Постанова від 05 серпня 2026 р. у справі №754/9387/25 — Деснянський районний суд міста Києва

Номер провадження 3/754/2635/26

Справа №754/9387/25

ПОСТАНОВА

Іменем України

06 серпня 2026 року

суддя Деснянського районного суду міста Києва Банах О.Л., розглянувши адміністративний матеріал, який надійшов з Державної податкової служби України головного управління ДПС у м. Києві, про притягнення до адміністративної відповідальності

ОСОБА_1 за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 163-1 КУпАП,

ВСТАНОВИВ:

відповідно до протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 27.07.2026, адміністративні матеріали, які надійшли з Державної податкової служби України головного управління ДПС у м. Києві, про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 розподілено на суддю Банах О.Л.

Підстава проведення автоматизованого розподілу судової справи: перебування судді Броновицької О.В. на тривалому лікарняному, а саме з 12.05.2026 року на невизначений термін.

Відповідно до протоколу про адміністративне правопорушення №2271/АПр/26-15-04-02-19 від 19 травня 2026 року, актом камеральної перевірки правомірності нарахування суми бюджетного відшкодування з ПДВ за лютий 2025 року (акт №29768/Ж5/26-15-04-02/10/3739797 від 07.04.2025), виявлено, що ОСОБА_1 , по АДРЕСА_1 , працюючи головним бухгалтером ТОВ «Експрес-Транс», порушила п.200.12 ст. 200 Податкового Кодексу України від 02.12.2010 р. №2755-VІ зі змінами, та доповненнями, затвердженого наказом МФУ від 28.01.2016 р. №21 зі змінами, та доповненнями (зареєстрований в МЮУ 29.01.2016 р. за №159/28289): ТОВ «Експрес-Транс» не має права на отримання бюджетного відшкодування податку на додану вартість в сумі 129698,23 по декларації за лютий 2025 року, чим вчинила адміністративне правопорушення, передбачене ч.1 ст. 163-1 КУпАП.

В судове засідання ОСОБА_1 06.08.2026 о 09 год. 50 хв. не з`явилася, хоча про час і місце розгляду справи була повідомлена належним чином.

З будь-якими клопотаннями до суду не зверталась.

ОСОБА_1 була повідомлена, що справа розглядатиметься в Деснянському районному суді м. Києва 06.08.2026 о 09 год. 50 хв. шляхом направлення на її адресу поштових повісток, які повернуто до суду з відміткою органу поштового зв`язку «адресат відсутній за вказаною адресою», що відповідно до практики Верховного Суду (постанова від 18 березня 2021 року по справі 911/3142/19, постанова Великої Палати Верховного Суду від 25.04.2018 у справі № 800/547/17) є достатнім для того, щоб вважити повідомлення належним.

Крім того, повідомлення ОСОБА_1 про розгляд справи на 06.08.2026 о 09 год. 50 хв було здійснено через оголошення на офіційному веб-порталі Судової влади України (через вебсайт Деснянського районного суду м. Києва).

Враховуючи, що згідно з ч.2 ст. 268 КУпАП справи про адміністративні правопорушення, передбачені ст. 163-1 КУпАП, відносяться до категорії справ, при розгляді яких присутність особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, не є обов`язковою, суддя вважає неявку ОСОБА_1 способом затягування розгляду справи з метою уникнення притягнення до адміністративної відповідальності, а тому вважає за можливе проводити розгляд справи за відсутності останнього.

Вказане узгоджується з рішенням Європейського суду з прав людини від 08.11.2005 року у справі «Смірнов проти України», відповідно до якого в силу вимог ч.1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, обов`язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінку сторін, предмет спору. Нездатність суду об`єктивно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи, є порушенням ч. 1 ст. 6 даної Конвенції.

В своїх рішеннях Європейський суд також наголошує, що сторона, яка задіяна в ході судового розгляду, зобов`язана з розумним інтервалом сама цікавитись провадженням у її справі, добросовісно користуватися належними їй процесуальними правами та неухильно виконувати процесуальні обов`язки (рішення ЄСПЛ у справі «Каракуця проти України» та «Пономарьов проти України»).

На зацікавлену сторону покладається обов`язок проявляти належну увагу в захисті своїх інтересів та вживати необхідних заходів, щоб ознайомитись з подіями процесу (рішення ЄСПЛ «Богонос проти росії» від 05.02.2004 року).

Основною умовою відкладення розгляду справи є - не відсутність у судовому засіданні сторони по справі, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні.

Подальше відкладення розгляду справи нівелюватиме завдання КУпАП, яким є охорона конституційного ладу України, встановленого правопорядку, зміцнення законності, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі точного і неухильного додержання Конституції і законів України, поваги до прав, честі і гідності інших громадян, до правил співжиття, сумлінного виконання своїх обов`язків, відповідальності перед суспільством (стаття 1 КУпАП). Розгляд справи у розумні строки, з одного боку, забезпечує можливість своєчасного відновлення прав особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, у випадку необґрунтованості та безпідставності провадження у справі стосовно неї, а з іншого - своєчасне вжиття заходів, спрямованих на запобігання іншим правопорушенням, у випадку наявності підстав застосування адміністративного стягнення з метою виховання особи, яка вчинила адміністративне правопорушення, в дусі додержання законів України, поваги до правил співжиття (стаття 23 КУпАП). У будь-якому випадку відповідні дії мають бути вчинені своєчасно, з метою недопущення негативних наслідків, пов`язаних із тривалим розглядом справи та не вирішенням її по суті.

Відповідно до ст. 268 КУпАП, суд вважає за можливе розглянути справу про адміністративне правопорушення у відсутності особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, на підставі наявних в матеріалах справи доказів.

Як регламентують приписи ст. 280 КУпАП, орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення, зобов`язаний, зокрема, з`ясувати, чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа у його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність особи, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Згідно зі ст.245 КУпАП завданням провадження у справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови.

Конституцією України передбачено, що однією із засад судочинства є змагальність сторін і закон не покладає на суд обов`язку збирати докази винуватості чи невинуватості особи (ст. 129 ч.3 п.4).

Підставою притягнення до адміністративної відповідальності є вчинення адміністративного правопорушення.

Так, згідно з ч.1 ст. 9 КУпАП, адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.

Згідно з п.1 ст. 247 КУпАП, обов`язковою умовою притягнення особи до адміністративної відповідальності є наявність події і складу адміністративного правопорушення. Наявність події і складу правопорушення доводиться шляхом надання доказів.

Так, відповідальність за ч. 1 ст. 163-1 КУпАП настає за відсутність податкового обліку, порушення керівниками та іншими посадовими особами підприємств, установ, організацій встановленого законом порядку ведення податкового обліку, у тому числі неподання або несвоєчасне подання аудиторських висновків, подання яких передбачено законами України.

Таким чином, диспозиція вказаної норми передбачає альтернативні види дій/бездіяльності, які можуть становити об`єктивну сторону вказаного правопорушення.

Водночас, у протоколі про адміністративне правопорушення стосовно ОСОБА_1 взагалі не вказано, у яких саме її діях/бездіяльності із перелічених у ч. 1 ст. 163-1 КУпАП, вбачаються ознаки правопорушення.

Крім того, оскільки зазначена норма є бланкетною, необхідним є встановлення норм законодавства, які порушила ОСОБА_1 , як головний бухгалтер ТОВ «ЕкспресТранс».

Так, у протоколі посадовими особами ДПС зазначено, що ОСОБА_1 допустила порушення вимог п. 200.12 ст. 200 Податкового кодексу України за лютий 2025 року на суму 129 698,23 грн., у зв`язку з чим підприємству відмовлено в наданні бюджетного відшкодування ПДВ на поточний рахунок платника податку за лютий 2025 року на суму 129 698,23 гривень. За вказані дії, на думку посадових осіб ДПС, передбачена відповідальність за ч.1 ст. 163-1 КУпАП.

Відповідно до п.200.12 ст. 200 ПК, порушення якої зафіксовано в акті податкової перевірки, у разі наявності у платника податку податкового боргу, бюджетному відшкодуванню підлягає заявлена сума податку, зменшена на суму такого податкового боргу.

Одночасно наведеною нормою не визначено вимоги до порядку ведення податкового обліку, у тому числі неподання або несвоєчасне подання аудиторських висновків, подання яких передбачено законами України.

При цьому законодавець розрізняє такі обов`язки платника податків як правильне декларування заявленого до відшкодування з бюджету податку (порушення чого інкримінується ОСОБА_1 ) та ведення податкового обліку (що передбачено диспозицією статті 163-1 кодексу України про адміністративні правопорушення).

Зокрема, згідно статті 16 Податкового кодексу України платник податків зобов`язаний:

-16.1.2. вести в установленому порядку облік доходів і витрат, складати звітність, що стосується обчислення і сплати податків та зборів;

-16.1.3. подавати до контролюючих органів у порядку, встановленому податковим та митним законодавством, декларації, звітність та інші документи, пов`язані з обчисленням і сплатою податків та зборів;

-16.1.4. сплачувати податки та збори в строки та у розмірах, встановлених цим Кодексом та законами з питань митної справи.

Відповідно, порушення вимог Податкового кодексу в частині достовірності нарахування сум бюджетного відшкодування податку на додану вартість не є тотожнім порушенню порядку ведення податкового обліку.

Об`єктивною стороною ч. 1 ст. 163-1 КУпАП є, зокрема, порушення правил ведення податкового обліку. Воно не тотожне заниженню податків чи доходів від діяльності підприємства. Значення має порушення самого порядку або процедури ведення податкового обліку: неподання, несвоєчасне подання певних документів, звітів тощо.

Згідно з положеннями ст. 251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Ці фактичні дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, речовими доказами, а також іншими документами, як наголошується в ст. 251 КУпАП.

Суд, у відповідності з приписами ст. 252 КУпАП, оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Частиною 1 ст. 254 Кодексу України про адміністративні правопорушення передбачено, що при вчиненні адміністративного правопорушення складається протокол.

За своїм призначенням адміністративний протокол є процесуальним документом, який з припущенням свідчить про вчинення особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, проступку. Правильність та точність складання адміністративного протоколу впливає на набування ним доказової сили.

Разом з тим, викладена у протоколі фабула адміністративного правопорушення, як зазначено вище у постанові, не відповідає диспозиції ч. 1 ст. 163-1 КУпАП.

Відповідно до рішень Європейського суду з прав людини («Малофеєв проти Росії» та «Карелін проти Росії») у випадку, коли викладена в протоколі фабула адміністративного правопорушення не відображає всіх істотних ознак складу правопорушення, суд не має права самостійно редагувати її, а так само не може відшукувати докази на користь обвинувачення, оскільки це становитиме порушення права на захист (особа не може належним чином підготуватися до захисту) та принципу рівності сторін процесу. У такому випадку справа про адміністративне правопорушення має бути закрита у зв`язку з відсутністю складу правопорушення.

Суд наголошує, що він не має права самостійно відшукувати докази винуватості особи у вчиненні правопорушення. Адже діючи таким чином, суд неминуче перебиратиме на себе функції обвинувача, позбавляючись статусу незалежного органу правосуддя, що є порушенням ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Слід зазначити, що протокол про адміністративне правопорушення не може бути визнаний належним доказам у даній справі, у розумінні статті 251 Кодексу України про адміністративні правопорушення, оскільки за своєю правовою природою він не є самостійним та беззаперечним доказом, а обставини викладені в ньому, повинні бути перевірені за допомогою інших доказів, які б підтверджували вину особи, яка притягується до адміністративної відповідальності, і не викликали сумнівів у суду.

Так, єдиним доказом, яким посадові особи ДПС обґрунтовують наявність в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, є Акт перевірки № 29768/Ж5/2615-04-02-10/33799797 від 07.04.2025 року.

Разом з тим, Акт перевірки є лише службовим документом, що фіксує проведення перевірки та висновки інспектора щодо наявності чи відсутності порушень вимог законодавства, не породжує, не змінює та не звужує права особи, не встановлює для неї додаткових обов`язків та не покладає відповідальність. У силу норм Податкового кодексу акт перевірки лише фіксує обставини, встановлені під час проведення перевірки, факти виявлених можливих порушень законодавства та не є остаточним документом, зобов`язуючим до вчинення будь-яких дій. Він не є юридичною формою рішення податкового органу і сам по собі не породжує певних правових наслідків для платника податків, не є актом індивідуальної дії та не підлягає оскарженню (постанова Касаційного адміністративного суду Верховного Суду від 08.09.2020 у справі №П/811/2893/14).

Тож акт перевірки не може слугувати належним та допустимим доказом винуватості особи у вчиненні адміністративного правопорушення.

Акт перевірки не має сили рішення, яке породжує юридичні наслідки для особи, та лише фіксує висновки посадової особи, яка проводить перевірку. Отже він не може бути визнаний доказом вини особи за відсутності інших доказів у справі.

Крім того, матеріалами справи не підтверджено того, що ОСОБА_1 взагалі є суб`єктом інкримінованого правопорушення, оскільки її правовий статус неможливо встановити: відсутні наказ про призначення на посаду, статутні документи суб`єкта господарювання, посадова інструкція тощо.

В силу принципу презумпції невинуватості, який є застосовним і при розгляді справ про адміністративні правопорушення, всі сумніви у винності особи, що притягується до адміністративної відповідальності, тлумачиться на її користь, а недоведена вина прирівнюється до доведеної невинуватості.

Конституційний Суд України у своєму рішенні від 26 лютого 2019 року в справі №1-р/2019 вказав, що елементом принципу презумпції невинуватості є принцип «indubioproreo», згідно з яким при оцінюванні доказів усі сумніви щодо вини особи тлумачиться на користь її невинуватості. Презумпція невинуватості особи передбачає, що обов`язок доведення вини особи покладається на державу.

Розглядаючи справу про притягнення особи до адміністративної відповідальності слід керуватися принципом, згідно з яким винність особи не може ґрунтуватись на припущеннях. Будь-які сумніви у винуватості особи повинні тлумачитися на її користь. Частиною 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) передбачено, що «кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення». Відповідно до ч.2 ст.6 Конвенції «кожен, кого обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, вважається невинуватим доти, доки його вину не буде доведено в законному порядку». При цьому, як встановлено рішенням ЄСПЛ у справі «Швидка проти України» від 30.10.2014 р., провадження у справах про адміністративні правопорушення вважається кримінальними у розумінні Конвенції. У справі «Надточій проти України» ЄСПЛ зазначив, що Уряд України визнав кримінально-правовий характер КУпАП.

Відповідно до ст. 7 КУпАП ніхто не може бути підданий заходу впливу у зв`язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності. Застосування уповноваженими на те органами і посадовими особами заходів адміністративного впливу провадиться в межах їх компетенції, у точній відповідності з законом.

Оскільки в судовому засіданні не було встановлено порушень ОСОБА_1 , як головного бухгалтера (податковий номер 2263501686) ТОВ «Експресс-Транс» ведення податкового обліку, провадження у справі підлягає закриттю.

Відповідно до п.1 ст. 247 КУпАП провадження в справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю за відсутністю події і складу адміністративного правопорушення.

Крім того, враховуючи, що п. 5 ч. 2 ст. 4 Закону України «Про судовий збір» та ст. 40-1 КУпАП визначено, що судовий збір стягується лише у разі ухвалення судом постанови про накладення адміністративного стягнення та виходячи з норм ст. 247 КУпАП, не вбачаю підстав для стягнення судового збору з ОСОБА_1 .

Керуючись ст.ст. 163-1, 251, 252, 280, 283-285 КУпАП, суддя

ПОСТАНОВИВ:

Провадження у справі про адміністративне правопорушення стосовно ОСОБА_1 за ст. 163-1 КУпАП - закрити, у зв`язку з відсутністю складу адміністративного правопорушення.

Постанова може бути оскаржена протягом десяти днів з дня її винесення

За відсутності скарги постанова набирає законної сили після закінчення десятиденного строку встановленого на оскарження.

Суддя: Олена БАНАХ