Постанова від 05 серпня 2026 р. у справі №147/1533/24 — Вінницький апеляційний суд

Справа № 147/1533/24

Провадження № 22-ц/801/1460/2026

Категорія: 39

Головуючий у суді 1-ї інстанції Почкіна О. М.

Доповідач:Ковальчук О. В.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06 серпня 2026 рокуСправа № 147/1533/24м. Вінниця

Вінницький апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого Ковальчука О. В.,

суддів: Берегового О. Ю., Панасюка О. С.,

за участю секретаря судового засідання Кулішко Б. А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ІННОВА ФІНАНС» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

за апеляційною скаргою ОСОБА_1 , поданою її представником – адвокатом Самадуровою Наталією Валеріївною, на ухвалу Тростянецького районного суду Вінницької області про відмову в задоволенні заяви про розстрочку виконання рішення суду, постановлену 21 квітня 2026 року суддею цього суду Почкіною О. М. у селищі Тростянець, дата виготовлення повного тексту ухвали невідома,

УСТАНОВИВ:

У квітні 2026 року представник заявниці ОСОБА_1 – адвокат Самодурова Н. В. через підсистему «Електронний суд» звернулася до суду з заявою про розстрочку виконання заочного рішення Тростянецького районного суду Вінницької області від 25.02.2025 у справі № 147/1533/24 строком на дванадцять місяці.

Заява мотивована тим, що ОСОБА_1 перебуває у складних життєвих

обставинах, зокрема, 18.03.2026 заявниця отримала сповіщення № 2468 про загибель її чоловіка ОСОБА_2 ІНФОРМАЦІЯ_1 під час виконання бойового розпорядження.

Унаслідок загибелі чоловіка, який був єдиним годувальником сім`ї, ОСОБА_1 стала вдовою та самостійно утримує двох малолітніх дітей: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , який через ранній вік потребує постійного догляду та значних матеріальних витрат.

Вказані обставини унеможливлюють вчасне виконання заочного рішення Тростянецького районного суду Вінницької області від 25.02.2025 щодо стягнення з ОСОБА_1 на користь ТОВ «ІННОВА ФІНАНС» заборгованості за договором позики № 2986280224 від 09 лютого 2024 року в розмірі 8 750 грн 00 коп. (з яких: 5 000 грн 00 коп. - прострочена заборгованість за кредитом, 3 750 грн 60 коп. - прострочена заборгованість за нарахованими процентами), а також судового збору в розмірі 510 грн 75 коп.

За таких підстав представник заявниці просила розстрочити виконання судового рішення рівними частинами у сумі 1 084, 27 грн. 27 коп строком на 12 місяці в, починаючи з 01 травня 2026 по 01 травня 2027 року.

21 квітня 2026 року ухвалою Тростянецького районного суду Вінницької області відмовлено у задоволенні вказаної заяви ОСОБА_1 .

Не погодившись із такою ухвалою суду, ОСОБА_1 через свого представника - адвоката Самадурову Н. В. подала апеляційну скаргу, у якій, посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, невідповідність висновків суду обставинам справи, просить її скасувати та постановити нову ухвалу, якою заяву ОСОБА_1 про розстрочення виконання рішення суду задовольнити.

В обґрунтування апеляційної скарги посилається на обставини, викладені в заяві про розстрочку виконання рішення суду.

Також зазначає, що суд першої інстанції належним чином не звернув уваги на матеріальне становище ОСОБА_1 та не проаналізував його, а саме те, що довідкою форми ОК-5 від 08.04.2026 доведено відсутність у неї доходів, починаючи з 2022 року.

Крім того, зазначає, що всі банківські рахунки ОСОБА_1 були заарештовані приватним виконавцем одразу після ухвалення судового рішення.

У відзиві на апеляційну скаргу Товариство з обмеженою відповідальністю «ІННОВА ФІНАНС», яке на підставі рішення загальних зборів змінило найменування на Товариство з обмеженою відповідальністю «ІННОВА НОВА», просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а ухвалу суду першої інстанції – без змін, посилаючись на її законність та обґрунтованість.

Товариство вважає, що скрутне матеріальне становище боржника не є безумовною підставою для розстрочення виконання судового рішення.

Стягувач звертає увагу апеляційного суду на те, що строк виконання ОСОБА_1 зобов`язань за Договором настав понад рік тому, однак станом на 08.07.2026 (дата подання відзиву) стягувачу не тільки не повернули надані в кредит кошти та нараховані проценти, а й завдали додаткових витрат, пов`язаних із судовим розглядом, які боржником також не компенсовані.

Апеляційний суд, згідно з вимогами ст. 367 ЦПК України, перевіривши законність і обґрунтованість ухвали суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, вважає, що апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення, а ухвалу суду першої інстанції - без змін з огляду на таке.

Статтею 375 ЦПК України визначено, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права.

Згідно зі ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватись на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повного і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Ухвала суду першої інстанції відповідає цим вимогам.

Судом установлено, що заочним рішенням Тростянецького районного суду Вінницької області від 25.02.2025 позов Товариства з обмеженою відповідальністю “ІННОВА-ФІНАНС” до ОСОБА_1 задоволено частково. Ухвалено стягнути з ОСОБА_1 на користь ТОВ “ІННОВА-ФІНАНС” заборгованість за договором позики № 2986280224 від 09 лютого 2024 року у розмірі 8 750 грн 00 коп., з яких: 5 000 грн. 00 коп. - прострочена заборгованість за кредитом, 3 750 грн 60 коп - прострочена заборгованість за нарахованими процентами, а також витрат по сплаті судового збору у розмірі 510 грн 75 коп (т.1 а.с. 82 - 91).

Рішення набрало законної сили 28.03.2025 (т.1 а.с 103).

31.03.2025 Товариство з обмеженою відповідальністю “ІННОВА-ФІНАНС” звернулося до Тростянецького районного суду Вінницької області із заявою про видачу виконавчого документа (т.1 а.с. 99 -101).

01.04.2025 Тростянецьким районним судом Вінницької області видано та надіслано стягувачу виконавчий лист від 01.04.2025 у справі 147/1533/24 за позовом Товариство з обмеженою відповідальністю “ІННОВА-ФІНАНС” ДО ОСОБА_1 (т.1 а.с.103).

26.04.2026 представник ОСОБА_1 - адвокат Самодурова Н. В. звернулася до суду із заявою про розстрочку виконання заочного рішення Тростянецького районного суду Вінницької області від 25.02.2025 (т.2 а.с. 1-10).

Згідно з копією свідоцтва про шлюб Серії НОМЕР_1 ОСОБА_1 (дошлюбне прізвище ОСОБА_5 ) та ОСОБА_2 зареєстрували шлюб 11.08.2018 (т.2 а.с. 5).

Відповідно до копії сповіщення № 2468 від 18.03.2026 сім`ї померлого (загиблого) військовослужбовця чоловік ОСОБА_1 - старший солдат ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , загинув ІНФОРМАЦІЯ_1 під час виконання бойового розпорядження (т.2 а.с. 6).

Із копії свідоцтва про народження Серії НОМЕР_2 вбачається, що ОСОБА_1 та ОСОБА_2 є батьками ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 (т.2 а.с. 7).

Із копії свідоцтва про народження Серії НОМЕР_3 вбачається, що ОСОБА_1 та ОСОБА_2 є батьками ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 (т. 2 а. с.8).

Відповідно до довідки форми ОК- 5, сформованої 08.04.2026 засобами автоматичних систем Пенсійного фонду України, ОСОБА_1 з лютого 2022 року не працює (т.2 а.с. 19,20).

Відмовляючи у задоволенні заяви, суд першої інстанції виходив з того, що перебування на утримані у заявниці двох малолітніх дітей, без підтвердження того, що на їх утримання остання витрачає значні кошти, які унеможливлювали виконання нею протягом року рішення суду, не є підставою для розстрочення виконання судового рішення.

Колегія суддів погоджується з такими висновками суду першої інстанції, ураховуючи наступне.

Згідно із ст.12,13 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін, при цьому суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Відповідно до ч. 1ст. 435 ЦПК України за заявою сторони суд, який розглядав справу як суд першої інстанції, може відстрочити або розстрочити виконання рішення, а за заявою стягувача чи виконавця, у випадках, встановлених законом, встановити чи змінити спосіб або порядок його виконання.

За правилами ч. 3 ст. 435 ЦПК України підставою для встановлення або зміни способу або порядку виконання, відстрочення або розстрочення виконання судового рішення є обставини, що істотно ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим.

Відповідно до ч. 4 ст. 435 ЦПК України, вирішуючи питання про відстрочення чи розстрочення виконання судового рішення, суд також враховує: 1) ступінь вини відповідача у виникненні спору; 2) щодо фізичної особи, тяжке захворювання її самої чи членів її сім`ї, її матеріальний стан; 3) стихійне лихо, інші надзвичайні події тощо.

Розстрочка та відстрочення виконання судового рішення не може перевищувати одного року з дня ухвалення такого рішення, ухвали, постанови (ч. 5ст. 435 ЦПК України).

Тотожна за змістом норма передбачена й в ч. 1 ст. 33 Закону України «Про виконавче провадження», яка встановлює, що за наявності обставин, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим (хвороба сторони виконавчого провадження, відрядження сторони виконавчого провадження, стихійне лихо тощо), сторони мають право звернутися до суду, який розглядав справу як суд першої інстанції, із заявою про відстрочення або розстрочення виконання рішення.

Як роз`яснив Пленум Верховного Суду України в п. 10 Постанови від 26.12.2003 № 14 «Про практику розгляду судами скарг на рішення, дії або бездіяльність органів і посадових осіб державної виконавчої служби та звернень учасників виконавчого провадження», задоволення заяви про розстрочку виконання рішення суду можливе лише у виняткових випадках, які суд визначає, виходячи із особливого характеру обставин, що ускладнюють або виключають виконання рішення суду (хвороба боржника або членів його сім`ї, стихійне лихо, інші надзвичайні події тощо).

При цьому, виконання судового рішення має розглядатися як невід`ємна частина «судового процесу» для цілей статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод(справа «Горнсбі проти Греції»). Термін, протягом якого судове рішення залишається невиконаним, може ставити під сумнів розумність строків судового захисту. При вирішенні питання про затримку виконання судового рішення, слід враховувати інтереси обох сторін як стягувача, так і боржника та дотримуватися їх балансу.

З аналізу наведених норм можна дійти висновку, що обов`язковою умовою для відстрочення чи розстрочення виконання судового рішення є доведення заявником факту існування обставин, які істотно ускладнюють виконання рішення та/або роблять його неможливим.

Вищенаведене узгоджується з правовими висновками, викладеними в постанові Великої Палати Верховного Суду від 03.06.2021 у справі №9901/598/19.

Вирішуючи питання щодо можливості відстрочення чи розстрочення виконання рішення, суд повинен ураховувати майнові інтереси сторін, їх фінансовий стан, ступінь вини кожної сторони у виникненні спору та інші обставини, а також інтереси сторони, на користь якої ухвалене рішення, тобто стягувача. Матеріальний стан боржника не є безумовною підставою для розстрочення чи відстрочення виконання рішення суду і підлягає оцінці у сукупності з іншими фактичними обставинами (правова позиція викладена в постановах Верховного Суду від 27.02.2019 у справі №796/43/2018, від 19.06.2019 у справі №2-55/10).

Обґрунтовуючи підстави для розстрочення виконання судового рішення, заявниця послалась на загибель чоловіка-військовослужбовця та самостійне утримання двох малолітніх дітей, а тому одноразове стягнення усієї суми боргу поставить її у скрутне матеріальне становище, оскільки вона самостійно виховує дітей та з 2022 року не працює та не має офіційних доходів.

Однак, суд першої інстанції, установивши, що будь-яких належних і допустимих доказів на підтвердження тяжкого майнового стану заявницею надано не було, а також не наведено обставин, які мають характер особливих або виняткових, дійшов правильного висновку про відмову у задоволенні заяви про розстрочення виконання рішення суду.

Відхиляючи доводи апеляційної скарги про скрутне матеріальне становище ОСОБА_1 , колегія суддів виходить із такого.

Так, заявниця стверджує, що не працює та має офіційного доходу з 2022 року.

Разом із тим, у 2024 році вона свідомо уклала кредитний договір, взявши на себе ризики щодо повернення коштів. У цьому випадку отримання кредиту та відсутність доходів для його погашення може свідчити про умисне ухилення від виконання зобов`язань, а не про наявність виняткових обставин.

При цьому, стверджуючи, що чоловік був єдиним годувальником сім`ї, заявниця суперечить власним доводам.

На момент ухвалення Тростянецьким районним судом Вінницької області заочного рішення від 25.02.2025, як і на момент отримання кредиту в 2024 році, чоловік заявниці був живий. Відтак, його загибель ІНФОРМАЦІЯ_1 не є першопричиною неповернення кредитних коштів у встановлений договором строк та не є першопричиною невиконання судового рішення.

Крім того, арешт, накладений на банківські рахунки боржника, є правовим наслідком невиконання судового рішення, а не винятковою обставиною для задоволення заяви про розстрочення його виконання.

Зрештою доводи апеляційної скарги не можуть розцінюватись як такі, що є особливими або винятковими, та, у відповідності до приписів ст. 435 ЦПК України, унеможливлюють або ускладнюють виконання судового рішення про стягнення коштів, оскільки заявницею не було надано відомостей про її дійсний майновий стан, що є обов`язковим для врахування судом при вирішенні питання про розстрочення виконання судового рішення.

Крім того, колегія суддів також враховує, що безпідставне розстрочення виконання рішення суду підриває правовий принцип своєчасного та повного виконання судового рішення у цивільній справі, що є складовою права на справедливий суд та однією з процесуальних гарантій доступу до суду.

Отже, посилання в апеляційній скарзі не спростовують висновки суду першої інстанції, викладені у мотивувальній частині ухвали суду, та не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, невідповідність висновків суду обставинам справи.

Таким чином, відповідно до положень ст. 375 ЦПК України, апеляційну скаргу належить залишити без задоволення, а ухвалу суду першої інстанції - без змін.

Відповідно до п. п. «в» п. 4 ч. 1 ст. 382 ЦПК України, ст. 141 ЦПК України суд розподіляє судові витрати, понесені у зв`язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції.

Оскільки апеляційна скарга залишена без задоволення, то судові витрати у зв`язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції необхідно віднести за рахунок особи, яка подала апеляційну скаргу.

На підставі викладеного, керуючись ст. 374, 375, 381-384 ЦПК України, апеляційний суд

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 , подану її представником – адвокатом Самадуровою Наталією Валеріївною, залишити без задоволення, а ухвалу Тростянецького районного суду Вінницької області від 21 квітня 2026 року залишити без змін.

Понесені скаржником у зв`язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції судові витрати залишити за ним.

Постанова набирає законної сили із дня її ухвалення та касаційному оскарженню не підлягає.

Головуючий О. В. Ковальчук

Судді: О. Ю. Береговий

О. С. Панасюк