Рішення від 20 травня 2026 р. у справі №308/14325/25 — Ужгородський міськрайонний суд Закарпатської області

Справа № 308/14325/25

2/308/2133/26

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

21 травня 2026 року місто Ужгород

Ужгородський міськрайонний суд Закарпатської області в складі:

головуючої судді - Зареви Н.І.,

за участю секретаря судового засідання - Віраг Е.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі судових засідань Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області у порядку спрощеного позовного провадження з викликом сторін цивільну справу за позовною заявою:

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , зареєстрованої за адресою: АДРЕСА_1 , до

ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_2 , зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 ,

про розірвання шлюбу,

УСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 , в інтересах якої діє адвокат Суязова Г. В., звернулася до Ужгородського міськрайонного суду Закарпатскої області з позовною заявою до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу

В обґрунтування позовної заяви позивачка зазначає, що 14 листопада 1987 року вона - ОСОБА_1 уклала шлюб із відповідачем ОСОБА_2 , про що 14 листопада 1987 року виконкомом Великодобронської сільської ради Ужгородського району Закарпатської області складено відповідний актовий запис № 35 та видано свідоцтво про шлюб серії НОМЕР_3 . У позовній заяві вказує, що на даний час шлюбні відносини між сторонами фактично не існують. З відповідачем шлюбні відносини вони не підтримують, спільного господарства не ведуть, так як втратили почуття любові один до одного, що призвело до розпаду сім`ї. Проживають окремо. Відповідач понад три роки покинув місце їх спільного проживання, жодних зв`язків між собою не підтримують. Шлюб між ними існує лише формально. Відповідач проживає окремо, дійсне місце проживання відповідача позивачці не відоме. Також зазначає, що рішення про розірвання шлюбу є остаточним.

Позивачка просила розглянути справу у її відсутності та без участі її представника, про що подала відповідну письмову заяву, в якій зазначила, що позовні вимоги підтримує в повному обсязі, наполягає на розірванні шлюбу, просить строк на примирення не надавати до збереження шлюбних стосунків не примушувати, позов задовольнити.

Відповідач, будучи належним чином повідомленим про час, дату та місце розгляду справи, у судове засідання повторно не з`явився, про причини своєї неявки суд не повідомив, заяв про відкладення судового засідання чи розгляд справи у його відсутності не подав, у зв`язку з чим суд розглянув справу у його відсутності.

Дослідивши матеріали справи, оцінивши належним чином зібрані у справі докази у їх сукупності, суд дійшов таких висновків.

Згідно з оригіналом свідоцтва про шлюб серії НОМЕР_4 , 14 листопада 1987 року ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , та ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , зареєстрували шлюб, про що 14 листопада 1987 року виконкомом Великодобронської сільської ради Ужгородського району Закарпатської області складено відповідний актовий запис №35 від 14.11.1987. Після реєстрації прізвище чоловіка « ОСОБА_3 », дружини – « ОСОБА_3 ».

Як вбачається з матеріалів справи, подружнє життя між сторонами не склалося, спільного господарства сторони не момент подачі позовної заяви не ведуть, а рішення про розірвання шлюбу є остаточним. Сторони разом не проживають, місце перебування відповідача позивачці не відоме.

Згідно зі ст. 21 СК України, шлюбом є сімейний союз жінки та чоловіка, зареєстрований у органі державної реєстрації актів цивільного стану.

Відповідно до ч. 1 ст. 24, ст. 25 СК України, шлюб ґрунтується на вільній згоді жінки та чоловіка, жінка та чоловік можуть одночасно перебувати лише в одному шлюбі, жінка та чоловік мають право на повторний шлюб лише після припинення попереднього шлюбу, примушування жінки та чоловіка до шлюбу не допускається.

Статтею 56 СК України передбачено, що кожен з подружжя має право припинити шлюбні відносини. Примушування до припинення шлюбних відносин, примушування до їх збереження, в тому числі примушування до статевого зв`язку за допомогою фізичного або психічного насильства, є порушенням права дружини, чоловіка на свободу та особисту недоторканність і може мати наслідки, встановлені законом.

Згідно з ч. 3 ст. 105 Сімейного кодексу України, шлюб припиняється внаслідок його розірвання за позовом одного з подружжя на підставі рішення суду.

Відповідно до ст. 110 Сімейного кодексу України, позов про розірвання шлюбу може бути пред`явлений одним з подружжя.

Згідно з ст. 112 СК України, під час розгляду справи про розірвання шлюбу за позовом одного з подружжя суд з`ясовує фактичні взаємини подружжя, дійсні причини позову про розірвання шлюбу, бере до уваги наявність малолітньої дитини, дитини-інваліда та інші обставини життя подружжя. Суд постановляє рішення про розірвання шлюбу, якщо буде встановлено, що подальше спільне життя подружжя і збереження шлюбу суперечить інтересам одного з них, інтересам їхніх дітей, що мають істотне значення.

Стаття 51 Конституції України передбачає, що шлюб ґрунтується на вільній згоді жінки і чоловіка. Кожен із подружжя має рівні права і обов`язки у шлюбі та сім`ї. Аналогічні приписи викладені у ст. 24 Сімейного кодексу України, у якій, крім іншого передбачено, що примушування жінки та чоловіка до шлюбу не допускається.

Таке положення національного законодавства України відповідає ст. 16 Загальної декларації прав людини, прийнятої Генеральною Асамблеєю ООН 10 грудня 1948 року, згідно з якою чоловіки і жінки, які досягли повноліття, мають право без будь-яких обмежень за ознакою раси, національності або релігії одружуватися і засновувати сім`ю. Вони користуються однаковими правами щодо одруження під час шлюбу та під час його розірвання.

Підстав для надання сторонам строку для примирення суд не знайшов.

Враховуючи наведене, з`ясувавши фактичні взаємини подружжя, дійсні причини позову, суд дійшов висновку, що подальше подружнє життя сторін та збереження шлюбу є неможливим та суперечить інтересам позивачки, а тому на підставі ст. 105 СК України шлюб слід розірвати.

Крім того, відповідно до вимог ст. 141 ЦПК України, враховуючи висновок суду про задоволення позову, з відповідача на користь позивачки належить стягнути витрати по сплаті судового збору у зв`язку з поданням позову до суду.

На підставі наведеного, керуючись ст. ст. 56, 105, 110, 112, 115 СК України, ст. ст. 4, 13, 89, 141, 223, 258, 259, 263-265, 273, 280-284, 289, 354, 355 ЦПК України, суд,

У Х В А Л И В:

1. Позовну заяву задовольнити.

2. Шлюб між ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , та ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , зареєстрований 14 листопада 1987 року Великодобронською сільською радою Ужгородського району Закарпатської області про що складено відповідний актовий запис № 35 від 14.11.1987, - розірвати.

3. Стягнути з ОСОБА_2 а на користь ОСОБА_1 969,00 грн (дев`ятсот шістдесят дев`ять грн 00 коп) на відшкодування витрат по сплаті судового збору.

4. Стягнути з ОСОБА_2 а в дохід держави судовий збір у розмірі 95,96 грн (дев`я п`ять грн 96 коп) судового збору.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення суду про розірвання шлюбу після набрання ним законної сили відповідно до ч. 2 ст. 115 СК України, надіслати до органу державної реєстрації актів цивільного стану за місцем ухвалення рішення для внесення відомостей до Державного реєстру актів цивільного стану громадян та проставлення відмітки в актовому записі про шлюб.

Документом, що засвідчує факт розірвання шлюбу судом згідно з ч. 3 ст. 115 СК України є рішення суду про розірвання шлюбу, яке набрало законної сили.

Суддя Н. І. Зарева