Постанова від 04 серпня 2026 р. у справі №547/584/26 — Полтавський апеляційний суд

ПОЛТАВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 547/584/26 Номер провадження 33/814/823/26Головуючий у 1-й інстанції Харченко В. Ф. Доповідач ап. інст. Герасименко В. М.

ПОСТАНОВА ПО СПРАВІ ПРО АДМІНПРАВОПОРУШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05 серпня 2026 року м. Полтава

Суддя судової палати з розгляду кримінальних справ Полтавського апеляційного суду Герасименко В.М., з секретарем судового засідання Леуською Л.Я., за участі: особи, яка притягується до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , представника потерпілого – адвоката Павелка Р.С., розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Полтаві справу про адміністративне правопорушення за апеляційною скаргою адвоката Павелка Р.С., подану в інтересах потерпілого ОСОБА_2 , на постанову судді Семенівського районного суду м. Полтави від 01 липня 2026 року,

В С Т А Н О В И В:

Цією постановою

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 ,

визнано невинуватим у вчиненні адміністративного правопорушення передбаченого ст. 124 КУпАП та закрито провадження у справі про адміністративне правопорушення за ст. 124 КУпАП, у зв`язку з відсутністю події адміністративного правопорушення.

Згідно з протоколом про адміністративне правопорушення ЕПР1 № 666962, ОСОБА_1 15.05.2026 о 17:20 год., в с. Вільне по вул. Центральна, керував автомобілем Renault Megane Scenic, д.н.з. НОМЕР_1 . С.Ф. Черненко під час обгону мотоцикла MUSSTANG, д.н.з. НОМЕР_2 (під керуванням ОСОБА_2 ), не врахував дорожньої обстановки, не дотримався безпечного бокового інтервалу, що призвело до зіткнення. Внаслідок чого автомобіль отримав механічні пошкодження, чим завдано матеріальних збитків, травмованих немає.

Приймаючи рішення про закриття провадження у справі про адміністративне правопорушення, суд у постанові вказав, що особою, яка склала протокол про адміністративне правопорушення у належний спосіб не доведено вчинення ОСОБА_1 адміністративного правопорушення, відповідальність за яке передбачена ст. 124 КУпАП, з огляду на відсутність належних і допустимих доказів його вчинення з вини ОСОБА_1 ..

Не погодившись з вказаним рішенням, представник потерпілого ОСОБА_2 – адвокат Павелко Р.С. подав апеляційну скаргу, в якій просить постанову судді Семенівського районного суду Полтавської області від 01 липня 2026 року скасувати, провадження у справі відносно ОСОБА_1 про порушення ним п. 13.3 Правил дорожнього руху України закрити на підставі п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП.

Вказує, що суддя місцевого суду дійшов помилкового висновку щодо невинуватості ОСОБА_3 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП.

Зазначає, що поза увагою суду залишився рапорт поліцейського від 14.06.2026, де вказано про відсутність на дорозі осипу частин транспортних засобів, що суперечить поясненням ОСОБА_1 ..

Крім того, суд дослідив письмові пояснення свідка ОСОБА_4 . Водночас, оскільки вказаний свідок не був допитаний у судовому засіданні, його пояснення не можуть слугувати беззаперечним доказом невинуватості.

Наголошує на тому, що ОСОБА_1 порушено п. п. 1.5, 13.1 ПДР, а не п. 13.3 ПДР як зазначено у постанові суду.

Перевіривши матеріали справи та доводи представника потерпілого – адвоката Павелка Р.С., в підтримку поданої апеляційної скарги, заперечення особи, яка притягується до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , приходжу до висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з такого.

Відповідно до вимог ст. ст. 245, 251, 252, 280 КУпАП суд зобов`язаний повно, всебічно та об`єктивно з`ясувати всі обставини справи, встановити чи було вчинене адміністративне правопорушення та чи винна особа у його вчиненні, дослідити наявні у справі докази, дати їм належну правову оцінку і в залежності від встановленого, прийняти мотивоване законне рішення.

З матеріалів справи вбачається, відносно ОСОБА_1 складено протокол про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 № 666962 від 15.05.2026, відповідно до якого ОСОБА_1 15.05.2026 о 17:20 год., в с. Вільне по вул. Центральна, керував автомобілем Renault Megane Scenic, д.н.з. НОМЕР_1 та під час обгону мотоцикла MUSSTANG, д.н.з. НОМЕР_2 (під керуванням ОСОБА_2 ), не врахував дорожньої обстановки, не дотримався безпечного бокового інтервалу, що призвело до зіткнення. Внаслідок чого автомобіль отримав механічні пошкодження, чим завдано матеріальних збитків, травмованих немає.

Таким чином, ОСОБА_1 інкримінується порушення вимог п. 13.3 Правил дорожнього руху, що призвело до ДТП, в зв`язку з чим його дії кваліфіковано за ст. 124 КУпАП.

За результатами розгляду справи за вказаним протоколом, суд першої інстанції дійшов висновку, що матеріли справи не містять доказів на підтвердження порушення ОСОБА_1 п. 13.3 ПДР. Констатувавши відсутність в діях особи складу адміністративного правопорушення, визнав ОСОБА_1 невинуватим у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП та закрив провадження у справі на підставі п.1 ч.1 ст. 247 КУпАП.

З таким висновком суду першої інстанції суд апеляційної інстанції погоджується, оскільки він відповідає наявним доказам та матеріалам справи.

В апеляційній скарзі адвокат Павелко Р.С. з висновком щодо відсутності у діях ОСОБА_1 порушень п. 13.3 ПДР також погоджується. Водночас апелянт вказує на безпідставність висновку суду про невинуватість його у вчиненні адміністративного правопорушення.

Такі доводи апеляційної скарги суд вважає необґрунтованими з огляду на таке.

За змістом ст. ст. 279, 280 КУпАП справа про адміністративне правопорушення розглядається судом у межах тих обставин, які зазначені у протоколі про адміністративне правопорушення.

Згідно правових позицій Верховного Суду України, викладених у Постанові Пленуму №14 від 23.12.2005 року «Про практику застосування судами України законодавства у справах про деякі злочини проти безпеки дорожнього руху та експлуатації транспорту, а також про адміністративні правопорушення на транспорті» суди при розгляді цих категорій справ повинні враховувати, що диспозиції цих норм є банкетними, а тому суду слід ретельно з`ясовувати та зазначати у своєму рішенні, в чому саме полягали порушення, норми яких правил не додержані, чи є причинний зв`язок між цими порушеннями та передбаченими законом негативними наслідками, що настали.

Суд апеляційної інстанції звертає увагу на те, що протокол про адміністративне правопорушення одночасно є джерелом доказів та актом державного обвинувачення особи у вчиненні конкретного адміністративного правопорушення, а отже при викладенні суті правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП в протоколі неодмінно повинні бути вказані посилання на конкретні положення Правил дорожнього руху, порушення яких призвело до негативних наслідків, передбачених даною статтею.

Вийти за межі протоколу про адміністративне правопорушення на погіршення становища особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, давати оцінку наявності чи відсутності у її діях інших порушень Правил дорожнього руху, які не ставились у вину, суд позбавлений можливості, оскільки це суперечитиме як вимогам національного законодавства, так і стандартам, встановленим ЄСПЛ, що є неприпустимим.

Оцінюючи матеріали справи, апеляційний суд вважає правильним висновок місцевого суду про недоведеність винуватості ОСОБА_1 у скоєнні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП за викладеними у протоколі про адміністративне правопорушення обставинами, а саме внаслідок порушення ним вимог п. 13.3 ПДР.

Відповідно до ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.

У статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, закріпленні положення, які зводяться до того, що кожен вважається невинуватим доти, доки його вину не буде доведено в законному порядку.

Практика Європейського суду з прав людини щодо розгляду справ про адміністративні правопорушення зосереджена навколо фундаментальних засад здійснення правосуддя, зокрема, забезпеченні дотримання положень Конвенції в частині реалізації статті 6, яка гарантує кожному право на справедливий суд.

Відповідно до Рішення Конституційного Суду України від 22.12.2010 № 23-рп/2010 адміністративна відповідальність в Україні та процедура притягнення до неї ґрунтується на конституційних принципах, в тому числі, і закріпленої в ст. 62 Конституції України презумпції невинності.

У відповідності до ст. 62 Конституції України ніхто не зобов`язаний доводити свою невинуватість у вчиненні злочину. Обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.

Європейський суд з прав людини в своїх рішеннях, зокрема по справах «Кобець проти України» від 14 лютого 2008 року, «Берктай проти Туреччини» від 08 лютого 2001 року, «Лавенте проти Латвії» від 07 листопада 2002 року неодноразово вказував, що оцінюючи докази, суд застосовує принцип доведення «за відсутності розумних підстав для сумніву», що може бути результатом цілої низки ознак або достатньо вагомих, чітких і узгоджених між собою не спростованих презумпцій.

Суд вправі обґрунтовувати свої висновки лише доказами, що випливають зі співіснування достатньо переконливих, чітких і узгоджених між собою висновків чи схожих неспростовних презумпцій факту (рішення Європейського суду з прав людини, справа «Коробов проти України» № 39598/03 від 21.07.2011).

Тобто стандарт доведення поза розумним сумнівом означає, що сукупність обставин справи, встановлена під час судового розгляду, виключає будь-яке інше розумне пояснення події, яка є предметом судового розгляду, крім того, що інкриміноване кримінальне правопорушення було вчинене і обвинувачений є винним у його вчиненні.

Поза розумним сумнівом має бути доведений кожний з елементів, які є важливими для правової кваліфікації діяння: як тих, що утворюють об`єктивну сторону діяння, так і тих, що визначають його суб`єктивну сторону. Це питання має бути вирішено на підставі безстороннього та неупередженого аналізу наданих сторонами обвинувачення і захисту допустимих доказів, які свідчать за чи проти тієї або іншої версії подій.

У пункті 24 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 23.12.2005 № 14 звернуто увагу судів на неприпустимість спрощеного підходу до судового розгляду справ про адміністративні правопорушення на транспорті та ігнорування прав осіб, яких притягають до відповідальності, потерпілих, їх законних представників і захисників. Вказано, що при розгляді справ зазначеної категорії необхідно з`ясовувати всі обставини, перелічені у статтях 247 і 280 КУпАП.

Отже, за викладеною у протоколі фабулою адміністративного обвинувачення та його змістом у діях водія ОСОБА_1 не доведено порушення вимог п. 13.3 ПДР України, які б перебували у причинному зв`язку із настанням дорожньо-транспортної пригоди у даній справі.

Інші можливі недотримання вимог ПДР України ОСОБА_1 , про які вказує адвокат Павелко Р.С., не ставилися йому за провину згідно з протоколом, і такий механізм ДТП не викладений у фабулі протоколу. Оскільки суд не може вийти за межі цього акта адміністративного обвинувачення на погіршення становища особи, яка притягається до відповідальності, то він цілком правомірно дійшов висновку про невинуватість ОСОБА_1 у вчиненні того правопорушення, яке йому було інкриміновано.

Таким чином, місцевий суд повно і всебічно дослідив матеріали справи, дав правильну оцінку доказам та обґрунтовано визнав ОСОБА_1 невинуватим та закрив провадження у справі про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ст. 124 КУпАП, на підставі п.1 ч.1 ст.247 КУпАП - у зв`язку із відсутністю події і складу адміністративного правопорушення, з чим погоджується й апеляційний суд.

Доводи апеляційної скарги потерпілого не спростовують встановлених судом обставин та задоволенню не підлягають.

Тому, суд апеляційної інстанції вважає, що рішення суду першої інстанції скасуванню не підлягає, а апеляційну скаргу потерпілого слід залишити без задоволення.

З урахуванням викладеного та керуючись ст. 294 КУпАП, суддя апеляційного суду,

П О С Т А Н О В И В :

Апеляційну скаргу адвоката Павелка Р.Ю., подану в інтересах потерпілого ОСОБА_2 , залишити без задоволення, а постанову судді Семенівського районного суду м. Полтави від 01 липня 2026 року щодо ОСОБА_1 – без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту проголошення та оскарженню в касаційному порядку не підлягає.

Суддя Полтавського

апеляційного суду В.М. Герасименко