Постанова від 29 липня 2026 р. у справі №753/6906/26 — Дарницький районний суд міста Києва

ДАРНИЦЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.КИЄВА

справа № 753/6906/26

провадження № 3/753/2298/26

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"30" липня 2026 р. Дарницький районний суд міста Києва у складі:

головуючий суддя Бондаренко М.С.,

секретар судового засідання Буцяк І.І.,

учасники судового провадження:

прокурор Федотов А.І.,

адвокат Дмитренко О.О.,

особа, яка притягається до

адміністративної відповідальності ОСОБА_1 ,

розглянувши матеріали про притягнення до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 130 КУпАП ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , яка проживає за адресою: АДРЕСА_1 ,

встановив:

До Дарницького районного суду м. Києва 08 квітня 2026 року надійшов протокол про адміністративне правопорушення стосовно ОСОБА_1 за ч. 1 ст. 130 КУпАП, розгляд якого кілька разів відкладався за клопотаннями адвокатів останньої.

Відповідно до протоколу про адміністративне правопорушення від 12 березня 2026 року серії ЕПР1 № 613074, водійка ОСОБА_1 12 березня 2026 року, о 10 год. 00 хв., у м. Києві, на вул. С. Крушельницької, 3, керувала транспортним засобом «Skoda», державний номерний знак НОМЕР_1 , із ознаками алкогольного сп`яніння, а саме: запах алкоголю з порожнини рота, невнятна мова, почервоніння шкіри обличчя. Від проходження огляду на стан сп`яніння на місці зупинки та у лікаря нарколога ОСОБА_1 відмовилась на бодікамеру поліцейських. Своїми діями ОСОБА_1 порушила вимоги п. 2.5 Правил дорожнього руху, тим самим вчинила адміністративне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 130 КУпАП.

У судовому засіданні брав участь прокурор Дарницької окружної прокуратури м. Києва Федотов А.І., який вважав долучені матеріали достатніми для притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 130 КУпАП.

Адвокат Дмитренко О.О. доводила суду, що матеріали справи не містять доказів вчинення ОСОБА_1 адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП. Насамперед вказувала, що у протоколі не конкретизовано, у чому саме полягала відмова від проходження огляду на стан сп`яніння, відсутні докази керування транспортним засобом, а відеозаписи не підтверджують ні факту керування, ні факту категоричної відмови від проходження огляду. Крім того, вважає, що працівниками поліції не було дотримано встановленого порядку проведення огляду на стан сп`яніння. Також посилається на істотні порушення процедури оформлення адміністративних матеріалів, у тому числі на відсутність підстав для проведення огляду, невідсторонення ОСОБА_1 від керування транспортним засобом, недоліки в оформленні направлення на медичний огляд, недопустимість долучених відеозаписів через відсутність безперервної відеофіксації, а також порушення права ОСОБА_1 на захист під час складання протоколу.

З огляду на викладене, адвокат Дмитренко О.О. вважала, що у справі відсутні докази події і складу адміністративного правопорушення, а тому просила закрити провадження на підставі п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП у зв`язку з відсутністю події та складу адміністративного правопорушення.

ОСОБА_1 підтримала викладене та додатково пояснила суду, що у день події 12 березня 2026 року перебувала у тяжкому емоційному стані у зв`язку із загибелю сина, про що стало відомо напередодні. Вказала, що після поїздки на автомийку вона припаркувала автомобіль біля місця проживання та очікувала чоловіка, який мав далі керувати транспортним засобом. В цей час до неї підійшли працівники поліції, почали вимагати документи та повідомили, що вона начебто керувала транспортним засобом у стані алкогольного сп`яніння, хоча вона стверджувала їм, що автомобілем у той момент не керувала, а її емоційний стан був викликаний виключно горем. ОСОБА_1 зазначила і те, що від проходження огляду на стан сп`яніння не відмовлялася та вона неодноразово намагалася пройти огляд за допомогою спеціального засобу, однак через неналежну роботу приладу отримати результат не вдалося. Також вона вказала, що працівники поліції не роз`яснили їй порядок проведення огляду та не запропонували у зрозумілій формі пройти медичний огляд у закладі охорони здоров`я, натомість безпідставно склали протокол про відмову від проходження огляду. Наголошувала на тому що її розгубленість, нервова поведінка та емоційні реакції були обумовлені виключно тяжкими сімейними обставинами, а не перебуванням у стані алкогольного сп`яніння.

Суддя, перевіривши матеріали справи про адміністративні правопорушення, заслухавши думку прокурора та сторони, яка притягається до адміністративної відповідальності, дійшла таких висновків.

Положеннями ст. 251 КУпАП передбачено, що доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Ці дані встановлюються, зокрема, протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, речовими доказами, іншими документами тощо.

На підтвердження того, що ОСОБА_1 вчинила адміністративне правопорушення, суду надано: протокол про адміністративне правопорушення від 12 березня 2026 року серії ЕПР1 № 613074 складений стосовно ОСОБА_1 ; направлення на огляд водія транспортного засобу з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів; водійське посвідчення ОСОБА_1 ; реєстраційна картка транспортного засобу «Skoda», державний номерний знак НОМЕР_1 ; відеозапис з бодікамер з місця події.

Суддя, дотримуючись вимог ст. 252 КУпАП, оцінила докази, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, водночас керуючись законом і правосвідомістю.

Частиною 1 статті 130 КУпАПпередбачена відповідальність за керування транспортними засобами особами в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, а також передача керування транспортним засобом особі, яка перебуває в стані такого сп`яніння чи під впливом таких лікарських препаратів, а так само за відмову особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.

Отже, відповідальність за вказаною статтею настає не лише за керування транспортним засобом у стані сп`яніння, а так само і за відмову особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідного огляду. Тобто, факт відмови водія від проходження огляду на стан наркотичного сп`яніння сам по собі утворює склад правопорушення, передбаченого ч. 1ст. 130 КУпАП.

Відповідно до пункту 2.5 Правил дорожнього руху водій повинен на вимогу поліцейського пройти в установленому порядку медичний огляд з метою встановлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.

Процедура виявлення у водіїв ознак алкогольного сп`яніння та проведення огляду водіїв на стан алкогольного сп`яніння визначена ст. 266 КУпАП, Інструкцією про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, Порядком направлення водіїв транспортних засобів для проведення огляду з метою виявлення у водіїв стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.

У п. 2 Розділу І Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, затвердженої спільним наказом Міністерства внутрішніх справ України та Міністерства охорони здоров`я України №1452/735 від 09 листопада 2015 року(далі - Інструкція), огляду на стан сп`яніння підлягають водії транспортних засобів, щодо яких у поліцейського уповноваженого підрозділу Національної поліції є підстави вважати, що вони перебувають у стані сп`яніння згідно з ознаками такого стану.

Огляд на стан сп`яніння проводиться: поліцейським на місці зупинки транспортного засобу з використанням спеціальних технічних засобів, дозволених до застосування МОЗ та Держспоживстандартом (далі - спеціальні технічні засоби); лікарем закладу охорони здоров`я (у сільській місцевості за відсутності лікаря - фельдшером фельдшерсько-акушерського пункту, який пройшов спеціальну підготовку) (п. 6 Інструкції).

У разі відмови водія транспортного засобу від проходження огляду на стан сп`яніння на місці зупинки транспортного засобу або його незгоди з результатами огляду, проведеного поліцейським, такий огляд проводиться в найближчому закладі охорони здоров`я, якому надано право на його проведення відповідно до статті 266 Кодексу України про адміністративні правопорушення (п. 7 Інструкції).

Судом був досліджений відеозапис із нагрудної камери працівника поліції № 472343.

На початку розгляду матеріалів адвокатом Дмитренко О.О. було заявлено клопотання про призначення судової експертизи відеозаписів, долучених працівниками поліції, з метою встановлення їх автентичності, безперервності, оригінальності, наявності чи відсутності ознак внесення змін, а також кількості технічних пристроїв, якими здійснювалася відеофіскація.

У задоволенні зазначеного клопотання судом було відмовлено на місці, оскільки адвокатом ОСОБА_2 не наведено жодних аргументів, які б давали підстави вважати про можливе втручання у відеозаписи, їх монтаж, зміну чи інші підстави ставити під сумнів їх достовірність, а мали виключно припущений характер.

У свою чергу суддя може лише констатувати, що долучені відеозаписи, всупереч твердженням адвоката, є безперервними у частині подій, які інкримінуються ОСОБА_1 , відображають перебіг спілкування працівників поліції з останньою та не містять будь-яких ознак монтажу чи переривання відеофіксації саме щодо обставин, які мають значення для вирішення цієї справи.

Отож, з долученого до матеріалів справи відеозапису вбачається як на початку спілкування працівники поліції підійшли до автомобіля, за кермом якого перебувала ОСОБА_1 та повідомили їй, що бачили, як вона виїхала з території автомийки. Також поліцейські зазначили, що здійснювали переслідування транспортного засобу після отримання повідомлення від громадян про те, що його водій перебуває у стані алкогольного сп`яніння. При цьому ОСОБА_1 не заперечувала факту керування транспортним засобом.

На 02 хв. 30 сек. працівники поліції повідомили ОСОБА_1 про виявлені у неї ознаки алкогольного сп`яніння та неодноразово запропонували пред`явити документи, що посвідчують особу, однак остання спочатку відмовилася виконати зазначену вимогу.

Надалі, на 08 хв. 50 сек., працівники поліції запропонували ОСОБА_1 пройти огляд на стан алкогольного сп`яніння із використанням спеціального технічного засобу Драгер, повторно повідомивши їй про виявлені ознаки сп`яніння. ОСОБА_1 погодилася пройти такий огляд, однак під час його проведення неодноразово виконувала видих у прилад неналежним чином, у зв`язку з чим отримати результат дослідження не вдалося.

Після кількох безрезультатних спроб пройти огляд за допомогою технічного засобу, на 11 хв. 30 сек. працівники поліції запропонували ОСОБА_1 пройти огляд у лікаря-нарколога, однак остання прямої відповіді на зазначену пропозицію не надала.

На 12 хв. 45 сек. така поведінка була розцінена працівниками поліції як відмова від проходження огляду на стан сп`яніння у встановленому законом порядку.

Надалі, на 13 хв. 55 сек., ОСОБА_1 було повідомлено про заборону подальшого керування транспортним засобом та необхідність забезпечити прибуття тверезого водія, після чого працівники поліції перейшли до оформлення матеріалів про адміністративне правопорушення.

Отже, ОСОБА_1 , керуючи транспортним засобом та маючи ознаки алкогольного сп`яніння, неодноразово відмовлялася від проходження огляду на стан сп`яніння як на місці зупинки транспортного засобу, так і в медичному закладі у лікаря-нарколога.

Суддя критично оцінює доводи ОСОБА_1 та її адвоката про те, що вона не керувала транспортним засобом, а також посилання на відсутність на відеозаписі зафіксованого моменту керування автомобілем.

Так, із дослідженого відеозапису вбачається, що на момент початку спілкування з працівниками поліції ОСОБА_1 перебувала на водійському сидінні транспортного засобу. Працівники поліції одразу повідомили їй, що бачили, як вона рухалася автомобілем, а також пояснили, що здійснювали переслідування транспортного засобу після отримання повідомлення від свідків про керування нею у стані сп`яніння.

При цьому протягом всього цього спілкування з працівниками поліції ОСОБА_1 жодного разу не заперечила факт керування транспортним засобом, не повідомила, що автомобілем керував її чоловік, та не висловила будь-яких заперечень щодо повідомлених їй обставин переслідування автомобіля. Відповідна версія була висунута лише під час розгляду у суді.

А тому, відсутність на відео зафіксованого моменту руху транспортного засобу не спростовує факту керування ним ОСОБА_1 у день та час події.

В аспекті ж тез про відсутність у ОСОБА_1 ознак алкогольного сп`яніння та про те, що вона не відмовлялася від проходження огляду, суддя зазначає таке.

Із дослідженого відеозапису вбачається, що працівники поліції неодноразово повідомляли ОСОБА_1 про виявлені у неї ознаки алкогольного сп`яніння, які стали підставою для проведення такого огляду, тобто довели до її відома причини висунутої вимоги.

Дійсно, ОСОБА_1 погодилася пройти огляд на місці із використанням спеціального технічного засобу Драгер, однак під час його проведення неодноразово виконувала видих у прилад неналежним чином, попри роз`яснення працівників поліції щодо порядку проведення такого огляду. Одночасно вона вступала у тривалі суперечки з працівниками поліції, висловлювала невдоволення їхніми діями, через що і унеможливила отримання результату огляду.

Після безрезультатних спроб пройти огляд на місці працівники поліції запропонували ОСОБА_1 пройти огляд у закладі охорони здоров`я, однак остання не надала чіткої згоди на таку пропозицію, чим ухиляючись від її виконання.

Відтак, суддя вважає, що працівники поліції правильно розцінили поведінку ОСОБА_1 як відмову від проходження огляду на стан алкогольного сп`яніння як під час проведення огляду на місці зупинки транспортного засобу, так і після пропозиції пройти відповідний огляд у медичному закладі.

Інші твердження, у тому числі щодо невручення ОСОБА_1 копії протоколу про адміністративне правопорушення та порушення її права на захист, суддя до уваги не бере.

Так, матеріали справи перебувають у провадженні суду з 25 березня 2026 року, а її розгляд неодноразово відкладався за клопотаннями адвокатів Щербань В.В.

Очевидно, що за цей час ОСОБА_1 та її адвокати мали реальну можливість ознайомитися з матеріалами справи, надати свої заперечення, подавати докази, клопотання та реалізувати інші процесуальні права, що і відбувалось під час судового засідання коли адвокатом було подано низку письмових клопотань та письмові пояснення ОСОБА_1 , які судом були прийняті.

Враховуючи все викладене, суддя дійшла висновку, що зазначені ОСОБА_1 та її адвокатом Дмитренко О.О. доводи не є підставою для закриття провадження або визнання зібраних доказів недопустимими.

З огляду на те, що у справі зібрано достатньо доказів, суд вважає підтвердженим те, що ОСОБА_1 вчинено адміністративне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 130 КУпАП, та є всі підстави для притягнення її до адміністративної відповідальності і накладення на нього стягнення в межах санкції ч. 1 ст. 130 КУпАП.

При накладенні адміністративного стягнення на ОСОБА_1 з урахуванням характеру вчиненого правопорушення, особи порушниці, ступеню її вини, обставин, які пом`якшують та обтяжують її відповідальність, вважаю, що стягнення у виді штрафу в розмірі, що передбачено цією санкцією, із позбавленням права керувати транспортними засобами, відповідає вимогам ст.ст. 23, 33 КУпАП і є домірним вчиненому.

Накладення такого стягнення відповідає принципу співвідношення між тяжкістю вчиненого адміністративного правопорушення та заходом державного примусу.

Положеннями ст. 40-1 КУпАП передбачено, що у провадженні по справі про адміністративне правопорушення у разі винесення судом (суддею) постанови про накладення адміністративного стягнення сплачується судовий збір особою, на яку накладено таке стягнення. Розмір і порядок сплати судового збору встановлюється законом.

Відповідно до ч. 5 ст. 4 Закону України «Про судовий збір» у разі ухвалення судом постанови про накладення адміністративного стягнення ставка судового збору встановлюється у розмірі 0,2 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб. Вичерпний перелік осіб, які звільняються від сплати судового збору, міститься у ст. 5 вказаного Закону.

У розпорядженні суду відсутні документи, які б свідчили про те, що ОСОБА_1 відноситься до осіб, які підлягають звільненню від сплати судового збору, а відтак, з неї слід стягнути судовий збір за ухвалення постанови про накладення адміністративного стягнення.

Керуючись ч. 1 ст. 130, статтями 23, 33, 40-1, 251, 252, 280, 283-285, 294 КУпАП, ч. 2 ст. 376 КПК України, ч. 5 ст. 4 Закону України «Про судовий збір», суддя,

ухвалила:

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , яка проживає за адресою: АДРЕСА_1 , визнати винуватою у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, та накласти на неї адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 17 000 грн, із позбавленням права керувати транспортними засобами на строк один рік.

Відповідно до ч. 2 ст. 308 КУпАП у разі несплати штрафу протягом 15 днів з дня винесення постанови у порядку примусового виконання постанови про стягнення штрафу за вчинення адміністративного правопорушення з ОСОБА_1 підлягає стягненню подвійний розмір штрафу у сумі 34 000 грн.

Стягнути з ОСОБА_1 судовий збір за винесення постанови про накладення адміністративного стягнення у розмірі 0,2 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що становить 665,60 грн.

Постанова може бути оскаржена протягом десяти днів з дня її винесення.

Апеляційна скарга подається до Київського апеляційного суду через Дарницький районний суд міста Києва.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги.

Постанова може бути пред`явлена до виконання протягом трьох місяців з наступного дня після набрання нею законної сили.

Суддя Марина БОНДАРЕНКО