Рішення від 05 серпня 2026 р. у справі №211/6212/26 — Довгинцівський районний суд м. Кривого Рогу

Справа № 211/6212/26

Провадження № 2/211/5067/26

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06 серпня 2026 року Довгинцівський районний суд міста Кривого Рогу Дніпропетровської області у складі:

головуючого судді – Сарат Н.О.,

при секретарі Зоріній С.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Кривий Ріг в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу, суд -

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 , громадянка росії, звернулась до Довгинцівського районного суду міста Кривого Рогу із позовною заявою до ОСОБА_2 громадянина України, в якому просить розірвати шлюб, укладений між ними та зареєстрований 21.08.2013 року відділом РАГС міста Батайська Ростовської області, актовий запис № 631, посилаючись на те, що подружні стосунки не складаються, не має спільних інтересів, спільне господарство не ведуть, збереження шлюбу є неможливим, проживають окремо, у зв`язку із чим, позивачка змушена звернутися до суду із позовом. Сторони мають неповнолітнього сина: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . Спору щодо місця проживання дитини немає.

В судове засідання сторони не з`явилися, про дату, час та місце розгляду справи сповіщені належним чином.

Позивач ОСОБА_1 до суду надала заяву про розгляд справи у її відсутність. Позовні вимоги просить задовольнити.

Відповідач ОСОБА_2 до судового засідання не з`явився, повідомлявся належним чином.

Відповідно ч.3 ст.211 ЦПК України учасник справи має право заявити клопотання про розгляд справи за його відсутності. Якщо таке клопотання заявили всі учасники справи, судовий розгляд справи здійснюється на підставі наявних у суді матеріалів.

Відповідно до ч.1 ст.223 ЦПК України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених статтею.

Суд вважає, що докази, які є в матеріалах справи є повними та достатніми для розгляду справи по суті за відсутності сторін, належним чином повідомлених.

Дослідивши матеріали справи, суд приходить до наступного.

Як встановлено у судовому засіданні, ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , громадянин України, та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , громадянка росії, уклали шлюб, який зареєстрований Відділом ЗАГС міста Батайська Ростовської області, актовий запис № 631. Мають спільного сина: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . Законом України «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства» визначається правовий статус та закріплюються основні права, свободи та обов`язки іноземців.

У ст.18 Закону України «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства» визначено права у шлюбних і сімейних відносинах», зазначено, що іноземці можуть укладати і розривати шлюби з громадянами України та іншими особами відповідно до законодавства України, та вказано, що іноземці мають рівні з громадянами України права і обов`язки у шлюбних і сімейних відносинах.

Відповідно до вимог ст. 56 Закону України «Про міжнародне приватне право», форма та порядок укладення шлюбу в Україні між громадянином України та іноземцем або особою без громадянства визначається правом України.

Відповідно до ст. 58 Закону України "Про міжнародне приватне право України" шлюб між громадянами України, шлюб між громадянином України та іноземцем, шлюб між громадянином України та особою без громадянства, що укладений за межами України відповідно до права іноземної держави, є дійсним в Україні за умови додержання щодо громадянина України вимог Сімейного кодексу України щодо підстав недійсності шлюбу. Шлюб між іноземцями, шлюб між іноземцем та особою без громадянства, шлюб між особами без громадянства, що укладені відповідно до права іноземної держави, є дійсними в Україні.

Згідно ст.63 Закону України "Про міжнародне приватне право України" припинення шлюбу та правові наслідки припинення шлюбу визначаються правом, яке діє на цей час щодо правових наслідків шлюбу.

Згідно п. 1 ст. 16 Закону України «Про міжнародне приватне право», особистим законом фізичної особи вважається право держави, громадянином якої вона є.

Згідно ч.1 ст.60 Закону України "Про міжнародне приватне право України" правові наслідки шлюбу визначаються спільним особистим законом подружжя, а за його відсутності - правом держави, у якій подружжя мало останнє спільне місце проживання, за умови, що хоча б один з подружжя все ще має місце проживання у цій державі, а за відсутності такого - правом, з яким обидва з подружжя мають найбільш тісний зв`язок іншим чином.

Процедура легалізації в Україні свідоцтва про укладення шлюбу або розірвання шлюбу, або рішення суду про розірвання шлюбу, скоєних за кордоном, відбувається на підставі Інструкції про порядок консульської легалізації офіційних документів в Україні і за кордоном (затвердженим Наказом МЗС України № 113 від 04.06.2002 року), проте на даний час через військову агресію проти України з боку російської федерації неможливе спеціальне оформлення (легалізація) документів через розірвання Україною угод про правову допомогу з російською федерацією.

01.12.2022 року Верховна Рада ухвалила Закон про вихід з Конвенції про правову допомогу і правові відносини у цивільних, сімейних та кримінальних справах (1993 р.), яка регулювала ці питання з РФ , та остаточно припинила дію - 29 грудня 2023 року. На початок 2026 року Україна завершила вихід із основних договорів СНД, що стосувалися правової допомоги.

Однак, станом на час реєстрації шлюбу між сторонами 21 серпня 2013 року, вказана Конвенція про правову допомогу і правові відносини у цивільних, сімейних та кримінальних справах (1993 р.), була діючою. Документ виданий органами іншої держави, як виняток може бути прийнятий до уваги і оцінюватися разом з іншими доказами в їх сукупності та взаємозв`язку, під час розгляду цивільних справ.

На час звернення позивача до компетентного органу суду України з позовом про розірвання шлюбу та надання оригінала свідоцтва про реєстрацію шлюбу на території російської федерації, суд приймає до уваги, оскільки у позивача не має іншої можливості підтвердити факт реєстрації шлюбу, проте невизначеність норм процесуального права не може тлумачитись проти заявника і обмежувати його право на судовий захист, у тому числі в справах про розірвання шлюбу, оскільки в Україні юрисдикція судів поширюється на будь-який юридичний спір.

Відповідно до міжнародного договору ст. 1,2,3 Гаазької Конвенції від 5 жовтня 1961 року (набрання чинності в Україні 22.10.2003 р.) передбачено, що її умови поширюються на офіційні документи, які були видані на території однієї з Договірних держав і мають бути представлені на території іншої Договірної держави, кожна з Договірних держав звільняє від легалізації документи, на які поширюється ця Конвенція і які мають бути представлені на її території.

Таким чином, розірвання шлюбу між громадянином України та іноземцем, а також шлюбу іноземців між собою в Україні здійснюється за законом України.

Відповідно до ст.24 СК України, шлюб ґрунтується на вільній згоді жінки та чоловіка. Примушування жінки та чоловіка до шлюбу не допускається.

Згідно з ч. 2 ст. 104 СК України, шлюб припиняється внаслідок його розірвання.

Відповідно до ч.3 ст.105 СК України, шлюб припиняється внаслідок його розірвання за позовом одного з подружжя на підставі рішення суду, відповідно до статті 110 цього Кодексу.

Відповідно до ч.3 ст.109 СК України, суд постановляє рішення про розірвання шлюбу, якщо буде встановлено, що заява про розірвання шлюбу відповідає дійсній волі дружини та чоловіка і що після розірвання шлюбу не будуть порушені їхні особисті та майнові права.

На підставі ч.1 ст.110 СК України, позов про розірвання шлюбу може бути пред`явлений одним із подружжя.

Згідно з ст. 112 СК України суд постановляє рішення про розірвання шлюбу, якщо буде встановлено, що подальше спільне життя подружжя і збереження шлюбу суперечило б інтересам одного з них, інтересам їхніх дітей, що мають істотне значення.

Судом встановлено, що шлюб носить формальний характер, подружні стосунки між сторонами не підтримуються, спільного господарства сторони не ведуть, втрачено почуття любові та довіри.

Згідно з ст.112 СК України суд постановляє рішення про розірвання шлюбу, якщо буде встановлено, що подальше спільне життя подружжя і збереження шлюбу суперечило б інтересам одного з них, що мають істотне значення.

Загальна декларація прав людини у ч.2 ст.16 містить положення, за яким шлюб може укладатися тільки при вільній і повній згоді сторін, що одружуються, а за ст.23 Міжнародного пакту про громадянські і політичні права, жоден шлюб не може бути укладений без вільної і цілковитої згоди тих, що одружуються.

За аналогією можливо зробити висновок, що й подальше існування сім`ї як добровільного союзу у разі відсутності добровільної згоди чоловіка чи жінки на такий союз - шлюб, не може мати місце, а також, приймаючи бажання та право одного з них розірвати шлюб, не може бути незаконно порушене або одного з подружжя не можливо насильно, без його волі змусити перебувати у таких зареєстрованих як шлюб відносинах.

В силу вимог ст. 113 СК України, особа, яка змінила своє прізвище у зв`язку з реєстрацією шлюбу, має право після розірвання шлюбу надалі іменуватися цим прізвищем або відновити своє дошлюбне прізвище.

Суд, вирішуючи питання про розірвання шлюбу, вважає за необхідне з`ясувати прізвище позивача, та після розірвання шлюбу, залишивши їй прізвище «ОСОБА_5 ».

Згідно частини першої статті 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Оскільки позивачем вимога про відшкодування судових витрат не заявлялася, вони покладаються на позивача.

Керуючись ст.ст. 12,13,19, 76-81, 258- 259, 264-265, 354-355 ЦПК України, суд

УХВАЛИВ:

позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу - задовольнити.

РОЗІРВАТИ шлюб, укладений між ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , громадянином України, та ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , громадянкою росії, який зареєстрований Відділом ЗАГС міста Батайська Ростовської області, актовий запис № 631.

Після розірвання шлюбу залишити позивачу ОСОБА_1 прізвище – ОСОБА_5 .

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, поданою протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення заочне рішення може бути оскаржене в загальному порядку, встановленому цим Кодексом. У цьому разі строк на апеляційне оскарження рішення починає відраховуватися з дати постановлення ухвали про залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення.

Рішення може бути оскаржено до Дніпровського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Суддя: Н. О. Сарат