_2 , 14.08.1992 року розірвано шлюб між ОСОБА_9 та ОСОБА_10 . Після розірвання шлюбу присвоєно прізвище їй « ОСОБА_11 » (а.с. 9).

Згідно свідоцтва про народження серії НОМЕР_3 , виданого на ім`я ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , її батьками вказані ОСОБА_12 та ОСОБА_6 (а.с.10).

Як видно з витягу з реєстру територіальної громади, ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 , з 17.04.2008 року (а.с.6).

ІНФОРМАЦІЯ_1 померла бабуся позивачки по материній лінії ОСОБА_7 , що підтверджується свідоцтвом про смерть серія НОМЕР_4 від 01.11.2003 року, виданим Журавненською селищної ради Жидачівського району Львівської області (а.с.11).

Після смерті ОСОБА_7 відкрилася спадщина до складу якої, окрім іншого, увійшли земельні ділянки для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, загальною площею 2,2500 гектари, розташовані на території Журавненської селищної ради, що належали померлій згідно Державного акту на право приватної власності на землю серії IV-ЛВ №091405 від 11.04.2000 року (а.с.14).

Згідно довідки Журавненської селищної ради №543/01-3/11-16/вих.-26 від 26.03.2026 року, ОСОБА_7 постійно проживала та була зареєстрована в селі Новошини Жидачівського району Львівської області до дня своєї смерті, що наступила ІНФОРМАЦІЯ_1 . У виконавчому комітеті Журавненської селищної ради заповіту від гр. ОСОБА_7 не посвідчувалось. ОСОБА_6 прийняла спадщину після смерті своєї матері ОСОБА_7 , вступивши в управління та володіння спадковим майном у піврічний термін після її смерті (а.с.12).

Оскільки ОСОБА_7 заповіту не залишала, то спадкування відбулося за законом.

Відповідно до Постанови Пленуму Верховного Суду України №7 від 30.05.2008 року «Про судову практику у справах про спадкування» відносини спадкування регулюються правилами ЦК, якщо спадщина відкрилася не раніше 1 січня 2004 року. У разі відкриття спадщини до зазначеної дати застосовується чинне на той час законодавство, зокрема відповідні правила ЦК України (1963 року), у тому числі щодо прийняття спадщини, спадкоємців за заповітом і за законом.

Відповідно до ч.1 ст.529 ЦК УРСР 1963 року, при спадкоємстві за законом спадкоємцями першої черги є, в рівних частках, діти (у тому числі усиновлені), дружина і батьки (усиновителі) померлого. До числа спадкоємців першої черги належить також дитина померлого, яка народилася після його смерті.

Згідно ст.549 ЦК УРСР 1963 року, діями, що свідчать про прийняття спадщини є: фактичний вступ в управління чи володіння спадковим майном або подача спадкоємцем заяви про прийняття спадщини до нотаріальної контори за місцем відкриття спадщини.

Судом на підставі досліджених письмових доказів встановлено, що єдиним спадкоємцем першої черги спадкування за законом після смерті ОСОБА_7 , померлої ІНФОРМАЦІЯ_1 , якаприйняла спадщину шляхом вступу в управління та володіння спадковим майном, була її дочка – ОСОБА_6 , однак остання юридично не оформила своїх спадкових прав, що також підтверджується інформаційною довідкою із спадкового реєстру (спадкові справи та видані на їх підставі свідоцтва про право на спадщину) №84581230 від 19.03.2026, де відсутня інформація про зареєстровані спадкові справи та видані на їх підставі свідоцтва про право на спадщину, після смерті ОСОБА_7 , померлої ІНФОРМАЦІЯ_1 (а.с.13).

ІНФОРМАЦІЯ_2 померла матір позивачки ОСОБА_6 , що підтверджується свідоцтвом про смерть серії НОМЕР_5 , виданим Журавненською селищною радою Стрийського району Львівської області від 04.11.2021 року (а.с.16).

Після смерті ОСОБА_6 відкрилася спадщина до складу якої, окрім іншого, увійшли земельні ділянки для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, загальною площею 2,2500 гектари, розташовані на території Журавненської селищної ради, що належали померлій її матері ОСОБА_7 згідно Державного акту на право приватної власності на землю серії IV-ЛВ №091405 від 11.04.2000 року, що вона фактично успадкувала, однак юридично не оформила.

Згідно довідки Журавненської селищної ради №544/01-3/11-16/вих.-26 від 26.03.2026 року, ОСОБА_6 постійно проживала та була зареєстрована до дня своєї смерті, що наступила ІНФОРМАЦІЯ_2 в АДРЕСА_1 . У виконавчому комітеті Журавненської селищної ради заповіту від гр. ОСОБА_6 не посвідчувалось. До дня смерті і на день смерті ОСОБА_6 разом з нею постійно були зареєстровані за вказаною адресою: ОСОБА_5 , ОСОБА_4 , ОСОБА_3 , ОСОБА_2 та ОСОБА_1 (а.с17).

Оскільки заповіту ОСОБА_6 не залишала, то спадкування відбулося за законом.

Стаття 1216 ЦК України визначає, що спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців). Відповідно до ст. 1217 ЦК України, спадкування здійснюється за заповітом або за законом. Стаття 1218 ЦК України передбачає, що до складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.

Згідно ст.1261 ЦК України, у першу чергу право на спадкування за законом мають діти спадкодавця у тому числі зачаті за життя спадкодавця та народженні після його смерті, той з подружжя, який його пережив та батьки.

Згідно ч.3 ст.1268 ЦК України, спадкоємець, який постійно проживав разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається таким, що прийняв спадщину, якщо протягом строку, встановленого статтею 1270 цього Кодексу, він не заявив про відмову від неї.

Судом на підставі досліджених письмових доказів встановлено, що крім позивачки, спадкоємцем першої черги за законом після смерті ОСОБА_6 , померлої ІНФОРМАЦІЯ_2 були такої її діти – ОСОБА_5 , ОСОБА_4 , ОСОБА_3 та ОСОБА_2 , однак останні спадщину за законом після смерті матері не прийняли у жоден із передбачених законом способів, що підтверджується зокрема поданими ним письмовими заявами.

Відповідно до ч.4 ст.1268 ЦК України, малолітня, неповнолітня, недієздатна особа, а також особа, цивільна дієздатність якої обмежена, вважаються такими, що прийняли спадщину, крім випадків, встановлених частинами другою - четвертою статті 1273 цього Кодексу.

Як встановлено судом, ОСОБА_1 на момент смерті своєї матері – ОСОБА_6 , померлої ІНФОРМАЦІЯ_2 , була неповнолітньою, а відтак вважається такою, що прийняла спадщину за законом після смерті матері, однак юридично своїх спадкових прав не оформила, що підтверджується інформаційною довідкою зі спадкового реєстру (спадкові справи та видані на їх підставі свідоцтва про право на спадщину) №84616775 від 23.03.2026 року, де відсутня інформація про зареєстровані спадкові справи та видані на їх підставі свідоцтва про право на спадщину після смерті ОСОБА_6 , померлої ІНФОРМАЦІЯ_2 (а.с.18).

З метою оформлення права власності на спадкове майно, позивач звернулася до нотаріуса із заявою про видачу свідоцтва про право на спадщину за законом.

Однак, листом-відповіддю приватного нотаріуса Стрийського районного нотаріального округу Львівської області Посацькою А.О. №26/02-31 від 06.05.2026 року, ОСОБА_1 відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину після смерті ОСОБА_6 , померлої ІНФОРМАЦІЯ_2 , у зв`язку з тим, що відсутні правовстановлюючі документи на спадкове майно (а.с.19).

Вирішуючи даний спір суд виходить з такого.

Відповідно до ст.4 ЦПК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Частиною 1 статті 16 ЦК України передбачено, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Відповідно до положень ст.ст. 12, 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання (ст. 80 ЦПК України).

Відповідно до ч.1 ст.1270 ЦК України для прийняття спадщини встановлюється строк у шість місяців, який починається з часу відкриття спадщини.

Статтею 1297 ЦК України, встановлено обов`язок спадкоємця звернутися за свідоцтвом про право на спадщину на нерухоме майно. Проте нормами цієї статті, так само як й іншими нормами цивільного права, не визначено правових наслідків недотримання такого обов`язку у вигляді втрати права на спадщину.

Виникнення у спадкоємця права на спадщину, яке пов`язується з її прийняттям, як майнового права зумовлює входження права на неї до складу спадщини після смерті спадкоємця, який не одержав свідоцтва про право на спадщину (статті 1296, 1297 ЦК України) та не здійснив його державної реєстрації (ст. 1299 ЦК України).

Згідно з роз`ясненнями, що містяться в п. 3.1 листа Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 16.05.2013 р. № 24-753/0/4-13 «Про судову практику розгляду цивільних справ про спадкування», право власності спадкоємця на спадкове майно підлягає захисту в судовому порядку, шляхом його визнання у разі, якщо таке право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності (ст. 392 ЦК України). Позивачем у зазначених спорах у порядку правонаступництва може виступати спадкоємець, який прийняв спадщину відповідно до вимог статей 1268 - 1270 ЦК України. За змістом ст. 392 ЦК України, належним відповідачем є особа - учасник цивільних правовідносин, яка не визнає або оспорює право власності спадкоємця на спадкове майно.

Статтею 1297 ЦК України, встановлено обов`язок спадкоємця звернутися за свідоцтвом про право на спадщину на нерухоме майно. Проте нормами цієї статті, так само як й іншими нормами цивільного права, не визначено правових наслідків недотримання такого обов`язку у вигляді втрати права на спадщину.

Водночас, згідно з роз`ясненнями, викладеними Міністерством юстиції України у своєму листі № 19-32/319 «Щодо порядку оформлення документів в разі смерті власника нерухомого майна», зазначено, що у разі смерті власника нерухомого майна, первинна реєстрація права власності, на яке не була проведена і правовстановлюючий документ відсутній, питання визначення належності цього майна наступного його власника (спадкоємця) повинно вирішуватися у судовому порядку.

Крім того, п.37 Постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ «Про судову практику у справах про захист права власності та інших речових прав» від 07 лютого 2014 року № 5 з урахуванням положень частини першої статті 15 та статті 392 ЦК України власник майна має право пред`явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.

Наведене, з урахуванням зазначених вище норм ЦК України, а також позицій Пленуму Верховного Суду України та Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ, дає обґрунтовані підстави вважати, що позивач має право на звернення до суду з позовом про визнання права власності у порядку спадкування за законом щодо спадкового майна.

Враховуючи зазначені норми ЦК України, роз`яснення постанови Пленуму ВСУ від 30 травня 2008 року № 7та листа ВССУ від 16.05.2013 р. № 24-753/0/4-13, визнання права власності на спадкове майно в судовому порядку є винятковим способом захисту порушеного права, що має застосовуватись, якщо існують перешкоди для оформлення спадкових справ в нотаріальному порядку, право власності спадкоємця на спадкове майно оспорюється або не визнається іншою особою.

Позивачка стверджує, що Державний акт на право приватної власності на землю на ім`я ОСОБА_7 , що відповідачами не заперечується.

Доказом того, що покійній ОСОБА_7 на праві приватної власності належали земельні ділянки, які розташовані на території Журавнівської селищної ради Жидачівського району Львівської області, є довідка відділу №5 управління забезпечення реалізації державної політики у сфері земельних відносин Головного управління Держгеокадастру у Львівській області №692/15-26 від 27.03.2026 року, відповідно до якої, згідно книги записів (реєстрації) державних актів на право приватної власності на землю на території Журавнівської селищної ради Жидачівського району Львівської області, на підставі рішення Х сесії ІІІ скликання Журавнівської селищної ради народних депутатів від 11.04.2000 р за ОСОБА_7 зареєстрований Державний акт на право власності на землю серії ІV-ЛВ №091405 від 11.04.2000. Реєстраційний номер 462. Площа земельної ділянки – 2,2500 га.

Інші правовстановлюючі документи, які б посвідчували право власності або право користування земельними ділянками для ведення товарного сільськогосподарського виробництва на території Жидачівського району за ОСОБА_7 у відділі не зареєстровано(а.с.14).

У пункті 23 постанови Пленуму Верховного Суду України від 30 травня 2008 року № 7 «Про судову практику у справах про спадкування» вказано, що свідоцтво про право на спадщину видається за письмовою заявою спадкоємців, які прийняли спадщину в порядку, установленому цивільним законодавством. За наявності умов для одержання в нотаріальній конторі свідоцтва про право на спадщину вимоги про визнання права на спадщину судовому розглядові не підлягають. У разі відмови нотаріуса в оформленні права на спадщину особа може звернутися до суду за правилами позовного провадження.

Пунктами 4.15, 4.18 глави 10 розділу 11 Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженого наказом МЮУ від 22.02.2012 року №296/5, видача свідоцтва про право на спадщину на майно, яке підлягає реєстрації, проводиться нотаріусами після подання правовстановлюючих документів щодо належності цього майна спадкодавцеві. За відсутності у спадкодавця необхідних для видачі свідоцтва про право на спадщину документів, нотаріус роз`яснює йому процедуру вирішення зазначеного питання в судовому порядку.

У разі відмови нотаріуса в оформленні права на спадщину особа може звернутися до суду за правилами позовного провадження. З урахуванням положень статей 1296-1299 ЦК України питання про право спадкоємця на спадкове майно вирішується судом у разі невизнання такого права чи відмови нотаріуса у видачі свідоцтва про право на спадщину.

Отже, відсутність факту офіційного визнання перешкоджає належному володінню користуванню та розпорядженню успадкованим майном, створює умови правової невизначеності речових прав позивача. При цьому, в даному випадку, нотаріусом було відмовлено позивачу у видачі свідоцтва про право на спадщину за законом, зокрема, у зв`язку із тим, що у неї відсутні правовстановлюючі документи на земельну ділянку для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, яка розташована на території Журавнівської селищної ради Жидачівського району Львівської області.

Таким чином, суд на основі всебічного, повного, об`єктивного та безпосереднього з`ясування фактичних обставин, на які сторони посилаються, як на підставу своїх вимог і заперечень, оцінивши наявні у справі докази за своїм внутрішнім переконанням, з`ясувавши їх достатність і взаємний зв`язок у сукупності, те, що відповідачі визнали позовні вимоги,приходить до переконання, що позовні вимоги підлягають до задоволення.

Керуючись ст.ст. 258, 259, 263-265, 354, 355 ЦПК України, суд

УХВАЛИВ:

Позов задовольнити.

Визнати за ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_4 , в порядку спадкування за законом після смерті ОСОБА_6 , право власності на земельні ділянки для ведення товарного сільськогосподарського виробництва на території Журавненської селищної ради Жидачівського району Львівської області, загальною площею 2,2500 га, згідно Державного акту на право приватної власності на землю серія IV-ЛВ №091405 від 11.04.2000 року.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне рішення не були вручені у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Головуючий суддя С.І. Сливка