Постанова від 29 липня 2026 р. у справі №753/13760/26 — Дарницький районний суд міста Києва

ДАРНИЦЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.КИЄВА

справа № 753/13760/26

провадження № 3/753/4127/26

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"30" липня 2026 р. Дарницький районний суд міста Києва у складі:

головуючий суддя Бондаренко М.С.,

секретар судового засідання Буцяк І.І.,

учасники судового провадження:

прокурор Федотов А.І.,

особа, яка притягається до

адміністративної відповідальності ОСОБА_1 ,

адвокат Дернова (Чехова) Н.М.

розглянувши матеріали про притягнення до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 122, ч. 1 ст. 130 КУпАП ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який проживає за адресою: АДРЕСА_1 ,

встановив:

До Дарницького районного суду м. Києва 24 червня 2026 року надійшли протоколи про адміністративні правопорушення стосовно ОСОБА_1 за ч. 1 ст. 122-2, ч. 1 ст. 130 КУпАП, що постановою судді від 15 липня 2026 року об`єднані в одне провадження.

Відповідно до протоколу про адміністративне правопорушення від 07 червня 2026 року серії ЕПР1 № 686385, водій ОСОБА_1 07 червня 2026 року, о 11 год. 15 хв., у м. Києві, на вул. Левадна, 3Б, керуючи транспортним засобом «Volkswagen», державний номерний знак НОМЕР_1 , не виконав закону вимогу працівника поліції зупинитись, продовжив рух, і в подальшому переслідувався на службовому автомобілі та в подальшому не зупинявся на ввімкнені проблискуючі маячки, був зупинений шляхом блокування. Своїми діями ОСОБА_1 порушив вимоги п. 2.4 Правил дорожнього руху, тим самим вчинив адміністративне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 122-2 КУпАП.

Відповідно до протоколу про адміністративне правопорушення 07 червня 2026 року серії ЕПР1 № 686394, водій ОСОБА_1 07 червня 2026 року, о 11 год. 15 хв., у м. Києві, на вул. Левадна, 3Б, керував транспортним засобом «Volkswagen», державний номерний знак НОМЕР_1 , з ознаками наркотичного сп`яніння, а саме: поведінка не відповідає обстановці, виражене тремтіння пальців рук, різка зміна забарвлення шкірного покриву. Від проходження огляду у встановленому законом порядку у лікаря нарколога водій ОСОБА_1 відмовився на бодікамеру поліцейського. Своїми діями ОСОБА_1 порушив вимоги п. 2.5 Правил дорожнього руху, тим самим вчинив адміністративне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 130 КУпАП.

У судовому засіданні брав участь прокурор Дарницької окружної прокуратури м. Києва Федотов А.І., який вважав долучені матеріали достатніми для притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 122-2, ч. 1 ст. 130 КУпАП.

Адвокат Дернова (Чехова) Н.М. у судовому засіданні стверджувала, що протоколи за ч. 1 ст. 122-2 та ч. 1 ст. 130 КУпАП є незаконними, оскільки були складені як наслідок неправомірних дій працівників поліції під час первинної зупинки транспортного засобу. Зазначала, що поліцейські не повідомили законну підставу зупинки, не представилися, не пред`явили службові посвідчення та не здійснювали відеофіксації. На підтвердження цієї адвокат посилалась на рішення Дарницького районного суду, яким була скасована постанова про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 126 КУпАП у зв`язку з недоведеністю складу правопорушення. Крім того, у запереченнях зазначено, що після первинної зупинки ОСОБА_1 залишив місце події через побоювання за власну безпеку та безпеку своєї сім`ї, а працівники поліції продовжили переслідування за місцем проживання, де надалі поводилися неправомірно. При цьому наголошується, що ОСОБА_1 не відмовлявся від проходження медичного огляду, а згодом самостійно прибув до медичного закладу, де за результатами огляду у нього не було виявлено ознак алкогольного чи наркотичного сп`яніння. Також адвокат вважала, що працівниками поліції не було встановлено ознак наркотичного сп`яніння, а протоколи за ч. 1 ст. 122-2 та ч. 1 ст. 130 КУпАП були складені без достатніх правових підстав та з метою приховування незаконних дій поліцейських, тому просила закрити провадження у справі через відсутність у діях ОСОБА_1 складу адміністративних правопорушень.

ОСОБА_1 вину у вчиненні правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 122-2 та ч. 1 ст. 130 КУпАП заперечив повністю, не надавши додаткових пояснень по суті.

Суддя, перевіривши матеріали справи про адміністративне правопорушення, заслухавши прокурора, особу, яка притягається до адміністративної відповідальності та його адвоката, дійшла таких висновків.

Стаття 280 КУпАП передбачає, що орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати, в тому числі: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Положеннями ст. 251 КУпАП передбачено, що доказами у справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Ці дані встановлюються, зокрема, протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, речовими доказами, іншими документами тощо.

На підтвердження того, що ОСОБА_1 вчинив адміністративні правопорушення, суду надано: протокол про адміністративне правопорушення від 07 червня 2026 року серії ЕПР1 № 686385 за ч. 1 ст. 122-2 КУпАП; протокол про адміністративне правопорушення від 07 червня 2026 року серії ЕПР1 № 686394 за ч. 1 ст. 130 КУпАП; направлення на огляд водія транспортного засобу з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції; DVD-R диск з бодікамери поліцейських.

Суддя, дотримуючись вимог ст. 252 КУпАП, оцінила докази, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, водночас керуючись законом і правосвідомістю.

Щодо вчинення ОСОБА_1 адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 122-2 КУпАП

У ч. 1 ст. 122-2 КУпАП передбачено адміністративну відповідальність невиконання водіями вимог поліцейського, а водіями військових транспортних засобів – вимог посадової особи військової інспекції безпеки дорожнього руху Військової служби правопорядку у Збройних Силах України про зупинку транспортного засобу.

У п. 2.4 ПДР встановлюється, що на вимогу поліцейського водій повинен зупинитися з дотриманням вимог цих Правил. У свою чергу у п. 8.9 ПДР зазначається, що вимога про зупинку транспортного засобу подається поліцейським за допомогою: а) сигнального диска з червоним сигналом чи світлоповертачем або руки, що вказує на відповідний транспортний засіб та подальше місце його зупинки; б) увімкненого проблискового маячка синього і червоного або лише червоного кольору та (або) спеціального звукового сигналу; в) гучномовного пристрою; г) спеціального табло, на якому зазначається вимога про зупинку транспортного засобу. Водій повинен зупинити транспортний засіб у вказаному місці з дотриманням правил зупинки.

Отже, у разі подання працівниками поліції вимоги про зупинку транспортного засобу в один або декілька способів, що визначені у п. 8.9 ПДР, водій відповідного транспортного засобу зобов`язаний зупинитися у вказаному місці з дотриманням правил зупинки.

Порушення вказаного юридичного обов`язку тягне за собою відповідальність, передбачену ч. 1 ст. 122-2 КУпАП.

Судом встановлено із позиції самого ОСОБА_1 та його адвоката, що після зупинки транспортного засобу він свідомо продовжив рух та залишив місце первинної зупинки, мотивуючи свої дії побоюванням за власну безпеку.

Таким чином, обставини незупинки транспортного засобу на законну вимогу поліцейського ним не заперечуються.

Крім того, під час дослідження відеозаписів із нагрудних камер працівників поліції судом встановлено, що у подальшому ОСОБА_1 також не заперечував факт подання йому вимоги про зупинку та підтвердив, що зупинив транспортний засіб лише після того, як продовжив рух до місця свого проживання.

Отже, як позиція особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, так і досліджені відеозаписи узгоджуються між собою та підтверджують, що законна вимога поліцейських про зупинку транспортного засобу виконана не була.

При цьому мотиви, якими ОСОБА_1 обґрунтовує своє рішення не виконувати вимогу про зупинку, у тому числі посилання на побоювання за власну безпеку, не спростовують вчинення ним адміністративного правопорушення.

Також суддя вважає безпідставним посилання на рішення Дарницького районного суду м. Києва про скасування постанови про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 126 КУпАП, позаяк предметом розгляду у зазначеній справі були обставини, пов`язані з непред`явленням ОСОБА_1 документів, тоді як у цьому провадженні суддя надає оцінку виконанню ним законної вимоги працівників поліції про зупинку транспортного засобу.

За таких обставин, на підставі наведеного, суддя вважає, що докази, що містяться в матеріалах справи, такими, що доводять винуватість ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 122-2 КУпАП, як невиконання водієм транспортного засобу вимоги працівника поліції про зупинку транспортного засобу.

Щодо вчинення ОСОБА_1 адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП

З метою встановлення факту перебування водія у стані алкогольного сп`яніння у п. 2.5 ПДР зазначається, що водій повинен на вимогу поліцейського пройти в установленому порядку медичний огляд з метою встановлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.

За порушення зазначених вимог ПДР ст. 130 КУпАП передбачена адміністративна відповідальність за керування транспортними засобами особами в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, а також передача керування транспортним засобом особі, яка перебуває в стані такого сп`яніння чи під впливом таких лікарських препаратів, а так само відмова особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.

З аналізу ст. 130 КУпАП вбачається, що об`єктивна сторона такого адміністративного правопорушення містить діяння, яке, зокрема, полягає у відмові від проходження у встановленому законодавством порядку огляду на стан сп`яніння. На додаток до цього склад зазначеного адміністративного правопорушення передбачає наявність спеціального суб`єкта – особи, яка керує транспортним засобом, тобто, відмова від проходження огляду на стан сп`яніння має бути зроблена особою, яка керує транспортним засобом.

Відповідно до п. 2 Розділу І Інструкції № 1452/735 встановлено, що огляду на стан сп`яніння підлягають водії транспортних засобів, щодо яких у поліцейського уповноваженого підрозділу Національної поліції України (далі поліцейський) є підстави вважати, що вони перебувають у стані сп`яніння згідно з ознаками такого стану.

Відповідно до п. 6, 7 Розділу І Інструкції № 1452/735 огляд на стан сп`яніння проводиться лікарем закладу охорони здоров`я (у сільській місцевості за відсутності лікаря фельдшером фельдшерсько-акушерського пункту, який пройшов спеціальну підготовку).

У разі відмови водія транспортного засобу від проходження огляду на стан сп`яніння на місці зупинки транспортного засобу або його незгоди з результатами огляду, проведеного поліцейським, такий огляд проводиться в найближчому закладі охорони здоров`я, якому надано право на його проведення відповідно до статті 266 Кодексу України про адміністративні правопорушення.

Отже, чинним законодавством передбачено конкретний порядок проведення огляду водія на стан сп`яніння, що у свою чергу передбачає конкретний алгоритм дій працівників поліції у разі встановлення наявності у водія транспортного засобу ознак сп`яніння.

Так, на долученому до матеріалів справи відеозаписі зафіксовано, що на 1:27:00, після складання стосовно ОСОБА_1 протоколу про адміністративне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 122-2 КУпАП, працівники поліції повідомили останньому про виявлені у нього ознаки наркотичного сп`яніння.

У відповідь ОСОБА_1 зазначив, що не відмовляється від проходження такого огляду, однак на пропозицію сісти до службового автомобіля та проїхати до медичного закладу повідомив, що погоджується пройти огляд лише за умови, що поїде до закладу охорони здоров`я самостійно.

Надалі, на 1:27:55, працівники поліції повторно роз`яснили йому виявлені ознаки наркотичного сп`яніння, після чого надали можливість поспілкуватися із адвокатом.

Після цього, на 1:29:45 працівники поліції повторно запропонували ОСОБА_1 проїхати до медичного закладу разом з іншим екіпажем поліції, однак останній знову наполягав, що прибуде до лікаря лише самостійно.

У подальшому, на 1:31:41, поліцейські втретє запропонували ОСОБА_1 проїхати до медичного закладу для проведення огляду на стан наркотичного сп`яніння, проте він вкотре відмовився виконати зазначену вимогу в запропонований спосіб, що було розцінено працівниками поліції як відмову від проходження огляду, після чого вони перейшли до складання адміністративних матеріалів.

Порушень при провадженні справи про адміністративне правопорушення з боку працівників поліції при дослідженні матеріалів та перегляді відеозапису судом не встановлено.

При цьому суддя критично оцінює доводи адвоката щодо нібито відсутності відмови від проходження огляду на стан наркотичного сп`яніння.

Із дослідженого відеозапису вбачається, що працівники поліції неодноразово, впродовж тривалого часу, пропонували ОСОБА_1 пройти відповідний медичний огляд.

Однак ОСОБА_1 постійно уникав надання чіткої відповіді, ігнорував законні вимоги, наполягав на неможливому варіанті їхати самостійно, а також підтвердив, що не бажає їхати до лікаря-нарколога у супроводі поліцейських.

Щодо тверджень про відсутність ознак сп`яніння, то суддя зазначає, що у поліцейських було достатньо часу і можливостей для їх встановлення. Саме такі ознаки були виявлені та зафіксовані ними під час спілкування з водієм, що й стало підставою для пропозиції пройти медичний огляд.

Посилання адвоката на акт медичного огляду № 001840, відповідно до якого у ОСОБА_1 не встановлено стану алкогольного чи наркотичного сп`яніння, суддя не враховує з огляду на наступне.

Так, відповідно до ч. 4 ст. 266 КУпАП огляд осіб на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, здійснюється в закладах охорони здоров`я не пізніше двох годин з моменту встановлення підстав для його здійснення. Огляд у закладі охорони здоров`я та складення висновку за результатами огляду проводиться в присутності поліцейського. Кожний випадок огляду осіб на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, у закладі охорони здоров`я реєструється в порядку, визначеному спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади в галузі охорони здоров`я.

Отже, зазначений медичний огляд був проведений з порушенням порядку, встановленого ст. 266 КУпАП, тобто за межами двогодинного строку та без супроводу працівників поліції, а тому його результати не можуть вважатися доказом.

У свою чергу предметом розгляду у цьому провадженні є факт відмови ОСОБА_1 від проходження огляду на стан сп`яніння, а не встановлення факту його перебування у стані алкогольного чи наркотичного сп`яніння.

У цьому випадку ОСОБА_1 відмовився від виконання обов`язку пройти огляд у медичному закладі, що згідно із законом тягне за собою адміністративну відповідальність за ч. 1 ст. 130 КУпАП.

З урахуванням наведеного, суддя вважає, що у справі зібрано достатньо доказів, що доповнюють один одного, повними, безсумнівними та належними, які не викликають сумнівів у своїй достовірності і допустимості, та які підтверджують вчинення ОСОБА_1 адміністративних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 122-2, ч. 1 ст. 130, КУпАП, є всі підстави для притягнення його до адміністративної відповідальності.

Частиною 1 ст. 36 КУпАП, яка регулює порядок накладення адміністративних стягнень при вчиненні кількох адміністративних правопорушень, передбачено, що при вчиненні однією особою двох або більше адміністративних правопорушень адміністративне стягнення накладається за кожне правопорушення окремо.

Втім, частиною 2 цієї статті встановлено, що якщо особа вчинила кілька адміністративних правопорушень, справи про які одночасно розглядаються одним і тим же органом (посадовою особою), стягнення накладається в межах санкції, встановленої за більш серйозне правопорушення з числа вчинених.

З цих двох адміністративних правопорушень, що ставляться у провину ОСОБА_1 найбільш серйозним за санкцією статті є передбачене ч. 1 ст. 130 КУпАП.

При накладенні адміністративного стягнення на ОСОБА_1 суддя враховує дані про особу правопорушника у сукупності із обставинами справи, беручи до уваги ступень тяжкості вчинених правопорушень, для досягнення мети адміністративного стягнення, визначеної ст. 23 КУпАП, вважаю, що до ОСОБА_1 слід застосувати адміністративне стягнення у виді штрафу з позбавленням права керування транспортним засобом.

На переконання судді, накладення такого стягнення відповідає принципу співвідношення між тяжкістю вчинених адміністративних правопорушень та заходом державного примусу.

Положеннями ст. 40-1 КУпАП передбачено, що у провадженні по справі про адміністративне правопорушення у разі винесення судом (суддею) постанови про накладення адміністративного стягнення сплачується судовий збір особою, на яку накладено таке стягнення. Розмір і порядок сплати судового збору встановлюється законом.

Відповідно до ч. 5 ст. 4 Закону України «Про судовий збір» у разі ухвалення судом постанови про накладення адміністративного стягнення ставка судового збору встановлюється у розмірі 0,2 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб. Вичерпний перелік осіб, які звільняються від сплати судового збору, міститься у ст. 5 вказаного Закону.

У розпорядженні суду відсутні документи, які б свідчили про те, що ОСОБА_1 відноситься до осіб, які підлягають звільненню від сплати судового збору, а відтак, з нього слід стягнути судовий збір за ухвалення постанови про накладення адміністративного стягнення.

Керуючись ч. 1 ст. 130, 122, статтями 23, 33, 40-1, 251, 252, 280, 283-285, 294 КУпАП, ч. 2 ст. 376 КПК України, ч. 5 ст. 4 Закону України «Про судовий збір», суддя,

ухвалила:

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який проживає за адресою: АДРЕСА_1 , визнати винуватим у вчиненні адміністративних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 122-2, ч. 1 ст. 130 КУпАП, та накласти на нього адміністративне стягнення, передбачене ч. 1 ст. 130 КУпАП, у виді штрафу в розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 17 000 грн, із позбавленням права керувати транспортними засобами на строк один рік.

Відповідно до ч. 2 ст. 308 КУпАП у разі несплати штрафу протягом 15 днів з дня винесення постанови у порядку примусового виконання постанови про стягнення штрафу за вчинення адміністративного правопорушення з ОСОБА_1 підлягає стягненню подвійний розмір штрафу у сумі 34 000 грн.

Стягнути з ОСОБА_1 судовий збір за винесення постанови про накладення адміністративного стягнення у розмірі 0,2 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що становить 665,60 грн.

Постанова може бути оскаржена протягом десяти днів з дня її винесення.

Апеляційна скарга подається до Київського апеляційного суду через Дарницький районний суд міста Києва.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги.

Постанова може бути пред`явлена до виконання протягом трьох місяців з наступного дня після набрання нею законної сили.

Суддя Марина БОНДАРЕНКО