Вирок від 05 серпня 2026 р. у справі №754/11505/26 — Деснянський районний суд міста Києва

Номер провадження 1-кп/754/996/26

Справа№754/11505/26

Вирок

Іменем України

06 серпня 2026 року місто Київ

Деснянський районний суд м. Києва у складі головуючого судді ОСОБА_1 , за участю секретаря судового засідання ОСОБА_2 , прокурора ОСОБА_3 , обвинуваченого ОСОБА_4 , захисника - адвоката ОСОБА_5 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду кримінальне провадження № 12026100030001119, відомості про яке внесено до Єдиного реєстру досудових розслідувань 27.05.2026, щодо

ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Теплодара Одеської області, громадянина України, із середньою освітою, неодруженого, військовослужбовця військової частини НОМЕР_1 , зареєстрованого та такого, що проживає за адресою: АДРЕСА_1 , раніше судимого: 19.12.2017 Крижопільським районним судом Вінницької області за ч. 1 ст. 185 КК України до покарання у виді 100 годин громадських робіт; 29.03.2018 Бершадським районним судом Вінницької області за ч. 1 ст. 162, ч. 2 ст. 186 КК України до покарання у виді 4 років 10 днів позбавлення волі; 08.05.2018 Ладижинським міським судом Вінницької області за ч. 3 ст. 185, ч. 1 ст. 162 КК України до покарання у виді 4 років 6 місяців позбавлення волі; 26.07.2018 Бершадським районним судом Вінницької області за ч. 2 ст. 185 КК України до покарання у виді 5 років 6 місяців позбавлення волі; 19.12.2024 Бершадським районним судом Вінницької області за ч. 1 ст. 162, ч. 1 ст. 297, ч. 1 ст. 338 КК України до покарання у виді 1 року 3 місяців позбавлення волі та звільненого 12.03.2025 з ДУ «Вінницька виправна колонія (№ 86)» після відбуття покарання ; 13.10.2025 Уманським міськрайонним судом Черкаської області за ч. 1 ст. 162 КК України до покарання у виді 1 року обмеження волі,

обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 186 КК України,

ВСТАНОВИВ:

27.05.2026 близько 15 год. 40 хв., більш точного часу встановити в ході досудового розслідування не вдалося, ОСОБА_4 , перебуваючи поблизу будинку за адресою: м. Київ, Деснянський район, вул. Мілютенка, 12-А, побачив раніше незнайомого ОСОБА_6 , який тримав в руках мобільний телефон марки «Samsung» моделі «Galaxy А07» 4/128 GB, чорного кольору, ІМЕІ1: НОМЕР_2 , ІМЕІ2: НОМЕР_3 , після чого у нього виник злочинний умисел, направлений на повторне, відкрите викрадення чужого майна, в умовах воєнного стану , який введено з 05 години 30 хвилин 24.02.2022 Указом Президента України від 24.02.2022 №64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні» та неодноразово продовжувався, останній раз Указом Президента України від 27.04.2026 №342/2026 строком на 90 діб.

Реалізовуючи свій злочинний умисел, направлений на відкрите викрадення чужого майна, в умовах воєнного стану ОСОБА_4 , усвідомлюючи суспільно небезпечний характер свого діяння, передбачаючи його суспільно небезпечні наслідки та бажаючи їх настання, тобто діючи умисно, повторно та протиправно, з корисливих мотивів, своєю рукою, шляхом ривка, без застосування насильства, відкрито вирвав з рук ОСОБА_6 мобільний телефон марки «Samsung» моделі «Galaxy А07» 4/128 GB, чорного кольору, ІМЕІ1: НОМЕР_2 , ІМЕІ2: НОМЕР_3 , вартістю 3463 гривні 50 копійок.

Після чого , ОСОБА_4 з місця вчинення кримінального правопорушення зник, а викраденим майном розпорядився на власний розсуд, тим самим завдавши ОСОБА_6 матеріальної шкоди на суму 3463 гривні 50 копійок.

Допитаний у судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_4 свою вину у вчиненні інкримінованого кримінального правопорушення визнав повністю та щиро розкаявся, підтвердив обставини, викладені в обвинувальному акті, і не оспорював час, спосіб і місце його вчинення. Надав показання, що , перебуваючи у м. Києві , побачив раніше не знайомого йому чоловіка, який тримав у руках мобільний телефон марки «Samsung». Він підійшов до цього чоловіка і вихопив телефон з його рук, після чого залишив місце події. Пояснив, що діяв самостійно, без співучасників, і що на момент заволодіння телефоном перебував у стані алкогольного сп`яніння. Наступного дня відніс телефон до ломбарду, розташованого на ринку «Юність» у м. Києві, де здав його і отримав 300 гривень. Мотив своїх дій пояснив відсутністю грошей. Невдовзі після цього його було затримано.

Відповідаючи на запитання, обвинувачений підтвердив, що подія відбулася саме 27.05.2026 близько 15 год. 40 хв., а телефон він здав до ломбарду наступного дня, тобто між заволодінням телефоном і його здачею минула ніч. Обвинувачений також пояснив, що потерпілого раніше не знав і його не запам`ятав, що раніше він судимий, у вчиненому кається, з потерпілим не примирився. Зазначив, що проходить військову службу у військовій частині НОМЕР_1 і має намір продовжувати її надалі.

Обвинувачений ОСОБА_4 не оспорює фактичних обставин, пояснивши, що правильно розуміє зміст пред`явленого йому обвинувачення та не заперечує проти визнання недоцільним дослідження доказів щодо тих обставин, які ніким не оспорюються. Оскільки у суду немає сумнівів у добровільності та істинності позиції обвинуваченого, суд, роз`яснивши йому порядок та наслідки розгляду справи в порядку, передбаченому ч. 3 ст. 349 КПК України, визнав недоцільним досліджувати докази щодо тих обставин, які ніким не оспорюються.

Аналізуючи викладене, суд робить висновок про те, що винуватість обвинуваченого ОСОБА_4 знайшла своє повне підтвердження під час судового розгляду.

Дії обвинуваченого ОСОБА_4 суд кваліфікує за ч. 4 ст. 186 КК України, як відкрите викрадення чужого майна (грабіж), вчинений повторно та в умовах воєнного стану.

Відповідно до загальних засад призначення покарання, передбачених ст. 65 КК України, суд призначає покарання відповідно до положень Загальної частини цього Кодексу у межах, установлених у санкції статті (санкції частини статті) Особливої частини цього Кодексу, що передбачає відповідальність за вчинене кримінальне правопорушення, та з урахуванням ступеня тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, особи винного та обставин, що пом`якшують і обтяжують покарання. Особі, яка вчинила кримінальне правопорушення, має бути призначене покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових кримінальних правопорушень.

Так, санкцією ч. 4 ст. 186 КК України передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк від семи до десяти років. Відповідно до встановлених обставин ОСОБА_4 вчинив кримінальне правопорушення, яке за класифікацією, передбаченою ст. 12 КК України, є тяжким злочином.

Відповідно до ст. 50 КК України покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених, а також запобігання вчиненню нових кримінальних правопорушень як засудженими, так і іншими особами.

Суд ураховує, що юридична відповідальність особи відповідно до ч. 2 ст. 61 Конституції України має індивідуальний характер. Призначене судом покарання повинно відповідати ступеню суспільної небезпечності злочину, обставинам його вчинення та враховувати особу винного, тобто бути справедливим.

Обставиною, що пом`якшує покарання обвинуваченого, відповідно до ст. 66 КК України суд визнає щире каяття, яке полягає, зокрема, у визнанні обвинуваченим обставин, передбачених п. 1 ч. 1 ст. 91 КПК України, щодо події кримінального правопорушення, у тому числі часу, місця, способу вчинення.

Основною формою прояву щирого каяття є повне визнання особою своєї вини та правдива розповідь про всі відомі їй обставини вчиненого злочину. Якщо особа приховує суттєві обставини вчиненого злочину, що значно ускладнює його розкриття, визнає свою вину лише частково для того, щоб уникнути справедливого покарання, її каяття не можна визнати щирим, справжнім. Щире каяття повинно ґрунтуватися на належній критичній оцінці особою своєї протиправної поведінки, її осуді, бажанні виправити ситуацію, яка склалась, та нести кримінальну відповідальність за вчинене, а також зазначена обставина має знайти своє відображення в матеріалах кримінального провадження.

Розкаяння передбачає, окрім визнання особою факту вчинення злочину, ще й дійсне, відверте, а не уявне визнання своєї вини у вчиненому певному злочині, щирий жаль з приводу цього та осуд своєї поведінки, що насамперед повинно виражатися в намаганні особи відшкодувати завдані злочином збитки, бажанні виправити наслідки вчиненого. Обвинувачений ОСОБА_4 висловив щирий жаль з приводу вчинених дій, засудив свою поведінку та щиро розкаявся.

Обставинами, що обтяжують відповідльність обвинуваченого, згідно зі ст. 67 КК України, суд визнає рецидив злочину та вчинення кримінального правопорушення щодо особи похилого віку.

Відповідно до даних про особу обвинуваченого ОСОБА_4 , він під наглядом лікаря-психіатра та лікаря-нарколога не перебуває, не одружений, має постійне місце проживання та реєстрації, за місцем проходження служби характеризується негативно .

Обираючи ОСОБА_4 покарання за ч. 4 ст. 186 КК України, з огляду на його щире каяття , наявність обставин, що обтяжують покарання, обставини і мотиви вчиненого кримінального правопорушення, дані про особу обвинуваченого , суд робить висновок про неможливість виправлення обвинуваченого без ізоляції від суспільства та необхідність призначення обвинуваченому основного покарання у виді позбавлення волі в межах, установлених у санкції відповідної статті Особливої частини КК України. Судом також ураховуються позиції прокурора, захисника та обвинуваченого в судових дебатах. При цьому суд вважає за неможливе застосувати положення ст. 69 КК України.

Це покарання, на переконання суду, відповідатиме його меті - виправленню засудженого, засадам гуманності та справедливості і не потягне за собою порушення засад виваженості, що включає наявність розумного балансу між охоронюваними інтересами суспільства та правами особи, яка притягується до кримінальної відповідальності, адже втручання держави в приватне життя особи повинно спрямовуватися на досягнення справедливого балансу між загальними інтересами суспільства та потребою захисту основоположних прав особи, - воно має бути законним (несвавільним), пропорційним (не становити надмірного тягаря для особи).

На переконання суду, призначення будь-якого іншого виду покарання не сприятиме досягненню мети, визначеної ст. 50 КК України, та не відповідатиме засадам, регламентованим ст. 65 цього Кодексу.

Разом із тим , відповідно до положень ст. 71 КК України , якщо засуджений після постановлення вироку, але до повного відбуття покарання вчинив нове кримінальне правопорушення, суд до покарання, призначеного за новим вироком, повністю або частково приєднує невідбуту частину покарання за попереднім вироком.

Так , вироком Уманського міськрайонного суду Черкаської області від 13.10.2025 ОСОБА_4 визнано винним у вчиненні кримінального правопорушення , передбаченого ч. 1 ст. 162 КК України , і призначено покарання у виді 1 року обмеження волі. Це покарання на час вчинення нового кримінального правопорушення відбуто не було.

Оскільки нове кримінальне правопорушення вчинено після постановлення зазначеного вироку, але до повного відбуття покарання за ним, остаточне покарання ОСОБА_4 суд призначає за правилами ст. 71 КК України шляхом часткового приєднання невідбутої частини покарання за попереднім вироком, застосовуючи при переведенні менш суворого виду покарання в більш суворий співвідношення, встановлене підпунктом «б» пункту 1 частини першої статті 72 КК України, за яким одному дню позбавлення волі відповідають два дні обмеження волі .

Цивільний позов у кримінальному провадженні не пред`являвся.

Вирішуючи долю речових доказів, суд керується вимогами ст. 100 КПК України, за частиною дев`ятою якої питання про долю речових доказів вирішується судом під час ухвалення судового рішення, яким закінчується кримінальне провадження. За частиною першою цієї статті річ, яка є речовим доказом, повертається законному володільцю. Мобільний телефон, яким заволодів обвинувачений, обмежень в обігу не має і слідів кримінального правопорушення не містить, а тому підлягає поверненню законному володільцю - потерпілому ОСОБА_6 .

Вирішуючи питання про розподіл процесуальних витрат, суд виходить із такого. За змістом ст. 118 КПК України до складу процесуальних витрат належать, зокрема, витрати, пов`язані із залученням експертів. Частиною другою ст. 124 КПК України встановлено, що у разі ухвалення обвинувального вироку суд стягує з обвинуваченого на користь держави документально підтверджені витрати на залучення експерта.

Також судом установлено , що ухвалою Деснянського районного суду міста Києва від 29.05.2026 ОСОБА_4 обрано запобіжний захід у виді тримання під вартою, який ухвалою Деснянського районного суду міста Києва від 08.07.2026 продовжено. Строк тримання під вартою постановлено рахувати з 17 год. 40 хв. 27.05.2026.

Початок строку відбування покарання ОСОБА_4 слід обчислювати з моменту його фактичного затримання, зарахувавши йому в строк відбування покарання строк його попереднього ув`язнення виходячи з положень ст. 72 КК України, за якими 1 (одному) дню попереднього ув`язнення відповідає 1 (один) день позбавлення волі.

На підставі викладеного та керуючись статтями 368-371, 373, 374 , 376 КПК України, суд

УХВАЛИВ:

ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , визнати винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 186 КК України, і призначити йому покарання у виді 8 (восьми) років позбавлення волі.

На підставі ст. 71 , підпункту «б» пункту 1 частини першої ст. 72 КК України , до покарання, призначеного за цим вироком, частково приєднати невідбуту частину покарання за вироком Уманського міськрайонного суду Черкаської області від 13.10.2025 , і остаточно призначити ОСОБА_4 покарання у виді позбавлення волі на строк 8 (вісім) років 1 (один) місяць.

Строк відбування покарання ОСОБА_4 рахувати з моменту його фактичного затримання - із 27.05.2026, зарахувавши у строк відбування покарання у виді позбавлення волі строк попереднього ув`язнення ОСОБА_4 виходячи з положень ст. 72 КК України, за якими 1 (одному) дню попереднього ув`язнення відповідає 1 (один) день позбавлення волі.

Запобіжний захід у виді тримання під вартою ОСОБА_4 залишити без зміни до набрання вироком законної сили .

Речовий доказ у кримінальному провадженні - мобільний телефон марки «Samsung» моделі «Galaxy А07» ІМЕІ1: НОМЕР_2 , ІМЕІ2: НОМЕР_3 чорного кольору - залишити власнику, за належністю - потерпілому ОСОБА_6 .

Стягнути з ОСОБА_4 на користь держави документально підтверджені процесуальні витрати за проведення експертизи в сумі 2406 (дві тисячі чотириста шість) гривень 80 копійок .

Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.

Вирок може бути оскаржений в апеляційному порядку, з урахуванням особливостей, передбачених ст. 394 КПК України, до Київського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги через Деснянський районний суд м. Києва протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Копію вироку негайно після його проголошення вручити обвинуваченому, захиснику та прокурору.

Суддя ОСОБА_7