Вирок від 05 серпня 2026 р. у справі №174/990/26 — Вільногірський міський суд Дніпропетровської області

ЄУН 174/990/26

н/п 1-кп/174/100/2026

В И Р О К

І м е н е м У к р а ї н и

06 серпня 2026 року м. Вільногірськ

Вільногірський міський суд Дніпропетровської області в складі:

головуючого - судді ОСОБА_1 ,

за участю: секретаря - ОСОБА_2 ,

прокурора - ОСОБА_3 ,

захисника - ОСОБА_4 (в режимі відеоконференції),

обвинуваченого - ОСОБА_5 ,

розглянувши у відкритому підготовчому судовому засіданні обвинувальний акт з угодою про визнання винуватості у кримінальному провадженні № 12026046150000024 від 14.05.2026 відносно:

ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який народився в м.Вільногірськ Дніпропетровської області, громадянина України, розлученого, має на утриманні двох дітей, освіта професійно-технічна, офіційно не працює, перебуває на обліку військовозобов`язаних, зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , раніше не судимого,

який обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.164 КК України,-

В С Т А Н О В И В:

Відповідно до ст.ст.18, 27 Конвенції про права дитини від 20.11.1989, яка ратифікована Постановою Верховної Ради України № 789-ХІІ від 27.02.1991 - Держави-учасниці докладають всіх можливих зусиль до того, щоб забезпечити визнання принципу загальної та однакової відповідальності обох батьків за виховання і розвиток дитини.

Батьки несуть основну відповідальність за виховання і розвиток дитини. Найкращі інтереси дитини є предметом їх основного піклування.

Держава визнає право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини. Батьки несуть основну відповідальність за забезпечення в межах своїх здібностей і фінансових можливостей умов життя, необхідних для розвитку дитини.

Згідно ст.51 Конституції України та ст.180 Сімейного кодексу України - батьки зобов`язані утримувати дітей до їх повноліття.

Відповідно до ст.ст.8, 11 Закону України «Про охорону дитинства» - кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку. Батьки, несуть відповідальність за створення умов, необхідних для всебічного розвитку дитини, відповідно до законів України.

ОСОБА_5 , будучи батьком, маючи умисел на злісне ухилення від сплати встановлених рішенням суду коштів на утримання дітей (аліментів), достовірно знаючи, що відповідно до рішення Вільногірського міського суду Дніпропетровської області від 28.11.2016 (справа № 174/524/16-ц, провадження п/с № 2/174/400/2016) зобов`язаний сплачувати аліменти на користь ОСОБА_6 на утримання неповнолітніх дітей - ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , в розмірі 1/2 частини з усіх видів заробітку (доходів) відповідача, але не менше 30% прожиткового мінімуму на дітей відповідного віку, щомісячно, починаючи стягнення з 26.09.2016 і до досягнення дітьми повноліття, ніяких заходів щодо виконання рішення суду не вживав.

Так, ОСОБА_5 , достовірно знаючи про свій обов`язок сплачувати аліменти, будучи працездатним, офіційно не працевлаштувався, інших заходів для виконання рішення суду в період часу з травня 2019 року по травень 2026 року не вживав, доходи від тимчасових заробітків не декларував, про джерела доходів державного виконавця не повідомляв, тобто добровільно рішення суду не виконував і, таким чином, умисно злісно ухилявся від сплати встановлених рішенням суду коштів на утримання дітей.

Разом з тим, встановлено, що ОСОБА_5 , отримував дохід, про який державного виконавця не повідомляв, а саме: серпень 2022 року (додаткове благо) від АТ АБ «РАДАБАНК» у сумі 1 959,93 грн, серпень 2022 року (дохід у вигляді основної суми боргу платника податку анульованого кредитором) від АТ АБ «РАДАБАНК» у сумі 2 629,66 грн, червень 2025 року (додаткове благо) від АТ «УніверсалБанк» у сумі 101,46 грн, вересень 2025 року (додаткове благо) від АТ «УніверсалБанк» у сумі 109,87 грн, листопад 2025 року (додаткове благо) від АТ «УніверсалБанк» у сумі 100,08 грн, січень 2026 року (додаткове благо) від АТ «УніверсалБанк» у сумі 165,01 грн, тим самим злісно ухилявся від сплати аліментів на утримання дітей.

У результаті вищевказаного тривалого ухилення від виконання покладених судом обов`язків щодо сплати коштів на утримання дітей з боку ОСОБА_5 , згідно довідки розрахунку заборгованості зі сплати аліментів, наданої Верхньодніпровським відділом ДВС у Кам`янському районі Дніпропетровської області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса), на користь ОСОБА_6 на утримання неповнолітніх дітей - ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , утворилась заборгованість станом на 18.05.2026 в сумі 619 687,09 грн, що в свою чергу сукупно перевищує суму виплат відповідних платежів за три місяці.

Сторонами надана до суду угода про визнання винуватості, укладена 09.07.2026 між прокурором Вільногірського відділу Жовтоводської окружної прокуратури Дніпропетровської області ОСОБА_3 , якому, на підставі ст.37 КПК України, надані повноваження прокурора у даному кримінальному провадженні та підозрюваним ОСОБА_5 , з участю захисника ОСОБА_4 . Згідно якої, ОСОБА_5 беззастережно та у повному обсязі визнав свою винуватість у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.164 КК України, сторони дійшли згоди щодо правової кваліфікації дій ОСОБА_5 , обставин, які пом`якшують його покарання - щире каяття, обставин, які обтяжують покарання обвинуваченого - вчинення кримінального правопорушення щодо особи, з якою винний перебуває у сімейних відносинах, та покарання, яке він повинен понести за ч.1 ст.164 КК України - у виді 1 року обмеження волі, із звільненням від відбування покарання на підставі ст.75 КК України з іспитовим строком на розсуд суду, з покладенням обов`язків, передбачених ст.76 КК України. В угоді передбачені наслідки її укладення, затвердження та невиконання згідно вимог ст.ст.394, 424, 473, 474, 476 КПК України.

В судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_5 пояснив, що права, надані йому законом у зв`язку з укладенням угоди про визнання винуватості, розуміє; з наслідками укладення та затвердження угоди обізнаний; характер обвинувачення та його суть зрозумілі; покарання, зазначене в угоді, з ним узгоджено і може виконати взяті на себе зобов`язання, свою вину у вчиненні інкримінованого йому кримінального правопорушення визнав повністю. У вчиненому щиро розкаюється. З кваліфікацією дій згоден. Угоду уклав добровільно, будь-якого насильства, примусу та погроз до нього не застосовувалося, укладення угоди не є наслідком будь-яких обіцянок чи інших обставин, ніж ті, що зазначені в угоді. Просив затвердити укладену між ним та прокурором угоду про визнання винуватості та призначити йому узгоджену міру покарання.

Захисник ОСОБА_4 , надану угоду підтримав та просив її затвердити.

Прокурор ОСОБА_3 , підтримав надану угоду, зазначив, що угода відповідає вимогам закону та інтересам суспільства, тому просив її затвердити та призначити обвинуваченому узгоджену міру покарання.

Потерпіла ОСОБА_7 та представник неповнолітніх потерпілих ОСОБА_6 , в судове засідання не з`явилися, надали заяви, згідно з якою просять підготовче судове засідання проводити без їх участі та не заперечують проти затвердження судом угоди про визнання винуватості між прокурором та ОСОБА_5 (а.с.38,39).

Розглядаючи питання про затвердження угоди про визнання винуватості, суд виходить з наступного.

Так, згідно з п.1 ч.3 ст.314 КПК України, при прийнятті рішення у підготовчому судовому засіданні суд має право, зокрема, затвердити угоду.

Відповідно до ст.468 КПК України, у кримінальному провадженні може бути укладена угода між прокурором та підозрюваним чи обвинуваченим про визнання винуватості.

Згідно ст.469 КПК України, угода про визнання винуватості між прокурором та підозрюваним, обвинуваченим може бути укладена у провадженні щодо кримінальних проступків, нетяжких злочинів, тяжких злочинів. Укладення угоди про визнання винуватості у кримінальному провадженні щодо кримінальних правопорушень, внаслідок яких шкода завдана державним чи суспільним інтересам або правам та інтересам окремих осіб, у яких беруть участь потерпілий або потерпілі, не допускається, крім випадків надання всіма потерпілими письмової згоди прокурору на укладення ними угоди.

Суд враховує, що відповідно до рішення Європейського Суду з прав людини від 27.02.1980 (скарга № 6903/75) Девеер проти Бельгії (Deweer v. Belgium) держава та її судові органи зобов`язані забезпечити належну реалізацію права на справедливий суд під час розгляду кримінальних справ шляхом спрощеного та скороченого розгляду, і суд має перевірити, чи не був такий вибір зумовлений виключно бажанням завершити справу швидко, без участі повної судової процедури та не привертаючи уваги громадськості та засобів масової інформації, чи бажанням бути обвинуваченим у вчиненні менш тяжких злочинів, заручившись підтримкою прокурора щодо отримання менш суворого покарання або взагалі звільнення від покарання за окремими епізодами справи.

Суд пересвідчився, що обвинувачений цілком розуміє права, визначені п.1 ч.4 ст.474 КПК України, наслідки укладення та затвердження угоди, передбачені ч.2 ст.473 КПК України, характер обвинувачення, щодо якого він визнає себе винуватим, вид покарання, а також інші заходи, які будуть застосовані до нього у разі затвердження угоди судом.

Суд переконався, що укладення угоди обвинуваченим ОСОБА_5 є добровільним, тобто не є наслідком застосування до нього насильства, примусу, погроз або наслідком обіцянок чи дії будь-яких інших обставин, ніж ті, що передбачені в угоді.

Таким чином, виходячи з меж судового розгляду, які визначаються змістом угоди про визнання винуватості, суд дійшов висновку, що факт вчинення кримінального правопорушення ОСОБА_5 , знайшов своє підтвердження в суді, а його дії вірно кваліфіковано за ч.1 ст.164 КК України – злісне ухилення від сплати встановлених рішенням суду коштів на утримання дітей (аліментів).

Вирішуючи питання про призначення обвинуваченому узгодженого сторонами покарання, суд виходить із встановленої ст.50 КК України його мети кари, виправлення і запобігання вчиненню винним нових злочинів, заснованої на вимогах виваженості та справедливості, з урахуванням позиції Європейського Суду з прав людини, відповідно до якої покарання як втручання держави в приватне життя особи повинно спрямовуватись на досягнення справедливого балансу між загальними інтересами суспільства та потребою захисту основоположних прав особи - воно має бути законним (несвавільним) та пропорційним (відповідати тяжкості правопорушення та не становити надмірного тягаря для особи) (справи «Бакланов проти Росії» від 09.06.2005; «Фрізен проти Росії» від 24.03.2005), а також враховує тяжкість вчиненого обвинуваченим ОСОБА_5 кримінального правопорушення, обставини, які пом`якшують та обтяжують його покарання, особу обвинуваченого.

Так, ОСОБА_5 вчинив кримінальний проступок.

До обставин, які пом`якшують покарання обвинуваченого, суд, на підставі ч.1 ст.66 КК України, відносить його щире каяття.

До обставин, які обтяжують покарання обвинуваченого, суд, на підставі ч.1 ст.67 КК України, відносить вчинення кримінального правопорушення щодо особи, з якою винний перебуває у сімейних відносинах.

Обвинувачений офіційно не працює, не одружений, має на утриманні малолітніх дітей, перебуває на обліку військовозобов`язаних, за місцем реєстрації характеризується посередньо, на обліку в центрі зайнятості, як безробітний не перебуває, за медичною допомогою до лікаря-психіатра, ЛОРа, офтальмолога не звертався, раніше не судимий (а.с.48-66).

Таким чином, суд дійшов висновку, що умови угоди відповідають вимогам Кримінального процесуального Кодексу України та Кримінального Кодексу України, інтересам суспільства, а кримінальне провадження свідчить про наявність фактичних підстав для визнання винуватості обвинуваченим, тому угода про визнання винуватості підлягає затвердженню, а обвинуваченому слід призначити узгоджену сторонами міру покарання у виді обмеження волі, звільнивши від відбування покарання з випробуванням, що буде необхідним і достатнім для його виправлення та попередження вчинення ним нових кримінальних правопорушень.

Речові докази по справі відсутні.

Процесуальні витрати по справі відсутні.

Запобіжний захід обвинуваченому не обирався.

Керуючись ст.ст.314, 373, 374, 376, 468, 469, 472,473, 475 КПК України, суд,-

У Х В А Л И В:

Затвердити угоду про визнання винуватості від 09.07.2026 укладену між прокурором Вільногірського відділу Жовтоводської окружної прокуратури Дніпропетровської області ОСОБА_3 та підозрюваним ОСОБА_5 .

ОСОБА_5 визнати винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.164 КК України та призначити йому узгоджене сторонами покарання у виді 1 (одного) року обмеження волі.

На підставі ст.75, п.п.1, 2 ч.1, п.2 ч.3 ст.76 КК України ОСОБА_5 звільнити від відбування покарання з випробуванням, встановивши іспитовий строк 1 (один) рік, поклавши на нього обов`язки:

- періодично з`являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації;

- повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, роботи;

- не виїжджати за межі України без погодження з уповноваженим органом з питань пробації.

На вирок протягом тридцяти діб з моменту його проголошення може бути подано апеляційну скаргу до Дніпровського апеляційного суду через Вільногірський міський суд Дніпропетровської області.

Вирок суду на підставі угоди про визнання винуватості може бути оскаржений в порядку ст.394 КПК України, оскарження вироку з підстав розгляду провадження за відсутності учасників судового провадження, не дослідження доказів у судовому засіданні або з метою оспорити встановлені досудовим розслідуванням обставини не допускається.

Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку. Копію вироку негайно після його проголошення вручити обвинуваченому та прокурору.

Головуючий – суддя підпис ОСОБА_1