Постанова від 03 серпня 2026 р. у справі №953/9549/26 — Київський районний суд м. Харкова

Справа№ 953/9549/26

н/п 3/953/1770/26

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"04" серпня 2026 р. Київський районний суд м. Харкова, у складі: судді Муратової С.О., секретаря судового засідання Драгана О.А., особи, відносно якої складено протокол про адміністративне правопорушення ОСОБА_1 , розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі судових засідань в приміщенні Київського районного суду м. Харкова адміністративний матеріал, що надійшов з ХРУП №1 ГУ НП в Харківській області про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , яка не працює, мешкає за адресою: АДРЕСА_1 ,

за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 184 КУпАП, -

встановив:

Згідно протоколу про адміністративне правопорушення серії ВБА №162648 від 07.07.2026, 28.06.2026 о 12.00 год. ОСОБА_1 за адресою: АДРЕСА_2 , ухилилась від передбачених законодавством батьківських обов`язків відносно неповнолітньої доньки ОСОБА_2 , 2014 року народження, щодо виховання та догляду за дитиною, а саме: донька ОСОБА_2 , 2014 року народження, знущалась над кошеням, а саме: била його ногою та била головою об стіну, що свідчить про неналежне виконання батьківських обов`язків, чим порушила ст. 12 Закону України «Про охорону дитинства».

В судовому засіданні ОСОБА_1 не погодилася з протоколом про адміністративне правопорушення, зазначила, що її донька ОСОБА_2 з друзями підібрали котів і ходили до котиків годувати їх. В гуртожитку дівчата сказали, що відбулася бійка між дітьми та щоб закрити це питання склали протокол на її доньку за, начебто, побиття кошенят. Насправді ж її донька доглядала та піклувалась цими кошенятами.

Суд, вислухавши пояснення учасників процесу, дослідивши надані разом з протоколом про адміністративне правопорушення матеріали, приходить до наступного.

Завданням Кодексу України про адміністративні правопорушення є охорона прав і свобод громадян, власності, конституційного ладу України, прав і законних інтересів підприємств, установ і організацій, встановленого правопорядку, зміцнення законності, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі точного і неухильного додержання Конституції законів України, поваги до прав, честі і гідності інших громадян, до правил співжиття, сумлінного виконання своїх обов`язків, відповідальності перед суспільством (ст. 1 КУпАП).

Відповідно до ст.7 КУпАП ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв`язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності. Застосування уповноваженими на те органами і посадовими особами заходів адміністративного впливу провадиться в межах їх компетенції, у точній відповідності з законом.

Відповідно до ст.9 КУпАП адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.

Склад адміністративного правопорушення включає в себе ознаки, які характеризують зовнішній прояв поведінки особи, його спрямованість та наслідки; ознаки, що характеризують правопорушника і його психічне ставлення до скоєного. Відповідно ознаки складу адміністративного правопорушення об`єднаються у чотири групи (елементи): об`єкт адміністративного правопорушення, об`єктивна сторона адміністративного правопорушення, суб`єкт адміністративного правопорушення та суб`єктивна сторона адміністративного правопорушення. Всі зазначені елементи складу адміністративного правопорушення є обов`язковими. Суб`єктивна сторона - відображає психічне ставлення особи до скоєного діяння і наслідків, що наступають в результаті цього діяння. Вина особи - є необхідним елементом суб`єктивної сторони.

Адміністративна відповідальність за ч.1 ст.184 КУпАП настає за ухилення батьків або осіб, які їх замінюють, від виконання передбачених законодавством обов`язків щодо забезпечення необхідних умов життя, навчання та виховання неповнолітніх дітей.

Об`єктом вказаного правопорушення є суспільні відносини у сфері охорони прав та інтересів неповнолітніх, які зокрема регламентуються законодавством.

Суб`єкт адміністративного проступку є фізичні осудні особи - батьки, або особи, що їх замінюють. Суб`єктивна сторона правопорушення визначається ставленням до наслідків і характеризується наявністю вини у формі умислу або необережность. При цьому ухилення може полягати у різних формах бездіяльності, пов`язаної з незабезпеченням належного виховання та навчання неповнолітніх дітей.

Об`єктивна сторона правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 184 КУпАП, полягає в ухиленні батьків від виконання передбачених законодавством обов`язків. Отже, диспозиція цієї статті є бланкетною (відсилочною), не конкретизованою, а такою, що скеровує до норм законодавства України, які регулюють обов`язки батьків по відношенню до дітей.

Обов`язки батьків щодо виховання та розвитку дитини визначено ст.150 Сімейного кодексу України від 10.01.2002 р. № 2947-III, відповідно до вимог якої батьки зобов`язані виховувати дитину в дусі поваги до прав та свобод інших людей, любові до своєї сім`ї та родини, свого народу, своєї Батьківщини. Батьки зобов`язані піклуватися про здоров`я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток. Батьки зобов`язані забезпечити здобуття дитиною повної загальної середньої освіти, готувати її до самостійного життя. Батьки зобов`язані поважати дитину. Передача дитини на виховання іншим особам не звільняє батьків від обов`язку батьківського піклування щодо неї. Забороняються будь-які види експлуатації батьками своєї дитини. Забороняються фізичні покарання дитини батьками, а також застосування ними інших видів покарань, які принижують людську гідність дитини.

Відповідно до ч. 1 ст. 12 Закону України «Про охорону дитинства» від 26.04.2001 №2402-III батьки або особи, які їх замінюють, мають право і зобов`язані виховувати дитину, піклуватися про її здоров`я, фізичний, духовний і моральний розвиток, навчання, створювати належні умови для розвитку її природних здібностей, поважати гідність дитини, готувати її до самостійного життя та праці.

Кваліфікуючою ознакою правопорушення, відповідальність за яке передбачена ч. 1 ст. 184 КУпАП є ухилення батьків або осіб, які їх замінюють, від виконання передбачених законодавством обов`язків щодо забезпечення необхідних умов життя, навчання та виховання неповнолітніх дітей, тобто при складанні протоколу уповноважена особа повинна встановити, від виконання яких саме обов`язків по відношенню до дітей ухиляються батьки.

Таким чином, складом наведеного порушення є саме незабезпечення батьками або особами, що їх замінюють необхідних умов життя, навчання та виховання неповнолітніх.

Згідно зі ст. 245 КУпАП завданням провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом.

Виходячи з викладеного, при розгляді справи про притягнення до адміністративної відповідальності, суд має встановити чи підтверджений факт батьківства особи, яка притягується до адміністративної відповідальності, до неповнолітньої дитини, від виконання обов`язків щодо забезпечення необхідних умов життя, навчання та виховання якої ухиляється.

Приписами ст. 252 КУпАП визначено, що орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.

Вимогами ст.280 КУпАП покладено на суддю обов`язок, крім іншого, з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Постанова суду, згідно зі ст. 283 КУпАП, має ґрунтуватися на обставинах, встановлених при розгляді справи, тобто на достатніх і незаперечних доказах.

Як зазначено вище, згідно протоколу про адміністративне правопорушення серії ВБА №162648 від 07.07.2026, 28.06.2026 о 12.00 год. ОСОБА_1 за адресою: АДРЕСА_2 , ухилилась від передбачених законодавством батьківських обов`язків відносно неповнолітньої доньки ОСОБА_2 , 2014 року народження, щодо виховання та догляду за дитиною, а саме: донька ОСОБА_2 , 2014 року народження, знущалась над кошеням, а саме: била його ногою та била головою об стіну, що свідчить про неналежне виконання батьківських обов`язків, чим порушила ст. 12 Закону України «Про охорону дитинства».

В судовому засіданні допитано в якості свідка неповнолітню ОСОБА_2 в присутності її мами ОСОБА_1 , яка повідомила, що кішку не била.

В судовому засіданні допитано в якості свідка неповнолітню ОСОБА_3 в присутності її мами ОСОБА_4 , яка повідомила, що ОСОБА_2 кішку не била. ОСОБА_2 тварин не б`є, вони знайшли кошенят в лісосмузі та доглядають за кошенятами, купляють молоко та корм для котів.

В судовому засіданні допитано в якості свідка неповнолітню ОСОБА_5 в присутності її мами ОСОБА_4 , яка повідомила, що ОСОБА_2 кішку не била, вона з нею гралася, Єгор та ОСОБА_6 сказали поліції, що ОСОБА_2 била кішок та кидала їх в стіну, хоча вона так не робила.

Згідно зі ст. 251 КУпАП доказами у справі про адміністративне правопорушення, крім інших, є протоколи про адміністративне правопорушення, пояснення особи, яка притягується до адміністративної відповідальності, пояснення свідків та інші документи.

Обов`язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених статтею 255 КУпАП.

Згідно статті 62 Конституції України, положення якої закріплює принцип невинуватості, особа вважається невинуватою у вчиненні злочину і не може бути піддана кримінальному покаранню, доки її вину не буде доведено в законному порядку і встановлено обвинувальним вироком суду, який набрав законної сили.

Презумпція невинуватості особи передбачає, що обов`язок доведення вини особи покладається на державу.

Відповідно до Рішення Конституційного Суду України від 22.12.2010 року № 23-рп /2010, адміністративна відповідальність в Україні та процедура притягнення до неї ґрунтується на конституційних принципах і правовій презумпції, в тому числі, і закріпленої в статті 62 Конституції України презумпції невинуватості.

Така позиція Конституційного Суду України відповідає і правовим позиціям ЄСПЛ, зокрема, у рішенні по справі «Аллене де Рібемон проти Франції» від 10.02.1995 року ЄСПЛ зазначив, що сфера застосування принципу презумпції невинуватості значно ширше, ніж це передбачають: презумпція невинності обов`язкова не тільки для кримінального суду, який вирішує питання про обґрунтованість обвинувачення, а й для всіх інших суспільних відносин.

Крім того, суд враховує положення частини 3 статті 62 Конституції України, яка визначає, що обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.

Стандарт доведення вини «поза розумним сумнівом» означає, що при доведенні винуватості особи не повинно залишатися жодного «розумного сумніву» в цьому, тоді як наявність такого «розумного сумніву» у винуватості особи є підставою для його виправдання. Недоведена вина прирівнюється до доведеної невинуватості.

При цьому суд не вправі самостійно змінювати, на шкоду особі фабулу, викладену у протоколі про адміністративне правопорушення, яка, по суті, становить виклад обвинувачення у вчиненні певного правопорушення, винуватість у скоєнні якого певною особою має доводитися в суді; суд також не має права самостійно відшукувати докази винуватості особи у вчиненні правопорушення. Адже діючи таким чином, суд неминуче перебиратиме на себе функції обвинувача, позбавляючись статусу незалежного органу правосуддя, що є порушенням статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод(далі Конвенція).

Суд, оцінивши наявні докази, приходить до висновку, що докази, які б підтверджували вчинення ОСОБА_1 дій, направлених на ухилення від виконання передбачених законодавством обов`язків щодо забезпечення необхідних умов життя, навчання та виховання дитини ОСОБА_2 , матеріали справи не містять.

Вказані обставини не дають підстав для висновку про наявність складу правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 184 КУпАП, в діях ОСОБА_1 .

З огляду на викладене, суд дійшов висновку, що в діях ОСОБА_1 відсутній склад адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 184 КУпАП.

Відповідно до ч. 1 ст. 247 КУпАП провадження в справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочате, а розпочате підлягає закриттю за відсутності події і складу адміністративного правопорушення.

З огляду на зазначене, суд вважає за необхідне провадження у справі про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 за ч. 1 ст. 184 КУпАП закрити у зв`язку з відсутністю в її діях складу адміністративного правопорушення.

Оскільки стягнення судового збору передбачено законом лише при накладенні адміністративного стягнення, судовий збір стягненню не підлягає.

Керуючись ч.1 ст. 184, ст. 1,7, 9, 247, 268, 283-285, 307, 308 КУпАП, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Провадження у справі про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , за ч. 1 ст. 184 КУпАП - закрити на підставі п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП у зв`язку з відсутністю в її діях складу адміністративного правопорушення.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Харківського апеляційного суду через суд першої інстанції шляхом подачі в 10-денний строк з дня винесення постанови апеляційної скарги до Київського районного суду м. Харкова.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги.

Суддя С.О. Муратова