Рішення від 05 серпня 2026 р. у справі №211/9571/25 — Довгинцівський районний суд м. Кривого Рогу

Справа № 211/9571/25

Провадження № 2/211/1300/26

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

іменем України

06 серпня 2026 року Довгинцівський районний суд міста Кривого Рогу Дніпропетровської області в складі:

головуючого судді Лебеженка В.О.,

за участю секретаря судового засідання Вилкун В.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Кривому Розі в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визначення порядку користування квартирою, -

встановив:

адвокат Максимов Р.І., діючи в інтересах ОСОБА_1 , звернувся до суду з відповідним позовом до ОСОБА_2 та просить суд визначити порядок користування трикімнатною квартирою, розташованою за адресою: АДРЕСА_1 , та виділити у користування позивача ОСОБА_1 кімнату площею 17,0 кв.м., у користування відповідача ОСОБА_2 кімнати площею 9,1 кв.м. та 12,6 кв.м., залишити в загальному користуванні позивача ОСОБА_1 та відповідача ОСОБА_2 кухню площею 9,1 кв.м., ванну кімнату площею 2,6 кв.м., вбиральню площею 1 кв.м., вбудовану шафу площею 0,8 кв.м., коридор площею 9,4 кв.м., балкон (терасу) розміром 2,7 х 0,3 х 0,8 кв.м., лоджію розміром 6,2 х 0,5 х 3,1 кв.м. В обґрунтування позову представник зазначив, що на підставі Свідоцтва про право на житло № НОМЕР_1 від 14.01.2000 ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_2 та ОСОБА_2 отримали у спільну сумісну приватну власність квартиру за адресою: АДРЕСА_1 . ОСОБА_2 , який являвся батьком позивача, помер ІНФОРМАЦІЯ_1 та після його смерті позивач успадкувала 1/12 частку вказаної квартири. ОСОБА_4 , який являвся дідусем позивача, помер ІНФОРМАЦІЯ_2 та після його смерті позивач успадкувала 2/9 частку вказаної квартири. ОСОБА_3 , яка являлася бабусею позивача, померла ІНФОРМАЦІЯ_3 та після її смерті позивач успадкувала 1/9 частку квартири. Таким чином, на даний час позивачу належить 5/12 часток квартири. Однак, ще до моменту набуття права власності на частину зазначеного жилого приміщення позивачем, відповідач ОСОБА_2 , як співвласник спірної квартири, який, зокрема, і проживає в ній, не сплачує комунальні послуги за свою частку, створює значну заборгованість зі сплати комунальних послуг, що негативно впливає на позивача, зокрема, шляхом нарахування заборгованості в повному обсязі на її рахунок. З огляду на викладене вище, представник позивача, який діє в інтересах позивача, просить суд задовольнити позов.

Ухвалою суду від 22.12.2025 прийнято до розгляду позовну заяву та відкрито провадження у справі, розгляд справи ухвалено проводити в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін.

Ухвалою суду від 06.08.2026 постановлено розглянути справу в порядку заочного розгляду справи.

У судове засідання сторони не з`явилися.

Відповідно заяви представник позивача просить розглянути справу за його відсутності та відсутності позивача, позовні вимоги підтримав у повному обсязі.

Відповідач про дату, час та місце розгляду справи був повідомлений своєчасно та належним чином в порядку, встановленому статтею 128 ЦПК України, не повідомив причини неявки, відзиву не подав.

Враховуючи вимоги частин першої та третьої статті 223 ЦПК України, суд вважає можливим розглянути справу у відсутність сторін на підставі наявних у справі доказів, оскільки сторони були належним чином повідомлені про дату, час і місце цього засідання, однак їх неявка не перешкоджає розгляду справи по суті.

Суд, дослідивши матеріали справи, дійшов до наступних висновків.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 та ОСОБА_2 є співвласниками квартири АДРЕСА_2 (а.с. 10 – копія Свідоцтва АДРЕСА_3 про право власності на житло від 14.01.2000, а.с. 11 – копія технічного паспорту, а.с. 12, 14, 16 – копії свідоцтв про право на спадщину за законом від 12.06.2018, а.с. 13, 15, 17 – копії витягів, а.с. 18, 19 – копія Інформації). Частка позивача становить 5/12, відповідача – 7/12.

Конституцією України передбачено як захист права власності, так і захист права на житло.

Статтею 41 Конституції України установлено, що кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності. Право приватної власності набувається в порядку, визначеному законом. Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним.

За положеннями статті 47 Конституції України кожен має право на житло. Держава створює умови, за яких кожний громадянин матиме змогу побудувати житло, придбати його у власність або взяти в оренду. Громадянам, які потребують соціального захисту, житло надається державою та органами місцевого самоврядування безоплатно або за доступну для них плату відповідно до закону. Ніхто не може бути примусово позбавлений житла інакше як на підставі закону за рішенням суду.

Відповідно до частин першої, другої статті 319 ЦК України власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд. Власник має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, які не суперечать закону. При здійсненні своїх прав та виконанні обов`язків власник зобов`язаний додержуватися моральних засад суспільства.

Право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні (частина перша статті 321 ЦК України).

Згідно з частинами першою, другою статті 355 ЦК України майно, що є у власності двох або більше осіб (співвласників), належить їм на праві спільної власності (спільне майно). Майно може належати особам на праві спільної часткової або на праві спільної сумісної власності.

Власність двох чи більше осіб із визначенням часток кожного з них у праві власності є спільною частковою власністю (частина перша статті 356 ЦК України).

Відповідно до статті 358 ЦК України право спільної часткової власності здійснюється співвласниками за їхньою згодою. Кожен із співвласників має право на надання йому у володіння та користування тієї частини спільного майна в натурі, яка відповідає його частці у праві спільної часткової власності. У разі неможливості цього він має право вимагати від інших співвласників, які володіють і користуються спільним майном, відповідної матеріальної компенсації.

Правовий висновок про застосування ч. 3 ст. 358 ЦК України під час розгляду справ про спори між співвласниками про визначення порядку користування житлом зробив Верховний Суд України в постанові від 17.02.2016 у справі № 6-1500цс15.

У випадку коли добровільне встановлення порядку користування спільним майном між співвласниками неможливо, такий порядок встановлює суд. При цьому слід враховувати, що при здійсненні права власності співвласниками щодо спільного майна, співвласникам належить ідеальна частка у праві власності на спільне майно, яка є абстрактним вираженням співвідношення у обсязі прав співвласників спільної власності. Отже, кожному з них належить не частка у спільному майні, а частка у праві власності на це майно. Визнання за кожним із співвласників права на конкретну частину майна в натурі спричинить припинення спільної власності. Поняття ж реальної частки використовується при поділі спільного майна в натурі в разі припинення його спільного правового режиму, а також може застосовуватися відповідно до частини третьої статті 358 ЦК України при встановленні співвласниками порядку користування спільним майном в натурі згідно з розмірами належних їм часток.

Таким чином, потрібно розмежовувати порядок поділу спільної власності з метою припинення такого її режиму, і порядок встановлення користування спільним майном.

Оскільки спірні правовідносини не стосуються поділу майна в натурі для припинення права спільної сумісної власності і такий правовий режим зберігається, суд виділяє в користування сторонам спору в натурі частки, адекватні розміру їх часток у праві власності на спільне майно. При цьому допускається можливість відійти в незначних обсягах від відповідності реальних часток ідеальним у зв`язку з неможливістю забезпечити їх точну відповідність. Таке рішення не змінює розміру часток співвласників у праві власності на спільне майно, не порушує їх прав як власників, якщо встановлений порядок користування спільною квартирою найбільше враховує баланс інтересів кожного із співвласників.

З матеріалів справи вбачається, що загальна площа квартири, що належить ОСОБА_1 та ОСОБА_2 складає 65,5 м2, житлова – 38,7 м2.

Позивач просить виділити їй у користування кімнату площею 17,0 м2, а відповідачу – кімнату площею 9,1 м2 та кімнату площею 12,6 м2, що сукупно становить 21,7 м2; кухню площею 9,1 м2, ванну кімнату - 2,6 м2, вбиральню – 1,0 м2, вбудовану шафу - 0,8 м2, коридор - 9,4 м2, балкон (терасу) розміром 2,7 х 0,3 х 0,8 м2, лоджію розміром 6,2 х 0,5 х 3,1 м2 - залишити в загальному користуванні.

Суд вважає, що виділення сторонам цих кімнат відповідає вимогам закону, частці у спільному майні, не призведе до порушення житлових прав співвласників квартири, оскільки встановлення такого порядку користування майном не припиняє право спільної часткової власності на це майно. У такому випадку, баланс інтересів співвласників при користуванні квартирою не порушить права відповідача.

За таких обставин, позовні вимоги позивача підлягають повному задоволенню.

Згідно частини 1 статті 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених вимог.

Оскільки позивачем вимога про відшкодування судових витрат не заявлялася, вони покладаються на позивача.

Керуючись ст. ст. 12, 13, 81, 89, 141, 247, 263-265, 280-284, 288, 354, 355 ЦПК України, суд

ухвалив:

позов ОСОБА_1 – задовольнити.

Визначити порядок користування трикімнатною квартирою, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1 , та:

-виділити у користування ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_4 , РНОКПП НОМЕР_2 ) кімнату площею 17,0 м2;

-виділити у користування ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_5 , РНОКПП НОМЕР_3 ) кімнату площею 9,1 м2 та кімнату площею 12,6 м2;

-залишити в загальному користуванні ОСОБА_1 та ОСОБА_2 кухню площею 9,1 м2, ванну кімнату площею 2,6 м2, вбиральню площею 1,0 м2, вбудовану шафу площею 0,8 м2, коридор площею 9,4 м2, балкон (терасу) розміром 2,7 х 0,3 х 0,8 м2, лоджію розміром 6,2 х 0,5 х 3,1 м.

Судові витрати віднести за рахунок позивача.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом тридцяти днів з дня його підписання не подана заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи. Заочне рішення може бути переглянуте судом першої інстанції за письмовою заявою відповідача, оформленою згідно зі ст. 285 ЦПК України та поданою протягом тридцяти днів з дня його підписання. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд, якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду. У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення, заочне рішення може бути оскаржено відповідачем в загальному порядку безпосередньо до апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом 30 днів з дати постановлення ухвали про залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення.

Позивач має право оскаржити заочне рішення в загальному порядку.

Суддя В.О. Лебеженко