Окрема думка від 03 серпня 2026 р. у справі №137/974/25 — Вінницький апеляційний суд

Справа № 137/974/25

Провадження № 22-ц/801/845/2026

Категорія: 21

Головуючий у суді 1-ї інстанції Верещинська Я. С.

Доповідач:Ковальчук О. В.

ОКРЕМА ДУМКА

04 серпня 2026 рокуСправа № 137/974/25м. Вінниця

судді Вінницького апеляційного суду Ковальчука О. В. щодо постанови Вінницького апеляційного суду від 04 серпня 2026 року

у цивільній справі № 137/974/25 за позовом Вінницької окружної прокуратури, в інтересах держави в особі Якушинецької сільської ради Вінницького району Вінницької області, до ОСОБА_1 , за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача, ОСОБА_2 , про витребування земельної ділянки,

за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Літинського районного суду Вінницької області, ухвалене 26 січня 2026 року суддею цього суду Верещинською Я. С. у с-щі Літин,

Короткий зміст позовних вимог та їх обґрунтування

У липні 2025 року заступник керівника Вінницької окружної прокуратури Семенюк В. А. в інтересах держави звернувся до суду з позовом до ОСОБА_1 про витребування в комунальну власність Якушинецької сільської ради земельної ділянки з кадастровим номером 0522485400:01:000:0828, площею 0,15 га, яка розташована в межах с. Микулинці, Вінницький район Вінницька область.

Позовні вимоги мотивовані тим, що Вінницькою окружною прокуратурою під час здійснення процесуального керівництва у кримінальному провадженні, відомості про які внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12025020050000122 від 06.02.2025, за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч.2 ст.364, ч.1 ст.366 КК України, установлено, що на підставі рішення органу місцевого самоврядування, яке фактично сільською радою не приймалось та за яке депутати не голосували, із комунальної власності вибула земельна ділянка з кадастровим номером 0522485400:01:000:0828, площею 0,15 га.

Право власності на вказану земельну ділянку набуто ОСОБА_2 на підставі рішення Микулинецької сільської ради Літинського району 35 сесії 7 скликання від 22.10.2020 №806, яке вказаною сесією не приймалось.

Таким чином, позивач вважає, що спірна земельна ділянка вибула з комунальної власності поза волею власника - Якушинецької сільської ради (на час вибуття - Микулинецької сільської ради).

01 квітня 2021 року ОСОБА_2 уклав договір № 484 купівлі-продажу вказаної земельної ділянки із ОСОБА_1 , відповідно до якого відчужив останньому спірну земельну ділянку.

ОСОБА_2 відчужив земельну ділянку ОСОБА_1 менше як за один місяць, тобто протягом короткого проміжку часу, що може свідчити про сумнівний характер вчинюваного правочину.

Згідно з п.3 Договору № 484 від 01.04.2021 продаж земельної ділянки відбувся за ціною 33 000,00 грн, що в рази нижче від реальної ринкової ціни, яка згідно з висновком експерта про результати проведення судової оціночно-земельної експертизи від 28.01.2025 №2793/24-21 станом на 01.04.2021 могла становити 85137,00 грн.

На переконання позивача, викладене свідчить про сумнівний характер вчинюваного правочину, а тому відповідач ОСОБА_1 не є добросовісним набувачем спірної земельної ділянки в розумінні ст. 388 ЦК України, оскільки знав або повинен був знати, що відчужувач, у якого він отримав майно, не має права його відчужувати.

За таких обставин, прокурор просив витребувати у ОСОБА_1 в комунальну власність Якушинецької сільської земельну ділянку з кадастровим номером 0522485400:01:000:0828, площею 0,15 га, що розташована в межах с. Микулинці, Вінницький район, Вінницька область.

Обставини справи

З матеріалів справи вбачається, що на замовлення ОСОБА_2 фізичною особою-підприємцем ОСОБА_3 виготовлено Технічну документацію із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки з кадастровим номером 0522485400:01:000:0828, площею 0,15 га, яка знаходиться в с. Микулинці на території Микулинецької сільської ради Літинського району Вінницької області (а.с.49-66).

У матеріалах Технічної документації наявна копія рішення 34 сесії 7 скликання Микулинецької сільської ради Літинського району Вінницької області від 22.09.2020 №734.3 «Про надання дозволу на виготовлення технічної документації із землеустрою щодо встановлення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості)», яким надано ОСОБА_2 дозвіл на виготовлення технічної документації із землеустрою щодо встановлення меж земельної ділянки площею 0,1600 га в натурі (на місцевості), в тому числі для ведення особистого селянського господарства - 0,1600 га в межах с. Микулинці (а.с.54).

Листом архівного відділу Вінницької районної військової адміністрації повідомлено, що 34 сесія 7 скликання Микулинецької сільської ради Літинського району Вінницької області від 22.09.2020 не ухвалювала рішення №734.3 та в архівний відділ на зберігання таке рішення не передавалось (а.с.48).

У матеріалах Технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) наявна копія рішення 2 сесії 23 скликання Микулинецької сільської ради народних депутатів Літинського району Вінницької області від 24.06.1998 №39 «Про передачу громадянам земельних ділянок в постійне користування», яким надано ОСОБА_2 в постійне користування земельну ділянку площею 0,16 га для ведення особистого підсобного господарства в межах с. Микулинці (а.с.55).

Рішенням 35 сесії 7 скликання Микулинецької сільської ради Літинського району Вінницької області від 22.10.2020 №806 «Про затвердження технічної документації із землеустрою щодо встановлення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) та безоплатної передачі її у власність», яким затверджено технічну документацію із землеустрою щодо встановлення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості), що розташована в межах с. Микулинці у відповідності до фактичних розмірів, визначених в натурі (на місцевості), та передано безоплатно у приватну власність ОСОБА_2 земельну ділянку з кадастровим номером: 0522485400:01:000:0828, площею 0,15 га, для ведення особистого селянського господарства, яка розташована в межах с. Микулинці (а.с.30).

Разом із тим, листом архівного відділу Вінницької районної військової адміністрації повідомлено, що 35 сесія 7 скликання Микулинецької сільської ради Літинського району Вінницької області, яка відбулась 22.10.2020, не приймала рішення №806 «Про затвердження технічної документації із землеустрою щодо встановлення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) та безоплатної передачі її у власність», згідно протоколу та списку рішень, прийнятих на сесії (а.с.42-47).

Відділом у Сарненському районі Головного управління Держгеокадастру у Рівненській області на підставі Технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості), виготовленої 28.12.2020 ФОП ОСОБА_3 , зареєстровано земельну ділянку з кадастровим номером: 0522485400:01:000:0828, площею 0,15 га, для ведення особистого селянського господарства, яка розташована в межах с. Микулинці (а.с.31-39).

09.03.2021 державним реєстратором речових прав на нерухоме майно на підставі витягу з Державного земельного кадастру НВ-5609078192021 від 22.02.2021 та рішення Микулинецької сільської ради Літинського району Вінницької області №806 від 22.10.2020 зареєстровано право власності за ОСОБА_2 на земельну ділянку з кадастровим номером: 0522485400:01:000:0828, площею 0,15 га, яке припинено 01.04.2021 на підставі договору купівлі-продажу №484 від 01.04.2021. На підставі вищевказаного договору купівлі-продажу, право власності на вказану земельну ділянку зареєстровано за ОСОБА_1 (а.с.25).

01.04.2021 між ОСОБА_2 та ОСОБА_1 укладено договір купівлі-продажу вказаної вище земельної ділянки за узгоджену сторонами суму 30 000, грн, який посвідчений приватним нотаріусом Жуковською І. В., зареєстрований в реєстрі за № 484 (а.с.26-29).

Відповідно до Інформації з Державного земельного кадастру про право власності за земельну ділянку Вінницьким районним нотаріальним округом 01.04.2021 зареєстровано за ОСОБА_1 право власності на земельну з кадастровим номером: 0522485400:01:000:0828, площею 0,15 га, для ведення особистого селянського господарства, яка розташована в межах с. Микулинці (а.с.40,41).

30.10.2024 ухвалою слідчого судді Вінницького міського суду Вінницької області (справа № 127/30418/24) у кримінальному провадженні № 42024022110000110, внесеному до ЄРДР 22.03.2024, за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч.3 ст.190, ч.4 ст.358, ч.2 ст.364 КК України, накладено арешт на земельні ділянки, в тому числі, під кадастровим номером 0522485400:01:000:0828 шляхом заборони її відчуження іншими особами та поділу, окрім як для цілей кримінального провадження, до моменту закінчення усіх необхідних слідчих та процесуальних дій, оскільки земельні ділянки є предметом вчинення кримінального правопорушення та речовим доказом.

Із змісту ухвали слідчого судді вбачається, що під час досудового розслідування встановлено, що на підставі підроблених рішень, винесених колишнім головою Микулинецької сільської ради та нинішнім старостою села Микулинці Якушинецької ОТГ Вінницької області ? ОСОБА_4 , особи незаконно заволоділи земельними ділянками (а.с.84-87)

У межах досудового розслідування кримінального провадження № 42024022110000110 від 22.03.2024 проведено судову почеркознавчу експертизу№249/25-21 від 06.02.2025, за результатами якої, підпис у речових доказах: рішеннях Микулинецької сільської ради Літинського району Вінницької області №732.1, 732.3, 733.6, 732.4, 734.3, 734.5, 734.6, 734.4 від 22.09.2020 та рішеннях Микулинецької сільської ради Літинскього району Вінницької області №788, 806, 812, 815 від 22.10.2020 виконано Шумським В.В. - сільським головою (а.с.88-93).

Відповідно до висновку експерта за результатами проведення судової оціночно-земельної експертизи від 28.01.2025 №2793/24-21, проведеної під час досудового розслідування кримінального провадження за фактом незаконного виведення з комунальної власності земельних ділянок на території Микулинецької сільської ради, ринкова вартість земельної ділянки кадастровий номер 0522485400:01:000:0828, площею 0,15 га, цільове призначення - для ведення особистого селянського господарства, станом на 01.04.2021 могла становити 85137,00 грн (а.с.94-105).

Із інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження суб`єкта вбачається, що крім спірної земельної ділянки, за ОСОБА_1 зареєстровано право власності на десятки земельних ділянок у Вінницькому районі, зокрема на території Літинської територіальної громади (а.с.67-77).

Відповідно до інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження суб`єкта у ОСОБА_2 на праві власності окрім спірної земельної ділянки наявні ще 2 земельні ділянки з цільовим призначенням для ведення особистого селянського господарства, які він в порядку безоплатної приватизації набув у власність на підставі рішення Микулинецької сільської ради 30 сесії 6 скликання від 14.08.2015 №274 (а.с.153): з кадастровим номером 0522485400:03:001:0423 площею 0,1025 га, дата державної реєстрації права власності - 07.08.2015; з кадастровим номером 0522485400:03:001:0424 площею 0,2616 га, дата державної реєстрації права власності - 07.08.2015 (а.с.154,155).

11.03.2025 листом №50/3425вих-25 Вінницькою окружною прокуратурою в порядку ст.23 Закону України «Про прокуратуру» проінформовано Якушинецьку сільську раду про виявлення вищевказаних порушень земельного законодавства з метою з`ясування позиції сільської ради щодо самостійного захисту права власності, зокрема, на спірну земельну ділянку (а.с.78-80).

26.03.2025 листом №02-12/562 Якушинецька сільська рада повідомила Вінницьку окружну прокуратуру про те, що не заперечує проти звернення до суду із позовною заявою в інтересах держави в особі Якушинецької сільської ради щодо витребування та повернення земельної ділянки (а.с.81).

27.06.2025 листом №50/9548вих-25 Вінницькою окружною прокуратурою проінформовано Якушинецьку сільську раду про намір звернутися до Літинського районного суду Вінницької області з позовною заявою в інтересах держави в особі Якушинецької сільської ради до ОСОБА_1 про витребування земельної ділянки кадастровим номером 0522485400:01:000:0828, площею 0,15 га (а.с.82).

Короткий зміст рішення суду першої інстанції, доводів апелянта та відзиву на апеляційну скаргу

26 січня 2026 року рішенням Літинського районного суду Вінницької області позов задоволено.

Не погодившись із ухваленим рішенням, ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, у якій, посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить рішення суду скасувати та ухвалити нове, яким у задоволенні позову відмовити повністю.

В обґрунтування доводів апеляційної скарги відповідач посилається на те, що висновок суду першої інстанції щодо наявності в нього об`єктивної можливості дізнатися (виявивши розумну обачність) про незаконність вибуття земельної ділянки з власності територіальної громади, нічим не підтверджений та ґрунтується виключно на припущеннях прокурора.

Вказує, що ціна спірної земельної ділянки за договором купівлі-продажу була встановлена за домовленістю сторін, що відповідає положенням ст. 627, ч. 1 ст. 632, ч. 1 ст. 691 ЦК України, адже сторони є вільними в укладенні та визначенні умов договору, з урахуванням звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

При цьому, договірна ціна спірної земельної ділянки не була заниженою, оскільки ринкова вартість однієї сотої землі (0,01 га) з цільовим призначенням для ведення особистого селянського господарства в с. Микулинці ніколи не перевищувала 2 000 грн (за 0,01 га), а нормативно-грошова оцінка всієї земельної ділянки з кадастровим номером 0522485400:01:000:0828 (згідно з відомостей ДЗК) складає 7 485 грн.

Посилається на те, що загальна площа земельних ділянок із цільовим призначенням для ведення особистого селянського господарства (площею 0,1025 га та 0,2616 га), право власності на які ОСОБА_2 набув у порядку безоплатної приватизації у 2015 році, є в межах норм, установлених ст. 121 ЗК України для ведення особистого селянського господарства.

Наданий позивачем до суду висновок експерта від 28 січня 2025 року №2793/24-21, складений у межах кримінального провадження № 42024022110000110, а не в даній справі, що свідчить про неналежність та недопустимість такого доказу.

Вказує, що прокурором недотримано положень ч. 5 ст. 390 ЦК України про внесення вартості нерухомого майна на депозитний рахунок суду.

У відзиві на апеляційну скаргу Вінницька окружна прокуратура просить рішення суду першої інстанції залишити без змін, а скаргу – без задоволення, посилаючись на його законність та обґрунтованість.

Позиція суду апеляційної інстанції

Постановою Вінницького апеляційного суду від 04 серпня 2026 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 задоволено, оскаржуване рішення скасовано і постановлено нове про відмову у задоволенні вказаного позову. Вирішено питання про розподіл судових витрат.

Ухвалюючи таке судове рішення колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ Вінницького апеляційного суду(далі також - колегія суддів, апеляційний суд, суд апеляційної інстанції) виходила з такого.

Суд правильно на підставі належних, допустимих достовірних і достатніх доказів встановив, що спірна земельна ділянка вибула із комунальної власності Микулинецької сільської ради (тепер Якушинецької територіальної громади) поза волею власника. Ця обставина не заперечувалась відповідачем у справі.

Що ж до її витребування у ОСОБА_1 як недобросовісного набувача, який повинен був знати про незаконність набуття права власності на земельну ділянку ОСОБА_2 , апеляційний суд зазначив таке.

Стверджуючи про недобросовісність ОСОБА_1 , прокурор зобов`язаний був довести, що відповідач знав про протиправність вибуття земельної ділянки з комунальної власності та / або незаконність набуття на неї права власності ОСОБА_2 , або в силу закону зобов`язаний був вжити заходів щодо перевірки цих обставин (вибуття земельної ділянки з власності територіальної громади і набуття її у власність ОСОБА_5 ).

Оскільки набуваючи у власність за відплатним договором земельну ділянку вільну від заборон на обтяжень, зареєстрованих у встановленому порядку у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, ОСОБА_1 правомірно покладався на відомості цього реєстру і в силу закону не був зобов`язаний вживати додаткових заходів щодо перевірки законності вибуття земельної ділянки з комунальної власності Микулинецької сільської ради (тепер Якушинецької об`єднаної територіальної громади), то суд першої інстанції прийшов до помилкового висновку про його недобросовісність як набувача спірної ділянки.

При цьому посилання прокурора на нижчу від встановленої ринкової вартості земельної ділянки ціну у договорі купівлі-продажу, нетривале її перебування у власності відчужувача ОСОБА_2 , не доводять беззаперечно того, що набувач ОСОБА_1 знав чи повинен був знати про відсутність у ОСОБА_2 права на її відчуження, а є припущенням, яке не могло бути покладено в основу доказування.

Більше того, посилаючись на нижчу ніж встановлена експертизою ринкова вартість зальної ділянки її ціну в договорі купівлі-продажу, як на обставину, яка може вказувати на недобросовісність набувавча, суд першої інстанції не дав оцінки тому факту, що така ціна перевищувала нормативну грошову оцінку земельної ділянки, не навів доводів про те, що ціна саме у цьому договорі була істотно нижчою, ніж ціна купівлі-продажу в інших договорах, укладених в той самий час щодо таких самих земельних ділянок.

Також апеляційний суд вважає безпідставними висновки суду першої інстанції про те, що наявність у власності членів родини ОСОБА_6 та ФГ «Підкалюк» інших земельних ділянок, на яких здійснює господарську діяльність вказане ФГ, свідчить про недобросовісність набуття ОСОБА_1 спірної земельної ділянки.

Поведінка особи, яка є засновником (учасником, керівником) аграрного підприємства, щодо встановлення осіб, які стали власниками земельних ділянок сільськогосподарського призначення, та викупу таких ділянок є логічною, відповідає економічним інтересам такої особи, не може вважатись протиправною і не вказує на обов`язкову її обізнаність з можливим протиправним вибуттям земельних ділянок із комунальної власності територіальної громади.

З огляду на встановлене, апеляційний суд дійшов висновку, що вимога прокурора щодо визнання відповідача ОСОБА_1 недобросовісним є недоведеною, а тому витребування у нього спірної земельної ділянки поза встановленою частиною п`ятою статті 390 ЦК України процедурою (з одночасною компенсацією вартості земельної ділянки) є неможливим.

Апеляційний також суд дійшов висновку, що позбавлення права власності ОСОБА_1 з тих підстав, що вибуття майна позивача відбулося у зв`язку з порушенням третіми особами вимог закону під час відведення земельної ділянки буде суперечити статті 1 Першого Протоколу до Конвенції, а змушення відповідача шукати шляхи відновлення свого права покладе на цю особу індивідуальний та надмірний тягар.

Підстави і мотиви для викладення окремої думки

Відповідно до ч. 3 ст. 35 ЦПК України суддя, не згодний з рішенням, може письмово викласти свою окрему думку. Про наявність окремої думки повідомляються учасники справи без оголошення її змісту в судовому засіданні. Окрема думка приєднується до справи і є відкритою для ознайомлення.

За таких обставин, користуючись правом, наданим мені ст. 35 ЦПК України, викладаю письмово свою окрему думку.

З вказаним судовим рішенням апеляційного суду не погоджуюсь, вважаю, що вказану апеляційну скаргу слід було залишити без задоволення, а оскаржуване судове рішення суду першої інстанції – без змін з огляду на таке.

Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 13 Конституції України земля, її надра, атмосферне повітря, водні та інші природні ресурси, які знаходяться в межах території України, природні ресурси її континентального шельфу, виключної (морської) економічної зони є об`єктами права власності Українського народу. Від імені Українського народу права власника здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, визначених цією Конституцією. Кожний громадянин має право користуватися природними об`єктами права власності народу відповідно до закону.

Стаття 80 ЗК України закріплює суб`єктний склад власників землі, визначаючи, що громадяни та юридичні особи є суб`єктами права власності на землі приватної власності, територіальні громади є суб`єктами права власності на землі комунальної власності та реалізують це право безпосередньо або через органи місцевого самоврядування, держава, реалізуючи право власності через відповідні органи державної влади, є суб`єктом права власності на землі державної власності.

Земля як основне національне багатство, що перебуває під особливою охороною держави є об`єктом права власності Українського народу, а органи державної влади та органи місцевого самоврядування здійснюють права власника від імені народу, в тому числі й тоді, коли приймають рішення щодо розпорядження землями державної чи комунальної власності.

Відповідно до п. «б» ч. ст. 121 ЗК України громадяни України мають право на безоплатну передачу їм земельних ділянок із земель державної або комунальної власності для ведення особистого селянського господарства - не більше 2,0 гектара.

Згідно із ч. ч. 1-4 ст. 116 ЗК України громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом або за результатами аукціону.

Набуття права на землю громадянами та юридичними особами здійснюється шляхом передачі земельних ділянок у власність або надання їх у користування.

Безоплатна передача земельних ділянок у власність громадян провадиться у разі: а) приватизації земельних ділянок, які перебувають у користуванні громадян; б) одержання земельних ділянок внаслідок приватизації державних і комунальних сільськогосподарських підприємств, установ та організацій; в) одержання земельних ділянок із земель державної і комунальної власності в межах норм безоплатної приватизації, визначених цим Кодексом.

Передача земельних ділянок безоплатно у власність громадян у межах норм, визначених цим Кодексом, провадиться один раз по кожному виду використання.

Кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання (ст. 15 ЦК України).

Статтею 328 ЦК України встановлено, що право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

Згідно з ст. 321 ЦК України право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.

Лише власник має право витребувати своє майно від особи, яка незаконно, без відповідної правової підстави заволоділа ним (ст. 387 ЦК України).

Відповідно до ст. 80 ЗК України, ст. ст.2, 170, 172, 326, 327, 374 ЦК України право власності на землі державної та комунальної власності належать державі Україна та територіальним громадам, які реалізують це право через відповідні органи державної влади та органи місцевого самоврядування.

Пунктом 34 ч.1 ст. 26 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» встановлено, що виключно на пленарних засіданнях сільської, селищної, міської ради вирішуються такі питання, зокрема, вирішення відповідно до закону питань регулювання земельних відносин.

До повноважень сільських, селищних, міських рад у галузі земельних відносин належить розпорядження землями комунальної власності, територіальних громад; здійснення контролю за використанням та охороною земель комунальної власності, додержанням земельного та екологічного законодавства (п. п. «а», «є» ч.1 ст.12 ЗК України).

Встановивши вказані вище обставини, суд першої інстанції дійшов правильного висновку, що ОСОБА_2 , а потім ОСОБА_1 протиправно отримали у власність спірну земельну ділянку, яка незаконно вибула з володіння територіальної громади в особі Якушинецької сільської ради, а тому у даній справі підлягають застосуванню положення ст. 387 ЦК України про витребування цієї ділянки у ОСОБА_7 на користь територіальної громади.

Колегія суддів, на мою думку, повинна була відхилити доводи апеляційної скарги щодо добросовісності набуття ОСОБА_1 земельної ділянки, виходячи із такого.

Верховний Суд у постанові від 06 вересня 2023 року у справі № 910/21329/17 зазначив, що добросовісність набувача передбачає не лише звіряння відомостей про права на нерухоме майно з інформацією Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, а й виявлення розумної обачності. Така обачність включає перевірку, виявлення та докладання інших зусиль для з`ясування наявності прав інших осіб на це майно.

Із матеріалів справи вбачається, що на момент укладення договору купівлі-продажу ОСОБА_1 на праві власності, окрім спірної земельної ділянки, належало чимало інших ділянок на території колишньої Микулинецької сільської ради, де відповідач здійснює господарську діяльність.

Отже, відповідач обізнаний із вимогами земельного законодавства та процедурою набуття права власності на земельні ділянки.

Разом із тим, ОСОБА_1 залишив поза увагою те, що ОСОБА_2 у 2015 році вже набув право власності на земельні ділянки із цільовим призначенням для ведення особистого селянського господарства.

Це виключало можливість законної передачі останньому спірної земельної ділянки в розумінні ст. 121 ЗК України.

Крім того, відповідач не звернув уваги на відомості з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, згідно з якими ОСОБА_2 відчужив земельну ділянку менш ніж за один місяць після її набуття, що могло свідчити про сумнівний характер цього правочину.

Та обставина, що спірна земельна ділянка перебувала у постійному користуванні ОСОБА_2 згідно з рішенням Микулинецької сільської ради від 24.06.1998 № 39 не є тотожною праву власності на спірну земельну ділянку.

Таким чином, суд першої інстанції дійшов правильного висновку про те, що відповідач, виявивши розумну обачність, мав можливість з`ясувати питання правомірності набуття ОСОБА_2 у власність спірної земельної ділянки.

Зрештою доводи апеляційної скарги з приводу того, що майно не може бути витребуване у добросовісного набувача, не мали прийматися до уваги, оскільки відсутність спрямованого на відчуження майна рішення відповідного органу місцевого самоврядування означає, що власник волю на відчуження не виявляв.

Необхідною передумовою виникнення права приватної власності на земельну ділянку державної чи комунальної власності має бути рішення про передання у приватну власність цієї ділянки, прийняте відповідним органом виконавчої влади чи органом місцевого самоврядування, які діють від імені власника.

35 сесія 7 скликання Микулинецької сільської ради Літинського району Вінницької області, яка відбулась 22.10.2020, не приймала рішення №806 «Про затвердження технічної документації із землеустрою щодо встановлення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) та безоплатної передачі її у власність», тобто спірна земельна ділянка вибула з володіння власника у даному разі територіальної громади, поза його волею та на підставі неіснуючого рішення.

У постанові Верховного Суду від 15 квітня 2020 року у справі № 373/1810/16-ц вказано, що законодавчо визначений порядок набуття права власності громадянами на земельну ділянку із земель державної та комунальної власності потребує наявності, з одного боку, волевиявлення осіб до отримання земельної ділянки у формі подання заяви, з іншого - прийняття рішення про її передачу органом державної влади або місцевого самоврядування.

Тож відсутність волевиявлення територіальної громади на передачу земельної ділянки є порушенням чинного законодавства. Право власності на майно, яке було передано за угодами щодо його відчуження поза волею власника, не набувається, у тому числі й добросовісним набувачем, оскільки це майно може бути у нього витребуване. Право власності дійсного власника в такому випадку презюмується і не припиняється із втратою ним цього майна. Лише за наявності волевиявлення органу місцевого самоврядування, оформленого рішенням, можливе розпорядження спірним нерухомим майном. Таким чином, у випадку якщо майно вибуло з володіння законного власника поза його волею, останній може розраховувати на повернення такого майна, незважаючи на добросовісність та відплатність його набуття сторонніми особами, і має право звернутися до суду з позовом про витребування майна з чужого незаконного володіння (віндикаційним позовом).

Апеляційний суд також повинен був відхилити доводи апеляційної скарги про те, що висновок експерта від 28 січня 2025 року №2793/24-21, на підставі якого суд першої інстанції дійшов висновку про заниження ціни земельної ділянки, зазначеної у договорі купівлі-продажу, є неналежним доказом.

Вказана експертиза була проведена у рамках кримінального провадження, експерт при її проведення був попереджений про кримінальну відповідальність.

Відповідно до ч.1 ст. 77 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування.

У постанові Верховного Суду від 10 липня 2019 року у справі № 686/23256/16-ц та постанові від 25 березня 2021 року справа № 752/21411/17 зроблено висновок, що отриманий відповідно до вимог закону висновок експерта у кримінальній справі, є письмовим доказом у цивільній справі.

Чинне процесуальне законодавство не встановлює заборону щодо можливості використання під час розгляду справи доказів, отриманих в межах інших проваджень. Достовірність і достатність таких доказів оцінюється судом з урахуванням обставин конкретної справи.

Висновок експерта є належним та допустимим доказом, оскільки експертиза проведена у кримінальному провадженні містить інформацію щодо предмета доказування у цивільному провадженні, незважаючи на те, що на момент розгляду справи вирок у кримінальній справі не ухвалений (Постанова Верховного Суду від 05.02.2020 у справі № 461/3675/17).

Таким чином, висновок експерта у вказаній справі є належним і допустимим доказом, а тому доводи апеляційної скарги про протилежне колегія суддів повинна була відхилити. При цьому незгода з висновком експерта має бути мотивована.

Що стосується доводів апеляційної скарги про невиконання прокурором вимог ч. 5 ст. 390 ЦК України, то колегія суддів мала зауважити наступне.

Із змісту позовної заяви убачається, що прокурор, обґрунтовуючи вимоги позову, вказував, що відповідач неправомірно заволодів спірною земельною ділянкою, що свідчить про наявність підстав для усунення перешкод у користуванні нею шляхом її витребування.

У постанові Верховного Суду справа № 127/ 8274/24 від 12 листопада 2025 року зазначено, що обов`язок попереднього внесення вартості майна на депозитний рахунок суду передбачений у нормі матеріального права. Положення частини 5 статті 390 ЦК України поширюється на випадки подання позову про витребування майна у добросовісного набувача. При цьому у випадку подання та розгляду судом позову про витребування майна у недобросовісного набувача вимоги частини 5 статті 390 ЦК України не підлягають застосуванню.

З огляду на викладене, положення частини 5 статті 390 ЦК України до спірних відносин у даній справі не підлягали застосуванню.

Зрештою, доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують та не дають підстав для висновку про незаконність чи необґрунтованість оскаржуваного рішення, неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, тому відповідно до положень ст.375ЦПК України апеляційну скаргу слід було залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін

Суддя О. В. Ковальчук