Рішення від 14 липня 2026 р. у справі №930/1315/26 — Немирівський районний суд Вінницької області

Справа № 930/1315/26

№2/930/1174/26

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

15.07.2026 року Немирівський районний суд

Вінницької області

в складі головуючого судді: Алєксєєнка В.М.

при секретарі: Загребельного О.С.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Немирові цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до Райгородської сільської ради про визнання права власності на майно в порядку спадкування, -

В С Т А Н О В И В :

Позивач ОСОБА_2 звернувся до суду з позовом до Райгородської сільської ради про визнання права власності на спадкове майно в порядку спадкування за законом.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що позивач є сином ОСОБА_3 та ОСОБА_4 . Його мати – ОСОБА_4 , 1944 року народження, померла ІНФОРМАЦІЯ_1 . На день смерті вона постійно проживала та була зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 .

Позивач зазначає, що після смерті матері він як спадкоємець першої черги за законом прийняв спадщину, оскільки на час відкриття спадщини постійно проживав разом із нею, що підтверджується відповідною довідкою Райгородської сільської ради.

Згодом позивачу стало відомо, що за життя ОСОБА_4 мала право на земельну частку (пай), розташовану на території колишньої Юрковецької сільської ради Немирівського району Вінницької області.

На звернення позивача відділом № 2 Управління забезпечення реалізації державної політики у сфері земельних відносин Головного управління Держгеокадастру у Вінницькій області надано копію сертифіката на право на земельну частку (пай) серії ВН № 0061087, виданого Немирівською районною державною адміністрацією 01 липня 1997 року, відповідно до якого ОСОБА_4 належало право на земельну частку (пай) розміром 2,46 умовних кадастрових гектари.

Після звернення до державного нотаріуса для оформлення спадкових прав позивачу було роз`яснено, що у зв`язку з відсутністю оригіналу сертифіката на право на земельну частку (пай) видача свідоцтва про право на спадщину за законом є неможливою.

Посилаючись на неможливість оформлення спадкових прав у нотаріальному порядку, позивач просить суд визнати за ним право власності в порядку спадкування за законом на право на земельну частку (пай) розміром 2,46 умовних кадастрових гектари, посвідчене сертифікатом на право на земельну частку (пай) серії ВН № 0061087, виданим Немирівською районною державною адміністрацією 01 липня 1997 року на ім`я ОСОБА_4 .

Ухвалою судді від 02 червня 2026 року прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у цивільній справі за правилами загального позовного провадження.

Позивач у судове засідання не з`явився, подав до суду заяву про розгляд справи за його відсутності, позовні вимоги підтримав та просив їх задовольнити в повному обсязі.

Представник відповідача, належним чином повідомлений про дату, час і місце судового засідання, у судове засідання не з`явився, подав до суду заяву про розгляд справи за відсутності представника. У заяві зазначено, що Райгородська сільська рада позов визнає повністю, заперечення проти його задоволення відсутні.

Згідно ч. 3ст. 211 ЦПК України учасник справи має право заявляти клопотання про розгляд справи за його відсутності. Якщо таке клопотання заявили всі учасники справи, судовий розгляд справи здійснюється на підставі наявних у суду матеріалів.

За вказаних обставин, суд проводить розгляд справи у відсутності сторін без фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу за правилами ч. 2ст. 247 ЦПК України.

Відповідно до ч. 3 ст. 200 ЦПК України за результатами підготовчого провадження суд ухвалює рішення у випадку визнання позову відповідачем.

Згідно із ч. 4ст. 206 ЦПК України у разі визнання відповідачем позову суд за наявності для того законних підстав ухвалює рішення про задоволення позову, якщо таке визнання не суперечить закону і не порушує права свободи чи інтереси інших осіб.

Згідно з ч. 1 ст. 82 ЦПК України, обставини визнані сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі, не підлягають доказуванню.

Дослідивши матеріали справи, всебічно, повно та об`єктивно з`ясувавши обставини справи, оцінивши наявні у справі докази в їх сукупності відповідно до вимог статті 89 ЦПК України, суд дійшов висновку, що позов підлягає задоволенню з таких підстав.

Судом встановлено, що позивач ОСОБА_2 є сином ОСОБА_4 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 , що підтверджується наявними у справі доказами.

Після смерті ОСОБА_4 відкрилася спадщина. На день відкриття спадщини позивач постійно проживав разом зі спадкодавцем, у зв`язку з чим відповідно до вимог цивільного законодавства прийняв спадщину, що підтверджується довідкою Райгородської сільської ради.

Згідно з копією сертифіката на право на земельну частку (пай) серії ВН № 0061087, виданого Немирівською районною державною адміністрацією 01 липня 1997 року, ОСОБА_4 належало право на земельну частку (пай) розміром 2,46 умовних кадастрових гектари, розташовану на території колишньої Юрковецької сільської ради Немирівського району Вінницької області.

Таким чином, на момент відкриття спадщини зазначене право на земельну частку (пай) входило до складу спадкового майна після смерті ОСОБА_4 .

З матеріалів справи вбачається, що позивач звернувся до державного нотаріуса з метою оформлення спадкових прав, однак у видачі свідоцтва про право на спадщину було відмовлено у зв`язку з відсутністю оригіналу сертифіката на право на земельну частку (пай), що унеможливлює оформлення спадкових прав у нотаріальному порядку.

Відповідно до статті 1216 Цивільного кодексу України спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла, до інших осіб.

Згідно зі статтею 1218 ЦК України до складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини та не припинилися внаслідок його смерті.

Відповідно до статті 1223 ЦК України право на спадкування мають особи, визначені у заповіті, а у разі його відсутності – особи, визначені статтями 1261–1265 цього Кодексу.

За змістом статті 1261 ЦК України у першу чергу право на спадкування за законом мають діти спадкодавця, той із подружжя, який його пережив, та батьки.

Частиною третьою статті 1268 ЦК України передбачено, що спадкоємець, який постійно проживав разом зі спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається таким, що прийняв спадщину, якщо протягом строку, встановленого статтею 1270 цього Кодексу, не заявив про відмову від неї.

Відповідно до частини третьої статті 1296 ЦК України відсутність свідоцтва про право на спадщину не позбавляє спадкоємця права на спадщину.

Згідно зі статтею 392 ЦК України власник майна або особа, яка вважає себе власником, має право пред`явити позов про визнання права власності, якщо таке право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати документа, який посвідчує право власності.

Згідно з п. 23 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 30.05.2008 року № 7 «Про судову практику у справах про спадкування», у разі відмови нотаріуса в оформленні права на спадщину особа може звернутися до суду за правилами позовного провадження.

Згідно п. 17 розділу X «Перехідних положень» Земельного кодексу України, сертифікати на право на земельну частку (пай), отримані громадянами, вважаються правовстановлюючими документами при реалізації ними права вимоги на відведення земельної частки (паю) в натурі (на місцевості) відповідно до законодавства. Сертифікати на право на земельну частку (пай) є дійсними до виділення власникам земельних часток (паїв) у натурі (на місцевості) земельних ділянок та видачі їм державних актів на право власності на землю.

Сертифікат на право на земельну частку (пай) був виданий спадкодавцю, що свідчить про набуття нею права на земельну частку (пай).

Відповідно до п. 24 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 7 від 16.04.2004 року «Про практику застосування судами земельного законодавства при розгляді цивільних справ», член колективного сільськогосподарського підприємства, включений до списку, що додається до державного акта на право колективної власності на землю, набуває права на земельну частку (пай) з дня видачі цього акта, і в разі його смерті успадкування права на земельний пай здійснюється за нормами ЦК, у тому числі й у випадку, коли з різних причин ця особа не отримала сертифікат на право на земельну частку (пай). Невнесення до зазначеного вище списку особи, яка була членом КСП на час передачі у колективну власність землі, не може позбавити її права на земельну частку.

Відповідно п. г ч. 1 ст. 81 Земельного кодексу України однією з підстав виникнення права власності на земельну ділянку, є прийняття спадщини.

Як передбачено ст. 328 ЦК України право власності набувається в порядку, визначеному законом, та на підставах не заборонених законом. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

Враховуючи, що позивач є спадкоємцем першої черги за законом після смерті ОСОБА_4 , спадщину прийняв у встановленому законом порядку, а оформити свої спадкові права в нотаріальному порядку не має можливості у зв`язку з відсутністю оригіналу правовстановлюючого документа, суд дійшов висновку, що позовні вимоги є обґрунтованими, підтверджуються належними та допустимими доказами, а тому підлягають задоволенню шляхом визнання за позивачем права власності в порядку спадкування за законом на спірне спадкове майно.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 316,328,392,1216-1218,1225,1268 ЦК України, ст. ст. 12,13,76-82,89,263-265 ЦПК України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги задовольнити.

Визнати за ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , в порядку спадкування за законом після смерті ОСОБА_4 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 , право власності на земельну ділянку розміром 2,46 умовних кадастрових гектари, розташовану на території Райгородської сільської ради Гайсинського району Вінницької області (колишньої Юрковецької сільської ради Немирівського району Вінницької області), право на яку посвідчувалося сертифікатом на право на земельну частку (пай) серії ВН № 0061087, виданим Немирівською районною державною адміністрацією 01 липня 1997 року на ім`я ОСОБА_4 .

Рішення суду може бути оскаржене безпосередньо до Вінницького апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня проголошення рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Суддя: В.М. Алєксєєнко