Рішення від 04 серпня 2026 р. у справі №753/21904/25 — Дарницький районний суд міста Києва

ДАРНИЦЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.КИЄВА

справа № 753/21904/25

провадження № 2/753/11404/26

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05 серпня 2026 року Дарницький районний суд м. Києва у складі головуючої судді Котенко Р. В., розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про збільшення розміру аліментів та стягнення додаткових витрат на дитину,

В С Т А Н О В И В:

до Дарницького районного суду м. Києва від адвоката Логуш Людмили Олегівни в інтересах ОСОБА_1 надійшла позовна заява до ОСОБА_2 , в якій представник позивача просила суд збільшити розмір аліментів та стягувати з відповідача на користь позивачки на утримання сина - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , аліменти у твердій грошовій сумі у розмірі 6 000,00 грн щомісячно до досягнення дитиною повноліття, а також стягнути з відповідача на користь позивачки додаткові витрати на сина, щомісячно, у розмірі 50% від вартості відвідування дитиною спортивної школи, що становить 700,00 грн та разово стягнути з відповідача на користь позивачки 50% від щорічного внеску за відвідування дитиною спортивної школи, що становить 400,00 грн. Крім того, представник позивача просить суд стягнути з відповідача на користь позивачки понесені судові витрати, що складаються з витрат на професійну правничу допомогу, у розмірі 8 000 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що позивачка з відповідачем в період з 2016 року по 2021 рік перебували у зареєстрованому шлюбі, від якого мають сина - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . Рішенням Дарницького районного суду м. Києва від 21 січня 2022 року з відповідача на користь позивачки стягнуто аліменти на утримання сина у розмірі 3 500 грн щомісячно. На сьогоднішній день у зв`язку із стійким зростанням рівня інфляції та відповідного підвищення вартості продуктів харчування, одягу, ліків, послуг освіти, комунальних послуг та інших товарів та послуг, сума аліментів, стягнута судом раніше, вже не забезпечує базові потреби дитини, а тому позивач просить суд збільшити розмір аліментів на утримання дитини до 6 000 грн. Крім того, представник позивача зазначає, що син сторін відвідує спортивну школу з карате "РОНІН", вартість навчання у якій становить 1 400,00 грн у місяць та річний внесок - 800 грн, які позивачка сплачує одноособово. Дитина має здібності до даного виду спорту, що підтверджується довідкою зі спортивної секції. Це є додатковими витратами на дитину, половину з яких має сплачувати відповідач. При цьому представник позивача вказує, що відповідач є здоровим, працездатним молодим чоловіком, у нього немає інших дітей чи непрацездатних осіб, які знаходяться на його утриманні. Крім того, у відповідач на праві власності має легковий автомобіль Deawoo Lanos, який він має можливість утримувати та обслуговувати. Також, як вказує представник позивача, стягнуті з відповідача аліменти відповідач щомісячно добровільно сплачує позивачці, що свідчить про його регулярний та стабільний дохід.

Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями позовну заяву розподіллено для розгляду на головуючу суддю Котенко Р. В.

Ухвалою судді Дарницького районного суду м. Києва від 13 листопада 2025 року відкрито провадження у справі, постановлено здійснювати розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін за наявними у справі матеріалами.

За зареєстрованим у встановленому законом порядку місцем проживання відповідача неодноразово направлялась ухвала про відкриття провадження у справі разом з позовною заявою та доданими до неї документами, які повернулись до суду з відміткою «адресат відсутній за вказаною адресою».

Відповідно до п. 4 ч. 8 ст. 128 ЦПК України день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, що зареєстровані у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси, є днем вручення судової повістки.

Відповідач, будучи належним чином повідомленим про розгляд справи у суді, не скористався своїм правом на подання до суду відзиву на позовну заяву, заперечень чи клопотань з процесуальних питань.

Від сторін також не надійшли заперечення проти розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін чи клопотання про розгляд справи в судовому засіданні з повідомленням сторін.

Відповідно до вищевикладеного, розгляд справи проведено у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін, відповідно до ч. 5 ст. 279 ЦПК України за наявними у справі матеріалами.

Суд, в порядку спрощеного позовного провадження, дослідивши письмові докази, наявні у матеріалах справи, всебічно перевіривши обставини, на яких вони грунтуються відповідно до норм матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин, встановив наступні обставини та дійшов висновку, що позов підлягає частковому задоволенню з таких підстав.

Судом встановлено, що сторони у справі є батьками дитини - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , що підтверджується свідоцтвом про народження серії НОМЕР_1 , виданим 07 червня 2017 року Києво-Святошинським районним відділом державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у Київській області (актовий запис № 360).

Дитина проживає разом з матір`ю за адресою: АДРЕСА_1 . Зазначене підтверджується довідками про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи №3002-5003754106 та №3002-5003754108 від 01.08.2025.

Рішенням Дарницького районного суду м. Києва від 21 січня 2022 року у цивільній справі №753/20927/21 стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 аліменти на утримання дитини - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , у розмірі 3 500,00 грн щомісячно, починаючи з 13.10.2021 і до досягнення ним повноліття.

Щодо позовної вимоги про збільшення розміру аліментів на утримання дитини суд зазначає таке.

Положеннями частини другої статті 51 Конституції України закріплений обов`язок батьків утримувати дітей до їх повноліття.

Відповідно до ч. 8 ст. 7 СК України регулювання сімейних відносин має здійснюватися з максимально можливим врахуванням інтересів дитини, непрацездатних членів сім`ї.

За змістом ст. 18 Конвенції ООН про права дитини від 20.11.1989, яка ратифікована постановою Верховної Ради України № 789-ХІІ від 27.02.1991 та набула чинності для України 27.09.1991, держава визнає право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини. Батьки або інші особи, які виховують дитину, несуть основну відповідальність за забезпечення в межах своїх здібностей і фінансових можливостей умов життя, необхідних для розвитку дитини.

Суд повинен докласти всіх можливих зусиль для того, щоб забезпечити визнання принципу загальної та однакової відповідальності обох батьків за виховання і розвиток дитини. Батьки несуть основну відповідальність за виховання та розвиток дитини. Найкращі інтереси дитини є предметом їх основного піклування.

Відповідно до ст. 8, ч. 1 ст. 12 Закону України «Про охорону дитинства» кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного та соціального розвитку, на кожного з батьків покладається однакова відповідальність за виховання, навчання і розвиток дитини.

Дитині законом та іншими засобами має бути забезпечений спеціальний захист і надані можливості та сприятливі умови, що дадуть їй змогу розвиватися фізично, розумово, морально, духовно та соціально, здоровим і нормальним шляхом, в умовах свободи та гідності. При ухваленні з цією метою законів основною метою має бути найкраще забезпечення інтересів дитини.

Найкраще забезпечення інтересів дитини має бути керівним принципом для тих, хто несе відповідальність за дитину, насамперед для її батьків.

Аналіз указаних положень законодавства, яке регулює спірні правовідносини, дає підстави для висновку про те, що праву дитини на утримання батьками до досягнення нею повноліття кореспондує обов`язок батьків утримувати свою дитину до її повноліття та забезпечувати в межах своїх здібностей і фінансових можливостей умови життя, необхідні для розвитку дитини, який має бути виконаний батьками з урахуванням принципу найкращого забезпечення інтересів дитини.

Відповідно до ч. 3 ст. 181 Сімейного кодексу України за рішенням суду кошти (аліменти) на утримання дитини присуджуються у частці від доходу її батька.

Відповідно до ч. 1 ст. 183 Сімейного кодексу України частка заробітку (доходу) батька, яка буде стягуватися як аліменти на дитину, визначається судом.

Згідно з положеннями статті 182 СК України при визначенні розміру аліментів судом враховується стан здоров`я та матеріальне становище дитини; стан здоров`я та матеріальне становище платника аліментів; наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина; інші обставини, що мають істотне значення.

За умовами ч. 1 ст. 184 СК України суд за заявою одержувача визначає розмір аліментів у твердій грошовій сумі.

Згідно з положеннями статті 180 СК України батьки зобов`язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття, проте, згоди щодо добровільного порядку здійснення свого обов`язку між позивачем та відповідачем не досягнуто.

Статтею 192 СК України визначено, що розмір аліментів, визначений за рішенням суду або домовленістю між батьками, може бути згодом зменшено або збільшено за рішенням суду за позовом платника або одержувача аліментів у разі зміни матеріального або сімейного стану, погіршення або поліпшення здоров`я когось із них та в інших випадках, передбачених цим Кодексом.

Пунктом 23 постанови Пленуму Верховного Суду України від 15.05.2006 № 3 «Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів» роз`яснено, що розмір аліментів, визначений судовим рішенням або за домовленістю між батьками, суд може змінити за позовом платника або одержувача аліментів у зв`язку зі зміною матеріального чи сімейного стану, погіршення чи поліпшення здоров`я когось із них.

Враховуючи зміст статей 181, 192 СК України розмір аліментів, визначений рішенням суду, не вважається незмінним.

Якщо суд встановить, що матеріальне становище платника аліментів, дозволяє йому утримувати дитину, він може збільшити розмір аліментів (частку заробітку (доходу), яка буде стягуватися як аліменти на дитину), що підлягає стягненню з платника аліментів. Свідченням зміни матеріального становища платника аліментів є зміна доходів, витрат, активів тощо. Під зміною сімейного стану розуміється з`явлення у сім`ї платника або одержувача аліментів осіб, яким вони за законом зобов`язані надавати утримування і які фактично знаходяться на їх утриманні. Таким чином, особа, яка одержує аліменти - одержувач аліментів, може звернутися до суду з позовом про збільшення розміру аліментів на дитину, якщо погіршилося його матеріальне становище, сімейний стан чи стан його здоров`я або ж покращилося матеріальне становище, сімейний стан чи стан здоров`я платника аліментів.

Вказана правова позиція міститься у постанові Верховного Суду від 23 грудня 2019 року у справі № 344/10971/16-ц.

Окрім того, Верховний Суд у постанові від 04 серпня 2020 року у справі № 489/100/18 наголошує, що аліменти, спрямовані на утримання дитини, повинні бути достатніми і, разом із тим, співрозмірними з урахуванням мети аліментного зобов`язання.

Верховний суд у постанові від 15 жовтня 2025 року у справі №686/28590/23, провадження № 61-4480 св25 зауважив, що парламент встановив у статті 192 СК України ті обставини, які враховуються для збільшення розміру аліментів. Такі обставини є оціночними. Тобто в кожному конкретному випадку суд, з урахуванням судового розсуду, повинен навести, які саме обставини змінилися, і чому визначений розмір є необхідним і достатнім. Завдання розсуду полягає в тому, щоб знайти справедливу рівновагу між інтересами дитини та можливостями платника; конструкція «необхідний і достатній розмір аліментів» охоплює не лише фізичне утримання, а й забезпечення соціального та інтелектуального розвитку дитини, виходячи з рівня життя, який вона мала б за спільного проживання батьків; застосування конструкції судового розсуду вимагає від суду пояснення які обставини враховані судом при збільшенні розміру аліментів і як розмір узгоджується з інтересами дитини. Суд може враховувати поведінку платника, зокрема ухилення від сплати, приховування доходів, відчуження майна на шкоду дитині, як обставини, що свідчать про недобросовісність.

Принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи та покладає тягар доказування на сторони. Водночас цей принцип не створює для суду обов`язок вважати доведеною та встановленою обставину, про яку стверджує сторона (див. пункт 21 постанови Великої Палати Верховного Суду від 18.03.2020 у справі № 129/1033/13-ц (провадження № 14-400цс19)).

З матеріалів справи встановлено, що дитина проживає разом з матір`ю.

При цьому представник позивачки посилається на зміну обставин утримання дитини, а саме зазначає, що з часу присудження аліментів у 2022 році, спостерігається стійке зростання рівня інфляції, зокрема через військові дії, глобальні економічні виклики та зростання цін на енергоносії, що призвело до підвищення цін на товари та послуги, у зв`язку з чим сума аліментів, встановлена раніше, вже не забезпечує базові потреби дитини.

Надаючи оцінку аргументам представника позивачки щодо недостатності розміру аліментів на утримання дитини, суд зазначає, що відповідно до ч. 2 ст. 182 СК України розмір аліментів має бути необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дітей.

Представник позивачки вказує, що матір та дитина мають статус внутрішньо переміщеної особи, так як місто Луганськ, в якому проживала сім`я, є тимчасово окупованою територією. Крім того, власного житла у місті Києві позивачка не має, а тому, щоб забезпечити себе та дитину житлом, змушена орендувати квартиру. Про відсутність у позивача у власності нерухомого майна свідчить інформаційна довідка з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно від 06.10.2025.

Крім того, судом встановлено, що син сторін відвідує спортивну школу з карате, що безумовно відповідає інтересам дитини на розвиток його фізичних здібностей, підтримання фізичного здоров`я тощо. Водночас гурток є оплатним, 1 400,00 грн у місяць, що, з огляду на розмір аліментів, які сплачує відповідач на утримання сина, складають майже половину від їх розміру.

Суд бере до уваги, що відповідач є особою працездатного віку, а, отже, має можливість отримувати постійний дохід. Доводи позивача щодо відсутньості у відповідача інших дітей чи утриманців відповідачем не спростовані.

Крім того, суд варховує, що відповідач має на праві власності цінне рухоме майно, а саме транспортний засіб DAEWOO LANOS 1498, 2016 року випуску, номер кузова НОМЕР_2 , що підтверджується відповіддю № 31/3360А3-25311-2025 від 08.10.2025 року, наданою на адвокатський запит Головним сервісним центром МВС України. Наявність транспортного засобу свідчить про матеріальну можливість відповідача утримувати та обслуговувати таке майно.

Будь-які інші обставини, що мають істотне значення для визначення розміру аліментів судом не встановлено і враховуючи все вищезазначене, суд дійшов висновку про обгрунтованість вимог позивача про необхідність збільшення розміру аліментів на утримання малолітньої дитини, у зв`язку із чим позов в частині зміни розміру аліментів та стягнення з відповідача на користь позивачки аліментів на утримання дитини у твердій грошовій сумі у розмірі 6 000,00 гривень щомісячно підлягає задоволенню.

Суд вважає, що сплата відповідачем аліментів у такому розмірі відповідає вимогам законодавства та забезпечить потреби дитини, належні умови її проживання, навчання та розвитку. Крім того, стягнення аліментів у вказаному розмірі не порушить прав відповідача та забезпечить рівність батьків в утриманні дитини.

Крім того, суд роз`яснює сторонам у справі, що згідно ст. 192 СК України, розмір аліментів, визначений за рішенням суду або домовленістю між батьками, може бути згодом зменшено або збільшено за рішенням суду за позовом платника або одержувача аліментів у разі зміни матеріального або сімейного стану, погіршення або поліпшення здоров`я когось із них та в інших випадках, передбачених цим Кодексом.

Суд допускає негайне виконання рішень у справах про стягнення аліментів у межах суми платежу за один місяць (пункт 1 частини першої статті 430 ЦПК України).

Верховний Суд зауважує, що справи про стягнення аліментів (пункт 1 частини першої статті 430 ЦПК України) є родовою конструкцією, яка охоплює не лише позов про стягнення аліментів, але й позов про збільшення їх розміру (постанова Верховного Суду від 15.10.2025 у справі № 686/28590/23).

З огляду на викладене, суд допускає негайне виконання рішення про зміну розміру аліментів у межах суми платежу за один місяць.

Щодо позовних вимог про стягнення додаткових витрат на дитину суд зазначає таке.

Сім`я, дитинство, материнство і батьківство охороняються державою (ч. 3 ст.51 Конституції України).

Статтею 18 Конвенції ООН про права дитини від 20 листопада 1989 року, яка ратифікована постановою Верховної Ради України № 789-ХІІ від 27 лютого 1991 року та набула чинності для України 27 вересня 1991 року (далі - Конвенція), проголошено принцип загальної та однакової відповідальності обох батьків за виховання і розвиток дитини. Батьки або у відповідних випадках законні опікуни несуть основну відповідальність за виховання і розвиток дитини. Найкращі інтереси дитини є предметом їх основного піклування.

Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 27 Конвенції, держава визнає право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини. Батьки або інші особи, які виховують дитину, несуть основну відповідальність за забезпечення в межах своїх здібностей і фінансових можливостей умов життя, необхідних для розвитку дитини.

Статтею 141 СК України передбачено, що мати, батько мають рівні права та обов`язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою. Розірвання шлюбу між батьками, проживання їх окремо від дитини не впливає на обсяг їхніх прав і не звільняє від обов`язків щодо дитини, крім випадку, передбаченого частиною п`ятою статті 157 цього Кодексу.

Відповідно до положень ст. 180 СК України, батьки зобов`язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття.

За правилами статті 185 СК України той з батьків, з кого присуджено стягнення аліментів на дитину, а також той з батьків, до кого вимога про стягнення аліментів не була подана, зобов`язані брати участь у додаткових витратах на дитину, що викликані особливими обставинами (розвитком здібностей дитини, її хворобою, каліцтвом тощо).

Розмір участі одного з батьків у додаткових витратах на дитину в разі спору визначається за рішенням суду, з урахуванням обставин, що мають істотне значення.

Додаткові витрати на дитину можуть фінансуватися наперед або покриватися після їх фактичного понесення разово, періодично або постійно.

Аналіз відповідних приписів Закону свідчить про те, що в окремих випадках за наявності особливих обставин, крім звичайних витрат на дитину, вимагаються додаткові. Розмір додаткових витрат повинен визначатися залежно від передбачуваних або фактично понесених витрат на дитину.

При стягненні коштів на додаткові витрати, які повинні бути понесені у майбутньому, суду необхідно надати розрахунок або обґрунтування необхідності майбутніх витрат.

У постанові від 04.12.2019 у справі № 320/383/19 (провадження № 61-18284св19) Верховний Суд виснував, що доказами, які підтверджують наявність особливих обставин, що спричинили додаткові витрати на дитину, можуть бути документи, які підтверджують, зокрема, витрати на придбання спеціальних інструментів, призначених для розвитку здібностей людини (наприклад, музичного інструменту або спортивного спорядження тощо), витрати на навчання дитини у платному навчальному закладі, на заняття у музичних, мистецьких або спортивних закладах, на додаткові заняття, висновки медико-соціальної експертної комісії, довідки медичних закладів та інші документи, що підтверджують відповідний стан здоров`я дитини (хвороба, каліцтво), і свідчать про необхідність додаткових витрат на лікування (на придбання ліків, спеціальний медичний догляд, санаторно-курортне лікування тощо). Розмір додаткових витрат на дитину повинен обґрунтовуватися відповідними документами (наприклад, витрати на спеціальний медичний догляд - довідкою медичного закладу про вартість медичних послуг; витрати на лікування, на санаторно-курортне лікування - виписками з історії хвороби дитини, рецептами лікарів, довідками, чеками, рахунками, проїзними документами тощо).

Наявність таких додаткових витрат має довести особа, що заявляє позовні вимоги про їх стягнення. Ці кошти є додатковими, на відміну від аліментів - коштів, які отримуються одним з батьків на утримання дитини.

За статтею 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов`язків щодо доказів, а також інших випадків, передбачених цим Кодексом.

Метою доказування є з`ясування дійсних обставин справи, обов`язок доказування покладається на сторін, суд за власною ініціативою не може збирати докази. Це положення є одним з найважливіших наслідків принципу змагальності у цивільному процесі.

Частиною першою статті 76 ЦПК України передбачено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування (ч. 1 ст. 77 ЦПК України). Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи (ст. 79 ЦПК України).

Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування (ч. 1 ст. 80 ЦПК України).

За змістом ч. 3 ст. 12 ЦПК України та ч. 1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях (ч. 6 ст. 81 ЦПК).

З довідки-характеристики учня спортивної школи з карате "RONIN" від 25 вересня 2025 року № 114, вбачається, що дитина - ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , є учнем спортивної шкодли з карате, проявив себе як наполегливий, відповідальний та дисципліноаний учень та має здібності до заняття вказаним видом спорту. Вартість навчання в спортивній школі становить 1 400 грн в місяць та річний внесок у розмірі 800 грн, які з червня 2025 року оплачує мати дитини - ОСОБА_5 .

У постанові від 30.01.2019 у справі №205/4622/16-ц Верховний Суд дійшов висновку, що відвідування спортивної секції та дитячого гуртка малювання не є тими обставинами, які свідчать про необхідність стягнення додаткових витрат, якщо немає підстав стверджувати про наявність у дитини особливого хисту до спорту та малювання. У такому разі відвідування гуртків буде розглядатись лише як спосіб організації дозвілля дитини.

Як виснував Верховний Суд у постанові від 19 квітня 2023 року у справі № справа № 760/10847/20-ц «Регулярне відвідування дітьми басейну, придбання спортивного комплексу для вправ «Жирафчик двосекційний», поїздки з дітьми до моря на відпочинок тощо, не є тими додатковими витратами, які викликані особливими обставинами у розумінні статті 185 СК України, а є витратами на утримання дітей, тобто аліментами, які вже стягнуті з відповідача.»

До подібних висновків дійшов Верховний Суд у постановах: від 10 січня 2019 року у справі № 369/11745/16-ц (провадження № 61-34801св18); від 17 січня 2019 року у справі № 720/1119/17 (провадження № 61-3891св18); від 30 січня 2019 року у справі № 205/4622/16-ц (провадження № 61-22588св18); від 12 грудня 2019 року у справі № 756/4947/17-ц (провадження № 61-47858св18); від 31 січня 2020 року у справі № 484/2230/17 (провадження № 61-1460св18); від 26 серпня 2020 року у справі № 336/1488/19 (провадження № 61-19103св19).

За результатами розгляду справи, суд дійшов висновку, що позивач не навела особливих обставин, які б свідчили про необхідність понесення додаткових витрат, які викликані розвитком здібностей дитини.

Стягнення витрат за відвідування дитиною гуртка може відбуватись, на думку суду, якщо дитина має унікальні здібності або талант, що підтверджується професійними нагородами, дипломами, сертифікатами чи висновками тренерів або викладачів.

Одна лише довідка, де керівник спортивної школи вказує на здібності дитини у спорті, не є достатніми доказами для висновку про наявність у дитини особливих здібностей у цьому напрямку, з огляду на що суд вважає передчасним стягнення з відповідача додаткових витрат, що пов`язані з оплатою гуртка, на майбутнє.

Крім того, суд задовольнив вимогу позивача про збільшення розміру аліментів до 6 000,00 грн, що, з урахуванням рівного обов`язку батьків утримувати свою дитину, є достатнім розміром для оплати відвідування сином сторін спортивної секції.

З огляду на вказане, позов в частині стягнення з відповідача на користь позивача додаткових витрат на майбутнє у розмірі 700,00 грн щомісячно не підлягає задоволенню.

Враховуючи, що суд дійшов висновку, що вартість відвідування дитиною спортивної школи з карате "RONIN" не є додатковими витратами на дитину у розумінні 185 СК України, а також беручи до уваги, що позивач вказує на добровільне щомісячне виконання відповідачем рішення суду про стягнення з нього аліментів, вимога позивача про стягнення з відповідача половини вартості щорічного внеску за відвідування дитиною спортивної школи карате у розмірі 400,00 грн не підлягає задоволенню, оскільки охоплюється аліментами, які сплачуються відповідачем на користь позивача.

Щодо розподілу судових витрат у справі суд зазначає наступне.

Пунктом 12 частини третьої статті 2 ЦПК України передбачено, що однією з основних засад (принципів) цивільного судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення.

Практична реалізація згаданого принципу в частині відшкодування витрат на професійну правничу допомогу відбувається в такі етапи:

1) попереднє визначення суми судових витрат на професійну правничу допомогу (стаття 134 ЦПК України);

2) визначення розміру судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу між сторонами (стаття 137 ЦПК України): подання (1) заяви (клопотання) про відшкодування судових витрат на професійну правничу допомогу разом з (2) детальним описом робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, і здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги, та (3) доказами, що підтверджують здійснення робіт (наданих послуг) і розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи; (4) зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу;

3) розподіл витрат судом (стаття 141 ЦПК України). Подібний висновок викладено у у пункті 98 постанови Великої Палати Верховного Суду Верховного Суду від 16 листопада 2022 року № 922/1964/21.

Чинне процесуальне законодавство визначило критерії, які слід застосовувати при визначенні розміру витрат на правничу допомогу.

Зокрема, розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи. У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами. Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (частини четверта - шоста статті 137 ЦПК України).

Під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховує, чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі, чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи (частина третя статті 141 ЦПК України).

Згідно з ч. ч. 1, 2 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються у разі задоволення позову - на відповідача.

Відповідно до ч. 2 ст. 4 Закону України «Про судовий збір» за подання до суду позовної заяви немайнового характеру, яка подана фізичною особою, ставка судового збору складає 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Згідно зі ст. 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2025 рік» прожитковий мінімум для працездатних осіб з 1 січня 2026 року становить 3 028 грн 00 коп.

Згідно з пунктом третім частини першої статті 5 Закону України «Про судовий збір» від сплати судового збору під час розгляду справи в усіх судових інстанціях звільняються позивачі - у справах про стягнення аліментів.

Відповідно до ч. 6 ст. 141 ЦПК України, якщо сторону, на користь якої ухвалено рішення, звільнено від сплати судових витрат, з другої сторони стягуються судові витрати на користь осіб, які їх понесли, пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимог, а інша частина компенсується за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

З огляду на те, що позов задоволено в частині збільшення розміру аліментів, однак позивач звільнена від сплати судового збору при подачі позову з такою вимогою, за результатами розгляду справи судом, судовий збір підлягає стягненню з відповідача в дохід держави у розмірі 1 211,20 грн.

Крім того, позивачем заявлено вимогу про стягнення з відповідача витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 8 000 грн.

На підтвердження розміру понесених позивачем витрат на професійну правничу допомогу представником позивача надані:

1.) копія Договору № 014/21 про надання правової допомоги від 02.07.2021, відповідно до п. 3.4. якого за результатами надання правової допомоги складається акт та фінальний звіт, що підписується представниками кожної сторони. В акті вказується обсяг та загальна вартість наданої адвокатом правової допомоги;

2.) копія Додатку № 2 до Договору № 014/21 про надання правової допомоги від 01.09.2025, відповідно до п. 7 якого термін дії Договору подовжений до 31 грудня 2026 року;

3.) копія попереднього (орієнтовного) розрахунку суми судових витрат відповідно до якого встановлено витрати пов`язані з розглядом справи на професійну правничу допомогу з розрахунком 1 000 грн за 1 годину роботи адвоката, у загальному розмірі 8 000,00 грн., а саме:

- зустріч, детальне ознайомлення з обставинами справи, консультація клієнта, ознайомлення з документами позивача, узгодження правової позиції (2 год.) у розмірі 2 000 грн;

- подання адвокатського запиту до сервісного центру МВС України (1 год) у розмірі 1 000 грн;

- підготовка позовної заяви та додатків до неї, підготовка копії для відповідача, направлення позовної заяви до суду (4 год.) у розмірі 4 000 грн;

- участь у судовому засіданні, орієнтовна кількість судових засідань - одне ( 1 год.) у розмірі 1 000,00 грн;

4.) копія рахунку № 050/25/1 на сплату гонорару адвоката у загальному розмірі 8 000 грн.;

5.) копія виписки з особового рахунку адвоката Логуш Л. О. від 09.10.2025, відповідно до якої встановлено, що ОСОБА_1 здійснила оплату гонорару за надання правової допомоги у розмірі 8 000,00 грн.

Згідно із ч. ч. 4, 5 ст. 137 ЦПК України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.

Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (частина шоста статті 137 ЦПК України).

Надаючи оцінку долученим представником позивача доказам, суд звертає увагу, що суд вбачає не обґрунтованою вимогу про стягнення з відповідача на користь позивача витрат у розмірі 1 000,00 грн за участь представника позивача у судовому засіданні, адже справа розглядалась в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін за наявними у справі матеріалами, а, отже, судові засідання у даній справі не проводилися.

Крім того, суд бере до уваги, що позивачем заявлено три вимоги, з яких судом задоволено лише одну вимогу у повному обсязі, тобто позов задоволений на 33,33%.

Отже, з огляду на те, що відповідач клопотання про зменшення розміру витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами, не заявляв, їх фактичне внесення позивачем підтверджується доказами у справі, з огляду на часткове задволення позову, суд покладає на відповідача витрати на оплату правничої допомоги адвоката у розмірі 2 333,10 грн (із розрахунку: (8 000,00 грн - 1 000,00 грн) х 33,33% = 2 333,10 грн).

На підставі викладеного та керуючись статтями 4, 5, 12, 13, 49, 76, 81, 89, 141, 247, 259, 263 - 265, 274, 279, 280, 281, 353-355 ЦПК України, суд,

У Х В А Л И В:

Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про збільшення розміру аліментів та стягнення додаткових витрат на дитину - задовольнити частково.

Збільшити розмір аліментів, встановлений рішенням Дарницького районного суду м. Києва від 21.01.2022 у справі № 753/20927/21, та стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 аліменти на утримання сина - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у твердій грошовій сумі у розмірі 6 000 (шість тисяч) грн 00 коп, але не менше 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, щомісячно, починаючи з дня набрання рішенням законної сили і до досягнення дитиною повноліття.

В іншій частині позову - відмовити.

Допустити негайне виконання рішення суду в частині стягнення аліментів у межах суми платежу за один місяць.

Стягнути із ОСОБА_2 на користь держави судовий збір у розмірі 1 211,20 грн.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 судові витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 2 333,10 грн.

Рішення суду може бути оскаржене до Київського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручене у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Відомості про учасників справи:

Позивач: ОСОБА_1 (місце проживання як внутрішньо переміщеної особи: АДРЕСА_1 ; РНОКПП: НОМЕР_3 ).

Відповідач: ОСОБА_2 (зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_2 ; РНОКПП: НОМЕР_4 ).

Суддя Р. В. Котенко