Постанова від 29 липня 2026 р. у справі №444/4848/25 — Львівський апеляційний суд

Справа № 444/4848/25 Головуючий у 1 інстанції: Оприск З.Л.

Провадження № 33/811/1050/26 Доповідач: Гончарук Л. Я.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30 липня 2026 року Львівський апеляційний суд у складі: судді Гончарук Л.Я., з участю особи, яка притягається до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , захисника адвоката Дуди Ірини Петрівни,розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу захисника адвоката Дуди Ірини Петрівни на постанову судді Жовківського районного суду Львівської області від 11 грудня 2025 року,

встановив:

цією постановою, ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, та накладено на нього адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 17000 /сімнадцять тисяч/ грн. 00 коп. в дохід держави з позбавленням права керування транспортними засобами на строк один рік.

Стягнуто з ОСОБА_1 605,60 грн. судового збору в дохід держави.

Відповідно до постанови, ОСОБА_1 24.11.2025 о 00:55 год в с. Голокам`янка, вул. Голокам`янка, 1, Львівський район, Львівська область, керував транспортним засобом Рено “Меган Сценік” НОМЕР_1 з явними ознаками алкогольного сп`яніння (різкий запах алкоголю з порожнини рота, поведінка, що не відповідає обстановці), від проходження огляду на стан сп`яніння відмовився, чим вчинив адміністративне правопорушення, відповідальність за яке передбачена частиною 1 статті 130 Кодексу України про адміністративні правопорушення.

Не погоджуючись з даною постановою захисник особи, яку притягнуто до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 адвокат Дуда Ірина Петрівна подала апеляційну скаргу, в якій просить поновити строк на апеляційне оскарження постанови Жовківського районного суду Львівської області від 11 грудня 2025 року, скасувати зазначену постанову та закрити провадження у справі на підставі п. 1 ст. 247 КУпАП у зв`язку з відсутністю події та складу адміністративного правопорушення.

На обґрунтування клопотання про поновлення строку зазначає, що про існування постанови суду особа, яку притягнуто до адміністративної відповідальності, дізналася лише 27 травня 2026 року після блокування банківських рахунків у зв`язку з відкриттям виконавчого провадження. Після укладення договору про надання правової допомоги захисник звернулася до суду із клопотанням про ознайомлення з матеріалами справи та отримання копії постанови, з якими ознайомилася лише 04 червня 2026 року. При цьому вказує, що матеріали справи не містять доказів належного повідомлення ОСОБА_1 про дату, час та місце судового розгляду, оскільки на момент постановлення рішення відомості про вручення судової повістки були відсутні, а поштове відправлення повернулося до суду вже після ухвалення постанови.

На думку апелянта, суд першої інстанції дійшов помилкового висновку про доведеність вини ОСОБА_1 , оскільки матеріали справи не містять належних та допустимих доказів того, що саме він керував транспортним засобом у момент виявлення працівниками поліції. Сам факт належності автомобіля на праві власності не підтверджує факту керування ним, а відеозапис, долучений до матеріалів справи, не фіксує рух транспортного засобу, особу водія чи перебування ОСОБА_1 за кермом.

Зазначає, що з відеозапису вбачається, що транспортний засіб був припаркований біля магазину, а ОСОБА_1 разом з іншими особами перебував в альтанці. Крім того, на відеозаписі він повідомляє працівникам поліції, що транспортним засобом не керував, не може проходити огляд на місці та не погоджується їхати до медичного закладу саме з тієї причини, що не був водієм автомобіля.

Апелянт також звертає увагу на порушення порядку оформлення матеріалів про адміністративне правопорушення. Вказує, що копія протоколу про адміністративне правопорушення йому не вручалася, що підтверджується описом документів, долучених до матеріалів справи. Крім того, відеозапис завершено о 01:09 год., тоді як протокол складено лише о 01:35 год., у зв`язку з чим твердження про відмову ОСОБА_1 від підписання протоколу, надання пояснень та отримання його копії не відповідають фактичним обставинам.

Також зазначає, що працівниками поліції не дотримано вимог ст.ст. 256, 268 КУпАП, не доведено факту законності висунутої вимоги про проходження огляду на стан сп`яніння, а також не дотримано передбаченої законом процедури відсторонення особи від керування транспортним засобом і тимчасового затримання транспортного засобу. Незважаючи на зазначення у протоколі про відсторонення від керування, відповідні процесуальні документи, зокрема акт огляду та тимчасового затримання транспортного засобу, у матеріалах справи відсутні.

На думку захисника, за відсутності належних доказів факту керування транспортним засобом працівники поліції не мали законних підстав вимагати від ОСОБА_1 проходження огляду на стан алкогольного сп`яніння. Посилаючись на практику ЄСПЛ та Верховного Суду, зазначає, що у разі незаконності дій працівників поліції всі отримані внаслідок цього докази є неналежними та недопустимими.

Крім цього, наголошує, що протокол про адміністративне правопорушення сам по собі не є беззаперечним доказом винуватості особи та має оцінюватися лише у сукупності з іншими доказами, які у даному випадку не підтверджують ані факту керування транспортним засобом, ані законності вимог працівників поліції, ані факту відмови від проходження огляду у порядку, встановленому законом.

Заслухавши виступ захисника адвоката Дуди І.П., пояснення особи, яка притягається до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 на підтримку поданої апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, перевіривши доводи апеляційної скарги, апеляційний суд вважає, що апеляційну скаргу слід задоволити, виходячи з наступного.

Доводи апелянта щодо поважності пропуску строку апеляційного оскарження є обґрунтованими. Суд вважає, що строк апеляційного оскарження пропущений апелянтом з поважних причин, а тому його слід поновити.

Відповідно до вимог статей 245, 251, 252, 280 КУпАП суд зобов`язаний повно, всебічно та об`єктивно з`ясувати всі обставини справи, встановити чи було вчинено адміністративне правопорушення та чи винна особа у його вчиненні, дослідити наявні у справі докази, дати їм належну правову оцінку і в залежності від встановленого, прийняти мотивоване законне рішення.

Постанова судді згідно ст. 283 КУпАП має ґрунтуватися на обставинах, встановлених при розгляді справи, тобто на достатніх і незаперечних доказах.

Проте, вищевказані вимоги закону суддею районного суду дотримані не були і висновок про доведеність вини ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, за обставин, наведених у постанові, не підтверджується належними та допустимими доказами.

У судовому засіданні апеляційної інстанції особа, яка притягається до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 пояснив, що він в той день разом з іншими особами перебував в альтанці, на вимогу працівника поліції пройти огляд на стан сп`яніння він відмовився, оскільки автомобілем не керував.

У судовому засіданні апеляційної інстанції адвокат Дуда І.П. просила поновити строк на апеляційне оскарження постанови судді Жовківського районного суду Львівської області від 11 грудня 2025 року, скасувати оскаржувану постанову та закрити провадження у справі у зв`язку з відсутністю події та складу адміністративного правопорушення. Пояснила, що матеріали справи не містять жодних належних та допустимих доказів того, що саме ОСОБА_1 керував транспортним засобом, а сам факт належності автомобіля на праві власності не підтверджує факту керування ним, при цьому відеозапис, долучений до матеріалів справи не фіксує рух транспортного засобу, особу водія чи перебування ОСОБА_1 за кермом, натомість з відеозапису чітко вбачається що транспортний засіб запаркований і особи, присутні на місці події ведуть дискусію з приводу того, що ОСОБА_1 , будучи власником запаркованого транспортного засобу можливо керував таким.

Відповідно до ст. 251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі або в режимі фотозйомки (відеозапису), які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху та паркування транспортних засобів, актом огляду та тимчасового затримання транспортного засобу, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.

Обов`язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених статтею 255 цього Кодексу.

Як на докази винуватості ОСОБА_1 у скоєнні правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, суддя першої інстанції послався на: протокол ЕПР1 № 521886 від 24.11.2025 року; акт огляду на стан алкогольного сп`яніння з використанням спеціальних технічних засобів, з якого вбачається, що огляд особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, не проводився у зв`язку із відмовою від такого; направлення водія транспортного засобу на огляд з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, від 24.11.2025 року; рапорт інспектора Відділу поліції № 2 Львівського РУП № 1 ГУНП у Львівській області від 24.11.2025 року; відеозапис події на диску.

Вказані докази апеляційний суд не може визнати належними, допустимими, достовірними та такими, які узгоджуються зі стандартом доказування «поза розумним сумнівом», і які свідчать про беззастережну винуватість ОСОБА_1 у вчиненні інкримінованого йому адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, з огляду на наступне.

Так, відповідальність за ч. 1 ст. 130 КУпАП настає за керування транспортними засобами в стані алкогольного чи іншого сп`яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, а також передача керування транспортним засобом особі, яка перебуває в стані такого сп`яніння чи під впливом таких лікарських препаратів, а так само відмова особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.

Водій – це особа, яка керує транспортним засобом і має посвідчення водія (посвідчення тракториста-машиніста, тимчасовий дозвіл на право керування т/з, тимчасовий талон на право керування т/з) відповідної категорії; водієм також є особа, яка навчає керуванню т/з, перебуваючи безпосередньо в транспортному засобі (п. 1.10 ПДР).

Відповідно роз`яснень ВСУ, викладених у абз. 3 і 4 п. 27 постанови Пленуму від 23.12.2005 № 14 «Про практику застосування судами України законодавства у справах про деякі злочини проти безпеки дорожнього руху та експлуатації транспорту, а також про адміністративні правопорушення на транспорті» (із послідуючими змінами), керування т/з необхідно розуміти як виконання функцій водія під час руху такого засобу, а згідно п. 1, 5 і 6 ст. 8 Конвенції про дорожній рух (Відень, 08.11.1968) та положень Європейської угоди, яка доповнює цю Конвенцію (Женева, 01.05.1971), кожний т/з, який знаходиться в русі, повинен мати водія.

Статтею 266 КУпАП визначено порядок огляду водія на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують його увагу та швидкість реакції.

Зокрема, цією статтею визначено, що огляд водія (судноводія) на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, проводиться поліцейським з використанням спеціальних технічних засобів. Під час проведення огляду осіб поліцейський застосовує технічні засоби відеозапису, а в разі неможливості застосування таких засобів огляд проводиться у присутності двох свідків. Матеріали відеозапису обов`язково долучаються до протоколу про адміністративне правопорушення.

При цьому згідно ч. 5 ст. 266 КУпАП огляд особи на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують її увагу та швидкість реакції, проведений з порушенням вимог цієї статті, вважається недійсним.

Зазначені вище положення кореспондуються з положеннями «Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції» (надалі Інструкція) та «Порядку направлення водіїв транспортних засобів для проведення огляду з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, і проведення такого огляду» (надалі Порядок).

Відповідно до протоколу про адміністративне правопорушення від 24 листопада 2025 року серії ЕПР1 № 521886, ОСОБА_1 24.11.2025 о 00:55 год в с. Голокам`янка, вул. Голокам`янка, 1, Львівський район, Львівська область, керував транспортним засобом Рено “Меган Сценік” НОМЕР_1 з явними ознаками алкогольного сп`яніння (різкий запах алкоголю з порожнини рота, поведінка, що не відповідає обстановці), від проходження огляду на стан сп`яніння відмовився, чим порушив вимоги п.2.5 ПДР України, за що відповідальність передбачена частиною 1 статті 130 Кодексу України про адміністративні правопорушення.

Проте, як вбачається зі змісту протоколу про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 № 521886 від 24 листопада 2025 року (а.с.2), свідки при його складенні залучені не були, до матеріалів справи долучено диск з відеозаписом, який не містить достатніх даних для притягнення особи до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 130 КУпАП.

При цьому, досліджений апеляційним судом відеозапис обставин події, свідчить про те, що працівники поліції не зупиняли ОСОБА_1 . До ОСОБА_1 , який разом з іншими особами перебував в альтанці, підійшов працівник поліції та вказав на необхідність проходження огляду на стан алкогольного сп`яніння, на що ОСОБА_1 повідомив, що не керував транспортним засобом. Тобто, жодного належного доказу того, що ОСОБА_1 здійснював керування транспортним засобом та був зупинений працівниками поліції у місці та в час, зазначений у протоколі, як матеріали справи, так і відеозапис не містять. Інших доказів, які б підтверджували факт керування ОСОБА_1 транспортним засобом, матеріали справи не містять.

Оскільки особа транспортним засобом не керувала, то вона і не повинна виконувати вимоги п. 2.5 Правил дорожнього руху України, тобто на вимогу поліцейського проходити в установленому порядку медичний огляд з метою встановлення стану сп`яніння.

Отже, з відеозаписів, який було надано працівниками поліції до суду першої інстанції не вбачається, що ОСОБА_1 був водієм в розумінні вимог п. 1.10 ПДР України.

Таким чином, відеозаписом, який міститься у справі, у повній мірі підтверджені доводи апеляційної скарги про відсутність належних доказів керування автомобілем ОСОБА_1 за обставин, зазначених у протоколі про адміністративне правопорушення, що є обов`язковою складовою об`єктивної сторони складу адміністративного правопорушення за ч. 1 ст. 130 КУпАП.

У справі «Barbera, Messegu and Jabardo v. Spain» від 06.12.1998 (п. 146) Європейський суд з прав людини встановив, що принцип презумпції невинності вимагає серед іншого, щоб, виконуючи свої обов`язки, судді не починали розгляд справи з упередженої думки, що особа скоїла правопорушення, яке ставиться їй в провину; всі сумніви, щодо її винуватості повинні тлумачитися на користь цієї особи.

Статтею 62 Конституції України закріплений принцип презумпції невинуватості, який передбачає, що ніхто не зобов`язаний доводити свою невинуватість, а також, що всі сумніви стосовно доведеності вини особи, мають тлумачитись на її користь.

При цьому, суд не має права самостійно відшукувати докази винуватості особи у вчиненні правопорушення. Адже діючи таким чином, суд неминуче перебиратиме на себе функції обвинувача, позбавляючись статусу незалежного органу правосуддя, що є порушенням ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

ЄСПЛ притримується у своїх рішеннях позиції того, що суд вправі обґрунтовувати свої висновки лише доказами, що випливають зі співіснування достатньо переконливих, чітких і узгоджених між собою висновків чи схожих неспростовних презумпції факту (рішення Європейського суду з прав людини, справа " Коробов проти України " № 39598 / 03 від 21 липня 2011 року), тобто таких, що не залишать місце сумнівам, оскільки наявність останніх не узгоджується із стандартом доказування «поза розумним сумнівом» (рішення від 18 січня 1978 року у справі «Ірландія проти Сполученого Королівства» (Ireland v.the UnitedKingdom ), п. 161, Series A заява № 25).

Наведене у свої сукупності указує на недоведеність у ході провадження у цій справі факту керування ОСОБА_1 транспортним засобом із ознаками алкогольного сп`яніння.

Отже, наявні в матеріалах справи докази неможливо визнати належними та допустимими й складеними у відповідності до вимог законодавства.

Таким чином слід дійти висновків про те, що судом першої інстанції, у порушення вимог ст. 280 КУпАП, не було з`ясовано усіх обставин справи, які мають значення для правильного її вирішення та суд дійшов передчасного висновку про наявність вини ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП.

Наведене у своїй сукупності дає підстави стверджувати про те, що вина ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, не доведена беззаперечними доказами, а сумніви, які виникли у ході розгляду цієї справи апеляційним судом мають бути витлумачені на користь останнього.

Відповідно до п.1 ч. 1 ст. 247 КУпАП провадження в справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочате, а розпочате підлягає закриттю у зв`язку з відсутністю події і складу адміністративного правопорушення.

Отже, постанова суду першої інстанції, якою ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП підлягає скасуванню, а провадження у справі слід закрити у зв`язку з відсутністю в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП.

Керуючись ст. 294 КУпАП, апеляційний суд,-

постановив:

поновити адвокату Дуді Ірині Петрівні строк на апеляційне оскарження постанови судді Жовківського районного суду Львівської області від 11 грудня 2025 року.

Апеляційну скаргу захисника адвоката Дуди Ірини Петрівни задоволити.

Постанову судді Жовківського районного суду Львівської області від 11 грудня 2025 року про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 130 Кодексу України про адміністративні правопорушення – скасувати, а провадження у справі відносно ОСОБА_1 закрити на підставі п.1 ч. 1 ст. 247 КУпАП у зв`язку з відсутністю складу адміністративного правопорушення..

Постанова є остаточною та оскарженню не підлягає.

Суддя Л.Я. Гончарук