Постанова від 30 липня 2026 р. у справі №127/22883/26 — Вінницький міський суд Вінницької області

Справа № 127/22883/26

Провадження № 3/127/4554/26

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

31 липня 2026 рокум. Вінниця

Суддя Вінницького міського суду Вінницької області Тишківський С.Л., розглянувши адміністративний матеріал про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, РНОКПП: НОМЕР_1 , зареєстрованого та проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого статтею 185 КУпАП,-

ВСТАНОВИВ:

22.06.2026 о 09 год 00 хв, автошлях Т0204, громадянин ОСОБА_1 , перебуваючи у транспортному засобі Фольксваген д.н.з. НОМЕР_2 , не виконав законну вимогу працівника поліції Гранковського Д.С., а саме не пред`явив документи, що посвідчують особу та шарпав працівника поліції.

У судове засідання ОСОБА_1 не з`явився по невідомій суду причині, хоча про час, дату та місце розгляду справи був повідомлений належним чином. Постанову Вінницького міського суду Вінницької області від 15.07.2026 про привід ОСОБА_1 у судове засідання - не виконано, ОСОБА_1 – не доставлено.

За вказаних обставин суд вважає за можливе розглянути справу без участі особи, яка притягається до адміністративної відповідальності.

Вказане узгоджується з рішенням Європейського суду з прав людини від 08.11.2005 у справі «Смірнов проти України», відповідно до якого в силу вимог ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, обов`язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду об`єктивно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи, є порушенням ч. 1 ст. 6 даної Конвенції. Крім того, в своїх рішеннях Європейський суд також наголошує, що сторона, яка задіяна в ході судового розгляду, зобов`язана з розумним інтервалом сама цікавитись провадженням у її справі, добросовісно користуватися належними їй процесуальними правами та неухильно виконувати процесуальні обов`язки.

Крім того, інформація щодо дати призначення справи до судового розгляду була розміщена на сайті https://vnm.vn.court.gov.ua.

Дослідивши матеріали справи, суд дійшов висновку що винуватість ОСОБА_1 у вчиненні ним адміністративного правопорушення, передбаченого статтею 185 КУпАП є доведеною та підтвердженою сукупністю доказів, а саме: протоколом про адміністративне правопорушення серії ВБА № 145335 від 22.06.2026 року; протоколом про адміністративне затримання АА № 173499 від 22.06.2026; іншими матеріалами справи.

Відповідно до статті 9 КУпАП: адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.

Диспозиція статті 185 КУпАП передбачає відповідальність за злісну непокору законному розпорядженню або вимозі поліцейського при виконанні ним службових обов`язків, а також вчинення таких же дій щодо члена громадського формування з охорони громадського порядку і державного кордону або військовослужбовця у зв`язку з їх участю в охороні громадського порядку.

Відповідно до ч. 1 ст. 32 Закону України «Про Національну поліцію», поліцейський має право вимагати в особи пред`явлення нею документів, що посвідчують особу, та/або документів, що підтверджують відповідне право особи, у спосіб, який дає можливість поліцейському прочитати та зафіксувати дані, що містяться в документах, у таких випадках:

1) якщо особа володіє зовнішніми ознаками, схожими на зовнішні ознаки особи, яка перебуває в розшуку, або безвісно зниклої особи, або самовільно залишила місце для утримання військовополонених;

2) якщо існує достатньо підстав вважати, що особа вчинила або має намір вчинити правопорушення;

3) якщо особа перебуває на території чи об`єкті із спеціальним режимом або в місці здійснення спеціального поліцейського контролю;

4) якщо в особи є зброя, боєприпаси, наркотичні засоби та інші речі, обіг яких обмежений або заборонений, або для зберігання, використання чи перевезення яких потрібен дозвіл, якщо встановити такі права іншим чином неможливо;

5) якщо особа перебуває в місці вчинення правопорушення або дорожньо-транспортної пригоди, іншої надзвичайної події;

6) якщо зовнішні ознаки особи чи транспортного засобу або дії особи дають достатні підстави вважати, що особа причетна до вчинення правопорушення, транспортний засіб може бути знаряддям чи об`єктом вчинення правопорушення.

Згідно з ч. 2 ст. 32 Закону України «Про Національну поліцію», у період дії воєнного стану та/або під час мобілізації (крім цільової) поліцейський має право вимагати в особи чоловічої статі віком від 18 до 60 років пред`явлення нею військово-облікового документа разом з документом, що посвідчує особу, у спосіб, який дає можливість поліцейському прочитати та зафіксувати дані, що містяться в документах.

З дослідженого судом рапорту інспектора поліції Дмитра Гранковського вбачається, що 22.06.2026 близько 08 год 30 хв був зупинений працівниками поліції транспортний засіб під керуванням ОСОБА_2 . На передньому місці для пасажира знаходився чоловік, на вигляд 25-30 років, який на вимогу працівників поліції свої дані не повідомляв та документи, що посвідчують особу не пред`являв. Останньому було роз`яснено положення ст. 18 «Основні обов`язки та права пасажира» Закону України «Про дорожній рух» та зміст ст. 32 «Перевірка документів особи» Закону України «Про Національну поліцію», але пасажир поводив себе зухвало, повідомляти свої дані відмовлявся у категоричній формі. Близько 08 год 45 хв водій ОСОБА_2 раптово почав рух транспортного засобу та на великій швидкості поїхав у напрямку с. Писарівка, працівник поліції при цьому знаходився у салоні автомобіля. Під час руху пасажир почав хватати працівника поліції за руки, шарпати за одяг. На неодноразові вимоги припинити протиправні дії та зупинитись, водій та пасажир не реагували. За «Фольксваген пасат», рухались співробітники поліції на службовому а/м «Рено дастер» з ввімкненими проблискові маячки синього і червоного кольору та спеціальним звуковим сигналом, але ОСОБА_2 не зменшував швидкість та намагався позбавитись переслідування. Перебуваючи в автомобілі, працівник поліції продовжував вимагати припинити протиправні дії, давав зрозуміти, що водій та пасажир будуть затримані в будь-якому випадку, а всі намагання позбутись працівників поліції призведуть до погіршення становища учасників події. У результаті, близько 9 год 00 хв водій ОСОБА_2 зупинився на території АЗС «ОККО», що за на автошляху «Стрий-Умань» в с. Писарівка при в`їзді в м. Вінниця. Після чого водій та пасажир намагались втекти, але були затримані. Пасажиром виявився ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Рапорт суд оцінює виключно як службовий документ, який містить інформацію про вчиненні поліцейськими дії та мотиви, якими керувались поліцейські, встановлюючи осіб, причетних до вчинення адміністративних правопорушень.

Однак, категорична відмова ОСОБА_1 , шляхом втечі, виконати законну вимогу поліцейського, а саме пред`явити документи, що посвідчують особу, у спосіб, який дає можливість поліцейському прочитати або зафіксувати дані, що містяться у документі - утворює в діях ОСОБА_1 , склад адміністративного правопорушення, передбаченого статтею 185 КУпАП.

Таким чином, з досліджених в судовому засіданні доказів суд дійшов висновку, що в діях ОСОБА_1 міститься склад адміністративного правопорушення, передбаченого статтею 185 КУпАП.

Судом не встановлено обґрунтованих сумнівів щодо доведеності вини ОСОБА_1 ..

ОСОБА_1 підлягає адміністративній відповідальності, оскільки досяг віку, з якого настає адміністративна відповідальність, відомості про його неосудність відсутні.

Враховуючи положення ст. 33 КУпАП при вирішенні питання щодо виду та міри адміністративного стягнення, необхідного і достатнього для виправлення особи, яка вчинила адміністративне правопорушення, її виховання в дусі додержання законів України, поваги до правил співжиття, а також запобігання вчиненню нею, а також іншими особами нових правопорушень, суд враховує: характер вчиненого правопорушення, особу порушника, ступінь його вини, майновий стан, обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність. А тому суд вважає за доцільне задля досягнення мети адміністративного стягнення, визначеної у статті 23 КУпАП, застосувати до ОСОБА_1 адміністративне стягнення у виді штрафу у розмірі, визначеному в межах санкції статті.

Відповідно до ст. 40-1 КУпАП із ОСОБА_1 на користь держави Україна підлягає стягненню судовий збір в розмірі 0,2 прожиткового мінімуму для працездатних осіб в сумі 665 грн 60 коп., сплата якого передбачена п. 5 ч. 2 ст. 4 Закону України «Про судовий збір».

Керуючись ст. 185, ст. ст. 7, 9-12, 23, 33-35, 40-1, 221, 245, 251, 252, 276, 279, 280, 283, 284, 294 КУпАП, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Визнати ОСОБА_1 винуватим у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого статтею 185 Кодексу України про адміністративні правопорушення та застосувати до нього адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 10 (десяти) неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 170 (сто сімдесят) гривень.

Стягнути із ОСОБА_1 на користь держави судовий збір в розмірі 665,60 гривень.

Постанова може бути оскаржена до Вінницького апеляційного суду протягом десяти днів з дня її винесення. Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги.

Суддя: