Рішення від 02 червня 2026 р. у справі №308/4932/26 — Ужгородський міськрайонний суд Закарпатської області

Справа № 308/4932/26

2/308/2698/26

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

03 червня 2026 року місто Ужгород

Ужгородський міськрайонний суд Закарпатської області в складі:

головуючої судді - Зареви Н.І., за участю:

секретаря судового засідання - Віраг Е.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі судових засідань Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області у порядку спрощеного позовного провадження з викликом сторін цивільну справу за позовною заявою:

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , адреса: АДРЕСА_1 , РНОКПП:НОМЕР_1 , до

ОСОБА_2 ІНФОРМАЦІЯ_2 , АДРЕСА_2 РНОКПП:: НОМЕР_2 ,

про розірванню шлюбу,

У С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 , в інтересах якого діє адвокат Михалків Богдан Степанович, звернувся до Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області з позовом до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу.

В обґрунтування позовної заяви зазначив, що23.06.2015 між сторонами укладено шлюб, який зареєстрований Ужгородським міським відділом ДРАЦС ГТУЮ у Закарпатській області, про що видано Свідоцтво про шлюб серії НОМЕР_3 , актовий запис № 273.

При цьому вказав, що за час перебування у шлюбі у сторін народилася донька – ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , що підтверджується копією свідоцтва про народження серія НОМЕР_4 , виданого 15.10.2015 Ужгородським міським відділом ДРАЦС ГТУЮ у Закарпатській області, актовий запис № 1192.

В обґрунтування позову також покликається на те, що сторони у шлюбі не проживають вже більше п`яти років. Позивач постійно перебуває за кордоном, відповідачка - в місті Ужгород, між сторонами відсутнє взаєморозуміння через різні погляди на сімейні відносини та сімейні обов`язки щодо ведення спільного господарства.

На підставі наведеного позивач просить шлюб між сторонами розірвати.

Ухвалою суду від 07.04.2026 відкрито провадження у справі, справу призначено до розгляду у спрощеному позовному провадженні з повідомленням сторін.

Представник позивача просив розгляд справи провести у відсутності позивача та його представника, про що подав відповідну письмову заяву через систему "Електронний суд", в якій зазначив, що позовні вимоги підтримують, просить позов задовольнити.

Відповідачка проти задоволення позову не заперечила, розгляд справи просила провести у її відсутності, про що подала відповідну письмову заяву через канцелярію суду. У поданій заяві вказала на відсутність спору з приводу проживання спільної дитини, сплати аліментів та поділу майна подружжя, зазначила, що більше п`яти років не проживають з чоловіком однією сім`єю, просила суд строк на примирення не надавати.

Дослідивши матеріали справи, оцінивши належним чином зібрані у справі докази у їх сукупності, суд дійшов таких висновків.

Згідно з свідоцтвом про шлюб серії серія НОМЕР_3 , громадянин ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та громадянка ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , 23 червня 2015 року зареєстрували шлюб, про що цього ж дня Ужгородським міським відділом ДРАЦС ГТУЮ у Закарпатській області зроблено актовий запис № 273 від 23.06.2015. Після реєстрації шлюбу прізвище чоловіка: « ОСОБА_4 », дружини: « ОСОБА_4 ».

За час перебування у шлюбі у сторін народилася дитина: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , що підтверджується свідоцтвом про народження серія НОМЕР_4 , виданим 15.10.2015 Ужгородським міським відділом ДРАЦС ГТУЮ у Закарпатській області, актовий запис № 1192.

Як вбачається з матеріалів справи, подружнє життя між сторонами не склалося, позивач та відповідачка проживають окремо, шлюбних стосунків між собою не підтримують.

Відповідно до ч. 1 ст. 21 Сімейного кодексу України, шлюбом є сімейний союз жінки та чоловіка, зареєстрований у державному органі реєстрації актів цивільного стану.

Зі змісту статті 55 Сімейного кодексу України вбачається, що дружина та чоловік зобов`язані спільно піклуватися про побудову сімейних відносин між собою та іншими членами сім`ї на почуттях взаємної любові, поваги, дружби, взаємодопомоги.

Відповідно до ч. 3 та ч. 4 ст. 56 Сімейного кодексу України, кожен з подружжя має право припинити шлюбні відносини. Примушування до припинення шлюбних відносин, примушування до їх збереження, є порушенням права дружини чи чоловіка на свободу та особисту недоторканість і може мати наслідки, встановлені законом.

Згідно з ч. 3 ст. 105 Сімейного кодексу України, шлюб припиняється внаслідок його розірвання за позовом одного з подружжя на підставі рішення суду.

Відповідно до ст. 110 Сімейного кодексу України, позов про розірвання шлюбу може бути пред`явлений одним з подружжя.

Згідно з ст. 112 СК України, під час розгляду справи про розірвання шлюбу за позовом одного з подружжя суд з`ясовує фактичні взаємини подружжя, дійсні причини позову про розірвання шлюбу, бере до уваги наявність малолітньої дитини, дитини-інваліда та інші обставини життя подружжя. Суд постановляє рішення про розірвання шлюбу, якщо буде встановлено, що подальше спільне життя подружжя і збереження шлюбу суперечить інтересам одного з них, інтересам їхніх дітей, що мають істотне значення.

Стаття 51 Конституції України передбачає, що шлюб ґрунтується на вільній згоді жінки і чоловіка. Кожен із подружжя має рівні права і обов`язки у шлюбі та сім`ї. Аналогічні приписи викладені у ст. 24 Сімейного кодексу України, у якій, крім іншого передбачено, що примушування жінки та чоловіка до шлюбу не допускається.

Таке положення національного законодавства України відповідає ст. 16 Загальної декларації прав людини, прийнятої Генеральною Асамблеєю ООН 10 грудня 1948 року, згідно з якою чоловіки і жінки, які досягли повноліття, мають право без будь-яких обмежень за ознакою раси, національності або релігії одружуватися і засновувати сім`ю. Вони користуються однаковими правами щодо одруження під час шлюбу та під час його розірвання.

Так як позивач наполягає на розірванні шлюбу, відповідачка проти припинення шлюбних відносин не заперечує, то відповідно відмова в розірванні шлюбу буде примушуванням до шлюбу та шлюбних відносин, що є неприпустимим.

Підстав для надання сторонам строку для примирення суд не знайшов.

Враховуючи наведене, з`ясувавши фактичні взаємини подружжя, дійсні причини позову, суд дійшов висновку, що подальше подружнє життя сторін та збереження шлюбу є неможливим та суперечить їхнім інтересам, а тому на підставі ст. 105 СК України шлюб слід розірвати.

Позовних вимог щодо визначення місця проживання дітей, утримання та порядку їх виховання, поділу спільного майна сторонами не заявлено.

На підставі наведеного, керуючись ст. ст. 10, 81, 89, 141, 263-265, 272-279, 354, 355, 430 ЦПК України, ст. ст. 21, 24, 25, 55, 105, 112, Сімейного кодексу України, суд,

УХВАЛИВ:

1. Позовну заяву задовольнити.

2. Шлюб між позивачем ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та відповідачкою ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , зареєстрований 23.06.2015 Ужгородським міським відділом ДРАЦС ГТУЮ у Закарпатській області, актовий запис № 273, – розірвати.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення суду про розірвання шлюбу після набрання ним законної сили відповідно до ч. 2 ст. 115 СК України, надіслати до органу державної реєстрації актів цивільного стану за місцем ухвалення рішення для внесення відомостей до Державного реєстру актів цивільного стану громадян та проставлення відмітки в актовому записі про шлюб.

Документом, що засвідчує факт розірвання шлюбу судом згідно з ч. 3 ст. 115 СК України є рішення суду про розірвання шлюбу, яке набрало законної сили.

Суддя Н. І. Зарева