Постанова від 02 серпня 2026 р. у справі №946/4124/26 — Ізмаїльський міськрайонний суд Одеської області

Єдиний унікальний № 946/4124/26

Провадження № 3/946/1065/26

У К Р А Ї Н А

ІЗМАЇЛЬСЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

______________________________________________________________________________________________________

ПОСТАНОВА

Іменем України

03 серпня 2026 року м.Ізмаїл

Суддя Ізмаїльського міськрайонного суду Одеської області Караман К.В., за участю секретаря Запорожан К.Г., захисника ОСОБА_1 – адвоката Кофман А.І., розглянувши матеріали, які надійшли з Ізмаїльського РВП ГУНП в Одеській області, відносно

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянки України, проживаючої за адресою: АДРЕСА_1 ,

про притягнення до адміністративної відповідальності за ч. 2 ст. 130 Кодексу України про адміністративні правопорушення (далі – КУпАП),

ВСТАНОВИВ:

31.05.2026 о 21 год. 07 хв. по вул. Січових Стрільців, 22, у м. Ізмаїлі, ОСОБА_1 керувала електроскутером марки «Forte», б/н, з явними ознаками алкогольного сп`яніння, а саме: запах алкоголю з порожнини рота, виражене тремтіння пальців рук. Від проходження огляду на стан алкогольного сп`яніння на місці зупинки та у медичному закладі відмовилася, чим порушила п. 2.5 Правил дорожнього руху.

Постановою Ізмаїльського міськрайонного суду Одеської області від 03.12.2025 (справа № 946/9134/25, провадження № 3/946/2590/25), ОСОБА_1 визнано винною у вчиненні правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, та на неї накладено адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 1000 НМДГ, що становить 17000 грн, з позбавленням права керування транспортними засобами на строк 1 рік.

З урахуванням вказаного, відносно ОСОБА_1 31.05.2026 було складено протокол про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 № 680558 за ч. 2 ст. 130 КУпАП.

В судове засідання притягувана ОСОБА_1 не з`явилася, про дату, час та місце розгляду справи була повідомлена належним чином, клопотання про відкладення розгляду справи не подавала.

За змістом ч. 2 ст. 268 КУпАП, при розгляді справи про адміністративне правопорушення, передбачене ч. 2 ст. 130 КУпАП, присутність особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, не є обов`язковою.

За таких обставин, суд вважає за можливе розглянути справу за відсутності ОСОБА_1 , на підставі матеріалів, які містяться у справі.

Захисник притягуваної – адвокат Кофман А.І. надала письмові заперечення на протокол про адміністративне правопорушення та просила провадження у справі відносно ОСОБА_1 закрити на підставі п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП у зв`язку з відсутністю в її діях складу адміністративного правопорушення.

Так, у своїх письмових запереченнях захисник Кофман А.І. зазначає про те, що протокол про адміністративне правопорушення складений з порушеннями, обґрунтовуючи вказане такими доводами. До матеріалів справи працівниками поліції не долучено постанови про вчинення адміністративного правопорушення ОСОБА_1 , в якому було б відображено причину зупинки її транспортного засобу під керуванням останньої. Факт наявності інших передбачених ч. 1 ст. 35 ЗУ «Про національну поліцію» підстав зупинки транспортного засобу матеріали справи також не містять. Отже, обставини, визначені законом, які давали поліцейському право вимагати від ОСОБА_1 пройти огляд на стан алкогольного сп`яніння, були відсутні. З відеоматеріалів (VID260531-210107F-000000-000000-0003), долучених до матеріалів справи, вбачається, що на записі на 00 хв. 15 сек. ОСОБА_1 чітко надає беззастережну згоду на проходження огляду на стан сп`яніння. На 01 хв. 20 сек. ОСОБА_1 повторно підтверджує свою згоду пройти огляд. 01 хв. 44 сек. – один із працівників поліції із увімкненою бодікамерою демонстративно відходить до службового авто, залишаючи водійку сам на сам із іншим поліцейським. Відео- та аудіофіксація спілкування з особою переривається. З 01 хв. 44 сек. до 03 хв. 27 сек. (протягом 1 хв. 43 сек.) зміст спілкування другого поліцейського з ОСОБА_1 невідомий. А вже на 04 хв. 01 сек. ОСОБА_1 кардинально та різко змінює свою позицію і відмовляється від огляду. Для встановлення об`єктивної істини та з`ясування змісту спілкування з водійкою у цей часовий проміжок, до Ізмаїльського РВП ГУНП в Одеській області було направлено адвокатський запит (вих. № 26/17/01 від 17.06.2026). У відповіді Ізмаїльського РВП ГУНП в Одеській області від 23.06.2026 № 224302-2026 за підписом начальника ОСОБА_2 офіційно підтверджено, що 31.05.2026 на добове чергування ВРПП заступили старший лейтенант поліції ОСОБА_3 та сержант поліції ОСОБА_4 . Згідно офіційного листа органу поліції, о 09:00 годині 31.05.2026 обоє поліцейських в установленому порядку отримали закріплені за ними портативні нагрудні відеореєстратори. Факт отримання технічних засобів відеофіксації обома поліцейськими підтверджено їх особистими підписами у «Журналі обліку видачі, повернення відеореєстраторів та карт пам`яті, копіювання цифрової інформації співробітниками ВРПП Ізмаїльського РВП ГУНП в Одеській області» (інв. № 296) за порядковими № 802 та № 803. Проте, під час ознайомлення захисника з матеріалами в приміщенні Ізмаїльського РВП з`ясувалося, що відеозапис з бодікамери другого поліцейського повністю відсутній, а факт спілкування з водійкою під час відсутності першого інспектора безперервно зафіксований не був. Таким чином, орган поліції позбавив суд та захист єдиного джерела об`єктивної інформації про зміст розмови старшого лейтенанта ОСОБА_5 або сержанта ОСОБА_6 з ОСОБА_1 у період з 01:44 по 03:27 хв. Вказане свідчить про умисне створення поліцією «сліпої зони», порушення вимог Наказу МВС № 1026 щодо безперервності відеофіксації та унеможливлює використання наявного куцого відеозапису як належного та допустимого доказу винуватості особи. У даній справі відбулося саме таке штучне руйнування безперервності фіксації. Сам по собі наданий суду відеофайл дійсно може здаватися «безперервним» з суто технічної точки зору (камера одного інспектора безперервно знімала службовий автомобіль). Проте з точки зору процесуального права, безперервність фіксації щодо ОСОБА_1 була брутально перервана на 1 хвилину 43 секунди (з 01:44 по 03:27 хв.). Коли поліцейський, чия камера здійснювала запис, залишив ОСОБА_1 та відійшов, а другий інспектор (чиє відео взагалі відсутнє) залишився з нею сам на сам – процесуальний контроль за дотриманням прав особи та процедури було повністю втрачено. Звуження поняття «безперервність» дає поліції незаконну можливість створювати «сліпі зони» – процесуальні паузи, під час яких на особу здійснюється психологічний тиск, надається дезінформація або висуваються незаконні вимоги без загрози їх фіксації на відео. Те, що в період з 01:44 по 03:27 хв. ОСОБА_1 перебувала під впливом працівника поліції поза межами об`єктивного відеоконтролю, з урахуванням її кардинальної зміни думки одразу після цієї розмови (з 04:01 хв.), робить процедуру оформлення правопорушення упередженою та такою, що порушує права людини. З відеозапису, долученого до матеріалів справи, видно, що копію направлення на проходження медичного огляду працівники поліції не вручили, як і копію протоколу, водієві не було роз`яснені його права, передбачені ст. 55, 56, 59, 63 Конституції України, ст. 268 КУпАП, що є порушенням її права на захист. Також, всупереч чинному законодавству про адміністративні правопорушення водія не було відсторонено від керування транспортним засобом, про що свідчить відсутність в матеріалах справи відповідного документа встановленої форми, а саме – акта огляду та тимчасового затримання транспортного засобу.

Дослідивши матеріали справи, суд дійшов такого висновку.

Згідно зі ст. 1 КУпАП, завданням Кодексу України про адміністративні правопорушення є охорона прав і свобод громадян, власності, конституційного ладу України, прав і законних інтересів підприємств, установ і організацій, встановленого правопорядку, зміцнення законності, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі точного і неухильного додержання Конституції і законів України, поваги до прав, честі і гідності інших громадян, до правил співжиття, сумлінного виконання своїх обов`язків, відповідальності перед суспільством.

Відповідно до ч. 2 ст. 7 КУпАП, провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності.

Згідно з ч. 1 ст. 9 КУпАП, адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.

За змістом ст. 245 КУпАП, завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності.

Згідно з положеннями ст. 251 КУпАП, доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, тощо, а також іншими документами.

Для всебічного, повного та об`єктивного розгляду справи суддя повинен дослідити та оцінити за своїм внутрішнім переконанням усі обставини та докази по справі в їх сукупності, керуючись законом та правосвідомістю, відповідно до вимог ст. 252 КУпАП.

Єдиний порядок дорожнього руху на всій території України встановлений Правилами дорожнього руху, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 10.10.2001 № 1306.

За змістом ч. 1 ст. 130 КУпАП відповідальність особи настає у випадку керування транспортними засобами особами в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, а також передачі керування транспортним засобом особі, яка перебуває в стані такого сп`яніння чи під впливом таких лікарських препаратів, а так само відмови особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.

Частиною 2 ст. 130 КУпАП встановлено відповідальність за повторне протягом року вчинення будь-якого з порушень, передбачених частиною першою цієї статті.

Згідно з п. 2.5 Правил дорожнього руху, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 10.10.2001 № 1306, з подальшими змінами та доповненнями, водій повинен на вимогу поліцейського пройти в установленому порядку медичний огляд з метою встановлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння.

Відповідно до положень ч. 1, 2 ст. 266 КУпАП, особи, які керують транспортними засобами, і щодо яких є підстави вважати, що вони перебувають у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, підлягають відстороненню від керування цими транспортними засобами, та оглядові на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції. Огляд особи, яка керувала транспортним засобом, на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, проводиться поліцейським з використанням спеціальних технічних засобів. Під час проведення огляду осіб поліцейський застосовує технічні засоби відеозапису, а в разі неможливості застосування таких засобів огляд проводиться у присутності двох свідків. Матеріали відеозапису обов`язково долучаються до протоколу про адміністративне правопорушення.

У разі незгоди особи, яка керувала транспортним засобом, на проведення огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують його увагу та швидкість реакції, поліцейським з використанням спеціальних технічних засобів або в разі незгоди з його результатами огляд проводиться в закладах охорони здоров`я (ч. 3 ст. 266 КУпАП).

Дослідивши матеріали справи, винність ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 130 КУпАП, повністю підтверджується матеріалами справи про адміністративне правопорушення, а саме: протоколом про адміністративне правопорушення від 31.05.2026 серії ЕПР1 № 680558; актом огляду на стан алкогольного сп`яніння з використанням спеціальних технічних засобів; направленням на медичний огляд водія транспортного засобу з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції; довідками від 01.06.2026; відеозаписом.

Посилання захисника на незаконну зупинку транспортного засобу працівниками поліції суд вважає безпідставними, оскільки з огляду на правовий аналіз норм Правил дорожнього руху, незгода водія з причинами зупинки або ненадання працівниками поліції доказів вчинення правопорушення, не позбавляє водія обов`язку на вимогу працівників поліції пройти огляд на стан сп`яніння.

Суд також зазначає, що підстава зупинки транспортного засобу не є предметом доказування у справі за ст. 130 КУпАП, оскільки ці обставини не мають значення для правильного вирішення справи, адже предметом судового розгляду є встановлення факту керування транспортним засобом у стані сп`яніння або відмови водія від проходження огляду на стан сп`яніння відповідно до вимог закону.

Відеозаписом, що міститься в матеріалах справи, зафіксовано, що ОСОБА_1 було зупинено під керуванням транспортним засобом – електроскутером марки «Forte», б/н. В ході спілкування поліцейськими останній було повідомлено, що в неї наявні ознаки алкогольного сп`яніння, а саме: різкий запах алкоголю з порожнини рота та виражене тремтіння пальців рук.

Із дослідженого судом відеозапису VID260531-210107F-000000-000000-0003.MOV, фрагмент часу 21:02:22 – 21:02:29, також вбачається, що водій ОСОБА_7 дійсно спочатку висловила згоду на проходження огляду на стан алкогольного сп`яніння із застосуванням спеціального технічного засобу, однак у подальшому (фрагмент часу 21:04:56 – 21:05:29) відмовилася від його проходження.

Отже, попри первинну згоду, водій ОСОБА_1 фактично не виконала законну вимогу працівників поліції щодо проходження огляду на стан сп`яніння, а тому її дії правильно кваліфіковано як відмову від проходження огляду в розумінні ст. 130 КУпАП.

Даних, зафіксованих на відеозаписах, достатньо для правильного розгляду справи.

Суд також зазначає, що захисник не навів обґрунтованих доводів, які б ставили під сумнів достовірність долучених до матеріалів справи відеозаписів, а відтак їх зміст не викликає у суду сумнівів щодо достовірності.

Доводи про те, що ОСОБА_1 не були роз`яснені її права, не беруться до уваги, оскільки відеозапис VID260531-210107F-000000-000000-0003.MOV, долучений до матеріалів справи, містить фрагмент часу 21:15:00 – 21:15:09, на якому зафіксовано, як працівник поліції роз`яснив права притягуваній ОСОБА_1 .

У протоколі про адміністративне правопорушення від 31.05.2026 також міститься підпис ОСОБА_1 про роз`яснення їй прав, передбачених ст. 268 КУпАП та ст. 63 Конституції України. Будь-яких зауважень щодо нероз`яснення прав або заперечень з цього приводу під час складання протоколу притягувана не висловлювала, що також знайшло своє відображення в матеріалах справи.

Твердження захисника про невідсторонення водія ОСОБА_1 від керування транспортним засобом жодним чином не спростовує її вини у порушенні нею приписів п.2.5 Правил дорожнього руху.

Оцінюючи доводи сторони захисту про те, що під час переривання відеозапису (з 01:44 по 03:27 хв.) на ОСОБА_1 нібито чинився психологічний тиск та надавалася дезінформація, суд ставиться до них критично та розцінює як голослівні припущення. Суд звертає увагу на те, що після складання протоколу про адміністративне правопорушення ОСОБА_1 власноруч підписала його, зокрема у графі щодо роз`яснення їй прав. При цьому вона мала об`єктивну можливість та беззаперечне право внести до протоколу будь-які зауваження, пояснення або скарги на неправомірні дії поліцейських (зокрема, заявити про тиск, погрози чи обман), однак своїм правом не скористалася. Жодних заяв про тиск від неї на місці події не надходило, що спростовує висунуту захисником постфактум версію.

Зі змісту протоколу та матеріалів справи випливає, що працівниками поліції були виконані зазначені вимоги закону в установленому законом порядку.

Щодо посилань захисника на порушення вимог Інструкції із застосування органами та підрозділами поліції технічних приладів і технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису (наказ МВС № 1026), суд зазначає таке. Зазначена Інструкція дійсно передбачає безперервність відеозапису. Проте тимчасове переривання відеофіксації, зумовлене технічними чи організаційними особливостями несення служби (зокрема, переміщенням працівників поліції біля службового автомобіля, саме по собі не тягне безумовної недопустимості відеозапису як доказу. Головним критерієм допустимості є те, чи зафіксовано на відео ключові елементи складу правопорушення: стан водія, роз`яснення йому процедури та фінальна чітка відмова від проходження огляду. Надані суду відеоматеріали в повній мірі відображають усвідомлену та категоричну відмову ОСОБА_1 від проходження медичного огляду, що утворює об`єктивну сторону правопорушення за ч. 2 ст. 130 КУпАП.

Крім того, зміст відеозапису повністю узгоджуються зі змістом суті правопорушення, викладеного у протоколі про адміністративне правопорушення від 31.05.2026 серії ЕПР1 № 680558.

Невідповідностей складеного протоколу вимогам чинного законодавства судом не встановлено.

Матеріали справи про адміністративне правопорушення не містять жодних доказів щодо протиправності дій працівників поліції, зокрема на час складання протоколу, а також відомостей щодо оскарження таких дій та його результатів особою, що притягається до адміністративної відповідальності.

Також відсутні обставини, які б доводили упередженість або будь-яку зацікавленість працівників поліції у результатах розгляду справи.

З огляду на викладене, оцінивши докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, суд дійшов висновку, що вина ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 130 КУпАП, доведена повністю, а аргументи захисника є лише способом захисту з метою уникнення відповідальності.

Таким чином, суд доходить висновку, що дії ОСОБА_1 за ч. 2 ст. 130 КУпАП кваліфіковані правильно.

Підстави для закриття справи, передбачені ч. 2 ст. 284 та ст. 247 КУпАП, відсутні.

Оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо та сукупність доказів у їх взаємозв`язку, суд дійшов висновку, що зазначені вище докази жодних сумнівів щодо їх достовірності та допустимості не викликають, оскільки вони оформлені у визначеному процесуальним законом порядку, та в сукупності свідчать про те, що водій ОСОБА_1 підлягає адміністративній відповідальності за ч. 2 ст. 130 КУпАП.

Обставин, які відповідно до ст. 34, 35 КУпАП пом`якшують чи обтяжують відповідальність ОСОБА_1 за вчинене нею адміністративне правопорушення, судом не встановлено.

Відповідно до ст. 23, 33 КУпАП, адміністративне стягнення є мірою відповідальності і застосовується з метою виховання особи, яка вчинила адміністративне правопорушення, в дусі додержання законів України, поваги до правил співжиття, а також запобігання вчиненню нових правопорушень як самим правопорушником, так і іншими особами. При накладенні стягнення враховується характер вчиненого правопорушення, особа порушника, ступінь його вини, майновий стан, обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність.

Суд також враховує, що Європейський суд з прав людини у рішенні по справі «О`Галлоран та Франціс проти Сполученого Королівства» від 29.06.2007 зазначив, що будь-яка особа, яка володіє чи керує транспортним засобом, підпадає під дію спеціальних правил, оскільки володіння та використання транспортних засобів є таким, що потенційно може завдати серйозної шкоди. Ті, хто реалізували своє право володіти ними та їздити на них, тим самим погодились нести певну відповідальність та виконувати додаткові обов`язки у правовому полі держави.

З урахуванням характеру вчиненого, особи правопорушника, ступеня його вини, суд дійшов до висновку про необхідність притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 2 ст. 130 КУпАП та застосування до неї стягнення у виді штрафу на користь держави з позбавленням права керування транспортними засобами.

Згідно зі ст. 40-1 КУпАП, судовий збір у провадженні по справі про адміністративне правопорушення у разі винесення судом (суддею) постанови про накладення адміністративного стягнення сплачується особою, на яку накладено таке стягнення. Розмір і порядок сплати судового збору встановлюється законом.

Відповідно до п. 5 ч. 2 ст. 4 Закону України «Про судовий збір» від 08.07.2011 №3674-VI, особою, на яку накладено адміністративне стягнення, сплачується судовий збір в розмірі 0,2 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб. З 01.01.2026 цей розмір становить 665,60 грн (3328 х 0,2 = 665,60).

Оскільки на ОСОБА_1 постановою суду накладено адміністративне стягнення, то з неї підлягає стягненню судовий збір у сумі 665,60 грн в дохід держави.

Керуючись ст. 130 ч. 2, 280, 283-285, 294, 40-1 КУпАП, суд -

ПОСТАНОВИВ:

Визнати винною ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у вчиненні правопорушення, передбаченого ч. 2 ст.130 КУпАП, та накласти на неї адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі двох тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 34000 грн (тридцять чотири тисячі гривень) з позбавленням права керування транспортними засобами на строк три роки, без оплатного вилучення транспортного засобу.

Роз`яснити ОСОБА_1 , що згідно зі ст. 307 КУпАП, штраф нею має бути сплачений не пізніше ніж через п`ятнадцять днів з дня вручення їй постанови про накладення адміністративного стягнення, а в разі оскарження такої постанови не пізніше ніж через п`ятнадцять днів з дня повідомлення про залишення скарги без задоволення.

У разі несплати штрафу в установлений законом строк постанова про накладення адміністративного стягнення буде надіслана для примусового виконання до органу Державної виконавчої служби за місцем проживання порушника, роботи або за місцезнаходженням її майна.

У разі сплати штрафу у строки, передбачені ст. 307 КУпАП, оригінал платіжного документа необхідно подати до Ізмаїльського міськрайонного суду Одеської області.

З урахуванням ч. 2 ст. 308 КУпАП, у разі несплати ОСОБА_1 штрафу у строк, установлений ч. 1 ст. 307 КУпАП, при примусовому виконанні цієї постанови органами державної виконавчої служби з правопорушника стягнути у примусовому виконанні подвійний розмір штрафу, що становить 68000 грн (шістдесят вісім тисяч гривень 00 копійок).

Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , на користь держави судовий збір у сумі 665,60 грн (шістсот шістдесят п`ять гривень шістдесят копійок).

Постанова судді у справі про адміністративне правопорушення може бути оскаржена протягом десяти днів з дня її винесення.

Повний текст постанови виготовлений 06.08.2026.

Суддя Ізмаїльського міськрайонного суду

Одеської області К.В. Караман